ЗАХИСТИМО МАЙБУТНЄ УКРАЇНИ!



ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ!

***

ЗАХИСТИМО МАЙБУТНЄ УКРАЇНИ!

На цьому блозі викладатиметься інформація та інші матеріали для ВСІХ людей, бажаючих взяти участь у безстроковій АКЦІЇ "ЗАХИСТУ ЖИТТЯ"...

Слава Ісусу Христу!

Любі, у Христі Ісусі, брати й сестри, щановні відвідувачі моїх приватних блогів, новий блог, присвячений для поширення у мережі вкрай необхідної інформації про ЗАХИСТ та ЗБЕРЕЖЕННЯ ЖИТТЯ, усім, ще ненародженим дітям, але повноправним особам української нації, даним нам у дар від Небесного Отця...

ЗАКЛИКАЮ ВАС брати активну участь у позатерміновій акції - ЗАХИСТИМО МАЙБУТНЄ УКРАЇНИ!

З повагою, сл.Б. Леонід.

30.11.15

30.11.2015р. Б. / «Виховувати сьогодні і завтра – відновлення запалу»

З 18 по 21 листопада в Римі проходив Світовий конгрес католицької освіти «Виховувати сьогодні і завтра – відновлення запалу». Про його перебіг, зустрічі, цікаві думки та місце католицьких шкіл у світі поділилася с. Георгія ПРИПУТНИЦЬКА, генеральний директор Школи святої Софії, делегат України від Львівської Архиєпархії УГКЦ.

- с. Георгіє, розкажіть про мету цього конгресу, хто представляв Україну на світовому рівні? 

Організатором участі в форумі католицької освіти виступила  Комісія освіти і виховання УГКЦ в особі с. Христофори Буштин. У складі нашої групи – директор гімназії ім. Шептицьких о. Петро Майба, п. Оксана Кочерган – голова батьківської асоціації «Алетея», о. Роман Завійський – декан філософського-богословсько факультету УКУ, п. Володимир Ковтунець – представник Міністерства освіти і науки України.

Пан Володимир брав участь у секції, де розглядалися основні концепції та основи, на яких творяться освітні закони у світі.  Для наших учасників ця секція була досить цікавою задля процесів, що відбуваються під час написання нового закону «Про освіту». На сьогодні проводиться багато  консультацій, чимало працюється з Європейськию асоціацією католицьких шкіл для того, щоби гармотно скласти цей закон. 

- Які питання розглядалися на конгресі?

У робочих сесіях конгресу брали участь та виголосили доповіді викладачі університетів, вчителі, які працюють в католицьких школах, ті, хто засновує такі школи, вони ділилися своїм досвідом. Обговорення проходило в трьох секціях: університетська, шкільна та юридична.

Першого дня роботи форуму питання, які піднімалися під час обговорення, були поділенні на блоки: перший – ідентичність католицької освіти, та другий – хто є суб’єктом католицького виховання: вчитель, батьки,  діти. Говорили про те, як мають працювати окремі групи.

Наступного дня обговорювались знову ж таки дві важливі теми: формація викладачів і педагогів закладів освіти та виклики сьогодення.  Виявляється, що багато проблем, які притаманні нашому шкільництву, турбують школи та університети на міжнародному рівні. Цікавий досвід творення програм для формації вчителів на базі католицьких університетів. На жаль, наш Католицький університет не долучений до такої праці. Однак, можливо, ми будемо робити більше програм на рівні університету, щоби вчителі могли отримати сертифікати не просто прослуханих курсів, але сертифікати-дипломи, які видає університет після двох-трьохрічного курсу.

- Які виклики на сьогодні стоять перед католицькими школами?

На сьогодні католицькі школи турбує те, як зберегти свою ідентичність в умовах сучасного світу, з його викликами.

До прикладу, католицька школи у Пакистані, незважаючи на те, що більшість населення є мусульманами, все ж має нести світові, в тому середовищі, де вони є, вчення Церкви. А це непросто.

У Франції половина учнів в католицьких школах  є мусульманами, атеїстами, євреями. Теж стоїть питання – як усіх об’єднати?

Питання – хто ми є, як маємо працювати, розвиватися, не є лише питанням нашої школи, яка тільки розпочинає будувати свій стиль, зростає, має труднощі. Це питання, яке обговорюється на світовому рівні і кожен у свій спосіб стикається з проблемою ідентичності католицької школи.

- Як в умовах війни ровивати католицьке шкільництво?

На конгресі прозвучала теза, що ми живемо в часи Третьої світової війни, яка роздроблена локально. І хоча речі не називають своїми іменами – говорять, начебто це війна в Сирії, на Донбасі, – але саме там прозвучало вголос, що ми живемо в часи  Третьої світової війни, яка триває.

Як католицькі школи мають розвиватися в такий тривожний час? Як розвиватися, якщо свою місію дуже важко нести у світ? Потрібно говорити не про проблеми, а виклики, тоді кожен виклик стає поштовхом до розвитку. Сприймати всі виклики, як такі, над чим треба думати, над чим працювати і потім з часом робити конкретні кроки, щоб їх подолати.

Що стало кульмінацією зустрічі?

Це, однозначно, була зустріч у Ватикані із Папою Франциском, який прибув на асамблею в останній день  спільної праці. У залі Павла VIприсутньо було близько семи тисяч осіб. Запрошено ще було учнів, вчителів, студентів та викладачів італійських католицьких шкіл і університетів.

Незабутні враження залишилися від зустрічі з Папою. Коли він промовляв, то за короткий час створив в залі атмосферу родини, єдності, зробив це дуже простими речами: своєю безпосередністю, доступністю. Папа пригадав   конкретних людей, з котрими спілкувався, пам’ятає те добро, яке для нього зробили.

- Про що говорив Папа Франциск?

Найперше, що Папа сказав – це «Дякую».  «Дякую» від Папи я привезла Вам і хочу сказати Вам, нашим вчителям, – «Дякую».  Цим словом Папа розпочав і закінчив зустріч. Він подякував за нелегку працю, за яку переважно мало платиться. Проте люди, на переконанням Понтифіка, працюють у католицьких школах за покликом серця, з духовним прагненням і запалом нести добро у світ.

Папа дуже заохочував до того, щоби продовжувати далі працювати, не зупинятися, на боятися труднощів. Папа Франциск навів дуже гарний приклад про те, що коли тато і мама хочуть навчити дитину ходити, вони її провокують, відпускають на ризик, бо як навчити ходити, якщо не залишити дитину і не сказати: «Іди». Зі слів Папи Франциска: «Спершу ставай однією ногою вперед, коли ти нею вже добре стоїш, тоді підіймай другу – відтак іди. Навіть якщо ти будеш ковзатися, чи твої кроки будуть не дуже рівними, ти неодмінно навчишся ходити», – сказав Папа Франциск.

«Так само і в нашому житті – стали в зону ризику і коли чуєтеся, що це стає для вас знаним, добрим, ви впевнені – не залишайтеся в тому, не залишайтеся в стабільності, бо не буде руху. Ви стоятимете на місці, а це закриває внутрішні сили. Коли відчуваєте впевненість – підіймайте ногу і знову ступайте в зону ризику. Так рухаємось вперед, до зросту, задля власного розвитку. Проте не перебувайте завжди в зоні ризику, бо можете зруйнувати все досягнуте і себе самих».

Такі приклади допомагають нам найперше налаштувати себе до того, що нам робити, як навчати дітей. Завжди треба мати отой внутрішній мир, щоб могти його передати тим, хто є навколо нас, щоб миром обдаровувати цілий світ. 

- Які думки Папа озвучив щодо війни?

Коли його запитали про війну, то відповідь Папи для мене була великим викликом. Війна, за його словами, передусім будує мури. Людина хоче відчувати себе захищеною і тому в небезпеці зачиняє двері, будує мури. Папа закликав ніколи не будувати мурів, особливо тепер, тому що це є закриттям, придушенням енергії росту і розвитку. І той розвиток, який людина і дитина має отримати – його ніколи не здобуде, якщо буде в мурах. Не будувати мурів, на його думку, є  важко, з таким прагненням треба боротися найперше в собі. Треба вчитись уміти прийняти і бути відкритим для всіх. 

Якою Папа Франциск бачить діяльність католицьких шкіл?

Папа наголосив, що католицька школа ніколи не може бути тільки для вибраних, якоюсь елітною школою. Закликав робити все для того, щоб можна було прийняти у школу якнайбільше дітей, різних дітей. Як висловився Папа, ми ніколи не знаємо, де є ті люди, котрі можуть змінити світ. Нам здається, що це діти надзвичайні, дуже навчені, але часом людина, котра змінює світ, приходить зовсім із периферії. Важливо з усіма, кого до нас Бог посилає, працювати і нести те, що ми можемо нести. Всього не зробимо, але те, що можемо виконати, Бог може помножити тільки через наш добрий намір віддати серце дітям, – розповів папа Франциск.

Чи були у Вас зустрічі та спілкування у самих католицьких школах Італії?

Ми були в Салезіянській школі в місті Мольяно-Венето, яка налічує 1200 учнів і має столітню історію. Школа трьохрівнева: початкова, гімназія і ліцей, який має п’ять профілів. При школі працює центр професійної орієнтації.

Позаяк ми приїхали після обіду, то поспілкуватися з учнями та вчителями не вдалося, лише мали екскурсію у школі. Ми бачили оформлення класів, кілька двохповерхових автобусів, які розвозили дітей додому.

Яке фінансування мають католицькі школи в Європі?

Школи переважно фінансуються за кошти батьків. Позаяк разом з невеликими фінансовими дотаціями держава накладає на школи великі обмеження, тому більшість шкіл обирають шлях самофінансування. Це дає також можливість до державної програми додавати те, що кожна школа хоче донести і батькам, і дітям. Для мене було відкриттям, що ні в Італії, ні в Америці школи не мають державного фінансування. У Франції, наприклад, школа взагалі не може бути навіть зареєстрована як католицька, заснована релігійною організацією. Є лише асоціації, громадські організації, тому що там дуже секуляризована державна політика.

Однією з небагатьох європейських країн, де школи отримують непогану підтримку, є Німеччина, яка має церковний податок і завдяки цьому створюються можливості для шкіл. Загалом у світі не багато сприяння  католицьким школам. Переважно християнська школа будується за участю Церкви, ініціативи батьків і жертвенної праці вчителів. Виявляється, що багато наших проблем, які ми маємо тут, не є суто нашими. Це універсальний стан католицького шкільництва у світі. Ми десь є на переломі добра і того, що бореться проти добра.

Який загальний настрій панував на конгресі?

Було дуже оптимістино, позаяк усі були свідомими того, що вони роблять і що хочуть донести до дітей та світу. Була велика можливість спілкування, знайомств. Багато натхненних світлих мудрих людей, котрі працюють у католицькій освіті – це потужний потенціал. Християнське виховання – правильний напрям і католицька освіта буде розвиватися, бо неможливо, щоби на такому фундаменті не виросло щось гарне і тривке, що перестоїть усі бурі. Атмосфера була чудовою. На завершення форуму, ми отримали іменні сертифікати.

- Які завдання були запропоновані конгресом для розгляду?

На взірець Європейської асоціації вчителів-католиків, яка об’єднує локальні асоціації у кожній країні, ми плануємо створити також Асоціацію вчителів-християн, або, іншими словами, вчителів-католиків. У ці асоціації можуть входити не тільки представники католицьких шкіл, але також і всі вчителі, котрі себе позиціонують християнами.  Завдання таких асоціацій – обмін досвідом, зустрічі, відпочинкові спільні заходи, поїздки на прощі.

Розмовляла Іванна РИЖАН,
прес-служба Школи святої Софії

Джерело:   Воїни Христа Царя

28.11.15

28.11.2015р. Б. / Вшануй жертв Голодомору

О 16.00 год. 28 листопада — загальнонаціональна хвилина мовчання, під час якої мільйони українців запалять свічки біля Меморіалів Голодомору та на вікнах своїх домівок. 

Запали свічку пам’яті разом з Україною та світом за жертв Голодомору.

Джерело: CREDO

27.11.15

27.11.2015р. Б. / Страсбурзький трибунал — по стороні захисників життя

Європейський трибунал Прав людини визнав у четвер 26 листопада 2015 р., що німецькі суди діяли неправильно, забороняючи діячеві про-лайф роздавати листівки поблизу клініки, де проводять переривання вагітності, та викривати медиків в інтернеті.

У липні 2005 року Клаус Гюнтер Аннен роздавав антиабортні листівки поблизу абортивної клініки.

«Людей в Освенцімі убивали нелегально, але нацистська держава, в її моральному падінні, допускала убивство неповинних людей без карних санкцій», — проголошували ті листівки. Крім цього, там було посилання на інтернет-сторінку www.babykaust.de, яку адміністрував Аннен. На тому сайті містився, серед іншого, список медиків, які роблять аборти, двоє з них були названі і в листівці.

2007 року суд за поданням обох лікарів, згаданих у листівках Аннена, заборонив пролайфісту роздавати листівки з їхніми прізвищами та публікувати їх в інтернету. Суд другої інстанції відкинув апеляцію. Тоді Аннен подав позов проти Німеччини до Страсбурзького трибуналу, стверджуючи, що суди його держави порушують 10 статтю Конвенції про права людини, яка гарантує кожному право на свободу висловлення думки.

Судді Трибуналу визнали, що Аннен має рацію, і що «німецьким судам не вдалося знайти рівновагу між правом на свободу висловлювання пана Аннена та правами лікарів на захист їхньої особистості». Вони погодилися, що активіст використав радикальні засоби, наприклад, викриваючи обох лікарів, які виконували аборти, але в своїх листівках він не написав нічого неправдивого, і тільки хотів «краще переказати інформацію про свою кампанію, яка цілком виразно викликала публічні дебати з зіткненням думок».

Стосовно згадки про Голокост, Трибунал визнав, що «не може поділити інтерпретацію німецьких судів, згідно з якими пан Аннен порівнював лікарів та їхню професійну діяльність із нацистським режимом. Тут радше можна вбачати спосіб довести до свідомості людей, що закон може відрізнятися від моральності. Розуміючи підтексти у посланні пана Аннена, підсилені через посилання на сторінку babycaust.de, Трибунал стверджує, що не співвідносить безумовно абортів із Голокостом».

26.11.15

26.11.2015р. Б. / Парагвайський президент відмовився декриміналізувати аборти

Парагвайський президент Гораціо Картес відмовився провести декриміналізацію абортів у своїй країні. Про це повідомляє портал LifeSite. Різні проабортні організації вершили тиск на владу Парагваю, з метою добитися дозволу на аборти, які в країні дозволені тільки у випадку, коли життю матері загрожує реальна безпосередня небезпека від продовження вагітності.

Проабортні організації як привід свого тиску використали випадок вагітності 10-літньої дівчинки, яку зґвалтував її прийомний батько.

Цими днями дівчинка, якій на даний момент виповнилось 11 років народила здорову дитину.

«Мати і дитина – здорові», - сказав президент Картес для ЗМІ, - «Тим, які домагалися, щоб цій матері було дозволено зробити аборт можу сказати: якби так сталося, як деякі хотіли, стовідсотково було б знищено одне життя, а могло статися так, що і два. Ми ж вчинили так, як нам наказує наша совість, як написано в нашій Конституції і як це вимагають наші релігійні переконання. Ми – католики, складаємо 80% парагвайців».

Джерело:   Воїни Христа Царя

25.11.15

25.11.2015р. Б. / «Подія, що відкриває дорогу ідеологічній (ЛГБТ) колонізації України»

Попри те, що законопроект № 3442 вже було відхилено згідно з регламентом Верховної Ради, за наполяганням голови парламенту Володимира Гройсмана 12 листопада 2015 року відбувся його повторний розгляд.

З третьої спроби спікерові ВР вдалося зібрати голоси для повернення до розгляду цього проекту. Однак подальші чотири голосування за законопроект № 3442 в цілому як закон були безуспішні, що відповідно до статті 10 Закону України «Про регламент Верховної Ради України» свідчить про факт відхилення та зняття з розгляду цієї законодавчої  ініціативи.

