30.09.2015р. Б. / Сатаніст змусив мерію відмовитися від традиційної молитви

Міська рада міста Корал Спрінгс (штат Флорида, США) була змушена поступитися шантажу сатаніста і відмовитися від багатовікової традиції спільної молитви перед своїми зборами.

Здавна члени міської ради перед початком засідань і перед важливими діловими рішеннями з проблем міста читали коротку молитву. Сатаніст Чаз Стівенс зажадав, щоб його також допустили прочитати публічну сатанинську «молитву» перед зборами.

Ще в червні Стівенс зажадав собі трибуну. Чиновники міськради переполошилися і в офіційній відповіді незрозуміло вказали, що така можливість дається кожному, але в даний час  йде перегляд критеріїв відбору гідних виступаючих, і вони з ним надалі обов'язково зв'яжуться.

Зрозуміло, що його «молитва» так і не потрапила в графік засідань, тому сатаніст безпосередньо подав скаргу на мера Скіпа Кемпбелла за те, що його запит на «молитву» перед засіданням ради не задовольняється, хоча у графіку є безліч вільних місць.

Кемпбелл відповів: «Шкодую, що ми не змогли зв'язатися з вами раніше. Наш міський юрист вивчає це питання, але поки не висловив свою думку».

Після цього до справи підключився Ендрю Сейдель, юрист атеїстичного фонду «За свободу від релігії» (ФСР). Він атакував міськраду листом, в якому вказав на несправедливість вчиненого «свавілля» і попередив про подачу офіційного позову. Сатаніст Стівенс підключився зі скаргою на «обурливе порушення конституційних прав», оскільки йому не виділили його законні три хвилини на публічну «молитву».

Чиновники міської ради Корал Спрінгс не знайшли нічого кращого, як взагалі припинити практику молитв перед засіданнями. Вони довго тягнули з відповіддю на заявку Стівенса - і ось, нарешті, вийшла офіційна постанова: з 1 жовтня благословляючих молитов більше не буде.

Верховний суд США зобов'язав кожну міськраду, яка практикує молитви перед засіданнями, допускати представників всіх релігій з будь-якими молитвами. І тому міській владі загрожують судові позови у разі відмови будь-кому в його законному праві.

Джерела:     CNL

Воїни Христа Царя

29.09.2015р. Б. / Марш на захист життя та сім’ї в Запоріжжі

27 вересня 2015 в Запоріжжі відбувся перший Марш на захист життя та сім’ї. Марш зібрав до своїх лав кілька тисяч християн різних конфесій, мусульман, євреїв і всіх людей доброї волі, яким не байдужа доля ненароджених дітей та захисту інституту сім’ї як союзу чоловіка та жінки.

Марш пройшов головним проспектом міста від мерії до обласної адміністрації. На головній площі Запоріжжя виступили представники духовенства, громадських організацій, сімей та обласної адміністрації. Були підняті питання цінності людського життя як дару Божого та необхідності її захисту на законодавчому рівні від моменту зачаття до натуральної смерті, а також про недопущення визнання в Конституції України права укладати гомосексуальні союзи.

Акція закінчилася оголошенням і підписанням звернення до Президента України та Голови Верховної ради щодо захисту життя та сім’ї.

Джерела:    rkc.zp.ua

Воїни Христа Царя

28.09.2015р. Б. / Тисячі жінок протестували в Чилі проти легалізації абортів

Протести пройшли в 33 різних містах південноамериканської країни на поччатку вересня.

У Чилі - найрозвиненішій країні Латинської Америки - заборонений будь-який  аборт. Зараз Президент Мішель Башеле пропонує легалізувати аборти у випадку, якщо вагітність викликана зґвалтуванням.

Зазвичай саме з таких кроків починаються компанії з повної легалізації вбивств ненароджених дітей.

Щоб запобігти такому розвитку подій, на вулиці міст Чилі вийшли десятки тисяч жінок і чоловіків, які одяглися в біле, щоб підкреслити чисту і мирну природу своєї боротьби за життя.

Представник кампанії «Жінки в білому» Марія Пац Віаль в ефірі чилійського каналу «24» задала питання президенту: «Чи б  хотіла президент сама бути засудженою за злочини своїх батьків? Чи, може, вона сама б хотіла, щоб її дітей судили за її злочини?»

На жаль, зараз ліво-ліберальні сили в Чилі контролюють обидві палати парламенту, тому часткова легалізація абортів можлива. У такому випадку борці за життя намагатимуться скасувати новий закон через суд.

Християнсько-демократична партія в парламенті буде намагатися виключити із законопроекту можливість аборту, якщо вагітність викликана зґвалтуванням.

Джерела:    catholic.by/

Воїни Христа Царя

26.09.2015р. Б. / У хвилинному ролику показали всю історію поширення християнства (+VIDEO)

Організація Western conservatory of the arts and sciences опублікувала на своєму сайті відеоролик, в якому за хвилину з лишком показана вся історія поширення християнства у світі.

Творці ролика зазначили, що завдяки цій візуальній карті можна простежити «найбільш важливі» етапи поширення християнства за 2000 років його існування.

У відео рух християнської релігії у світі показано в порівнянні з іншими великими подіями – історією Римської та Візантійської імперій, зародженням і поширенням ісламу, історією монголів і комунізму.

Християнство виділено в ролику білим кольором, а відлік часу з першого століття після Різдва Христового до наших днів показаний у верхньому лівому кутку.

Джерела:   CNL

Воїни Христа Царя

25.09.2015р. Б. / Папа Франциск виступив у Конгресі США

Націю можна вважати великою, якщо вона захищає свободу, поширює культуру, яка дає змогу мріяти про повноцінні права всіх співгромадян, змагається за справедливість, захищаючи пригноблених та сіє мир. Про це, у світлі доробку деяких видатних постатей історії США, говорив Папа Франциск, виступаючи під час зведеного урочистого засідання двох палат Парламенту США.

Звертаючись до парламентарів, Глава Католицької Церкви зауважив, що кожен син чи донька певної країни мають «свою місію, особисту й суспільну відповідальність», а їхньою відповідальністю є «завдяки законодавчій діяльності спричинятися до зростання нації», пам’ятаючи про те, що «політичне суспільство буде стійким, якщо намагається задовільнити спільні потреби, стимулюючи зростання всіх своєї членів».

Святіший Отець зазначив, що через «представників» він бажає промовити до всього народу, до тисяч людей, які щоденною працею дбають про краще майбутнє своїх родин та беруть участь в різних проявах солідарності, до похилих віком, які стараються ділитися своїм досвідом та мудрістю, до молоді, яка намагається спровадити в життя свої «великі і благородні» прагнення.

Папа зазначив, що його відвідини збігаються з річницями, пов’язаними із видатними постатями американської історії. Мова йде про «борця за свободу» Абрахама Лінкольна, борця за рівність в суспільних і політичних правах Мартіна Лютера Кінга, основоположниці католицького робітничого руху в США, Слугині Божої Дороті Дей та трапістського ченця Томаса Мертона, який був подвижником діалогу між народами й релігіями. «Незважаючи на складність історії та дійсність людської слабкості, ці люди, з усіма своїми відмінностями й обмеженнями, завдяки важкій праці та особистій самопожертві, дехто навіть ціною свого життя, були здатними будувати краще майбутнє. Вони надали форму фундаментальним цінностям, які назавжди залишаться в дусі американського народу», – підкреслив Глава Католицької Церкви, додаючи, що народ з таким духом завжди зуміє, не зважаючи на кризи, знайти сили на те, щоб підвестися і гідно прямувати вперед.

Говорячи про свободу, Папа закликав бути чуйними перед обличчям будь-яких форм фундаменталізму, чи то релігійного, чи в інших сферах, які несуть загрозу релігійній свободі, свободі мислення, індивідуальним свободам. Слід остерігатися спрощених поділів, аби воюючи проти зовнішнього ворога, не виростити внутрішнього. «Нашою відповіддю повинна бути відповідь надії та зцілення, миру і справедливості», – підкреслив він, вказуючи також на важливість того, щоб прислухатися до «голосу віри».

Пригадавши про благородну рису мешканців Американського континенту не боятися чужинців, Святіший Отець вказав на її важливість у контексті актуальної «кризи біженців, якої ми не бачили з часів другої світової війни». У світлі «Золотого правила» чинити іншим те, чого б ми бажали, аби нам чинили, Папа закликав долати спокусу відкидати все те, що нас обтяжує, а також заторкнув питання скасування смертної кари.

Говорячи про діалог та мир, Глава Католицької Церкви наголосив, що служити цим цінностям означає бути рішучим в питанні припинення «численних збройних конфліктів у всьому світі».

У світлі того, що його відвідини цієї землі завершаться участю у Всесвітній зустрічі сімей, Папа підкреслив «суттєву роль сім’ї в будуванні цієї країни», а тому, у світлі нечуваних раніше загроз, «вона заслуговує нашої підтримки».

Джерела:    радіо Ватикан

Воїни Христа Царя

24.09.2015р. Б. / Курс "Гостинець": для чого і як молодь вчитимуть будувати близькі стосунки?

