30.10.2016р. Б. / Застереження вірних Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ щодо святкування Хелловіну

Слава Ісусу Христу!

Вже кілька років поспіль до частини нашого суспільства закралося дивне «свято» Хелловін. Деякі молоді люди і дорослі в ніч з 31 жовтня на 1 листопада перевдягаються в незрозумілий одяг, накладають на обличчя дивні маски, навіть неусвідомлюючи собі, що ці всі символи означають і звідки вони беруться.

Найперше це свято походить не з нашої культурної традиції. Хелловін – це свято Нового року у давніх кельтів-поган. До 31 жовтня завершувалися усі польові роботи, і в ніч на 1 листопада вони влаштовували гуляння з танцями біля вогнища. Хелловін у кельтів асоціювався також із приходом зими, вмиранням усього живого. Звідси і пішло повір'я, що цієї ночі приходять душі померлих. Для них у будинках залишали їжу.

Різні джерела подають протилежні оповіді про характер жертвоприношень: в одних пишуть про плоди та овочі, а інші розповідають про людські жертви, нутрощі яких розвішували на гілках дерев. Та насильно в жертву нікого не приносили. Також кельти вірили, що в цю ніч злий дух стає могутнім, тому небезпечно залишатися наодинці.

Символ Хелловіна – порожній гарбуз, всередині якого запалена свічка. Це пам'ять про ірландського фермера Джека, який буцім-то двічі перехитрив диявола, але після смерті до раю його не впустили, от він ніби й блукає світом. Традиція переодягання пішла від того, що в цю ніч наряджалися у темний одяг, шкури тварин, а обличчя закривали маскою.

Свято Хелловін має виразно поганський характер і нічого спільного із християнством чи українськими звичаями немає. Навпаки воно пропагує почитання диявольської сили і поклоніння їй.

Натомість кожен християнин є послідовником Ісуса Христа, є сином Божим, завдання якого в житті – жити так, як наш Господь показав і навчив. Напевно кожен свідомий християнин розуміє, що метою його життя є святість, що до неї має прагнути, її шукати та заслужити, живучи вже тут на землі свято – так, як Господь нам об'явив. Не личить християнину вдягати подобу демонів. Християнин вдягається у світлий одяг Христового хрещення.

Хелловін не несе в собі добра і не має на меті зблизити нас, християн, з Христом, якого ми стали синами і дочками у святому Хрещенні, а навпаки присвячується темним і нечистим силам, віддаляє нас від Бога.

Ми звертаємося до керівників навчальних закладів, вихователів і вчителів донести до нашої молоді правдиву інформацію про Хелловін.

Дорогі хлопці і дівчата! Святкуймо притаманні нам свята, що мають на меті наш духовний і загальнолюдський зріст, щоб бути добрими християнами і чесними громадянами, а не шукаймо чужих і поганських свят.

З архиєрейським благословенням,

+Василій Семенюк,
Архиєпископ і Митрополит
Тернопільсько-Зборівський

Джерело:       Тернопільсько-Зборівська Архиєпархія УГКЦ

28.10.2016р. Б. / В Зарваниці відбудуться реколекції для подружніх пар

Комісія у справах родини Бучацької єпархії УГКЦ запрошує подружні пари прийняти участь в реколекціях, які відбудуться 11-13 листопада в с. Зарваниця.

Бажаючих просимо звертатися за наступними контактами: п. Світлана – 0504312667; 

о. Івана – 0969686513

Джерело:   Бучацька Єпархія УГКЦ

26.10.2016р. Б. / Інструкція Ad resurgendum cum Christo стосовно поховання тіл померлих а також зберігання праху в разі кремації

Святіший Отець Франциск затвердив інструкцію «Ad resurgendum cum Christo», яка стосується поховання померлих, а також зберігання їхнього праху в разі кремації.

Публікуємо повний текст інструкції (підкреслення — редакційне).

Інструкція Ad resurgendum cum Christo
стосовно поховання тіл померлих
а також зберігання праху в разі кремації

Аби воскреснути з Христом, потрібно померти з Христом, потрібно «покинути наше тіло і стати перед обличчям Господа» (2 Кор 5, 8). В інструкції «Piam et constantem» від 5 липня 1963 року тодішній Святий Офіцій постановив, щоби «вірно дотримуватися звичаю поховання тіл померлих вірних», додаючи, однак, що кремація «сама в собі не суперечить християнській релігії» та щоб не було відмовлено в таїнствах і жалобних урочистостях тим, хто попросив про кремацію по смерті, — за умови, що цей вибір не був продиктований «відкиненням християнських догматів, або в сектантському дусі, або ж під впливом ненависті стосовно католицької релігії та Церкви».

Ця зміна в церковній дисципліні пізніше була впроваджена до Кодексу канонічного права (1983) та Кодексу канонів Східних Церков (1990).

Тим часом практика кремації сильно поширилася в багатьох країнах, але при цьому поширилися водночас і нові ідеї, суперечні вірі Церкви. Уважно вислухавши Конгрегацію у справах Божого культу і дисципліни Таїнств, Папську раду з питань юридичних текстів та численні Конференції єпископатів та Єпископських синодів Східних Церков, Конгрегація віровчення визнала за належне оприлюднити нову Інструкцію для підтвердження доктринальних і душпастирських причин, через які бажаним залишається поховання тіл, а також видати норми стосовно зберігання праху у разі кремації.

Воскресіння Ісуса — це кульмінаційна істина християнської віри, проголошувана як основоположна частина Великодньої Тайни від самих початків християнства: «Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос був умер ради наших гріхів за Писанням, і що Він був похований, і що третього дня Він воскрес за Писанням, і що з’явився Він Кифі, потім Дванадцятьом» (1 Кор 15, 3‑5). Своєю смертю й воскресінням Христос звільнив нас від гріха і дав нам доступ до нового життя: «Як воскрес Христос із мертвих славою Отця, так щоб і ми стали ходити в обновленні життя» (Рим 6, 4б). Крім того, Христос Воскреслий становить початок і джерело нашого майбутнього воскресіння: «Та нині Христос воскрес із мертвих, первісток серед покійних. Смерть бо через людину, і через Людину воскресіння мертвих. Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть» (1 Кор 15, 20‑22).

Якщо правдою є, що Христос воскресить нас «у день останній», то також правдою є те, з певного погляду, що ми вже воскресли з Христом. Тому що через хрещення ми занурені у смерть і воскресіння Христа й таїнственно (сакраментально) до Нього вподібнені: «Ви були з Ним поховані у хрещенні, у Ньому ви й разом воскресли через віру в силу Бога, що Він з мертвих Його воскресив» (Кол 2, 12).

З’єднані з Христом через хрещення, ми вже тепер беремо участь реальним способом у житті Христа воскреслого (див. Еф 2, 6). Завдяки Христу смерть у християнстві має позитивне значення. Церква у літургії молиться: «Бо життя вірних Твоїх, о Господи, змінюється, але не закінчується, і коли розпадеться дім нашого земного паломництва, знайдуть вони приготоване їм у небі помешкання вічне». З хвилиною смерті душа стає відділена від тіла, але у воскресінні Бог поверне незнищенне життя нашому переміненому тілу, єднаючи його заново із нашою душею. Також у наші часи Церква покликала проголошувати віру у воскресіння: «Воскресіння померлих становить віру християн: вірячи в нього, ми ними є».

Йдучи за давньою християнською традицією, Церква наполегливо радить, аби тіла померлих було хоронено на цвинтарі або у святому місці. У спомині смерті, поховання та воскресіння Господа — таємниці, в світлі якої об’являється християнський сенс смерті, — поховання це насамперед відповідна форма вираження віри і надії у воскресіння тіла.

Церква, яка немов Матір супроводжувала християнина під час його земного паломництва, жертвує у Христі Отцю дитя Його благодаті та ввіряє землі його смертні останки у надії, що вірний воскресне у славі.

Ховаючи тіла померлих, Церква підтверджує віру у воскресіння тіла, й має намір підкреслити високу гідність людського тіла як нерозривної частини особистості, чию історію це тіло поділяє. Тому вона не може дозволити такі позиції та обряди, які виходять із помилкового розуміння смерті, сприйнятої як остаточне знищення особистості, або як момент її проникнення у матір-природу чи всесвіт, як етап у процесі реінкарнації, або ж як остаточне визволення з тілесного «ув’язнення».

Крім цього, поховання на цвинтарях або в інших святих місцях правильно відповідає співчуттю й повазі, що їх треба мати до тіл померлих вірних, які завдяки хрещенню стали храмом Святого Духа і якими, «як знаряддями й начинням, у святий спосіб послужився Дух Святий, аби звершити численні добрі діла». Праведного Товію прославляють за заслуги, здобуті перед Богом за те, що він ховав померлих, а Церква вважає поховання померлих ділом милосердя щодо тіла.

На завершення, зрештою, поховання тіл померлих вірних на цвинтарях або в інших святих місцях сприяє пам’яті про померлих та молитві за них з боку сім’ї та цілої християнської спільноти, як і вшануванню мучеників та святих. Через поховання тіл на цвинтарях, у храмах або на територіях, для цього пристосованих, християнська традиція зберігала спільність поміж живими та померлими, і противилася тенденції приховування або приватизації події смерті, як і значення, яке вона має для християн.

Там, де причини гігієнічного, економічного або суспільного походження провадять до вибору кремації — вибору, який не може суперечити чітко вираженій волі померлого або його небезпідставно припущеній волі, — Церква не бачить доктринальних причин, щоб забороняти таку практику, оскільки кремація останків не зачіпає душі й не робить неможливою Божу всемогутність у воскресінні тіла, а отже, не містить об’єктивного заперечення християнської доктрини на тему безсмертя душі та воскресіння тіла.

Церква надалі воліє, щоб тіла було хоронено, оскільки таким чином до померлих проявляють більшу повагу; однак кремація не заборонена, «хіба що була вибрана з причин, які суперечать християнському вченню». В разі відсутності мотивації, суперечної з християнським ученням, Церква, після відправи жалобних урочистостей, супроводжує померлого в кремації через належні літургійні та душпастирські вказівки, докладаючи усіх старань, аби уникнути будь-якого виду скандалу чи релігійної байдужості.

Коли з обґрунтованих причин відбувається вибір кремації останків, прах померлого повинен бути переховуваний у місці за визначенням святому, тобто на цвинтарі, або, за потреби, у храмі чи на території, призначеній для цієї мети відповідною церковною владою. Від самого початку християни прагнули, щоб їхні померлі були об’єктом молитов і споминів цілої християнської спільноти. Їхні гроби ставали місцями молитви, пам’яті й задуми. Померлі вірні становлять частину Церкви, яка вірить у спільноту «тих, хто звершує паломництво на землі, померлих, які ще очищуються, і тих, хто вже радіє щастям неба; всі єднаються в одну Церкву».

Зберігання праху в святому місці може посприяти зменшенню ризику відсторонення померлих від молитви та пам’яті рідних і християнської спільноти. Таким чином, окрім цього, уникається можливих ситуацій забуття чи браку поваги, які можуть статися насамперед після відходу першого покоління, як і внаслідок невідповідних чи надмірних практик.

З огляду на названі вище причини зберігання праху в помешканні не дозволяється. Тільки у випадку важливих принагідних подій, залежних від культурних обумовленостей місцевого характеру, Ординарій, у порозумінні з Конференцією єпископату або з Синодом єпископів Східних Церков, може вділити дозволу на зберігання праху померлих у місці помешкання живих. Однак прах не може бути розділюваний між окремими сімейними спільнотами, і завжди належить гарантувати йому повагу на відповідні умови зберігання.

Аби уникнути будь-якої двозначності пантеїстичного, натуралістичного або нігілістичного характеру, не можна дозволяти розвіювання праху в повітрі, по землі чи у воді, або в інший спосіб, як і переробку праху в пам’ятки, біжутерію або інші предмети, пам’ятаючи, що стосовно такої поведінки не можна брати до уваги гігієнічних, суспільних чи економічних причин, які можуть провадити до вибору кремації.

У тому разі, коли померлий наполегливо бажав кремації та розвіювання свого праху в природі через причини, які суперечать християнській вірі, потрібно, згідно з правом, відмовити у проведення жалобних урочистостей.

Під час аудієнції в день 18 березня 2016 року нижче підписаному кардиналові-префекту, Святіший Отець Франциск затвердив цю Інструкцію, ухвалену під час Звичайної сесії цієї Конгрегації, в день 2 березня 2016 року, та розпорядився її оприлюднити.

Рим, в осередку Конгрегації віровчення,
15 серпня 2016 р.,
в урочистість Внебовзяття Пресвятої Діви Марії.

Кардинал Герхард Мюллер,
префект

Луїс Ф. Ладарія SJ,
титулярний єпископ Тібіки,
секретар

Джерело:   ugcc.if.ua

25.10.2016р. Б. / Християн в Півн. Ірландії зобов'язують пропагувати ґей-«шлюби»

Апеляційній суд у Белфасті (Півн. Ірландія) виніс вердикт, який залишає в силі рішення суду першого ступеня, який засудив власника цукерні Ашера Бейкері до штрафу в розмірі 500 фунтів стерлінгів за відмову прикрасити торт написом «Підтримайте ґей-шлюб» і логотипом ЛГБТ організації Queerspace, інформує «Catholic Herald».

Отримавши це замовлення в цукерні вічливо відмовили, зіславшись на свої християнські переконання. Через це цукерню звинуватили в незаконній дискримінації.

Джерело:    Воїни Христа Царя

21.10.2016р. Б. / Що стоїть за протестами у Польщі

Аналіз ситуації навколо протиабортних ініціатив Уряду та масових протестів у Польщі.

Польський Прем'єр-міністр Беата Шидло під час дебатів у парламенті 6 жовтня 2016 р. однозначно підтвердила, що партія "Право і справедливість" (ПіС) підтримує захист життя. ПіС - партія більшості. Після останніх демократичних виборів ПіС  має більшість у Сеймі (нижня палата парламенту), у Сенаті, свого Президента. Анджей Дуда вводить значні системні зміни як в економічній, соціальній, так і в зовнішній політиці. Його агресивно атакує опозиція, яку фінансують гранти (наприклад, Джорджа Сороса), щосили намагаються привести до масових вуличних протестів і падіння Уряду. До цього часу це не вдавалося і правляча партія користується постійною народною підтримкою.

Прем'єр-міністр Беата Шидло задекларувала: "Поважаємо різні точки зору і різні голоси. Я вважаю, що відповідальність політичного класу в даний час - охолодження емоцій. Польський уряд зробить все, щоб захистити життя. І проголосила:

1. Підготовку програми на підтримку сімей, матерів і дітей, так званих, "критичних" вагітностей. Програма також включатиме в себе підтримку сімей, які виховують дітей-інвалідів, а також жінок, які вирішили народити дитину, незважаючи на складну ситуацію, в тому числі пренатальну опіку та догляд за народженою дитиною. У роботі над бюджетом на наступний рік, уряд має внести поправку, надаючи кошти для реалізації цієї програми.

2. Здійснюватимуться комплексні, широкі соціальні дії на підтримку захисту життя.

3. Буде здійснюватися  комплексна, широкомасштабна інформаційна кампанія на  підтримку і сприяння захисту життя.

Польща є єдиною країною, де після 37 років легальних абортів за бажанням жінки, у 1993 році була введена заборона. Аборт за бажанням і за соціальними показаннями є незаконним. Легальні аборти виконуються тільки у трьох випадках:

- коли життя чи здоров'я матері знаходиться в небезпеці;

- коли вагітність є результатом злочину (зґвалтування, інцест, сексуальне насильство неповнолітніх);

- коли пренатальні тести показують "ймовірність серйозного і незворотнього погіршення розвитку плоду або невиліковного захворювання і загрози для життя".

Згідно з урядовими даними, у 2015 році в Польщі було зроблено 1044 легальних аборти: 43 - для збереження життя і здоров'я матері, 1 - в результаті злочинних дій, 1000 - з євгенічних причин. Число дітей, які абортовані  із-за хвороби збільшується з кожним роком. У попередні роки цей показник не перевищував 1000.

Польське суспільство у переважній більшості підтримує захист життя. Опитування громадської думки показують на початку значне зростання підтримки, а потім поступове зниження - за результатами дослідження, проведеного PORC (Public Opinion Research Centre) з 86% до 66% у 2016 році. Причина, ймовірно, початок агресивної кампанії проти абортів, під час якої показували в громадських місцях останки дітей після абортів (за даними дослідження Європейської федерації «Один з нас»).

Проабортивний рух публікує дані, що в Польщі проводиться 40-200 тисяч незаконних абортів, але це не підтверджується жодними даними. Рух "За життя" оцінює, що це може бути від 7 до 14 тисяч на рік.

Варто зазначити, що Польща має дуже низьку материнську та малюкову смертність.

У цій ситуації, щоб виправдати очікування багатьох захисників життя, почалася робота над цивільним проектом, який відповідно до процедури, повинні підтримати своїми підписами більше ніж 100 тис.  громадян.

Проект "СТОП АБОРТ" підготовлений юристами з організації Оrdo Iuris. Підписи зібрав фонд "Pro".  Проект від початку був безкомпромісний. Аборт допускається тільки якщо є загроза життю матері. Проект передбачав кримінальну відповідальність за вбивство ненародженої дитини (до 5 років позбавлення волі), усуваючи безкарність жінок. З таким формулюванням не погодилися багато про-лайф організацій, в тому числі Польська федерація Pro-Life руху, Європейська федерація «Один з нас», HLI Польщa, Форум польських жінок та інші.

Під час обговорення зазначали, що кримінальна відповідальність по відношенню до жінок, може стати причиною поразки цього проекту, а також приводом для серйозних громадських протестів, які опозиція використає для атаки на уряд. Ці аргументи не були взяті до уваги авторами ініціативи і викликали багато суперечок в русі на захист життя.

Однозначний протест проти кримінальної відповідальності жінок також висловили польські єпископи, підкреслюючи право на життя для всіх. У двох наступних повідомленнях Єпископату Польщі вони вказали, що жінка не повинна каратися позбавленням волі за аборт, а ці проблеми вирішуються Церквою в таїнстві Покаяння. Багато єпископів не погодилось на збір підписів для цього проекту у парафіях. Організатори запустили процедуру і їм вдалося зібрати 450 тисяч підписів. Через суперечки про покарання жінок цей показник значно нижче, ніж в попередніх ініціативах, коли було зібрано близько 2 млн голосів. Багато людей підписуючи проект за життя не усвідомлювали, що він передбачає ув'язнення жінок.

У той же час, феміністки зареєстрували свій власний громадський проект "Захист жінок", який дозволяє аборти за бажанням до 12 тижнів вагітності, а також в особливих випадках до пологів. Також почали збір підписів для проведення референдуму. Їм вдалося зібрати 220 тисяч підписів, що говорить про високий рівень підтримки. Раніше подібні ініціативи не перевищували необхідні 100 тисяч підписів.

Польська федерація Pro-Life рухів також підготувала проект поправки до закону, але без покарання жінок. Проект був представлений в Комісію Петицій Сейму.

Обидва проекти громадськості потрапили в Сейм і відповідно до процедури, були проголосовані. Правляча партія ПіС оголосила перед виборами, що не буде блокувати будь-який громадський проект. Жодна зі сторін не порушила дисципліни.

Багато депутатів під час виступу наголошували, що приймають покарання для жінок, а також легалізації абортів.

В результаті голосування проект за аборти був відхилений, а проект "СТОП АБОРТАМ" направлений до Комісії захисту прав людини. Організація Оrdо Iuris оголосила перемогу, розсилаючи  повідомлення про це на весь світ, навіть не дивлячись, що обговорення конкретних рішень проекту навіть не почалися.

У наступні дні відбулись емоційні та бурхливі демонстрації на захист прав жінок, які проходили у кількох великих містах та в столиці Польщі. А також у Берліні, Брюсселі та ін. У цих акціях взяли участь близько 100 тисяч жінок, що вдягнені в чорне. Демонстрації були явно скеровані проти уряду під гаслом: "Уряд не вагітність, можна видалити". Відбулись заворушення, кидали петарди, каміння в штаб-квартири правлячої партії. Кілька поліцейських отримали поранення. Було враження добре підготовленого сценарію. Ліберальні ЗМІ ефективно нав'язали багатьом молодим жінкам неправду, про заборону порятунку життя у разі позаматкової вагітності, недопущення пренатальних обстежень, коли потрібно рятувати жінку.

Понеділок, 3 жовтня, оголосили днем страйку жінок. Багато роботодавців заохочували жінок до участі в акції, не вимагаючи присутності на робочому місці. У результаті, навіть багато дівчат середніх шкіл були одягнені в чорне, також студенти університетів. І навряд чи хтось зміг вийти з цього загального рівня психозу. Ці молоді жінки заявляли, що вони за життя, але проти кривдження жінок.

Таким чином, за багато років вперше, вони підтримали вимоги проабортивного руху. Цікаво, що колір цих демонстрацій був однаковий у всіх містах. Над натовпом людей в чорному, багато кольорових парасольок, які хтось у величезній кількості роздавав. Як і тисячі пластикових трубок.

Натовп був вульгарним і агресивним, спрямований проти діючого уряду.

Через два дні, у середу, 5 жовтня відбулися дебати в Європейському парламенті про порушення прав жінок у Польщі. Ініціаторами виступили  Об'єднані ліві, Ліберали і Зелені. Дебати відбулися, хоча в  Договорі  вступу до ЄС однозначно записано, що подібні питання знаходяться в компетенції окремих країн. Двічі протягом кількох місяців європосланці від ​​лівих партій атакували Польщу за недотримання репродуктивних прав і прав жінок. Ситуація почала виходити з-під контролю.

Правляча партія, яку атакували за громадський проект, котрий вона не ініціювала, вирішила що соціальні емоції необхідно якнайшвидше заспокоїти.

Увечері 5 жовтня Комітет з питань захисту і прав людини без обговорення відхилив проект в цілому. Не обійшлося без авантюр і криків опозиції. Цікаво, що Партія опозиційна (ПО), яка виступала проти проекту, наполягала заморозити його в комітеті протягом 3-х місяців. Це давало опозиції можливість продовжити антиурядові протести.

Наступного дня, 6 жовтня, Парламент відхилив громадський проект: 252 голоси - за, 58 - проти, 18 - утрималися. Перед голосуванням виступила прем'єр-міністр Беата Шидло, декларуючи підтримку Уряду на захист життя.

Причина чорних протестів припинила своє існування.

Але виявилося, що деякі з найбільш ортодоксального середовища за життя, і автори відкинутого проекту дуже різко напали на уряд за "відсутність підтримки на захист життя", підтримки багатьох людей доброї волі. Це значно ускладнює політичну ситуацію, оскільки зачіпає багатьох членів правлячої партії, які рішуче підтримують заборону абортів. Якщо деякі з них вийдуть з Парламентського клубу ПіС, правляча партія втратить більшість в Парламенті, і саме це потрібно опозиції. Це було б фатальним для будь-якої ініціативи в справі захисту ненароджених дітей, тому що опозиція стоїть проти життя.

Підсумок: питання про захист життя в Польщі сьогодні стало предметом політичних ігор. Існує стурбованість з приводу втрати великої суспільної підтримки на захист життя. Ініціатива референдуму відкрита. Бій триває. Це нагадує гру, яка мала місце в Ірландії, коли створили конфлікт між про-лайф організаціями для послаблення їх діяльності.

Геня Самборська
Голова Всеукраїнського благодійного фонду
"За гідність людини"

Джерела:    Католицький Медіа-Центр

Воїни Христа Царя

20.10.2016р. Б. / Кардинал Долан закликав американців захистити дві основні цінності цивілізації

«Папа Іван Павло ІІ постійно проповідував дві основні цінності, без яких цивілізація не може існувати – гідність людської особи та святість людського життя», - пише у своєму блозі нью-йоркський кардинал Тімоті Долан. 

Кардинал Долан зазначає, що нещодавно і Папа Франциск звернув увагу на те, що сучасна культура вважає людське життя дешевим, ігнорує гідність людини, бо все має бути зручним, відповідати забаганкам і вседозволеності.

«Якщо дитина в утробі матері може бути вбита і витягнена, а медичних працівників примушують виконувати цю жахливу річ та ще й на додачу всі ми примушені платити за це. Якщо фізично і психічно здорова людина може заплатити своєму лікарі, що він їй дав дозвіл на самогубство. Якщо іммігрант сприймається виключно, як карикатурний злочинець і загроза. Якщо жінки розглядаються як рухоме майно, яке має бути використане для задоволення плотських утіх. Якщо людина  висміюється і називається фанатиком тільки через те, що вона релігійна й прагне зберегти свободу віросповідання. Якщо люди розглядаються як ворожі цілі, а не священні особи. Якщо клімат радикальної політкоректності утримує нас від відповіді фанатичним психопатам-вбивцям. Якщо людське життя розглядається як сміття, яке потрібно викинути», чи можуть США продовжити існувати, запитує кардинал Долан.

Кардинал Долан закликає американських католиків захищати людське життя і гідність кожної людської особи, адже саме ці дві цінності лежать в основі США.

Джерело:    Воїни Христа Царя

19.10.2016р. Б. / В Чорткові пройшла Хресна хода за захист людського життя та сімейних цінностей

З благословення Преосвященного Владики Дмитра Григорака, ЧСВВ - єпарха Бучацького, 17 жовтня 2016 р. Б в м. Чорткові відбулася «Хресна хода за захист людського життя та сімейних цінностей».

Як висловився організатор заходу голова комісії у справах здоров’я і душпастирства о. Павло Вандяк: «Метою цього заходу було привернути увагу громадськості до актуальних проблем захисту ненароджених дітей і порушення основних цінностей сімейного життя, відповідального батьківства та материнства». Цей Хресний хід вулицями нашого міста, із великою кількістю Божого люду, з виразними тематичними гаслами, які є не тільки на банерах але і в наших серцях, спонукає усіх нас задуматися, у якій батьківщині і в якому місті хочемо жити. За все, що зроблено-прийдеться відповідати перед Богом - підсумував о. Павло.

У Хресній ході взяли участь: духовенство Бучацької єпархії, гості із різних міст України, студенти Державного медичного коледжу, учні місцевих шкіл, студенти педагогічного коледжу ім. С. Барвінського, представники влади та жителі міста.

На центральній площі Героїв Майдану до присутніх звернувся Преосвященний Владика Димитрій (Григорак), який старався донести до вчителів, лікарів та сім’ї, що життя людини починається від моменту зачаття і що ми його маємо оберігати і захищати. Також свідченням із власного життя поділився лікар-акушер із м. Бучач п. Віталій Костянець, який заохотив молодь та своїх колег-лікарів бути охоронцями і захисниками кожного зачатого життя. Пан Петро Гусак - голова руху «За життя» в м. Львові, викладач УКУ пригадав болючу історію: «Коли М. Хрущов в 1955р повторно легалізував аборти, ціла країна тоді пішла в смітники і каналізаційні люки. І тепер створена така законодавча база на Україні, в якій не є захищене життя від моменту зачаття аж до пологів. Процитувавши польського єзуїта Петра Скаргу, який сказав: «Видати несправедливий закон є гірше ніж вбити людину, тому, що цей несправедливий закон буде постійно вбивати людей» - пан Петро застеріг лікарів, які є часто перед вибором і нібито керуються законом, який є.

Свої побажання щодо піднятої теми присутнім молодим людям висловили п. Іван Шуригайло - голова Дрогобицького руху «За життя» та п. Мирослав Возний – голова руху «За життя» в м. Івано-Франківськ. Поміж виступами гостей, духовенства та представників влади, захід прикрасили своїм співом та тематичними піснями молоді виконавці: Оля Половчук – пісня «Марія», Запухляк Зоряна – пісня «Молитва» та Оля Мельник – пісня «Шануймо батька і матір».

Отець Руслан П’яста, голова патріаршої комісії у справах душпастирства охорони здоров’я наголосив на особистому виборі самої людини, яка будучи часом в важкій життєвій ситуації не має відповідати агресією на агресію, ударом на удар, а навпаки проявити людяність, любов і милосердя. Також слід зауважити, що саме такий марш, з ініціативи римо-католицької та греко-католицької церкви, проходив по багатьох містах України і теж збирав чималу кількість небайдужих людей. Така акція за участю мирян і духовенства свідчить, що український народ все ж таки готовий оберігати, цінувати і розуміти вартість життя, приймаючи його не зважаючи на різні перешкоди.

Джерела:   Бучацька Єпархія УГКЦ

18.10.2016р. Б. / Католицькі єпископи Скандинавії: 500-річчя Реформації потрібно не святкувати, а провести в покаянні

Конференція католицьких єпископів Скандинавії, яка об’єднує католицький єпископат Фінляндії, Норвегії, Швеції, Данії та Ісландії звернулась до вірних з душпастирським посланням у якому йдеться про 500-ліття протестантської Реформації.

