Найбільшим
даром від Бога людині є життя. Господь сотворив нас на свій образ і
подобу. Він поставив нас порядкувати землю і першим наказом Бога до
людини були слова – «Будьте плідні й множтеся і наповняйте землю та
підпорядковуйте її собі» (Бут.1:28). Він сотворив нас компаньйонами,
співтворцями, адже найбільшим чудом нашого існування є те, що двоє людей
можуть породити нове розумне життя. Але первородним гріхом людина
відштовхнула Бога і пішла в рабство до сатани. Тим самим потрапивши
під владу гріха і смерті.
Саме життя, людина цінує понад усе. Трапляються звичайно випадки коли
люди насильно відбирають його одне в одного, трапляються випадки, коли
людина у глибокому відчаї чи просто з дуру губить своє власне життя. А
скільки в історії людства було братовбивств і кровопролитних воєн.
Почалось все із людського гріхопадіння, Каїна і Авеля, продовжувалось у
допотопні часи, тривало навіть після потопу і так до наших днів.
Такі вчинки з давніх давен, суспільство засуджує дуже строго. Але
уявіть собі, як образливо це для Творця, адже він дав нам те життя.
Невже люди не спроможна зрозуміти, що людський суд навіть близько не такий
страшний, як суд Божий. Увіть собі, якщо люди засуджують вбивць на
довічне ув’язнення, то як же засудить їх Бог?!
Але давайте поглянемо на все з іншої сторони. Якщо задуматись, то не
тільки явне самогубство і таке ж явне вбивство є такими страшними
гріхами. Якщо вдуматись, то і ті самі наркотики, і той самий алкоголь, також є вбивством, хоч і не таким явним. Навіть зле
слово, звернене до ближнього, є не менш важким гріхом, адже ми не знаємо,
що твориться у тієї людини в душі, можливо саме це слово стане
останньою краплею у чаші відчаю тієї людини, можливо саме та грубість
підштовхне людину до непоправимого. Багато наших необдуманих вчинків
залишають незгладимі сліди на нашому житті, на житті наших рідних і
ближніх. Ми можемо не звертати уваги на те, що завдаємо шкоди людям, які
нам в принципі нічого поганого не зробили.
Навіть наша байдужість до
ближнього є важким гріхом. Адже Ісус сказав: «Все, що ви зробили одному з
моїх братів найменших – ви мені зробили» (Мт 25,40).
Важливо пам’ятати, що наша недбалість, стосовно нашого тіла, є також
великим гріхом і веде до деградації та самознищення. Адже наше тіло є
храмом Духа Святого. Потрібно дбати про своє тіло. Я не закликаю всіх
кинутись в спортзали, фітнес-клуби і т.д., сісти на строгі дієти і пити
піґулки, вітаміни тощо. Але варто старатись дотримуватись здорового
способу життя, старатись щодня хоча б пів години, але все ж присвятити
на те, щоб зробити вранішню зарядку, або післяобідню пробіжку.
Звичайно, що поруч із фізичним здоров’ям ми повинні дбати про свій духовний стан.
Якщо ми провадитимемо наше життя з Богом, дотримуватимемось його
заповідей і старатимемось кожен день нашого життя присвятити Творцеві,
то Він буде опікуватись нами і провадити нас всіма земними стежками і не
дасть нам провалитись у безодню відчаю, гріха і смерті. Адже Бог є не
тільки строгим і справедливим суддею, а і люблячим батьком, який ніколи
не покине своїх дітей у біді.
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар