ЗАХИСТИМО МАЙБУТНЄ УКРАЇНИ!



ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ!

***

ЗАХИСТИМО МАЙБУТНЄ УКРАЇНИ!

На цьому блозі викладатиметься інформація та інші матеріали для ВСІХ людей, бажаючих взяти участь у безстроковій АКЦІЇ "ЗАХИСТУ ЖИТТЯ"...

Слава Ісусу Христу!

Любі, у Христі Ісусі, брати й сестри, щановні відвідувачі моїх приватних блогів, новий блог, присвячений для поширення у мережі вкрай необхідної інформації про ЗАХИСТ та ЗБЕРЕЖЕННЯ ЖИТТЯ, усім, ще ненародженим дітям, але повноправним особам української нації, даним нам у дар від Небесного Отця...

ЗАКЛИКАЮ ВАС брати активну участь у позатерміновій акції - ЗАХИСТИМО МАЙБУТНЄ УКРАЇНИ!

З повагою, сл.Б. Леонід.

ЖИТТЯ ДУШІ

ЖИТТЯ  ДУШІ

"Любов зі смутком відходить з цього світу..."

"Любов зі смутком відходить з цього світу, бо світ не хоче її прийняти", - такі слова записала Маргарита, візіонерка з Бельгії, у посланнях Ісуса до малих душ. Так, справді, наша дійсність це підтверджує, бо щораз менше і менше можна зустріти справжню безкорисливу любов у житті людей. Багатьох засліпила погоня за земними насолодами тіла, слави, багатства. Особливо у важкому стані перебуває молодь.

Не дивно, що багато молодих людей переживає так зване роздвоєння душі, спричинене суворою дійсністю та індивідуальним вихованням. У цьому стані людиною оволодіває глибоке розчарування дійсністю, самотність, відчуття непотрібності, неповноцінності, опущеності, розпачу. На душі стає неспокійно, муки совісті постійно терзають серце людини, не даючи їй спокою ні вдень, ні вночі. У такому стані виникає бажання міняти місце проживання, роботу. Все навколо валиться з рук, життя стає безцільним і беззмістовним, в сім`ї не розуміють і не співчувають.

 І як наслідок, частина молоді кидається в алкоголізм, наркоманію, проституцію, злодійство, безвірство, а там - і до криміналу вже недалеко. Якби тільки знали ці нещасні, духовно спустошені молоді люди, як любить їх Ісус, як плаче над їхньою духовною згубою, як хоче допомогти кожному з них у цій важкій духовній боротьбі, як чекає на одне лише слово до Нього, котре покликало б Його. Однак роздвоєна душа цього просто не бачить, не відчуває і не знає, як вийти з того стану, а окрім того, непостійність у вчинках, наперед закладене недовір`я до всього, замикання в самому собі та постійне самопоїдання накладають глибокі рани на все єство, роблячи її вразливою, нервовою та слабохарактерною.

Що робити? Навіщо жити, коли тебе не радує ні усмішка матері, ні дитини, ні краса природи, ні прості життєві втіхи. Все дразнить, нервує, іноді викликає й ненависть у душі. І починається тоді в такій душі довгий період блукання в темряві, шукання щастя і розчарування в людях, житті, і, навіть, у Бозі. Людина не підозрює, як її серце поступово холоне до всього живого, справжнього і прекрасного.

 Чи можливий вихід із такого важкого духовного стану для молодої людини? Звичайно, що він не тільки можливий, але й цілком реальний. Світова культура в багатьох своїх творах літератури намагалась відобразити цей стан роздвоєння душі, тобто несприйняття дійсності такою, якою вона є, неможливість втілення свого ідеалу, почуття самотності та неповноцінності, відступлення від Бога через сухе раціональне мислення, моральну деградацію особистості, небезпечні ідеї встановлення "раю на землі" шляхом бунту, ненависті, революцій, масових знищень людей.

Усі великі художники слова, починаючи з Шекспіра, Байрона, Стендаля, Лєрмонтова, Бальзака, Достоєвського, Толстого, Моравіа відобразили у своїх творах ці безплідні, а інколи й небезпечні ідеї як окремої людини, так і всього людства. Чи прислухалися люди до цих попереджень? Ні!

Але задовго до появи цих творів, у XVI ст. в Іспанії, св. Іван від Хреста у своїх творах говорив, що ті люди, які не умертвляють своїх поажадань, сходять з дороги Божої, відчуваючи духовний голод, бо задовольняють свої хтиві замисли в якомусь земному створінні, в погоні за земним щастям. А далі св. Іван від Хреста стверджує, що чим більше в такій роздвоєній душі зростатимуть пожадання, тим сильнішими будуть муки, бо ці пожадання засліплюють і засмічують розум, серце.

Ця тривала роздвоєність душі через непогамовані пристрасті чинить волю людини неспроможною сприйняти Бога в чистій любові. Звідси випливає, що людина в такому стані насамперед повинна упокоритися перед Богом і людьми, визнати, що через свою гордість, власний егоїзм породила зло і нечистоту у своєму серці, а бажання земного щастя і насолод привело її у смуток, розпач, зневіру. І чим швидше молода людина усвідомить, що "пошуки Бога, цілеспрямованість до Його пізнання, є єдиною поважною справою, прекрасною і слушною, єдиною, задля якої варто жити"(Анна), тим краще для неї. Образи на Бога, життя, своїх близьких потрібно відкинути, бо "коли скривджений молиться і просить за винуватців, тоді радість огортає ціле Небо, тоді сатана є понижений (упокорений), а смерть Христа на Хресті - піднесена і возвеличена. Тоді це перероджується у братання з Ісусом. Слова:"Отче, відпусти їм, не знають бо, що чинять" розпромінюються над землею, як Веселка Завіту"(Анна).

