ЗАХИСТИМО МАЙБУТНЄ УКРАЇНИ!



ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ!

***

ЗАХИСТИМО МАЙБУТНЄ УКРАЇНИ!

На цьому блозі викладатиметься інформація та інші матеріали для ВСІХ людей, бажаючих взяти участь у безстроковій АКЦІЇ "ЗАХИСТУ ЖИТТЯ"...

Слава Ісусу Христу!

Любі, у Христі Ісусі, брати й сестри, щановні відвідувачі моїх приватних блогів, новий блог, присвячений для поширення у мережі вкрай необхідної інформації про ЗАХИСТ та ЗБЕРЕЖЕННЯ ЖИТТЯ, усім, ще ненародженим дітям, але повноправним особам української нації, даним нам у дар від Небесного Отця...

ЗАКЛИКАЮ ВАС брати активну участь у позатерміновій акції - ЗАХИСТИМО МАЙБУТНЄ УКРАЇНИ!

З повагою, сл.Б. Леонід.

«Шлях», Святий Хосемарія Ескріва де Балаґер (Зміст)


"Шлях" Святий Хосемарія Ескріва де Балаґер

Замість передмови


Слава Ісусу Христу!
Раптом, комусь з вас, любі, у Христі Ісусі, брати й сестри, цікава історія походження саме цього тексту, викладеного тут мною, негідним слугою Божим, то прошу переглянути кілька наступних рядків:

Отже текст набрано, за поміччю ласки Божої, вручну (і тому я буду щиро вдячний за ваш коментар щодо виявленої помилки в тексті), з паперового видання оригінального перекладу на українську мову за 1974. Українська мова доволі незвична, мабуть діаспорна, але достаньо зрозуміла, навіть для мене "східняка".

Що ж спонукало мене до марудної ручної праці (яку я здолав за кілька тижнів)? Можливо, запитаєте ви. Чи не простіше було скопіювати готовий текст з тих сайтів, де він вже викладений раніше?

Ось тут ми підійшли до вельми цікавих фактів, а саме:

1. Текст перекладу, який міститься на тих двох сайтах в нетрях мережі, написаний та викладений НА РУЇНУ ДУШІ, а не НА БУДОВУ! Чому? Та тому, що або перекладений масонами, або людьми, які не тямлять ні богословської тематики, ні стилістики української літературної мови. Одним словом, той текст не витримує ніякої і жодної критики, а навіть такого матолка як я. Якщо хтось з вас, більш прискіпливо приглянеться і паралельно порівняє цей текст з тими, то  вжахнеться, бо вони містять у собі нісенітниці й безумство перекладача, виражені зокрема тим, що ставлять у приклад ГРІХ, як ЧЕСНОТУ і, навпаки ?!..  (До прикладу, в цьому тексті така чеснота як СВЯТА БЕЗТУРБОТНІСТЬ, в тих тестах перекладена як "СВЯТА" БЕЗСОРОМНІСТЬ і т. ін., і т. п....)

2. Наступною мотивацією було пекуче бажання глибше засвоїти мудрі поради, для мого власного, щоденного життя, Святого Хосемарії.

3. Чому за наявності сканера набирав вручну? Та тому, що після сканера книжка у м'якій обкладинці довго не живе, а розпадається на окремі сторінки...

4. Набираючи текст, я міг мимовільно "осучаснити" деякі слова старого стилю, навіть попри те, що пильнував себе, немов злодія (кілька разів ловив на "гарячому" і виправляв), щоб цього не робити, бо оригінальний переклад цінний сам у собі... і, врешті, хто я такий, щоб "творити" переклад з перекладу ..?


ЗМІСТ  

Автор....
Слово від видавця...

=============(тт.1-264)===========

ХАРАКТЕР
КЕРІВНИЦТВО
МОЛИТВА
СВЯТА ЧИСТОТА
СЕРЦЕ
УМЕРВЛЯННЯ
ПОКУТА
ІСПИТ СУМЛІННЯ
НАМІРИ
СКРУПУЛИ

=============(тт.265-491)===========

ПРИСУТНІСТЬ БОГА
НАДПРИРОДНЕ ЖИТТЯ
ЩЕ ПРО ВНУТРІШНЄ ЖИТТЯ
ЛІТЕПЛІСТЬ
НАВЧАННЯ
ВИХОВАННЯ
РІВЕНЬ ТВОЄЇ СВЯТОСТИ
ЛЮБОВ ДО БОГА
ЛЮБОВ ДО БЛИЖНЬОГО
ЗАСОБИ