Попри це, після півгодинної перерви для консультацій з лідерами фракцій, голова ВР зажадав від депутатів розгляду цих поправок вже втретє. І одразу, після позитивного голосування за це, поставив законопроект № = 3442 ще раз на розгляд у цілому як закон.

За таке рішення проголосували 234 народних депутата, проти були 42, утрималися — 18, не голосували — 39.

Порушуючи регламент ВР, за законопроект № 3442 проголосували: 108 депутатів зі 139 від фракції Блоку Петра Порошенка, 65 із 81 від партії «Народний фронт», 15 із 26 від Об’єднання «Самопоміч», 14 із 19 від ВО «Батьківщина», 14 із 50 позафракційних депутатів, 9 із 23 від групи партії «Відродження», 8 з 20 від групи «Воля народу», 1 із 21 від фракції Радикальної партії О. Ляшка.

Окрім згаданих порушень, розгляд законопроекту відбувався без жодного обговорення, без розгляду альтернативного законопроекту № 3442‑1 із компромісними формулюваннями, без доопрацювання пропонованих змін під час підготовки до другого читання, з кількаразовими голосуваннями за одне і те саме питання.

До того ж законопроект № 3442 не містить жодних застережень щодо можливості Церквам і релігійним організаціям відмовляти у працевлаштуванні особам нетрадиційної сексуальної орієнтації через те, що їх спосіб життя не відповідає наявним для релігійних інституцій моральним вимогам.

Ігноруючи цілий комплекс порушень закону під час голосування з цього резонансного питання, європейські дипломати вже висловили українським депутатам свої привітання. Натомість на зловживання регламентом ВР відреагували деякі громадські активісти, а також Церкви та релігійні організації.

Чи потрапить проголосована 12 листопада норма до нового кодексу, депутати мають остаточно вирішити під час підготовки законопроекту № 1658 до другого читання та під час голосування за нього в цілому як закон, — що має відбутися не раніше, ніж за три тижні після 12 листопада, повідомляє Інститут релігійної свободи. 

Бачимо, що наші депутати тривалий час були дуже толкові, вісім разів відкидали пропоновані зміни, попри натиск із боку Президента і голови Парламенту.

Чому деякі впливові середовища у Європі так сильно тиснули насамперед на Президента й уряд України, а потім на окремих представників народу? Чому для них це було таке важливе, що вони не посоромилися схвалити порушення демократичних принципів, аби лиш ці формулювання було впроваджено в українське законодавство?

Якщо ми уважно приглянемося, що саме означають вимушені поправки, то зрозуміємо, що точиться боротьба за високу ставку. Формулювання про «ґендерну ідентичність» і «сексуальну орієнтацію» — це введення ґендерної ідеології на рівні законодавства України, а ця ідеологія — знаряддя ідеологічної колонізації України. Це вельми сумне й вельми небезпечне явище.

Найімовірніше, чимало представників наших еліт не усвідомлюють, що це може означати на практиці, бо якого нищення суспільства, народу, сім’ї та окремих людей це може призвести. Вочевидь це тривалий процес, але ми повинні усвідомлювати, що ґендерна ідеологія означає радикальне відкинення істини про існування Бога-Творця. У своїх наслідках вона радикально антиекологічна, оскільки виходить із того припущення, що не існує чогось такого як природа, яку людина отримала і яку має шанувати.

Святіший Отець Франциск іще як кардинал Берґольйо у подібному контексті змін законодавства Аргентини писав до вірних 22 червня 2010 року: «Тут видна заздрість сатани, який через обман увійшов у світ: заздрість, яка хитро прагне знищити розмноження [людини] і порання нею землі. Не будьмо наївні, це не тільки законопроект (він — лиш інструмент); це «порух» отця брехні, який намагається вводити в оману і дурити дітей Божих. Ісус же каже, що аби захистити нас від оббріхувача-винувача, пошле нам Духа Правди».

Зокрема в ці листопадові дні ми споминаємо страхітливі часи Голодомору. Як же стало можливим організувати смерть від голоду стількох мільйонів людей? Як це було можливо — приректи їх на смерть від голоду і водночас переконувати їх, що вони злодії та вороги народу, їх, які трудилися щодня, аби люди мали хліб? Як це було можливе, з якої диявольської ідеології зродився настільки страхітливий злочин і примус людини?

Ми повинні усвідомити, що ідеологія ґендеру виростає з тієї само диявольської ідеології, з того само фальшивого розуміння людини. То Маркс проголосив, що людина не має ніякої природи, яку слід прийняти і жити згідно з нею. Людина, згідно з його думкою, є тим, що вона робить, як реалізується і чим стає завдяки праці: рахується тільки praxis. Це означало, що в послідовному розвитку цієї ідеї потрібно знищити капіталістів, які крадуть плоди праці й так роблять людині неможливим буття собою. Хіба виконання цієї програми більшовицькою революцією в колишньому СРСР, а також численними подібними революціями в Китаї, В’єтнамі, Камбоджі, Кубі, Північній Кореї, Албанії — привели до справжнього визволення людей праці: робітників, селян, учителів, лікарів, економістів…?

Із цього ж самого мислення вийшов радикальний фемінізм, який, слідом за Марксом, ствердив, що жінка може бути щасливою, може реалізуватися і стати собою виключно через професійну діяльність. Однак це неможливо для всіх без винятку, бо жінка повинна бути вдома з дітьми. То вона народжує дітей! Жінка народжує дітей, тому що інтимний зв’язок чоловіка й жінки за своєю природою скерований на створення нового життя. Отож аби визволити жінку, в розумінні фемінізму треба розірвати природний зв’язок між інтимним єднанням і зачаттям нового життя та його подальшим народженням. Як це можливо зробити? — Через контрацепцію й аборти. Хіба цей шлях «визволення» жінки, що заперечує, відкидає своє покликання до материнства, приніс жінкам щастя?

Ґендерна ідеологія це наступний етап втілення фальшивої марксистської ідеології, яка зводить людину на манівці. Комунізм в СРСР на початку свого історичного існування пробував відкинути традиційну християнську мораль, а що це виявилося неможливим, то був змушений погодитися, що хоч би частково треба вшанувати природний закон і підлаштувати його до так званої соціалістичної моралі. Нинішня ідеологія ґендеру посувається далі, відкидає фактично будь-яку моральність і всі принципи, бо кожен сам собі має створювати свою природу й завдяки цьому має свої власні, які з цієї природи випливають, принципи поведінки.

Що на практиці означають проголосовані парламентом зміни? Серед іншого — те, що не можна ні до кого мати претензій і не можна його звільнити з роботи через те, що він стверджуватиме свою ґендерну ідентичність. А що таке ґендерна ідентичність? Це статева ідентичність, яку людина сама собі обирає відповідно до форми сексуального вираження. Нинішні ідеологи ґендеру кажуть, що кожен має право виражати свою сексуальність як йому захочеться, і тому насправді існує дуже багато ґендерних ідентичностей. Я прошу подумати про такі різнорідні форми сексуального вираження, шо їх ми нормальною мовою називаємо збоченнями. У дитячому садочку, в армії, у семінарії, в лікарні, школі буде заборонено будь-кому звертати увагу на сексуально некоректну поведінку, а тим більше звільняти його з роботи на цій підставі. Ну бо ж кожен має право «бути собою» також і в цій галузі життя, бо це його ідентичність і він має право навіть публічно її практикувати.

Певна справа, це не настане одразу, бо це тривалий процес. Спершу відбувається знищення того, що людина завжди відчувала і прагнула переживати, а саме: що її тіло разом із її сексуальністю має виражає любов. Людина завжди розуміла, що вона — людина, тобто що її сексуальність існує заради любові, для особистого єднання з іншою людиною.  Багато разів їй це не вдавалося, але людина завжди цього прагнула, саме це ставила собі за ідеал і коли досягала його — була щаслива. Людина знала, що вона не тільки тварина, і що вона може бути насправді щаслива, коли підкорить своє тіло, коли використає свою сексуальність, статевість для глибокої особової спільності з іншою людиною. Ідеологія ґендеру прагне все це знищити. Вона прагне знищити сім’ю, материнство, батьківство, пам’ять про походження людини. Аналіз становища у країнах, де вже певний час ця ідеологія панує, — показує, що наслідки цього дуже серйозні.