Єпископи наголосили, що попри різні історичні тлумачення, Реформація створила поділ між християнами, який триває до сьогодні. Вона також призвела до того, що тільки кілька століть після її виникнення Католицька Церква змогла знову з’явитися в Скандинавії. Тому, на їхню думку, 500-ліття Реформації потрібно не святкувати, а провести в дусі покаяння.

Єпископи також наголосили, що вони залишаються вірними ідеї примирення між християнами, та пошуку можливих шляхів до християнської єдності.

Джерела:   Радіо Ватикану

Воїни Христа Царя

17.10.2016р. Б. / США та Британія розглядають нові санкції проти режиму Асада і Росії через звірства в Алеппо

США і Великобританія розглядають нові економічні санкції щодо сирійського та російського урядів через їх дії у розореному війною Алеппо, повідомляє УНІАН.

Після зустрічі з приводу врегулювання сирійського конфлікту представників 10 країн в Лондоні держсекретар США Джон Керрі заявив, що злочини проти людяності відбуваються в охопленій війною країні щодня. Керрі та міністр закордонних справ Великобританії Борис Джонсон висловили надію на дипломатичне врегулювання цього питання з РФ і низкою інших країн, яке Керрі розпочав у суботу.

Проте чиновники повідомили, що планують посилити тиск на Росію і Сирію, аби вони припинили жорстокі бомбардування Алеппо. Вони відзначили, що санкції можуть бути введені проти режиму Асада та його союзників. Джонсон також заявив про спробу активізувати розслідування "військових злочинів".

Як відомо, минулого тижня Росія заблокувала ухвалення у Раді безпеки ООН резолюції, яка передбачала припинення повітряних ударів і польотів військової авіації над сирійським містом Алеппо. Офіційна Москва аргументувала це тим, що проект резолюції є «політизованим і має односторонній характер».

Джерело:    Воїни Христа Царя

15.10.2016р. Б. / Глава УГКЦ у Вінниці на Покрову: «Свято Покрови – це святкування того, що відбувається сьогодні» (+VIDEO)

Усі богородичні свята є святкуванням певної події із земного життя Пречистої Діви Марії. Свято Покрови має цілком інший характер, бо є святкуванням того, що відбувається сьогодні, зараз. Це не свято, яке закрите лише в минулому, а яке нам відкриває те, що відбувається сьогодні, але не на землі, а на небесах.

Звернувся Глава УГКЦ Блаженніший Святослав під час проповіді на Архиєрейській Божественній Літургії до вірних храму Покрови Пресвятої Богородиці, що у Вінниці, 14 жовтня.

«Сьогодні Христова Церква святкує одне із величних, глибоких та люблених в народі свят – Покрови Пресвятої Богородиці. Воно є особливе не лише тому, що у Вінниці ви живете під покровом Пречистої Діви Марії, не лише тому, що воно започатковане в історії нашого народу ще в часи київського християнства, а тому, що відрізняється і за своїм характером, і за змістом від усіх інших свят, встановлених на честь Діви Марії», – пояснив Предстоятель УГКЦ.

За словами проповідника, свято Покрови пов’язане з історичною подією, факт якої доводять навіть сучасні критичні історики. Близько VIII століття на Константинополь напали з півночі варяги. Правдоподібно, вони прийшли з наших земель, спустившись по древньому Дніпру, по дорозі знаній історикам, як дорога «із варяг у греки». Вони застали зненацька цю славну столицю Візантійської імперії. У той час імператор з військом був поза столицею, бо повинен був відповідати на збройний напад арабів, які підходили з півдня. Місто було безборонне, без війська. Флот варяг, який підійшов до Константинополя, був смертельною небезпекою для людей. І тоді Патріарх зрозумів, що від людей помочі чекати годі. Він тоді закликає всіх людей на молитву, щоби просити Бога захисту для їхнього міста. І саме під час такого тривожного надзвичайно сильного моління Пречиста Діва Марія прийшла до храму, як одна із молільників. Більше того, вона вознеслася над престолом і її бачили не тільки преподобний Андрій, але й інші. Більше того, вона розпростирає перед людьми омофор, який є частиною одягу єпископа і є важливим символом захисту, порятунку. Бо, як сказав проповідник, в єпископському літургійному одязі омофор символізує загублену вівцю, яку Добрий пастир знаходить, бере на плечі і несе до своєї отари.

«Можливо, люди не чули й не знали про що в молитві просить свого Єдинородного Сина Марія та вони бачили цей омофор і зрозуміли все. Марія виступила знаком й запевненням безпеки, символом, певністю охорони і того міста, і того люду. Вона не просто почула молитви людей, а стала однією з них», – додав Блаженніший Святослав. Зв'язок між матір’ю і сином – глибокий і такий сильний, що в такий інтимний спосіб Богородиця хотіла захистити тих людей, які благали у Господа порятунку. І варяги відступили. «Патріарші записки твердять, що люди це прийняли, як справжнє історичне чудо. Цікаво, це свято велично святкується саме на тих землях, звідки на Константинополь йшла небезпека», – зауважив проповідник.

На його думку, Свято Покрови – це свято безпеки, захисту, материнського заступництва за нас Пречистої Діви Марії: «Ми теж сьогодні, коли стоїмо на молитві, то заносимо до неї і Господа багато наших потреб і прохань. Що означає молитися? Це означає спілкуватися з Богом, аби принести до Нього усе своє життя, відкрити Йому найглибші закутки свого серця. Але сьогодні є свято особливого виду молитви. Відомо, що є різні види молитви: молитва прохання, молитва прослави, молитва покаянна. Та сьогодні є свято особливої молитви і, напевно, Богородиця хоче, аби ми навчилися так молитися, як вона. Свято Покрови – це свято молитви заступництва. Коли хтось молиться такою молитвою, то він справді молиться так, як мама за своїх дітей. Бо не просить нічого для себе, а для своїх найдорожчих, найрідніших».

«Молитва заступництва – це молитва посередництва, коли ми стоїмо перед Господом не як окремий індивід, який тільки для себе щось просить. Це молитва за потреби інших людей, які, можливо, не вміють молитися або не знають того Бога, до якого можна прийти з потребами, за тих, які є у великій небезпеці, перебуваючи на межі життя і смерті. Тому сьогодні у це свято навчімося в Богородиці молитви заступництва за найбільш потребуючих, вбогих, покинутих», – сказав Блаженніший Святослав. Глава Церкви закликав «розпростерти омофор молитви разом із Богородицею за воїнів, які захищають Україну на полі бою». Недаремно, цей день є ще й святом українського війська. Ще з козацьких часів відомо, що на Січі була Церква Покрови, бо козаки знали, що вони воюють, але перемогу дає Бог.

Цього дня перед Літургією у Вінниці Блаженніший Святослав освятив пам’ятну таблицю на честь Начальної команди Галицької армії: «Думаю, що вся Україна в той час молилася молитву заступництва за своїх хлопців, які воювали за Батьківщину. Тому сьогодні нам потрібно привітати чоловіків із Святом захисника Вітчизни».

Джерело:   Департамент інформації УГКЦ

13.10.2016р. Б. / Колишній акушер: Потрібно змінити культуру, яка пропагує аборт, на культуру життя

Венсен Вонґ дав свідчення про реальність абортів у Університеті св. Людовика перед студентами-медиками. Протягом семи років він здійснив сотні абортів у Сакраменті, штат Каліфорнія. Тепер він переживши навернення свідчить людям про те, яким насправді жахом є аборт.

