ЗАХИСТИМО МАЙБУТНЄ УКРАЇНИ!



ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ!

***

ЗАХИСТИМО МАЙБУТНЄ УКРАЇНИ!

На цьому блозі викладатиметься інформація та інші матеріали для ВСІХ людей, бажаючих взяти участь у безстроковій АКЦІЇ "ЗАХИСТУ ЖИТТЯ"...

Слава Ісусу Христу!

Любі, у Христі Ісусі, брати й сестри, щановні відвідувачі моїх приватних блогів, новий блог, присвячений для поширення у мережі вкрай необхідної інформації про ЗАХИСТ та ЗБЕРЕЖЕННЯ ЖИТТЯ, усім, ще ненародженим дітям, але повноправним особам української нації, даним нам у дар від Небесного Отця...

ЗАКЛИКАЮ ВАС брати активну участь у позатерміновій акції - ЗАХИСТИМО МАЙБУТНЄ УКРАЇНИ!

З повагою, сл.Б. Леонід.

31.03.16

31.03.2016р. Б. / Єпископ Йосиф (Мілян): «Для гідного життя ми потребуємо нашого глибинного оздоровлення» (+VIDEO)

«Параліч та розслабленість може прийти через духа унинія (зневіри), млявості, може прийти через розчарування, через втрату і недосягнення мети. Тому сьогоднішня Євангелія скерована до всіх тих, хто розчарувався, хто забув, хто зневірився, хто відчуває мало сил для того, щоби адекватно жити», – такі думки 27 березня 2016 р., в Патріаршому Соборі Воскресіння Христового висловив Владика Йосиф (Мілян), Єпископ-помічник Київський.

Цього дня в Патріаршому Соборі Єпископ очолив Архиєрейську Божественну Лутургію. Під час проповіді Владика звернув увагу на те, що за різними даними світової медицини, людство рухається все менше, адже часто зникає потреба щоби людина фізично долала кілометри і розвивала свої м’язи. За Його словами різні види транспорту зменшують цю потребу. Навіть, якщо за посередництвом сьогоднішньої техніки ми не полагоджуємо своїх питань, то дуже часто, через проблему власного лінивства вигідно лежимо на диванах, сидимо у зручних фотелях і приводимо до атрофії власних м’язів: «Ми сьогодні не мусимо думати, не мусимо вчити табличку множення. Калькулятор та комп’ютер заміняє багато людських зусиль, тому навіть в інтелектуальному контексті людина теж приводиться до атрофії», – зауважив Єпископ.

Ведучи далі Архиєрей наголосив: «Ми перестали працювати над собою не тільки у фізіологічному контексті, але теж у духовному, і тому приводимо себе до розслабленості тобто до паралічу. Параліч же не мусить бути через крововилив, він може статися через наше зусилля, чи радше не зусилля над собою. Якщо говорити про наше духовне життя і зважити на Христові Слова, що Царство Боже здобувається силою, то багато з нас, є «духовними паралітиками». Щоби правдиво та гідно жити – ми потребуємо нашого глибинного оздоровлення», – зауважив проповідник.

Опісля Єпископ віднісся до рядків з Євангелії: «Принесли його четверо і через стелю спустивши поставили перед Ним (Спасителем)», Владика зазначив, що людина потребує іншої особи – людини, яка принесе нас до церкви, щоби нас охрестили, щоби ми стали учасниками вічного життя, та членами містичного Христового тіла, яким є Христова Церква: «Ми потребували людини – батьків, щоби Бог привів нас у цей світ. Ми потребуємо завжди когось, хто нам скаже, перші слова про Бога, пояснить, що таке добро і зло і очевидно ми потребуємо людини, яка підставить нам рамено, яка подасть нам долоню, піднесе з упадку і покаже нам шлях виходу з тих чи інших ситуацій. Ми справді живучи на землі в квадраті власного его, були би дуже бідними. Тому людина, та що поруч потребує нас, так як ми потребуємо її».

Продовжуючи Архиєрей наголосив: «Параліч та розслабленість може прийти через духа унинія (зневіри), млявості, може прийти через розчарування, через втрати і недосягнення мети. Тому сьогоднішня Євангелія скерована до всіх тих, хто розчарувався, хто забув, хто зневірився, хто відчуває мало сил для того, щоби адекватно жити, хто зневірився, хто справді відчуває мало сил для того, щоби гідно жити.

Завершуючи Владика усім вірним побажав: «Нехай сьогоднішня наша молитва і сьогоднішня Друга неділя Великого посту, буде для нас ще однією нагодою застановитися над станом власної душі, над тим, до чого кличе нас Господь словами сьогоднішньої Євангелії. Та якщо справді піст – це молитва та милостиня, то ми маємо дуже багато праці» – наголосив Архиєрей.



30.03.16

30.03.2016р. Б. / Штат Флорида припинив фінансування Planned Parenthood

Губернатор Флориди підписав закон, який скасовує дотації аборціоному бізнесу від податків на території штату.

Губернатор Флориди Рік Скотт підписав закон, який скасовує фінансування не лише Planned Parenthood, але і інших клінік, які займаються вбивствами ненароджених дітей.

У березні сенат прийняв закон і передав його на робочий стіл Скотта. Це відповідь, перш за все, на серію з секретних фільмів, які показують справжнє обличчя Planned Parenthood. В них можна побачити, що організація торгує частинами тіл убитих дітей.

Досі у Флориді групи абортів щорічно отримували 200 000 доларів з податків. Тепер гроші будуть передані в комплексні центри здоров'я.

29.03.16

29.03.2016р. Б. / Важкі питання. Чи помруть люди, які будуть жити в момент Судного дня?

ПИТАННЯ: Чи помруть ті люди, які будуть жити в момент Судного дня, чи їх не торкнеться смерть як наслідок первородного гріха?

ВІДПОВІДЬ: Святий апостол Павло, якому було дано Одкровення, пише про те, що станеться в кінці часів. Хоча св. Павло і думав, що кінець світу настане дуже скоро, проте все, що він писав про останній день, є богонатхненним словом. Згідно з апостолом Павлом, ті, хто на той момент будуть живими, перейдуть безпосередньо до вічного життя.

Ось слова апостола:
«13 Не хочемо, брати, залишати вас у незнанні щодо померлих, - щоб ви не сумували, як інші, що не мають надії. 14 Бо коли ми віруємо, що Ісус умер і воскрес, тож так і тих, які поснули в Ісусі, Бог приведе з ним. 15 Бо це ми вам кажемо словом Господнім: Ми, що живемо, що залишимося до приходу Господа, - не випередимо тих, що поснули. 16 Бо сам Господь на даний знак, на голос архангела та при сурмі Божій, зійде з неба, і найперше воскреснуть ті, що вмерли в Христі. 17 Потім же ми, що живемо, що лишимось, будемо разом з ними вхоплені на хмарах у повітря назустріч Господеві і так будемо з Господом завжди. 18 Отже, втішайте один одного цими словами». (1 Сол. 4, 13-18).

Логічне запитання: хіба смерть як наслідок первородного гріха не відноситься до всіх? Так, відноситься, але Бог може звільнити від цього наслідку тих, хто буде перебувати на землі в останній день.

29.03.2016р. Б. / Важкі питання. Чому так важко потрапити відразу до раю?

ПИТАННЯ:  Чому так важко потрапити відразу до раю?

ВІДПОВІДЬ: Згідно з вченням Церкви, рятується і потрапляє в рай той, хто знаходиться в стані Божественної благодаті. Однак це не означає, що в рай потрапляють негайно: шлях до нього лежить через чистилище.

Чистилище - це не покарання, а милість. Як говорить Катехизм Католицької Церкви, «Ті, що помирають у ласці і приязні Божій, хоча мають запевнення про своє вічне спасіння, після смерті переходять очищення, щоб здобути святість, необхідну для входження до небесної радості» (ККЦ 1030).

Церковне Передання, посилаючись на деякі тексти Писання, говорить про очисний вогонь: ««Що стосується невеликих провин, то треба вірити, що перед судом існує вогонь очищення, бо так твердить Той, Хто є Правдою: коли хтось говорить хулу на Духа Святого, то це йому не буде прощено ні в цьому житті, ні в майбутньому (Мт.12,31-32). З цього твердження ми можемо зрозуміти, що деякі провини можуть бути прощені в цьому житті, а деякі з них - у майбутньому» (Св. Григорій Великий, Діалоги, 4,41,3).» (ККЦ 1031)

Апостол Павло говорить, що «виявлене діло кожного бо день покаже, тому що він вогнем об'являється, і вогонь діло кожного випробує, яке воно є. І коли чиє діло, яке збудував хто, устоїть, то той нагороду одержить.

А коли ж діло згорить, той матиме шкоду, хоч сам він спасеться, але так, як через вогонь» (1Кор.3,14-15).

Хоча догмат про чистилище був прийнятий Католицькою Церквою тільки в XV столітті, і на Заході, і на Сході Церква завжди вірила, що душі, які покаялися не до кінця або душі померлих, які не перебувають в смертному гріху, але в недосконалості, після смерті повинні пройти очищення, і тому їх підтримують заупокійними молитвами.

