22.01.2019р. Б. / Опитування: 75% американців хочуть суттєвого обмеження абортів

Щорічне опитування в США виявило, що 75% респондентів хочуть “істотних” обмежень на доступ до абортів, навіть якщо більше половини респондентів в цілому підтримують.

Опитування 1066 дорослих 8-10 січня показало, що респонденти вітають обмеження на аборт, щоб його можна було виконувати лише протягом перших трьох місяців вагітності.

Навіть 61% респондентів, серед тих, які за аборт, висловилися за таке обмеження. Не дивно, що 96% пролайф респондентів підтримали таке обмеження.

Серед республіканців 92% підтримують обмеження на аборти, тоді як 60% демократів і 78% незалежних поділяють таку ж думку.

Лицарі Колумба спонсорували опитування з 2008 року.

Барбара Карвальо, директор Marist Poll, сказала, що результати показують, що не існує «дійсно поляризованого електорату», коли мова йде про аборти.

“Ми фактично бачимо, де є багато спільного у цілому ряді політичних рішень (пов’язаних з абортами)”, – сказала вона під час телеконференції.

Вона сказала, що результати опитування показують, що так звані “pro-choice”, не обов’язково виступають за необмежений доступ до абортів, як це широко зображено в засобах масової інформації.

Інші результати опитування включають:

– 54 % проти 39%, респонденти виступають проти платників податків, які фінансують аборти.

– Значна більшість 75% – виступають проти використання податкових доларів для оплати абортів в інших країнах.

– 55% респондентів вважають, що медичним працівникам з моральними запереченнями має бути дозволено відмовитися від виконання аборту, тоді як 35% заявили, що такі працівники повинні бути юридично зобов’язані брати участь в абортах.

– Переважна більшість респондентів, 83%, вважають, що закони можуть захищати як матері, так і ненароджену дитину, а не лише матір.

– 42% респондентів вважають, що життя починається від зачаття, 10 відсотків протягом перших трьох місяців вагітності, 9 відсотків від трьох до шести місяців, 19 відсотків, коли плід життєздатний і може жити за межами матки і 13 відсотків, коли дитина народжується; 7% не були впевнені.

Джерело:       РОДИНА

19.01.2019р. Б. / Як правовий статус аборту впливає на рівень абортів. Дослідження і статистика

Одним із аргументів, який часто наводять прихильники легалізації абортів, є те, що частота абортів не залежить від його правового статусу. Тобто легалізація не призведе до збільшення кількості абортів, але замість цього підвищить безпеку абортів – гарантуючи, що їх роблять кваліфіковані медичні працівники в санітарних медичних установах. Цей аргумент часто висувається під час різних політичних заходів про абортного руху.

Проте цілий масив досліджень в галузі економіки та охорони здоров’я чітко вказує на те, що різноманітні правові засоби захисту ненароджених дітей зменшують частоту абортів, крім того додаткові пролайф закони не дозволяють здійснити деякі аборти.

Ця стаття узагальнює наукові дослідження, які аналізують, як правовий статус аборту впливає на частоту абортів.

Частина 1: Вплив заходів щодо захисту  прав ненароджених

У 2012 році медичний журнал Великої Британії The Lancet опублікував дослідження, в яких були представлені дані про рівень абортів практично в кожній країні світу. Крім того, в березні 2018 р. Інститут Гуттмахера опублікував дослідження під назвою «Аборт у світі 2017: нерівномірний прогрес і нерівний доступ». Наведені дослідження подібні. Всі вони вважають, що з початку 1990-х років рівень абортів у світі знизився причому за рахунок країн розвиненого світу, де аборти в більшій мірі легалізовані.

Ці висновки отримують значне некритичне висвітлення в основних засобах масової інформації. Коментатори та експерти часто цитують ці дослідження, щоб стверджувати, що пролайф закони є неефективною стратегією запобігання абортів.

Тим не менш, більш уважний погляд на ці дослідження демонструє іншу картину. Згідно з Гутмахером, лише сім розвинених країн мають значну правову захищеність для ненароджених. [1] І навпаки, 94 країни, що розвиваються, мають значні обмеження щодо абортів. Більшість країн, які обмежують аборт, знаходяться в Африці, Південній Америці, Латинській Америці та на Близькому Сході. Ці країни мають значно вищий рівень бідності і їх не можна порівняти з промислово розвиненими демократіями в Північній Америці та Європі.

Більше того, в жодному з цих трьох досліджень автори не враховували рівень бідності, економічного зростання, демографічних зрушень або будь-яких інших компенсаційних факторів, які могли б вплинути на частоту абортів. Таким чином, ці два дослідження Lancet та дослідження Guttmacher 2018 року надають дуже мало інформації про те, як юридичний статус абортів насправді впливає на рівень абортів.

У 2004 році в журналі «Право і економіка» була опублікована робота економістів Філіпа Левіна та Дугласа Стайгера про те, як правовий статус абортів впливає на рівень абортів. Вони врахували політичний стан для аналізу ситуації з абортами.

Після падіння комунізму багато країн Східної Європи змінили свою політику щодо абортів. Зокрема, в Румунії під час холодної війни аборти були в основному незаконними. Проте, починаючи з 1990 року, аборти за запитом стали законними протягом перших 12 тижнів вагітності. Албанія та Болгарія також лібералізували свої закони про аборт у 1991 та 1989 роках відповідно. І навпаки, Польща, де аборти були легальними протягом перших 12 тижнів вагітності, ухвалила значний юридичний захист для ненароджених у 1993 році.

У своєму дослідженні Levine і Staiger використовували дані поперечного перерізу часових рядів для аналізу того, як правовий статус вплинув на рівень абортів у ряді країн Східної Європи. Вчені врахували у своєму дослідженні  постійне економічне зростання, рівень інфляції та віковий склад жінок дітородного віку. Вони вважають, що країни, де аборт є законним лише для того, щоб врятувати життя матері або з конкретних медичних причин, мають рівень абортів, який становить лише близько п’яти відсотків від рівня в країнах, де аборт є законним за запитом.

Крім того, результати показали, що навіть скромні обмеження на аборти мають вплив. Країни, де аборт є легальним лише з медичних чи соціальних причин, мають на 25 відсотків нижчий рівень абортів, ніж країни, де аборти доступні за запитом.

Досвід Сполучених Штатів

Крім того, досвід Сполучених Штатів також є корисним. Колорадо був першим штатом в США, який лібералізував свої закони про аборт в 1967 році. До кінця 1970-го року аборт в цілому був законним у п’яти штатах: Аляска, Каліфорнія, Гаваї, Нью-Йорк і Вашингтон. Зокрема, на початку 1970-х років багато жінок, які шукали можливості зробити аборт, їздили до Нью-Йорка, тому що Нью-Йорк не мав вимоги місцевого проживання і не вимагав направлення від лікаря. Дослідження показують, що близько 58% абортів, що відбулися в Нью-Йорку в період з 1971 по 1972 рр., були зроблені жінками з інших штатів США (Джойс, Тан і Чжан 2012).

У кінці 1970-го і 1973-го років відбувалася відносно невелика зміна політики абортів на федеральному рівні. Проте рішення Верховного Суду Роу (Roe v. Wade) у січні 1973 року фактично легалізувало аборти на вимогу в США протягом усіх дев’яти місяців вагітності. Дані Центрів контролю та профілактики захворювань (CDC) чітко показують, що рівень абортів у Сполучених Штатах збільшився як у короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі.