Вонґ свідчить, що спочатку він хотів бути захисником жінок, який їм допомагає. Але розпочавши з абортами, він доволі скоро перетворився на щось зовсім протилежного. Досить скоро він зрозумів що медичні показання чи зґвалтування не є основною причиною абортів. Одна жінка прийшла зробити аборт, щоб не переривати студію, інша – бо розлюбила батька дитини, а ще одна прийшла зробити аборт, бо вагітність заважала їй здійснити заплановану подорож до Європи.

На той час Вонґ декларував себе атеїстом. Проте він відвідував церковні зібрання. Одного разу пацієнтка померла після аборту. Це його настільки глибоко вразило, що був змушений задуматись про Бога.

Це стало початком до його навернення. Тепер Вонґ працює директором центру підтримки вагітності.

Він закликає майбутніх медиків докласти зусиль, щоб змінити культуру, яка не тільки терпить, але й пропагує аборт. Змінити її на культуру, яка шанує людське життя.

Джерело:    Воїни Христа Царя

11.10.2016р. Б. / Смерть з гідністю – це не евтаназія

Сучасне суспільство пробує евтаназію оголосити «смертю з гідністю». Але це є підміною понять. Евтаназія – це самогубство, а не гідне завершення людського життя.

Як свідчить сестра Констанс Файт із Згромадження Сестер Убогих, які опікуються літніми людьми в останніх роках їхнього життя, вона ніколи не стикалася, щоб будь-хто із їхніх пацієнтів звертався з проханням про евтаназію. Про це сестра Файт говорила на конференції «Жити повним життя», яку організувала у Вашингтоні «Heritage Foundation», пише CNA.

Сестра Файт зазначила, що вона ніколи не чула від тих, ким вона уже 30 років опікується – старенькими людьми, які знаходяться на порозі вічності висловів типу «безцільний тривалий біль» чи «тривалі мимовільні страждання і сором», які використовують прихильники евтаназії.

«Я ніколи не чула, щоб будь хто із наших стареньких використовував слово «сором» в контексті страждань і смерті», - зазначила сестра Файт.

Сестра зазначила також, що люди на порозі смерті мають бути оточені любов’ю і духовною опікою. «Я б сказала, що кімната вмираючої людини стає своєрідним духовним центром нашого дому», - свідчила сестра Файт. Вона також зазначила, що тиха молитовна опіка над вмираючою людиною часто стає приводом примирення у сім’ях вмираючого. Вона розповіла про випадок, коли сестри протягом восьми днів молились біля вмираючого чоловіка, який вже був у стані коми і протягом того часу члени його сім’ї не тільки примирилися одні з одними, але навіть і ті, що були відпали від віри, знову повернулися до Церкви.

Сестра зазначила, що досвід рідних, які присутні при смерті своїх ближніх отримують великі милості від цього досвіду.

Джерело:    Воїни Христа Царя

09.10.2016р. Б. / Настирливі шукання скалки в чужому оці

Серед вірних УГКЦ шириться шпаргалка – інакше її не назвати – під сенсаційним заголовком «Мерзота запустіння: Маніпулювання Божим Милосердям». Якби це була «бумажка», яку зазвичай хулігани наклеюють на вуличних дошках об’яв, − можна було б плюнути і відійти: бо це було б рівним отим «графіті», які ночами різні безхатченки й інші антисоціальні елементи пишуть з різними викрутасами латинськими чи українськими літерами.

Аж ні! Тут розмножено на сортовому крейдованому папері, з кольоровими ілюстраціями! Текст дихає неприхованим жлобством, ненавистю і прикликанням найчорніших сил зла. А про що, власне, річ? Та про логотип, тобто графічний знак, що його Святий Престол у Римі запропонував помісним Католицьким Церквам для відзначення нинішнього Святого року Божого Милосердя… Малюнок виконаний не в класичному мистецькому варіанті, а в символічно-модерному, втім, зрештою, як робляться нині інші церковні й нецерковні (світські) логотипи: графічно виразно, з лініями й кольорами, які належним чином вписуються у круг, еліпс або іншу форму, близьку до нагрудного значка, медалі або ж плаката.

Це є форма сучасного дизайну, в якій поєднано бажання митця викликати у глядача миттєве сприйняття і зрозуміння ідеї свята чи події, до яких зображення прив’язане. У логотипах обов’язковим є асоціативне сприйняття, оригінальність, небуденність образу. Отже, на логотипі, приуроченому до 2016-го року, як року Божого Милосердя, зображено в символічно-алегорічній образності, як Милосердний Господь Бог і Спас наш Ісус Христос, Якого благословив як жертву на викуп грішного людства Бог-Отець, пригортає грішну людину (впалого Адама). Логотип закликає нас бути милосердними до всіх страдників, як Отець – милосердний до Сина, а через Нього до всіх нас. Ідея гарна, і святі лики Христа і страждаючої людини так зближені, що одне око у них ніби спільне – вони з однаковим болем дивляться на світ і гріх, що обтяжує людину…

І ось саме над цим оком – найбільше знущається анонімний автор шпаргалки «Мерзота запустіння...». Чого тут тільки не додумано! Скільки отрути не вилито! І яких маніпуляцій не вчинено навколо самого малюнка логотипу, його композиції, кольорів, лінійного та малярського виконання! Переказувати – гидко. Уже сам факт, що шпаргалка анонімна, багато про що говорить. Автор чи автори, не бажали продемонструвати свою ницість і нікчемність; зрештою, свою єресь цитуванням якоїсь «Книги Істини», приписуванню Господу Ісусу Христу якихось дивних «розвінчувальних» цитат, спрямованих проти Католицької Церкви. А найдивніше – це графічні асоціації найменших деталей логотипу з масонськими знаками, з факелом ілюмінатів, вгадуванням профілю голови козла, циркулем «вільних мулярів» масонів і, зрештою, із сатаною; згадуванням апокаліпсичного звіра. Невинний і простенький малюнок логотипу, приурочений до року Божого Милосердя, ці суб’єкти, автори коментаря до рисунка, наскільки демонізували, що тут на пам’ять приходить євангельська притча про тріску в чужому оці і непомічання колоди у власному оці. Мабуть, якби логотип був іншим, скажімо, в ренесансному стилі, близькому до творів геніального Рафаеля, тоді ці ненависні злостивці знайшли б «масонські знаки» і там. «Бо у злості нема милості», − як каже нам українська народна приказка. Позбудьтесь цієї диявольської злості, панове! Підіть до сповіді і покайтесь за цю грудку бруду, яку ви кинули на рік Божого Милосердя і на невинний значок, що символічно нагадує мільйонам вірних про цей рік!

доктор східних церковних наук,
член Національної спілки художників України,
провідний науковий співробітник
Музею мистецтв Прикарпаття,
завідувач кафедри гуманітарних наук,
доцент, декан гуманітарного факультету
Івано-Франківського Богословського Університету
Козінчук Віталій Романович

Джерело:    Воїни Христа Царя

07.10.2016р. Б. / Католики в епоху світського моралізму

Від самих початків Церкви християни прагнули зробити цей світ кращим. Адже вони завжди думали, як зробити політичну сферу більш справедливою, а також служили бідним в умовах неймовірної гидоти і так починаючи від св. Августина до св. Терези з Калькутти вони втілювали Євангеліє. Пише у своїй статті «Catholics in an Age of Secular Moralism» на шпальтах «The Catholic Word Report» директор досліджень Актонського Інституту д-р. Семюель Ґреґґ.

