Часто
у вирі життєвих подій ми не встигаємо застановитись над важливими
явищами, подіями цього світу. Ми зациклюємось в колі
сім’я-хата-друзі-робота-відпочинок-хобі-… Але трапляються в житті такі
випадки, які вибивають нас зі звичної колії, і тоді людина раптово
дістає можливість задуматись над чимось «вічним», над тим, чого не
встигаєш зауважити в рутині.
Нещодавно такий випадок стався і зі мною. «Так сі стало», що я
потрапила до лікарні. Перший день в стаціонарі, в лежачому положенні, я
все ще «впиралась», намагалась з допомогою телефону залагодити всі
«відкриті» справи, виконати всі «дедлайни», дистанційно взяти на прокат
костюм дитині на свято і спровадити її на те свято… Але на другий день
мене «попустило». Коли бачиш, з якими проблемами стикаються люди, тоді
твої «проблеми» видаються повною дрібничкою.
І тут я застановилась над «вічним»….
Я неодноразово читала статті про те, скільки абортів в Україні, в США, в Європі… роблять впродовж року. Цифра 2,5 млн абортів у Великобританії за 25 років мене вразила, «але британці далеко, шо нам до них»…
Я лежала в чотирьохмісній палаті гінекологічного відділення однієї з
львівських лікарень. За два дні до нас «підселили» двох жінок, які
робили аборт. Це всього одна (!) палата, серед багатьох поверхів,
численних лікарень, багатьох міст в одній країні. Один аборт за день.
Цю картинку, яку я обрала до статті, я побачила в Фейсбуці за кілька
днів до госпіталізації, і вона мене вразила до самого серця. Вже в
палаті вона стояла в мене перед очима, коли я бачила напівпритомних
жінок, котрих завозили до палати.
Варіанту поговорити з ними, щоб хоча б якось спробувати відрадити,
там не було. Та справа робиться тихо, а в палату жінку привозять вже
тоді, коли «по всьому». Відійшовши від наркозу, у ще не зовсім
притомному стані вони починають оправдовуватись, пояснювати сусідкам по
палаті (яких бачать вперше і, швидше за все, востаннє), що в них на це
була вагома причина.
Часто в суспільстві вагітність розглядається як «зальот», тобто щось
не плановане, що створює дискомфорт, ламає плани, руйнує мрії і т.д. Але
спробуймо на хвильку застановитись: В животі жінки є невеликий орган
дивакуватої форми, величиною приблизно 5 см. І от в цьому органі з
невеликої кількості малюсіньких клітин всього через 9 місяців
народжується дитина, вагою приблизно 3 кг.
А тепер подумай про якусь дуже близьку і дорогу тобі людину. І уяви,
як N років тому (N = вік людини) мама цієї особи роздумує над тим, щоб
не народжувати її, а абортувати. І приймає позитивне рішення. Все.
Дорогої тобі людини на світі нема.
Тепер уяви свою маму, яка дізнається, що вагітна тобою. Що вона
відчуває? Вона радіє, спішить поділитись новиною з татом? – Супер! Чи,
може, вона розчарована, для неї це так не вчасно. Їй ще треба закінчити
навчання / вона ще не нагулялась / її близькі і рідні не зрозуміють /
вона ще не побудувала кар’єру / вона ще не відпочила від попередньої
дитини / та ж їй вже 35+ / її хлопець не хоче з нею одружуватись / та в
неї і так вже троє дітей… (тут причин може бути безліч). І тому вона
вирішує зробити аборт (чи скажемо менш абстрактно – вбити тебе ще в її
животі).
«Агов, мамо! Ти що надумала? А як же я? Невже я не побачу цей світ?
Невже ти мене так і не пригорнеш до себе? Невже не радітимеш моєю першою
посмішкою, першим зубом, першими кроками, першим… ВСІМ?... Невже не
даси мені шансу зустріти своїх друзів, стати успішним в
спорті/музиці/математиці/...? невже не дозволиш зустріти свою половинку і
разом подарувати тобі внуків?.. Агов, мамо, зупинись!!!»
Якщо серед твоїх знайомих є хтось, хто вагається зберегти дитину чи
ні, звичайно, що вона знайде тисячу причин на оправдання другого
варіанту. Але якщо ти зможеш хоч якось підтримати її і відрадити від
аборту, обов’язково це зроби. Дай шанс вже повноцінній людині в її
животі на життя.
І якщо цей текст прочитає хоча б одна жінка, яка вагається щодо
аборту і вирішить зберегти життя своєї дитини, тоді – Алилуя! Слава
Богу!
Не забуваймо: Не помилка. Не проблема. Не тягар. Не незручність. Не досада. Не випадковість. Не покарання. Чудо!
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар