31.05.2015р. Б. / Сенатор Рубіо: Катехизм можуть таврувати як «мову ненависті»

Сенатор США від штату Флорида Марко Рубіо зазначив, що на кожного, хто підтримує традиційний шлюб, навішують ярлик «гомофоба і ненависника». За його словами, «наступний крок – доказувати, що вчення основного напрямку християнства, Катехизму Католицької Церкви, є мовою ненависті…», повідомляє Lifesite News.

Сенатор Рубіо не перебільшує. Наче для того, щоб доказати його правоту, організація «People for the American Way» одразу назвала його «анти-геєм».

До складу гей-організацій і видань, що зазвичай клеймують захисників традиційного подружжя «фанатиками», входять «Human Rights Campaign», «GayStarNews», «the Advocate», «lgbtqnation», «Towleroad» та GLAAD. Не-гей групи, які підтримують цю ж лінію, включають «Media Matters», «Salon», «Huffington Post» та «Think Progress». «The Southern Poverty Law Center» є найбільш безвідповідальним: організація, яка вірить в шлюб як союз між чоловіком і жінкою, ризикує бути названою «групою ненависників геїв».

Це безумство не завершується. Минулого року конференцію в Університеті Стенфорда про традиційний шлюб засудили як конференцію «проти-геїв». Більше того, самої постановки подій було достатньо для того, щоб спровокувати попередження, що це випадково може спричинити до «значного зросту самогубств» серед гомосексуалістів. Два роки тому виконавчий директор «Starbucks» заявив, що якщо комусь не подобається політика компанії, яка симпатизує гомо-союзам, «ви можете продати свою частку акцій в «Starbucks» і купити акції іншої компанії». Він сказав це, розповідаючи про те, що «Starbucks» хоче «приймати різноманітність всякого типу». Окрім різноманітності думок.

Сенатор Рубіо попереджає, що ми доходимо до того моменту, коли католицький Катехизм буде засуджений первосвящениками толерантності за його припустиму мову ненависті щодо сексуальності.  Наша сторона повинна відповісти рішуче. Гейстапо наступає.

Білл Донохью, Lifesite News

Джерело:    Воїни Христа Царя

30.05.2015р. Б. / При прийомі контрацептивів виникає ризик щодо венозної тромбоемболії

Фото: k-istine.ua

Комбіновані оральні контрацептиви (КОК) третього покоління пов’язані з великим ризиком венозної тромбоемболії (ВТЕ). 

Про це свідчать результати дослідження, опубліковані в журналі The BMJ. 

Вчені з Ноттінгемського університету вивчили інформацію про призначення КОК, представлену у двох найбільших британських базах даних лікарських призначень. Надалі дослідники проаналізували взаємозв’язок між прийомом різних поколінь КОК і ймовірністю розвитку ВТЕ серед пацієнток у віці 15-49 років. 

Згідно з отриманими результатами, прийом будь-яких КОК пов’язаний з підвищеним ризиком венозної тромбоемболії. Вчені з’ясували, що жінки, які використовують КОК другого покоління (левоноргестрел, норетистерон і норгестимат), в 2,5 рази частіше страждають ВТЕ порівняно з пацієнтками, які не приймають пероральні контрацептиви. При цьому КОК останнього покоління (дроспиренон, дезогестрел, гестоден і ципротерон) підвищують вірогідність розвитку ВТЕ в 4 рази. Таким чином, вважають вчені, ризик ВТЕ на тлі сучасних контрацептивів в 1,5-1,8 рази вищий, ніж при прийомі препаратів попереднього покоління. 

Автори дослідження підкреслюють, що незважаючи на отримані ними результати, безпека комбінованих оральних контрацептивів не ставиться під сумнів. Вони також зазначають, що при вагітності ризик розвитку ВТЕ підвищується в 10.

Переклад: Ігор Леньо

Джерело:     ІНСТИТУТ РОДИНИ ТА ПОДРУЖНЬОГО ЖИТТЯ

29.05.2015р. Б. / Архиєпархіальна проща дітей катехитичних шкіл відбудеться до с. Прилбичі. Програма

У вівторок, 2 червня 2015 року, з нагоди Всесвітнього дня захисту дітей, згідно з рішенням Катехитичної комісії Львівської архиєпархії, за благословенням Високопреосвященного владики Ігоря, Архиєпископа і Митрополита Львівського, відбудеться проща дітей катехитичних шкіл Львівської архиєпархії до с. Прилбичі.

Цьогорічна проща приурочена 150-літтю від дня народження Митрополита Андрея Шептицього. Вперше участь у прощі візьмуть діти-сироти нашої області, якими опікується Центр опіки сиріт Львівської архиєпархії.

Як повідомили в Катехитичній комісії Львівської архиєпархії, очікувана кількість учасників — близько 1700 осіб. Відповідно, організатори просять бути максимально організованими та якнайкраще сприяти у проведенні цього молитовного заходу.

Програма прощі:

10:30 – З’їзд учасників прощі на початку села до усипальниці родини Митрополита Андрея Шептицького, формування колони

10:45 – Молитва дітей за прославу Митрополита Андрея Шептицького

10:50 – Піша хода до храму Собору Пресвятої Богородиці, с. Прилбичі

11:15 – Зустріч Архиєрея, Молебень до Христа Чоловіколюбця

12:00 – Чин благословення дітей, окроплення освяченою водою

12:30 -13:30 – Перекуска

13:30 – Молитва дітей за Україну

13:40 – Концертна програма, банси, гаївки

14:40 – Завершення прощі, подячне слово. Благословення дітей на добру дорогу

Джерело:  прес-служба Львівської архиєпархії

28.05.2015р. Б. / Екуменічна молитва про мир в Україні та захист від окупації до Марти Вєцької в Маріуполі

27 травня мощі покровительки хворих та знедолених блаженної Марти Вєцької привезли до Греко-Католицького храму Маріуполя. Це був другий день паломницького візиту реліквій до приморського міста.

Нагадаємо, блаженна монахиня Марта Вєцька зі згромадження Дочок Милосердя Вікентія де Поля служила у Снятині Івано-Франківської області. Її історія цікава тим, що сестра погодилася віддати своє життя за хворого на тиф коли доглядала людину із важкою недугою, хоча знала, що може також заразитися. Збереглося чимало свідчень людей, які розповідають про зцілення душі і тіла, які отримували коли молилися та вшановували святу. 25-26 травня реліквію привезли до Маріуполя, щоб потім відправити у міста АТО.

О 19 годині 27 травня на вулиці Грецькій, 156 у Греко-Католицькому храмі Маріуполя виставили мощі блаженної Марти та відправили вечірню за участю християн різних конфесій.

До присутніх звернувся отець Віталій Новак із римсько-католицького ордену Святого Вікентія де Поля, який супроводжує реліквію у Всеукраїнському паломництві. Священик  розказав, що паломництво мощей блаженної Марти Україною організували незадовго до 400-ліття заснування Ордену Вікентійців.

“Харизмат ордену, його великий дар опіки, найбільше втілює блаженна Марта Вєцька, яка об’єднувана своїм служінням всіх потребуючих людей”, - сказав отець Віталій.

Отець нагадав, що могила блаженної Марти в Снятині була і залишається найбільш відвідуваним місцем паломників, які просять заступництва  у своїх бідах. Саме там, на могилі, “на якій день і ніч горять свічки”.

Священик Греко-Католицької парафії отець Ярослав Лис наголосив, що “святі - є угодниками Божими. І через них - прославляємо Бога”. Та закликав просити заступництва блаженної, її благодаті.

Присутні молились Акафіст за захист від окупації, за Маріуполь та захист усіх міст. Щоби Бог відвернув ту загрозу, яка так відчутна на Сході.

Нагадаємо, 26 травня міжконфесійна молитва відбувалася в наметі на центральній площі міста. А вранці 27 травня мощі блаженної Марти Вєцької вшановували в святині Римсько-Католицької Церкви – у санктуарії Матері Божої Ченстоховської.

Автор: Ганна Щокань

Джерела:   Католицький медіа-центр

Воїни Христа Царя

27.05.2015р. Б. / У День захисту дітей у Львові проведуть акцію «Захистімо майбутнє – наших дітей!»

