Заохочення до духовного життя (2 книга)

Тома Гемеркен Кемпійський

Аскетична бібліотека

Друга книга.

Заохочення до духовного життя.

Розділ 1

Про життя всередині душі.

• Царство Боже є між вами, каже Господь (Лк.17,21). Навернися цілим своїм серцем до Господа і покинь цей нужденний світ, і твоя душа знайде бажаний спокій.
• Вчися погорджувати змисловим світом й віддаватися внутрішньому життю, і побачиш, що Царство Боже завітає до тебе.
• А Царство Боже - це мир і радість у Святому Дусі (Рм.14,17); безбожні його не мають.
• Христос завітає до тебе і потішить, якщо в серці приготуєш для нього достойне привітання.
• Вся Його слава і величність походить із глибини серця, бо тільки там Йому добре.
• У серці духовної людини Він часто гостює, солодко розмовляє, ласкаво потішає, приносить святий спокій та напрочуд дивну дружбу.
• Ну, вірна душе! приготуй своє серце для цього нареченого, щоб забажав до тебе завітати і в тобі перебувати.
• Бо Він так каже: " Коли хтось мене любить, то й слово моє берегтиме і злюбить його мій Отець, і прийдемо ми до нього, і в ньому закладемо житло"(Йо. 14,23).
• Отже дай Христові увійти в твоє серце, а все інше не допускай.
• Коли матимеш Христа, тоді станеш багатим і буде у тебе всього доволі.
• Він дбатиме про тебе і щиро про все старатиметься, і тоді не буде потреби покладатися на людей.
• Бо люди швидко змінюються і несподівано покидають нас. А Христос залишиться повіки і вірно стоятиме біля тебе аж до кінця.
• Не треба занадто надіятися на немічну і смертну людину, хоч би вона й була дбайлива і до вподоби тобі, та й тим не треба багато журитися, коли хтось часом, тобі противиться і суперечить.
• Ті, що з тобою сьогодні в злагоді, завтра можуть противитися і навпаки; люди часом, мов вітер, мінливі.
• Всю свою надію покладай на Бога; нехай Він стане твоїм страхом і твоєю любов`ю. Він заступиться за тебе і, безсумнівно, зробить так, як буде для тебе найкраще.
• Не маєш тут постійної домівки (Єв. 13,14); і де б ти не був, залишишся чужинцем і подорожнім; і ніколи не будеш мати спочинку, якщо не з`єднаєшся сердечно з Христом.
• Чому розглядаєшся тут на всі боки, коли це не місце твого спочинку?
• Твоя домівка має бути на небесах, а на все земне повинен дивитися мимохідь.
• Усе те минає і ти разом із ним.
• Гляди ж, щоб ти до чогось не прив`язався, та щоб воно не полонило й не погубило тебе.
• Твоя думка нехай буде із Всевишнім, а твоя молитва нехай без упину звертається до Христа.
• Коли не вмієш роздумувати над високими і небесними правдами, залишайся при муках Христових і радо перебувай у Його святих ранах.
• Бо коли всім серцем припадеш до ран і предорогих синців Ісусових, то почуєш велику допомогу в біді, не будеш дуже журитися людською зневагою і легко стерпиш прикру обмову.
• На цьому світі Христос також зазнав від людей зневаги, і в найтяжчу хвилину серед наруги знайомі та приятелі відреклися Його.
• Христос Хотів терпіти муки і зневаги, а ти смієш нарікати на щось?
• Христос мав ворогів та кривдників, а ти хочеш підтримувати зі всіма людьми приятельські і добросусідські стосунки?
• За що ж буде вінчатися твоя терпеливість, якщо не зустрінеш на своєму шляху прикростей?
• Яким чином станеш приятелем Христовим, якщо не хочеш терпіти ніякої кривди?
• Терпи з Христом і за Христа, якщо хочеш разом з Ним царствувати.
• Коли б ти хоч раз всім єством занурився у серце Ісусове і скуштував принаймні крихітку Його гарячої любові, тоді б ти вже зовсім не дбав про свою вигоду, а тішився б радше зневагою, яка тебе зустріне, бо Ісусова любов дає силу людині нехтувати собою.
• Хто любить Ісуса і правду, хто дійсно живе духовним життям, хто звільнився від невладнаних пристрастей, той може вільно звертатися до Бога, духом линути вище себе і там солодко спочивати.
• Хто все розуміє так, як воно є, а не так, як то люди кажуть або цінять, той справді мудрий, і той більше навчився в Бога, ніж у людей.
• Хто вміє жити духовним життям і маловажити зовнішнім світом, той не потребує окремішнього місця і не чекає догідної пори, щоб відбувати побожні вправи.
• Духовна людина швидко збирається з думками, бо вона ніколи не розсіює їх легковажно на зовнішній світ.
• Їй ні фізична праця не перешкоджає, ні те заняття, яке на той час необхідне; вона швидко пристосується до кожної справи, яка випаде.
• Хто своє серце налаштував і владнав як слід, той не дбає про дивацькі та химерні людські вчинки.
• Людина стільки має перешкод і розсіяння, наскільки вона до якоїсь речі прив`яжеться.
• Коли б все було гаразд із тобою, і ти як слід очистив свою душу, то це, безсумнівно, вийшло б тобі на добро і сприяло б твоєму поступу.
• Але те, що тобі багато дечого не подобається і часто воно тебе непокоїть, свідчить, що ти ще досі не вмер остаточно для себе самого і не відокремився від усіх світських справ.
• Ніщо так не поганить і не сковує людського серця, як та нечиста любов до створінь.
• Тільки тоді, коли зречешся світових утіх, зможеш вдивлятися у небо і серцем раз у раз веселитися.

