30.05.2018р. Б. / Ватиканська лікарня приготувала «Хартію прав невиліковно хворої дитини»

Десять принципів, на яких повинно ґрунтуватися ставлення до невиліковно хворої дитини та її родини, запропоновано у «Хартії прав невиліковно хворої дитини», яку приготувала ватиканська лікарня «Bambino Gesù».

Важливість терапевтичного союзу між родиною та лікарем, повна участь в процесі лікування, право на додаткову думку та на обрання медичного закладу, також і закордонного, доступ до експериментального лікування та паліативної опіки. Ці та інші принципи перераховані в «Хартії прав невиліковно хворої дитини», яку в понеділок, 28 травня 2018 р., представлено у Ватиканській педіатричній лікарні «Дитятка Ісуса».

Представлення відбулося під час семінару, організованого через місяць після смерті Альфі Еванса, англійського хлопчика, ураженого невиліковною недугою, що помер після відключення системи штучної вентиляції легень за рішенням лікарів, підтвердженим судом. Хартія, опрацьована на основі попередніх національних та міжнародних хартій прав дітей в лікарні, висловлює переконаність в тому, що лікувати не означає лише виліковувати. Через Європейський парламент її буде запропоновано всім країнам-членам ЄС.

Терапевтичний союз

В основі десяти принципів, перерахованих у хартії, лежить право дитини та її сім’ї на якнайкращі взаємини з лікарем та медичним персоналом. «Терапевтичний союз між родиною та лікарем становить фундаментальний елемент процесу лікування неповнолітнього», – стверджує перша стаття.

А для того, щоб переконана участь в терапевтичній програмі не була ствердженою лише на папері, необхідно забезпечити право на медичне виховання. Як підкреслює друга стаття Хартії, дитина та її родина повинні отримати можливість здобути знання, які допоможуть зрозуміти хворобу та лікування і співдіяти з медичним персоналом, який є відповідальним за те, щоб все належним чином пояснити.

Медичні заклади та лікарі повинні також забезпечити право на отримання “другої думки”, тобто, як зазначається у третій статті, отримати «поглиблення чи додаткову медичну думку щодо діагнозу чи приписаного лікування».

Найкращі засоби діагностики й лікування

Всі зусилля повинні бути звернені на те, щоб забезпечити дитині найвищий рівень лікування та супроводу, щоб забезпечити найкращі можливості для виживання. Четверта стаття Хартії наголошує, що дитина та її родина мають право на поглиблену діагностику, що включає право звернутися до структур, які мають більший досвід і кваліфікацію, також і закордонних.

П’ята стаття говорить про право дитини на доступ до найкращого експериментального лікування, згідно з протоколами, затвердженими відповідними Етичними Комітетами. Водночас, ймовірні фактори ризику у випадку неповнолітніх пацієнтів повинні бути «виключені чи зведені до мінімуму».

У світлі директиви ЄС від 2011 року про права пацієнтів на транскордонну медичну допомогу, шоста стаття стверджує також право дитини на таку допомогу, а медичний заклад, в якому вона госпіталізована, повинен шанувати право батьків на обрання лікаря, медичної команди та структури також і тоді, коли йдеться про переїзд в іншу країну. Саме заборона на перевезення до іншої країни була найсуперечливішим рішенням лікарів, санкціонованим судами, у випадку історії Альфі Еванса чи Чарлі Ґарда.

Право на паліативну опіку й духовний супровід

Сьома стаття хартії передбачає право дитини на безперервність лікування та паліативну опіку. Зазначається, що у випадку хронічного захворювання, щоразу, коли це можливо, дитина має право залишатися вдома, а також отримувати адекватні ліки для полегшення болю.

У серці «Хартії прав невиліковно хворої дитини» лежить переконання в тому, що лікувати не означає виключно виліковувати, а тому восьма стаття наголошує на праві дитини на пошану до своєї особи також і на завершальному етапі свого життя, виключаючи невиправдану терапевтичну настирливість. Дитині в таких обставинах повинні бути забезпечені адекватні та пропорційні медичні, сестринські процедури та психологічна підтримка, утримуючись від нераціональної впертості в застосуванні лікування. Інтегральною частиною лікування названо підтримку почуттєвого зв’язку між батьками й дитиною.

Дев’ята стаття підкреслює, що увага до хворої дитина та її родини повинна включати психологічний і духовний супровід, стверджуючи, що слід брати до уваги не лише «клінічні потреби, але також емоційні, психологічні та духовні».

