ПИТАННЯ:
Який сенс здійснювати заупокійні Літургії через багато років після
смерті, адже покійні, можливо, в них більше не мають потреби?
ВІДПОВІДЬ: Так само, як немає меж любові до своїх
близьких, немає меж і пам'яті про них, в тому числі і молитовної. Наша
віра допомагає здолати бар'єр смерті, що відокремлює від тих, кого ми
любимо, і перебувати з ними в повному спілкуванні. Вчиненням заупокійних
Служб ми даруємо їм найвище благо: жертву Ісуса Христа.
Ніколи не можна стверджувати, що покійні більше не мають потреби в наших
молитвах. Крім того, ми мислимо в звичних категоріях часу, в той час як
- за словами святого апостола Петра - «у Господа один день, як тисяча
років, і тисяча років, як один день» (2 Петро 3,8).
Якщо ж дійсно хтось із покійних не потребує заупокійних Літургій,
оскільки насолоджується вічним блаженством і спогляданням Бога в раю, ці
Служби все одно не марні - адже безкровна жертва Христова відбувається і
за інших, і в першу чергу це благо для нас самих. У Катехизмі
Католицької Церкви стверджується також, що «наша молитва за них (тобто
за покійних) може не тільки їм допомогти, але і зробити успішним їх
заступництво за нас» (ККЦ 958).
Немає коментарів:
Дописати коментар