Розділ 2

Про покірну підлеглість.

• Не надавай занадто великої ваги тому, хто з тобою, а хто проти, але так роби і дбай, щоб Бог був присутній в кожній справі, яку ти робиш.
• Май чисту совість, і Бог оборонить тебе.
• Кому Господь хоче допомогти, тому нічия злоба не зможе зашкодити.
• Якщо вмієш мовчати і терпіти, то дочекаєшся Божої допомоги.
• Він знає, коли і як тебе звільнити, і тому можеш цілком покластися на Нього.
• Це Боже діло - допомагати і визволяти нас від усіх турбот.
• Нерідко причиною до зберігання ще більшої покори є те, що інші люди знають і осуджують наші помилки.
• Коли людина через свої помилки упокорюється, тоді легко їй помиритися з іншими, і вона без зусиль втамує гнів тих, які розгнівалися на неї.
• Покірного Бог боронить і спасає, покірного Він любить і втішає, до покірного Він прихиляється; покірного Він щедро обдаровує великою ласкою і після упокорення підносить його до слави.
• Покірному Він відкриває свої тайни і солодко приваблює його та запрошує до себе.
• Покірний, якщо зустрінеться зі зневагою, досить спокійно і швидко її здолає, бо він має силу від Бога, а не від світу.
• Не гадай собі, що ти духовно зріс, коли не вважаєш себе за гіршого від усіх людей.

Розділ 3

Про добру тихомирну людину.

• Наперед заведи мир у себе, а тоді зможеш ще й інших заспокоювати.
• Тихомирна людина більше корисна, ніж та, що дуже вчена.
• Пристрасна людина навіть добру річ на зле оберне і при тому щось зле згадає.
• Добра тихомирна людина обертає все на добре.
• Хто завів у себе святий спокій, той не підозрює нікого; а хто з будь-чого невдоволений, того постійно тривожать всілякі підозріння: такий ні сам не має спокою, ні іншим людям не дасть.
• Він часто таке верзе, чого б не повинен казати, і тим легковажить, що найбільше придалося б йому зробити.
• Він зважає на те, що інші люди мають робити, а не дбає про те, до чого він сам зобов`язаний.
• Отже подбай насамперед про себе; щойно тоді по справедливості можна буде тобі дбати і про ближнього.
• Ти вмієш гарненько виправдати і прикрасити свої вчинки, а не хочеш прийняти вибачень інших людей.
• Було б справедливіше, якщо б ти себе звинувачував, а свого брата виправдовував.
• Коли хочеш, щоб тебе люди терпіли, то й ти також терпи їх.
• Вважай, як далеко тобі до правдивої любові й покори: вона не вміє ні на когось гніватися, ні нарікати, хіба тільки на себе.
• Невелика заслуга спілкуватися з добрими і лагідними людьми, бо це вже від природи всім до вподоби. Кожна людина прагне мати спокій і більше любить таких, що однієї з нею думки.
• Але прожити у злагоді з такими, які вперті, перекірливі, непорядні або наші противники - це велика благодать і вельми похвальна і мужня справа.
• Є такі люди, що в собі мають спокій і з іншими людьми також живуть у спокої.
• А є й такі людці, які самі не мають спокою і в інших його відбирають; прикрі вони для інших, але для себе все-таки прикріші.
• І такі бувають, що самі спокійні, а ще й інших намагаються втихомирювати.
• А ввесь наш спокій у цьому нужденному житті має ґрунтуватися радше на покірній терпеливості, ніж на вразливості та прикрості.
• Хто краще вміє терпіти, той більший матиме мир.
• Такий себе переміг, він пан над світом, друг Христа і спадкоємець неба.

Розділ 4

Про чисте серце і добрий намір.

• На двох крилах людина злітає понад земним світом, а саме на крилах правоти і чистоти.
• Правота має бути в намірі, а чистота в почутті.
• Правота шукає Бога, чистота знаходить Його і радіє Ним.
• Коли станеш вільним від не владнаного почуття в серці, ні в якій добрій справі не матимеш перешкоди.
• Коли нічого іншого не прагнеш і не шукаєш, а тільки волі Божої і добра ближнього, то досягнеш свободи серця.
• Коли твоє серце буде чисте і праведне, тоді кожне створіння стане тобі дзеркалом життя і книгою святої науки.
• Немає створіння настільки дрібного і нікчемного, яке б не виявляло Божої досконалості.
• Коли твоє серце буде добре й чисте, тоді все без перешкоди побачиш і як слід зрозумієш.
• Чисте серце прозирає в небо і пекло.
• Хто який є в серці, так він судить словами.
• Якщо є якась радість на світі, то зазнає її неодмінно людина чиста серцем.
• А коли є якась мука і скрута, то найбільше вона дається нечистій совісті.
• Як залізо, вкинуте у вогонь, тратить іржу і розпікається, так і людина, яка всім серцем тулиться до Бога, скидає з себе лінощі і перетворюється зовсім у нову людину.
• Як тільки людина почне ледащіти, тоді вона боїться й легенької праці і радо приймає втіху від світу.
• Але як тільки вона зробить зусилля, щоб перемогти себе і мужньо йти по Божій дорозі, тоді вже менше відчуває те, що давніше важко їй давалося.