Активна участь в лікуванні та взаємоподіл досвідом

Врешті, заключна стаття Хартії звертає увагу на досвід таких родин, яким вони можуть поділитися з іншими, та на право брати активну участь в лікувальній, дослідницькій діяльності, чи у сфері прийняття. Заохочується сприяти їхній активній ролі в лікарняних комітетах, приймальнях, в розважальних та рекреаційних заходах. Слід формувати «пацієнтів-експертів», які можуть сприяти усвідомленню, залученню та активній участі в процесі лікування, включаючи наукові дослідження та розвиток нових ліків.

Джерела:     vaticannews.va

Воїни Христа Царя

28.05.2018р. Б. / У Дрогобичі відкрили "Вікно життя" (+VIDEO)

У Дрогобичі 25 травня було відкрито «Вікно життя». Вікно, в якому жінка може анонімно залишити свою новонароджену дитину, знаходиться в пологовому будинку на вул. Шептицького, 7. Ідея відкриття «Вікна життя» належить ГО «Рух за життя».

Чин освячення «Вікна життя» здійснив єпископ-помічник Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ Григорій Комар у співслужінні з кількома священиками. Він же й виголосив невелику промову з нагоди цієї події. В заході взяли участь мер Дрогобича Тарас Кучма, його заступник з гуманітарних питань Василь Качмар, головний лікар Дрогобицької міської лікарні Володимир Чуба, головний лікар пологового відділення Володимир Штогрин, лікарі, учасники «Руху за життя», представники ЗМІ, небайдужі дрогобичани.

Основна мета створення «Вікна життя» – звести до мінімуму кількість жахливих випадків, коли матері позбавляють життя своїх новонароджених дітей або залишають їх на вокзалах, смітниках, у парках, де немає шансів вижити. Інколи жінка приховує свою вагітність, не стає на облік, народжує дитину не в пологовому будинку, і в розпачі здатна на страшний крок. Тож «Вікно життя» може врятувати життя немовляти. Навіть якщо буде врятоване хоч одне життя, то це вікно вартувало відкривати, зазначив єпископ Григорій Комар.

Джерело:    Прес-служба Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ

26.05.2018р. Б. / Папа: сім’я – це школа віри, любові та громадського виховання

Про сім’ю як місце передавання віри та школу любові говорив Папа Франциск, прийнявши на приватній аудієнції представників поліції, департаменту охорони здоров’я з їхніми родинами та постраждалих від тероризму.

«Сім’я – це перша спільнота, де навчаємо та вчимося любити; це привілейоване середовище, в якому навчаємо та вчимося також і вірити, де вчимося чинити добро. Здорова сім’я є вирішальною для майбутнього світу та Церкви, беручи до уваги різного роду виклики та труднощі, що виникають у щоденному житті. І справді, коли зустрічаємось із гіркою дійсністю, коли відчуваємо біль, коли в наше життя вривається досвід зла чи насилля, саме у сім’ї, в її спільності життя та любові, все можна зрозуміти та подолати», – мовив Святіший Отець, приймаючи у п’ятницю, 25 травня 2018 р., в залі Павла VI у Ватикані персонал римського департаменту національної поліції та представників центральної дирекції охорони здоров’я при департаменті громадської безпеки з їхніми родинами та постраждалих від тероризму.

Життя людей позначене болем та стражданнями

Глава Католицької Церкви зазначив, що кожна людська реальність позначена стражданням, про що засвідчують численні сторінки Святого Письма: братовбивче насильство Каїна над Авелем, сварки між дітьми та дружинами Авраама, Ісаака та Якова, трагедії в житті царя Давида, страждання Товії, біль Йова… Також і життя Пресвятої Родини з Назарету не було позбавлене болю та терпінь, зокрема, коли пригадаємо втечу Йосифа та Марії з маленьким Ісусом до Єгипту. Теж й Ісус, у Свою чергу, досвідчує та переживає у Своєму серці життєві випробування тих людей, яких Він зустрічає на Своєму шляху: тещі апостола Петра, яку заторкнула хвороба, Марти та Марії, які оплакували свого брата Лазаря, вдови з Наіну, яка втратила єдиного сина, римського сотника, який переживав за свого важкохворого підлеглого… Ісус завжди здатний співчувати з тими особам, які Його просять про здоров’я чи приходять до Нього зі сльозами.