У період з 1972 по 1974 рік, перший повний календарний рік після легалізації аборту, рівень абортів збільшився з 13,2 абортів на тисячу жінок дітородного віку до 19,3 абортів на тисячу жінок дітородного віку. Після 1973 р. Громадська підтримка легалізації абортів збільшилася, відкрилося більше об’єктів абортів, а рівень абортів продовжував зростати. Між 1974 і 1980 роками, рівень абортів Сполучених Штатів збільшився з 19,3 до 29,3. Це приблизно на 52%. Зрозуміло, що рішення Roe v. Wade різко збільшило швидкість та кількість абортів, що виконуються в Сполучених Штатах.

Частина 2: Додаткові пролайф закони 

Після рішення Верховного Суду Роу проти Уейда в 1973 році пролайф активісти у владі і в суспільстві старанно працювали над прийняттям на державному рівні захисних пролайф законів, серед яких можна виділити три основні типи:

По-перше, це ліміти державного фінансування, які обмежують  фінансування абортивних програм за рахунок платників податків.

По-друге, це закони про залучення батьків, які вимагають, щоб неповнолітні дівчата сповіщали або отримували дозвіл від своїх батьків до того, як вони роблять аборти.

По-третє, передбачені закони про інформацію, яку надають інформацію про аборт, плід і вагітність жінкам, які збираються робити аборт. Ця інформація стосується розвитку плоду, потенційних ризиків для здоров’я та різних джерел підтримки для одиноких матерів. Дослідження впливу кожного з цих трьох типів пролайф законів наведені нижче.

Обмеження публічного фінансування

Огляд літератури Інституту Guttmacher за 2009 рік виявив 18 рецензованих досліджень, які проаналізували вплив державних обмежень у фінансуванні Medicaid на частоту абортів (Henshaw et al. 2009). Ці методологічно різноманітні дослідження використовували дані про аборти з різних джерел. В цілому, з 18 досліджень 15 виявили статистично значущі докази того, що рівень абортів знизився після зменшення фінансування Medicaid.

Особливо цікавими були дослідження, які аналізували дані з Північної Кароліни. З 1980 по 1995 рік Північна Кароліна публічно фінансувала аборти для жінок з низьким доходом – не через Medicaid, а через державний фонд абортів. Кожного разу, коли кошти були вичерпані, дослідники статистично виявляли значне зниження частоти абортів і  статистично значне збільшення народжуваності (Cook et al. 1999; Morgan і Parnell 2002). Ці результати були іще більш значущими, коли розглядалися результати вагітності для афро-американських жінок. В цілому, Cook et al. прийшли до висновку, що 37% жінок, які інакше мали б аборт, виношували і народжували дитину, якщо фінансування не було доступним.

Закони про участь батьків

Огляд літератури Інституту Guttmacher за 2009 рік виявив 16 досліджень, які проаналізували вплив законів про залучення батьків на частоту абортів серед неповнолітніх або підлітків (Dennis et al. 2009).  У кожному з цих досліджень встановлено, що закони про залучення батьків призводять до статистично значного зниження рівня аборту для неповнолітніх.

Це стосується досліджень, які аналізують дані про перехресний переріз часових рядів (Haas Wilson 1993, 1996; Levine 2003; Medoff 2007; New 2007, 2009, 2011; Ohsfeldt and Gohman 1994; Tomal 1999). Це також стосується досліджень, які зосереджені на впливі окремих законів про залучення батьків на державному рівні. Існують окремі дослідження, що аналізують закони в восьми штатах, включаючи Індіану (Ellertson 1997), Массачусетс (Donovan 1983; Cartoof і Klerman 1986), Міннесоту (Donovan 1983; Ellertson 1997; Rogers et al. 1991), Міссісіпі (Henshaw 1995, Joyce). і Kaestner 2001), Міссурі (Ellertson 1997; Pierson 1995), Південну Кароліну (Joyce and Kaestner 1996, 2001), Теннессі (Joyce and Kaestner 1996), і Техас (Joyce, Kaestner, Colman 2006; Colman, Joyce і Kaestner). 2008).

Результати цих досліджень дуже схожі. Після прийняття закону про залучення батьків статистичне скорочення абортів коливається в межах від 13% (Henshaw 1995) до 42% (Cartoof and Klerman 1986).

Деякі дослідження показують, що ці закони призводять до значного збільшення кількості неповнолітніх дівчат, які шукають можливості зробити аборт в сусідніх штатах, де закони є ліберальнішими (Cartoof and Klerman 1986; Henshaw 1995; Ellertson 1997; Joyce and Kaestner 2001). Інші дослідження спростовують ці свідчення (Blum, Resnick і Stark 1987; Rogers et al. 1991; Joyce, Kaestner і Colman 2006).

Додаткові докази, що вказують на ефективність законів про залучення батьків, випливають з досліджень, які свідчать про те, що наявність закону про залучення батьків покращує результати здоров’я для дівчат-підлітків. Дослідження 2003 року в журналі “Економіка здоров’я” (Levine 2003) показало, що закони про залучення батьків знижують рівень вагітності у віці від 15 до 17 років на чотири-дев’ять відсотків. Дослідження 2008 року у показує, що закони про залучення батьків зменшують рівень гонореї від 12 до 20% для жінок віком до 20 років (Klick and Stratmann 2008). Нарешті, журнал “Економічна довідка” опублікував дослідження, яке показує, що прийняття законів про залучення батьків пов’язане зі зменшенням кількості жінок віком від 15 до 17 років на 11 до 21% (Sabia and Rees 2012).

Закони про інформовану згоду

Дещо менше досліджень щодо впливу законів інформованої згоди. Проте, існуючі дослідження дають деякі докази того, що правильно розроблені закони інформованої згоди зменшують рівень абортів. Наприклад, три дослідження спеціально аналізують вплив закону про інформовану згоду Міссісіпі, який набув чинності в 1993 році (Althaus and Henshaw 1994; Joyce, Henshaw і Skatrud 1997; Joyce and Kaestner 2000). Цей закон був унікальним, оскільки вперше від жінок вимагалося зробити дві окремі поїздки до абортивної клініки перед операцією. Кожне з трьох досліджень показало, що цей закон інформованої згоди призвів до статистично значного зниження рівня абортів (Althaus і Henshaw 1994; Joyce, Henshaw і Skatrud 1997; Joyce і Kaestner 2000).

Два дослідження журналу New (2010, 2014) використовували дані поперечного перерізу даних про часові ряди від майже 50 держав протягом 21 року для аналізу впливу низки пролайф законів, включаючи закони інформованої згоди. Його перше дослідження проаналізувало 33 закони про інформовану згоду на державному рівні та встановило, що вони зменшили рівень абортів у штаті від 0,74 до 1,10 абортів на тисячу жінок дітородного віку. Це призвело б до зниження рівня абортів приблизно на 3,7% до 5,6%. У дослідженні New 2014 року проаналізовано конкретні типи законів про інформовану згоду. Вони виявили, що законодавство, яке вимагає від жінок переглядати кольорові фотографії розвитку плоду до аборту, знижує рівень абортів від 2 до 7%. Крім того, закони про інформовану згоду, які вимагають двох окремих візитів до клініки та перегляд засобу аборту, знижують рівень абортів від 7% до 12%.

Висновок

Аборт залишається спірним питанням у багатьох країнах світу. У країнах, де існує правовий захист для ненароджених дітей, були проведені узгоджені, добре профінансовані кампанії для легалізації абортів. У 2017 році Чилі декриміналізували аборти за певних обставин. Були спроби легалізувати аборти в Сальвадорі. Нарешті, у травні 2018 року в Ірландії буде проведено референдум щодо скасування восьмої поправки, яка передбачає правовий захист ненароджених дітей безпосередньо в ірландській конституції.

Коли проводяться кампанії з легалізації абортів, багато аспектів політики абортів нав’язливо захищають. Однак, однією з частих дискусій є те, як легалізація абортів вплине на частоту абортів. Порівняння між країнами в дослідженнях Lancet і недавнє дослідження Guttmacher пролили світло на це питання: більшість країн, де аборт обмежений сьогодні, є країнами, що розвиваються. Порівняння між країнами, що розвиваються, та багатими індустріальними демократіями, де аборти є легальними, дають мало інформації про те, як законність абортів впливає на рівень абортів.