7 хлопців та 7 дівчат вже з 24 вересня мають унікальний шанс навчитися будувати близькі стосунки на чотириденному християнському навчально-розважальному курсі під назвою «Гостинець». На молодь чекають майстер-класи, тренінги, квест, дискусії на важливі теми і навіть поїздка в Карпати. Організатором курсу є соціальна ініціатива Патріаршої Комісії у Справах Молоді УГКЦ "То-Ся не зробить!"

Що саме – коротке спілкування чи, можливо, лише погляд, чи ще щось – допомагає молодим дівчині чи хлопцю зрозуміти, з ким вони схочуть спілкуватись довше, бачитись частіше, допомагати, підбадьорювати? – питання, яке цікавить багатьох молодих людей, що мріють про власну щасливу сім’ю. Тому і виник «Гостинець» як можливість отримати відповіді на ці та багато інших запитань.

З четверга до неділі на юнаків та дівчат – учасників курсу – чекають чимало пригод у різних місцях Львова та в Карпатах з цікавим тематичним наповненням, що допоможе їм краще пізнати одне одного.

У перший день на молодь чекає інтерактивне спілкування з Володимиром Чупріним, викладачем циклу бліц-зустрічей «Стосунки від А до Я», про те, що варто знати про самого себе, про самотність, про те що значить бути щасливим ще до того, як розпочинати стосунки. Родзинкою вечора стане спільне приготування вечері та її споживання, яке допоможе хлопцям та дівчам уже з першого дня краще пізнати один одного. В другий день Лариса Дідковська, кандидат психологічних наук, спілкуватиметься з молоддю на дуже важливу тему: сексуальність і як із нею бути тим, які ще не в шлюбі. Опісля дівчата та хлопці матимуть майстер-клас від Романа Стадника «Спілкування у танці».

В суботу учасники курсу вирушають в гірське село Тухлю на Сколівщині. Цього дня вони багато говоритимуть на тему щасливих стосунків із Володимиром Чупріном, матимуть квест на командну взаємодію від Євгена Фєдєчкіна та розмови біля ватри із духівником отцем Юрієм Остап’юком, головою «Центру Студентського Капеланства» Львівської архиєпархії УГКЦ.

Недільного ранку всі разом вирушать на Літургію, після якої дівчата готуватимуть обід, а хлопці засервірують стіл. На завершення курсу всі ділитимуться враженнями і хтозна, може й виявляться взаємні симпатії.

Цікаво, що більшість учасників наразі між собою не знайомі. Дехто із них був на тренінговій грі «Давай понайомимось!», дехто зголосився допомогти в організації Курсу, щоб стати його учасником. Є серед них і пара, яка вже зустрічається і хоче розвивати свої стосунки, краще пізнати один одного, переосмислити те, що вони мають.

Як розповіла Оля Матвійчук, координатор напрямку «Щаслива сім’я» соціального проекту «То-Ся не зробить!», курс побудований так, аби хлопці та дівчата змогли проявити свої сильні сторони. «Проте проявляться і слабкі», – запевняє Оля. За 4 дні курсу кожен зможе проявити себе справжнім і пізнати себе самого, що є першою запорукою вміння будувати справді щирі стосунки.

Довідка

Соціальний проект Патріаршої Комісії у Справах Молоді «То-Ся не зробить!» розпочав свою активну фазу навесні 2015 року. Цього року координатори напрямків «Щаслива сім’я», «Екологія», «Безпека на дорогах» та «Якісна освіта» розгортають свою діяльність на теренах Львівської архиєпархії УГКЦ. Кожного наступного року заходи проекту поширюватимуться на ще одну з єпархій чи екзархатів Української Греко-Католицької Церкви. Детальніше про діяльність проекту читай тут>>>

Джерела:   ДивенСвіт

Воїни Христа Царя

23.09.2015р. Б. / Погляд на Росію в «довгостроковій перспективі»

Стаття Джорджа Вейгеля, в якій він оцінює перспективу відносин Ватикану з Росією і Російською Православною Церквою.

Коли високопоставленим ватиканським чиновникам задають питання про не надто енергійну реакцію Святого Престолу на агресію в Україні, вони, як правило, відповідають (з поблажливою інтонацією, наче запитувачі - отакі дурники): «Ми розглядаємо ситуацію в довгостроковій перспективі».

 У дипломатичному плані ця «довгострокова перспектива» представляється як поновлення Ostpolitik Агостіно Казаролі, який був головним дипломатичним агентом Павла VI по той бік залізної завіси. Намагаючись обґрунтувати нинішню політику, італійські куріали стверджують, ніби використання принципів Ostpolitik кардинала Казаролі зробило можливою роль Івана Павла II в падінні комунізму. (Я вважав, що спростував таке твердження, використовуючи документи секретних служб Центральної та Східної Європи, у другому томі моєї біографії Івана Павла II, «Кінець і початок», який доступний в чудовому італійському перекладі, але, очевидно, деяких людей це не переконало).

 Що стосується екуменічної частини цього рівняння, видається, що Святий Престол надає величезного значення тому, щоб уникати всього, що могло б образити Російську Православну Церкву, яку він розглядає як ключ до просування великої програми церковного примирення між християнським Заходом і християнським Сходом. Згідно цієї теорії, пануючої в Папській раді зі сприяння християнській єдності вже протягом десятиліть, підтримка миру між Римом і російським православним Московським Патріархатом зараз дасть добрі  результати згодом.

Однак це «згодом» ніколи не настане.

Я хотів би запропонувати іншу «довгострокову перспективу», яка більше узгоджується з реальністю поточного моменту й близького майбутнього  і базується на наступних передумовах:

1) Російський режим Володимира Путіна - це агресивна, дестабілізуюча сила у світовій політиці. Він буде напирати і напирати до того моменту, поки не зустріне відсіч. Він відчуває (і справедливо) слабкість Заходу і використовує цю слабкість, щоб забрати назад те, що Путін назвав «геополітичною катастрофою» - розвал Радянського Союзу.

2) Уявлення, ніби Путін піклується про переслідуваних християн на Близькому Сході і хоче грати роль їх захисника, яку раніше грав російський цар - таке уявлення як сміховинне, так і небезпечне. Чого б це Путіну, чия зброя вбиває християн в сусідній східній Україні, переживати про переслідуваних християн  на близькому Сході? Вся путінська близькосхідна стратегія полягає в дестабілізації, спробі витіснити Захід з цього регіону і зміцнити Іран. Саме з цієї причини він успішно блокує всі серйозні спроби усунення режиму м'ясника Ассада в Сирії, і саме тому російська політика була і залишається серйозною перешкодою для того, щоб утримати Іран від створення ядерної зброї.

 3) Керівництво Російської Православної Церкви, особливо патріарх Кирил і його «міністр закордонних справ» митрополит Іларіон, є союзниками Путіна в його агресивній зовнішній політиці, намагаючись забезпечити її духовною обгорткою. Для лідерів російського православ'я в цьому немає нічого нового, оскільки з того моменту, коли Сталін з практичних міркувань цинічно відновив у правах Церкву під час Другої світової війни, вона є філією Кремля, що перебуває у його повній власності.

 4) Неможливо вести серйозний екуменічний богословський діалог з людьми, які в усьому світі діють як агенти російської державної влади. Чинити так - означає заохочувати керівництво РПЦ і підривати справжній екуменізм, який розвиває Варфоломій, Вселенський Патріарх Константинополя, місце якого як першого з рівних у світовому Православ'ї хотів би зайняти Кирил, принаймні, де-факто.

5) Найбільш невідкладний екуменічний діалог між Росією і Римом повинен бути сьогодні зосереджений на новому поколінні російських православних мислителів - тих, хто серйозно аналізуючи українську кризу та пропагандистську діяльність свого церковного керівництва на користь путінського режиму, прийшли до висновку, що російське православ'я потребує нової теорії церковно-державних відносин. Цей діалог має розвиватися в інтенсивній співпраці з серйозними дослідниками католицької соціальної доктрини.

 6) Така нова екуменічна ініціатива могла б з часом створити умови для появи російського Православ'я, що не поневолене російською державною владою, яке могло б стати партнером в реєвангелізації Європи, оскільки його лідери знову відкрили б для себе силу Євангелія.

7) Ілюзія наявності «спільних інтересів» у Ватикану і Кремля спотворює реальність і створює загрозу для такого нового екуменізму, тому її слід уникати.

Джордж Вейгель, Denver Catholic

Джерела:    sibcatholic.ru

Воїни Христа Царя

22.09.2015р. Б. / Владика Ярослав: Свято Різдва Пресвятої Богородиці вчить нас цінувати дар людського життя

21 вересня владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, відвідав з душпастирським візитом парафію Різдва Пресвятої Богородиці м. Стебника. З цієї нагоди єпископ відслужив святкову Архиєрейську Літургію. Цього ж дня у м. Стебнику відбулось освячення наріжного каменю під будівництво нового храму.

Під час проповіді на Божественній Літургії владика Ярослав зазначив, що Різдво Пресвятої Богородиці стало початком відкуплення людського роду. «Пресвята Діва принесла нам порятунок, ставши Богородицею, кивотом Нового Завіту, Матір’ю Христа Спасителя, що знищив смерть і дарував нам життя вічне, Який через неї воплотився на землі, прийняв людське тіло, спас від гріхів і вічної загибелі рід людський», — сказав єпископ.