=============(тт.492-656)===========

ПРЕЧИСТА ДІВА
ЦЕРКВА
СВЯТА ЛІТУРГІЯ
СПІЛЬНОТА СВЯТИХ
БЛАГОЧЕСТИВІСТЬ
ВІРА
ПОКОРА
ПОСЛУХ
УБОГІСТЬ
ОБАЧЛИВІСТЬ

=============(тт.657-851)===========

РАДІСТЬ
ІНШІ ЧЕСНОТИ
ВИПРОБУВАННЯ
ВНУТРІШНЯ БОРОТЬБА
ОСТАННІ СПРАВИ
БОЖА ВОЛЯ
СЛАВА БОЖА
ПРИЄДНУВАННЯ ЛЮДЕЙ
МАЛІ СПРАВИ
ТАКТИКА

=============(тт.852-999)===========

ДУХОВНЕ ДИТИНСТВО
ДИТЯЧЕ ЖИТТЯ
ЗАКЛИК
АПОСТОЛ
АПОСТОЛЬСЬКЕ СЛУЖІННЯ
ВИТРИВАЛІСТЬ


***

А також ви можете її ЗАВАНТАЖИТИ в PDF_(122стор.,0,96Mb)
 


Автор....

Монсіньйор Хосемарія Ескріва де Балагер і Альба народився Барбастро, Еспанія, в 1902 р. Закінчив навчання та отримав вчений ступінь доктора на факультеті права Мадрідського університету. Пізніше отримав ступінь доктора теології в Папському Лятеранському університеті в Римі, а також доктора філософії honoris causa в Сарагоському університеті.

Священичу працю розпочав у сільських парафіях, і продовжував в убогих кварталах Мадріду, а пізніше – серед високошкільної молоді. Займав становище ректора семінарії в Сарагосі, професора філософії та професійної етики у школі журналізму в Мадріді, як також професора римського права в Сарагосі та Мадріді. Монс. Ескріва має титул домашнього прелата Його Святости; він радник Папської комісії для інтерпретації канонічно-правного кодексу, великий канцлер Наварського університету і член Папської богословської академії в Римі.

Дня 2 жовтня 1928 р., три роки по священичому свяченні, монс. Ескріва заснував організацію Opus Dei (по-українськи: Діло Боже, або Справа Божа), що отримала затвердження св. Престолу 24 лютого 1947 р.. Коли організація отримала остаточне затвердження св. Престолу 16 червня 1950 р., вона вже була розпросторена в усьому світі. Під цю пору Асоціяція гуртує в своїх рядах чоловіків і жінок, що живуть у більше, ніж 70-ох країнах на п'ятьох континентах.

Opus Dei діє у двох цілковито розмежованих відділах, для чоловіків та для жінок. За посередництвом свого членства, Асоціяція намагається сприяти шуканням християнської досконалости серед людей усіх суспільних верств. Монс. Ескріва тепер живе в Римі, як голова Opus Dei.


Слово від видавця...

«Це речі, що їх тобі говорю на вухо, з довірою приятеля, брата й отця... Хочу розворушити твою пам'ять, щоб із неї вилонити одну чи другу думку, що тебе пройняла б до живого, що штовхнула б тебе вдосконалювати твоє життя та ступити на шлях молитви й Любові». Це ключеві слова до цілого твору, і з ними автор подає читачеві свою книжку, зладжену, щоб навчати, як жити день по дневі в синівській єдності з Богом.

«Шлях» появився вперше в 1934 р. під заголовком «Духовні роздумування». В 1939 р., з другим, поширеним виданням, книжка отримала сучасну та остаточну назву. Впродовж років, що проминули від перших видань, мільйони людей – з різних суспільних середовищ, різного походження та різною освітою – встигли знайти в довірених розмовах монс. Ескріва де Балягера світло та силу, щоб розпізнати Бога та надати змисл своєму життю. Факт, що книжка розповсюдилася багатьма виданнями, різними мовами й осягнула загальний тираж, що йде в мільйони примірників, становить один із доказів прихильної зустрічі з боку читачів. За короткий час «Шлях» став клясичним твором духовної літератури, «Томою Кемпійським сучасности», за визначенням окремих людей.

Таким способом, коли говоримо оце про «Шлях», то не з наміром запізнавати з ним, бо він уже й так доволі знаний, а скоріше з метою кинути жмут світла на причини його успіху.