У понеділок, 1 червня 2015 року, у Львові відбудеться мистецько-просвітницька акція «Захистімо майбутнє – наших дітей!»

Місце проведення: Проспекті Свободи, біля пам’ятника Т. Г. Шевченку

Організатори:

ЛОГО Товариство «Рух за життя», Інститут родини і подружнього життя УКУ, у співпраці з ГО «Територія правди» та МГО «Українська молодь Христові».

У програмі:
Привітальне слово
Молебень до Христа Спасителя
Мистецькі виступи
Усні звернення про психологічний та правовий захист дітей
Дитячі конкурси та ігри

Джерело:  прес-служба Львівської архиєпархії

26.05.2015р. Б. / Отруєння комфортом

Останнім часом усе більше трагічних повідомлень з країн, де мусульмани та індуїсти становлять більшість: християнські громади там зазнають переслідувань і утисків. Індія, Сирія, Ірак, Пакистан, Нігерія… список можна ще довго продовжувати. Тривожні новини про життя християн приходять з окупованої частини Донбасу та анексованого Криму. Та, попри гоніння, переслідування і утиски, переслідувані християни зберігають вірність Христові.

У той самий час християни комфортного умовного Заходу – від Японії до США – у своїй більшості стали всього-на-всього номінальними християнами, які або збайдужіли до власної релігії, що перестала бути їхньою вірою, або підмінили Христа не то панком, не то хіпі, не то емо, який безумовно толерантний і безумовно прощає усе усім.

Підміна Христа якимось розмитим манірним образом, який гіпертолерантний до всіх й усього, якимось «христом»-пацифістом, зеленим екологом, нендзою, який жаліє, а не співчуває, який мило зі всіма говорить, нікого не кривдить, нікого не ставить на місце, нічого від нікого не вимагає, який не любить, а потурає – хіба це не впровадження антихриста. Не варто забувати, що грецький префікс «анти-» має значення не тільки проти, але і замість. Заміна Христа Євангелії на комфортного христа світу цього – христом-панком, христом-хіпі, христом-емо.

Христос, Який перевертає столи в Храмі, Який обзиває ханаанців щенятами, який бештає фарисеїв, садукеї, вчителів Закону, Який випльовує зі своїх уст літеплих, св. Апостол Павло, який бажає своїм противникам оскопитися, який закриває злодіям, вбивцям, єретикам, ґеям, педофілам і їм подібним Царство Боже, св. Іван Капістран, який боронить Белград від турків, св. Іванна д’Арк, яка військовою силою проганяє англійців, св. Піо, який проганяє з сповідальниці нескромно вбрану жінку, – для комфортного християнства ці речі неприйнятні й згіршуючі.

Підміна християнства комфортним лайт-християнством, яке виправдовує гріх, яке нічого від нікого не вимагає, стало загрозливою реальністю нашого часу.

Християнство є нонкоформістською вірою, яка не терпить жодного компромісу з цим світом. «Не любіть світу, ні того, що у світі. Коли хтось любить світ, в того немає любови Отця; бо все, що у світі, – пожадливість тіла, пожадливість очей і гординя життя, – не від Отця, а від світу» (1Ів. 15–16) – пише той, кого люблять називати Апостолом Любові. І сам Христос каже своїм учням: «Ненавидить вас світ – то знайте: мене він ще перед вами зненавидів. Були б ви від світу, то світ би своє любив. А що ви не від світу, бо я вибрав вас від світу, ось тому й ненавидить вас світ» (Ів. 15,18–19). Нема компромісу між світом як структурою гріха і Христом як Тим, Хто прийшов знищити діла диявольські. Конформістське християнство – це вже не християнство, а його протилежність. Це не любов, а, полита нудкою підливою політкоректності, ненависть до істини, життя і справжнього Христа.

Головне для конформістського християнства – добрий імідж у суспільстві, добра думка братів-християн, спокійний комфорт у суспільному просторі.

Якби св. Апостол Павло дбав про свій добрий імідж у суспільстві – християнство, очевидно, не розповсюдилось так скоро по всіх куточках Римської Імперії. Або Богові довелося шукати когось іншого. Якби св. Апостол Павла дбав про те, щоб в братів-християн була добра думка про нього – то, очевидно, християни би були обрізаними і дотримувалися усіх приписів усної Тори. Або, знову ж таки, Богові довелося шукати когось іншого. Якби св. Апостол Павло дбав про те, щоб не виносити нічого з «хати» на люди – то не було б суттєвої частини Нового Завіту – його послань. Або Богові довелося шукати когось іншого. Коли дбаємо про свій суспільний імідж, коли боїмося винести з «хати», коли стараємося сподобатися іншим, – рано чи пізно перетворюємося, або на клуб за вподобаннями, або на секту, яка дбає тільки про власні інтереси. Такі закони людського соціуму. Але такі й закони Євангелія. Коли боїмося конфлікту зі світом – починаємо торгувати вірністю Богові. Такі закони духовного світу. Але такі й закони Євангелія. Коли уподібнюємося до світу цього – стаємо іграшками Злого. Такі закони духовного світу. Але такі й закони Євангелія.

Чи варто розмінювати Христа на комфорт? Очевидно, дехто думає, що варто. Плоди ж такої розміни не забаряться. Колись провідники народу Божого відкинули Бога як свого Єдиного Володаря, щоб зберегти комфорт. І так само заради збереження комфорту проголосили римського кесаря своїм володарем. У нагороду отримали зруйнування легіонами римського кесаря і Міста, і Святині, і вигнання народу зі Землі Святої. Задуматися є над чим.

о. Орест-Дмитро Вільчинський

Джерело:    Воїни Христа Царя

25.05.2015р. Б. / Без історичної правди неможливе майбутнє. У Хорватії вшанували пам'ять жертв Блайбурзької різні

Дізнатися правду для того, щоб повернути надію і національну єдність: така суть заклику, з яким звернувся до віруючих кардинал Йосип Бозаніч, архиєпископ Загреба і президент Хорватської єпископської конференції, з нагоди дня пам'яті Блайбурзької бійні. В австрійському містечку Блайбург 70 років тому югославські партизани вчинили масове вбивство хорватів. Ця трагедія залишила свій слід в історії Хорватії, підкреслив архиєпископ Загреба, хоча її замовчували аж до 1990 року, тобто до падіння комуністичного режиму. Кардинал закликав хорватів «шукати правду», тому що, «як говорить Ісус, правда звільняє».

«У нашій країні, зрошеній кров'ю, - сказав кард. Бозаніч, - важливо не зациклюватися на минулому, не впадати в ненависть і в ідеології, підживлені злом, але шукати правду, щоб повернути надію, оскільки без неї неможливе майбутнє». Підхід до минулого повинен бути заснований на цінностях «демократії і єдності», так, щоб хорватське суспільство могло бути «вільним і єдиним, прагнути до прогресу, справедливості й миру, відкидаючи будь-яку форму тоталітаризму».

Кардинал застеріг віруючих від «нових ідеологій, що ведуть до розділень», оскільки християни покликані бути вірними Євангелію і завжди шукати шляхів єдності.

Кардинал Бозаніч процитував слова Папи Івана Павла II, сказані в Хорватії з нагоди беатифікації кардинала Алоїзія Степінаца: «Прощення і примирення означають очищення пам'яті від ненависті, злопам'ятності й спраги помсти; це означає визнавати брата також і в тому, хто нас образив; це означає не піддаватися злу, але перемагати зло добром».

Кард. Бозаніч звернувся з таким закликом: «Ми приїхали в Блайбург не для того, щоб повернутися в минуле, але щоб молитися за нашу батьківщину, за наші сім'ї, за нашу молодь. Тільки так вони зможуть бути більш уважними і прагнути до пошуку істини, яка робить вільними».

Джерела:   Радіо Ватикан

Воїни Христа Царя

23.05.2015р. Б. / Вчора в Ірландії проходив референдум щодо легалізації одностатевих «шлюбів»

22 травня в Ірландії проходив референдум щодо внесення зміни до Конституції країни в питанні легалізації одностатевих «шлюбів».