Старозавітні прообрази, які містяться в літургійних текстах, зображають нам Богородицю як «драбину, що веде на небо» (Бут. 28, 10-17). Проповідник додав: «Саме Пресвята Богомати стала тією „Ліствицею“, котра з’єднала людську природу з Божою, з якої від Духа Святого воплотився Бог-Слово, істинна Боголюдина — Господь наш Ісус Христос».

Відтак владика Ярослав звернувся до вірних зі словами заохоти черпати з багатства чеснот богоугодного життя Богородиці. «Чесноти Богородиці та благодать Святого Духа ставлять її вище за всіх, не тільки святих та праведних людей, але і небесних сил», — наголосив архиєрей. Віра, цілковита довіра Божій волі, терпеливе і мужнє перенесення життєвих труднощів, материнська турбота, а головне безумовне смирення та покора — це ті чесноти Пресвятої Богородиці, якими вона освітлює наше життя як світла зоря.

Наприкінці проповіді владика Ярослав сказав, що свято Різдва Пресвятої Богородиці нагадує нам про цінність людського життя. «Ми спостерігаємо страшне самогубство власної гідності, а за тим і величі всього народу, через масштабну пошесть алкоголізму, наркоманії, розпусти та різного роду моральної деградації людини; багато подруж, котрі не хочуть народжувати дітей, повинні навчитися з сьогоднішнього свята, що народження нового життя — це вияв Божої любові та благословення, а не перешкода у здобуванні кар’єри та безтурботного життя», — сказав проповідник. Єпископ закликав вірних молитись до Божої Матері, щоб навчила наш народ цінувати дар життя.

Після завершення богослужіння владика Ярослав висловив вдячність о. Михайлу Бучинському, настоятелю храму, та священикам парафії за душпастирське служіння.

Джерела:   прес-служба Самбірсько-Дрогобицької єпархії

Воїни Христа Царя

21.09.2015р. Б. / Різдво Пресвятої Богородиці

21 вересня 2015 року

Різдво Пресвятої Богородиці

Коротка історія свята
Про ікону празника
Тропар та кондак
Празничний Апостол
Євангеліє
Проповідь

Коротка історія

Церква не має звичаю святкувати день народження для землі Святих Божих, але їхній день народження для неба - день смерти. Виїмок становлять двоє найбільших Святих у Церкві: Пречиста Діва Марія і св. Іван Христитель. Ми святкуємо не тільки їхнє небесне, але й їхнє земне різдво.

Св. Євангелія записала нам дуже мало подій із життя Преч. Діви Марії. Тут нічого нема сказано про Її різдво, про Її молоді літа чи про Її св. Успіння, ані навіть не подано імен Її праведних батьків. Звідки ми про це все знаємо? Знаємо про це з традиції Церкви та апокрифів. Апокрифи це такі книги, що оповідають нам про деякі події із життя Ісуса Христа чи Його Пресв. Матері, а про що не говорить св. Євангелія. Хоча св. Церква не приймає апокрифів за автентичні книги ані за певне історичне джерело то все таки вони містять багато дечого з традиції та вірувань первісної Церкви.

Головне джерело вісток про життя Пресв. Богородиці це апокрифічна книга написана коло 170-180 року що зветься Протоєвангеліє Якова. Ця книга дала мотив до установлення таких празників: Зачаття св. Анни, Різдва Пресв. Богородиці, Введення в храм та свята в честь Якима й Анни. Звідси довідуємося про обставини різдва Преч. Діви Марії хто були її батьки та що вони звалися Яким і Анна.

Празник Різдва Божої Матері у Східній Церкві належить до дуже старовинних Богородичних празників, хоча не можна точно означити часу, коли він появився. Про нього згадують св. Іван Золотоуст, св. Прокл, св. Єпіфан, св. Августин і св. Роман Сладкопівець. Палестинське передання каже, що св. Єлена (V330), мати цісаря Костянтина, збудувала в Єрусалимі храм у честь Різдва Пресв. Богородиці. В п'ятому сторіччі про цей празник згадує Служебник папи Гелясія (492-496).

Стихири і гимни на честь цього празника уложили патріярх Анатолій (449-458), Степан Єрусалимський (6 ст.), св. Андрій Критський і патріярх Сергій (7 в.) св. Іван Дамаскин і патріярх Герман (8 ст.) та св. Йосиф Студит (9 ст). Офіційне заведення цього празника у візантійському цісарстві приписують цісареві Маврикієві (582-602).

Про ікону

Люди народжуються в сім'ях, утворюючи довгу низку поколінь. Однак в очах Бога кожна особа є окремою, унікальною, неповторною. Народження кожної людини наперед визначене Богом у вічності. Тому, у певному сенсі, кожен живе у світі не з волі людини, ані не з волі крові, а з волі Божої (див. Йо. 1, 13). З цієї причини народження людини зображено на іконах з великою урочистістю, як явлення Божого плану.

Це особливо стосується різдва Богородиці. Вся сцена розвивається у священному просторі, немов у храмі. Символічне значення цього очевидне: Марія повинна стати домівкою Христа, і Він сам стане новим храмом.

Унікальність народження Богоматері підкреслюється також типовим старозавітним мотивом: Анна - літня жінка, яка вважається неплідною. Отож, аби Марія прийшла на світ, потрібно було втручання Бога. Це далеке провіщення майбутнього народження Христа від Діви та Святого Духа. Також і сцена купання дитини, завжди присутня на зображеннях народження людини, одержує особливе значення.

На іконі фігурують також жінки, які приносять дари. Цей мотив, можливо, запозичено з церемоніалу імператорського двору. У цьому можна побачити аналогію з іконою „Різдво Господнє”, на якій пастухи несуть дари. Кожна людина, яка приходить на світ, створена на образ Божий (див. Бут. 1, 26), тобто, як пояснюють Отці Церкви, на образ Христа. Тому народження Богоматері є участю у народженні Христа. Однак той факт, що дари несуть не безпосередньо Новонародженій, а її матері, дає підставу для іншого пояснення: це визнання з боку цих жінок, що Народжена належить до їх коліна, до їх народу, має право на визнання і виражає надію усіх. Народження означає надію, і матері завжди мають певного роду дар ясновидіння стосовно своїх дітей. Анна, сидячи на ліжку, дивиться удалечінь, немов хоче пророкувати, але відчуває себе ще зобов'язаною до мовчанки, мовчанки, сповненої очікування великих майбутніх подій.

Тропар та кондак

Тропар, глас 4: Різдво твоє, Богородице Діво, радість звістило всій вселенній, з тебе бо засяяло Сонце правди — Христос Бог наш. Він, розрушивши клятву, дав благословення і, ударемнивши смерть, дарував нам життя вічне.

Слава, і нині: Кондак, глас 4: Йоаким і Анна з неслави бездітности і Адам і Єва від тління смерти визволилися, Пречиста, у святім різдві твоїм. Його празнують люди твої, з провини прогрішень ізбавлені, як кличуть до тебе: Неплідна родить Богородицю і кормительку життя нашого.

Послання святого апостола Павла до Филип'ян 2, 5-11

Браття, плекайте ті самі гадки в собі, що були в Христі Ісусі. Він, бувши в Божій природі, не вважав за здобич Свою рівність із Богом, але применшив Себе Самого, прийнявши вид слуги, ставши подібним до людини. Подобою явившися як людина, Він понизив Себе, ставши слухняним аж до смерти, смерти ж хресної. Тому й Бог Його вивищив і дав Йому ім'я, що понад усяке ім'я, щоб перед іменем Ісуса всяке коліно приклонилося на небі, на землі і під землею, і щоб усякий язик визнав, що Ісус Христос є Господь на славу Бога Отця.

Євангеліє від Луки 10, 38-42; 11, 27-28

В той час увійшов Ісус в одне село, і одна жінка, на ім'я Марта, прийняла Його в свій дім. А в неї була сестра, що звалась Марія, що і сівши у ніг Ісусових, слухала слова Його. А Марта клопоталась великою послугою і, станувши, сказала: Господи, чи не зважаєш, що сестра моя одну мене зоставила служити? Скажи отже їй, щоб мені помогла. І відповівши, Ісус сказав їй: Марто, Марто, ти журишся і клопочешся про многе. А одне є на потребу. Марія ж вибрала добру часть, що не відніметься від неї. І сталося, як Він це говорив, одна жінка, піднявши голос з народу, сказала Йому. Блаженна утроба, що носила Тебе, і груди що Тебе кормили. Він же сказав: Отож блаженні ті, що слухають Боже слово і зберігають його.

Проповідь

«Із слова починається людина,
із мови починається мій рід»
(Ніна Рій, 14 років)

Слава Ісусу Христу!

«...І якась жінка, Марта на ім'я, прийняла Його у свій дім...» (Лк. 10, 38). Ця Євангельська розповідь спонукає нас, дорогі браття і сестри, в цей світлий празник Різдва Богородиці застановитися над історією Слова-Логоса.

Святкуючи Богородичний празник, Церква піснеспівами кличе: «Радійте, Якиме і Анно, радійте, бо від неплідної ро диться Причина нашої радості і спасіння», адже цією жінкою, яка приймає Христа у «свій дім» є Марія - це вона, Богородиця, що має стати домівкою Христа, вмістилищем невмістимого Бога, і Він сам стане новим храмом. Все це станеться через втручання Бога, так що неплідна і похила віком її народить. Пізніше на пропозицію Бога з уст Марії буде відповідь «Так», і це початок нашого спасіння «бо слово стало тілом і оселилося між нами і ми славу його бачили...» (Ів. 1, 14). Сучасники Христа, захоплені Його славою і проповіддю, «сідали в ногах», «підносили голос споміж народу», виявляючи своє признання: «Щасливе лоно, що Тебе носило і груди, що Тебе кормили» (Лк. 11, 27), а відповідь Христа звучить на всі віки: «Блаженні ті, що слухають Слово Боже і зберігають його» (Лк. 11, 28).