Розділ 5

Роздумування над собою.

• Ми не можемо занадто довіряти собі, бо часто бракує нам ласки Божої та розуму.
• Є у нас крихітка світла, та й ту тратимо через недбайливість.
• Нераз навіть не зауважуємо того, як дуже наше серце засліплене.
• Нерідко чинимо зло і, що ще гірше, виправдовуємо це.
• Деколи непокоїть нас пристрасть, а ми гадаємо, що це ревність.
• Інших людей ми осуджуємо за дрібниці, а в себе важчі прогріхи пропускаємо.
• Ми досить швидко відчуваємо і розважуємо те, що терпимо від інших людей, а не добачаємо того, скільки люди натерпілися від нас.
• Той, хто добре і по справедливості розглянув би свої вчинки, певно, не судив би тяжко когось іншого.
• Людина, яка живе духовним життям, перш за все дбає про свою власну душу; а хто пильно вважає на себе самого, той радо мовчить про інших.
• Ти ніколи не станеш духовним і побожним, доки займатимешся чужими справами і не будеш добре пильнувати себе.
• Коли всіма силами вважаєш на себе і Бога, тоді те, що бачиш на світі, мало чим занепокоїть тебе.
• Де ти буваєш, коли немає тебе вдома? І що ти досягнув тим, що переміг думками ввесь світ, а себе занедбав?
• Коли хочеш мати мир і правдиву єдність у серці, то мусиш все стороннє залишити, а тільки себе самого мати перед очима.
• Тоді багато осягнеш, коли будеш остерігатися всілякої журби за світ.
• Багато втратиш, якщо будеш високо цінити якусь дочасну річ.
• Нехай ніщо не буде для тебе ані великим, ані високим, ані гарним, ані приємним, окрім єдиного Бога, або того, що є від Нього.
• Вважай марною всіляку втіху, яку принесе тобі будь-яке створіння.
• Душа, яка любить Бога, погорджує всім тим, що нижче від Нього.
• Один тільки Бог вічний і безмежний, що все наповняє, є втіхою для душі і правдивою радістю серця.

Розділ 6

Про радощі чистої совісті.

• Слава доброго чоловіка - це засвідчення чистої совісті.
• Май чисту совість, і будеш завжди веселий.
• Чиста совість у змозі чимало перенести і навіть серед прикростей вона буває дуже весела.
• Коли твоє серце не докорятиме тобі, будеш солодко спочивати.
• Не тішся, хіба що тоді, коли ти зробив щось добре.
• Лихі люди ніколи не мають правдивої веселості і не зазнають спокою в серці, бо "для безбожних нема спокою", - каже Господь (Іс.57,21).
• А коли б вони сказали: "Ми спокійні, нещастя не спаде на нас, та й хто посміє нам прикрість вчинити?" - ти їм не вір. Нараз запалає гнів Божий, справи їхні зведуться нанівець, а думки щезнуть.
• Тому, хто любить, неважко і серед своєї журби похвалитися: - це значить хвалитися хрестом Господнім.
• Недовга та слава, яку люди чинять або збирають.
• Зі світовою славою йде смуток у парі.
• Слава ж добрих людей є в їхній чистій совісті, а не в людей на язиці.
• Веселість праведних є ради Бога і в Бозі, і радість їх правдива.
• Хто бажає правдивої і вічної слави, той не дбає про дочасну.
• А хто шукає дочасної слави або хто не погорджує нею всім серцем, той дає доказ, що небесну славу не дуже полюбляє.
• Той має святий спокій у серці, хто не дбає ні про похвалу, ні про догану.
• У кого совість чиста, того легко можна буде задовільнити і заспокоїти.
• Ти не є праведніший, коли тебе люди хвалять, ані гірший, коли тебе ганять.
• Яким ти є, таким ти є; та й годі вважати себе вищим, ніж ти є перед лицем Божим.
• Коли вважаєш на те, який ти є у своєму серці, то не будеш звертати увагу, що там люди у світі говорять про тебе.
• Чоловік дивиться на лице, Господь же дивиться на серце (І Сам. 16,7).
• Чоловік судить діла, а Бог важить наміри.
• Завжди добре робити, а не мати себе на думці - це ознака покірливої душі.
• Небажання прийняти втіхи від створіння, хоч яке б воно  не було - це ознака великої чистоти і надії в серці.
• Хто не шукає для себе ніякого засвідчення на світі, той, без сумніву, весь поклався на Бога.
• Бо святий Павло каже: "Не той випробуваний, хто сам себе вихваляє, але той, кого Бог хвалить" (ІІ Кор. 10,18).
• З Богом у серці жити і ніяким вподобанням не в`язатися зі світом - це стан духовного чоловіка.

Розділ 7

Про любов Ісуса понад усе.