Свою думку щодо цього під час радіо-шоу Шона Догерті висловив католицький єпископ Деррі Донал МакКіун.

Підтримуючи позицію усього єпископату, який виступає проти внесення змін до Конституції, владика МакКіун сказав, що кожен повинен голосувати з чистою совістю. Він вважає недопустимим голосувати лише з «фанатичних, недоброзичливих чи залякуючих мотивів», повідомляє LifeSite News.

Легалізацію одностатевих «шлюбів» єпископ вважає «небезпечним експериментом», особливо стосовно наслідків для дітей і наступних поколінь. «Для того, щоб люди змогли прийняти «зріле рішення» – як «за», так і «проти» – їх потрібно якомога більше поінформувати про ці можливі наслідки», – вважає він. – «Люди повинні прийняти особисте рішення, і я тішусь, що вони можуть зробити це перед Богом».

«Я не маю сумніву, що є багато людей, котрі є практикуючими парафіянами якої-небудь церкви, і які в чистій совісті проголосують «за», і це їх право. Я не збираюсь говорити їм, що вони помиляються», – додав єпископ МакКіун.

Конференція католицьких єпископів Ірландії доклала значних зусиль, щоб ознайомити своїх вірних із наслідками зміни визначення подружжя.

Архиєпископ Імон Мартін, примас усієї Ірландії, застеріг, що зміна визначення подружжя призведе до руйнації релігійної свободи. «Якщо суспільство прийме визначення шлюбу як просто союзу між двома особами – в т.ч. між двома чоловіками чи двома жінками – тоді буде надзвичайно важко публічно говорити і навчати про подружжя, як союз між чоловіком і жінкою», – йдеться у зверненні Конференції католицьких єпископів Ірландії за підписом архиєпископа Мартіна.

«Чи будуть судові позови проти осіб чи груп, які не поділятимуть таке бачення? Що повинні будемо ми вчити дітей у школах про подружжя і гомосексуалістів? Чи ті, хто продовжуватиме щиро вірити у те, що подружжя є союзом між чоловіком і жінкою, будуть змушені діяти проти своєї віри і совісті?», – запитують єпископи.

«Подружжя – це набагато більше, ніж любовні відносини між двома дорослими людьми. Подружжя має ще один важливий елемент – відкритість на дітей, які народжуються від любові і сексуальних відносин матері і батька», – продовжив єпископ. «Саме тому Стаття 41:3:1 Конституції каже: Держава зобов’язана з особливою турботою оберігати інститут Подружжя, на якому базується Сім’я, і захищати його від нападів».

Архиєпископ Туаму Майкл Ніері зазначив, що голосування за зміну визначення подружжя також означатиме зміну визначення сім’ї, що принесе шкоду правам дітей. «Ми повинні усвідомлювати, що стоїть на кону», – сказав єрарх під час недільної Меси. – «Насправді ми змінюємо визначення сім’ї».

«Впродовж історії і в усіх культурах, подружжя постійно розуміли як союз між чоловіком і жінкою з прокреаційним потенціалом», – сказав єпископ, наголошуючи, що «сім’я є парником майбутнього, найкращим способом, який тільки вдалось винайти, для сприяння безпеці і довірі», і що «одним із найважливіших та фундаментальних питань, над якими кожен з нас повинен роздумати, є права дітей».

На завершення Архиєпископ Ніері сказав, що «суспільство, яке визначає обидві сторони в подружжі як «подруг 1» і «подруг 2», втратило розуміння глибокої істини людської природи».

 Джерело:    Воїни Христа Царя

22.05.2015р. Б. / Від гомосексуалізму можна вилікуватися

Від гомосексуалізму можна вилікуватися – нагадав швейцарський єпископ Жан-Марі Ловей. Ординарій єпархії Сіон дав відважне свідчення натуральної, як зазначив, правди про людину.

В інтерв'ю газеті «Le Nouvelliste» він нагадав, що з гомосексуалізмом пов’язане реальне страждання, його переживають як певну рану. Тому, як наголошує, треба поважати прагнення зміни. А психологічні зцілення відбуваються, а також зцілення від гомосексуалізму – сказав єпископ Ловей. У цьому контексті він вказав на оздоровлюючу силу молитви.

Швейцарський єпископ не називає гомосексуалізм хворобою, але слабкістю природи. Людина за своєю природою має стать, є жінкою чи чоловіком. І повною мірою є людиною, якщо переживає цю комплементарність статі. Єпископ Жан-Марі Ловей, однак, чітко застерігає, що гомосексуалізм жодним способом не применшує людської гідності особи, яка бореться з цією слабкістю.

Джерела:  http://ekai.pl

Воїни Христа Царя

20.05.2015р. Б. / В УГКЦ відбудеться унікальна медійна подія

Від свята Вознесіння ГНІХ (21 травня) до Зіслання Святого Духа (31 травня) в УГКЦ уже вдруге проводитиметься Декада місійності. Її мета допомогти всім вірним наново відкрити і збагнути, що парафіяльні спільноти та сім’ї (домашні церкви) є за своєю природою місійними. Тому віруючі покликані ділитися досвідом своєї віри, і то не тільки зі своїми рідними, а й з усіма ближніми.

Цього року учасників Декади запрошено всією парафіяльною спільнотою молитися за наші парафії, капеланів, українських військовослужбовців і всіх, що потерпають від війни на Сході України.

Живе.ТБ, зважаючи на важливість цього заходу та бажаючи його популяризувати, запланувало проведення десяти прямих трансляцій упродовж усієї Декади місійності. Їх особливістю є те, що вони покажуть десять різних храмів із шести міст України, розпочинаючи від Чернівців і закінчуючи в Києві.

Прямі трансляції щодня розпочинатимуться о 19.00. У день свята Зіслання Святого Духа трансляція з Патріаршого собору розпочнеться об 11.00.

«Проведення трансляцій важливе для популяризації Декади місійності. Також цікаво побачити реальне життя поодиноких парафій, скажімо, подивитися, якими є наші парафії на Буковині, Галичині, Центральній Україні. Крім того, це можливість відзначити працю пароха, активність парафіян. Важливо також, щоб люди, які не зможуть фізично взяти участі в молитві, могли ввімкнути «Живе.ТБ» в Інтернеті і так єднатися у спільній молитві й роздумах», ‒ сказав про важливість трансляцій владика Йосафат (Мощич), голова Ради з питань євангелізації при Главі УГКЦ.

Графік проведення прямих трансляцій:

22 травня ‒ собор Успіння Пресвятої Богородиці (вул. Руська, 24, Чернівці)

23 травня ‒ церква Христа Царя (вул. Незалежності, 181, Івано-Франківськ)

24 травня ‒ катедральний собор Святого Воскресіння (майдан митрополита Андрея Шептицького, 22, Івано-Франківськ)

25 травня ‒ храм Різдва Пресвятої Богородиці (просп. Червоної Калини, 70, Львів)

26 травня ‒ архикатедральний собор Святого Юра (площа Святого Юра, 5, Львів)

27 травня ‒ катедральний собор Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії (вул. Гетьмана Сагайдачного, 14, Тернопіль)

28 травня ‒ церква Святого священномученика Йосафата (вул. Лучаківського, 5, Тернопіль)

29 травня ‒ церква Вознесіння Господнього (вул. Пушкіна, 1а, Дубно)

30 травня ‒ храм Святого Василія Великого (Вознесенський узвіз, 7, Київ)

31 травня ‒ Патріарший собор Воскресіння Христового (вул. Микільсько-Слобідська, 5, Київ).

Як і торік, Рада з питань євангелізації при Глава УГКЦ, яку очолює владика Йосафат (Мощич), спільно з виконавчим секретарем робочої групи щодо реалізації стратегічного розвитку УГКЦ на період до 2020 року о. Андрієм Онуферком видала низку матеріалів, необхідних для переживання Декади. Такими виданнями є «Інструкція для священиків» щодо проведення Декади місійності та «Путівник Декади місійності» для мирян.