Джерело:   Воїни Христа Царя

29.03.2016р. Б. / Важкі питання. Де перебували до пришестя Ісуса ті, хто помер після Адама?

ПИТАННЯ: Де перебували до пришестя Ісуса ті, хто помер після Адама кілька десятків тисяч років тому?

ВІДПОВІДЬ: Обитель тих, хто помер в епоху Старого Заповіту, Ісус називає «Авраамовим лоном». Мається на увазі Лімб Патріархів: він називається «лоном Авраамовим» тому, що в ньому панував спокій і мир.

У «Божественній комедії» Данте він називається «пекельним лімбом» - адже в ньому не було споглядання Бога і Його слави. Але хоча Лімб праведних Отців Старого Завіту, тобто тих, хто жив після Адама і до пришестя Ісуса, був позбавлений споглядання Божественної слави, він не був позбавлений Божественної благодаті. Крім того, там не було таких почуттів, як страждання,і як стверджував часто цитований нами Тома Аквінський, там панувала радість, яка сповнювала надією праведників.

28.03.16

28.03.2016р. Б. / Частка мощей святого Шарбеля перебуватиме в Одесі

СВЯТИЙ ШАРБЕЛЬ - ЛІКУЮЧИЙ ЦІЛИТЕЛЬ
 
З 27 березня по 24 квітня в Одесі у храмі святого Апостола Андрія Первозванного УГКЦ, за адресою, вул. Гімназична 22/24, перебуватиме частка мощей святого Шарбеля. Впродовж цього часу буде відправлятися Девятниця до св. Шарбеля про зцілення від душевних та тілесних недуг. Також у храмі можна буде придбати іконки святого. 

Ліванський монах (мароніт) св. Шарбель, лікує різні хвороби якщо молитися до нього і прикласти його зображення до хворого місця або довго вдивлятись в його зображення. 

Молитва до Бога про зцілення за допомогою св. Шарбеля

Наш Отче Небесний, Ти надихнув св. Шарбеля, щоб за прикладом Ісуса він жив і помер. А в нагороду Ти дав йому ласку і силу визволяти людей із нещасть земної недолі.

Господи, благаємо Тебе, зішли і нам милість, щоб ми теж любили Тебе і служили Тобі, як Твій угодник св. Шарбель.

Всемогутній Боже! Ти дозволив Своєму святому розподілити Твоє милосердя і творити дива, тож споглянь на нас, грішних, щоб ми також відчули цю особливу опіку.

За заслуги св. Шарбеля і за посередництвом його молитви даруй нам (висловити прохання).

І нехай станеться по слову Твоєму, Отче наш, слава Тобі. Амінь.

Довідка

У звичайному, світському житті св. Шарбель називався Юзеф Махлуф, а своє монаше ім’я він обрав не випадково. Воно належало також антіохійському мученику з ІІ ст. і означає «цар» і «Бог».  

Народився Юзеф Махлуф у 1828 р. в с. Бекаа-Кафра (Ліван) у селянській родині, де шанував християнський дух. Тому хлопчик зростав у релігійних чеснотах, брав участь у житті Церкви, а в гірській ущелині зробив власний скит для молитов. У цьому місці він пильно прислухався до Божого поклику залишити все й піти за Христом.

Невдовзі юнак покинув отчий дім і вирушив на пошуки монастиря Мейфукської Богоматері. Подальше життя Юзефа проходило у стінах суворих Мейфукського та Аннайського монастирів. Там він пізнав богословські науки; дотримувався строгого посту, багато молився і працював, тобто гартував свій дух і силу волі аскетичним способом, але ніколи не нарікав на життєві труднощі. У 1853 р. Шарбель склав довічну обітницю, а 1859 р. був уведений у священичий сан. Згодом ієромонах вирішує усамітнитись і провадити пустельне життя, яке було повне спокус, невигод, терпіння, однак принесло безцінні плоди в духовному зростанні. Вражаючі, проте реальні факти: Шарбель міг кілька годин молитись на колінах, під час молитов входив у глибокий медитативний стан, завжди носив старий одяг, стоптане взуття, на його тілі була волосяниця з ланцюгом, а спав він на камінні й не споживав м’яса.

Якось під час Богослужіння Шарбель відчув, що його здоров’я серйозно підупадає. Виявилось, що у нього складна форма паралічу. Хвороба і стала причиною смерті монаха, а відійшов він у вічність 1898 р.      

Через 50 років вирішили відкрити гріб, де був похований чернець. Виявилось, що його тіло – нетлінне. Крім того, весь цей час з нього текла цілюща незвичайна рідина, що заповнила місце поховання. Відтоді чудодійність св. Шарбеля стала відома на весь світ.   

25.03.16

25.03.2016р. Б. / День пам’яті абортованих дітей

Згідно Постанов Сорок шостої сесії Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ, яка відбувалася 13-14 вересня 2009 року у Львів-Брюховичі, було затверджено «Програму протидії абортам в Україні». Серед заходів, передбачених програмою, є запровадження в нашій Церкві Дня пам’яті абортованих дітей. Цей день відзначається щороку у другу суботу Великого посту. Цього року цей день припадає на 26 березня.

Звернення з нагоди Дня пам’яті абортованих дітей

У другу суботу Великого посту наша Церква через спільну молитву вшановує пам’ять абортованих дітей. Цей день має стати часом скорботи за втраченими ненародженими дітьми, а також часом прощення та примирення.

У нашому нинішньому соціальному контексті, позначений драматичною боротьбою між “культурою життя” і “культурою смерті”, є необхідність розвивати глибокий критичний сенс, здатний розрізняти справжні цінності і справжні потреби. Те, що настійливо зараз необхідно, це загальна мобілізація свідомості і єдиного етичного зусилля, щоб активізувати велику компанію в підтримку життя. Всі разом, ми повинні будувати нову «культуру життя» (св. Іван Павло ІІ, Енцикліка «Євангелія життя», н. 95).

На сьогоднішній день цінність людського життя, що знаходиться у материнському лоні є непевним та навіть затемненим. Його вартість є в центрі багатьох дискусій, які однак не можуть знайти свого вирішення і до сьогоднішнього дня. Поряд із тим, що світова спільнота у більшості своїх конституцій схвалила право на життя яке є правом серед усіх прав, право на життя людського ембріона більшість людей свідомо не обговорюють чи більше того – цього права не визнають. Про це свідчать мільйони абортів кожного року по всьому світі, маніпуляції над людськими ембріонами, використання їх у експериментальних, наукових чи навіть косметичних цілях, а також, через знищення ураженою патологією ембріонів.

Загроза життя сьогодні переслідує людину на всіх етапах від зачаття до старості. Життя можуть перервати в лоні матері, в палаті новонароджених, у дитячому будинку, в пробірці — і все це зветься науковим прогресом. Імена цих злочинів проти життя: аборт, евтаназія, контрацепція, пренатальна діагностика, ведуча до євгенічного аборту, інфантіцид, абортні препарати, типу французького RU-486. У зв’язку з фармацевтичним прогресом аборт вже не став навіть справою між жінкою і лікарем, а лише справою між жінкою та її аптечкою.

Церква завжди навчала та навчає і нагадує всім: Господь забороняє позбавляти життя ненароджену дитину! Цей гріх є тяжким гріхом вбивства людини, незалежно від того, що про це говорять державні закони та чисто земські міркування! На сторожі захисту людського життя стоїть п’ята Божа Заповідь «Не убий».

Тому у цей час Великого посту просімо у Господа Бога прощення за усіх невинно убитих ненароджених дітей та примирімося з абортованими дітьми. Хай Всемилостивий Господь змилосердиться над нами, нашими матерями і батьками, поколіннями, над нашим народом та нашою державою, і дарує вічний спокій біля Себе невинно убієнним ненародженим дітям.

Комісія УГКЦ у справах душпастирства охорони здоров’я
Рекомендовані заходи душпастирям
по відзначенню Дня пам’яті абортованих дітей

А. У другу неділю Великого Посту, бо в той день в храмах буває більше людей на Божественній Літургії виголосити тематичну проповідь, яка буде присвячена «Захисту та цінності людського життя від моменту зачаття до природної смерті та необхідності перепрошення за вбивство ненароджених дітей»;
Б. Включити два прохання в сугубу єктенію у другу неділю Великого посту:

Текст двох прохань, які треба включити в сугубу єктенію:

“Ще молимось Господи за дітей, навмисно убитих у лоні матері, а також за тих, що стали жертвами людських діянь та експериментів, і загинули, неприйнявши Тайни Хрещення. Ти сам охрести їх Господи в морі щедрот Твоїх і не позбав їх Твого Божого світла та Царства Небесного.”

“Господи Боже, Спасіння слуг Твоїх, Ти не хочеш смерти грішника, але щоб він навернувся і жив. Сам і нині змилосердися над слугами Твоїми – матерями та батьками, з волі яких було допущено аборт, та всіма тими, хто причетний до гріха навмисного дітовбивства. Подай їм ласку покаяння, прощення та примири їх зі Святою Твоєю Церквою.”