І навпаки, хороші дослідження зі Східної Європи, де багато країн змінили свою політику абортів після падіння комунізму, свідчать про те, що частота абортів чутлива до їхнього правового статусу. Навіть скромні обмеження абортів призвели до значного зниження їхнього рівня. Крім того, існують перевірені докази зі Сполучених Штатів та Великобританії (Ashton et al. 1983), що після легалізації абортів в обох країнах значно зросла їхня кількість. Крім того, існує вражаючий обсяг досліджень, які демонструють, що ряд пролайф законів  на рівні держави, які були введені з часу прийняття рішення Роу проти Уейда, зменшують частоту абортів у Сполучених Штатах.

Існує кілька причин того, чому кількість абортів зростає, коли аборти стають законними. Лікарі, які готові робити аборти, після легалізації можуть публічно рекламувати операцію. Економічні витрати внаслідок аборту зменшуються. Існують певні докази того, що громадська підтримка аборту зростає після того, як аборти стають законними. Крім того, коли аборти стають законними, сексуальні звичаї часто змінюються, що призводить до більшої кількості небажаних вагітностей і більшої кількості абортів. Загалом, існуюче наукове дослідження відображає дуже чітку картину. Правова охорона ненароджених дітей знижує рівень абортів і рятує життя.

Sources Cited

1. Althaus, Francis and Stanley K. Henshaw 1994.  “The Effects of a Mandatory Delay Law on Abortion Patients and Providers.” Family Planning Perspectives 26(5): 228-223.
2. Ashton, John R., David Machin, Clive Osmond, Rasaratnam Balajaran, Sheila A. Adam and Stuart P.B. Donnan.  1983.  “Trends in Induced Abortion in England and Wales.” Journal of Epidemiology and Community Health 37: 105-110.
3. Blank, Rebecca, Christine George, and Rebecca London.  1996.   “State Abortion Rates: The Impact of Policies, Providers, Politics, Demographic, and Economic Environment.” Journal of Health Economics 15(5): 513-553.
4. Cartoof, Virginia, and Lorraine Klerman. 1986. “Parental Consent for Abortion: Impact of the Massachusetts Law.” American Journal of Public Health 76: 397–400.
5. Colman, Silvie,  Theodore Joyce, and Robert Kaestner.  2008.  “Misclassification Bias and the Estimated Effect of Parental Involvement Laws on Adolescents’ Reproductive Outcomes.”  American Journal of Public Health, 2008, 98(10): 1881-1885.
6. Cook, Philip J. Allan Parnell, Michael Moore, and Deanna Pagnini.  1999.  “The Effects of Short Term Variation in Abortion Funding on Pregnancy Outcomes.” Journal of Health Economics  18(2): 241-  257.
7. Donovan, Patricia.  1983.  “Judging Teenagers: How Minors Fare When They Seek Court Authorized Abortions.” Family Planning Perspectives 15(6): 259-267.
8. Ellertson, Charlotte. 1997. “Mandatory Parental Involvement in Minors’ Abortions: Effects of the Laws in Minnesota, Missouri, and Indiana.” American Journal of Public Health 87: 1367–1374.
9. Haas-Wilson, Deborah. 1993. “The Economic Impact of State Policy Restrictions on Abortion: Parental Consent and Notification Laws and Medicaid Funding Restrictions.” Journal of Policy Analysis and Management 12: 498–511.
10. Haas-Wilson, Deborah. 1996. “The Impact of State Abortion Restrictions on Minors’ Demand for Abortions.” Journal of Human Resources 31:140–158.
11. Haas-Wilson, Deborah. 1997. “Women’s Reproductive Choices: The Impact of Medicaid Funding Restrictions.” Family Planning Perspectives 29(5): 228-233.
12. Hansen, Susan D.  1980.  “State Implementation of Supreme Court Decisions: Abortion Rates Since Roe v. Wade.”Journal of Politics 42(2): 372-395.
13. Henshaw, Stanley K. 1995. “The Impact of Requirements for Parental Consent on Minor’s Abortions in Mississippi.” Family Planning Perspectives 27: 120–122.
14. Henshaw, Stanley K., Theodore J. Joyce, Amanda Dennis, Lawrence B. Finer, and Kelly Blanchard. 2009. “Restrictions on Medicaid Funding for Abortions: A Literature Review.” New York: Guttmacher Institute.
15. Joyce, Theodore, Stanley K. Henshaw, and  JD Skatrud.  1997.  “The Impact of Mississippi’s Mandatory Delay Law on Abortions and Births.”  Journal of the American Medical Association. 278(8): 653–658.
16. Joyce, Theodore and Robert Kaestner. 1996.  “State Reproductive Health Policies and Adolescent Pregnancy Resolution: The Case of Parental Involvement Laws.” Journal of Health Economics 15(5): 579-607.
17. Joyce, Theodore and Robert Kaestner.  2000.  “The Impact of Mississippi’s Mandatory Delay Law on the Timing of Abortion.” Family Planning Perspectives 32(1): 4–13.
18. Joyce, Theodore and Robert Kaestner.  2001.  “The Impact of Mandatory Waiting Periods and Parental Consent Laws on the Timing of Abortion and the State of Occurrence among Adolescents in Mississippi and South Carolina.”  Journal of Policy Analysis and Management20(2): 263-282.
19. Joyce, Theodore, Robert Kaestner, and Silvie Colman. 2006. “Changes in Abortions and Births and the Texas Parental Involvement Law.” New England Journal of Medicine 354: 1031–1038.
20. Joyce, Theodore, Stanley K. Henshaw, Amanda Dennis, Lawrence B. Finer, and Kelly Blanchard.  2009. “The Impact of State Mandatory Counseling and Waiting Period Laws on Abortion: A Literature Review.”  New York: Guttmacher Institute.
21. Joyce, Theodore, Ruoding Tan and Yuxiu Zhang.  2012.  “Back to the Future? Abortion Before & After Roe.” NBER Working Paper No. 18338.
22. Klick, Jonathan and Thomas Stratmann.   “Abortion Access and Risky Sex Among Teens: Parental Involvement Laws and Sexually Transmitted Diseases.” Journal of Law, Economics, and Organization 24(1): 2-21.
23. Korenbrot, Carol, Claire Brindis, and Fran Priddy.  1990.   “Trends in Rates of Live Births and Abortions Following State Restrictions on Public Funding of Abortion.” Public Health Reports 105(6): 555–562.
24. Levine, Philip. 2003. “Parental Involvement Laws and Fertility Behavior.” Journal of Health Economics 22(5): 861–878.
25. Levine, Phillip and Douglas Staiger.  2004.  “Abortion Policy and Fertility Outcomes: The Eastern European Experience.” Journal of Law and Economics 47: 223-243.
26. Levine, Phillip, Amy Trainor, and David Zimmerman.  1996.  “The Effect of Medicaid Abortion Funding Restrictions on Abortions, Pregnancies and Births.” Journal of Health Economics 15(5): 555–578.
27. Lundberg, Shelly and Robert D. Plotnick  1990 “Effects of State Welfare, Abortion and Family Planning Policies on Premarital Childbearing Among White Adolescents.” Family Planning Perspectives 22(6): 246–275.
28. Matthews, Stephen, David Ribar, and Mark Wilhelm.  1997.  “The Effects of Economic Conditions and Access to Reproductive Health Services on State Abortion Rates and Birthrates.” Family Planning Perspectives 29(2): 52–60.
29. Medoff, Marshall. 1999. “An Estimate of Teenage Abortion Demand.” Journal of Socio-Economics 28(2): 175-184.
30. Medoff, Marshall.  2007.  “Price Restriction and Abortion Demand.” Journal of Family and Economic Issues 28(4): 583–599.
31. Medoff, Marshall. 2009.  “Biased Abortion Counseling Laws and Abortion Demand.” Social Science Journal 46: 632-643.
32. Meier, Kenneth J. and Deborah McFarlane.  1994.  “State Family Planning and Abortion Expenditures: Their Effect on Public Health.” The American Journal of Public Health 84(9): 1468-1472.
33. Meier, Kenneth J., Donald Haider-Markel, Anthony Stanislawski, and Deborah MacFarlane. 1996. “The Impact of State Level Restrictions on Abortion.” Demography 33: 307–12.
34. Morgan, S. Philip and Allan M. Parnell. 2002.  “Effects on Pregnancy Outcomes of Changes in the North Carolina State Abortion Fund.”  Population Research and Policy Review 21: 319-338.
35. New, Michael.  2007. “The Effect of Pro-Life Legislation on the Incidence of Abortion among Minors.” Catholic Social Science Review 12: 185–215.
36. New, Michael .  2009.  “Using Natural Experiments to Analyze the Impact of State Legislation on the Incidence of Abortion.” Catholic Social Science Review 14: 339-362.
37. New, Michael J. 2010. “U.S. State Tax and Expenditure Limitations: A Comparative Political Analysis.” State Politics and Policy Quarterly 10(1): 25-50.
38. New, Michael. 2011.  “Analyzing the Effect of Anti-Abortion U.S. State Legislation in the Post-Casey Era.” State Politics and Policy Quarterly 11(1): 28-47.
39. New, Michael. 2014.  “Analyzing the Impact of U.S. Antiabortion Legislation in Post-CaseyEra: A Reassessment.” State Politics and Policy Quarterly 14(3): 228-268.
40. Ohsfeldt, Robert, and Stephan Gohman. 1994. “Do Parental Involvement Laws Reduce Adolescent Abortion Rates?” Contemporary Economic Policy 12: 65–76.
41. Rogers, James, Robert Boruch, George Storms, and Dorothy DeMoya. 1991. “Impact of the Minnesota Parental Notification Law on Abortion and Birth.” American Journal of Public Health 81: 294–98.
42. Sedge, Gilda. 2012 “Induced Abortion Incidence and Trends Worldwide From 1995 to 2008.”  The Lancet 379: 625-632.
43. Sedge, Gilda. 2016 “Abortion Incidence Between 1990 and 2014: Global, Regional, and Subregional Levels and Trends.”  The Lancet 388: 258-267.
44. Singh, Susheela, Lisa Remez, Gilda Sedgh, Lorraine Kwok, and Tsuyoshi Onda.  2018. “Abortion Worldwide 2017: Uneven Progress and Unequal Access.”  New York: Guttmacher Institute.
45. Tomal, Annette. 1999.  “Parental Involvement Laws and Minor and Non-Minor Teen Abortion and Birth Rates.” Journal of Family and Economic Issues 20(2): 149-162.
46. Trussell, James, Jane Menken, Barbara Lindheim, and Barbara Vaughan.  1980.  “The Impact of Restricting Medicaid Financing For Abortion.” Family Planning Perspectives 12(3): 120–123 & 127–130.                                                                           Charlotte Lozier Institute Science & Statistics for Life, Michael J. New, Ph.D.