Для прикладу, можемо дослідити почуття безпеки і переживання сексуального насильства у жінок. Нещодавні дослідження, проведені у країнах ЄС, показали, що найбільше жінки зазнають насильства у Данії (52%), Фінляндії (47%), Швеції (46%), Голландії (45%), Великій Британії та Франції (по 44 %) — тобто у країнах, де ґендерна ідеологія запроваджувалася ще з 1960‑х. І навпаки, найменший показник жіночого насильства зареєстровано там, де зберігаються традиційні моделі відносин: Португалія — 24%; Мальта — 22%; Словенія — 22%; Кіпр — 22%; Іспанія — 22%; Польща — 19%… Лише 11 % опитаних польських жінок відповіли, що протягом року перед опитуванням стали жертвою сексуального зґвалтування (у цьому сенсі кращі результати лише у Румунії — 11%, Словенії — 11% та Литви — 9%).

У Польщі також зафіксовано найменший відсоток жінок, які у дитинстві зазнали насильства (18%). До цього списку також входять Словенія (16%) та Кіпр (15%). Тоді як 53% мешканок Фінляндії, 46% Данії, 44% жінок Люксембургу, 50% Естонії, 44% Швеції, 47% жінок Франції визнали, що зазнавали насильства ще у віці до 15 років.

Лише 4% жінок Польщі, 4% на Кіпрі, 3% у Чехії, 2% Хорватії, 6% Литви, 3% Португалії, 5% Угорщини, 1% жінок Румунії вказали, що зазнали будь-якої форми сексуального насильтва у дитинстві. Тоді як, для порівняння, ця статистка у Нідерландах становить 20%, Бельгії — 14%, Швеції — 15%, Великій Британії — 18%, Франції — 20%, у Фінляндії та Естонії — по 11%, у Данії та Німеччині — по 13%.

Із цих даних стає зрозуміло, що в країнах, де ґендерна ідеологія систематично вводилася з 1960‑х рр. минулого століття, коефіцієнт насильства над жінками значно вищий, а жінки почуваються менш захищеними у суспільстві.

Керівники нашої держави, певно, не бачать цього виразно, і під тиском частини європейських еліт, які відмежувалися від християнських коренів, що з них виросла сила і культура Європи, — пішли на поступки, здавалось би, невинні. Ми маємо їм допомагати, пояснювати і переконувати, що Україна має йти власним шляхом, згідним із природою і християнськими коренями. Тільки тоді Україна матиме майбутнє.

Дорога, яку нині вибрали чимало представників європейських владних кіл, провадить до урвища, бо це дорога безбожництва і заперечення законів природи. Ми врятуємося, коли підемо своєю дорогою — дорогою, яку вибрали наші предки, вирішуючи стати охрещеною Київською Руссю.

Єпископ Радослав Змітровіч

24.11.15

24.11.2015р. Б. / Про законодавчу заборону абортів в Україні

Сьогодні, згідно статистики, в Україні народилось 803 дитини, померло 1889 людей, з них 685 були вбиті абортами. Із 1990 по 2015 р. населення України скоротилось на 9 мільйонів (з 52 млн до 43 млн), при цьому було зроблено близько 30.000.000 абортів.

Сьогодні ти маєш можливість долучитись до захисту всіх ненароджених малюків! Це займе 2 хвилини твого часу: зареєструйся на сайті офіційного інтернет-представництва Президента України і підтримай цю ініціативу!

Допоможи ненародженим дітям побачити світ! Підтримай ініціативу щодо законодавчої заборони абортів у своїй державі!
Твій голос дуже важливий! Не будь байдужим! Ти можеш спасти комусь життя!

Проголосуй сам і розкажи іншим (facebook, vk, twitter, e-mail, face-to-face)!
  1. АДРЕСА ПЕТИЦІЇ
  1. ТЕКСТ ПЕТИЦІЇ
Звертаємося до Вас із закликом посприяти у законодавчому затверджені заборони абортів в Україні!

В Україні за останні роки реєструється від’ємний показник природного приросту населення. Велика кількість абортів свідчить про моральний занепад суспільства. Аборт підриває основи не лише держави, а передусім – сім’ї, як найменшої її організаційної складової. Аборт являється беззаперечним моральним злом, що підриває базову загальнолюдську цінність – право на життя.

Життя людини починається з моменту зачаття і повинно захищатися як до так і після народження, про що йдеться у преамбулах "Конвенції про права дитини" ООН та "Декларації прав дитини" ООН: «дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження».

Наслідками аборту та відсутності його законодавчої заборони є:
  • для жінок: велика ймовірність як фізичних так і психологічних травм, а також втрати здатності народжувати дітей у майбутньому;
  • для чоловіків: ймовірність виникнення найчастіше алкогольної, а також іншого роду залежностей у зв’язку з психологічною травмою після скоєння жінкою аборту;
  • для сім’ї: сімейні конфлікти та розлучення, збільшення кількості безплідних подружніх пар;
  • для держави: демографічна криза, збільшення кількості неповносправних членів суспільства.

Зважаючи на все вищевказане, просимо Вас про наступне:

  1. особисто подати до Верховної Ради України законопроект «Про захист людського життя від моменту зачаття і до природної смерті», а також посприяти у його прийнятті;
  2. запропонувати Верховній Раді України внести зміни до статті 3 чинної Конституції України і викласти її в такій редакції: «Людина, її життя від зачаття до природної смерті, здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю»;
  3. запропонувати Верховній Раді України внести зміни до статті 27 чинної Конституції України (у Проекті нової Конституції України від 13.07.2015 р. їй відповідає стаття 23) і викласти її в такій редакції: «Кожна людина має невід’ємне право на життя від зачаття до природної смерті». Закликаємо Вас привести усі законодавчі та підзаконні акти у відповідність до статті 27 Конституції України (у Проекті нової Конституції України від 13.07.2015 р. їй відповідає стаття 23) у пропонованій редакції.

Джерело:   Воїни Христа Царя

23.11.15

23.11.2015р. Б. / "Насправді тривожно",- сіднейський єпископ засуджує урядове розслідування у справі єпископа за захист подружжя

Єпископ Ентоні Фішер з Сіднею засудив як "приголомшливу і по-справжньому тривожну" погрозу судовим позовом, порушеним проти його брата-єпископа за розповсюдження у місцевих католицьких школах брошури, в якій підтримується католицьке вчення про шлюб, як союз чоловіка і жінки.

"Австралія є учасником договорів, що гарантують свободу релігії і слова, і регулярно закликає інші країни до їх дотримання. Тому приголомшливо і по-справжньому тривожно, що проти людей, які висловлюють традиційні християнські переконання про шлюб, можуть бути порушені позови",– сказав Архиєпископ минулого тижня у відповідь на вручення єпископу Хобарту Джуліану Портеоусу повідомлення від управління верховного комісара у боротьбі з дискримінацією, про подання скарги проти нього.

Скарга активіста-транссексуала Мартіна Делані - біологічного мужчини, який в даний час говорить, що він є жінкою - була подана після поширення єпископом Портеусом 18-сторінкової брошури під назвою "Не жартуйте з подружжям" у місцевих католицьких школах. Брошура, яку видали єпископи країни, подає деталі вчення Церкви про сексуальність і подружжя. Вона доводить, що перевизначення поняття шлюбу для дозволу гомосексуальним партнерствам називатись "подружжям" є "крайнє несправедливим" стосовно дітей, дорослих і суспільства.

"Католицька Церква піклується про подружжя, тому що воно є фундаментальним благом саме по собі, основою людського існування і процвітання та благословенням від Бога»,– йдеться в брошурі.

У своїй скарзі, поданій 15 вересня, Делані зазначив, що брошура "ображає і принижує" одностатевих партнерів і дітей, яких вони виховують, відмічаючи, що "одностатеві стосунки є [всього] дружніми", що "люди з одностатевим потягом не мають повноти" і що" діти одностатевих пар не є здоровими і доброчесними".

Делані вимагає не тільки публічного вибачення від єпископів країни, але і введення програми підвищення ЛГТБ-обізнаності серед всіх співробітників і студентів у системі католицької освіти.