Церква вказує сім’ям на кінцеву мету

«За прикладом Ісуса, також і Церква на своєму щоденному шляху знає про родинні тривоги та напруження, про конфлікти поколінь, насильство в сім’ї, економічні труднощі, відсутність гарантій зайнятості…», – мовив Вселенський Архиєрей, додавши, що Святий Дух провадить Церкву до того, щоб вона була близькою до родин, щоб супроводжувала їх протягом їхньої життєвої мандрівки, зокрема ті сім’ї, які перебувають у кризових ситуаціях чи досвідчують якесь терпіння, вказуючи їм на нашу кінцеву мету, де біль та смерть зникнуть назавжди.

Божа присутність виявляється у ніжності, турботі та любові

Папа наголосив на тому, що Ісус ніколи не залишає нас на нашій життєвій дорозі: Він прямує разом з нами, супроводжує всіх людей Своїм милосердям, а в особливий спосіб – сім’ї, які освячує в любові. «Його присутність виявляється через ніжність, пестощі, обійми матері, батька, дитини. Сім’я – це місце ніжності. Саме тому у Святих Писаннях Бог виявляється нам як батько, але також як матір, яка опікується та схиляється для того, щоб нагодувати молоком і дати їсти, – підкреслив Святіший Отець. – Церква, як дбайлива матір, навчає нас бути стійкими у Бозі, у тому Бозі, Який нас любить і підтримує». Лише виходячи з цього фундаментального внутрішнього досвіду, можемо перенести всі складності та неприємні життєві моменти, агресивності світу, невірність і недосконалості, як свої власні, так й інших людей; можемо бути святими у триванні в добрі, яке, завдяки Божій благодаті, перемагає всяке зло.

Сім’я як школа віри

Далі Єпископ Риму також вказав на інший важливий аспект сім’ї, а саме на те, що у ній передається віра. Саме в колі сім’ї ми вчимося молитись, вчимося тієї покірної та простої молитви, яка, воднораз, є відкритою на надію, яку супроводжує справжня радість задля гармонії між людьми та краси буття разом. «Епоха, в якій живемо, позначена глибокими перемінами. Ви це безперервно досвідчуєте у вашій праці, як у розслідуваннях, так і на вулицях, особливо у такому місті як Рим, – підсумував Глава Католицької Церкви. – Досвід сімейного життя допомагає вам навіть у цьому, адже він дає вам людську рівновагу, мудрість, цінності, на які можна опертися. Хороша сім’я передає також і суспільні цінності, вчить почувати себе частиною суспільного тіла, поводитись як  лояльні та чесні громадяни. Нація не може встояти, якщо сім’ї не сповнюють цього завдання. Перше громадське виховання здобувається у сім’ї».

Джерело:    vaticannews.va

Воїни Христа Царя

15.05.2018р. Б. / У Римі пройде Марш за життя

У найближчу суботу, 19 травня, в Римі відбудеться Марш за життя. Захід розпочнеться о 14:30 на площі Республіка (Piazza della Repubblica).

Марш, запланований в італійській столиці, покликаний промовити до суспільної свідомості про гідність кожного людського життя, зокрема про гідність ненароджених, які сьогодні особливо перебувають у загрозі бути вбитими через різні абортивні засоби. У модерному світі, як зрештою і у всі часи, чимало понять викривлюються і вульгаризуються, підмінюються правдиві сенси фальшивими. Тому справді важливим є доносити до суспільства правду. Правду про життя, гідність, сім’ю, братерство.

Організатори закликають долучитися до Маршу усіх небайдужих до пошанування людського життя, незалежно від релігійної приналежності чи поглядів.

Джерело:     ukr-parafia-roma.it

Воїни Христа Царя

14.05.2018р. Б. / «Марш за життя і сімейні цінності» відбувся в Івано-Франківську (+світлини)

13 травня у день, коли вшановуємо матерів, Івано-Франківськом пройшов «Марш за життя і сімейні цінності», який традиційно відбувається уже протягом декількох років.

До Маршу долучилися сотні івано-франківців і гостей міста, представники духовенства різних християнських конфесій, інформує Наталія Палій.