Нашу особливу увагу в храмі привертають намісні ікони на іконостасі: Богородиця, тримаючи малого Ісуса на колінах або на руці, правою рукою вказує на Божого Сина, Котрий правою рукою благословляє, а лівою тримає сувій - вказівку на своє вчення, яке кожен із нас повинен приймати, слухати і втілювати його у життя. День Різдва, це не тільки день застанови над минулим, теперішнім і майбутнім — це День Надії!

Дорогі діти Марії! Ви – Надія Церкви!

Дорога молоде, ви надія ваших батьків, які ваше серце добром наливають. Бо добре серце – це заслуга і Богородиці. Це вона Мати в Україні ще оспівана Шевченком: «Молилася, турбувалася, день і ніч не спала, своїх діточок непевних звичаю навчала». Не потопчімо перл науки батька-матері, які будували нас на фундаменті Слова Божого, де б ми не були: на Батьківщині чи в розсіянні сущі. За десять років державотворення ми багато здобули і, в той же час, вислуховуємо нарікання на втрати, в своїй більшості, матеріальні, не зауважуючи суттєвого, згідно слів Григорія Сковороди: «Найбільша втрата - це втрата часу!».

Дорогі браття і сестри! Зараз дорогий для нас час становлення, час, коли від кожного з нас залежить чи наше суспільство відродить ті християнські і національні цінності, які притаманні нашому народові. Нехай кожен з нас, хто володіє пером, пензлем чи словом творить нового українця-християнина.

Пресвята Богородиця, Мати Слова Божого, вчини, щоб плоди нашого життя були благословенні, дай ласку слухання, дай ласку слова, яким би ми будували, а не руйнували, такого слова, від якого стає тепліше і світліше. Амінь.

Для створення статті використано такі джерела:

о. Михайло Николин
"Сівач", вересень 2001 Ч. 9 (22) рік 3
Катрій Ю. Пізнай свій обряд. - Видавництво Отців Василіян, 2004;
Шпідлік Т. Рупнік М.-І. Про що розповідає ікона. - Львів: Свічадо, 1999;
Креховецький Я. Богослов'я та духовність ікони. - Львів: Свічадо, 2000;
Збірник проповідей "Сівач".
А також ікону Різдва Пресвятої Богородиці.

ЗАВАНТАЖИТИ текст в PDF

20.09.2015р. Б. / Місія ОБСЄ зафіксувала суттєві утиски релігійної свободи в Криму

Кримські татари та українці, які відкрито виступають за територіальну цілісність України та не підтримують фактичну владу Криму, перебувають в особливо вразливому становищі.

Про це зазначено у звіті Місії ОБСЄ з оцінки стану справ із дотриманням прав людини в Криму, оприлюдненому 17 вересня 2015 року, повідомляє Інститут релігійної свободи.

Вимоги, встановлені владою Російської Федерації стосовно перереєстрації громадських організацій, ЗМІ та релігійних об’єднань були зумисно використані проти нелояльних до нової влади. У підсумку, значною мірою була обмежена свобода об’єднання та можливість для існування громадянського суспільства і значно скорочена кількість незалежних ЗМІ.

У звіті Місії ОБСЄ також зазначено, релігійні громади зі статусом юридичної особи були зобов’язані перереєструватися відповідно до вимог російського законодавства, щоб мати право продовжувати свою діяльність – орендувати приміщення, наймати працівників чи запрошувати іноземців для участі у релігійних заходах.

Релігійні громади зіткнулися із серйозними труднощами під час бюрократичної процедури подання заяви на перереєстрацію. При цьому зареєструвати релігійну організацію як юридичну особу в Криму дозволено лише громадянам РФ. Через це російська влада продовжила термін перереєстрації – спершу до 1 березня 2015 року, а згодом до 1 січня 2016 року.

До анексії в Криму було понад 1400 релігійних громад, офіційно зареєстрованих як юридичні особи відповідно до вимог українського законодавства, та 674 незареєстрованих громад (більшість із яких входила до муфтіяту). Однак до завершення першого терміну перереєстрації, 150 заяв були відхилені з технічних причин, у тому числі всі 20 заяв Католицької Церкви у зв’язку з тим, що деякі документи було подано українською мовою.

У звіті Місії ОБСЄ зазначено, що у деяких випадках процедура перереєстрації в Криму була використана для того, щоб витіснити проукраїнські громадські організації та ЗМІ. Це призвело до значного скорочення масштабу та розмаїття простору громадянського суспільства, паралельно з цим придушуючи прояви інакомислення.

Після завершення першого додаткового терміну подання заяв, лише 60 релігійним організаціям, у тому числі 9 релігійним громадам, вдалося перереєструватися відповідно до вимог законодавства РФ. Після цього заяви на перереєстрацію подали менш ніж 200 релігійних громад, і надалі лише 51 з них (не враховуючи 9 релігійних громад) були перереєстровані станом на березень 2015 року. У серпні налічувалося 53 релігійні організації, зареєстровані у Республіці Крим та м. Севастополі (за винятком тих громад, що зареєструвалися за спрощеною процедурою як такі, що підпорядковані юридичним особам, зареєстрованим у Москві).

Здійснення тиску на релігійні організації кримських татар відзначалося чіткими періодами посилення. З червня до вересня 2014 року так звані правоохоронні органи Криму проводили обшуки в мечетях та медресе (ісламських школах) на всьому півострові та допитали десятки кримських татар, підозрюваних у володінні забороненими екстремістськими матеріалами чи у причетності до заборонених законодавством Росії релігійних організацій, таких як Хізб ут-Тахрір. Чимало подібних обшуків були проведені в мечетях та медресе, які належать Духовному управлінню мусульман Криму (ДУМК).

Найбільш ймовірно, відзначає Місія ОБСЄ, що де-факто російська влада змінила свою позицію стосовно ДУМК, зважаючи на більш помірковану позицію лідера ДУМК муфтія Еміралі Аблаєва, який є членом Меджлісу. Останнім часом він утримувався від прямої критики на адресу фактичної влади Криму та брав участь у офіційних зустрічах, організованих органами окупаційної влади.

Майбутнє Української православної церкви Київського патріархату залишається непевним.

Повідомляють, що фактичний очільник Криму Аксьонов запропонував Архієпископу Клименту, що земельна власність Української православної церкви Київського патріархату в Криму буде захищена, якщо Архієпископ ввійде в склад Ради з релігійних питань Криму. Невдовзі після анексії Криму Російською Федерацією в 2014 році, декілька культових споруд УПЦ КП на території тодішніх українських військових баз були захоплені.

Також владні органи Криму наклали жорсткі обмеження права на мирні зібрання осіб, які належать до кримськотатарської та української громад, і відкрито демонструють свою самобутність та опозицію до нелегальної анексії Криму Російською Федерацією.

Джерело:   Воїни Христа Царя

19.09.2015р. Б. / Зустрічати Папу у Білому домі будуть ЛГБТ активісти - Ватикан обурений

Ватикан розкритикував адміністрацію Барака Обами за рішення запросити на офіційну зустріч із Папою Римським у Білому домі активістів-трансгендерів, відкритого гомосексуального єпископа американської Єпископальної церкви та черницю, яка очолює групу, яку Ватикан раніше критикував за позиції щодо абортів та евтаназії. Про це пише видання The Wall Street Journal.

Повідомляється, що у Ватикані занепокоєні тим, що поява цих осіб на спільних фото із Понтифіком може бути розцінена, як підтримка їхньої діяльності.

Конфлікт навколо переліку гостей підкреслив побоювання деяких консервативних католиків у США, що Білий дім спробує використати візит голови Католицької церкви, щоб створити видимість відсутності протиріч між владою США та церквою у таких питаннях, як одностатеві одруження та використання протизаплідних засобів.

Натомість у Білому домі підкреслили, що активісти на яких звернув увагу Ватикан становлять лише малу частку 15 000 осіб запрошених на зустріч із Понтифіком.

При цьому деякі коментатори звернули увагу на те, що рішення Білого дому запросити на зустріч із Папою критиків Католицької церкви іде врозріз із позицією адміністрації Обами у інших чутливих питаннях.

Джерела:   голос Америки

Воїни Христа Царя

17.09.2015р. Б. / Яценюк: Не буде змін до Конституції, які б підривали духовність чи мораль

Під час зустрічі з членами Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій Прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк виступив на захист сімейних цінностей.

“Змін до Конституції України, які б підривали основи духовності та моралі, не буде!” – наголосив Арсеній Яценюк, відповідаючи членам Ради Церков, повідомляє Інститут релігійної свободи.

Проблематику конституційного процесу порушив Предстоятель УПЦ КП Патріарх Філарет. Він наголосив, що зміни до Конституції України не повинні вноситися таким чином, що під гаслами захисту прав людини будуть руйнуватися основи традиційної сім’ї та подружжя як союзу чоловіка та жінки.