В. Після Божественної Літургії спільно із вірними помолитися за абортованих дітей та за припинення абортів:

Молитва за абортованих дітей

Небесний Отче, Ти дав нам дар свободи, щоб ми любили і ходили Твоїми дорогами і за Твоїми заповідями. Деякі батьки роблять вибір надуживати цією свободою, знищуючи дар життя, який Ти дав їхнім нащадкам. Просимо, прости тим, хто нищить людське життя, абортуючи ненароджених дітей. Дай цим ненародженим дітям можливість насолоджуватись Тобою у вічності, якщо це згідне з Твоїми постановами. Допоможи мені бути солідарним з Твоїми малими, пам’ятаючи в серці про Твої слова: «Усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших — ви мені зробили» (Мт. 25:40). Тому дозволь мені сьогодні, Отче, духовно усиновити ненароджену дитину і жертвувати свої молитви, працю, радощі й страждання за цю малу дитинку, щоб вона могла народитися і жити для Твоєї більшої слави. Ми молимось про це в імя Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.

Молитва за припинення абортів

Господи Боже, я дякую Тобі сьогодні за дар мого життя і за життя всіх моїх братів та сестер. Знаю, що ніщо так не нищить життя, як аборти. Сьогодні я радію, що Ти знищив смерть через воскресіння Твого Сина. Я готовий зробити все, що від мене залежить, щоб припинити аборти. Сьогодні я посвячуюся ніколи не мовчати, ніколи не бути пасивним, ніколи не забувати про ненароджених. Я посвячуюся бути активним у русі «За життя» і ніколи не припиняти захищати життя, поки мої брати і сестри не будуть у безпеці, а наш народ не стане знову народом зі свободою і справедливістю не лише для деяких, але для всіх. Амінь.

24.03.16

24.03.2016р. Б. / «Рух за життя» запрошує взяти участь у Хресній дорозі

У другу суботу Великого посту, 26 березня 2016 року, відповідно до затвердженої Синодом УГКЦ Програми протидії вчиненню абортів «Рух за життя» Львівської архиєпархії організовує вшанування пам'яті абортованих дітей.

«Рух за життя», щиро запрошує усіх взяти участь у Хресній дорозі ненародженої дитини, яка розпочнеться у суботу о 15.00 год. біля статуї Пресвятої Богородиці у центрі міста Львова. По завершені Хресної дороги відбудеться молитва за зцілення ран від абортів.
ЛОГО Товариство «Рух за життя».

24.03.2016р. Б. / Франківчани вийшли на захист життя і сімейних цінностей

23 березня в Івано-Франківську пройшов Марш за збереження життя і сімейних цінностей, мета якого привернути увагу громадськості до актуальних проблем знищення ненароджених дітей та порушення основ сімейного життя.

Розпочався Марш зі спільної молитви біля храму Різдва Пресвятої Богородиці, яку провели Преосвященний Владика Йосафат, Єпископ помічник Івано-Франківський, та Владика Дмитро Григорак, єпарх Бучацький, спільно з духовенством. Після чого численний люд з транспорантами та банерами пройшлись центральними вулицями міста: Чорновола-Сахарова-Коновальця-Мельника та дійшли до Вічевого майдану.

Як розповів організатор ходи, заступник християнського руху за життя, Мирослав Возняк, цей захід проводять щоб звернути увагу всіх на проблему узаконеного дітовбивства. «Зараз таку статистику не ведуть, проте ще у радянському союзі офіційно проводилося 1 млн. 200 тис. абортів на рік. І не думаю, що зараз цифри дуже змінилися. Ми повинні стати на захист життя. Є приклад Польщі, Ірландії де офіційно заборонені аборти і вони процвітають. Проте це проблема всього народу і передусім влади ,яка повинна забезпечити гідний рівень життя для одиноких матерів», - пояснив п. Возняк.

"Наша спільна хода - це свідчення нашої подяки Господеві за дар життя", - звернувся Владика Йосафат під час всеміського віче, за участі представників влади, духовенства та кількасот містян. «Ми пройшли цим маршем не проти когось, а за збереження життя і традиційну сім'ю», - наголосив він.

А Кир Димитрій додав: "Якщо хочемо мати майбутнє, то мусимо сповідувати ті ідеали, які нам закладені Творцем".

Висловив свою християнську позицію і міський голова п. Руслан Марцінків. На ході також численно були присутні і діти, які, хоч можливо й не до кінця усвідомлюють її суть, все ж сьогодні зробили великий крок задля майбутнього.

Віримо, що й інші міста також підключаться до такої доброї акції за збереження дару життя та основоположних сімейних цінностей, а українські парламентарі таки приймуть відповідні закони.

24.03.2016р. Б. / У США та Англії поширюється мода на зміну статі дітей

Англійська і американська преса подає приголомшливі дані про зростання випадків психологічної та гормональної терапії, спрямованої на підготовку дітей до хірургічної операції зі зміни статі. За даними британського таблоїда «The Sun», тільки 2015 року у Великобританії понад тисячу дітей піддали такій терапії, тоді як в 2009-10 роках зафіксовані тільки 97 таких випадків. На думку журналістів, значний уплив на зростання спроб змінити стать у дітей має оплата цих медичних дій зі соціального страхування. Минулого року британська Національна служба охорони здоров'я (National Health Service, NHS) витратила для цієї мети 2,7 мільйона фунтів. «The Sun» подає за приклад недавню історію п’ятирічного хлопчика з Ноттінгемшир, який раптом, на подив виховательок, прийшов до дошкільного закладу одягнений у плаття, в яке одягла його мама.

Газета «Wall Street Journal» опублікувала інтерв'ю з ординатором психіатричного відділення університету Балтимора, який попереджає, що хірургічна зміна статі, у багатьох випадках, не вирішує проблем пацієнтів. Професор Пол МакХью гостро критикує моду змінювати стать дітей, що часто призводить до самогубства пацієнтів. За статистикою, кількість самогубств серед осіб, що змінили стать, у 20 разів вища, ніж серед населення в цілому. У той же час, виявляється, що діти, які проявляють певні ознаки розладів щодо їхньої статі, якщо отримують психологічну допомогу, то в 70-80 відсотках випадків позбуваються таких проблем. На жаль, багато шкодять політики і засоби масової інформації, які замість того, щоб допомогти особам з такими розладами, загострюють їхні проблеми.

Англійський лікар Роберт Лефевр наголошує, що діти легко піддаються впливу їхніх батьків і мають менше можливостей зробити самостійний вибір. Доходить до того, що робиться мода на трансгендер і дитина з таким розладом є приводом гордості батьків. Таким чином, емоційні проблеми батьків стають психологічними і фізичними проблемами їхніх дітей. Однак, така поведінка батьків не повинна в будь-якому випадку бути причиною «гормонального бомбардування дитини», – вважає доктор Лефевр. Фахівці наголошують, що розлад статевої ідентичності може змінитися, але операційна зміна статі є незворотною. Тим часом британське Товариство гендерних досліджень і виховання суспільства почало лобіювати в парламенті законопроект, який зобов'язує ще в дошкільному закладі запровадити освіту на тему трансгендеризму і зміни статі.

23.03.16

23.03.2016р. Б. / Молитва Хресної Дороги кардинала Йозефа Ратцінгера (+AUDIO)

25 березня 2005 року, за кілька днів до смерті папи Івана Павла ІІ у римському Колізеї відбулося богослужіння Хресної Дороги, роздуми для якої написав тодішній префект Конгрегації віровчення кардинал Йозеф Ратцінгер, нині – Папа емерит Бенедикт XVI.

Текст: тодішнього префекта Конгрегації віровчення кардинала Йозефа Ратцінгера (2005)
Музика: Джона Дебні
Звукорежисер: Андрій Назаров
Начитка: Тетяни Калініченко 


Господи Ісусе Христе, котрий прийняв заради нас долю пшеничного зерна, що падає на землю і вмирає, щоби принести рясний плід (Йо.12,24). Ти запрошуєш нас іти з Тобою цим шляхом, однак ми надто прив’язані до свого життя. Ми не хочемо покинути його, хочемо мати життя, а не жертвувати. Але Ти попереджаєш нас, що ми можемо зберегти наше життя лише віддаючи його.

Ти несеш мій хрест зараз, зі мною і для мене. Допоможи мені, щоби мій хресний шлях не був лише миттєвим побожним почуттям. Звільни нас від страху бути висміяними, від побоювання, що наше життя вислизне з наших рук, якщо не будемо хапати все, що воно нам дає. Допоможи, щоб ми, йдучи за Тобою шляхом пшеничного зерна, відкрили у «втрачанні життя» дорогу любові.

Стояння перше. Ісус приречений на смерть

Пилат – не жорстокий нелюд. Він знає, що приречений – невинний, і намагається визволити Його. Але Пилатове серце поділене. Врешті, право пересилює його думка, тобто він сам. Люди, що голосно вимагають смерті Ісуса, – це також не жорстокі нелюди. Однак зараз вони перебувають під впливом натовпу. Вони кричать тому, що інші кричать, і кричать так само, як інші.