Джерело:      РОДИНА

16.01.2019р. Б. / КОНГРЕГАЦІЯ НАУКИ ВІРИ. ЗАУВАЖЕННЯ, ЩО СТОСУЮТЬСЯ ПРОЕКТІВ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ ЗВ'ЯЗКІВ МІЖ ГОМОСЕКСУАЛЬНИМИ ОСОБАМИ

КОНГРЕГАЦІЯ НАУКИ ВІРИ

ЗАУВАЖЕННЯ, ЩО СТОСУЮТЬСЯ ПРОЕКТІВ

ЛЕГАЛІЗАЦІЇ ЗВ'ЯЗКІВ

МІЖ ГОМОСЕКСУАЛЬНИМИ ОСОБАМИ 

ВСТУП

1. Різні питання, що стосуються гомосексуалізму, були останнім часом багато разів порушувані через Святого Отця Йоана Павла II та відповідні дикастерії Апостольської Столиці.(1) Йдеться бо про явище морально і суспільно тривожне, також в цих країнах, в яких не набирає якогось особливого виміру з точки зору розпорядження закону. Будить натомість більший неспокій в країнах, які вже легалізували або задумують легалізувати гомосексуальні зв'язки, в деяких випадках включно з повноваженням до адопції дітей. Нижчезгадані Зауваження не заключають нових доктринальних елементів; їх метою є нагадування основних істин, пов'язаних з вищезгаданою проблемою і вказівка декількох аргументів про раціональний характер, що можуть послужити єпископам у виконанні більш конкретних дій з врахуванням існуючих ситуацій в різних регіонах світу: дій, що служать охороні та промогуванню гідності подружжя як підстави сім'ї і стійкості суспільства, якого ця установа є конститутивною частиною. Ті зауваження мають на меті також скерування дій католицьких політиків, яким вказують принципи поведінки, сумісної з християнським сумлінням у ситуаціях, коли мають вони до справи із законодавчими проектами, пов'язаними з цією проблематикою.(2) Оскільки стосуються вони морального природнього права, нижчезгадані аргументи пропоновані є не тільки віруючим, але також всім особам, що займаються пропагуванням, і захистом спільного блага суспільства.

I. СУТЬ ТА НЕВІДКЛИЧНІ

ВЛАСТИВОСТІ ПОДРУЖЖЯ

2. Навчання Церкви про подружжя і про комплементарність статі піднімає правду, вказану через правий розум (recta ratio) і як таку прийняту всіма великими культурами світу. Подружжя не є будь-яким зв'язком між особами. Лишилося воно установлене через Творця у своїй істоті, принципових властивостях і цілях.(3) Жодна ідеологія не може позбавити людського духу певності, що подружжя існує тільки між двома особами різної статі, які через взаємну особову віддання, їм відповідне і виключне, прагнуть до єдності їх осіб. Таким чином удосконалюються взаємно, щоб співпрацювати з Богом в переданні і вихованні нового людського життя.

3. Природня істина про подружжя була підтверджена через Одкровення, що міститься у біблійних текстах про створення, що є також виразом первинної мудрості людини, в якій дає чутися голос самої природи. Існують три основні елементи плану творця, що стосується подружжя, про яке говорить Книга Буття.

Перш за все людина, образ Бога, була створена "чоловіком і жінкою"  (Бут 1,27). Чоловік і жінка є собі рівні як особи і доповнюються як окремі статі. Статевість з одного боку належить до біологічної сфери, з другого ж, винесена в людському створенні на новий рівень - особовий, на якому тіло і дух об'єднуються.

Крім того, подружжя було установлене через Творця як форма життя, в якій реалізовується спільнота осіб, пов'язана з виконанням статевих актів. "Тому чоловік опускає батька свого і матір свою і з'єднується зі своєю дружиною так стисло, що стають одним тілом"  (Бут 2, 24).

Врешті, Бог забажав доручити цьому зв'язку чоловіка та жінки особливу участь у своїй творчій справі. Тому благословив чоловіка та жінку цими словами: "Будьте плідні й розмножуйтеся"  (Бут 1, 28). У плані Творця комплементарність статі та плідність належать отже до самої природи інституту подружжя.

Більш того, подружній зв`язок чоловіка та жінки був винесений через Христа до гідності таїнства. Церква навчає, що християнське подружжя є знаком союзу Христа з Церквою (пор. Єф 5, 32). Це християнське значення подружжя не зменшує глибоко людської цінності подружнього зв'язку чоловіка та жінки, але її підтверджує та зміцнює (пор. Mт 19, 3-12; Mк 10, 6-9).