Враження від прочитання цієї книжки один французький журналіст зформулював так: "«Шлях» доводить вічність Церкви, а водночас невичерпність можливостей її відродження". (Ле Фігаро, 24. 3. 1964). Це, власне, становить основну вартість твору: глибина та життєвість його провідної ідеї – сповістити й довести, що слово Христове – це слово не мертве, а жива дійсність, здатна перетворити існування людини, кожного, хто не замикає свого серця перед словом. «Шлях» дає читачеві поштовх особисто станути віч-на-віч із Євангелією, піти слідами Христа.

«Мені незрозуміло, як це ти, називаючись християнином, ведеш життя безпожиточного нероби. Чи ти забув про трудове життя Христа?» («Шлях», точка 356); «Хай твоя поведінка і твоя мова свідчать за тебе – щоб кожен, хто тебе побачив чи почув, міг сказати: цей чоловік читає життя Ісуса Христа» (т.2).

Християнин має обов'язок жити, «йдучи слідами Учителя» (т.213) та з почуттям відповідальности беручи на себе місію, накладену св. Хрищенням: «Тож ідіть і навчіть усі народи... Я перебуватиму з вами повсякденно... Це сказав Ісус, і сказав це тобі» (т.904).

Автор «Шляху» вказує що це не заклик змінити середовище та шукати інших шляхів; навпаки, для більшості християн це заклик прийняти звичні умови їх існування та віднайти в них Божий шлях, щоб освятити його. Якраз тому монс. Ескріва де Балягер засуджує спокусу «вирватися зі свого місця» (т.832), бо це рівнозначне з відхиленням від Божої волі. Кожен християнин повинен освятитися у згоді зі своєю місією, серед даних умов, на своєму власному місці. Живучи посеред світу, пересічний християнин повинен освятитися сам та освятити інших у зв'язку зі світським життям, освячуючи свою професійну працю та ціле своє життя.

Таким способом, людське життя отримує своє обрамлення в богословській сфері. Читач усвідомлює собі присутність Бога та вчиться слухати голос Його, що промовляє через людей та події будення. «Ми живемо так наче б Господь був десь там далеко, де блищать зорі, й не враховуємо того, що Він завжди в нашій присутності» («Шлях», т.267). «Якось то ти мені сказав, що скидаєшся на того розстроєного будильника, що дзвонить не в пору: в час молитви почуваєшся холодним, порожнім і черствим, і навпаки, на вулиці, серед буденних турбот, в гущі юрби, в міській толочнечі, або в напруженій тишині професійної праці, ти найбільш несподівано приловлюєш себе на молитві... Чи не в пору? Можливо, так. А все таки не полишай без уваги тих несвоєчасних дзвінків твого будильника. Дух дихає, де хоче» (т.110). «Шукай присутности Святого Духа – Великого Незнайомого – який освятить тебе. Не забувай, що ти – обитель і святиня Бога. Утішитель перебуває в глибині твоєї душі. Слухай та йди за Його голосом» (т.57).

Ідею надприродности, сповіщення Бога, «Шлях» подає не як просту декляративну істину, а як вираз інтенсивного життя.Сторінки книжки віддзеркалюють священичу діяльність, що її монс. Ескріва де Балягер розпочав у 1925 р. Книжка складається з роздумувань про окремі місця св. Письма, з уривків розмов, особистих переживань, із фрагментів листування. У травні 1933 р. монс. Ескріва де Балягер подарував одному студентові архітектури житіє Христа та вніс у примірник книжки присвяту. Цей факт дав матеріал до складення точки 382 «Шляху»: «Даруючи оту "Історію Ісуса", я вписав тобі присвяту: "Шукай Христа. Знайди Христа. Люби Христа". Це три дуже чітко зарисовані етапи. Чи намагався ти, принаймні, жити на першому з них?»

Велику притягальну силу надає творові якраз прямий стиль діалогу, особистий і глибоко людський характер книжки. Рецензент «Ль'Оссерваторе Романо» за 24. 3. 1950 р. писав про це так: «Монс. Ескріва де Балягер написав щось більше ніж мистецький твір; він черпав натхнення прямо з серця, тож і відступи "Шляху" потрапляють прямо в серце».