«Сьогоднішня молитовна хода присвячена проголошенню цінностей життя від зачаття до природної смерті, — розповідає отець Михайло Віхоть з Молодіжної комісії Івано-Франківської архиєпархії УГКЦ. – Також ми виступаємо за традиційні сімейні цінності. Дитина, яка є у лоні матері, насправді не є її власністю, щоб вирішувати — жити їй чи ні. Так само людина, яка перебуває у недузі, або на схилі літ має право на природну смерть, а не залежати від рішення інших людей позбавити її життя шляхом, наприклад, евтаназії. Адже життя як дає, так забирає Бог. Традиційні сімейні цінності – це союз подружжя, союз чоловіка і жінки - так як задумав Господь. Тому хочемо засвідчити, що не може бути двох правд і не можемо потурати гріху».

«Цим заходом хочемо звернути увагу держави на те, що більшість наших громадян вважають себе християнами і для них саме християнські цінності є важливі, додає голова ГО «Рух за життя» Ярослав Дубас. - Вони не згідні зі змінами у законодавстві, які можуть нести загрозу суспільству і сімейним цінностям. Також хочемо акцентувати увагу на вимиранні української нації. В таких обставинах, коли є старіння нації, еміграції, держава повинна вживати першочергових заходів для збільшення населення і захисту родин. Щоб молоді родини мали мотивацію жити і розвиватися в Україні. В  той самий час маємо тенденцію до зменшення народжуваності. По одній дитині в родинах і великий коефіцієнт розлучень у порівнянні з Європою загалом. Також маємо проблему з легкодоступними абортами. Їх офіційно у минулому році було понад 140 тисяч. Навіть у Росії є, так зване, «вікно життя». Тобто, людина, яка звертається з рішенням про аборт має до десяти днів для того, щоб прийняти виважене рішення. У нас цього, на жаль, немає».

На важливості збереження традиційних родинних зв’язків та цінності життя наголошують представники протестантської громади Івано-Франківська. «Сьогодні ми хочемо наголосити на тому, що сім’я – це все ж таки союз чоловіка і жінки, про це говорить Біблія, здоровий глузд і досвід розвинутих країн, - каже служитель Церкви Християн Віри Євангельської в Україні Богдан Галюк. – Бачимо, як сьогодні іде наступ на традиційні сімейні цінності і по суті цілеспрямоване, можливо, не помітне на загал знищення інституту сім’ї. Тому хочемо показати, що Україна має свій особливий шлях розвитку, не такий, як Європа і Західний світ. Але ми хочемо розвиватися на основі Божого Слова і християнських цінностей. Тому вийшли сюди родиною, щоб показати саме це».

Зберегти життя дитини - обов’язок кожної жінки, стверджують учасники «Маршу за життя». «Часто молоді жінки роблять аборт, не усвідомлюючи усю важкість цього вчинку, - ділиться учасниця маршу пані Ірина. – Наслідком його є душевна тривога, яка може ніколи не минути. Знаю про це на особистому досвіді. Тому я тут і хотіла б застерегти молодих людей від небезпеки важкої помилки. Бо тягаря від неї позбутися майже неможливо».

«Я вирішила приєднатися до цього маршу, бо хочу, щоб кожен розумів, що маємо захищати головні сімейні цінності, життя дітей, - додає Ольга. – І таких ініціатив має бути якомога більше, адже, можливо, це допоможе нам правильно формуватися і жити у суспільстві».

«Марш за життя і сімейні цінності пройшов центральними вулицями Івано-Франківська від площі біля пам’ятника Івану Франку до Вічевого майдану. На його завершення учасників заходу вітали митрополит Івано-Франківський УГКЦ Володимир (Війтишин), єпископ Бучацький УГКЦ Дмитро (Григорак), старший пастор Церкви Християн Віри Євангелької Івано-Франківська Юрій Веремій, мер Івано-Франківська Руслан Марцінків.

Джерела:  risu.org.ua

Воїни Христа Царя

11.05.2018р. Б. / Google та Facebook заблокували усю рекламу, пов’язану із референдумом про аборти в Ірландії

Google заборонив усю рекламу, пов’язану із проведенням референдуму на тему абортів у Ірландії. Заборона стосується усіх сайтів під брендом Google, включаючи YouTube, і слідує рішенню адміністрації Facebook заборонити усю рекламу на тему референдуму від рекламодавців з-поза меж Ірландії.

Таке рішення розділило думки коментаторів. Одні вітають його, вважаючи, що таким чином гарантуються справедливі дебати, а інші вважають заборону спробою вплинути на референдум, що має відбутись незабаром.