Як і все інше в житті Церкви, так і така діяльність може деформуватись, будучи відірваною від істин католицької віри. І направду, у другій половині ХХ ст. багато католиків редукували віру в гонитві за політичними, економічними і соціальними активностями настільки, що такого роду діяльність починає розглядатися як суть буття католиків. Для автора статті це і є поглинання Віри світським моралізмом.

Сьогодні термін «моралізм» часто використовується для того, щоб затаврувати моральні аргументи ортодоксних християн, або щоб означити умовно консервативну позицію. Однак є й інше значення цього терміну, а це в першу чергу спроба людини моральним самовдосконаленням примусити Бога дати милість – таке собі благочестиве пелагіянство (пелагіянство – раньохристиянська єресь монаха Пелагія, який вчив, що людина сам себе може морально вдосконалювати і не грішити без допомоги Божої милості – прим. перекл.).

Іншим проявом такого «християнського» моралізму автор називає захопленість слухняним виконанням моральних правил і законницьке мислення. А це часто вироджується у хитромудрий спосіб пошуку лазівок, які би дозволяли обійти моральні абсолюти.

Але моралізм не обмежується виключно до християнської сфери, пише автор, він має багато своїх світських братів. «Я хороша людина, тому я вважаю, що краще контролювати кількість населення і бути еко-активістом, що соціалізм і лібералізм – це добре, я на стороні профспілок, простого народу, біженців, феміністок, ООН, пацифістів, борців проти глобального потепління, борців за ядерне роззброєння і т.д.», - описує автор те, що він називає світським моралізмом.

В такому світі поганими є ті, хто має істотні застереження стосовно сучасного екологічного руху, Європейського союзу, або деяких абсурдних претензій, які сьогодні просуваються під вивіскою прав людини. Такі люди «виставленні» до маргінальних сфер і на них начеплена етикетка. Як правило ці етикетки включають у себе або слово «ненависник», або суфікс «-фоб».

На думку автора, протиставляння католицької віри і світського моралізму не означає, що католики мають бути байдужими до різних проблем – наприклад, проблеми біженців. Насправді католики мають бути стурбовані таки проблемами. Але, ця стурбованість ніколи не означає, що можна нехтувати моральними абсолютами. Вона усвідомлює, що може бути кілька вирішень певних проблем, які узгоджуються з моральними нормами.

Світський моралізм навпаки заперечує, що існує абсолютний вимір моральності, а з іншого боку вважає тільки одне вирішення проблем правильним. Хочете перевірити цю теорію? Спробуй комусь із верховних жерців світського моралізму сказати, що ви не вважаєте обмеження, накинене урядом, на викиди вуглекислого газу єдиним правильним вирішенням проблеми глобального потепління. А потім спостерігайте як швидко вас затаврують, як винуватця знищення планети, або агента великого нафтового бізнесу.

У Церкві світський моралізм підіймає голову тоді, коли віра ототожнюється із зусиллями для поліпшення цього світу. Це призводить до того, що особа Христа і посил Його Євангелії маргіналізуються, або й втрачаються взагалі.

Проте, автор зазначає, не слід усяку спробу реалізувати якісь політичні, економічні чи громадські суспільні цілі одразу ж вважати неправильними самими по собі. Прикладом такого є скажімо Папа Лев ХІІІ, який на початках промислового капіталізму докладав зусиль, щоб полегшити стан робітників. Проте, ніхто не може навіть припустити, щоб Лев ХІІІ применшив якусь євангельську правду заради сприяння благополуччю промислових робітників. Він говорив в першу чергу про Христа, який страждав, помер і воскрес. Говорив про Христа, Який є Джерелом нового життя, яке не минеться, як писав св. Іван Павло ІІ у своїй енцикліці Redemptor Hominis.

Тобто, автор зазначає, що при вирішенні сучасних проблем місія Церкви поширювати запрошення до вічного життя в Христі обов’язково має бути на першому місці, для будь-якого ортодоксного католика.

За місяць до свого обрання Папою у своїй проповіді кардинал Йозеф Ратцінґер вказав на те, що вороги Христа не вбили через Його добрі діла, а тому, що Він стверджував, що Він – Бог. Противники Ісуса, сказав тоді кардинал, не могли заперечувати Його добрі діла, які вони бачили. Натомість, вони заперечували, що ті Його справи вказують на щось більшого, на Щось, що є поза межами цих діл.

Так і сьогодні, пише д-р. Семюель Ґреґґ, є ті, що хвалять християн за їхнє служіння потребуючим, але категорично заперечують те, що ті ж християни кажуть про Христа, про Його послання навернення і життя вічного.

У 1975р. в Апостольському повчанні Evangelii Nuntiandi Папа Павло VІ зазначив, що християни «часто знаходяться в спокусі редукувати місію Церкви до одного тимчасового проекту, в центрі якого є людина, а спасіння звести тільки до матеріального добробуту».

У тому часі слова Папи були попередженням прихильникам так званої теології визволення, які питання єдності людини з Христом, або вічної долі людини практично замовчували. Але це попередження Папи Павла VІ виходить далеко за межі тільки цієї групи. Це – нагадування християнам, що редукція євангельського посилу неухильно веде до руйнування християнства і підміни його світським моралізмом.

Як же християнам уникнути редукування Євангелія на світський моралізм? Частину відповіді ми вже знаємо: католики повинні серйозно сприймати повідомлення Св. Письма про Христове життя, смерть і воскресіння, сприймаючи, що Апостоли говорили проте, що дійсно відбулося. І не відтісняючи правди віри тому що ми стурбовані тим, що конференція екологів, чиновники ООН чи німецькі єпископи можливо не сприймають нас серйозно.  

Інша частина відповіді криється у правильному розумінні наших теперішніх дій та вчинків у світлі світу, який має прийти.

Мабуть найкращий вислів того, як це має бути, можемо знайти у документі, який, як би це іронічно не було, часто використовується для того, щоб пропихати світський моралізм в християнстві. Йдеться про душпатсирську конституцію ІІ Ватиканського собору Gaudium et Spes:

«Тому, хоч треба старанно розрізняти земний прогрес і зростання Царства Христового, все ж – оскільки цей процес веде до кращого влаштування людського суспільства – він має велике значення для Царства Божого. Адже всі блага людської гідності, братньої спільності  й свободи (тобто всі добрі плоди нашої природи й наших зусиль), - після того, як ми їх поширимо по всій землі в Дусі Господньому і згідно з Його заповідями, - всі ці блага ми згодом знову віднайдемо, але вже очищеними від всякої нечистоти, прославленими і преображеними, коли Христос передасть Отцеві «Царство вічне і загальне: Царство істини і життя, Царство святості й благодаті, Царство справедливості, любові й миру». На цій землі оте Царство вже таїнственно присутнє , а його повне довершення настане з пришестям Господа» (GS 39).

 Тут маємо багато над чим задуматись. Але мабуть наступні моменти є найбільш важливими.

По-перше: нема ніяких земних утопій. Сьогодні – утопіст, завтра – комісар.