Господи, зміцни в нашому житті тендітний голос сумління, що є Твоїм голосом. Вчини, аби Твій погляд пройняв наші душі й указав напрямок у нашому житті.

Стояння друге. Ісус під тягарем хреста

Скільки разів символи влади, що їх носять сильні світу цього, зневажують правду, справедливість та гідність людини! Скільки разів їхні ритуали і гарні промови – не що інше як пихата брехня, карикатура того завдання, яке вони зобов’язані виконувати на своїй посаді, тобто завдання служіння добру. Ісус, котрого висміяно і чию голову прикрашено вінцем страждання, саме тому і є справжнім царем. У цьому світі ціною справедливості є страждання. Він, справжній цар, панує не з допомогою насильства, а любові, яка страждає за нас і разом із нами.

Господи, Ти дозволив висміяти і зневажити Тебе. Допоможи нам не приставати до тих, хто висміює слабких і стражденних. Допоможи нам не втрачати відвагу через глузування світу.

Стояння третє. Ісус падає вперше

 Людина впала і продовжує падати. Скільки разів вона з образу Бога стає посміховиськом Сотворителя! Чи той, хто сходив з Єрусалима до Єрихона та став жертвою бандитів, які обікрали його і кинули напівживого, не є образом людини в повному значенні цього слова? У падінні Ісуса під тягарем хреста постає увесь Його шлях, а саме – добровільне приниження для визволення нас від нашої пихи. Він піднімає нас через своє приниження. Дозвольмо, щоб Він нас підняв. Знімімо з себе нашу самовпевненість, наше помилкове прагнення незалежності.

Господи Ісусе,твоє падіння – не знак злої долі, не проста і звичайна слабкість скривдженої людини. Ти захотів вийти до нас, які лежать на землі через свою пиху. Зарозумілість думки, що ми спроможні створити людину, призвела до того, що люди перетворились на товар, який можна купити і продати. Допоможи нам, бо ми впали.

Стояння четверте. Ісус зустрічає свою Матір

 На відміну від учнів, Вона не втекла. Вона стоїть з материнською відвагою, з материнською ніжністю, з материнською добротою та вірою, що пробуває в темряві: «…щаслива та, що повірила» (Лк.1,45). «Тільки ж Син Чоловічий, коли прийде, чи знайде на землі віру?» (Лк.18,8). Так, зараз Він знає, що знайде. В цю хвилину для Нього це велика втіха.

Свята Маріє, Мати Божа, Ти залишилась вірною. Як увірувала в те неймовірне, що звіщав Тобі ангел, так само продовжувала вірити в годину Його найбільшого приниження. Допоможи, аби наша віра стала відвагою служіння і виявом любові, здатної поділяти страждання.

Стояння п’яте. Симон з Киринеї

 Євангеліст Марко згадує разом з ним також його синів, відомих як християни, як члени цієї спільноти. З небажаної зустрічі народилася віра. Супроводячи Ісуса і поділяючи Його хрест, Симон зрозумів, що це була благодать спільного прямування з розіп’ятим і допомоги Йому. Таємниця мовчазного Ісуса, що страждає, зворушила його серце.

Господи, допоможи нам визнати, що саме через участь у Твоєму стражданні та стражданнях цього світу ми стаємо співслугами спасіння і що через це ми можемо будувати Твоє Тіло – Церкву.

Стояння шосте. Вероніка витирає обличчя Ісуса

 «Твоє Обличчя, Господи, я шукаю. Не ховай обличчя Твого від мене» (Пс.27,8-9). Вероніка уособлює велике прагнення всіх віруючих: побачити Боже обличчя. В людському обличчі, закривавленому і пораненому, вона помічає Боже Обличчя та Його доброту, що пробуває з нами навіть у найбільшій муці. Лише любов дозволяє нам розпізнати Бога, який сам є Любов.

Господи, най нам неспокій серця, що шукає Твого обличчя. Оберігай нас від затемнення серця, що помічає тільки зовнішній бік речей.

Стояння сьоме. Ісус падає вдруге

 Аналізуючи сучасну історію, можемо зауважити причини того, що християнство, втомлене вірою, залишило Господа. Великі ідеологічні системи, баналізація людини, яка вже втратила віру в усе живе та живе бездумно, створили нове поганство. Це нове поганство гірше від старого, бо в намаганні усунути Бога воно усунуло людину. Господь несе весь цей тягар падаючи. Він дивиться в нас, щоби в нас прокинулося серце.

Господи, визволи нас від засилля хтивості. Знищи міць ідеології, щоби люди помітили, що вона сплетена з брехні. Підніми нас, щоби ми були здатні піднімати інших.

Стояння восьме. Ісус зустрічає єрусалимських жінок

 Чи Він засуджує суто сентиментальну жалість, яка не веде до навернення і живої віри? Словесне і сентиментальне оплакування скорбот світу цього позбавлене сенсу, якщо не змінює нашого життя. Тому Господь попереджає нас про небезпеку, якої ми самі є причиною. Чи в образі Бога і Ісуса ми не бачимо часом тільки аспект чарівності та любові, натомість аспект суду спокійно відкидаємо?  Господи, Ти вказуєш нам важливість нашої відповідальності та небезпеку бути визнаними на суді винними і непотрібними. Не дозволь, аби ми наприкінці залишились неначе сухе дерево.

Стояння дев’яте. Ісус падає втретє

 Може, ми повинні подумати про те, скільки разів Христу довелося страждати у своїй Церкві? Скільки разів зловживають Таїнством Його присутності, до якої пустки і злості серця воно так часто входить! Скільки разів ми здійснюємо це Таїнство, самі навіть не зважаючи на нього! Скільки разів Його слова перекручують та зловживають ними! Як мало віри в багатьох теоріях, скільки пустих слів! Як же мало ми цінуємо Таїнство примирення, де Він чекає на нас, аби підвести нас з наших падінь!

Господи, як же часто Твоя Церква здається нам кораблем, що тоне, човном, що з усіх боків наповнюється водою. Змилуйся над Твоєю Церквою, в якій постійно падає Адам.

Стояння десяте. Ісус роздягнений з шат

Бути привселюдно роздягненим означає, що Ісус стає ніким, начебто викинутим із життя суспільства. Всі ми втратили «первинні шати» Божої величі. Солдати під хрестом кидають жереб, хто отримає це жалюгідне майно – одяг. Господь переживає всі стадії та ступені людської загибелі. Разом з тим кожен із цих болісних кроків – крок до спасіння.

Господи, Ти взяв на себе ганьбу Адама, зцілюючи його. Саме так Ти надаєш значення тому, що нам здається позбавленим його. Саме так Ти дозволяєш нам визнати, що Твій Отець тримає все в своїх долонях.

Стояння одинадцяте. Ісус прибитий до хреста

 Христос відмовляється від поданого Йому п’янкого напою. Він свідомо бере на себе весь біль розп’яття. Збулися слова Псалма: «А я черв’як, не людина; сміховище людей, презирство народу» (Пс.22,7). Дивімося на Нього в хвилини негараздів і тривог, щоби визнати, що завдяки цьому ми – поруч Бога.

Господи Ісусе, Три прийняв велику муку цього болю – знищення Твого тіла та Твоєї гідності. Дозволь нам викрити фальшиву свободу, що хоче віддалити нас від Тебе.

Стояння дванадцяте. Ісус вмирає на хресті

 На хресті Ісуса було написано – Цар Юдейський, прибраний Син Давида. Несправедливий суддя Пилат став мимоволі пророком. Зараз Він насправді «вивищений», підноситься в приниженні. Зараз ми знаємо, що є істинна царственість. Він чинить так, що Бог являється власне там, де Він здається повністю переможеним і відсутнім.

Господи Ісусе, Тебе постійно прибивають до хреста. Через глибоке страждання Боже обличчя здається закритим, нерозпізнаваним. Але саме звідти почався Твій тріумф.

Стояння тринадцяте. Ісуса знято з хреста

 Тепер, коли все здійснилося, зрозуміло, що Він, незважаючи на неспокій сердець, незважаючи на ненависть і підлість, не залишився сам-один. Віруючі є. Цвинтар, де поховали Ісуса, перетворюється на сад. В годину великої жалоби променіє надія.  

 Господи, віра не померла зовсім, сонце не назавжди зайшло. Не залишай нас самих, коли ми починаємо зневірюватися.

Стояння чотирнадцяте. Ісуса поклали до гробу

 У жертві Сина відкривається, так само як і в помазанні у Витанії, безмір щедрої любові Бога. Якщо мірою Бога є чимале багатство, то також і ми не повинні міряти наші жертви Богові. В хвилину покладення до гробу починають збуватися слова Ісуса: «Істинно, істинно говорю вам: пшеничне зерно, коли не впаде в землю і не завмре, залишиться саме-одне» (Йо.12,24). Він – хліб життя, здатний з великою щедрістю нагодувати все людство. Над похованням Ісуса ясніє таємниця Євхаристії.