Але єпископ Фішер сказав, що немає нічого такого в брошурі, що могло б бути витлумачено зневажливо стосовно будь-якої конкретної з цих груп.

"Справедливі читачі тексту заяви єпископів про шлюб мали б бачити, як ретельно підібрано слова у цій дійсно співчутливій заяві, не призначеній провокувати чи завдавати шкоди комусь. Скоординована кампанія, що спостерігала за цими публікаціями припускає, що деякі люди просто не можуть толерувати християнські переконання, які хтось сповідує, хтось висловлює і на когось вони мають вплив.

Раніше цього року єпископ Фішер засудив залякування австралійців, щоб вони визнали одностатеві "шлюби", заявивши, що існують "потужні сили", сповнені рішучості змусити замовкнути будь-яку опозицію" і "залякати нас усіх визнати деконструкцію і перевизначення фундаментальної інституції".

У звіті Сіднейської єпархії відзначено, що Делані подав скаргу в Тасманії, бо там є лазівки в державній системі.

"Причиною того, що скарга була подана в Тасманії є унікальність її анти-дискримінаційного закону, що забороняє поведінку, яка може призвести до покривдження, приниження, залякування, образи чи насміхання з іншої людини на основі, серед іншого, сексуальної орієнтації",– йдеться у звіті.

Комісар дав єпископу Портеосу і єпископській конференції 21 день для того, щоб відповісти на звинувачення. Розслідування, як очікується, займе до шести місяців, після чого скаргу може бути знято, передано для примирення чи подано до судового слухання.

22.11.15

22.11.2015р. Б. / Школа молитви Бенедикта XVI (9)

Дорогі брати і сестри,
у кожному віці, чоловіки і жінки, які присвятили своє життя в молитві Богу у монашому чині, знайшли свою спільноту в особливо красивих місцях: сільській місцевості, на вершинах гір, гірських долинах, берегах річок та морів і, навіть, на невеликих острівцях. Такі місця поєднують у собі два дуже важливі елементи для споглядального стилю життя: красоту творіння, яке нагадує красу самого Творця та тишу, яку можна зустріти поза межами міст і далеко від впливу засобів масової інформації.

Тиша – це стан зовнішнього середовища, що є найбільш сприятливим для споглядання, слухання Бога та роздумів. Сам факт насолоди тишею та бажання бути, так би мовити, «заповненим» цією тишею, схиляє нас до молитви.

Великий пророк Ілля на горі Хорив – тобто, Синай – пережив потужний вітер, тоді землетрус та ще й вогонь, та не у всьому цьому був Господь; він упізнав Бога у лагідному вітерці (1 Царі 19:11-13).

Бог розмовляє в тиші, але ми повинні знати, як Його слухати. Тому монастирі і є тими оазами, де Він промовляє до людей; і саме монастир є символічним місцем, адже це закритий простір, який, однак, є відкритий Небу.

Завтра, дорогі мої, нагряне свято святої Клари Ассізької. Тому я б хотів нагадати про один духовний оазис, який є особливо дорогим для францисканців та й всіх християн: маленький жіночий монастир св. Дам’яни, розташований поблизу міста Ассізі, серед оливкових гаїв, які простягаються схилом аж до церкви Санта Марія дельї Анджелі е деї Мартірі. Поруч з цією маленькою церквою, яку відновив святий Франциск після свого навернення, Клара та її перші супутниці створили спільноту, живучи молитвою та скромною працею. Їх називали «Бідні черниці», а їхній «спосіб життя» мало чим відрізнявся від того, яким жили францисканці: «Наслідувати святе Євангеліє Господа нашого Ісуса Христа» (Правило св. Клари, І,2), зберігаючи союз взаємної благодійності (там же X, 7) та особливо наслідувати убогість та сумирність Ісуса та його Пречистої Матері (там же, XII, 13).

Тиша та краса місця, у якому мешкає чернеча спільнота – ця проста та сувора краса – неначе відображає духовну гармонію, яку сама спільнота і прагне створити. Світ, а особливо Європа, всипаний духовними оазисами, деякі з них вже дуже древні, інші побудовані нещодавно, а ще інші відновлювали нові спільноти. Якщо подивитися на речі з духовної точки зору, такі місця є «хребтом» світу! Тому не випадково багато людей, особливо під час відпочинку, проводять декілька днів саме тут: душа теж, дякуючи Богові, має свої потреби!

Давайте також згадаємо святу Клару. Згадаємо й інших святих, які нагадують нам про важливість звернення нашого погляду на «небесні речі», серед них свята Едіт Штайн, Тереза Венедикта Хреста, кармелітка, спів-покровителька Європи, смерть якої ми святкували вчора. А сьогодні, 10 серпня, не можна забути святого Лаврентія, диякона та мученика, і особливо привітати римлян, які завжди шанували його, як одного із своїх покровителів. Наприкінці, звернемо наш погляд до Діви Марії, яка може нас навчити полюбити тишу та молитву.

БЕНЕДИКТ XVI
ЗАГАЛЬНА АУДІЄНЦІЯ
Кастель-Гандольфо
Середа, 10 серпень 2011


21.11.15

21.11.2015р. Б. / Певні кола в Церкві йдуть дорогою ліберального протестантизму – кардинал Ґерхард Мюллер

"Сьогодні існує багато викликів для віри, а деякі «католицькі» кола йдуть дорогою ліберального протестантизму" – зауважив Префект Конгрегації у справах віри кардинал Ґерхард Людвіґ Мюллер на пленарному засідання Єпископської конференції Чилі. Про це з посиланням на портал «La nuova Bussola Quotidiana» повідомляє хорватська редакція Радіо Ватикану.

В часі своєї промови кардинал Мюллер звернув увагу на сучасні виклики перед католицькою вірою.

«Завдання Церкви не полягає в тому, щоб презентувати думку Її членів. Завдання Церкви – презентувати погляди Свого Глави і Засновника – Ісуса Христа» - наголосив Глава однієї з головних ватиканських дикастерій. На думку кардинала Мюллера найбільша частина сучасних викликів вірі зумовлена незнанням і це є ще однією спонукою до активнішої євангелізації.

Інша частина викликів походить з «душпастирської і теологічної атмосфери, сповненої помилок і викривлень, які потрібно виправляти та лікувати» - вважає Префект Конгрегації у справах віри. На жаль, ця тяжка атмосфера стала усюди присутньою.

«Єпископська конференція існує не для того, щоб підмінити собою єпископа, але щоб йому допомогти, як це пояснив св. Іван Павло ІІ у документі «Apostolos suos». На думку кардинала Мюллера, прагнення до «децентралізації», про яку йшлося на останньому Синоді єпископів Католицької Церкви, породжене етичним релятивізмом. «Очевидно, що сьогодні у деяких колах у вчення віри введено елементи, які є властивими ліберальному протестантизму. Особливо у європейських державах» - наголошує кардинал Мюллер.

«Ця форма релятивізму є присутньою в Церкві у багатьох формах. Пригадаймо собі реакцію відкидання, яку в деяких церковних колах викликала Декларація «Dominus Iesus». Ці кола не зникли. Вони і далі є присутніми в Церкві в інших проявах і пастирі мають могти їх контролювати, аналізувати і зривати з них маски. Одним з чергових проявів цих кіл є спроба створення релігійного синкретизму» - відзначив кардинал.

«Ці кола проявляють себе через релятивізм, який розмиває антропологічні істини, а це найвидніше проступає в пануванні теорій, особливо гендерної, які тягнуть за собою повний антропологічний відхід від християнського розуміння особи, шлюбу, сім’ї, життя й інших питань» - твердить ватиканський прелат.

Префект Конгрегації у справах віри також зауважив що саме ці теорії призвели до  теологічного відступництва від віри в Чилі, якому мусять тепер протистояти чилійські єпископи. Теологічне відступництво, на думку кардинала, може проявлятися у різноманітних формах, однією з найрадикальніших форм цього є вимога, щоб Церква достосувалася до пануючих у світі моделей.

Кардинал Мюллер зазначив, що не досить виступати з засудженням помилкових теорій, але «потрібно хоробро й відважно визнати помилки та проголошувати істину, особливо даючи через ЗМІ роз’яснення істини, яка має завжди світити повним світлом».