По-друге, вічність проявляється вже тепер у нашому повсякденному житті. Наші добрі справи, чи то сенатора, чи двірника творять людську гідність, братню спільність і свободу. В кінці часів те що ми зреалізували через наш вільний вибір розкриється, як нагадує нам св. Павло, наче через вогонь. І встоїться тільки те, що побудоване на Христові, як фундаменті (див. 1 Кор. 3,14).

Джерело:    Воїни Христа Царя

06.10.2016р. Б. / Чуда в канонізаційних процесах

Чуда не є другорядними подіями Євангелія, як також і канонізаційних процесів, адже Ісус Христос звіщав Боже Царство словом та «месіанськими знаками», якими Господь виявляв Свою ідентичність та підтверджував вірогідність Своєї місії, дозволяючи, таким чином, щоб люди відчули передсмак здійсненого Ним спасіння.

Трапляється, що за заступництвом святих стаються чуда, які є знаками Божої присутності в історії людства і, воднораз, підтвердженням «згори» святості тих осіб, які за нас заступаються. Церква від самого свого початку є переконаною, що у чудах, які стаються до допомогою святих, є «Божий палець», яким Господь посвідчує святість життя у геройських чеснотах чи мучеництві тих людей. Це переконання належить до вчення Католицької Церкви. Чуда завжди були і залишаються вирішальним аргументом у канонізації Слуг Божих.

Приблизно у ХІІ-ХІІІ столітті викристалізувалась відповідна юридична процедура, якою засвідчувалось як святість якоїсь особи, так і самі чуда, за її посередництвом. Від того часу процесуальні формальності почали щоразу вдосконалюватись, аж до 1983 року, тобто, коли Папа Іван Павло ІІ проголосив відповідні норми щодо канонізацій. У 1743 році, окремим документом Magister, Папа Венедикт XIV забажав створити перший реєстр медичних експертів, які розпочали досліджувати чуда, що ставались за посередництвом осіб, яких бажали проголосити святими. Канонічне право вимагало від медичних експертів лише експертну оцінку щодо того, чи можна пояснити дане чудо науковим способом чи ні. Сьогодні церковне законодавство також ставить перед ними подібне завдання: вони повинні дати свою фахову оцінку з медичної точки зору, не входячи на філософсько-богословську площину.

Наступні вирішальні кроки здійснили Папа Пій ХІІ у 1948 році, замінюючи двох медичних експертів на медичну комісію по вивченні чуда, та Папа Іван Павло ІІ, який цю комісію окреслив як медичну консульту. 10 липня 1959 року цей колегіальний медичний орган вперше отримав чіткі правила щодо процесу дослідження чуда, на яких ґрунтується також і теперішнє законодавство у даній матерії. 

У 2015 році, на основі Конгрегації в справах святих, утворено комісію, очолену архиєпископом Бартолуччі, Секретарем вищезгаданої Конгрегації, для праці над осучасненням Регламенту медичної експертизи чуда у канонізаційному процесі. 9 липня 2016 року Кардинал-Префект Анджело Амато передав напрацювання Комісії на затвердження Святішим Отцем, що відбулось 24 серпня 2016 року.

Актуальний текст Регламенту має за основу попередній Регламент, затверджений 23 квітня 1976 року блаженним Папою Павлом VI. Окрім мовного та процесуального осучаснення, було також впроваджено певні важливі зміни, які сприятимуть ще якіснішому та компетентнішому медичному вивченню чуда, відокремленому від праці богословської та історичної комісій, як також дотичних Сесій кардиналів та єпископів. Лише після того справа передається Святішому Отцеві, в ексклюзивній компетенції якого є підтвердити, що чудесна подія, як наприклад оздоровлення від якоїсь недуги, що сталась за заступництвом якогось Слуги Божого, є справжнім чудом. Осучаснений Регламент медичної експертизи щодо чуда стосується виключно кращого функціонування Медичної Консульти.

(Приготовано на основі статті архиєпископа Марчелло Бартолуччі, Секретаря Конгрегації у справах святих, про новий Регламент медичних експертиз у канонізаційних процесах).

Джерела:    Радіо Ватикану

Воїни Христа Царя

05.10.2016р. Б. / В Уневі відбулися реколекції для катехитів Донецького екзархату УГКЦ

З 30 вересня по 2 жовтня  двадцять сім катехитів  Донецького екзархату УГКЦ взяли участь в реколекціях, які відбулися в рамках святкування Дня катехита в УГКЦ. Дні духовної віднови, темою яких було «Обличчя милосердя», проходили в Святоуспенській Унівській Лаврі під проводом о. Михайла Іваняка, ЧНІ. Захід відбувся з ініціативи с. Єроніми Вовчак, СНДМ, голова Катехитичної Комісії Донецького екзархату УГКЦ за сприянням Катехитичної Комісії КГВА. 

На реколекції приїхали катехити з Донецька, Покровська, Кривого Рогу, Дніпра, Слов’янська, а також - катехити-переселенці з Вишгороду, Івано-Франківська, Львова, Тернополя. 

«Хто є моїм ближнім, до якого Господь мене посилає? Як я, як катехит, можу свідчити милосердя? Який образ Господа «написаний» в моєму серці? Ким я є в притчі про милосердного самарянина? Яким чином потрібно нести своє катехитичне служіння в умовах війни і на окупованих територіях?», - над цими й іншими питаннями учасники реколекцій роздумували і молилися.

Наприкінці реколекцій, після Божественної Літургії, с. Єроніма від імені владики Степана, Екзарха Донецького, вручила катехитам благословення на новий навчальний рік.

Молитовне правило, Святі Таїнства, Боже Слово, чудова природа, радість від зустрічі зі спільнотою, частина  якої знаходиться поза межами екзархату, сприяли глибокій духовній віднові катехитів. І вони з великим ентузіазмом і ревністю заявили, що «готові  від імені Церкви проголошувати об’явлене Слово Боже, навчати науку Церкви, виконувати завдання євангелізації у співпраці з священнослужителями і брати живу участь у літургійному і суспільному житті парафіяльної спільноти» (згідно Положення про призначення на катехитичне служіння).

 Для збільшення світлини - натисніть на неї!

Повідомила с. Єроніма Вовчак, СНДМ

Джерело:       Прес-служба Донецького екзархату УГКЦ

03.10.2016р. Б. / Політичний про-абортивний десант у Варшаві

Євродепутати соціалістів і демократів, а також фракції Зелених приїхали до Польщі, щоб взяти участь у демонстрації минулої суботи у Варшаві проти введення повного захисту життя ненароджених дітей, інформує wiara.pl.

Як було оголошено на прес-конференції в Брюсселі у п'ятницю прес-секретарем соціалістів у ЕР Utta Tuttlies, у протесті мали взяти участь делегація депутатів Європарламенту від групи соціалістів і демократів (S & D).

До Варшави приїхало п'ять євродепутатів цієї фракції, включно з її віце-президентом Джо Вайденхольцером, а також речниця у справах рівності між жінками і чоловіками Марі Арена.

"Ми закликаємо польську владу відкликати законопроект, який криміналізує аборт", – сказала у п'ятницю прес-секретар соціалістів у Європарламенті.

Політики S & D під час свого перебування у Польщі мали провадити розмови не лише щодо питання права на аборт, але і про кризу щодо Конституційного Суду. Європарламентарі мали заплановані зустрічі з неурядовими організаціями, Барбарою Новацкою з  комітету "Рятуймо жінок", суддями Конституційного Суду, а також лідерами Комітету захисту демократії.

Джерело:    Воїни Христа Царя