Господи, Ти через покладення в гріб перетворив свою смерть на пшеничне зерно. Ти даєш себе у відмиранні пшеничного зерна, аби також і ми не боялися втратити життя, щоби віднайти його. Вчини нас свідками Твого воскресіння.

22.03.16

22.03.2016р. Б. / Іспанія: Мадридська асамблея відхиляє легалізацію сурогатного материнства

Парламентська асамблея в Мадриді відхилила представлену політичною партією «Громадяни» («Ciudadanos») пропозицію закону про сурогатне материнство.

Голосування відбулося 16 березня, у результаті закон було розглянуто і відхилено 64 голосами проти 62.

Три політики Народної партії («Partido Popular») Мадридської автономного округу порушили дисципліну голосування, встановлену лідером партії Крістіній Сіфуентес, перебиваючи, таким чином, її бажання узаконити сурогатне материнство.

Як підкреслила Крістіна Сіфуентес, ці політики будуть оштрафовані на 600 євро за недотримання зобов'язань перед партією.

Пропонований законопроект про сурогатне материнство передбачав безкоштовне надання послуг з боку матері, яка виношує дитину, а також «забезпечував права всіх осіб, які беруть участь у цьому процесі».

У жовтні 2014 року Конгрес депутатів Іспанії відхилив розроблення законодавчої бази щодо сурогатного материнства.

Європейська федерація «Один з нас» («One of Us») назвала «неприйнятною» легалізацію сурогатного материнства i «використання жіночого тіла як бізнесу».

Ганна Піна, координатор Європейської ініціативи «Один з нас» зазначила, що сурогатне материнство «є новою формою експлуатації жінок, торгівлі людьми і приниження дітей до ролі товару».

21.03.16

21.03.2016р. Б. / П’ять типових маніпуляцій ЛГБТ-промоутерів

Українське суспільство знов штормить: тема сексуальних меншин обговорюється у зв’язку з черговими провокаціями у Львові. Не беручись судити, хто в тих сутичках правий, а хто ні, пропоную вам свій топ-5 маніпуляцій, до яких зазвичай вдаються активісти ЛГБТ-руху та свідомі або несвідомі пропагандисти з числа їхніх симпатиків.

1. Права людини = права гомосексуалістів.

Права людини є недоторканими. Це цінність, яку суспільство покликано захищати та боронити. Але чи дійсно до прав людини входить право на пропаганду гомосексуалізму? Право однієї людини закінчується там, де починається право іншої людини. Правом суспільства є декларувати та законодавчо закріпляти свої цінності. В Україні сьогодні існує консенсус про цінність традиційної сім’ї та традиційної любові як норми стосунків між чоловічою та жіночою статтю. Коли якісь невелички групи людей беруться атакувати ці погляди, вони вимушують захисників чинити їм спротив, реалізуючи тим самим своє право на відстоювання своєї думки. Адже право відстоювати суспільні та сімейні цінності — це теж невід’ємне право людини, рівно як і захищати їх від руйнування та атак тих, хто їх не поважає. Частіше всього, спротив виражається лише у критиці та протестах проти гомо-акцій. Але коли цінностями починають нахабно зневажати, протест стає більш радикалізованим. Якщо би гомоактивісти дослухалися до почуттів суспільства, вони би не наразилися на негатив. А якщо вже вийшли у публічний простір – то, значить, кинули суспільству виклик. Хто сіє вітер — пожне бурю (с).

2. Європа = захист прав гомосексуальних меншин.

Насправді в Євросоюзі є чимало країн, в яких сімейні цінності є офіційно захищеними і в яких відсутні шлюби між особами одної статі. Інтегруючись у євроспільноту зовсім необов’язково наслідувати законодавство країн з ліберальним ставленням до гомосексуалізму, простіше і легше орієнтуватися на ближчих нам по мові та культурі поляків або хорватів. Польща та Хорватія не визнала гомосексуальні співжиття шлюбами, залишаючися при цьому розвиненими та культурними членами ЄС.

3. Відсутність гей-сприятливого законодавства = дискримінація.

У більшості випадків гомосексуалісти мають рівні права з іншими членами суспільства. Вони є захищеними тими самими законами, які захищають всіх громадян. У випадку нападу, пограбування, хвороби, безробіття і т.д. геї користуються рівними правами зі всіма. В нас не заборонено гомосексуалістам займати державні посади або створювати громадські об’єднання. Є лише одна площина, в якій гомосексуалістам відмовлено: шлюб. Шлюб — це форма сімейного співжиття, яка безпосередньо базується на розумінні сім’ї як союзу чоловіка і жінки. Тому змінювати це уявлення — це руйнувати поняття норми, а відповідно, змінювати етику та моральні орієнтири суспільства. Подібне можна робити лише у тих випадках, коли суспільство у більшості підтримує погляди гомосексуалістів. Коли ж 90% країни є категорично проти зміни поняття сім’ї, перетворення законодавства на користь меншин буде недемократичною та протиправною процедурою.

4. Проти гей парадів = гомофоб

Дуже багато людей цілком нормально ставляться до гомосексуалістів як таких — дружать з ними, поважають, допомагають у чомусь, але тим не менше виступають категорично проти гей парадів та легалізації гомосексуалізму на законодавчому рівні. ЛГБТ-пропагандисти називають таких людей гомофобами, хоча насправді вони гомофобами не є. Скоріше навпаки — саме такі люди і захищають гомосексуалістів від знущань радикально налаштованих хуліганів. А називаючи їх гомофобами, гомосексуалісти лише відштовхують їх, позбавляючи себе голосів на свій захист. Наступного разу вони не стануть вас захищати перед нападниками, а просто відстороняться від конфлікту, чи навіть підтримають його.

5. Не визнавати гомосексуалізм нормою = середньовіччя

Правда полягає в тому, що в більшості країн світу гомосексуалізм донедавна був у списку психічних хвороб, і лише наприкінці ХХ століття деякі країни прибрали його з такого переліку. Зокрема, Всесвітня організація охорони здоров’я прибрала гомосексуалізм зі списку хвороб у 1992 році, Великобританія перестала вважати його хворобою ще пізніше – у 1994-му. При цьому чисельні науковці світу й досі зараховують гомосексуальну поведінку до психо-сексуальних відхилень. Скоріше можна казати про спірний характер визнання гомосексуалізму нормою. Це — зовсім нова тенденція, яка, цілком імовірно, може бути зміненою після зміни політичної кон’юнктури у світі.
Маніпуляції існують для того, щоби змусити людину не думати головою, а рефлекторно реагувати з передбачуваним для маніпулятора результатом. Розмірковуючи про ЛГБТ-акції, важливо бачити, де люди висловлюють свою позицію, а де маніпулюють. З позицією можна дискутувати, а на маніпуляції треба просто вказувати, уникаючи їхньої дії.
Михайло Шелудько

19.03.16

19.03.2016р. Б. / Львівський окружний адміністративний суд заборонив проведення 19 березня заходів на пр. Свободи

Враховуючи клопотання поліції, Львівський окружний адміністративний суд заборонив проведення 19 березня акцій на площі перед Оперним театром (пр. Свободи). Позов задовільнили повністю. Про це повідомила начальник юридичного управління ЛМР Гелена Пайонкевич. У п’ятницю, 18 березня, Львівська міська рада подала позов у Львівський окружний адміністративний суд про заборону проведення 19 березня на просп. Свободи перед Оперним театром будь-яких акцій, у зв’язку з клопотанням поліції та заходами безпеки, через подання заявок від різних організацій.

Нагадаємо, місто отримало заявки від різних організацій, в тому числі ЛОМГО «Сокіл», ГО «Інсайт», про проведення заходів в одному місці і в однаковий час. Також був лист від керівника Національної поліції з клопотанням про звернення до суду.

18.03.16

18.03.2016р. Б. / В Івано-Франківську пройде Марш за життя і сімейні цінності

23 березня 2016 року 0 14:00 годині у Івано-Франківську (початок біля міського пологового будинку) пройде марш за життя та сімені цінності. Ініціатори даного заходу є ГО «Івано-Франківський Християнський рух за життя» за сприяння всіх християнських Церков, спільнот, релігійних громад, Комісії УГКЦ у справах душпастирства охорони здоров’я, міської та обласної влади, громадських організацій міста Івано-Франківська.

Мета маршу – проголосити цінність людського життя від самого зачаття та закликати усіх українців докласти максимум зусиль для захисту життя кожної ненародженої дитини. Марш пройде  ентральними вулицями Івано-Франківська (Чорновола-Сахарова-Мельника-Незалежності і закінчиться на Вічевому майданні), - інформує Прес-служба Івано-Франківської Архієпархії з посиланням на сайт Комісії у справах душпастирства охорони здоров'я.

Марш проходитиме напередодні Дня пам’яті абортованих дітей, який в УГКЦ відзначаємо у другу суботу Великого Посту.