З цими матеріалами можна ознайомитися за такими посиланнями:
http://ugcc.tv/media/files/DECADA-priests-UKR-ekran.pdf
http://ugcc.tv/media/files/DECADA-people-UKR-ekran.pdf

Крім того, пропонуємо ознайомитися з «Путівником Декади місійності» англійською мовою: http://ugcc.tv/media/files/DECADA-people-ENG-screen.pdf

Джерело:    Воїни Христа Царя

19.05.2015р. Б. / Понад 150 сімей взяли участь у форумі «Подружнє життя сповнене радістю»

17 травня 2015 року у Львові відбувся форум сімей «Подружнє життя сповнене радістю», Комiсiя УГКЦ у справах родини, Комісія родини Львівської архиєпархії спiльно з прородинними рухами.

Захід відбувався у Львiвськiй духовній семiнарiї Святого Духа (м. Львiв, вул. Хуторiвка 35а). Розпочався форум з Архиєрейської Божественної Літургії, яку звершив Преосвященний владика Дмитро, голова Синодального комітету подружжя і сім'ї Синоду Єпископів УГКЦ.

 Впродовж форуму учасники мали можливість ознайомитись з діяльністю організацій, пов’язаних з опікою сімей, відвідати фотовиставу «Подружня любов», почути свідчення сімей про те, як Бог наповнює їхнє подружнє життя радістю у спілкуванні з Богом через спільну молитву, читання Святого Письма, спілкуванні один з одним тощо.

Безпосередньо на форумі кожне подружжя мало час на зустріч-побачення наодинці та на знайомство з іншими сім’ями. Вкінці усі ділилися своїми враженнями та прийняли заклик владики Дмитра нести отриману інформацію та радість у сім’ї України.

Приємно, що родини прийшли  не лише місцеві, але і приїхали з різних куточків України: Дрогобич, Калуш, Київ, Коломия, Одеська область, Харків, Червоноград, та інші. Кількість учасників налічувала майже 500 осіб.

Під час форуму з дітьми займались аніматори, яких було 12 осіб. Вони проводили різні цікавинки, квести на дворі, майстер-класи, а в спортзалі танцювальні забави та багато  іншого.

Учасники форуму висловили сподівання, що такі заходи будуть відбуватись щороку.

Джерела:    прес-служба Львівської архиєпархії

Воїни Христа Царя

18.05.2015р. Б. / «Богородиця поведе нас через темряву до Світла – Бога», - владика Йосиф (Мілян) прочанам у Вишгороді (+VIDEO)

Цими вихідними відбулася дев’ята проща вірних Київської архиєпархії до собору Вишгородської Богородиці.

Паломництво розпочали традиційно з місця головної святині Української Греко-Католицької Церкви – Патріаршого собору Воскресіння Христового. Перед дорогою вірні помолилися і попросили Божого благословення на прощу та щасливу дорогу.

Вулицями Києва паломники несли чудовий настрій, який дарували перехожим і разом творили незабутню атмосферу. Протягом усієї дороги прочани молилися, співали пісні та радісно прославляли Бога й Марію. Своєю поведінкою паломники говорили та свідчили про любов Господню, а також подали гідний приклад живої віри в Бога, закликаючи мешканців і гостей столиці до особливої любові та набожності до Пресвятої Богородиці.

Паломники були поділені на дві групи – пішу та велосипедну. Дорогою всі учасники мали можливість приступити до таїнств Покаяння та вислухати наук, в яких священики ділилися особистими враженнями та глибокими думками про Бога, Марію та паломництво.

У суботу о 16:00 паломники прийшли до поставленої мети – собору Вишгородської Богородиці. Принесли Марії всі свої переживання, турботи та радості. Величний храм радо вітав прочан величними передзвонами, які сповіщали усім мешканцям Вишгорода про особливе свято цього міста.

Паломників щиро вітали й місцеві парафіяни на чолі з адміністратором парафії протоієреєм Тарасом Валахом. Настоятель зазначив: «Богородиця в особливий спосіб пригортає своїх вірних, які до неї приходять».Відтак прочани прийшли привітатись з Богородицею, віддаючи поклін та поцілунок іконі Вишгородської Богородиці.

Головною подією цього дня була Божественна Літургія, яку очолив ректор Київської семінарії протоієрей Петро Жук у співслужінні з багатьма священиками Київської архиєпархії. Окрасою Літургії був спів хору з Патріаршого собору.

Після Літургії, користаючи з гостинності місцевих парафіян, паломники мали нагоду покріпитися та продовжити паломництво, беручи участь у нічних чуваннях.

У неділю, 17 травня, у Вишгороді Архиєрейську Літургію очолив преосвященний владика Йосиф (Мілян), Єпископ-помічник Київської архиєпархії. Проповідуючи Євангеліє, архиєрей мовив: «Усі ми народжені незрячими і в процесі нашого дозрівання ще маленьким нам відкривається зір фізіологічний. Але чи пробуємо ми дивитися на світ зором духовним, чи дивимося в синь неба, в глибину душі, у відкриті небеса і чудову природу, щоб там побачити щось іншого, глибшого?».

Звертаючи увагу прочан на постать Богородиці, єпископ закликав до вдячності Богородиці, яка неустанно оберігає наш народ: «Сьогодні складаємо їй свою молитву і свій поклін за те, що згодилася привести на світ Світло. Сьогодні складаємо їй поклін за те, що стала Матір’ю Бога і нашою матір’ю. Сьогодні складаємо їй поклін за те, що стала покровом народу нашого і всіх тих мучеників українських, які шукали в житті світла, жертвуючи своїм життям».

По завершенні Літургії о. Тарас Валах подякував єпископу за пастирську присутність та за батьківське слово. Звертаючись до священиків, душпастир висловив слова вдячності протоієрею Василю Чудійовичу за допомогу в організації прощі, семінаристам на чолі з ректором, священикам, хористам та всім прибулим паломникам за вірність Вишгородській Богородиці.

Опісля на подвір’ї парафії відбувся фестиваль та конкурс «Пісня серця 2015», який вже вкотре організовує Катехитична комісія Київської архиєпархії.

Прес-служба Київської архиєпархії

Джерела:  Департамент інформації УГКЦ

Воїни Христа Царя

16.05.2015р. Б. / Презентація Центру "Переображення" відбулася у жіночій колонії на Дніпропетровщині

Нещодавно у Дніпродзєржинській виправній колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Дніпропетровській області (№34) капелан о. Ігор Пагулич провів презентацію діяльності Центру соціальної адаптації жінок "Преображення" з демонстрацією фільмів про реабілітацію жінок після звільнення з ув'язнення, що перебувають у складних життєвих обставинах. 

 Подібний захід вже відбувся у Галицькій, Приазовській та Надержинщинській жіночих виправних колоніях. Праця супроводу ув'язнених перед звільненням і перші місяці на свободі - непросте завдання, в якому пенітенціарне душпастирство УГКЦ робить все більш і більш сміливі кроки. Духовенство і миряни-волонтери відкриті до навчання у цій непростій сфері суспільної інтеграції колишніх в'язнів. Опіка для осіб, щойно звільнених після ув’язнення стала провідною темою міжнародної конференції в Латвії, в якій взяли участь представники душпастирства УГКЦ.

На цей час Українська Греко-Католицька Церква безпосередньо опікується засудженими жінками у Збаразькій, Чернігівській, Галицькій, Дніпродзєржинській жіночих колоніях. Ведеться регулярне листування із засудженими в Одеській, Харківській, Уманській, Збаразькій, Чернігівській, Галицькій виправних колоніях. З 2011 року в Любечі діє центр для соціальної адаптації жінок після ув'язнення.

Джерела:   пенітенціарне служіння УГКЦ

Воїни Христа Царя

15.05.2015р. Б. / Проф. Старовіч: Існує секта гендер

В осередку Конференції єпископату Польщі відбулася зустріч з нагоди видання книги «Гендер, погляд з різних перспектив». Тема викликала бурхливі емоції.

Книжку «Гендер, погляд з різних перспектив» видало видавництво Вищої Школи Союзу сімей у Варшаві, і її було презентовано 6 травня в осередку КЄП як наслідок дебатів «Гендер очима спеціалістів», що відбулася минулого року, повідомляє Gość Niedzielny.