4. Не існує жодна підстава до співставлення чи заснування аналогії, навіть далекої, між гомосексуальними зв'язками і Божим планом, що стосується подружжя та сім'ї. Подружжя є святим, натомість гомосексуальні зв'язки залишаються в суперечливості з природним моральним законом. Гомосексуальні вчинки бо "виключають із статевого акту дар життя. Не виникають із справжньої чутливої і статевої комплементарності. В жодному разі не зможуть бути схваленими".(4)

У Святому Письмі гомосексуальні взаємини "осуджені як серйозне розтління... (пор. Рим 1, 24-27; 1 Кор 6, 10; 1 Tм 1, 10). Цей суд Святого Письма не уповноважує до заяви, що всі, хто доторкнутий цією неправильністю, мають тим самим особисту провину; свідчить однак, що акти гомосексуалізму внутрішньо невпорядковані".(5) Таку саму моральну оцінку ми знаходимо у багатьох християнських письменників перших століть (6) і лишилася вона однозначно прийнята католицькою Традицією.

Проте, згідно навчання Церкви, чоловіки і жінки зі гомосексуальними схильностями" мають трактуватися з повагою, співчуттям і делікатністю. Потрібно уникати по відношенню до них яких-небудь ознак неслушної дискримінації".(7) Такі особи є покликані, так як інші християни, до життя в чистоті.(8) Але гомосексуальна схильність "об'єктивно невпорядкована" (9) і гомосексуальні "чини є гріхами, що залишаються в глибокій суперечливості з чистотою".(10)

II. ПОЛОЖЕННЯ ПО ВІДНОШЕННЮ ДО ПРОБЛЕМИ

ГОМОСЕКСУАЛЬНИХ ЗВ'ЯЗКІВ

5. По відношенню до явища гомосексуальних зв'язків, фактично існуючих, цивільна влада приймає різні положення: часом обмежуються до толерування цього явища; інколи заявляють пропозиції легалізації таких зв'язків, під приводом запобігання - відносно деяких законів - дискримінації особи, яка живе разом з особою цієї самої статі; у деяких випадках підтримують навіть рівноправ'я гомосексуальних зв'язків і подружжя у відповідному цього слова значенню, не виключаючи визнання законної спроможності щодо піклування про адопцію дітей.

Там, де держава приймає політику фактичної толерантності, що не притягує за собою законодавства, яке було б виразним узаконенням таких форм життя, слід власне розрізнити окремі аспекти питання. Моральне сумління вимагає, щоб у всякому разі, бути свідками повної моральної істини, якій протистоять однаково схвалення гомосексуальних взаємин, як несправедлива дискримінація осіб зі гомосексуальною схильністю. Потрібно отже поводитися в дискретний і розсудливий спосіб, маючи на увазі, наприклад, наступну мету: виявити можливе інструментальне чи ідеологічне використання цієї толерантності; висловити однозначно неморальність зв'язків цього типу; нагадати державі про необхідність утримання явища у межах, так щоби воно не становило загрози для суспільної моральності і, перш за все, не наражало молодих поколінь на помилкові концепції статевості та подружжя, що позбавило б їх необхідної охорони та посприяло б, крім того, до розширення самого явища. Тим, які в ім'я цієї толерантності хочуть вживати заходи на користь надання визначених прав гомосексуальним особам, що живуть разом, з собою, слід нагадати, що толерування зла є чимось цілком відмінним від схвалення і легалізації зла.

У випадку юридичного узаконення гомосексуальних зв'язків або юридичного зрівнювання гомосексуальних зв'язків і подружжя разом з наданням їм прав, які відповідні тому останньому, необхідне є протиставлення в ясний і виразний спосіб. Слід утриматися від якого-небудь формального співробітництва в сприянні та запровадженні в життя прав, так виразно несправедливих, а також, якщо це можливе, від дії на виконавчому рівні. У цій матерії кожен може звернутися до права відмови покори зі спонук (приводу) сумління.

III. РАЦІОНАЛЬНІ АРГУМЕНТИ ПРОТИ

ЮРИДИЧНОЇ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ

ГОМОСЕКСУАЛЬНИХ ЗВ'ЯЗКІВ

6. Розуміння аргументів, спричиняючих необхідність протиставлення таким чином інстанціям, що намагаються узаконити гомосексуальні зв'язки, вимагає декількох специфічних етичних зауважень, що різняться  у своїй природі.

У порядку, що відповідає вірному розуму (recta ratio)

Завдання цивільного права безсумнівно більш обмежене ніж морального права, (11) і цивільне право не може входити в конфлікт з вірним розумом (recta ratio) без втрати тим самим обов'язкової сили для сумління.(12) Кожне право, установлене через людей, має рацію буття як право настільки наскільки сумісне з природним моральним правом, що визнається вірним розумом (recta ratio), і наскільки поважає зокрема невід'ємні права кожної особи.(13) Законодавства, прихильні  гомосексуальним зв'язкам, суперечні з вірним розумом, оскільки дають юридичні аналогічні гарантії для тих, які надаються інституту шлюбу, зв'язкам між двома особами цієї самої статі. Беручи до уваги цінності, які з тим пов'язуються, держава не може легалізувати таких зв'язків без погрішності своєму обов'язку сприяння та охорони підставової установи для спільного блага, яким є подружжя.

Можна було би запитатися в якому сенсі може бути проти спільного блага розпорядження, яке не наказує жодного особливого збереження, а обмежується до юридичного визнання фактичної реальності, яка мнимо здається не спричиняти несправедливості по відношенню до нікого. У цьому відношенні слід зважити перш за все існуючу різницю між гомосексуальною поведінкою як приватним явищем, а цією самою поведінкою як суспільними відносинами, юридично передбаченими та схваленими, включно з наданням їй рангу однієї з установи законної системи. Цей другий випадок не тільки набагато більш серйозний, але приймає засяг, набагато більший і глибший, через що провадив би до змін цілого суспільного ладу, які виявилися б суперечними із спільним благом. Цивільні права є принципами, що скеровують життя людини в лоні суспільства, до добра або до зла. "Відіграють роль дуже важливу , а часом вирішальну у процесі становлення визначеної ментальності та звичаю".(14) Форми життя і зразки, що в них висловлені, не тільки зовнішньо формують суспільне життя, але ведуть до модифікації в нових поколіннях розуміння та оцінки поведінки (вчинків). Узаконення гомосексуальних зв'язків спричиняло б отже прикриття деяких фундаментальних моральних цінностей і девальвацію інституту подружжя.

У біологічному і антропологічному порядку

7. У гомосексуальних зв'язках бракує цілком біологічних і антропологічних елементів подружжя та сім'ї, які могли б бути раціональною підставою для юридичного узаконення таких зв'язків. Не є вони в стані забезпечити відповідно продовження роду і тривання людського виду. Можливе користання середниками, відкритими для доступу через останні відкриття в галузі штучного запліднення, крім того що пов'язуються з серйозною погрішністю належній повазі людської гідності, (15) не змінили б аж ніяк цій їх неадекватності.

У гомосексуальних зв'язках є також цілком відсутній подружній вимір, який являє людську та впорядковану форму статевих відносин. Є вони справді людськими тільки тоді та лише настільки, наскільки виражають і укріплюють взаємну підтримку статі в подружжі і залишаються відкриті на передання життя.