Людяність «Шляху» не випадкова, а становить істотну частину духу, що оживляє твір. Провідна ідея автора в духовній площині якраз полягає в твердженні, що людська природа не протиставиться божеській; Бог милує й кличе не частину людини, а людину цілу, а тому цілковито християнську поставу можна визначити, як єдність і повноту життя.

В попередніх відступах цього вступу розглядові піддано деякі основні риси «Шляху», що надають творові непроминальну вартість. Та ці зауваження були б неповними, якщо б вони не вказали на історичне значення книжки, на слід, що його вона полишила на історії Церкви.

Від 1928 р. монс. Ескріва де Балягер розвивав свою пастирську діяльність у фундації Opus Dei, тобто у сфері мощення дороги святості посеред марнот світу. Таким способом «Шлях» тісно пов'язаний з історією фундації Opus Dei, хоч і не є викладом духу фундації, ні не являється твором, зверненим виключно до членства Асоціації. Це заклик, звернений до всіх людей доброї волі, приєднатися до «божевілля наслідувати Христа» (т. 916).

Серед людей, яким монс. Ескріва де Балягер, упродовж років, найрадше присвячував свою апостольську діяльність, були мешканці робітничих кварталів та студенти Мадрідського університету. Якраз і зокрема студентам він присвятив «Духовні роздумування», які, як зазначено у вступі, автор написав «для вдоволення духовних потреб молодих світських людей з університету під керівництвом автора».

Цей факт визначає історичне тло багатьох точок «Шляху», а перш за все з повною силою ставить нам перед очі одну з основних рис твору, що про неї вже була мова – істину, що обговорюваний твір був задуманий у прямому відношенні до світу, в прямому відношенні до людей, що прагнуть освятитися серед турбот і клопотів дочасности. Їм, цим людям, твір запропонував правила, які можна стосувати серед будь-яких умов, в будь-якому віці, на будь-якому становищі і в будь-якій професії. «Те, що тебе дивує, мені видається зрозумілим. Ніби, що Бог захотів шукати тебе в виконуванні твоєї професії? Адже так само вишукував Свїх перших: Андрея, Івана чи Якова – при їх таки рибацьких сітях, а Матвія – на стільці митника...» («Шлях», т.799). «Твій обов'язок освятитися. Також твій. Бо хто ж коли казав, що це виключний обов'язок духовенства і ченців? Господь саказ усім бе винятку: "Будьте досконалі, як досконалий Отець Мій небесний"» (т.291).

В часах, коли «Шлях» появився друком, проповідування таких ідей було не тільки чимсь неочікуваним, але й просто революційним. Серед одних, хто втратив зв'язок з євангельським духом віднови й відродження, він викликав здивування і натрапив на нерозуміння. Та серед багатьох більше це саме початкове здивування переросло в радість, бо ж для них ідеї «Шляху» становили одкровлення, яке чинило їх більше свідомими християнської гідности та божеської місії, що її вони, як християни, повинні були вести в світі. Твір, пропонований оце вперше українською мовою, повів мільйони читачів до істини, що її щойно пізніше проголосила Церква на Другому Ватиканському соборі: «Хоч не всі вірні Церкви йдуть одним шляхом, то всі покликані до святости та одержали із нами рівноцінну віру в правді Бога» (ІІ, Петр.1,1)... У сфері гідности та спільної дії, скерованої до побудови, Тіла Христового, Церкви, існує справжня рівність усіх вірних» (конст. Lumen Gentium).

Діяльність монс. Ескріва де Балягера та, більш конкретно, цей твір, що відбив визначні моменти його життя, залишили глибокий слід на зовнішності сучасного християнства.

Беручи початок у глибинах християнського переживання й досвіду, «Шлях» завдається метою розворушити любов до Бога та плекати життя з Богом. У заложення він ставить прагнення самого читача до божества. Хто стоїть на позиціях чужих духові й намірам автора, тому навіть і не радиться гортати сторінки тієї книжки. Щоб «Шлях» міг бути читачеві корисним, від читача вимагається хоч крихти віри у спроможність людини відчувати, сприймати життя духу.

«Я Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не буде ходити в темряві той, але матиме світло життя!» (Ів.8,12). Всі 999 точок, що становлять «Шлях», постали з прагнення допомогти людям побачити це світло, з прагнення, щоб земні шляхи, звичайні людські шляхи, стали шляхами святости, відкритими для надії на Царство «не із світу цього» (Ів.18,36). Хто читатиме цю книжку з тим самим прагненням, той розчарування не зазнає.

Немає коментарів:

Дописати коментар