Один із політичних коментаторів зазначив для «Irish Times», що рішення Facebook пов’язане із побоюванням того, що реклама може занадто вплинути на голоси виборців, як це було у США та Великобританії. Коментатор Пет Лейгі також припускає, що з допомогою реклами в  Facebook та Google більше шансів на перемогу мають ті, хто виступає проти легалізації абортів, адже їх присутність там набагато більша, аніж прихильників абортів.

Ще один коментатор Майкл Брендан Догерті написав у «National Review», що хоча рішення Google виглядає нейтральним, однак більшої шкоди воно нанесе тим, хто проводить пролайф кампанію. За його словами, сторона, яка виступає за аборти, «має переважаючу підтримку в традиційних та друкованих ЗМІ Ірландії, в той час як менш спонсорована кампанія, яка виступає за збереження Восьмої поправки, покладається на соціальні медія».

Як інформує Catholic Herald, пролайф групи вже видали спільну заяву, в якій засуджують рішення Google. «Чітко зрозуміло, що уряд, більшість організаційних ЗМІ та корпоративна Ірландія вирішили, що необхідно зробити все можливе для того, щоб забезпечити на голосуванні вибір «Так», - йдеться у заяві. – «У цьому випадку йдеться про те, щоб відібрати можливість у опонентів, які не зробили нічого протизаконного, проводити свою кампанію в цілком законний спосіб».

Референдум щодо абортів в Ірландії має відбутись 25 травня.

Джерело:  Воїни Христа Царя

08.05.2018р. Б. / 800 тисяч перуанців вийшли на марш за життя

800 тисяч перуанців взяли участь у марші на захист життя, який пройшов вулицями столиці цієї країни.

У скерованому до них посланні єпископи розкритикували організації, які отримують велику фінансову підтримку для зміцнення проабортної діяльності, хоча конституція країни захищає життя ненароджених, пише Vatican News.

«Це непослідовно і суперечливо, бо в той час, коли перуанське суспільство бореться зі злочинністю, вбивствами, викраденням людей, насильством щодо жінок і шукає спосіб покласти край злочинам, існують рухи і організації з великими фінансовими ресурсами, які підтримують дії проти ненародженого життя, хоча воно абсолютно невинне і беззахисне і не може оборонити себе від агресорів», — написали єпископи Конференції Єпископату Перу.

У посланні, адресованому учасникам маршу за життя вони нагадали, що фундаментальне право кожної людини — це право на життя, бо воно становить основу і підставу для інших прав. Крім того, людське життя не може залежати від людських рішень. «Ми маємо бути уважними і чітко вказувати на всі політичні спроби, які не враховують захист життя від його зачаття», — написали єпископи. Бо саме тоді воно починається. Суспільство, яке не здатне захищати почате людське життя, рухається до руйнування, і не може прагнути до прогресу, коли державі дозволено винищувати життя своїх синів».

Джерела:     credo.pro

Воїни Христа Царя

05.05.2018р. Б. / Як помер Алфі: усі факти

Ми не знаємо наскільки довго прожив би Алфі, якби йому надавали відповідне лікування і опіку; ми не знаємо чи додаткові тести призвели б до встановлення діагнозу і вибору ліків… Однак, ми точно не можемо сказати, що дитина померла тільки через те, що його відключили від системи підтримки життєдіяльності.

Без сумніву, найбільшим скандалом, враховуючи усе, що відбувалось з Алфі Евенсом під час його перебування в клініці «Alder Hey», є те, що йому проводили інтубацію та вентиляцію впродовж 15 місяців та відмовили у трахеостомії через те, що вже через місяць після його поступлення до лікарні (в грудні 2016 р.) лікарі вирішили, що він має померти, навіть не намагаючись встановити діагноз. До речі, навіть якщо газети писали про те, що Алфі страждав від мітохондріального захворювання, цьому немає ані найменшого медичного доказу.

Безумовно бентежить те, що вентиляційні трубки в Алфі замінили через 5 місяців після встановлення, тому вони були повні плісняви, що батько продемонстрував на фото, показуючи численні занедбання в лікарні Ліверпулю. Маріелла Енок, директорка «Bambinо Gesù», котру не впустили до палати Алфі в англійській клініці, була глибоко вражена, коли побачила їх. Навіть якщо це правда, Алфі помер не лише через це.