“Ми як Церкви не можемо іти проти заповідей Божих. Під час опрацювання змін до Конституції слід зберегти моральні основи, щоб не збурювати суспільство”, – заявив Патріарх.

Вікарій Київської Митрополії УПЦ єпископ Климент також наголосив: “У Конституції України має бути зазначено, що шлюб – це сімейний союз чоловіка та жінки”.

Пояснюючи позицію релігійної спільноти, Старший єпископ ЦХВЄУ Михайло Паночко відзначив, що від духовності та моралі залежить і матеріальне благо держави. “Не можна будь-якою ціною йти до Європи, розмінюючи моральні цінності на підтримку західних партнерів. Не варто у такий скрутний час, фактично під час воєнного стану, міняти Конституцію України, особливо в частині моральних засад”, – сказав єпископ.

Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк запевнив релігійних діячів, що поки до розгляду в парламенті плануються лише проголосований у першому читанні закон про децентралізацію влади та зміни стосовно судової системи та правоохоронних органів, які знаходяться на розгляді Венеційської Комісії.

 Читайте також:  Суть пропозицій Ради Церков до Конституції України

Зустріч релігійних діячів та глави Уряду відбулася у середу, 16 вересня 2015 року, у Митрополичому будинку Національного заповідника «Софія Київська». Це була перша робоча зустріч Прем’єр-міністра України з членами Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій у цьому році.

Як повідомляв ІРС, останнього разу зустріч Арсенія Яценюка з релігійними діячами відбулася рік тому, 3 жовтня 2014 року, у приміщенні парламенту за участі Голови Верховної Ради України.

Джерело:   Воїни Христа Царя

17.09.2015р. Б. / Чергове відео про «Planned Parenthood»: за продаж «свіжих» частин дитячого тіла отримують «значний прибуток» (+VIDEO)

Представники «Planned Parenthood» пишаються тим, що можуть збирати «свіжі» дитячі органи, включаючи очі і геніталії, а також що така практика «приносить значну частину доходів». Про це дізнаємося із свіжого відео, яке оприлюднив «Центр медичного прогресу» (Center for Medical Progress, ЦМП).

У четвертому відео з серії «Human Capital» ЦМП показує представників індустрії абортів, які говорять про те, що національний офіс контролює усі розмови на цю тему, оскільки виявлення цієї жахливої справи могло б стати «величезною проблемою для піару».

Зокрема на відео др. Керолін Вестгофф, старший медичний радник Американської федерації планованого батьківства (Planned Parenthood Federation of America), розповідає слідчим під прикриттям, що організація може надати велике різноманіття органів абортованих дітей.

«Ми працюємо з людьми, які потребують окремі тканини, як наприклад, серцеву або нервову тканину, чи очі або гонади», – розповідає др.  Вестгофф. – «Усе, що ми надаємо – свіже», – хвалиться вона.

Ці слова перекликуються із четвертим відео, в якому технічні працівники перебирають частини тіла абортованих дітей і заявляють: «Це ще один хлопчик».

У новому відео др. Вестгофф пропонує познайомити фейкових покупців органів з «людьми з національного офісу, що займаються абортами», щоб уточнити умови покупки. Однак усі перемовини повинні бути обережними. «Очевидно, що це могло б стати величезною проблемою для нашого піару», – каже вона.

Інших представників аборт-індустрії спіймали на відео під час обговорення можливого витоку інформації. «Такі питання нам не дуже комфортно обговорювати по е-майлу», – говорить Дебора ВанДергай, директор Консорціуму провайдерів абортів при «Planned Parenthood».

Др. Дебора Нукота, яка на першому відео споживала салат під час бізнес-ланчу, висловила схоже припущення. «Немає інструкцій» від національного офісу «Planned Parenthood» щодо постачання органів і їх оплати, – каже вона. – «Інструкцій ніколи не буде».

ВанДергай розповіла слідчим ЦМП, що «ми маємо незалежних колег, які генерують на цьому достатній прибуток». Ці слова підривають постійні заяви «Planned Parenthood» про те, що вони не заробляють на програмі «донації тканин людських плодів», яку представляють як «гуманітарну акцію».

На відео Ванесса Руссо, представниця «Planned Parenthood» у Пенсильванії, від усього серця захищає цю практику – навіть якщо вона суперечить федеральним законам . «Якщо компанія хоче дати нашій організації гроші за тканину – то, на мою думку, це справедливий обмін, і це нормально», – каже вона.

Відповідно до статутного права США, отримувати «цінну зустрічну сатисфакцію», тобто економічний прибуток будь-якого типу, в обмін на людські органи є федеральним кримінальним злочином. Тому аборціоністи з «Planned Parenthood»  заперечують, що отримують від цього прибуток.

«Ми не можемо погодитись з тим, щоб нас залякували абсурдним законами», – каже Руссо.

Девід Дейлейден, керівник проекту ЦМП, зазначив: «Planned Parenthood веде свій бізнес абортів та продажу частин дитячого тіла у повній суперечності закону і їх треба неодмінно притягнути до відповідальності».

Лідери Американської федерації планованого батьківства стурбовані тим, який резонанс в суспільстві може викликати їх торгівля органами. Др. Ванесса Каллінз, віце-президент зовнішніх медичних справ АФПП, на камеру висловила своє хвилювання: «Це може зруйнувати вашу організацію і нас, якщо ми не будемо правильно формулювати ці розмови».

Однак ВанДергай зазначила, що намагалась дати раду можливому витоку інформації із індустрії абортів загалом. Вона сказала, що «розмовляла з виконавчим директором Національної федерації абортів. Ми намагаємось вирішити це, як індустрія, і як нам розподілити дохід, бо якщо це потрапить на перші шпальти – це буде катастрофа».

На думку Дейлейдена, це повинно зірвати маски з брутальності організації. «Від темників е-майлів до викривлених словесних структур типу «донація за винагороду», те, як далеко піде керівництво «Planned Parenthood», щоб прикрити свою незаконну торгівлю частинами тіла абортованих дітей, є нічим іншим як розпачем нечистої совісті», – вважає він.

Найновіше відео було опубліковане під час розслідування Конгресу, яке було спровоковане випуском попередніх відео, а також боротьби на Капітолійському пагорбі з метою позбавити фінансування головного провайдера абортів в країні.

«Генеральний директор «Planned Parenthood» Сесілія Річардз відкрито заявляє, що вони отримують «$60 за зразок тканини», а їх контракт з «StemExpres» передбачає оплату за плід, «яку визначають в клініці, яка проводить співпрацю», – розповідає Дейлейден.

«Їх фінансування з податків слід перевести кваліфікованим федеральним центрам охорони здоров’я, які надають ширшу сферу послуг, а кількість їх центрів перевищує «Planned Parenthood» у співвідношенні 20 до 1», – запропонував Девід Дейлейден.

Джерела:    LifeSiteNews

Воїни Христа Царя

16.09.2015р. Б. / Притягувати «Planned Parenthood» до відповідальності потрібно не за продаж, а за розчленованих немовлят

Завжди є ризик у підході, який "Центр за медичний прогрес" (американська анти-абортна організація, далі ЦМП) вибрав для того, щоб притиснути до стіни організацію "Planned Parenthood" (одна з найбільших американських мереж, яка серед іншого надає послуги абортів). Щоб довести свою правоту, вони використовували приховану відеозйомку, на якій показано як "Planned Parenthood" порушує закон, нелегально отримуючи прибуток від продажу "абортативного матеріалу". Ризик в тому, що, наголошуючи на питанні законності дій "Planned Parenthood", може бути відвернена увага від більш актуального питання: чи взагалі те, що робить "Planned Parenthood" є допустимим.

Я чудово розумію, чому ЦМП вибрав такий підхід, і я знаю, що це, мабуть, найкращий варіант. Закон (теоритично) є чорно-білий, і якщо ви можете зловити "Planned Parenthood" на нахабному порушені закону, наслідки (теоритично) також будуть чорно-білими. Крім того, майже всі інстинктивно ненавидять злочинця. Навіть багато тих, хто виступає "за вибір" (право жінки на аборт), хто б не мав в іншому випадку ніяких докорів сумління щодо прибирання тканини плоду для досліджень, не можуть відкинути чіткі докази, що"Planned Parenthood" незаконно переступив межу і ставить жінок в небезпечну ситуацію робити так само.

І все ж, знову, зосередивши увагу на правовому питанні, завжди є ризик, що потужному лоббі "Planned Parenthood" може бути дано шпаринку, необхідну для того, щоб відвернути увагу громадськості від тієї частини відео ЦМП, що дійсно має значення - шокуючі зображення людських істот, розірваних на шматки, як фон для вишуканої дискусій з приводу їх якості та цін на "зразки", або холодні клінічні розмови, які видають як гостре усвідомлення людяності ще не народженої дитини, так і черству байдужість до значення цієї людяності.

Для громадськості "за вибір", що неодноразово повторяла, практично як мантру, що абортована дитина - просто "клубок тканин," вигляд одного тільки епізоду з відео, де пінцетом з лотка, наповненого чимось супоподібним, виловлюють частини тіла розчленованого 20-тижневого абортованого плоду і піднімають прекрасно сформовані розчленовані руку чи ногу, безсумнівно, викличе гострий дискомфорт - примушуючи глядача зробити моральний вибір з важкими реальними наслідками.