• Щасливий той, хто розуміє, що то значить любити Ісуса, а себе заради Нього за ніщо мати.
• Нераз треба задля свого улюбленого і від бажаної речі відмовитися, бо Ісус хоче, щоб Його Єдиного понад усе любити.
• Прив`язаність до створіння зрадлива і нетривала, а любов до Ісуса вірна і вічна.
• Хто прив`яжеться до створіння, той загубиться в минулому, а хто припаде до Ісуса - стане сильним у вічності.
• Його люби і тримайся, як приятеля; Того, який не покине тебе навіть тоді, коли всі відступлять, і не дасть тобі наприкінці загинути.
• Хочеш чи не хочеш, але треба буде колись з усім розлучитися.
• Тримайся Христа в житті і смерті. Покладися на Його вірну любов: Він один зможе тобі допомогти, коли всі інші тебе покинуть.
• Твій улюблений є такої вдачі, що не хоче, щоб ти допустив ще когось стороннього до себе; Він єдиний бажає мати твоє серце і як володар засісти на своєму власному престолі.
• Коли зумієш відсторонитися від усілякого створіння, тоді Ісус радо схоче у тебе гостювати.
• З часом переконаєшся, що майже все те пропало, у чому ти покладався на людей, а не на Ісуса.
• Не надійся та не покладайся на тростину, що нею колише вітер, бо кожна смертна людина - то трава, і вся слава її. як цвіт трави зів`яне (Іс. 40,6-7).
• Швидко ошукаєшся, якщо будеш дивитися тільки на зовнішню людську подобу.
• Бо коли шукаєш своєї втіхи і користі в інших людях, дуже часто зазнаєш втрати.

Розділ 8

Про щиру дружбу з Ісусом.

• Коли всюди шукаєш Ісуса, то, без сумніву, знайдеш Його.
• А коли шукаєш себе самого, то також знайдеш, але на свою погибель.
• Бо хто не шукає Ісуса, той сам собі більше шкодить, аніж увесь світ і всі вороги.
• Коли Ісус є з тобою, тоді все йде гаразд і ніщо не видається тяжким; а коли немає Його - все йде тяжко.
• Коли Ісус мовчить у твоєму серці, лиха тоді втіха; а коли Він хоч одне слівце промовить, відчуєш велику радість.
• Чи Марія Магдалина не встала зразу ж з того місця, де плакала, як тільки Марта сказала їй: "Учитель прийшов і тебе кличе!" (Йо. 11,28).
• Щаслива та година, коли Ісус кличе від сліз до сердечної радості.
• Як тобі сумно й тяжко без Ісуса! Який ти нерозумний і пустий, коли бажаєш чогось ще крім Ісуса.
• Чи це не буде більша втрата, якщо б ти увесь світ втратив?
• Що може тобі дати світ без Ісуса?
• Жити без Ісуса - це тяжке пекло; а з Ісусом бути - солодкий рай.
• Коли Ісус буде з тобою, ніякий ворог не зможе нашкодити тобі.
• Хто знайде Ісуса, той здобуде дорогий скарб: такий, що понад усі скарби.
• А хто втратить Ісуса, той незмірно багато тратить: більше ніж увесь світ.
• Найбідніший той, хто живе без Ісуса, а найбагатший той, хто - з Ним.
• Велика то штука - вміти жити з Ісусом, та й велика мудрість - триматися Його.
• Будь покірний і тихомирний, і Він буде з тобою.
• Будь побожний та спокійний, й Ісус залишиться з тобою.
• Хутко можеш віддалити від себе Ісуса і втратити Його ласку, коли закортить тобі звернутися до світу.
• А коли Його відправиш і втратиш, до кого ж пригорнишся і якого тоді шукатимеш приятеля?
• Без приятеля не зможеш щасливо жити, і якщо Ісус не буде твоїм найсердечнішим приятелем, будеш дуже сумний і самотній.
• Тому не мудро чиниш, якщо на когось іншого покладаєшся або кимось іншим тішишся.
• Треба хотіти радше увесь світ на себе нацькувати, ніж образити Ісуса.
• Із усіх дорогих тобі осіб нехай один тільки Ісус стане твоїм найбільшим улюбленцем.
• Маєш любити всіх людей ради Ісуса - задля Нього самого.
• Єдиного Ісуса Христа треба всім серцем любити, бо Він найдобріший і найвірніший за всіх приятелів.
• Задля Нього і при Ньому як приятелі, так і вороги нехай будуть тобі дорогими; за них усіх маєш молитися до Ісуса, щоб вони пізнали і полюбили Його.
• Ніколи не бажай для себе особливої похвали чи любові, бо це належить єдиному Богу, який рівного Собі не має.
• І не бажай собі того, щоб хтось носив тебе у своєму серці, і ти ні в кого не закохуйся: тільки Ісус хай буде в твоєму серці і в серці кожного доброго чоловіка.
• Будь чистий, май вільне серце, не з`єднане ні з яким створінням.
• Маєш бути сам-самісінький і чисте серце принести Ісусові, коли хочеш мати спокій і бачити, який солодкий Господь (Пс. 33,9).
• Та правду сказати, не дійдеш до того, якщо тебе не випередить і не притягне до себе Його ласка, щоб ти, нічим не зв`язаний і вільний, сам душею з Ним єдиним з`єднався.
• Бо коли Божа благодать прийде до чоловіка, тоді він набирає сили до всього. А коли вона покидає його, тоді він стає вбогим і немічним, та немов призначеним для того, щоб біда била його.
• Проте він не повинен ані занепадати духом, ані в розпуку, а спокійно здатися на волю Божу і все, що випаде йому, перетерпіти на славу Ісуса Христа. Бо після зими приходить літо, після ночі знову настає світлий день, а після бурі - ясна погода.