18.03.2016р. Б. / 10 запитань які стримають жінку від аборту

Ця стаття написана для тих людей, які хотіли б зупинити когось зі своїх близьких, які через ті або інші причини обдумують рішення зробити аборт.

Про те, які питання можна поставити жінці, котра прагне перервати вагітність, розповідає психолог-консультант благодійного фонду «Сім’я і дитинство» Олена Смирнова.

З досвіду психологічних консультацій в медичних установах ми зробили висновок: певні технології розмови з жінкою, що записується на аборт, які можуть якось вплинути на її рішення, існують. Але було б дуже оптимістично припускати, що, поставивши їй всього декілька питань, ми досягнемо мети: вона одумається і зважиться народжувати. В кращому разі ми можемо сподіватися на те, що вона хоч би задумається над тим, що аборт — не єдиний і не кращий вихід з її життєвої ситуації.

Робота психолога з даною категорією жінок – це робота «розхитування», посилення сумнівів. Жінка прийшла записуватися на аборт – вона вже зробила вибір, ухвалила рішення, але у неї завжди залишаються сумніви – щось на іншій чаші терезів. І робота психолога полягає в тому, щоб виявити ці сумніви, «дати їм голос”. Яка чаша вагів переважить, ми знати не можемо, оскільки рішення ухвалює жінка. Але «похитнути» жінку в її нехорошій упевненості зробити аборт все-таки можна спробувати.

Ми пропонуємо десять питань, які ви можете задати близькій вам жінці, якщо ви хочете допомогти їй у важкій ситуації. Вони доречні не в кожній ситуації, потрібно оцінити, наскільки вам довіряють, який її характер, в якому стані вона зараз знаходиться, скільки часу є на бесіду і т.д. Насправді це не питання, а теми, які можна обговорити в розмові. Оскільки жінка, що ухвалює рішення про аборт, часто знаходиться в кризовій життєвій ситуації, їй потрібно дати можливість виговоритися, розповісти детально про її проблеми, про те, що її дійсно хвилює, тому краще збудувати розмову у формі діалогу, а не повчальної бесіди, хоча, звичайно, в деяких ситуаціях виправдано і надання інформації, і волання до голосу совісті. Але краще дозволити їй зосередитися на собі, на своїх відчуттях. Отже:

1. Як Ви представляєте зараз дитину, яку Ви носите?

Це питання важливе тому, що у момент ухвалення рішення про аборт свідомість жінки часто буває намертво прив’язана до життєвих обставин, що вимушують її зробити аборт, і вона не бачить більше нічого. Психологи називають цей стан «тунельною свідомістю». Коли ж ми питаємо жінку, як вона представляє дитину, вона повинна звернутися не до обставин, які примушують її до аборту, (про них ми поговоримо пізніше), а до того, хто взагалі той, від кого вона хоче позбавитися. У відповідь на це питання можуть бути різні реакції, наприклад: «Я не хочу про це думати» або «Я взагалі собі його ніяк не представляю». Для того, щоб піти далі за такі відповіді і все-таки обговорити тему, що цікавить, — розвиток внутріутробної дитини на цьому терміні, досить просто людської чуйності.

Але іноді буває корисно жорстко відреагувати на такі слова: «Зрозуміло, що Ви не хочете про це думати, але від цього дитина не перестає бути людиною. Від того, що Ви закриваєте від себе ці роздуми, нічого не міняється».

Після питання про розвиток дитини жінка може зануритися всередину себе, і хоча навряд чи вона добре собі уявляє з медичної точки зору, як розвинена її дитина саме зараз, але вона вже починає звертатися до нього як до окремо існуючої людини. Можна розповісти їй, як розвивається дитина на цьому терміні. Деяким буває досить побачити на УЗІ, як ворушиться їх дитя або почути його серцебиття, щоб ухвалити рішення зберегти дитину.

2. Яке ім’я Ви б дали Вашій дитині? Кого Ви більше хочете, хлопчика або дівчинку?

Ці питання також допомагають жінці перемкнути увагу з обставин на дитину, трішки помріяти.

3. Чим ця внутріутробна дитина відрізняється від Вашої старшої дитини?

Це питання для жінки, у якої вже є діти. «А чим дитина, яка ще не народилася, для Вас відрізняється від тієї, яка народився?» Подальша розмова може перетворитися на інтелектуальну дискусію на тему того, що ця ще не людина, а та вже людина, але цю дискусію варто повертати в первинне русло, тобто продовжувати порівнювати цих двоє дітей: «А Ви, коли чекали старшу дитину, Ви її теж сприймали як ніщо, яке колись народиться і стане кимось? Ким була для Вас перша дитина, коли Ви її чекали? Коли вона, по-вашому, стала людиною? А ця чим від неї відрізняється? Ви як ту дитину колись чекали, так і цього зараз чекаєте, вона такий же».

Додаткове питання на цю тему: «А з першою дитиною у Вас все було безхмарно? Чи довелося Вам подолати якісь труднощі ради того, щоб вона народилася?». Як правило, і з попередньою дитиною жінці доводилося долати якісь труднощі, якщо не в період вагітності, то вже після народження дитини. Можливо, виявиться, що заради дитини вона багато через себе переступала. І виникає наступне питання: якщо вже вона в принципі здатна зробити щось для свого дитяти, чи може вона хоч трохи з того, що вона зробила для старшої дитини, зробити і для другої?

А потім, коли вона побачить її, коли зустріне, то її радість окупить всі витрати, їй вже захочеться про неї піклуватися.

«Уявіть собі, що ця дитина вже народилася, і Ви її взяли на руки». 

 Якби дитина народилася, багато жінок вже не змогли б від неї відмовитися. Фактично аборт є відмовою від дитини. Аборт відбувається, якщо дитина є, а жінка відмовляється пускати її в своє життя. Багато чому унаслідок того, що вона її не знає. Коли жінка бере дитину на руки, вона вже не може сказати їй: «Ні, я не хочу, щоб ти в моєму житті була, тому що тебе доведеться годувати». Суть в тому, що жінка не може собі уявити, щоб вона відмовилася від народженої дитини, і завдання в тому, щоб вона уявила собі свою внутріутробну дитину як таку, що вже народилася, тому що вона колись такою і стане.

4. Чи хочете Ви мати дітей?

Це запитання дуже тонке і дуже складне. Його потрібно задати дуже вчасно, з великим тактом і увагою до жінки. Адже можна його задати недбало: «Ти ось хочеш зробити аборт? А ти взагалі-то хочеш мати дітей?» І тоді буде отриманий соціально шаблонна відповідь: «Так, взагалі хочу – я нормальна жінка. Але зараз заважають обставини».

Тому це питання повинне бути дуже вчасно і делікатно задане, щоб уникнути соціального штампу. Завдання цього питання – дати жінці можливість задуматися в цілому про своє життя, про свою долю, щоб вона представила свою життєву перспективу, пригадала про свої цінності, задумалася про якісь основні для неї речі. І вона вже не буде прив’язана конкретно до цієї життєвої ситуації, яка у неї є зараз і через яку вона хоче зробити аборт. Вона подумає про себе як про людину і як про жінку. Вона взагалі хоче мати дітей? Чим буде наповнено її життя? І тоді цей погляд на її життя в перспективі допоможе їй зрозуміти, що насправді вона хоче мати дітей. І це може зіграти на користь конкретної дитини.

Відповідаючи на це питання, жінка може проговорити про свої страхи, про відкидання жіночності, про бунт проти своєї жіночої ролі і що-небудь ще. Можна буде вислухати її, обговорити якісь важливі моменти, можливо, допомогти позбавитися від якихось страхів або стереотипів.

5. Що Вам заважає народити дитину?

Тепер ми даємо можливість жінці поговорити про ті обставини, які штовхають її на аборт. Це дуже важливе питання, тому що ці обставини потрібно обов’язково з нею обговорити. Дати можливість відповісти на це питання розгорнено, розповісти про проблеми, страхи, сумніви, через які вона задумалася про аборт. Потрібно чуйно і уважно вислухати її, адже ці проблеми для неї дійсно серйозні, навіть якщо Вам вони і не здаються такими. Можливо, Вашій співбесідниці стане легше просто від того, що Ви її вислухали з розумінням. Після цього необхідно дати їй можливість подивитися на проблеми з іншої точки зору, оскільки, швидше за все, вона настільки на них зосереджена, що не бачить ніяких інших варіантів рішення, окрім аборту.

Можна запитати її: «А як повинна змінитися ситуація, щоб Ви зважилися народити дитину?». І обговорити разом з нею, що можна зробити для того, щоб наблизити цю ситуацію, і чи дійсно тільки при таких обставинах можна народити дитину? Треба спробувати обговорити з нею різноманітні варіанти вирішення проблеми, і можуть знайтися геніальні і прості рішення.

Багато проблем є насправді ілюзорними, і для стороннього спостерігача і співбесідника ясно видно їх надуманість, необгрунтованість. Жінці перед абортом її життєві труднощі здаються набагато страшнішими, ніж вони є насправді. І співрозмовник може спробувати дати це побачити самій жінці, вивести її із стану «тунельної свідомості».