Як показує досвід, відсутність сексуальної біполярності створює перешкоди для нормального розвитку дітей, можливо, включених до таких відносин.  Вони не мають досвіду материнства чи батьківства.  Включення дітей у гомосексуальні союзи шляхом усиновлення означає фактично насильство над цими дітьми в тому сенсі, що їхня вразливість використовується для інтеграції їх у середовище, яке не сприяє їх повному людському розвитку.  Звичайно, така поведінка була б серйозно аморальною і суперечила б принципу, визнаному також Міжнародною конвенцією ООН про права дітей, згідно з якою найкраще значення, яке необхідно захистити, є в будь-якому випадку благом дитини, яка є слабшою та беззахиснішою.

У соціальному порядку

8. Суспільство зобов'язане своїм виживанням сім'ї на основі шлюбу.  Неминучим наслідком юридичної легалізації гомосексуальних об'єднань є підрив визначення шлюбу, що робить його інститутом, який у своїй юридично визнаній природі втрачає істотне посилання на аспекти, пов'язані з гетеросексуальністю, наприклад, завдання прокреації та виховання.  Якщо, з юридичної точки зору, шлюб між двома людьми різної статі був визнаний одним з можливих шлюбів, то концепція шлюбу радикально зміниться, з серйозною шкодою для загального блага.  Ставлячи гомосексуальні стосунки до тієї самої юридичної площини, як пара або сім'я, держава діє довільно та входить у конфлікт з власними обов'язками.

Для підтримки легалізації гомосексуальних відносин не можна застосовувати принципи поваги та недискримінації кожної людини.  Бо роблення відмінностей між особами або відмова у юридичному визнанні або надання певної соціальної допомоги не допускається лише тоді, коли вони суперечать справедливості. (16) Непризнання соціально-правового статусу шлюбу згідно форм життя, які не є і не можуть бути подружніми, не виступає проти справедливості, а навпаки, нею вимагаються.

Не можна відкликатися раціональним чином також на принцип слушної особистої автономії.  Інша справа, що окремі громадяни можуть вільно займатися діяльністю, щодо якої вони мають зацікавлення, і що ці заходи загалом охоплюються загальним цивільним правом на свободу;  цілковито іншим є те, що діяльність, яка не робить значного або позитивного внеску у розвиток особи та суспільства, мусіла би отримати від держави специфічне та окреслене правове визнання.  Гомосексуальні зв`язки не виконують, навіть у найпоширенішій аналогії, завдання, для яких шлюб і сім'я заслуговують на властиве та специфічне юридичне визнання.  Існують, однак, обґрунтовані підстави зробити висновок, що такі відносини шкідливі для вірного розвитку людського суспільства, особливо якщо це дозволить їм збільшити їх ефективний вплив на суспільну тканину.

У правовому порядку

 9. Оскільки подружні пари мають завдання гарантувати наступність поколінь і, таким чином, чітко сприяти публічному благу, цивільне право надає їм інституційне значення.  Однак гомосексуальні зв`язки не потребують особливої ​​уваги з боку юридичного законодавства, оскільки вони не відіграють згадуваної ролі для спільного блага.

Аргумент про те, що юридична легалізація гомосексуальних зв`язків нібито необхідна для запобігання ситуації, коли співжиючі гомосексуалісти втратять,  через сам факт їхнього спільного проживання, фактичне визнання їх загальних прав, які мають як особи та громадяни, є неслушним.  Насправді, вони завжди можуть відкликатися - як і всі громадяни, на основі своєї приватної автономії - до загального права захищати правові ситуації, що становлять спільне зацікавлення.  Натомість, з іншого боку, серйозною несправедливістю є посвячення спільного блага та слушного права сім'ї як мету отримання дібр, які можуть і повинні бути гарантовані таким чином, щоб не завдати шкоди усьому суспільному організму (17).

IV. ПОЛОЖЕННЯ КАТОЛИЦЬКИХ ПОЛІТИКІВ

ПО ВІДНОШЕННЮ ДО ПРИХИЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

ГОМОСЕКСУАЛЬНИМ ЗВ'ЯЗКАМ

10. Якщо всі вірні мають обов'язок протиставлення юридичному узаконенню гомосексуальних зв'язків, то католицькі політики зобов`язані до цього в особливий спосіб, на їм відповідній площині. По відношенню до проектів законів, сприяючих гомосексуальним зв'язкам, потрібно мати на увазі наступні етичні вказівки.

В разі коли вперше представлений законодавчому Зібранню проект права, прихильний узаконенню гомосексуальних зв'язків, католицький парламентарій має моральний обов'язок висловити ясно і публічно свій спротив і голосувати проти законопроекту. Віддача голосу на користь тексту закону такої шкідливої для спільного блага спільноти є вчинком, поважно аморальним.

В разі, коли католицький парламентарій має справу з правом прихильним гомосексуальним зв'язкам, вже установленим, він мусить протистояти в можливий для себе спосіб і зробити публічним свій спротив: йдеться про належне свідоцтво правді. Якщо не було б можливе цілковите скасування юридичного розпорядження цього типу, звертаючись до вказівок, складених в Енцикліці Evangelium vitae, "поступив би вірно, даючи свою підтримку пропозиціям, яких метою є обмеження шкідливості такого закону і прямуючих таким чином до зменшення її негативних наслідків на  культурній площині та публічній моральності",  за умови, що буде "ясний і відомий всім " його "особистий абсолютний спротив" по відношенню до прав цього виду і що залишиться втихомиреною небезпека згіршення.(18) Це не означає, наче в цій матерії закон, більш рестриктивний, міг вважатися справедливим правом або принаймні допустимим; навпаки, йдеться скоріше про слушну та обов'язкову спробу доходження до принаймні часткового знесення несправедливого права, коли його цілковите скасування не є в даному моменті можливим.

ЗАВЕРШЕННЯ

11. Церква навчає, що повага для гомосексуальних осіб не може в жодному разі вести до схвалення гомосексуальної постави або до узаконення гомосексуальних зв'язків. Спільне благо вимагає, щоб права визнавали, підтримували і захищали шлюби як підставу сім'ї, першої клітини суспільства. Юридичне визнання гомосексуальних зв'язків або зрівнювання їх з подружжям означало б не тільки схвалення постави, внутрішньо невпорядкованої та в наслідку зроблення її моделлю для актуального суспільства, але також загублення основних цінностей, що належать до спільного спадку людства. Церква не може не захищати цих цінностей з огляду на благо людей і цілого суспільства.

Його Святість Йоан Павло II під час даної аудієнції 28 березня 2003 р. нижче підписаному Кардиналові Префектові затвердив дані зауваження, ухвалені на пленарному засіданні Конгрегації Науки Віри, і наказав їх опублікувати.

Рим, в місцеперебуванні Конгрегації Науки Віри, 3 червня 2003 р., спогад святих мучеників Карла Луангі та товаришів.

Йосеф Кард. Ратцінгер
Префект

Анджело Амато, S.D.B.
Титулярний архієпископ Сіла
Секретар


ПРИМІТКИ

1 Пор. Йоан Павло II, Розважання перед молитвою "Ангел Господній",  20 лютого 1994 і 19 червня 1994; Виступ до Учасників Пленарного Зібрання Папської Ради у справах Сім'ї, 24 березня 1999; Катехізис Католицької Церкви, nn. 2357-2359, 2396; Конгрегація Науки Віри, Декларація Persona humana, 29 грудня 1975, n. 8; Лист до Єпископів Католицької Церкви про душпастирювання гомосексуальних осіб, 1 жовтня 1986; Зауваження, що стосуються відповіді на пропозиції законів про недискримінацію гомосексуальних осіб, 24 липня 1992; Папська Рада до справ Сім'ї, Лист до Головуючих Конференцій Єпископатів Європи у справі резолюції Європарламенту стосовно гомосексуальних зв'язків, 25 березня 1994; Сім'я, подружжя і "зв'язки де-факто", 26 липня 2000, ном. 23.