Розділ 9

Про відсутність будь-якої втіхи.

• Не тяжко гордувати людською втіхою тоді, коли є втіха Божа.
• Але велика це річ, коли хтось може обійтися без втіхи як людської, так і Божої, а задля Господньої слави радо бажає терпіти самоту в серці та й ні в чому не шукає себе самого, й не покладається на свою заслугу.
• Що в тому великого, що ти веселий і побожний тоді, коли благодать до серця прибуде?
• Така година для всіх жадана.
• Легко тому жити, кого Божа благодать несе.
• Тай яке тут диво, що той не чує тягару, кого Всемогутній на руках несе і веде найвищий Провідник?
• Ми завжди раді все щось мати на свою втіху, тому людині важко відрікатися від себе.
• Святий мученик Лаврентій разом зі своїм священиком переміг світ, бо відкинув усе, що на цьому світі видавалося приманливим; він із любові до Христа спокійно переносив і те, що забрали від нього Божого архієрея, Папу Сикста, якого дуже любив.
• Так св. мученик силою любові до Творця переміг прив`язання до людини і бажав радше подобатися Богові, ніж людської втіхи.
• Так і ти вчися з любові до Бога розлучатися зі своїм давнім і добрим приятелем.
• І не впадай в тугу, коли тебе приятель покине: бо ж знаєш, що всі ми колись нарешті мусимо розлучатися.
• Тяжко і довго людина мусить боротися сама з собою, поки вона навчиться підкоряти собі своє тіло і всі свої бажання звертати до Бога.
• Доки людина на себе покладається, вона дуже жадна людських втіх.
• Але хто правдивий христолюбець і пильно прямує до чесноти, той не жадний таких втіх і не шукає тих смислових солодощів, але радше пильнує тяжкі подвиги і Христа ради піднімається до великих трудів.
• Отож, коли Бог дає тобі духовну втіху, прийми її з подякою; але знай, що це Божий дар, а не твоя заслуга.
• Не пишайся, не тішся над міру і надаремне не надійся на себе, а радше за той дар будь покірнішим, обережнішим і стараннішим у всіх своїх справах; бо така година минеться, а потім прийде спокуса.
• Коли втіхи вже не стане, не впадай зразу ж у розпуку; але покірно і терпеливо чекай на благодать з неба, бо Бог всемогутній може знову дати тобі ще більшу втіху.
• Це ані не нове, ані небувале для тих, що знають Божі дороги; бо великі святі і старозавітні пророки нераз відчували таку переміну.
• Так один із них, відчуваючи на собі благодать Божу, мовив: "Я сказав у моїх достатках; не захитаюся по вік" (Пс.29,7).
• А чого зазнав у своїм серці, коли благодаті не стало, те він висловив наступними словами: "Ти відвернув лице своє від мене і я стривожився" (Пс. 39,8).
• Проте він зовсім не впадає у розпуку, а ще гарячіше благає Бога і так каже: "До тебе, Господи, взиватиму і Бога мого благатиму" (Пс. 29,9).
• Нарешті збирає овоч своєї молитви і засвідчує її вислухання словами: "Господь вислухав і змилувався наді мною: Господь прийшов мені на допомогу" (Пс. 29,11).
• Але в якій? "Ти перемінив мені, каже, мій плач у радість і звеселив мене втіхою" (Пс. 29,12).
• Коли ось таке відбувалося з великими святими, то й нам, немічним і бідолашним, непотрібно впадати у розпуку, коли раз буваємо ревні, а інший раз мляві.
• Бо дух приходить і відходить за своєю волею та вподобанням. Тому блаженний Йов каже: "Навідуватись до нього щоранку, і випробовувати його щохвилі" (Йов 7,18).
• Так на що ж я можу надіятися, або на що я маю уповати, як не на єдине змилування Боже і не на одиноку надію на небесну ласку?
• Бо нехай би були коло мене чи то добрі люди, чи побожна братія, чи вірні друзі, чи то святі книги, чи гарні писання, чи, нарешті, солодкий спів та пісні.
• Все те мало що допомагає мені, мало що значить, коли мене благодать залишила і покинула на мою біду.
• Тоді нема вже кращого ліку за терпеливість і самозречення, як здатися на волю Божу.
• Я ще ніколи не бачив благочестивого і побожного чоловіка, який не зазнав би позбавлення ласки і не чув у собі зменшення ревності.
• Жоден святий не був до тієї висоти піднятий і осяяний, щоб він перед тим чи опісля не мав спокус.
• Бо спокуса звичайно буває попередньою ознакою наступаючої втіхи.
• Тільки тим, хто вберіг себе від спокус, обіцяно небесну втіху: "Переможцю дам спожити від дерева життя, що в Божому раю" (Од. 2,7).
• Божа ж втіха на те дається, щоб людина набрала сили витримати в прикростях. І на те також приходить спокуса, щоб людина із-за гаразду не пишалась.
• Спокусник не спить, і змисловість ще не завмерла, тому не лінуйся готуватися до боротьби; бо ліворуч і праворуч тебе такі вороги, які ніколи не дармують.