Є жінки, які через незадоволеність життям аргументують аборт небажанням завдавати дитині неприємностей. Вони говорять: він буде без батька, або в убогості, або чекають якихось інших труднощів.

На ці аргументи існує достатньо жорсткий метод, але він іноді допомагає. Можна запитати: «А якби зараз Ваша дитина могла б подати голос, могла би сама своєю долею розпоряджатися, то, як Вам здається, щоб вона відповіла? Чому вона віддасть перевагу – ось це життя з її недоліками, або щоб його не було взагалі? Як Вам здається, чого б вона хотіла?» Тут ми знову ж таки пожвавили дитину в очах його мами, оскільки одна з основних проблем аборту – це те, що жінка абсолютно не сприймає її як окрему людини. Вона його сприймає виключно як обставина свого життя. І цим питанням ми відкрито ставимо перед нею цю альтернативу: ми називаємо аборт не медичною операцією, а позбавленням дитини життя. Не безпосередньо проповідуємо, що це вбивство, а побічно указуємо на це, питаючи: «Хотілося б йому жити погано або не жити взагалі?»

6. Чому Ви вважаєте, що маєте право зробити аборт?

Можна поставити таке глобальне питання. Це насправді дуже об’ємна тема. Розмова може обернутися в різні напрями, залежно від того, що відповість жінка. Вона може сказати: «Це юридично дозволено». Далі можна поставити питання: а чи вважає вона, що все, що юридично дозволене, є етично допустимим? Так, після аборту, у в’язницю її, звичайно, не посадять. Але з етичної точки зору як її вчинок виглядатиме для неї ж самої? Вагітна жінка може відповісти: «Але я ж можу розпоряджатися своїм тілом!» Тоді можна запитати: «А чому Ви упевнені, що це повністю Ваше тіло? Ви упевнені, що саме у цієї частини Вашого тіла така ж стать, як і у всього іншого Вашого тіла? А де Ви бачили частини тіла, які були б з іншою групою крові, ніж решта всього тіла?» Нарешті, до чого все це мовиться: «Так Ви упевнені, що це Ваше тіло? Чи не є випадково це тілом якогось іншої людини, хоча воно і розташоване усередині Вас?».

Віруючим людям це питання можна поставити таким чином:
«Чия це дитина?

Закономірна реакція – моя і мого чоловіка, звичайно ж. Але для віруючої людини можна нагадати, що це насправді Божа дитина. Просто вона довірена Вам на якийсь час, щоб Ви про неї піклувалися. І не можна так от просто розпоряджатися не своїм. Віруюча людина повинна пригадати, що дитина їй не належить і що за те, що вона зробила з дитиною, яка була дана їй на якийсь час, для виховання і турботи, за долю цієї дитини він триматиме відповідь – вищу відповідь перед Богом. І там питатимуть не про те, яка марка була у мобільного телефону дитини, і чи були у неї окрема кімната, модний одяг і інше.

Можна поставити їй таке питання: «Ви уявіть собі, що ось Ви померли – це у будь-якому випадку коли-небудь трапиться. І після смерті Ви зустрілися з цією дитиною. Вона говорить: «Мама, а за що ти не дала мені жити? І що Ви зможете їй відповісти? Думаєте, пояснення, якими Ви зараз виправдовуєте себе, для неї переконливо прозвучать? Або Бог запитає: «Навіщо ж ти це зробила?» А для Бога ці пояснення будуть значущими? Чи будуть вони дійсно бути виправданням?».

7. Як Ви уявляєте процедуру аборту, чи відомо Вам що-небудь про її наслідки?

Тут можна розповісти про те, що вона-то, звичайно, буде під наркозом, але. По-перше, це операція, що проводиться наосліп. Багато хто думає, що під час аборту лікар бачить все, що робиться всередині. Але ж аборт – це не порожнинна операція, коли, наприклад, розрізає живіт і все видно. У разі аборту інструмент вводиться в порожнистий орган, який знаходиться усередині тіла. Лікар робить операцію під контролем УЗД і фактично на дотик.

Багато лікарів писали про безперечну шкоду аборту для здоров’я жінки. Наприклад, доктор медичних наук, професор, директор Центру клініко-морфологічної діагностики репродуктивної патології Санкт-Петербурга Борис Глуховець, у своїх наукових роботах пише про те, що «операції штучного переривання вагітності навіть в першокласних гінекологічних стаціонарах можуть ускладнюватися серйозними пошкодженнями шийки і тіла матки, розвитком маткових кровотеч, є чинниками ризику по виникненню інших ускладнень, що може привести навіть до летального результату». Не говорячи вже про те, що штучні аборти є однією з головних причин невиношування вагітності і вторинного безпліддя.

Професор наводить наступні дані:
- аборт як причина вторинного безпліддя складає в нашій країні до 41%;
- після аборту частота мимовільних викиднів збільшується в 8-10 разів;
- близько 60% першородящих жінок у віці старше 30 років страждають невиношуванням вагітності у зв’язку з попередніми численними абортами;
- у 38% пацієнток після штучного аборту на протязі, як мінімум, двох місяців не може нормалізуватися менструальний цикл.

Після розповіді жінці про медичні наслідки аборту, можна запитати у неї, чи відомо їй, що бувають не тільки фізичні, але і душевні наслідки аборту?

Чи знайомий їй такий термін, як «постабортний синдром»?
Тут можна повісті бесіду таким чином: «Напевно у Вас є знайомі різних віків. Чи знаєте Ви немолодих жінок, які робили аборт багато років тому? Як вони зараз оцінюють ті обставини, які змусили їх зробити аборт: чи вважають вони ці обставини дійсно значущими чи ні? Що вони переживають зараз в душі?» Можна порекомендувати Вашій співбесідниці відверто поговорити з такою жінкою, можливо, навіть дати контакти якийсь своїй знайомій, яка погодиться розповісти про свій досвід.

Або якщо Ви самі пережили подібне, було б непогано чесно і відкрито розповісти про те, що було з Вами.

У життєвому сенсі аборт може сприйматися нами як побутова, буденна подія. Але дуже важливо, як ця подія бачиться через роки, коли життя добігає кінця. Щоб жінка задумалася про те, чого вона насправді хоче – в найближчі півтора роки погано спати ночами, встаючи до своєї дитини, або потім все життя мучитися совістю і погано спати ночами через спогади і кошмари.

8. Чи замислювалися Ви коли-небудь, кому вигідно, щоб масово здійснювалися аборти?

Для інтелектуальних людей доречне і таке питання. «Ви, напевно, знаєте, у нас це звичайна процедура, – говоримо ми їй, – хоч би раз в житті більшість жінок до цього вдавалися. За статистикою здійснюється декілька тисяч абортів в день. Чи замислювалися Ви коли-небудь, кому вигідно, щоб це було так.

Аборт як операція, як процедура відома давно, але з етичної точки зору завжди засуджувався. Зараз це не тільки не засуджується, але фактично вітається. Відношення до абортів в корені змінилося. І у зв’язку з цим виникає питання: «Якщо відношення так сильно міняється, значить, є хтось, хто зацікавлений, щоб громадська думка була саме такою. Хто б це міг бути, і в чому його інтерес?».

З віруючою жінкою можна торкнутися теми старань небожественних сил полонити людські душі. Причому тут можна сказати, що не стільки за душу дитини йде боротьба, а переважно за душу матері. Тому що все-таки рішення про аборт – це дуже суворе, жорстоке рішення, яке залишиться на совісті жінки.

Але є і практичні аспекти зі світу житейського. Абортивна сировина – це плацента і стволові клітини, і це дуже дорога сировина, яка широко використовується, і здобувати її потрібно в промислових масштабах. Звичайно, навряд чи аборти були легалізовані саме з метою отримання цих матеріалів, але зараз ці матеріали активно здобуваються, і їх не хочеться втрачати тим людям, які на них роблять гроші. І у них є цілком прагматичний інтерес, щоб число абортів не скорочувалося або, якщо скорочувалося, то трохи. І далі можна запитати жінку, чи згодна вона таким чином бути використаною якимись силами? Організаціями, людьми, які до її життя ніякого відношення не мають і яким її доля глибоко байдужа.

9. Хто у Вашій сім’ї проти дитини і хто за неї?

Повертаючись до життєвих обставин жінки, можна поставити таке питання. Спочатку краще запитати, хто проти дитини. Тому що може вийти так: жінка скаже, що всі проти, і навіть всіх назве поіменно. І далі можна погодитися, що дійсно, під таким тиском складно зберігати свою думку. Але чи не вийшло випадково з нею так, що вона дещо сплутала себе і своє вороже оточення? Вона сама-то хоче дитину? І далі дати їй можливість детально розповісти про те, чому вона не хоче, що їй заважає (див. вище).

Можливо, з’ясується, що хтось з родичів дійсно проти. Які аргументи вони наводять? Чому вони це роблять? Робили вони самі аборти і як вони відносяться до такого кроку? З’ясувавши ці важливі обставини, необхідно допомогти жінці боротися з тиском усередині сім’ї і навіть, можливо, з насильством – фізичним, емоційним, моральним, матеріальним і т.д.