Публікація є збіркою зачитаних і поширених рефератів, що представляють думки на тему гендер з різних сторін. Свою думку висловлюють серед інших Малґожата Фушара, уповноважена уряду у справах рівного ставлення, о. Лєшек Воронєцкі, Збігнєв Лев Старовіч, сексолог, а також Малґожата Хмєлєвска, настоятелька спільноти «Хліб Життя».

Присутній на зустрічі з журналістами о.проф. Мацєй Ольчик, асистент Кафедри моральної теології і духовності Університету Адама Міцкевича в Познані, звернув увагу на те, що слово «гендер» викликає у Польщі багато напруження і полеміки, також виникають певні скорочення і спрощення. «Дійшло до образливого поділу на прихильників і противників гендеру. Прихильники – це науковий світ, противники – це переважно католики, консерватори-традиціоналісти, неосвічені, які переважно керуються страхом», – розповів він, додаючи, що цей поділ є дуже образливий.

В свою чергу Анджей Коханські, генетик з Польської академії наук, зазначив, що найновіша наука не має сумніву, що стать є явищем, яка визначається генетично. Він також звернув увагу на те, що проблемою в науковому підході до гендеру є багатозначність основних термінів. «З одного боку, маємо справу з псевдонаукою, а з іншого – з наукою. Між ними немає площини порозуміння, якщо не будуть створені умови для застосування апарату генетики, – сказав А. Коханські.

Збігнєв Лев Старовіч окреслив чотири сфери, в яких присутня гендерна ідеологія: дослідницька; питання ролі, статусу і позиції жінки; лікарська практика і секта гендер.

Говорячи про дослідницьку точку зору, він звернув увагу на триваючу наукову суперечку щодо того, наскільки наша стать є обумовлена біологічно, а наскільки культурно. Сексолог навів дані найновіших досліджень проф. Єжи Ветулані, опубліковані в книжці «Психіатрія на підборах», в якій стверджується, що існує фундаментальна відмінність між мозком жінки і чоловіка, що тягне за собою зазначені наслідки. «Водночас в гендеризмі говорять про те, що відмінність між мозком обох статей є неважливою», – сказав З. Лев Старовіч.

Посилаючись на власну лікарську практику, він звернув увагу на все зростаюче явище «статі за бажанням» – до лікарів на прийом все частіше приходять особи, незадоволені власною статтю. «Досі зміна статі стосувалась транссексуалів, а тепер транссексуальність є одним з елементів синдрому статевої дисфорії», – пояснив він, додаючи, що у цій сфері на лікарів чиниться все більший тиск.

Проблема є також у сфері лібідо. «Впродовж кількох десятків років сексологія доказувала, що сексуальний потяг є сильніший в чоловіків. Натомість гендерні рухи стверджують, що такий же сильний потенціал лібідо придушується в жінок. В той же час, дослідження, проведені у «визволених» скандинавських країнах показують, що жінки не мають більшого сексуального потягу», – додав він.

Сексолог звернув увагу на зміну проблем, з якими на прийом до лікарів приходять подружжя. «Типовими проблемами подружжя були узалежнення, боротьба за домінацію, а також втома жінок. Тепер в подружньому зв’язку йде ідеологічна війна за сприйняття статевих ролей», – сказав він. Сексолог застеріг, що боротьба статей негативно впливає на тривалість зв’язків і зменшення бажання один одного.

З.Л. Старовіч висловив жаль щодо того, що гендерні рухи утворюють свого роду «секту», яка «створює бачення нового, прекрасного світу». Її вплив відчувають люди науки, позиція яких не згідна з рухом гендер. «Існує велика доза нетерпимості по відношенню до осіб, які прив’язані до традиційних цінностей і традиційної моделі зв’язків. Часом я почуваюсь, як на війні», – сказав він.

Презентація книжки була  поєднана із дискусією на тему гендеру. Промовці погодились, що необхідною є команда експертів, яка опрацює християнську позицію щодо гендерної ідеології. Недостатньо аргументів, багато дискусій завершуються гучно, із творенням великої напруги. В медійному просторі повинні з’явитись голоси іншої сторони, в протилежному випадку нам буде накинутий дискурс про гендер. «Відповіддю християн має бути «fides et ratio» – сягання до джерел віри, але і аналіз розуму», – зазначив о. Ольчик. Він також закликав бути пильними і ставити запитання: «До якого плоду приведе ця думка».

Джерело:    Воїни Христа Царя

14.05.2015р. Б. / Бенедикт XVI: Служіння пастирів не може обмежуватись стінами храмів

Публічні появи та виступи Бенедикта XVI рідкість сьогодні, тому кожне його слово та повчання, скероване до вірних, сприймається з особливою повагою та вдячністю.

Ватиканське видання «L’Osservatore Romano» оприлюднило окремі тези листа папи Бенедикт XVI до кардинала Бертоне, держсекретаря Ватикану з 2006 по 2013 р., в якому Папа-емерит виклав своє розуміння місії Церкви та її пастирів у наш час. Увесь лист стане вступом до нової книги кардинала, що незабаром побачить світ.

Бенедикт XVI вважає, що сьогодні служіння пастирів Церкви не може обмежуватись стінами храмів: «Маємо піклуватись про віруючих, проте нашої турботи очікують також і ті, хто Бога ще не зустрів».

Проголошувати світові Євангеліє — це першочергове завдання Церкви сьогодні.

Папа-емерит переконаний: «Церква – частина світу, і вона виконує своє завдання лише тоді, коли турбується про світ в цілому, про життя в усіх його проявах; коли товаришує людству у пошуках дороги до істинного миру та справедливості».

«Слово Боже торкається усіх проявів людської дійсності, і донести цю правду світові – особливе завдання Церкви», — вважає він.

Папа наголошує на «інтелектуальному вимірі» пастирської опіки, який означає для нього турботу про те, щоб вірні розуміли Слово Боже.  Цей вимір не може бути відкинутий Церквою, турбота про вірних не може обмежуватись лише звершенням Таїнств.

Це другий офіційний лист Папи від моменту зречення з уряду; перший його лист був скерований до Папського Урбаніанського у університету з нагоди присвоєння його імені головній залі цього навчального закладу.

Джерела:    CREDO

Воїни Христа Царя

13.05.2015р. Б. / Без доброго виховання дар життя буде змарнований, – владика Дмитро (Григорак) під час проповіді на Неділю Самарянки

10 травня, у другу неділю травня, в день традиційного святкування Дня Матері, владика Дмитро (Григорак) здійснив освячення наріжного каменя храму Різдва Пресвятої Богородиці у с. Горішня Вигнанка.

Благословення на будівництво храму розпочалося із зустрічі єпископа та Архиєрейської Божественної Літургії.

«Владико, благословіть нас на цю нелегку, але таку необхідну працю. Просимо Вас про молитву до нашої Небесної Матері, нехай через Ваші руки і Ваше благословення зійде на наше село і родинну парохію, її любов та ласки» – парох о. Володимир Логуш у привітальному слові.

«Ми бачимо важкий час у нашій країні, стільки смертей, але за кожного з нас Христос помер на хресті. Якщо Христос, який є прикладом наслідування вказує нам шлях, чому ми поводимо себе по-іншому. Ніхто не має права відбирати в себе життя. Війна несе рани, які надзвичайно важко загоїти. Через війну і смерть людей в світ входить особове зло і спонукає нас до втечі із цього життя. Ми повинні оглянутись навколо і побачити людей, які повертаються із фронту і потребують нас. Найкраща «профілактика» самогубств є духовне життя: Сповідь, Святе Причастя та духовні розмови із священиком. Цей пост-травматичний синдром можливо вилікувати тільки завдяки Церкві і Бога. Найкращим ліком, який може принести кожний для свого ближнього є прийняття, вислухання, любов і спільна молитва. Християнське життя передбачає жити для іншого. Якщо ми хочемо вижити ми повинні триматися за Бога і один за одного. В цих важких муках на хресті наша Україна вмирає, але в ній вмирають також всі вади, вмирає зло, проте прийде час і Бог воскресить її до нового життя. Мати дає життя дитині, але окрім життя мати повинна дати також і виховання. Якщо Господь покликає через батьків особу до життя, то мати відповідальна за життя не тільки тут, але і у вічності. Тому що Господь створює людину в першу чергу для вічного життя, без доброго виховання дар життя буде змарнований», – владика Дмитро (Григорак) під час проповіді на Неділю Самарянки.