«Потрібно вимагати, щоб наші теологічні роздуми виходили від того, що дано нам в Об’явлені. Тому необхідно завжди навчати у повній згоді з Катехизмом Католицької Церкви, який проголосив св. Іван Павло ІІ, давши його Церкві, як інструмент у службі церковної єдності й непомильну норму віри» - підсумував Префект Конгрегації у справах віри.

Джерело:   Воїни Христа Царя

20.11.15

20.11.2015р. Б. / Греко-католиків закликають стати на підтримку святості шлюбу [ПОКРОКОВА ІНСТРУКЦІЯ]

Усіх вірних УГКЦ просять рішуче відреагувати на запропоновані зміни до закону про шлюб, підтримавши вимогу щодо неприпустимості видалення з Конституції України визначення шлюбу як союзу чоловіка та жінки, а також щодо захисту життя людини від зачаття до природної смерті.

З таким проханням звернувася владика Венедикт Алексійчук, єпископ-помічник Львівської архиєпархії Зазначаючи, що "Українська Греко-Католицька Церква в особі Блаженнішого Святослава неодноразово зверталася до представників української влади із закликом захистити життя зачатих дітей, яких знищують в абортаріях...", Владика підкреслив наступне:
"Цього року робоча група з питань змін до Конституції України намагалася видалити з Конституції визначення сім'ї як союзу чоловіка і жінки, що є прямим намаганням перекреслити християнські сімейні цінності.

Не маємо права мовчати і залишатися байдужими в час, коли ворожі сили хочуть перетворити нашу країну на духовну і культурну руїну.

Закликаю Вас засвідчити свою позицію і підтримати Вимогу до Президента України та інших органів державної влади щодо неприпустимості видалення з Конституції України визначення шлюбу як союзу чоловіка та жінки, неприпустимості появи в Конституції України нового визначення «сексуальна орієнтація», а також, щодо захисту життя людини від зачаття до природної смерті".

Як кожен може підтримати вимогу?

Спосіб І. Паперове звернення до Президента, Уряду та Парламенту

Видрукувану та заповнену вимогу можна надіслати в конверті листом на адресу адміністрації Президента (01220, м. Київ, вул. Банкова, 11) і Верховної Ради (01008, м.Київ, вул. Грушевського, 5). Але Церква рекомендує, щоб ці вимоги були зібрані у єпархіях чи екзархатах. Тобто кожна людина може принести заповнений документ у своє єпархіяльне управління, звідки листи всі разом передадуть в Київ.
Спосіб ІІ. Електронна петиція до Президента

1. Зареєструватися на сайті інтернет-представництва Президента України
2. Увійти на сайт, після підтвердження реєстрації.

У зв'язку із численними зловживаннями щодо реєстрації, створення петицій та голосуваннями, адміністрація сайту Президента створила додаткові рівні захисту – ідентифікацію особи, яка вперше реєструється на сайті petition.president.gov.ua або підписує петицію (для вже зареєстрованих користувачів).

Процедура ідентифікації (окрім введення е-мейлу, прізвища, імені та по-батькові) здійснюється двома шляхами: введенням свого ідентифікаційного номера, або ж введенням номера своєї банківської картки. Адміністрація сайту Президента впродовж двох днів проводить ідентифікацію особи, після чого на зареєстровану електронну скриньку приходить дозвіл увійти на сайт із своїм логіном і паролем та проголосувати за ту чи іншу петицію.

3. Перейти на сторінку петиції та підтвердити свою згоду – кнопка "Підписатися".

Важливо! На сайті президента є кілька подібних петицій, прохання звернути увагу на номер петиції: №22/006556-еп.

Текст елетронної петиції можна знайти тут.
Підписати петицію можна тут.

Церква закликає вірних набратися терпеливості і все-таки проголосувати за цю петицію і стати на захист сім'ї та життя.

Нагадаємо, що з цього приводу уже було оприлюднено звернення Блаженнішого Святослава до Голови Верховної Ради України.


Джерело:   Воїни Христа Царя

19.11.15

19.11.2015р. Б. / Папа: Нехай двері наших домівок стануть дверима милосердя

«Двері Божого милосердя завжди відчинені», а з нашого боку «потрібна сміливість, щоб переступити через їхній поріг». У контексті наближення Ювілею Милосердя, Папа Франциск присвятив своє повчання, виголошене з нагоди загальної аудієнції у середу, 18 листопада 2015 р., темі сім’ї та милосердя.

Від жовтневого Синоду Єпископів, як пригадав Святіший Отець, «всі родини та ціла Церква отримали велике заохочення зустрітися на порозі цих відчинених дверей». Синод закликав Церкву «відчинити свої двері», щоб вийти з Господом назустріч синам і донькам, які, іноді, «розгублені» чи «загублені» в цей непростий час, а християнські родини – відкрити свої двері для Господа, Який чекає на можливість увійти. «І якщо двері Божого милосердя завжди відчинені», то також і двері наших храмів та спільнот повинні бути такими, спонукаючи нас виходити назовні та «нести всім це Боже милосердя».

У цьому контексті Папа підкреслив багатогранність символу дверей. «Двері, – сказав він, – повинні, без сумніву, захищати, але не відкидати». Двері не виламуються, а проситься увійти, «тому що гостинність ясніє у свободі прийняття та затемнюється нахабністю силового втручання». Двері відкривають, щоб побачити, чи назовні хтось нас чекає…

«Двері багато-що можуть розповісти про дім, а також – про Церкву. А від того, хто відповідальний за двері, вимагається уважного розпізнавання та, одночасно, він повинен викликати велике довір’я», – вів далі Наступник святого Петра, скерувавши слова вдячності всім, хто в спільнотах, храмах та різних установах виконує обов’язки консьєржа, адже «часто ввічливість та привітність на прохідній здатні створити образ гуманності та гостинності всього дому».

У цьому контексті Папа вказав на те, що всі ми є «сторожами та слугами Божих Дверей», а ними є Ісус, Який Сам казав: «Хто пройде через мене, той спасеться; він увійде, вийде та знайде пасовисько». Як бачимо, «Ісус – це ворота, які дають увійти та вийти, тому що Божа кошара – це притулок, а не в’язниця». І лише злодії «уникають дверей», намагаючись «влізти деінде».

Далі Ісус сказав, що Він є Добрим Пастирем, почувши голос Якого, сторож відкриває та впускає овець, приведених Пастирем, включаючи тих, які були загубленими і яких Він розшукав. «Отож, можемо сказати, – зауважив Святіший Отець, – що ми повинні бути, як той сторож. Церква є воротарем Господнього дому, а не його володарем».

Посилаючись на Пресвяту Родину з Назарету, «якій добре відомо, що означають зачинені чи відкриті двері», Святіший Отець заохотив всі християнські родини зробити пороги своїх домівок «маленьким знаком Дверей милосердя та Божої гостинності».

19.11.2015р. Б. / Про гендерну ідентичність і сексуальну орієнтацію говоритимуть на прес-конференції у Києві

У четвер, 19 листопада, о 10.30 в інформаційному агентстві Інтерфакс Україна відбулася прес-конференція на тему внесених змін до Трудового кодексу в частині впровадження термінів «гендерна ідентичність» і «сексуальна орієнтація».

Високі представники  Українських Церков і релігійних організацій різних конфесій заявили офіційну позицію щодо проголосованого напередодні закону №3442. Йшлося, зокрема, про загрози фундаментальним правам і свободам роботодавців і віруючих громадян, які виникли через проголосовані зміни.

Учасники прес-конференції:
· Євстратій (Зоря), архиєпископ, речник УПЦ КП
· Олекса Петрів, протоієрей, керівник Департаменту зовнішніх зв’язків УГКЦ
· Ігор Лук'янов, представник головуючого у Всеукраїнській раді Церков і релігійних організацій, заступник Старшого єпископа Української Християнської Євангельської Церкви
· Моше Реувен Асман, Головний рабин України

18.11.15

18.11.2015р. Б. / Подружні пари запрошують на реколекції в Собор св.Юра

У суботу, 28 листопада 2015 р.Б., у перший день Різдвяного Посту, запрошуємо подружні пари на реколекції.