Розділ 10

Про вдячність за благодать Божу.

• Чому шукаєш спокою, коли ти для боротьби народився?
• Готуйся більше до терпеливості, ніж до втіхи, швидше до несення хреста, ніж до радості.
• Бо хто зі світських людей не хотів би радо прийняти втіхи та духовної радості, якби тільки міг її завжди дістати?
• Бо духовні втіхи вищі за всі світові радощі і тілесні розкоші.
• А всі світові радощі, то або марні, або погані. Лиш духовні радощі милі й чесні, бо вони походять із чеснот, і Бог налив їх у чисті серця.
• Але ніхто не може безупинно за своїм бажанням одержувати ті небесні втіхи, бо хвиля спокуси не дає довго на себе чекати.
• Хибна свобода духа і завелика впевненість у собі - це велика перепона для відвідин з висот.
• Бог творить добро, даючи нам ласку втіхи; але людина зле робить, коли вона за все те не віддячується Богові.
• І тому не можуть спливати на нас дари ласки, якщо ми буваємо невдячними Творцеві та не повертаємо всього знову до первісного джерела.
• Бо ласка завжди належиться тому, хто гідно за неї дякує, а від гордого відбирається те, що звичайно дається покірливому.
• Я не хочу такої втіхи, яка позбавляє мене сокрушення серця, і не прагну такого боговидіння, яке веде до гордості.
• Бо все те, що високе, - святе; не все, що солодке, - добре; та й не кожне бажання; не все, що нам дороге, Богові миле.
• Радо приймаю таку ласку, з якою завжди стаю покірніший і богобоязні ший, та більш готовий до самозречення.
• Кого наділення благодаті просвітило, а відібрання її гірко провчило, той не наважиться приписувати собі що-небудь доброго: але він радше буде визнавати свою бідноту і наготу.
• Дай Богові, що Боже, а собі залиши те, що твоє - це значить: віддай Богові дяку за благодать і знай, що тільки твоя вина і та кара, яка належиться за провину.
• Став себе постійно на найнижчому місці, а дасться тобі найвище, бо нема найвищого без найнижчого.
• Ті, що в Бога найбільші святі, у своїх власних очах бувають найменшими; чим більша їхня слава, тим покірніше вони в серці.
• Повні правди і небесної слави, вони не жадні марного розголосу.
• Божою силою змінені і скріплені, вони ніяк не можуть бути гордими.
• А ті, які все добро, яке тільки одержали, Богові приписують, не шукають слави в людей, але вони жадні тієї слави, що походить від єдиного Бога; вони перш за все бажають хвали Божої від себе і від усіх святих і постійно до Нього прямують.
• Так і ти будь вдячний за найменший дар, і будеш гідний отримати ще більший.
• Нехай навіть і найменша річ буде в тебе за найбільший дар, а маловажна дрібниця за нечуваний дарунок.
• Якщо звернути увагу на достойність Давця, ніякий дар не видається малим, ані дуже благеньким. Бо не може бути малою та річ, яку дає найвищий Бог.
• І навіть коли зішле кару чи бич, вони мають бути милі, бо Він завжди чинить те для нашого спасіння, коли якийсь допуст на нас зсилає .
• Хто бажає зберегти ласку Божу, хай буде вдячний за вділення благодаті і терпеливий, коли її не стане; хай буде обережний і покірливий, щоб її не втратити.

Розділ 11

Про невеличке число приятелів хреста Ісусового.

• Ісус має тепер чимало приятелів свого Небесного Царства, а замало своїх хрестоносців.
• Має багато жадних втіхи, але обмаль таких, які бажають собі прикростей.
• Він застає багатьох товаришів за столом, але обмаль за поміркованістю.
• Всі бажають з ним веселитися, але мало хто хоче щось задля Нього перетерпіти.
• Багато людей йде за Ісусом до ламання хліба, але мало хто з них аж до пиття з чаші страждання.
• Чимало людей віддає честь Його чудам, а мало хто йде вслід за неславою Його хреста.
• Багато людей любить Ісуса, доки не стріне їх якась прикрість.
• Багато хвалять і благословлять Його, коли одержать від Нього якісь втіхи.
• Але нехай тільки Ісус віддалиться й на хвильку їх покине, то або нарікають, або цілком занепадають духом.
• Зате ті, що люблять Ісуса ради Ісуса, а не задля власної втіхи, ті так само благословлять Його у всякій журбі і скруті серця, як і в хвилі найбільшої втіхи.
• І коли б Він зовсім не хотів дати їм втіхи, то вони все-таки хвалили б Його і складали б Йому подяку.
• О, яку велику силу має чиста любов Ісуса, не змішана ні з якою власною користю ані самолюбством!
• Чи не доречно наймитами звати всіх тих, що завжди тільки утіх шукають?
• Чи ті, що постійно промишляють для своєї користі чи зиску, не дають доказу, що вони себе більше люблять, аніж Христа?
• Де знайти такого, хто хотів би служити Богові, не потребуючи подяки?
• Рідко коли знайдеться така духовна людина, яка б всього зреклася.
• Бо хто знайде такого, що по правді вбогий духом і вільний від будь-якого прив`язання до створіння?
• Ціна його, як тієї речі, що здалека та й від краю світу (Прип. 31,10).
• Коли людина роздасть увесь свій маєток, то це ще не велике діло.
• І коли буде тяжко покутувати, то це мало що ще значить.
• І коли здобуде все знання, то далеко йому ще до кінця.
• І коли він матиме великі чесноти і вельми гарячу побожність, то багато ще бракуватиме йому того, у чому в нього найбільша потреба.
• Що це таке? Хай зречеться всього і себе відречеться, нехай свою волю зовсім полишить і ні сліду не зоставить від любові до себе.
• А коли він зробить усе те, що вважає за свій обов`язок, нехай думає, що нічого не зробив.
• Нехай не надає великого значення тому, що можна високо цінити, але нехай назве себе непотрібним слугою, як Свята Правда каже: "Коли ви все те зробили, що було вам наказано, говоріть: ми не потрібні слуги" (Лк. 17,10).
• Лиш тоді він справді зможе стати вбогим духом, мовлячи з Пророком: "Я однісінький і вбогий" (Пс. 24,16).
• Однак немає нікого багатшого, могутнішого, сильнішого за того, хто вміє покинути себе та й все інше і найглибше впокоритися.