На завершення Святої Літургії, парафіянки храму разом із сестра Пресвятої Родини, що трудяться катихитичною діяльністю при парохії, підготували привітання для всіх матерів із їхнім святом. Опісля відбулося освячення наріжного каменю храму. Хочемо додати, що від моменту 1581 р. (першої писемної згадки про село) у с. Горішня Вигнанка не було храму, тому фактично дана дата закладення наріжного каменю є історичною.

Джерела:   прес-служба Бучацької єпархії

Воїни Христа Царя

12.05.2015р. Б. / «Покликання жінки – це завжди материнство», – владика Тарас Сеньків до матерів

Такі слова сказав єпарх Стрийський під час Архиєрейської Божественної Літургії в Катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці, що у Стрию, в другу неділю травня, коли в Україні та в багатьох країнах світу відзначається День матері.

Звертаючись до матерів, які були присутні на богослуженні, владика Тарас підкреслив те, що кожна матір є образом самого Бога, який дає життя та його оберігає. Єпископ зазначив, що для кожної жінки є дуже важливим сьогодні відчути це своє велике покликання, щоб «дарувати свідоцтво правді, відкрити перед обличчям світу найвищу гідність людини, врятувати світ від загибелі, куди він прямує, приймаючи закони, які руйнують його основи».

Архиєрей зауважив, що до материнства покликана кожна жінка і, пригадуючи євангельську розповідь про самарянку, побажав матерям і тим, хто колись ними стане, бути джерелом Живої води для світу: «Покликання жінки – це завжди материнство, незалежно чи вона буде матір’ю для своєї родини, чи піде богопосвяченим шляхом і буде матір’ю духовною. Бажаю, щоб Ваше материнство було всюди видимим, у кожному поступку вашого життя, і щоб ви були джерелом Живої води для всіх, аби її нікому в цьому світі не забракло».

Джерела:    прес-служба Стрийської єпархії

Воїни Христа Царя

12.05.2015р. Б. / В Івано-Франківську кожної п'ятниці моляться за припинення абортів

Кожної п’ятниці, о 12 годині “Івано-Франківський Християнський рух за життя” проводить молитовне стояння біля міського пологового будинку , з метою збереження життя дітям, які перебувають перед загрозою аборту.

Як говорила Мати Тереза: «Аборт є найбільшою загрозою для миру на землі. Кожне життя — це життя Бога в нас… Якщо ми здатні знищити життя, що дає нам Бог, якщо мати здатна стати катом для власних дітей, чи існує сенс говорити про інші вбивства і війни у світі?»

Як бачимо ці слова є і зараз дуже актуальними. Ми плачемо і побиваємось відносно ситуації на Сході, але чи замислюємося ми скільки дітей в Україні загинуло внаслідок абортів та різних контрацепцептивних засобів. Тільки за роки незалежності України було здійснено близько 40 мільйонів абортів. Цей показник перевищує кількість українців, які загинули у Другій світовій війні та під час Голодомору.

Чому ми так бездумно марнуємо Богом даровану плідність, чому вбиваємо своїх дітей , чому залишаємо без цвіту і без того збідовану нашу країну, єдиною надією, якої якраз і є ми – українці?

А ворогам того і треба: щоб ми самі себе винищили, виродившись як нація. Це справжній геноцид українського народу, проте він ведеться у напівтихім режимі: спершу падіння моралі і формальність релігії, потім вседозволеність у статевому плані, а на сам кінець – ти нікому нічого не винен, тобто вбивство своєї власної дитини постає як звичайна буденна справа.

Хто ми насправді і якої ми про себе думки, якщо так легко можемо чинити такі речі?

З яким обличчям ми постанемо перед страшним судом, де Господь спитає нас: Чому ти вбив свою дитину, чому не дозволив їй появитись на світ?

Сам Господь наш Ісус Христос говорить:”Хто приймає дитину в Моє ім’я, той Мене приймає”(Мат.18:5).

Найбільшою радістю для батьків є привести у світ життя дитини, яка потім буде вічно радіти у небі з Богом.

Тож любім наших дітей любов’ю Бога, який всіх має рівними.

Джерела:   прес-служба Івано-Франківської архиєпархії

Воїни Христа Царя

11.05.2015р. Б. / Владика Венедикт: «Цінуймо життя, цінуймо одні одних, цінуймо зустрічі, бо це Бог дає»

Такими словами підсумував Преосвященний владика Венедикт, єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ зустріч паломників, котрі відвідали Святу Землю  у 2014 р.

Торкаючись різних питань і тематик, які були виголошені на зустрічі, єпископ звернув увагу на вміння слухати кожну особу. «Я вважаю, що Бог може промовити через кожну людину. Ми є хронічно неуважними, а тому не можемо побачити Бога, Котрий діє», - сказав владика Венедикт.

На переконання Єпископа, ми мали величезну ласку, що могли пізнати Бога, Котрий діяв у цій частині землі. «Наші попередні покоління – діди, прадіди – не могли цього побачити, доторкнутися так, як ми, а для нас це була величезна ласка», - звернув увагу владика Венедикт і заохотив бути готовими до всього, що йде від Господа. «Якщо Бог удостоїть нас поїхати на Святу Землю ще раз – Слава Богу. Якщо в якесь інше місце – Слава Богу. Якщо удостоїть досвідчувати Його тут, на місці, – добре», - додав єпископ.

Практично кожен присутній на цій зустрічі по-особливому дякував владиці Венедикту за його духовний провід на прощі, за його щоденні роздуми над Євангелієм і за ділення ними широкому колу читачів у мережі Facebook, на що духівник відповів. «Бог не зарезервував собі діяти через владику Венедикта, він діє через інших священиків, обставини, Інтернет, телебачення, мобільний зв’язок, через подію. Бога не можна прив’язати до когось, чи до чогось - Він завжди діє». «Це дуже небезпечно, коли мені хтось починає говорити, що є захоплений якоюсь особою, зачарований, бо прийде розчарування через те, що побачимо якийсь недолік цієї особи», - додав владика Венедикт. Він провів паралелі із життям святих, у котрих були різні моменти, «ті, де вони були сильними, міцними, а були і ті моменти, де вони проявляли свою слабкість», але це, за словами єпископа, вчить нас не ідеалізувати людину, а бачити у ній Господа.

Про дружбу та людську підтримку духівник зазначив: «Не раз казав, що тих самих людей, яких ми маємо за друзів, вірних друзів, хтось має за недругів, а хтось, хто є недругом для мене, - є товаришем для інших». Він додав, що якщо попросити когось про допомогу, вісім з десяти допоможуть. «Це для мене стало таким відкриттям. Людина з природи є доброю, просто вона не має відваги, чи бажання, чи не навчена робити добро в силу різних обставин», - зазначив владика Венедикт.

Щодо життєвих проблем, питання яких піднімалось на зустрічі, Єпископ висловився так: «Ми згадувалии про труднощі, проблеми, а я вам гарантую ці проблеми до кінця життя. Спокій буде лише на цвинтарі. Кажуть лікарі, що доки ти прокинувся і тебе щось болить – ти ще живеш», - сказав владика Венедикт. «Проблеми часом є незалежні від нас, бо обставини такі, але від нас залежить, чи ми є з Богом в тій ситуації. З Богом можемо пройти через ті проблеми, чи ситуації, обставини, просячи когось про допомогу, звертаючись про щось. Бо люди є добрими, люди готові допомогти», - додав єпископ.

Продовжуючи розмову, Владика поділився з присутніми своїм досвідом проповідництва. «На проповіді завжди є оце відчуття: чи тебе люди слухають, хочуть слухати, поглинають, - чи ні. Проповідь - це не монолог, а діалог, який ти чуєш. Люди образно мовчать, але ти відчуваєш діалог, бо вони щось досвідчують, переживають, щось хочуть тобі сказати», - поділився єпископ. «Колись не міг зрозуміти слова о. Василя Вороновського: «Чим більше людей – тим мені краще, легше говорити». Тепер щораз то більше починаю усвідомлювати ці слова. Чим більше людей - тим з більшою їх кількістю ти можеш спілкуватися», - додав владика Венедикт.