Алфі піддавали жахливому лікуванню після того, як відключили вентиляцію. Оскільки його легені звикли до того, що їх розширюють механічно, лікарям слід було «відключати» їх поступово, щоб не спровокувати раптової смерті. Однак цього не сталося, хоча й він піддався впливу легеневої інфекції після того, як систему підтримки відключили.

Саме тому, як розповів Томасу (батькові Алфі - пер.) італійський лікар, з яким він сконтактувався, Алфі повинні були неодмінно призначити антибіотикову терапію, однак йому відмовили в лікуванні. Та, на диво, не зважаючи на це, він дихав без підтримки впродовж годин, бо лікарі навіть відмовили йому в наданні кисневої маски, необхідної для підтримки дихання, яке, в кожному випадку, було б автономним.

Таким чином, ввечері понеділка 23 квітня, після того як о 21:15 відключили вентиляцію, Томас попросив, щоб хтось приніс до лікарні кисень, однак поліцейські сформували на вході до лікарні бар’єр, що перешкоджав будь-якій можливій допомозі ззовні. На той момент один із сімейних юристів Павел Строілов, отримавши відчайдушний дзвінок від Томаса, поспішив до лікарні «Alder Hey». Коли Строілов увійшов, ще шість осіб намагались пройти за ним; одну з осіб, що тримала в руці кисневу маску, не впустили всередину. Тоді жінці прийшла до голови ідея, і вона перекинула маску над головами поліцейських юристу, щоб він міг передати її батькам Алфі. На той час дитині, котра вже боролась наче лев, доказуючи таким чином неправоту юриста лікарні Майкла Милонаса (під час слухань він переконував суддю Гайдена, що смерть Алфі наступить одразу після відключення вентилятора), нарешті як мінімум допомогли дихати.

Однак, лікарі спробували ще раз відібрати в дитини маску, оправдовуючись тим, що вона не є обладнанням клініки «Alder Hey». Вони двічі давали наказ відібрати її, аж поки Томас не вказав, що у смертному протоколі, який погодив суддя Гайден, не йдеться ні про позбавлення кисню, ні про відмову в харчуванні. На цій же основі, Томас змусив їх погодувати сина, котрого позбавили харчування на 36 годин. Так, Алфі не годували 36 годин; це дуже довгий період для такої малої дитини, серце котрої отримало величезне навантаження після того, як різко відключили вентиляцію.

Більше того, коли харчування нарешті дали, його подавали на мінімальному рівні. Алфі продовжував жити ще 4 дні, коли батьки захищали його від погроз лікарів, а він час від часу відкривав очі та реагував на оточуючих. Тоді, в обмін на тишу в пресі, лікарня пообіцяла Томасу дати більше кисню і більше підтримки життєдіяльності. За дві години до смерті, насичення киснем становило близько 98, а серцебиття – близько 160, і ці показники були настільки стабільними, що Томас був переконаний, що згодом йому дозволять забрати сина додому (як адміністрація лікарні сказала йому в п’ятницю в обід). Коли Томас на хвильку вийшов з палати, залишивши в палаті дрімаючу Кейт (маму Алфі - пер.) і ще одного члена родини, до палати увійшла медсестра і пояснила, що має дати Алфі чотири медикаменти (ніхто не знає які саме). Не пізніше, ніж через 30 хвилин рівень насиченості киснем впав до 15. Через дві години Алфі помер.

Ми не знаємо, наскільки довго прожив би Алфі, якби його відповідно лікували і доглядали; ми не знаємо чи додаткові тести мали б результатом встановлення діагнозу і призвели до лікування; ми навіть не знаємо чи Алфі довели до такого стану під час перебування у клініці, репутація якої є місцями жахливою, і де багато звітів є правдоподібними чи навіть недоказаними гіпотезами. Однак ми точно не можемо сказати, що дитина померла лише через те, що її відключили від системи підтримки життєдіяльності.

Як зазначив відомий генетик і науковий керівник клініки «Bambinо Gesù» Бруно Далла Даллапіккола, «маленький Алфі не зміг би довго протриматись без внутрішньовенного вкраплення поживи. Без харчування, виживання може тривати від кількох годин до кількох днів». Звичайно, що «час виживання залежить від первинного стану пацієнта», хоча у випадку Алфі «ми не можемо точно сказати». У всякому випадку, Даллапіккола підсумовує, що «незважаючи на те, чи дитина продовжує дихати самостійно, відсутність харчування є для нього загрозою».