2 Пор. Конгрегація Науки Вери, доктринальна Нота про деякі аспекти діяльності і поведінки католиків в політичному житті, 24 листопада 2002, n. 4.

3 Пор. II Ватиканський Собор, пастирська Конституція Gaudium et spes, ном. 48.

4 Катехізис Католицької Церкви, ном. 2357.

5 Конгрегація Науки Вери, Декларація Persona humana, 29 грудня 1975, ном. 8.

6 Пор. наприклад св. Полікарп, Лист до Филип`ян, V, 3; св. Юстин, Апологія І, 27, 1-4; Атенагор, Благання за християн, 34.

7 Катехізис Католицької Церкви, ном. 2358; пор. Конгрегація Науки Віри, Лист до Єпископів Католицької Церкви про душпастирювання гомосексуальних осіб, 1 жовтня 1986, ном. 10.

8  Пор. Катехізис Католицької Церкви, ном. 2359; пор. Конгрегація Науки Віри, Лист до Єпископів Католицької Церкви про душпастирювання гомосексуальних осіб, 1 жовтня 1986, ном. 12.

9 Катехізис Католицької Церкви, ном. 2358.

10 Там же, ном. 2396.

11 Пор. Йоан Павло II, Енцикліка Evangelium vitae, 25 березня 1995, ном. 71.

12 Пор. там же, ном. 72.

13 Пор. Св. Тома Аквінський, Summa Theologiae, I-II, ц. 95, або 2.

14 Йоанн Павло II, Енцикліка Evangelium vitae, 25 березня 1995, ном. 90.

15 Пор. Конгрегація Науки Вери, Інструкція Donum vitae, 22 лютого 1987, II. A. 1-3.

16 Пор. Св. Тома Аквінський, Summa Theologiae, II-II, ц. 63, або 1, c.

17 Крім того не слід забувати, що існує завжди "небезпека, що законодавство, визнаюче гомосексуалізм за привід до домагання прав, могло б на практиці спонукати осіб із гомосексуальною схильністю до її виявлення, а навіть до пошуку партнера з метою кращого використання юридичних можливостей"  (Конгрегація Науки Вери, Зауваження, що стосуються відповіді на пропозиції законів про недискримінацію гомосексуальних осіб, 24 липня 1992, n. 14).

18 Йоан Павло II, Енцикліка Evangelium vitae, 25 березня 1995, ном. 73.

Переклад: о.Олександр Кушта

Джерело:    Воїни Христа Царя

15.01.2019р. Б. / Підтримка Папи для «Маршу за життя» в Парижі

Наступної неділі в Парижі, столиці Франції, відбудеться 13-й Марш за життя, організований різними організаціями, між якими й католицькі товариства.

Пошана до спротиву сумління в медичній професії. Саме ця тема перебуває в центрі уваги 13-го Маршу за життя, що запланований у Парижі на 20 січня 2019 року. Через Апостольського нунція у Франції архиєпископа Луїджі Вентуру, Організатори події отримали заохочення від Святішого Отця.

«Папа Франциск щиро вітає учасників Маршу за життя. Керуючись переконаністю в тому, що “все зло, сподіяне у світі, підсумовується ось цим: зневага до життя” (загальна аудієнція 10 жовтня 2018), Папа заохочує невпинно свідчити невід’ємні цінності людської гідності та життя», – читаємо в короткому посланні.

Право на спротив сумління

«Незважаючи на спроби баналізувати аборт, – стверджують організатори, між якими різні католицькі організації, – цей жест ставить перед всім громадянським суспільством справжній виклик сумління». Отож, цьогорічний Марш за життя має на меті стати «закликом до французів рішуче поглянути на прийняття життя, рахуючись з правом на спротив у сумлінні».

Джерело:         НОВИНИ ВАТИКАНУ

13.01.2019р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом

Гл. 1,11–19:  «Євангеліє, яке я вам проповідував, не є за людською мірою»

Що таке Євангеліє? Це та Добра новина, яку пізнали свого часу апостоли, коли перебували з Ісусом Христом, котрий і приніс цю Новину. А саме, що зло і гріх не може вже панувати над людиною, бо в Ісусі Христі людина покликана до життя вічного, до Царства Небесного. 

Євангеліє, яку ми проповідуємо, це не лише те, що ми прочитали про Ісуса Христа, почули, чи нам хтось переповів. Остаточна суть Євангелія – це те, що ми особисто зустрілись з Ісусом Христом. Який жив історично і воскрес, однак який є Богом і з яким ми можемо пережити цю зустріч кожної миті нашого життя. 

Євангеліє ми не сприймаємо лише з людського досвіду, лише від людей, ніби хтось нас цьому навчив. Бо навіть коли хтось нам вказав шлях до Бога, допоміг, то зустріч із Богом, досвідчення Господа має бути в кожного з нас особисте, і тоді лиш ми стаємо правдивими носіями Євангелія. Наше свідчення про Бога, наше проповідування про Нього живе настільки, наскільки ми самі живемо Богом! 

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:   ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

09.01.2019р. Б. / Послання Папи на Всесвітній день хворого

Безкорисливе дарування є головною темою послання Папи Франциска з нагоди Всесвітнього дня хворого. Зразком такого дарування є свята Тереза з Калькутти та численні волонтери, що гуманізують лікувальний процес.

«Даром прийняли, даром давайте» (Мт 10, 8), – цим зверненням Христа до апостолів з Євангелії від святого Матея Папа Франциск розпочинає своє послання з нагоди Всесвітнього дня хворого, що відзначатиметься 11 лютого 2019 р. З цієї нагоди будуть проведені урочистості в індійському місті Калькутта. У посланні, оприлюдненому у Ватикані 8 січня 2019 р., Святіший Отець зазначає, що «Церква, Мати всіх своїх дітей і, насамперед, хворих, нагадує, що жести великодушного дару, такі як жести Доброго Самарянина, є найбільш вірогідним шляхом євангелізації».  

Життя – це дар, яким не можна маніпулювати

Наступник святого Петра наголошує, що життя – це дар, і тому його не можна розглядати як приватну власність, особливо в контексті прогресу медицини й біотехнології, які можуть спокушати людину маніпулювати «деревом життя».

Розуміння життя як дару, за словами Папи, допомагає долати індивідуалізм та соціальну фрагментацію на шляху встановлення нових взаємозв’язків та різних форм співпраці між народами й культурами. «Діалог, що є передумовою дарування, – пише він, – створює можливості для людського зросту й розвитку, що здатні долати укорінені схеми застосування влади в суспільстві». Святіший Отець пояснює, що дар не означає просто давати подарунок. Дар – це дарування себе самого, що передбачає бажання встановити взаємозв’язок . «Отже, дар, – читаємо далі в посланні, – це, насамперед, взаємне визнання, що є основою суспільства. Дар – це відображення Божої Любові, що досягає своєї вершини у втіленні Божого Сина та Зісланні Святого Духа».  

Визнавати обмеження людини як «створіння»

«Кожна людина є вбогою, нужденною та злиденною» – пише Папа Франциск, вказуючи на необхідність визнавати, що всі ми потребуємо допомоги інших і як «створіння» повинні визнавати свої обмеження. «Відверте визнання цієї правди, – додає він, – допомагає нам залишатися покірними й спонукає до солідарності, як необхідної чесноти життя». За словами Папи, тільки тоді, коли людина усвідомлює, що за своєю природою тісно взаємопов’язана з іншими, вона здатна трудитися для спільного добра.    