Замість цього ми отримали в засобах масової інформації  нескінченні і нескінченно засмучуючі вправи в семантиці: заумні дебати про точне тлумачення та застосування різних федеральних законів, звіти похвилинного аналізу багатогодинного відеоматеріалу і сумніви в точності тієї чи іншої цитати або заяви, що стверджують, що відео було (так ніби там могло б бути що-небудь ще) "в значній мірі відредаговані", і тонко завуальовані натяки на садистські нахили активістів за життя, які зняли відео.

Все це, звичайно, абсолютно не стосується справи.

Навіть "Planned Parenthood" не заперечує існування розчленованих немовлят. Ніхто не заперечує це. Вони просто заперечують, що вони отримують прибуток від продажу розчленованих немовлят. Розчленовані немовлята є тим, з чим всі згодні. Вони там є, це ясно як день.

Мені наплювати чи продаж розчленованих немовлят законний чи ні. Я дбаю про те, щоб дітей не вбивали і не розчленувавали взагалі.

Це абсолютно вірно, звичайно. "Planned Parenthood", StemExpress, ЗМІ: жоден з них не стверджує, що розчленовані кінцівки в цих відео не є реальними ... тому що вони знають, що вони реальні. Вони можуть повторювати "сильно відредаговані" до посиніння, однак вони не можуть змінити, що це - ноги, руки, пальці, серце, печінка, кишечник, і голова. Девід Далейден (David Daleiden) з ЦМП не чарівник відеообробки. Він не може за бажанням створити на швидку руку криваві кінцівки. Ніхто не збирається навіть стверджувати, що він це робить. Найкраще, що вони можуть зробити, це переконатися, що ніхто не говорить про ті закривавлені кінцівки.

І, по великому рахунку, вони успішні в цьому. Вони роблять все для того, щоб ми обговорювали чи цитати вирвані з контексту, чи ціни "Planned Parenthood" для різних "зразків" відповідають духу федерального закону, що забороняє торгівлю ембріональною тканиною, про те, чи велика частина відео була відредагована, або чи активістам "за життя", які створили відео, можна довіряти.

Але врешті-решт, Девід Далейден та інші активісти "за життя", які створили відео можуть бути такі нечесні і скажені, як про них говорить піар "Planned Parenthood", що відео самі по собі можуть бути так сильно відредаговані, як стверджує дослідницька контора, найнята "Planned Parenthood", і закон може дозволяти практики "Planned Parenthood", як наголошують їхні правозахисники. Але, безумовно, так не є. Навіть якби вони були такими, це усе мало б небагато значення, бо незаперечною істиною залишилося б те, що "Planned Parenthood" відриває частини від тіла повністю сформованої людської істоти, водночас брехливо заявляючи, що абортують лише «краплини тканин».

Це могло б бути законним, однак так не має бути.

У всякому випадку, якщо "Planned Parenthood" порушує закон, як на то виглядає, зробімо все для того, щоб вони самі платили за свої злочини. І не даймо відволікти нашу увагу. Якщо "Planned Parenthood" притягнуть до відповідальності за незаконне отримання прибутку від продажу тканин абортованих дітей, то цього замало. Бо якщо у світі є справедливість, то "Planned Parenthood" слід притягнути до відповідальності за масове вбивство шляхом масового шахрайства.

"Planned Parenthood" хоче, щоб ми говорили про все, що завгодно, окрім тих рук і ніг, відірваних від тіл абортованих близнюків, окрім абортованих дітей, в яких б’ється серце в той час, коли їх мозок видаляють, окрім «цілком неушкоджених» тіл, які можуть налякати працівників технічних лабораторій, коли останні відкриють коробку і буквально стикнуться обличчя-в-обличчя з реальністю того чим – чи швидше «ким» - є предмет їх дослідження. Не граймо в їх гру.

Джерела:   lifesitenews.com

Воїни Христа Царя

15.09.2015р. Б. / У центрі Стамбула засновано парафію УГКЦ

В найбільшому місті Туреччини відкрито першу громаду УГКЦ. На черзі заснування парафій в Анкарі та Ізмірі.

Голова пасторально-міграційного відділу УГКЦ владика Йосиф Мілян відслужив для українців греко-католиків Стамбулу Божественну Літургію у церкві святого Антонія Падуанського.

А після Служби поспілкувався з вірянами і розповів про роботу очолюваного ним відділу, зокрема, про організацію церковних громад в Анкарі та Ізмірі.

Владика Йосиф та секретар ПМВ о. Андрій Гах перебувають у Туреччині з робочим візитом, вивчаючи духовні потреби українців греко-католиків, які там мешкають.

Представники ПМВ також зустрілися з Генеральним консулом України в Стамбулі Василем Боднаром.

Раніше заснована перша парафія УГКЦ в Ізраїлі та на цілому Близькому Сході в місті Хайфа.

Джерела:  ДивенСвіт

Воїни Христа Царя

14.09.2015р. Б. / Страйк проти програми статевої освіти скоротив відвідування шкіл в Торонто наполовину

Учнівський "страйк" проти програми статевої освіти провінційного ліберального уряду наполовину спорожнив початкові школи Торонто в перший день шкільного року та привернув увагу міжнародних засобів інформації. Організатори страйку заявляють, що він триватиме протягом вересня, і закликають батьків по цілій провінції робити те саме.

Близько 700 учнів публічної школи Торнкліф Парк (а це половина всіх учнів цієї школи) не відвідували школи, а замість того зібрались в парку поблизу. Халід Махмуд, організатор страйку, котрий належить до Об'єднання Канадійських Родин, назвав цю акцію "школою в городі".

Дільниця міста Торнкліф Парк в більшій мірі заселена мусульманами. Ця ж дільниця належить до виборчого округу Кейтлін Уінн - прем'єра провінції Онтаріо і лідера провінційної Ліберальної партії. Саме Торнкліф Парк став найгарячішою точкою опозиціі до програми статевої освіти, починаючи з того часу, коли ліберальний уряд опублікував цю програму в лютому минулого року з метою впровадити її у всіх школах, котрі утримуються з бюджету провінціі.

Об'єднання Канадійських Родин є добровільною організацією захисту прав батьків, яка сформувалась протягом трьох місяців з часу появи програми статевої освіти і представляє біля 25 спілок і 200 000 жителів провінції, стурбованих програмою. Об'єднання Канадійських Родин твердить, що програма пропагує морально образливу і фізично небезпечну ідею,  чим загрожує невинності дітей. Саме тому Об'єднання розпочало страйк в Торнкліф Парк, названий "В вересні нема школи".

Громадськість була зворушена кадрами з дітьми, що сидять під деревами на покривалах і повторюють літери алфавіту, в той час, як сотні батьків направляються до директора школи, щоб передати йому їхні листи з наміренням навчати своїх дітей вдома. Джак Фонсека з Коаліції Руху Життя закликає батьків по цілій провінції наслідувати приклад батьків з Торнкліф Парк.

Фонсека говорить, що ця безпрецедентна дія змушує лібералів переживати за їхні виборчі результати, а засоби інформації в кінці кінців визнати величину і становчість цього руху захисту прав батьків.

Фонсека зазначив, що в страсі перед втратою виборчих голосів, навіть Роб Оліфант, ліберальний кандидат в цьому окрузі і відкритий гомосексуаліст і сторонник абортів, вдає, що він є проти програми статевої освіти.

Фонсека вважає, що протести, подібні до "страйку" в Торнкліф Парку, мають неймовірний вплив на уряд і шкільні управління.

Тому уряд пробує вживати заходи, щоб запобігти поширенню подібних протестів. Одним з них є погрози штрафів в розмірі $ 200 для батьків, котрі не пускають своїх дітей до школи. Але Халід Махмуд, організатор страйку, твердить що це лиш чутки, котрі скоро розвіються.

Для батьків, котрі не бажають приймати участь у страйку, а шукають постійної альтернативи до публічної освіти, одна з спілок-членів Об'єднання Канадійських Родин, працює над тим, щоб допомогти їм знайти таку альтернативу. Серед них є такі, як навчання вдома, приватні школи, часткове відвідування публічної школи, створення "кооперативних" шкіл, вимога до уряду створити незалежні школи на утриманні з державного бюджету.

На даний час в провінції вже є значна кількість учнів, котрих батьки перевели з публічноі до іншої системи навчання саме з причини програми статевої освіти.

Батьки деяких учнів з школи Торнкліф Парк заявляють, що, якщо ліберальний уряд на протязі тижня не відмінить нову програму, вони готові перевести їхніх дітей до приватної школи. Звичайно що кошти відвідування приватної школи є значними, але багато ісламських приватних шкіл пропонують знижені оплати і доплати до транспортних витрат.

Батьки готові до вищого кошту і здатні зробити все необхідне для того, щоб вберегти своїх дітей.

Джерела:    lifesitenews.com

Воїни Христа Царя

13.09.2015р. Б. / Єдність українського православ’я. Бути чи не бути?

Із 29 серпня до 3 вересня 2015 року в храмі Святої Трійці в кварталі Пера Константинополя (нині — Стамбул) відбувся Синаксис (Собор єпископів) Константинопольського патріархату. Одним із важливих питань було питання єдності українського православ’я. Щодо цієї проблеми відбулися наради Святішого Вселенського патріарха Варфоломія із ієрархами УПЦ США та Канади, двоє із яких нещодавно були в Україні, де виступали як посередники в об’єднавчих переговорах між УАПЦ і УПЦ КП. 