Тема реколекцій — ГІДНІСТЬ  ХРИСТИЯНСЬКОГО  ПОДРУЖЖЯ.

Програма реколекцій:

9:00 Божественна Літургія.
10:00 1-а наука: Подружжя — велика тайна Христа і Церкви.
10:45 Кава, чай.
11:00 2-а наука: Покликання чоловіка до подружнього життя.
11:45 Кава, чай.
12:00 3-я наука: Покликання жінки до подружнього життя.
12:45 Кава, чай.
13:00 — Молебень до Пресвятої Богородиці і Чин відновлення подружніх обітниць перед Чудотворною іконою Теребовлянської Матері Божої.
 
Ласкаво просимо бажаючих зголоситися до участі в реколекціях
за тел. Канцелярії Архикатедрального Собору св. Юра  243-76-23.

17.11.15

17.11.2015р. Б. / Євангелізація в умовах цифрових технологій

Запитання: Які нові форми євангелізації з'явилися в Католицькій Церкві останнім часом в умовах цифрових технологій і віртуального світу?

Відповідь: Найбільш повним документом Церкви, в якому йдеться про цифрові технології, є послання Папської Ради з соціальних комунікацій «Церква та Інтернет», оприлюднене 2002 року. У ньому, зокрема, стверджується, що оскільки «проповідування людям, зануреним у культуру засобів соціальної комунікації, вимагає уважного вивчення особливостей цих засобів комунікації, Церква покликана осягнути Інтернет». Це потрібно для спілкування з людьми, особливо з молоддю, яка захоплена новими технологіями, а також для того, щоб «користуватися ними найкращим чином».

У документі Папської Ради наголошується, що Інтернет, як і всі інші засоби комунікації, «пропонує важливі переваги» з релігійного погляду. По-перше, вони допомагають поширювати новини про події, ідеї та про людей, пов'язаних з релігією. По-друге, вони «є засобом євангелізації та катехизації». По-третє, допомагають людям, які не мають можливості виходити з дому. Поряд з цими перевагами в тексті вказані переваги власне Інтернету: «Ця система дає можливість безпосереднього і негайного доступу до важливих релігійних і духовних джерел, до великих бібліотек, музеїв і місць культу, до документів учительства, творінь святих отців і вчителів Церкви, до вікової релігійної мудрості». Інтернет володіє дорогоцінною здатністю долати відстані та ізоляцію, допомагаючи контактувати людям доброї волі, які складають віртуальні спільноти віри для того, щоб допомагати і підбадьорювати один одного. Церква може важливо послужити католикам і некатоликам, вибираючи і передаючи корисні дані через Інтернет».

Інтернет може стати важливим інструментом для реалізації різних церковних програм євангелізації, нової євангелізації і місії ad gentes, християнського виховання, апологетики, управління і деяких форм духовного і пастирського керівництва, йдеться далі в документі Папської Ради з соціальних комунікацій.

Хоча віртуальна реальність не може замінити міжособистісну спільноту, Таїнства, Літургію і безпосереднє проголошення Євангелія, наголошується в тексті документа, вона може допомогти вірянам більш повноцінно переживати досвід віри. Інтернет – це також спосіб спілкування Церкви «з окремими групами молоді та дорослих, з літніми і тими, хто не можуть виходити з дому, з тими, хто живуть у віддалених районах, членами релігійних організацій, з якими неможливо спілкуватися інакше».

Цей документ Папської Ради з соціальних комунікацій підписаний 22 лютого 2002 року, а 22 травня того ж року оприлюднено Послання Папи Івана Павла II з нагоди Всесвітнього дня соціальних комунікацій на тему «Інтернет: новий форум для проголошення Євангелія». Святий Папа Войтила порівнює в ньому Інтернет з Римським форумом, де «здійснювалася політика і велися справи, де виконувалися релігійні приписи і відбувалася значна частина суспільного життя міста, де людська природа проявляла свої кращі й гірші сторони».

Говорячи про Інтернет, Папа стверджує, що «Церква долучається до цього засобу з реалізмом і довірою. Як і інші способи комунікації, він є засобом, а не самоціллю».

Ці два послання – Папи Івана Павла II і Папської Ради з соціальних комунікацій, – що датуються 2002 роком, хронологічно аж ніяк не є першими, які зачіпають тему цифрової комунікації.

Ще 1990 року Іван Павло II присвятив своє послання на Всесвітній день комунікацій темі «Християнське послання в сучасну інформаційну епоху». У ньому йдеться про «комп'ютерну телекомунікацію», щодо якої – пише Папа, посилаючись, в дусі спадкоємності учительства Церкви, на пастирську конституцію «Gaudium et spes» і на пастирську інструкцію «Communio et progressio», – Церква «не тримає дистанцію і від якої аж ніяк не збирається ізолюватися».

У цьому посланні Папа Войтила перераховує конкретні способи застосування «комп'ютерної телекомунікації» в діяльності Церкви: це збір інформації на обширних носіях, що допомагає безпосередньо долучатися до спадщини Церкви та її учительства, до Святого Письма, до настанов великих учителів духовності і т.д.

Двадцять років потому, 2010 року, Папа Бенедикт XVI присвятив своє Послання на Всесвітній день соціальних комунікацій священикам, оскільки це був Рік священства. Папа Бенедикт пише про «нові можливості для служіння Слова і служіння Слову» за допомогою цифрової комунікації, які відкривають проcтір для нових форм діалогу. Папа стверджує: «Шляхи комунікації, відкриті технічним досягненням, вже стали незамінними». Цифровий світ розширює пастирську відповідальність пресвітера, який покликаний «ставити мас-медіа на служіння Слову».

Папа Ратцінгер перераховує ризики, з якими священик може зіткнутися на цьому шляху. В основному це «потреба лише виразити себе і помилкове сприйняття мережі тільки лише як проcтору, який треба зайняти». Пресвітери – пише Папа – повинні «вміти бути присутніми в цифровому світі з непохитною вірністю євангельському посланню» і «проголошувати Євангеліє, користуючись, поряд з традиційними засобами, допомогою нового покоління аудіовізуальних засобів (фото, відео, мультиплікації, блогів, веб-сайтів), які надають безпрецедентні можливості для діалогу і корисний інструмент євангелізації та катехизації».

Автор сьогоднішнього запитання жартівливо додав до нього ще одне запитання: чи Папа зобов'язав духовенство вести блог в Інтернеті? Так от, в цьому документі Бенедикт XVI якраз дає відповідь на це запитання. Святіший Отець не говорить про «обов'язки» пресвітера бути присутнім у цифровому просторі, але стверджує, що саме пресвітер, «людина Божа», є особою, що «найбільше підходить» для того, щоби «розвивати і застосовувати на практиці» пастирство в цифровому просторі. У цьому посланні звучить «запрошення з мудрістю поставитися до окремих можливостей, що надає сучасна комунікація».

У 2013 році Папа Бенедикт XVI у Посланні на Всесвітній день соціальних комунікацій розвиває тему євангелізації в цифровому просторі на прикладі соціальних мереж. «Соціальні мережі: ворота істини і віри, нові простори євангелізації»: так називається це послання, датоване 24 січня 2013 роком.

До яких новим форм євангелізації привели всі ці настанови? Беручи до уваги ризик, про який говорить Папа Бенедикт, – ризик присутності тільки з метою самовираження або сприйняття Інтернету як «місця, яке можна зайняти», – можна відзначити виникнення такої форми євангелізації, як короткі послання, наприклад, у «Твіттері» та інших соціальних мережах. Крім того, безсумнівно, євангелізація у формі безперервного і живого діалогу – це не тільки спадщина стародавніх святоотцівських діалогів і апологетичних бесід, але й очевидне «завоювання» цифрової епохи.

16.11.15

16.11.2015р. Б. / Школа молитви Бенедикта XVI (8)

Дорогі брати і сестри,
Дуже радий вас всіх тут бачити на площі у Кастель-Гандольфо та радію, що можемо розпочати аудієнції після перерви у липні. Я хочу продовжити тему «школи молитви», яку ми вже розпочали; але сьогодні, в дещо інший спосіб та не відходячи від теми, хотів би також згадати декілька духовних та конкретних аспектів, які зрозумілі не тільки для тих, хто відпочиває на літніх канікулах, як і ми з вами, але також для тих, хто приймає участь у повсякденній роботі.

