Церква
сьогодні хворіє недугою, що проявляється у сіянні поділів та
непорозумінь. Однак, християни є покликані, щоб заспокоювати та
примирювати, як це робив Ісус Христос. Такою була провідна думка
Вселенського Архиєрея Франциска у проповіді під час Святої Месу у
каплиці «Дому Святої Марти» у Ватикані в п’ятницю, 4 вересня 2015 року.
У посланні до Колосян Святий апостол Павло показує читачам посвідчення особи Ісуса Христа, Який є Єдинородним первенцем Всемогутнього Бога, Який є самим Богом, посланим Отцем у цей світ, щоб примирити людство із Господом після гріхопадіння перших прародичів та принести мир. «Мир – це діло Ісуса, – наголосив Святіший Отець, додавши, що він походить від покірного пониження Ісуса Христа аж до хресної смерті. Коли ми говоримо про маленький мир чи маленьке примирення, то повинні пам’ятати про той великий мир і примирення, принесені Господом Ісусом. Папа підкреслив, що без Бога ні мир, ні примирення є неможливими.
Проповідник зазначив, що в час ненависті і воєн нашим завданням є бути чоловіками та жінками миру та примирення. Кожен із нас повинен запитати у себе самого: «А я сію мир чи ворожнечу?» Наприклад, я своїм язиком сію примирення між людьми чи ненависть? Як часто, на жаль, доводиться чути про особу: «У неї язик, як у гадюки». Таке порівняння є виправданим біблійною розповіддю про Адама і Єву, які були зведені язиком змія, що знищив райський мир. Це є також і хворобою наших днів: також у Церкві християни часто сіють не мир та примирення, а поділи та ненависть.
Далі Єпископ Риму наголосив, що особа, яка сіє мир – це свята людина, її можна канонізувати, натомість той, хто займається пліткуванням, є немов терорист, який кидає бомбу, що нищить усе довкола, а сам утікає. Християнин покликаний, за прикладом Господа Ісуса, нести у світ мир та гармонію і у цьому слід зростати. Папа Франциск повчає, що кожного разу, коли хочеться сказати щось, що призводить не до миру, але до поділу та ненависті, чи обмовити іншу особу, треба вкусити себе за язик. Спершу наш язик, мабуть, буде трохи підпухлим, але згодом навчимось бути правдивими християнами, що несуть у світ зерна миру та порозуміння.
У посланні до Колосян Святий апостол Павло показує читачам посвідчення особи Ісуса Христа, Який є Єдинородним первенцем Всемогутнього Бога, Який є самим Богом, посланим Отцем у цей світ, щоб примирити людство із Господом після гріхопадіння перших прародичів та принести мир. «Мир – це діло Ісуса, – наголосив Святіший Отець, додавши, що він походить від покірного пониження Ісуса Христа аж до хресної смерті. Коли ми говоримо про маленький мир чи маленьке примирення, то повинні пам’ятати про той великий мир і примирення, принесені Господом Ісусом. Папа підкреслив, що без Бога ні мир, ні примирення є неможливими.
Проповідник зазначив, що в час ненависті і воєн нашим завданням є бути чоловіками та жінками миру та примирення. Кожен із нас повинен запитати у себе самого: «А я сію мир чи ворожнечу?» Наприклад, я своїм язиком сію примирення між людьми чи ненависть? Як часто, на жаль, доводиться чути про особу: «У неї язик, як у гадюки». Таке порівняння є виправданим біблійною розповіддю про Адама і Єву, які були зведені язиком змія, що знищив райський мир. Це є також і хворобою наших днів: також у Церкві християни часто сіють не мир та примирення, а поділи та ненависть.
Далі Єпископ Риму наголосив, що особа, яка сіє мир – це свята людина, її можна канонізувати, натомість той, хто займається пліткуванням, є немов терорист, який кидає бомбу, що нищить усе довкола, а сам утікає. Християнин покликаний, за прикладом Господа Ісуса, нести у світ мир та гармонію і у цьому слід зростати. Папа Франциск повчає, що кожного разу, коли хочеться сказати щось, що призводить не до миру, але до поділу та ненависті, чи обмовити іншу особу, треба вкусити себе за язик. Спершу наш язик, мабуть, буде трохи підпухлим, але згодом навчимось бути правдивими християнами, що несуть у світ зерна миру та порозуміння.
Немає коментарів:
Дописати коментар