Під час цих нарад ієрархи УПЦ в діаспорі, зокрема, висловили свою думку, суть якої в тому, що проблемою для єдності українського православ’я є те, що одна із його віток перебуває в складі Московського патріархату (сумнівне, з канонічної точки зору, перепідпорядкування Київської митрополії під юрисдикцію Москви відбулось 1686 року. — В.М.). Також упродовж цих нарад було висловлено пропозицію стосовно того, що відновлення єдності українського православ’я може відбутися через входження православних юрисдикцій України під омофор Вселенського патріарха. Спробуймо проаналізувати, наскільки думки, висловлені на Синаксисі, відповідають сучасним реаліям нашої держави та наскільки можливим є запропонований Константинополем варіант відновлення єдності.

СУЧАСНИЙ СТАН ОБ’ЄДНАВЧОГО ПРОЦЕСУ

У липні цього року відбулися переговори про об’єднання між УПЦ КП та УАПЦ, які, на жаль, завершилися безрезультатно. Патріарша Рада та Архієрейський Собор УАПЦ відхилив усі досить-таки ультимативні пропозиції УПЦ КП щодо об’єднавчого Собору. Каменями спотикання стали питання, які стосувалися пропорції представництва делегатів від обох Церков на Об’єднавчому Соборі, — назви майбутньої Церкви, а також виборів Предстоятеля. Вийшовши із переговорів, обидва його учасники гучно грюкнули дверима, видавши заяви своїх офіційних прес-служб, в яких взаємно звинувачували одні одних у зриві переговорного процесу. Третя вітка православ’я — УПЦ — заявила, що всі ці переговори — внутрішня справа УАПЦ і КП, проте одночасно звучало щось на кшталт «так ми і знали». Проте обидві Церкви-учасниці переговорів продовжують декларувати свою відданість ідеї єдності, й іншого, окрім пошуку єдності, шляху не бачать. Щоправда, УАПЦ, завершивши переговори на цьому етапі, не має плану, як пробувати єднатися далі, натомість у КП закликають «єднатися знизу», а фактично долучатися парафії УАПЦ до УПЦ КП. Московський патріархат наразі спостерігає за ситуацією й активних дій у справі єднання не чинить. Отож усі начебто не проти об’єднуватись, але наразі справа об’єднання зупинилася.

ОБ’ЄДНАВЧІ ПЕРСПЕКТИВИ

Аналізуючи сказане на Синаксисі, а також беручи до уваги сучасний стан об’єднавчого процесу, викладений вище, можемо змоделювати кілька перспектив майбутнього об’єднання. Заяви Константинополя відносно того, що перешкодою до єдності українського православ’я є перебування однієї з його віток у МП, дають зрозуміти, що Вселенський патріарх прозоро натякає Москві, що Україна все-таки не є канонічною територією Білокам’яної, а Константинопольська Церква-матір готова сприяти справі єдності Української церкви. Напрошується висновок, що Москва з таким формулюванням не погодиться й доводитиме те, що Українська церква — таки мусить бути в підпорядкуванні Москви, мовляв, самі вірні цього хочуть. Навіщо Константинополю входити у конфлікт із Москвою — наразі незрозуміло. Хоча варіанти є. Із тих же заяв на Синаксисі неважко судити, що Константинополь бачить справу об’єднання як утворення в Україні митрополії Вселенського патріархату, в яку б увійшли УПЦ КП, УАПЦ і частина УПЦ. Це — єднання у варіанті Константинополя. Хто ж в Україні на нього погодиться? Однозначно погодиться більшість УАПЦ (за винятком невеликої кількості парафій, котрі волітимуть не підпорядковуватися Константинополю, а й надалі лишатись автокефальними), але саму УАПЦ Вселенський патріархат приймати не буде, оскільки вона налічує всього 1500 парафій, а заради такої кількості Константинополь не ризикуватиме відносинами з Москвою. Тому для Константинополя є таким важливим єднання Церков перед тим, як вони ввійдуть у його юрисдикцію.

Натомість Київський патріархат кілька разів заявляв, що статус митрополії, тим більше — в складі Вселенського патріархату, для цієї Церкви є неприйнятним. Сам Патріарх Філарет зазначав, що все одно, в чиїй залежності бути — Московській чи Стамбульській, — УПЦ КП згодна лише залишатись у тому ж статусі — автокефальної Церкви із Предстоятелем у сані Патріарха. Усе інше УПЦ КП не влаштовує. А Константинопольську церкву-матір можна просити лише про канонічне визнання Київського патріархату і тих, хто до нього приєднається, Помісною православною церквою.

Щодо УПЦ МП, очевидно, що вона ніколи у повному складі не погодиться ні на автокефалію, ні на входження до Вселенського патріархату. Щодо автокефалії, ми пам’ятаємо 1990-ті, коли тодішній предстоятель УПЦ — митрополит Філарет — був активним промотором ідеї автокефалії, то цілі єпархії писали звернення до Патріарха Московського із проханням «прийняти під свій омофор». Частина ж УПЦ, яку можна назвати «проукраїнською» або як її воліють називати противники «автокефалістською», здається, була б готова перейти у нову об’єднану Церкву незалежно від того, чи це була б митрополія Константинопольського патріархату, чи автокефальна Церква. Для них головне — «канонічне визнання» — єдність і можливість сопричастя зі світовим православ’ям. Інша ж, консервативна частина УПЦ, бачить єдність лише в один спосіб — «покаяння розкольників» і «повернення» їх у «церковну огорожу».

Тому варіант єдності, запропонований Константинополем, наразі малоймовірний до реалізації. Бо, з одного боку, Константинополь готовий прийняти під свій омофор лише велику і об’єднану Українську церкву, а з другого, головний гравець — УПЦ КП, без якої це єднання не може відбутися, — згодна лише на автокефалію. Чи ідея єдності українського православ’я — це нездійсненна утопія, чи можлива до реалізації мрія українців? До роздумів запрошуємо також наших експертів.

КОМЕНТАРІ

«ПІСЛЯ ВИЗНАННЯ АВТОКЕФАЛІЇ ТА ОБ’ЄДНАННЯ УПЦ РПЦ ПЕРЕТВОРИТЬСЯ З ЦЕРКВИ-ІМПЕРІЇ ПРОСТО НА ОДНУ ІЗ ЦЕРКОВ»

Владика Євстратій (Зоря), архієпископ Чернігівський і Ніжинський, речник УПЦ КП, секретар Священного Синоду:

— Питання врегулювання статусу Української церкви, припинення антиканонічного підпорядкування частини УПЦ Московському патріархату — це питання майбутнього не лише для України, а і для всього православ’я. Бо як Росія без України не може відродити імперію, так і РПЦ без влади над Україною не зможе диктувати світовому православ’ю свою волю, мотивовану доктриною «русского мира», користуючись тим, що МП більший, ніж всі решта церков разом. Приблизно 40% МП перебуває в Україні. Після визнання автокефалії та об’єднання УПЦ РПЦ перетвориться з церкви-імперії просто на одну з церков. Як СРСР з Україною був світовою наддержавою, а сучасна РФ — просто велика країна. Тому для Вселенського патріархату, який зазнає тиску з боку Москви, що прагне перебрати собі першість у православ’ї, українське питання — це питання майбутнього. Тим більше, що московська церковна політика через прагнення служити державним інтересам Росії ставить під загрозу єдність всього православ’я. На що прозоро натякає підсумковий документ Синаксу.

Обов’язок Вселенського Патріарха — турбуватися про єдність та підтримувати її. Ієрархи української діаспори як українці значно краще розуміються на проблемах Церкви в Україні, ніж більшість ієрархів Константинопольського патріархату. Також активно на позицію українських ієрархів впливає їхня паства в Америці та Канаді, яка бажає, щоб Церква на Батьківщині була незалежною від Москви та офіційно визнаною. Російська агресія в Україні посилила ці настрої серед діаспори, на що не можуть не реагувати ієрархи. Тому цілком природною є активізація їхньої ролі як спостерігачів і посередників у налагодженні діалогу в Україні і щодо України. Ми підтримуємо ці зусилля та схвально сприймаємо ті плоди, які вже є. Сподіваємося, що конструктивна праця триватиме й надалі. Щодо омофору Вселенського Патріарха, то ця ідея є нереальною і вона зараз не розглядається навіть у самому Константинополі. Наша Церква проголосила свою автокефалію і просить Константинополь визнати її. Такими були всі попередні історичні прецеденти. Жодна Церква, яка отримала визнання своєї автокефалії від Константинополя, для цього не входила попередньо під його омофор. Найближчим для нас прикладом є Церква у Польщі, яка історично була частиною Київської митрополії, незаконно купленої московськими царями 1686 року. Коли ця Церква звільнилася від московської влади, то вона не пішла під омофор Константинополя, але просила і отримала визнання своєї автокефалії (1924 р.). Ми вважаємо, що так має бути і у нашому випадку: Константинополь повинен визнати автокефалію Київського патріархату. А коли УПЦ КП отримає таке визнання, тоді процес творення єдиної Помісної церкви значно пришвидшиться. Бо більшість православних із інших юрисдикцій утримується від єднання з нами лише тому, що Київський патріархат — «невизнаний». Саме визнання УПЦ КП з боку Константинополя ми бачимо ключем до досягнення церковної єдності в Україні.