Коли ми маємо хвилинку вільного часу, особливо під час відпустки, то часто беремося за книжку, яку б хотіли прочитати. І саме про це я би хотів сьогодні поговорити.

Кожен з нас потребує часу та місця для спогадів, роздумів та спокою… і потрібно за це дякувати Богу! Насправді, ця потреба показує, що ми не створені лише для праці, але нам також потрібен час для роздумів або ж просто для слідкування розумом і серцем за подіями у казці, повісті, в яку ми занурюємося, певною мірою «втрачаючи себе», щоб потім збагатитися духовно.

Багато книг, які ми читаємо протягом канікул чи відпустки, є способом втечі від життя на певний період, і це нормально. Однак багато людей, які, зазвичай, мають більше вільного часу для того, воліють читати щось більш вимогливого.

А тому хочу вам дещо запропонувати: чому б не відкрити книги з Біблії, які не дуже відомі? Або ж ті книги, уривки яких ми чуємо на Літургії, але ніколи повністю не прочитали? Насправді, багато християн ніколи не читають Святе Письмо, а тому мало і поверхнево його знають. Біблія є збіркою книг, маленькою «бібліотекою», яку писали протягом тисячоліть.

Більшість людей взагалі не знає про деякі з цих «маленьких книг», навіть ті, хто є добрими християнами.

Деякі книги є дуже короткими, як, наприклад, книга Товита, історія, яка передає глибокий сенс сім’ї та шлюбу; або ж книга Естер, в якій єврейська цариця вірою та молитвою врятувала свій народ від винищення; також є книга Рут, що розповідає про чужоземку, яка зустрічає Бога і бачить Його провидіння. Більш вимогливою і справжнім шедевром є книга Йова, який стикається з великою проблемою незаслужених страждань; Книга Приповідок вражає бентежливою сучасністю, з якою вона піднімає питання сенсу життя та світу; Пісня Пісень – прекрасна символічна поезія людської любові. Як ви бачите, всі книги із Старого Завіту. А де ж Новий Завіт? Новий Завіт є більш відомий, а літературні жанри тут менш різноманітні. Однак красу читання можна виявити в один присід. Досить цікавими тут є книги Діянь Апостолів або ж їхні послання.

На завершення, дорогі друзі, хочу порадити, нехай Святе Письмо завжди знаходиться у вас під руками, під час відпустки (канікул) чи на перервах, коли ви можете насолодитися Біблією у новий спосіб, читаючи як менш відомі, так і більш відомі книги, як, наприклад, Євангелії.

Тому хвилини відпочинку можна збагатити як культурно, так і духовно, що сприяє пізнанню Бога та діалогу з ним, тобто молитвою. І це найкраще заняття під час канікул: прочитати книгу з Біблії, щоб трохи відпочити і в той же час ввійти у світ Божого слова та поглибити наш зв’язок з Вічним, що і є ціллю вільного часу, який сам Господь дає нам.

БЕНЕДИКТ XVI
ЗАГАЛЬНА АУДІЄНЦІЯ
Кастель Гандольфо
Середа, 3 серпня 2011


Джерело:   Воїни Христа Царя

14.11.15

14.11.2015р. Б. / Коли Бог хоче покарати – забирає розум

12 листопада в Україні сталася, без сумніву, історична подія: український парламент не просто вніс так звану «антидискримінаційну» поправку до Трудового кодексу, але й юридично закріпив в Україні доволі зловісну тріаду: «стать, гендерна ідентичність, сексуальна орієнтація».

Проблема в тому, що вперше в українській історії на державному рівні прийнято закон, який юридично закріпив не тільки дозволеність і нормальність сексуальних збочень, серед яких й педофілія, некрофілія, зоофілія, але й психічні розлади як нормальний стан людини.

Гендерна ідентичність – доволі широке і розмите поняття. У суспільний та законодавчий контекст воно потрапило зі соціальної антропології, яка використовувала поняття «рід» чи анлгізм «ґендер» для означення соціальної статі. Наприклад, для опису реальності соціального життя деяких племен, які розрізняють у своїх соціальних стосунках не тільки біологічний статевий дуалізм – чоловік/жінка, але й мають інші «статі».

Популярність поняття «гендер» здобуло на початку ХХІ ст., коли постмодерністський дискурс знайшов значну кількість прихильників серед соціальних антропологів, які почали бавитися у деконструкцію уже не просто соціальних статей, але й людської статевості як такої і навіть людини. Деконструкція, як метод дійсно можлива у соціальній антропології, оскільки підхід до культури, як до тексту, що потребує інтерпретації, є цілком легальним методом її дослідження. Але науковцям хотілося йти далі – деконструювати не тільки поняття сім’ї, статевості, але й самої людини. Цей цілком легальний науковий експеримент, і власне в цьому проблема, вийшов за межі наукових кабінетів і увійшов у життя західних суспільств.

Оскільки гендер не є статтю біологічною, а нічим не обмеженою соціальною статтю, фактично – соціальною роллю, прив’язаною до статевості, то людина, яка про себе твердить, що вона кінь, курка, амеба, краб,  – просто обирає собі таку суспільно-статеву роль. Отож, у суспільному контексті гендер відкриває двері до узаконення психічних розладів як нормальної поведінки.

Уявімо собі, що роботодавець після співбесіди прийняв на роботу людину. За якийсь час ця людина починає поводитись, як кінь – скакати на всіх чотирьох, їсти траву, брикатися і т.д. І за новим Трудовим кодексом роботодавець не має права звільнити «коня» з роботи, оскільки – це нова гендерна ідентичність цієї людини.

Іншим спірним моментом «антидискримінаційної» поправки є питання сексуальної орієнтації. Таке формулювання відкриває двері до узаконення і проголошення нормальними не тільки гомосексуалізму, лесбійства, бісексуальності, але й педофілі, зоофілії, некрофілії та інших вивернутих статевих потягів. Наслідки ж цілком відомі.

Відтак автори цієї поправки та ті, що за неї  голосували, або не усвідомлювали масштабу свого вчинку, який можна вважати злочином проти народу й суспільства, або ж вчинили це з лихими намірами. Сподіваймося, що йдеться дійсно про затуманення здорового глузду.

Та від цього легше не стає. Як каже наш народ: як Бог хоче покарати, то розум забирає. Виглядає, що зараз Бог таки забрав розум тим, які цей закон породили, а разом з ними – українському суспільству, що не усвідомлює його наслідків.

За що така кара українському народові й суспільству? Здається, що за безбожництво в щоденному житті й безвідповідальність, продажність та незацікавленість власною долею. Але, можливо, й ні.

Проте наслідків такого рішення українських парламентарів не доведеться довго чекати… Хто за них відповідальний? Найперше, президент, який просував це рішення, потім – уряд, який це рішення не блокував, і депутати, які голосували «за», і народ, який проти цього рішення не протестує. Ну і, звісно, в особливий спосіб відповідальність лежить на християнських конфесіях України, які нічого реально не зробили, щоб заблокувати прийняття цієї поправки, очевидно, боячись розгубити свій суспільний рейтинг.

Хоча після «антидискримінаційної» поправки, маргіналізація християнських конфесій в Україні питання доволі недалекого часу. Адже вони самі, своєю мовчанкою, підтвердили власну незацікавленість напрямком руху українського суспільства та його долею, приймаючи фактично власну делегітимацію в українському суспільстві за доконаний факт. І тим, здається, прирекли себе не тільки на суспільну маргіналізацію, але й своїх вірних – на внутрішню еміграцію в середині українського суспільства, на утиски, а можливо, і переслідування.

Оптимістам у цьому питанні можна тільки поспівчувати, скоро їхнє розчарування буде болючішим, ніж біль тих, хто усвідомлює, що сталося 12 листопада 2015 року Божого в граді Києві, в сесійній залі Верховної Ради України.

о.Орест-Дмитро Вільчинський

Джерело:   Воїни Христа Царя