Приклад святої Терези з Калькутти

В контексті цьогорічного відзначення Всесвітнього дня хворого, що пройде в Індії, Святіший Отець згадує про святу Терезу з Калькутти, що є «зразком милосердя, вчиняючи видимою Божу любов до вбогих і хворих». Цитуючи свою проповідь, виголошену з нагоди канонізації цієї святої 4 вересня 2016 р., Папа зазначає, що «її місія на периферіях міст і на екзистенціальних периферіях до сьогодні є промовистим свідченням близькості Бога до найбідніших серед бідних». «Свята Мати Тереза допомагає зрозуміти, – додає він, – що єдиним критерієм діяльності повинна бути безкорислива любов до всіх, не зважаючи на мовні, культурні, етнічні, чи релігійні відмінності».

Волонтери та людська безкорисливість

Вселенський Архиєрей зазначає, що безкорисливість надихає працю численних волонтерів, які роблять великий внесок у сферу охорони здоров’я та виразно втілюють у життя духовність Доброго Самарянина. Папа висловлює вдячність різним асоціаціям волонтерів, зазначаючи, що однією з важливих сфер їхньої діяльності є захист прав хворих, насамперед тих, які потребують особливого лікування. «Закликаю вас і надалі бути свідченням присутності Церкви в секуляризованому світі, – пише Святіший Отець. – Волонтер – це добрий друг, якому можна звірити власні думки й почуття; завдяки своєму уважному слуханню волонтери створюють умови для того, щоб хвора людина була не тільки пасивним об’єктом лікування, але стала активним учасником взаємостосунків, здатних відновити надію й допомогти погодитись на подальше лікування. Волонтерство передає цінності, поведінку та стилі життя, що зароджуються з глибокого бажання дарувати. І це також означає вчиняти лікування людянішим».

Уникати логіки прибутку в медичних закладах

Безкорисливість, за словами Святішого Отця, повинна надихати, насамперед, католицькі медичні установи, покликані бути прикладом «дарування, великодушності й солідарності, протиставляючись логіці прибутку будь-яким коштом, вигоди та визискування. Папа закликає католицькі медичні заклади уникати виключно підприємницького мислення та «піклуватися більше про людину, ніж про прибуток».

На завершення Святіший Отець ввіряє всіх Пречистій Діві Марії, аби Вона допомогла ділитися отриманими дарами в дусі діалогу і взаємного прийняття, щоб жити як брати й сестри, уважні до потреб одні одних, вміючи дарувати від щирого серця та вчитися радості самовідданого служіння іншим.

Джерело:       НОВИНИ ВАТИКАНУ

08.01.2019р. Б. / Глава УГКЦ: «Святкувати Різдво — означає сказати рішуче “ні” для того, хто хоче наслідувати Ірода в наш час» (+VIDEO)

«Святкування Різдва спонукає нас відкрити гідність та честь людини, й, очевидно, відмовитися від прояву агресії, насильства й приниження щодо інших. Адже Син Божий прийшов у цей світ, щоб дарувати мир та єдність».

На цьому наголосив у своєму слові до вірних Патріарх УГКЦ Блаженніший Святослав у понеділок, 7 січня, під час Архиєрейської Божественної Літургії у Патріаршому соборі на свято Різдва Христового.

“Різдвяний привіт возвіщає усім нам велику радість, велике свято, велику надію. Адже Різдво возвіщає народження в людському тілі, прихід на землю нашого Бога і Спасителя, народження в бідному вертепі у Вифлеємі Ісуса Христа!” — такими словами звернувся на початку своєї проповіді до мирян Предстоятель УГКЦ та детально поділився історією та глибиною свята Різдва.

“Спитаймо себе: а чого я шукаю у Різдві? Що мене веде? Який пошук я хочу сповнити, знайшовши народженого між нами Месію? Кожен має дати свою особисту відповідь. Ми так шукаємо за миром, за справжньою радістю, яка б не переминала, а також за істинною любов’ю, яка дає життя і надію. Будьте певні, ми можемо це все знайти в особі новонародженого Спасителя!” — запевнив Глава Церкви.

А згодом додав: “Ми можемо сказати, що святкувати Різдво — означає сказати рішуче “ні” для того, хто хоче наслідувати Ірода в наш час. Святкувати Різдво — означає сказати “ні” насильству, приниженню однією людиною іншої. Саме тому Всевишній відкриває гідність і велич людини, в яку Він воплотився, як у свою ікону, у свій храм, у свою улюблену дитину. Тож зараз скажімо рішуче “ні” насильству у наших родинах: чоловіки щодо жінок, батьки щодо дітей; а також тим, хто думає, що насилля, війна й агресія може у світі що-небудь вирішити!”

За його словами, постать Ірода свідчить нам про те, що той, хто вживає насилля, насправді є слабодухим боягузом, бо він боїться навіть найслабшого: навіть маленької дитини, яку сприймає  як певну загрозу для себе.

“Приймімо нашого Спасителя як князя миру, того, хто справді може стати джерелом миру, добробуту та гармонії в наших родинах і суспільстві, між нашими Церквами, а також між усіма людьми на нашій земній кулі. Адже для того Він приходить, щоб відновити єдність між Богом та людьми, і перемогти війну й ворожнечу, ненависть, тобто все те, що руйнує Божий образ в людині — образ гармонії райського щастя, якого всі ми свідомо чи підсвідомо шукаємо у нашій життєвій мандрівці”, — підкреслив духовний лідер греко-католиків.

Наприкінці Літургій Блаженніший Святослав разом з Апостольським нунцієм в Україні Архієпископом Клаудіо Ґуджеротті привітали усіх вірян, українців (в Україні та поза її межами) зі святом Різдва Христового та побажали щастя й миру, й, звісно, завершили богослужіння колядкою “Нова радість стала”.

Джерело:    Департамент інформації УГКЦ

05.01.2019р. Б. / Екологічний фотоконкурс «Різдвяне дерево крізь об’єктив віри» 2018-2019

Бюро УГКЦ з питань екології оголошує Всеукраїнський екологічний конкурс «Різдвяне дерево крізь об’єктив віри». 

Мета конкурсу: плекання культури святкування Різдва без шкоди для Божого створіння – природи і популяризація справді живих дерев, як альтернативи зрубаним ялинкам.

Щороку в Україні зрубують понад мільйон хвойних дерев, які мають підсилити святкову атмосферу Різдва та Нового року і під видом живих вносяться до помешкань, офісів… і навіть храмів.

Екологічний фотоконкурс «Різдвяне дерево через об’єктив віри» покликаний допомогти побачити в живій природі – Боже створіння, яке трепетно очікує Різдва, щоб разом з нами прославити мале дитя – Христа, свого Творця і Спасителя.

Умови конкурсу:

1. Власноручно, креативно та в стилі «еко» прикрасити справді живе (незрубане!) деревце – головна умова!!!
2. Зробити фото деревця (без учасників прикрашання!!) і відправити на адресу Екобюро УГКЦ.
3. Мають бути чітко вказані:

а) назва фотографії;

б) ім’я, прізвище;

в) вік і вид діяльності учасника (учням вказати школу і клас);

г) адреса;

д) телефон та email;

4. Приймаються виключно авторські фотографії живого деревця (див. пункт 1).
5. Роботи слід надіслати до 21 січня (включно) 2019 року Божого на поштову чи електронну адресу Бюро УГКЦ з питань екології з приміткою «Різдвяний фотоконкурс»:

Бюро УГКЦ з питань екології
вул. Гарбарська 22
76019 м. Івано-Франківськ
E-Mail: ekoburougcc@ukr.net

• Переможець конкурсу отримає можливість проведення відпочинку в Карпатах під час одного з вікендів в лютому 2019 (сертифікат на проживання для двох осіб).
• Нагородою за друге місце буде дводенний абонемент на катання на гірськолижному курорті «Буковель».
• За третє місце – денний скіпас на «Буковелі».

Кращі фотографії будуть розміщені на сайті Екобюро: www.ecoburougcc.org.ua

Джерело:     Інформаційна служба Бюро УГКЦ з питань екології