«КЛЮЧ ДО ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ ЄДНОСТІ ЛЕЖИТЬ НЕ В КОНСТАНТИНОПОЛІ Й НАВІТЬ НЕ В МОСКВІ, А В ЦЕРКОВНОМУ КИЄВІ»

Протоієрей Миколай ДАНИЛЕВИЧ, заступник голови ВЗЦЗ УПЦ:

— Питанню єдності українського православ’я на Синаксисі насправді не приділялося стільки уваги, як про це написано в новині, що з’явилася на сайті «Релігія в Україні». Патріарх Варфоломій у своїй вступній промові про Україну згадав лише один раз, коли він говорив про «триваюче розділення православної пастви України». Це зрозуміло, адже основним завданням, що стояло перед ієрархами Константинопольського патріархату, було обговорення питань, пов’язаних із Всеправославним собором 2016 року. Тим більше, що Патріарх у своїй промові сказав, що цей Синаксис (зібрання) не покликаний приймати адміністративних рішень, а має лише консультативний характер. При цьому, в підсумковому комюніке серед іншого сказано, що «ієрархи Вселенського патріархату спрямовують свої думки і молитви до тисяч наших братів в Україні і моляться за припинення розділення і за відновлення миру і єдності благочестивого українського народу». Ці слова можна розуміти як такі, що стосуються церковних справ в Україні, так і політичного життя та військових дій, що тривають на сході. Хочу зазначити, що всі публічні заяви Вселенського патріархату свідчать про те, що ця Церква готова сприяти об’єднанню українського православ’я, але на основі священних канонів. Зокрема, після візиту екс-президентів України Л. М. Кравчука та В. А. Ющенка до Константинополя та їхньої зустрічі з Патріархом Варфоломієм в офіційному повідомленні було сказано, що Константинопольська церква готова надавати посередництво «для канонічного вирішення глибокого церковного розділення в Україні». Окрім того, позиція Константинополя полягає в тому, щоб забезпечувати «більш тісну співпрацю та укріплення зв’язків між Православними церквами, щоб Православна церква попри те, що канонічно складається з багатьох автокефальних церков, мала єдиний голос, і щоб у ній формувалася свідомість того, що вона не перестає бути єдиною Церквою» (із виступу Патріарха Варфоломія на Синаксисі). Ці та інші офіційні заяви Константинопольського патріархату свідчать про те, що ця Церква не зробить кроків та дій, які б принесли розділення в середовище православних християн по всьому світу. Це означає, що жодна з українських неканонічних конфесій (УПЦ КП, УАПЦ) не можуть бути в односторонньому порядку визнані Константинополем як Помісні церкви без погодження з РПЦ, тому що це буде порушенням канонічного права і призведе до великих проблем у світовому православ’ї. Ці речі важливо розуміти і брати до уваги, щоб не створювати собі й людям зайвих ілюзій. Визнання будь-якої з українських неканонічних конфесій Помісною церквою є неможливим, тому що автокефалія дається всій Церкві, а не якійсь її частині, що відкололася. Не можуть, до прикладу, в Україні 4600 парафій УПЦ КП бути Помісною церквою, а 12 700 парафій УПЦ — не бути Помісною церквою. Якщо продовжити це порівняння по регіонах, то ситуація стане ще більш очевидною. Не може 284 парафії УПЦ КП в Рівненській області бути Помісною церквою, а 539 парафій УПЦ в тій же Рівненській області не бути Помісною церквою. Не можуть 18 парафій УПЦ КП в Харківській області бути Помісною церквою, а 283 парафії УПЦ в тій же Харківській області не бути Помісною церквою. Окрім того, глава УПЦ КП Філарет відлучений від РПЦ — Помісної церкви. А згідно з церковними правилами, така людина і очолювана нею конфесія не може бути прийнята в спілкування іншою Помісною церквою, в даному разі — Константинопольським патріархатом. Якщо ж навіть теоретично допустити, що Константинополь міг би визнати окремо взяту УПЦ КП чи УАПЦ, то це в православному світі був би акт, подібний до анексії Росією Криму. Адже як Росія, анексувавши Крим, порушила всю систему світової безпеки, так і можливе одностороннє визнання УПЦ КП чи УАПЦ Константинопольською чи будь-якою з Помісних православних церков світу призведе до порушення церковних правил і всієї системи міжправославних відносин і принесе в сім’ю Православних церков не «більш тісну співпрацю та укріплення зв’язків», чого прагне Вселенський патріархат, а розбрат. А відтак, «Константинополь нам не допоможе», і ці варіанти окремого входження всіх православних юрисдикцій України в лоно Вселенського патріархату і подальшого їхнього об’єднання та отримання автокефального статусу є нереальними. На мою думку, ключ до вирішення проблеми єдності лежить не в Константинополі й навіть не в Москві, а в церковному Києві. Переконання ж ієрархів УПЦ в США і Канаді, що наводяться в тексті вищезгаданої новини з сайта «Релігія в Україні», які назвали однією з перешкод до єдності перебування УПЦ в складі Московського патріархату, є відверто недружніми як до УПЦ, так і до РПЦ як частини Світового православ’я. Неправильно будувати свою церковну ідентичність на антиросійськості, на войовничій риториці по відношенню як до УПЦ, так і до РПЦ, як це роблять в певних українських конфесіях та, на жаль, окремі представники діаспори. Слід пам’ятати, що РПЦ, подобається це комусь чи ні, є вагомою частиною Світового православ’я, і якщо хтось із згаданих українських конфесій хоче увійти до цієї сім’ї Помісних православних церков, то нерозумно конфліктувати з окремими її членами. Навіть незважаючи на складні українсько-російські політичні відносини.

УПЦ виступає за єдність українського православ’я на основі канонів Церкви. Якщо буде досягнута внутрішня єдність Церкви, якщо буде подолано розкол, то ми готові в перспективі розглядати навіть можливість автокефального статусу, але це слід вирішувати соборно, спокійно, мирно, без політичних звинувачень і гасел, за згоди більшості церковного народу та духовенства, а також за погодження зі всіма Помісними церквами, до складу яких претендуватиме увійти Православна церква в Україні в новому можливому статусі.

«ВОНИ ОФІЦІЙНО ЗАГОВОРИЛИ ПРО УКРАЇНУ — ЛЮДСЬКУ І ЦЕРКОВНУ, І ЇХНІЙ ГОЛОС ПРОЛУНАВ НА ВЕСЬ СВІТ»

Отець Михайло ДИМИД, доктор богослов’я в галузі еклезіології та екуменічних наук, викладач УКУ:

— З офіційних текстів звернення патріарха Варфоломія до своїх єпископів, а також із кінцевого комюніке Синаксису Вселенського патріархату в Стамбулі 2015 року виникають такі висновки, що існують три рівні церковного ієрархічного підпорядкування у Вселенському патріархаті: а) пряме — ієрархія Вселенського Престолу; б) не до кінця автономне, «під омофором» Вселенського Престолу — українські та карпато-русинські ієрархи; в) автономне, «під канонічною опікою» — автономні церкви Фінляндії та Естонії. Оскільки наголошується на окремому статусі української церковної структури в ієрархії Вселенського патріархату, здається, що в майбутньому він міг би не тільки відноситися до діаспорних церков, а перенестися на матірну територію і підвищитися у рівні. Така «не-до-кінця-автономія» стала би тимчасовим мостом для порятунку українського православ’я від ще більшого занурення в провалля роздрібнення. Не тому, що поділ — це щось негативне саме по собі, а тому, що воно приносить протисвідчення самій церкві та дискредитує проповідь Божого слова. Мовляв, ті, що змагаються до єдності довкола Христа, роз’єднуються в імені Христа. Дуже важливим і новим є те, що не тільки патріарх Варфоломій, а всі ієрархи Вселенського патріархату спрямовують свою увагу і молитву для вирішення проблеми церковного православного роздору в Україні. Вони офіційно заговорили про Україну — людську і церковну, і їхній голос пролунав на весь світ. Ті, хто має відповідний досвід, знають, що це не будь-що «увага і молитва». Для церкви це завжди є провіщенням реальних кроків до змін. Тим паче, коли стверджується про «важкі умови» і про «терпіння» від «поділу» «побожного українського народу», і нагадується всім про свою материнську роль, тобто про те, що не якийсь неозначений руський, а «український народ отримав свою віру і хрещення від матері-церкви Константинопольської». Гадаю, що дуже важливо звернути увагу на ці всі нюанси церковної дипломатичної мови, бачити з якою наполегливістю Вселенський патріархат готує обставини для своєї можливої прямої інтервенції в Україні, але теж розуміти, що він цього зараз не зробить, оскільки пріоритетом №1 для Вселенського патріархату є відбуття Великого Помісного Всеправославного Собору, а це не зможе статися без Московського патріархату, якого наміри недружні щодо ідеї єдності українських християн в єдиній помісній церкві.

Володимир МАМЧИН, докторант богословського факультету Інсбрукського університету Франца Леопольда (Австрія) — про результати Синаксису та сучасний стан об’єднавчого процесу.

Джерела:     http://www.day.kiev.ua/

ОРАНТА