Господь Бог ніколи не забуває про Своїх дітей. Він терпеливо очікує на навернення кожного з нас. Ісус прагне, щоб кожна молода людина якомога швидше усвідомила своє високе покликання як Божої дитини. Якось наш Спаситель сказав Маргариті:"Я даю кожному свідомість таланту, яким був обдарований. Людина повинна піднести те, до чого була покликана. Кожний дар, який походить від Мене, є правдою. Він складає більшу чи меншу частину Мого Тіла Містичного. Усі частини є поєднані між собою, творячи одне ціле. Чи та частина тіла є важливою, чи менш - усе єднає Святий Дух. Даром найважливішим є серце, доторкнуте ласкою, якому Святий Дух дає розуміння усіх речей. Іншим цінним даром є великодушність у служінні Любові. Усі дари гармонійно злучаються в одне; простоту дітей Божих, їхню скромність і малість, бо це основа кожної Божої будівлі.

Мої дари є незліченними, і кожен отримує частинку, котра йому відповідає, в міру, що спроможний дати сам. Є троянди, але є й маленькі польові квіти. Для кожної квітки необхідне відповідне удобрення, але справді польові квіти, так само, як і троянди, потребують підживлення, щоб розвинутися у повноті краси. Якщо польова квітка і троянда осягне повноту краси перед Богом, то стануть рівними між собою і однаково представляться перед Ним. Троянда пронизує Його своїм запахом, маленька квітка зачаровує своєю делікатністю і красою.

Я особливо потребую тепер Сердець - свідків Моєї Любові, Сердець Пристанищ, щоб розвинути міць Мого ділання; Сердець Святих, живих прикладів Мого Серця; Сердець Апостолів, оспівуючих прихід Моєї Любові, Сердець люблячих, закликаючих душі до Любові; Сердець Милосердних, подібних на образ Мого Серця. Я потребую правдивих малих душ, які вказують правдиву дорогу Любові тим, котрі стали на узбіччі через свою зарозумілість"("Маргарита. Послання милосердної любові до малих душ").

Недаремно Федір Достоєвський постійно закликав:"Упокорись, горда людино!" Покайся і навернися до Бога! Пам`ятаймо всі, що "Христос і в пітьмі не погасне!"

Отож найкращим ліком від цієї недуги, відродженням цілісності своєї натури є упокорення, покаяння, навернення, часта Сповідь і Причастя, щоденне читання Святого Письма і зростання у Божому Слові, а також витривала, постійна молитва не устами, а серцем, з любов`ю.

Матір Божа в Меджугор`ї, звертаючись у Своїх об`явленнях до всіх людей світу, неодноразово вказувала, як можна вийти з духовної кризи, роздвоєння натури. Перш за все людина в такому стані повинна перестати себе "їсти", вона на якийсь час повинна забути про своє минуле, повинна силою волі та молитви відкритися на Бога, тобто відкрити своє серце, щоби Ісус увійшов до нього. Увесь цей перший період подолання роздвоєності потрібно безнастанно єднатися зі Спасителем. Дуже добре в цей період намагатися викинути зі свого серця все, що заважає цьому злученню. Ця чистка серця, молитва, відвідання храму, читання Святого Письма по одній главі щодня, Сповідь, Причастя обов`язково приведуть до другого етапу - до глибокого усвідомлення своїх провин та покаяння.

Тому невипадково Марія у Своєму посланні від 25 травня 1989 року звертається до всіх нас, благаючи:"Дорогі діти! Закликаю вас відкритися Богові. Так, і Я закликаю вас до життя з Богом і до цілковитого віддання Йому. Діти, Я є з вами! Неустанно прагну вас ввести у радість життя. Прагну, щоби кожний з вас відкрив радість і любов, які походять тільки від Бога і лише Господь може їх дати. Бог не прагне від вас нічого поза відданням. Задля цього, Мої діти, з усією сер`йозністю виберіть Бога, бо все інше проминаюче. Тільки Бог не проминає. Моліться, щоби ви могли відкрити велич, яку дає вам Бог."

Отже, якщо уважно розважати над посланнями Марії, то перш за все кидається у вічі те, наскільки сер`йозно Небо стурбоване моральною деградацією світу та наслідками, які з цього випливають. Але Марія, як наша любляча Матір, протиставляється цьому злу і хоче ввести нас у радість життя, тобто духовну радість, коли людина, незважаючи на свої драми, хвороби, невезіння, залишається завжди у внутрішньому спокої духа. Лише у такому стані людина у змозі відкрити велич і радість життя, подарованих їй Богом. Від людини, яка перебуває у глибокій духовній кризі, вимагається лише одне: сильне бажання і наполегливість доброї волі змінитися, злучитися з Богом і почати нове життя у духовній радості.

Роман Дерев`янко


Молитва під час Сповіді

Змилуйся, Господи, наді мною, дуже грішним.
Надіюся на Твоє Милосердя і до нього взиваю,
бо справедливо заслужив на кару за свій гріх.


Діти Непорочної   №4, 2007 (стор.30-31)

ЗАВАНТАЖИТИ текст в PDF

Немає коментарів:

Дописати коментар