Дякуючи присутнім за теплу зустріч, єпископ акцентував на важливості і потрібності кожної особи  Христовій Церкві. «Хочу підкреслити, що життя кожного з вас є важливим для Церкви, для священиків, для єпископів. Ми бачимо, що ви є тими, котрі християнство втілюють у своє життя. Часто, коли священик сповідає і бачить, що біля нього сповідається свята людина, то й йому хочеться самому клякнути в неї сповідатися, бо ти відчуваєш святість. Або коли ти бачиш, що хтось живе досконало – це тебе потягає», - поділився владика Венедикт і закликав допомагати одні одним іти дорогою спасіння. «Маємо підставляти плече одні одним, а не ноги, коли бачимо, що хтось із нас падає. Маємо підтримувати одні одних не йти цією дорогою», - запросив владика Венедикт.

Словами вдячності звернувся єпископ до учасників зустрічі. «Дякую Вам, що Бог нас звів на цій дорозі, чому саме – не знаю.   Дякуймо Богові, що звів нас сьогодні тут, у храмі, бо це щось неповторне. Навіть коли ми зберемося знову завтра – це вже буде щось інакше. Кожна зустріч - неповторна і мила. Цінуймо життя, цінуймо одні одних, цінуймо зустрічі, бо це Бог дає».

Іванна Рижан

Джерело:    Воїни Христа Царя

10.05.2015р. Б. / П’ять важливих питань щодо гендеру

П’ять важливих питань щодо гендеру

Що таке гендер?

Це теорія, розроблена ЛГБТ-активістами та радикальними феміністками, які вважають «стать» соціальним примусом. На їхню думку, жити як «чоловік» чи «жінка» означає не  володіти певними біологічними ознаками, а жити згідно з культурним примусом. Статева ідентичність замінюється поняттям гендерна ідентичність («відчувати себе» чоловіком чи жінкою, ігноруючи біологічні ознаки). ЇЇ можна вибрати на будь-який смак, зберігаючи всі біологічні ознаки.

Гендерні типи: 7 чи, може, 56?

Ти більше не чоловік чи жінка. До статей, які існують в природі, додано ще список видів, складений ЛГБТ-спільнотою (лезбіянок, геїв, бісексуалів, транссексуалів, тобто людей, які відмовляються від природної сексуальної орієнтації та вважають, що можуть вільно обирати її за своїм бажанням або ж бути «невизначеної статі»). Проте австрійський уряд офіційно визнає 23 типи гендерних ролей, у соціальній мережі фейсбук в США можна вибрати свій тип із 56 різних пунктів. Це здається смішним, проте, насправді, це дуже сумно.

Що каже наука?

Наука стверджує, що різницю між чоловіком та жінкою можна побачити у кожній клітині тіла, навіть при зачатті ХХ-хромосоми відповідають дівчинці, а ХY – хлопчику. Відмінність чоловіка та жінки зумовлюється різницею фізіологічних, гормональних та поведінкових ознак, а не впливом соціального середовища. «Гендерні типи», що їх запропонувала ЛГБТ-спільнота, не мають жодного наукового підтвердження, навпаки: «нормальність» пропонують замінити патологією.

Що таке гомофобія?

Це неологізм, який придумали ЗМІ, щоб визначити акти фізичного чи словесного насилля проти гомосексуалістів та організацій, які просувають свою теорію гендерності, як наприклад, ЛГБТ-спільнота. Сьогодні звинувачення в гомофобії стало інструментом репресій проти тих, хто не дотримується гендерної теорії.

Чому гендерна теорія становить небезпеку?

Вона не тільки керує способом мислення та навчання через свій політичний вплив, вона ще й встановлює покарання за будь-яке інакомислення. Створює нові адміністративні акти (наприклад, деякі організації вже замінили терміни «мама» і «тато» на «батько1», «батько2»), освітні акти (наприклад, нова, так звана, «національна стратегія» введення теорії гендеру, яка повинна виключити поняття «хлопчик» та «дівчинка», а значить, виключити нормальні моделі сім’ї).

Джерела:   http://www.avvenire.it

Воїни Христа Царя

09.05.2015р. Б. / Митрополит Василій молився за загиблими, які боролися проти фашизму та комунізму (+VIDEO)

Архиєпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський Василій Семенюк та представники інших традиційних конфесій Тернополя очолили молитву за мир в Україні та заупокійну молитву за усіх воїнів, які загинули, захищаючи Україну.

Молитва відбулася 8 травня біля пам’ятника «Материнський поклик», що у Старому парку, під час мітингу-реквієму «Сповідь перед матір'ю», а відтак на Микулинецькому кладовищі. Заходи відбулися у День пам’яті та примирення й з нагоди 70-ї річниці перемоги над нацизмом в Європі і завершення Другої Світової війни.

У зверненні до присутніх владика Василій сказав наступне [відеосюжет]:

Відтак орденом "За мужність" ІІІ ступеня посмертно нагородили чотирьох військовослужбовців Збройних Сил України з Тернопільщини, які воювали на Донбасі. Голова Тернопільської обласної державної адміністрації Степан Барна вручив відзнаки рідним загиблих воїнів.

Як повідомляє прес-служба Тернопільської облдержадміністрації, орден було присвоєно:

Михайлу Васильовичу Григоришину - (нар. 28 квітня 1990, с. Панівці Борщівського району Тернопільської області — пом. 31 січня 2015, с. Чорнухиного Попаснянського району Луганської області) — українському військовику, солдату 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади.

Володимиру Васильовичу Марусичу (17 листопада 1978, с. Солоне Заліщицького району Тернопільської області — 6 листопада 2014, під Лисичанськом Луганської області) — українському військовику, сержанту, оператору-навіднику БМП 24-ї окремої механізованої бригади.

Роману Антоновичу Мусію (25 червня 1969, с. Великі Загайці Шумського району Тернопільської області — 27 листопада 2014, поблизу смт Кримське Луганської області) — українському військовику, механіку-водію гусеничної машини 5-го батальйону 24-ї окремої механізованої бригади.

Миколі Ігоровичу Руснаку (24 вересня 1975, с. Лощинівка (нині Бернадівка) Теребовлянського району Тернопільської області — 11 липня 2014, поблизу с.  Зеленопілля Свердловського району Луганської області) — українському військовику, молодшому сержанту, оператору 2-го протитанкового відділення протитанкового взводу 2-го механізованого  батальйону 24-ї окремої механізованої бригади.

Джерело:  прес-служба Тернопільсько-Зборівської архиєпархії

07.05.2015р. Б. / Предстоятель УГКЦ наголосив на необхідності присутності Церкви у медійному просторі

Відразу після прибуття до паризького аепоропту Шарля де-Голля, Предстоятель УГКЦ у супроводі владики Бориса Ґудзяка, єпарха Паризького, відбув на зустріч з українськими священиками Франції, Бельгії, Німечини та низки інших європейських країн, які саме у ці дні мають у м. Орсе неподалік Парижу відбувають духовні реколекції з владикою Василем Тучапцем, екзархом Харківський.

У своєму зверненні до священиків предстоятель УГКЦ наголосив на необхідності присутності Церкви у медійному просторі, особливо у контексті подій сьогодення, адже саме присутність у медіа є саме тим сигналом, який дозволяє говорити про її існування. “Така присутність є також частиною священочого служіння” – наголосив блаженніший Святослав.

Порівнючи загрози та виклики які стоять перед душпастирями у зоні АТО та душпастирями у Європі, Предстоятель УГКЦ зазначив, що на відміну від європейського середовища, на лінії вогню немає атеїстів, що значить, що з духовної перспективи європейське суспільство ставить досить серйозні питання перед священнослужителями, можливо навіть більші, аніж перед тими хто, є зоні вогню.