Розділ 12

Про царську дорогу святого хреста.

• Багато декому жорстокою здається така мова: "Відречися себе самого, візьми свій хрест, та йди слідом за Ісусом" (Мт. 16,24; Лк. 9,23).
• Але далеко прикріше почути таке останнє слово: "Йдіть геть від мене, прокляті, у вогонь вічний!" (Мт. 25,41).
• А ті люди, що тепер радо слухають слова про хрест і йдуть услід за Ним, потім не будуть боятися слухати слів вічного осудження.
• Цей знак хреста з`явиться на небі, коли Господь прийде судити.
• Тоді всі слуги хреста, які за життя уподібнювалися Розп`ятому, приступлять до Христа-судді з великою надією.
• Тож чому боїшся взяти на себе хрест? По ньому йдеться до Царства Небесного!
• У хресті спасіння, в хресті життя, в хресті охорона від ворогів, в хресті джерело небесних солодощів, у хресті сила для розуму, в хресті радість для душі, в хресті ввесь зміст чесноти, в хресті завершення святості.
• Немає для душі спасіння ні надії на вічне життя, як тільки у хресті.
• Так візьми свій хрест і йди вслід за Ісусом, і зайдеш у вічне життя.
• Він ішов перед тобою, несучи свого хреста, і вмер за тебе на хресті для того, щоб і ти носив свій хрест і бажав на хресті вмерти.
• Бо коли вмреш разом з Ним, то разом з Ним і житимеш; а коли будеш Йому товаришем у стражданні, то будеш товаришем і в славі.
• На хресті все основується і все залежить від умирання, і немає іншої дороги до життя і до правдивого спокою в серці, як дорога святого хреста і щоденного умертвіння.
• Йди, куди хочеш, шукай, чого хочеш, - а не знайдеш ані вгорі вищої, ані внизу безпечнішої дороги, крім святого хреста.
• Уклади собі і впорядкуй усе як сам хочеш і зрозумієш, і побачиш, що завжди треба щось витерпіти; чи доброхіть, чи знеохоту, щоб стрінути хрест.
• Бо або на тілі почуєш біль, або в душі буде тобі серце боліти.
• Нераз Бог тебе полишить, нераз ближній допече. та, що більше, часто сам собі тягарем станеш.
• А однак ніякий лік ані втіха не зможе ні допомогти тобі, ні дати пільги: але мусиш терпіти, доки Бог схоче.
• Бо Бог так хоче, щоб ти вчився терпіти лихо без втіхи, щоб ти Йому цілком корився і через прикрості ставав покірнішим.
• Ніхто так не відчуває мук Христових, як той, кому прийдеться колись таке саме терпіти.
• Так, хрест завжди готовий і всюди чекає на тебе.
• Не встигнеш від нього утекти, куди не побіжиш; бо куди не прийдеш, приносиш і себе й завжди з собою стрінешся.
• Подивишся вгору чи вниз, оглянешся довкола себе і заглибишся у своє серце - всюди знайдеш хрест, і всюди мусиш зберігати терпеливість, якщо хочеш мати спокій у серці й заслужити собі на вінець вічної слави.
• Коли радо несеш хрест, то й він тебе підніме і заведе тебе до бажаного кінця, себто туди, де терпіння скінчиться, хоч це буде не тут, не на землі.
• Коли ж ти неохоче його носиш, завдаєш собі тягару і ще більше обтяжуєш себе - але все-таки мусиш носити.
• Коли скинеш із себе один хрест, то неодмінно знайдеш другий, але знай, що ще важчий.
• Чи гадаєш, що втечеш перед ним, чого не встиг ні один смертний чоловік обминути?
• Котрий святий жив на світі без хреста і прикрості?
• Навіть Господь наш, Ісус Христос, доки тут жив, не пробув ні одної години без болю і терпіння. "Бо треба було, - каже, - щоб Христос терпів муки і воскрес із мертвих і так увійшов у свою славу" (Лк. 24,26).
• І яким чином ти шукаєш іншої дороги, крім цієї царської дороги святого хреста?
• Все життя Христове було тільки хрестом та мукою - а ти шукаєш для себе спокою і радості?
• Помиляєшся, так помиляєшся, коли шукаєш чогось іншого, замість того, щоб терпіти прикрості; бо все те смертне життя повне недолі й обставлене довкола хрестами.
• І чим вище в духовному житті зросте, тим тяжчі хрести він нераз стрічатиме, бо біль вигнання його через любов збільшується.
• Проте людина, хоч і така нещасна, все ж не буває без пільги і втіхи, і вона відчуває, які великі плоди приносить їй терпеливе зношення хреста.
• Бо як тільки вона доброхіть піддається йому, ввесь її прикрий тягар перемінюється надією на Божу ласку і втіху.
• І чим більше тіло знесилюється терпінням, тим дужче кріпиться його дух внутрішньою благодаттю.