Навіть Анджело Селікорні, відомий італійський генетик, заявив через два дні після того, як відключили вентиляцію: «Відключений від систем, хлопець витривав впродовж годин, без жодного наміру помирати». Ці зміни, за його словами, «викликають певні сумніви щодо того, наскільки «смертельним» насправді є його стан».

Алфі, вже ослаблений внаслідок лікування, був позбавлений антибіотиків, яких потребував для лікування легеневої інфекції, а потім – їжі та кисню впродовж багатьох годин. Ті, хто намагається не займати рішучої позиції, повторюють, як мантру, фразу про «надзвичайно складний випадок», межі якого важко встановити. Однак, чи не бракує тут просто відваги визнати факти і чітко сказати, що цей випадок – явна евтаназія? Зрозуміло, що якби лікарі вважали життя Алфі «марним», тоді спроби і зусилля були б не вартими застосування, і автоматично медичний підхід полягав би лише в тому, щоб покінчити з ним. Як написав Селікорні, «Якщо я вважаю зміну стану Алфі нічого не вартим, безкорисним людським життям без сенсу, то я не можу думати по-інакшому, ніж чим швидше я покладу йому край, тим краще».

Звучить як вигадка? У 2012 році виникла суперечка навколо скарг, які подали пацієнти, задіяні у «Liverpool Care Pathaway», програму паліативної опіки, яка тоді діяла в Британії. Медсестра Бернадет Лойд із «Alder Hey», вражена схожими випадками, написала до міністра охорони здоров’я, засуджуючи способи, в які помирають діти і немовлята. «Помирати від спраги – жахливо, і немислимо, щоб діти так помирали. Їхні батьки стоять на роздоріжжі і почуваються майже змушеними обирати такий шлях, оскільки лікарі говорять, що їхнім дітям залишились лічені дні для життя. Однак дуже важко передбачити смерть, і я також бачила кількох дітей, які повертались до життя після того як була запущена програма «Liverpool Care Pathaway», а потім зупинена». «Я також бачила дітей, які жахливо вмирали від спраги, бо гідрацію відключають аж до миті, коли вони помирають. Я бачила вмираючого 14-річного хлопчика, хворого на рак, в котрого язик присох до піднебіння через те, що лікарі не дозволили давати йому воду. Він зустрів смерть в муках; це була мука і для нас, медсестер, що стояли поруч. Це – евтаназія, яка запроваджується повним ходом». Національна система служби здоров’я надала відповідь Лойд, не звертаючись до суті справи: «Паліативна опіка повинна відповідати найвищим професійним критеріям, і ми повинні знати як стояти поруч з батьками в процесі прийняття рішення».

Ось чого добилось мучеництво Алфі, окрім навернення багатьох сердець: воно змусило нас об’єднатись проти монстра, подивитись на жорстокість системи євгеніки, що маскується під демократію. Систему із необмеженою владою над людиною англійські політики та судова влада вважають цивільною релігією. Ця влада руйнує настільки багато крихких життів і поширює утилітарну ментальність, що ми повинні почати боротись проти неї, якщо не хочемо покінчити таким чином. Та хто зна, можливо, історія Алфі відкриє набагато більше від цього, бо багато з нас досі мають питання, на яке не отримали відповіді: що може оправдати люту рішучість лікарні і страх від самої ідеї, щоб дитину перевезти до іншого місця? Чого насправді так боялась клініка «Alder Hey»?

Переклад: «Католицький оглядач» за матеріалами lanuovabq.it

Джерело:  Воїни Христа Царя

04.05.2018р. Б. / Франківців запрошують на “Марш за життя та сімейні цінності”, який пройде в місті до Дня матері

Такий марш в обласному центрі Прикарпаття проходитиме вже не вперше. З нагоди Дня матері, його проводили декілька років поспіль і щоразу до нього приєднується все більше охочих висловитися за збереження життя та християнських цінностей в Україні – священики різних християнських конфесій та церков, мешканці та гості міста.

Цього року “Марш за життя та сімейні цінності” відбудеться в Івано-Франківську у неділю, 13 травня, на День матері. Початок о 15 годині.

Збір учасників – на площі біля Івано-Франківського драмтеатру. Маршрут: вулиця Незалежності – Вічевий майдан. У програмі заходу – Народне Віче та гала-концерт в рамках фестивалю “Вгору Серця”.