На завершеня зустрічі чимало душпастирів ставили свої запитання найрізноматнішого характеру – від питань перекладів літургійних текстів до питань реакції Святого Престолу на події в Україні.

Інформацію надав Роман Остап’юк

Джерела:  http://ugcc.fr

Воїни Христа Царя

06.05.2015р. Б. / Звернення Глави УГКЦ з нагоди сімдесятих роковин закінчення Другої світової війни

Звідки черпає силу увесь народ, як не з патріотизму?
А патріотизм є тим вищим і благороднішим,
чим більше опирається на Божому законі.

Андрей Шептицький, митр. На грані двох віків, 1900 рік

Христос воскрес!

Дорогі в Христі! Любі співвітчизники!

Сімдесят років тому закінчилася велика війна в Європі, яка забрала десятки мільйонів життів. Цими днями ми вшановуємо полеглих у цій війні, солідаризуємося з тими, хто втратив близьких, і з вдячністю згадуємо їхню жертву.

Підносячи до Господа Бога молитву за душі численних убитих, варто також замислитися над причиною цього насильства і над тим, як не допустити його повторення. У вирі війни, в якій саме наша земля стала полем бою, кривавою землею, зіштовхнулися тоталітарні ідеології, егоїстичні теорії окремих народів, різні форми поганських націоналізмів, давні імперські апетити.

Сьогодні ми відчуваємо, що не всі рани війни загоєні: минулий конфлікт став фантомним болем. Ми також бачимо, що ідеології, які стали причиною війни, не відійшли в минуле, а пам'ять про загиблих і постраждалих використовується для конструювання нових агресивних ідеологій. Перемога над злом, до якої причетна ціла світова спільнота, експлуатується для побудови неорадянського міфу, котрий породжує нову війну, а український народ стає її новою жертвою.

Перед лицем сучасної загрози ми об’єдналися в любові до Батьківщини, відчуваємо гордість за неї, за наших співгромадян, за наших воїнів. Багато українців із різних куточків нашої країни переживають автентичне патріотичне  піднесення, поширюючи свої почуття і на інші народи. Мабуть, не один українець і не одна українка сьогодні могли б висловитися суголосно з митрополитом Андреєм Шептицьким: «…Християнський патріотизм… не може містити в собі ніякої ненависти до наших братів іншого народу. Слухняні Христовому наказові, ми любимо всі народи світа любов’ю ближнього. Ненависть супроти якого-небудь народу, чи суспільної верстви, чи стану ми вважаємо за противну Божому законові й тому за шкідливу для дочасного та вічного нашого добра. Наш християнський патріотизм – у тому одному, що свій нарід, нарід український, любимо християнською любов’ю більше від інших народів та готові для нього віддати працю цілого життя й саме життя» (Праця над з’єдиненням Церков, 1940–1941). Ці слова нашого Великого пастиря відкривають велику силу нашого народу. Водночас вони звертають нашу увагу на характерну прикмету справжнього патріотизму – христянський характер. Саме в цьому – гарантія його чистоти, а отже, сили та краси, яка веде до відновлення українського народу посеред страждань і випробувань нинішніх часів.    

Патріотизм як такий є добрим почуванням, яке дає нам живе відчуття єднання, внутрішнього піднесення. Проте якщо патріотизм обмежується лише до емоційної сфери людини, то ним можна маніпулювати, навіть більше, він може перейти у втому, апатію, розчарування та агресію. Натомість справжнє патріотичне почуття, як твердить митрополит Андрей, завжди наповнене і переображене християнською любов’ю. Ці два поняття поєднував і святий папа Іван Павло ІІ, називаючи патріотизм дорогою до впорядкованої суспільної любові  (Пам'ять і ідентичність, 2005 рік).

Божественна любов не лише підносить почуття до висот людського духу, а й просвічує розум та зміцнює волю. Вона перетворює почуття патріотизму на християнську чесноту, яка мобілізує всю людину – розум, волю і вчинки – і дозволяє їй будувати та творити. Особа, збагачена чеснотою патріотизму, не знемагає в боротьбі і не розчаровується в труднощах, натомість здатна до справді геройських вчинків та має силу перемогти в боротьбі з ворогом. Вона, за словами апостола Павла, «не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить» (1 Кор. 13, 5–7). Ось чому гаслом християнського патріотизму є: любов понад усе!

Любов до Батьківщини випливає із заповіту Ісуса Христа: «Ось що заповідаю вам: щоб ви любили один одного» (Ів. 15, 17). Слуга Божий Андрей Шептицький так пояснює цю думку: «Після любові до Бога й родини повинна бути любов до свого українського народу й батьківщини. Зі своїм народом та батьківщиною ти зв’язаний не тільки спільною вірою, що її вважаємо найбільшим добром… але ще і спільною мовою та звичаями. І тією землицею святою, на якій разом проживаємо… і цілою віковою минувшиною, і спільною українською кров'ю, і спільним добром, і спільною майбутністю… і спільним бажанням та потребами, і спільними терпіннями і злиднями» (Найбільша заповідь, 1901 р.).   

Цього року наша Церква часто покликається на досвід і вчення митрополита Андрея, 150-річчя народження якого відзначаємо, та намагається ще повніше зрозуміти і розвинути бачення цього Велетня духу, увести його думки в діалог щодо сучасних проблем і викликів. Тож сьогодні нам варто прислухатися до його науки про патріотизм, тим більше що вони були висловловлені у надзвичайно складний для українського народу і його Церкви період.

Своєю метою митрополит Андрей, як справжній духовний лідер нації, вбачав «християнізацію» такого шляхетного почуття, як патріотизм, бо «післанник Христа може  говорити про патріотизм, але мусить говорити завсігди зі становища Христа, зі становища предвічної небесної правди» (Хто винен, 1934).

Цей великий праведник нашого народу є справжнім взірцем патріота-християнина. Він так говорить про свій шлях у цій чесноті: «Правдивий патріотизм є нічим іншим у своїй суті як правдивою любов’ю до ближнього. І я став таким чином українським патріотом. Уся моя праця, яка зродилася з цієї любові, мала завжди на меті добро, яке я бажав зробити для свого народу» (З листа митрополита Андрея до Апостольського візитатора о. Джованні Дженоккі, 1922 рік).

Обов’язком християн нашого часу є зцілювати нашу суспільну свідомість, наповнювати поняття патріотизму справді християнським змістом. Християнський патріотизм нікого не виключає, а за свою мету ставить загальне благо, тому невіддільний від відповідальності. Це чеснота, яку можна і необхідно розвивати, удосконалюючись у любові до ближніх.

Проте любов має бути діяльною, інакше вона залишиться просто гарною декларацією намірів. Тут доцільно нам знову почути слова митрополита Андея: «Хто на своєму місці працює для добра народу, виконуючи сумлінно обов'язки, той є ліпшим патріотом, ніж той, хто багато говорить, а мало робить» (Послання до духовенства Станіславської єпархії, 1899 рік). Усі, хто сьогодні хоче вважати себе патріотом, хай завжди тримають у серці ці слова – і вже завтра ми побачимо нові села, нові міста, нову країну.

Отже, два ключі для християнського розуміння патріотизму – любов і відповідальність.  Без любові почуття патріотизму стає безсилим, без відповідальності – фальшивим і порожнім.

Молитовно поминаючи мільйони невинних жертв гітлерівських і сталінських злочинів проти людства, надихаймося прикладом істинних патріотів – героїв визвольних змагань нашого народу минулого століття. Наслідуймо тих, хто зумів благодаттю Святого Духа та силою любові до своєї Батьківщини і свого народу протистояти нацистській та комуністичній ідеологіям. Саме вони є справжніми переможцями, – переможцями над насиллям і ненавистю, гріхом і смертю. Нехай їхній приклад навчить нас сьогодні любити Бога і ближнього та веде до перемоги.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа, любов Бога-Отця і причастя Святого Духа нехай буде з усіма вами!

† СВЯТОСЛАВ
Дано в Києві,
при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,
у день Святого великомученика, побідоносця і чудотворця Юрія
та Переполовинення П’ятдесятниці,
6 травня 2015 року Божого

Джерела:   Департамент інформації УГКЦ

Воїни Христа Царя