Дуже важливо дізнатися, а чи є хоч хтось, хто за дитину і могли б ці люди подати їй підтримку, зокрема, наприклад, узяти на себе конфронтацію з тими, хто проти.

10. Яку допомогу я можу Вам надати, щоб Ви ухвалили рішення народити дитину?

Нарешті, добре запитати у жінки, а як саме Ви можете їй допомогти? Це питання правильніше ставити в кінці бесіди, щоб жінка вже встигла висловити свої сумніви і страхи і після того, як деякі з них виявляться «розхитаними», коли перед жінкою з’явиться якась альтернатива аборту.

Коли жінка говорить про те, що вона хоче зробити аборт, вона повністю з’єднана з тими обставинами, які їй заважають зберегти дитину. І якщо у неї в цей момент запитати: «А що я можу зробити?», – вона, швидше за все, відповість, що нічого, і що, загалом, не дуже їй ця допомога і потрібна. Коли ж жінка від’єднається хоч би трохи від своїх життєвих обставин, тоді їй можна розповісти про те, як ці обставини можна змінити, і запропонувати свою допомогу. «Все-таки, що саме Вам потрібно, щоб в цій ситуації вистояти перед обставинами?» Можливо, треба просто допомогти їй знайти потрібні слова для бесіди з чоловіком або з родичами, порадити хорошого лікаря, допомогти з коляскою, ліжечком для дитини. Можливо, потрібна емоційна підтримка. У кожної жінки свої потреби. Для багатьох вже саме Ваша пропозиція допомоги від себе особисто може виявитися цілющою. Тому що таку пропозицію означає визнання Вами одночасно і проблем жінки, і цінності ненародженої дитини – такої значущої цінності, що Ви готові навіть зробити певні дії, прикласти зусилля, можливо, чимось пожертвувати, щоб він народився.

Можна порадити їй звернутися в організації, які допомагають вагітним жінкам, що опинилися у важкій життєвій ситуації. 

***
На завершення хотілося б сказати наступне: не так просто розбудити серце. І немає ніяких спеціальних прийомів, щоб це зробити. Жінці, котра опинилася у важкій життєвій ситуації, можна допомогти. Але лише за умови, що помічник дійсно щиро бажає їй добра. Потрібно не прагнути довести свою правоту або переконати жінку в тому, що аборти робити не можна (хоча ми з цим безумовно згодні), а саме бажати добра. Ніяка жінка не хоче бути лише «аргументом» в доказі правоти якоїсь людини або ідеї.

Питання, які ми пропонуємо, можуть допомогти жінці ухвалити рішення зберегти дитину. Але тут важливо пам’ятати, що бесіда з нею повинна супроводжуватися щирим хорошим відношенням, душевною теплотою і турботою перш за все про неї і про її дитину. Ми сподіваємося, що ці питання комусь допоможуть – що народяться діти, і життя продовжиться.

17.03.16

17.03.2016р. Б. / Митрополит Львівський Ігор звернувся із відкритим листом до мера м. Львова з приводу так званого «Фестивалю Рівності Львів 2016»

Високопреосвященніший Митрополит Львівській Ігор, звернувся із відкритим листом до мера м. Львова, з приводу події, яка запланована на вихідні, а саме: «Фестиваль Рівності Львів 2016», організатори якого, повідомляють про низку заходів, зокрема: «ПІШОХІДНИЙ КВЕСТ “ЛГБТ-ЛЬВІВ».

"Церква не критикує, чи звинувачує когось, Церква проповідує Правду, яка для декого є болючою, але спасаючою", - йдеться у тексті листа. Праведний митрополит Андрей неодноразово звертав увагу у своїх посланнях, що майбутнє належить тим народам у яких подружжя є святим, а родинне життя чисте. Таким народам, легко віднайти лад і силу, здобути добробут. Продовжуючи, праведний Андрей говорить, що народ, що його точить рак неморального родинного життя, просто не може не дійти до упадку (Див. Пастирські послання Митрополита Андрея Шептицького. Т.3, с. 58).

"Ми прагнемо жити у суспільстві в якому є діалог і відсутнє насильство, але ми проти того, щоб жити у суспільстві, в якому є діалог з гріхом", - продовжує Митрополит. 

"Церква говорить правду, ми висловили свою позицію перед суспільством, тож просимо Вас, обраних львів’янами, вжити усіх заходів для збереження миру, поваги та справжніх християнських цінностей у княжому місті Лева", - закликав у зверненні Митрополит Ігор. 

Повний текст листа:
Високоповажному пану Андрію Садовому міському Голові Львова

Слава Ісусу Христу!
Високоповажний пане Голово,
з великим занепокоєнням ми дізналися, що у Львові, цими вихідними відбудеться «Фестиваль Рівності Львів 2016», організатори якого, повідомляють про низку заходів, зокрема: «ПІШОХІДНИЙ КВЕСТ «ЛГБТ-ЛЬВІВ»». Це подія в Україні, яка, за словами організаторів, «об'єднувала б людей у їх різноманітності та єдності у боротьбі з упередженнями та дискримінацією».

Ми пишаємося тим, що Львів є відритий для світу, наше місто в останніх роках стало місцем зустрічі та креативу, майданчиком творення нових ідей для розвитку і збагачення громадянського суспільства. Рідне місто є прикладом мирного співіснування різних культур, релігій, християнських конфесій. Львів є скарбницею справжніх цінностей. Таким його творили попередні покоління, здобуваючи не раз болючий досвід у відстоюванні правди та гідності людини.

Сьогодні перед нами стоїть завдання зберегти наше місто і реалізувати справжні європейські цінності, побудовані на засадах рівності та свободи.

Принцип рівності, у його правильному розумінні, не допускає суперечності зі свободою і разом з нею дає кожній людині змогу реалізувати своє право на індивідуальність. Свобода дарована людині, як Божий дар, дала нам блага, яких нас позбавив гріх. Обираючи гріх, людина втрачає свободу, а біль від скоєного провокує її до того, щоб будувати ідеологію своєї правоти, обґрунтовувати та оправдовувати гріх.

Сьогодні ми, як Церква, звертаємо свою увагу на захід «Фестиваль Рівності Львів 2016» та звертаємося, щоб бути максимально обережними, щоб не спровокувати в середовищі міста Львова убивче «відстоювання питання рівності і свободи».

Свого часу Блаженніший Святослав в одному із своїх інтерв'ю зауважив, що: «...гомосексуальна поведінка є важким гріхом, який кличе до неба про помсту.

Це є група дуже тяжких гріхів, за які Господь Бог відплачує. До таких гріхів також належить чоловіковбивство. По тяжкості гріх гомосексуалізму прирівнюється до вбивства. Якби ми сьогодні говорили про право на гомосексуальні стосунки, то ми би говорили і про право на вбивство».

Для мешканців Львова, які в більшості є віруючими християнами, «ПІШОХІДНИЙ КВЕСТ "ЛГБТ-ЛЬВІВ» є провокацією і знаком диявольської війни, несправедливості, яка чиниться у перший тиждень Великого Посту. Такі акції є прямим проявом дискримінації і образи львів'ян, які сповідують сімейні цінності, об'явлені самим Богом.

Церква не критикує, чи звинувачує когось, Церква проповідує Правду, яка для декого є болючою, але спасаючою. Праведний Митрополит Андрей неодноразово звертав увагу у своїх посланнях, що майбутнє належить тим народам у яких подружжя є святим, а родинне життя чисте. Таким народам, легко віднайти лад і силу, здобути добробут. Продовжуючи, праведний Андрей говорить, що народ, що його точить рак неморального родинного життя, просто не може не дійти до упадку (Див. Пастирські послання Митрополита Андрея Шептицького. Т.З, с. 58).

Якщо усунути мораль із того, від чого залежить майбутнє народу, отримаєш над ним (народом) перемогу, а такий народ розпадеться, бо не зумів стриматися від збочень до яких доводила їх самоволя, несправедливість та пристрасть.

Тому Церква виступає завжди проти гріха, захищаючи особу, і її гідність.

Ми відкриваємо Львів, щоб дати можливість відчути свободу правди, а не інфікувати наше суспільство раковою пухлиною, яка неминуче приведе до його руйнування.

Ми прагнемо жити у суспільстві в якому є діалог і відсутнє насильство, але ми проти того, щоб жити у суспільстві, в якому є діалог з гріхом.

Церква говорить правду, ми висловили свою позицію перед суспільством, тож просимо Вас, обраних львів'янами, вжити усіх заходів для збереження миру, поваги та справжніх християнських цінностей у княжому місті Лева.

Високоповажний пане Андрію, Голово міста, з огляду на небезпеку збурення у Львові, просимо Вас не допустити провокацій, які би могли спровокувати масові безпорядки та очорнити місто в очах світової громадськості.

З молитвою та шаною,
+ІГОР
Митрополит Львівський