• А нераз, завдяки любові і прив`язанню до хреста Христового, вона стільки набирає сил із бажання терпінь і прикростей, що вже не хотіла б жити без болю і страждань: бо вона переконана, що тим миліша Богові, чим більше і тяжче зможе ради Нього терпіти.
• Так річ, то не людська, але Христова ласка, що в немічному тілі так багато може вчинити, що воно всією жагою серця до того припадає і те любить, від чого вже з природи відвертається і втікає.
• Людині не до вподоби: носити хрест, любити хрест, карати і неволити тіло, втікати від почестей, радо зносити зневаги, себе за ніщо мати, бажати собі приниження, терпеливо зносити всілякі прикрості разом зі шкодами та й не бажати собі ніякого гаразду на цьому світі.
• Коли пильнуєш тільки себе, тоді нічого такого не зможеш зробити з собою.
• Але коли надієшся на Господа, сила з неба скріпить тебе, і під твою владу упокориться і світ, і тіло.
• Та навіть і ворога, диявола, не будеш боятися, коли озброїшся силою віри і позначиш себе знаком хреста Христового.
• Отже, будь готовий, як добрий і вірний Христовий слуга, носити мужньо хрест Господа твого, що з любові до тебе дав розп`яти себе.
• Приготуйся до того, щоб зносити багато прикростей і всіляку недолю цього нужденного життя, бо вони й так стрінуть тебе, де б ти не був; по правді й так наткнешся на них, де б ти не ховався.
• Так має бути й нема іншої ради на те, щоб позбутися прикрого терпіння та болю, як тільки, щоб покірно піддатися Божій волі.
• Охоче пий чашу Господню, коли бажаєш стати приятелем Його і тримати з Ним спілку.
• Втіхи залиши Божій волі: нехай Він сам ними так орудує, як Йому подобається.
• А ти будь готовий терпіти прикрості і вважай їх за найбільші втіхи, бо сьогочасні терпіння не в силі заслужити на прийдешню славу (Рм. 8,18), навіть коли б ти сам зміг усі перенести.
• Коли ти вже дійдеш до того, що терпіння стане тобі солодким і милим ради Христа, тоді знай, що гаразд із тобою, бо ти знайшов рай на землі.
• Доки тобі терпіння прикре й ти намагаєшся від нього утекти, доти зле тобі буде, і погоня терпіння всюди побіжить услід за тобою.
• Коли ти готовий до того, що повинно бути, себто терпіння і вмертвіння, незабаром стане краще і ти знайдеш спокій.
• Навіть хоч би тебе, як св.. Павла, піднято аж до третього неба, то тим ще не будеш забезпечений від усіляких прикростей і терпінь.
• "Я, - сказав Ісус, - покажу йому, скільки то він має терпіти задля ймення мого" (Ді. 9,16).
• Так, лишається тобі терпіти, коли ти радий любити Ісуса і Йому повік служити.
• О, коли ти був гідний що-небудь терпіти ймення Ісусового! Яка то велика слава чекала б тебе за те, яка велика була б радість для всіх святих Божих, який також повчальний приклад для ближнього!
• Бо терпеливість усі хвалять, хоч тільки дехто хоче терпіти.
• По справедливості, ти повинен охоче бодай трохи Христа ради терпіти, коли багато людей далеко тяжче терпить задля світу.
• Знай, як певну річ, те, що повинен жити життям умертвіння.
• І чим більше хтось замре для себе, тим більше він починає жити для Бога.
• Ніхто не є в силі збагнути небесні правди, коли не впокориться і не буде ради Христа зносити прикрості.
• Немає нічого для тебе спасеннішого на цьому світі над те, щоб радо терпіти задля Христа.
• А коли б ти зупинився перед вибором, то повинен радше бажати ради Христа терпіти прикрості, ніж веселитися різними втіхами: бо тільки таким чином ти став би більше подібний до Христа і більше схожий на всіх святих.
• Бо наша заслуга і наш духовний поступ не основується на великих радощах, ані на втіхах, але радше на зношенні великих прикростей і терпінь.
• Бо коли б для спасіння людей було щось краще і корисніше за терпіння, то Христос неодмінно би на те вказав і словом, і прикладом.
• А Він виразно заохочує своїх невідступних учнів і всіх, хто бажає йти Його шляхом, щоб хрест свій несли, і так каже: "Хто хоче йти за мною, нехай відречеться себе самого і візьме свій хрест на себе та й іде вслід за мною" (Мт.16,24; Лк.9,23).
• Коли ми все це прочитали і добре поміркували, то повинні зробити собі таку постанову: "Треба нам через багато терпінь іти до Царства Божого!" (Ді.14,22).