"Ми всі збираємося і показуємо, що виступаємо за життя, за сімейні, християнські цінності. І вважаємо це основою нашого міста. Важливо, що долучаться до цього мери міст, які ухвалили рішення про захист сімейних цінностей. Ми запрошуємо до участі представників усіх конфесій, адже у цьому напрямку ми єдині", – каже міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків.

Ярослав Дубас, очільник івано-франківського руху “За життя”, сказав, що цей масовий захід має підкреслити важливість життя кожної людини:

"Ми вже шостий рік проводитимемо такий захід. Тут йде мова не лише про життя ненароджених дітей, а про життя кожної людини. Щоб воно мало найвищу цінність. У наступну неділю такий марш буде у Тернополі, також буде проходити у Києві".

Організатори закликають усіх франківців приєднатися до цього заходу, щоб показати свою єдність у відношенні до збереження традиційних християнських цінностей.

Джерела: Місто

Воїни Христа Царя

01.05.2018р. Б. / На смерть британського малюка Альфі Евенса

Не так давно ізраїльський філософ і юдейський теолог Пінхас Полонський поставив нашій західній цивілізації доволі точний діагноз: Захід перебуває на стадії саморуйнування, оскільки він відмовився від християнства і в ранг релігійних догм возвів певні етичні принципи. І саме ця нова постхристиянська релігія Заходу і є джерелом його основних проблем. Важко такий діагноз опротестовувати. Чи ще краще сказати: це просто неможливо зробити.

Смерть британського малюка Альфі Евенса є одним із трагічних підтверджень цього діагнозу. Коротко кажучи, британська держава на основі своїх вигаданих, а часто і висмоктаних з пальця етичних принципів, своїм судом винесла вирок смерті малюку Евенсу проти волі його батьків, проти закликів багатьох світових лідерів, серед них і Папи Франциска, попри готовність італійських лікарів докласти зусиль для збереження життя малюка.

Якщо говорити у світлі тенденцій, то у Великій Британії держава просувається у напрямку стародавньої Спарти, де після народження дитини міська влада вирішували чи дитина житиме, чи її кинуть зі скали.

Вже зараз Ісландія в лоні матері вбиває дітей із синдромом Дауна, у більшості європейський країн та в Північній Америці «право» жінки вбивати дитину у власному лоні нічим не є обмежене, у багатьох країнах заходу евтаназія, або сказано напряму, вбивство хворих і немічних – гарантується законом. Фактично, на Заході крок за кроком прямується до здійснення мети вождів ІІІ Рейху – тільки здорові й сильні мають право на життя, всі інші мають бути знищені.

Жахіття ІІІ Рейху, щоправда у дещо «гуманізованішій» формі, стають, здається, реальністтю у наш час. Проте, цей новий «гуманізм» є багато жахливіший, бо він не лише прикривається псевдонаукою, але й уже практично возведений у ранг релігійної догми, яку більшість не наважуються заперечувати, щоб не отримати на чолі тавро «єретик», в сучасному звучанні – мракобіс, затурканий, фанатик, відсталий, фашист, чогось там – фоб і т.п.

Чи є з цього вихід? Щиро кажучи, вихід є, але от його реальне здійснення викликає поважні сумніви. Вихід полягає у рехристиянізації західної цивілізації й відмові християн від етичних норм псевдогуманізму секулярного суспільства.  Тобто, реально християнство знаходиться у субстанціальному конфлікті з секулярною етикою, але, на превеликий жаль, більшість християн боїться навіть про це подумати, а де вже брати участь у цьому релігійному конфлікті.

Проте, якщо християни хочуть залишатися вірними Євангелії вони просто змушені відкинути не тільки перетворення етичних норм на релігійні догми, але й відкинути етичні норми секулярного суспільства, як такі, які виразно суперечать Божественному Об’явленню. І це не чиясь вигадка чи забаганка – це простий імператив слова Божого. І християни, які підуть на компроміс із новою релігією Заходу, просто за кілька років втратять усяке право називатися християнами, хоча й усе ще сповідуватимуть жахливу карикатуру на релігію як таку, яку вони називатимуть християнством. В історії такі випадки вже були. Один із них, не такий давній – так звані «німецькі християни» - насправді націонал-соціалістична секта, яка проповідувала крайній антисемітизм і вірно служила гітлерівському режиму.

о. Орест-Дмитро Вільчинський

Джерело:  Воїни Христа Царя