Дорогі брати і сестри,
у кожному віці, чоловіки і жінки, які присвятили своє життя в молитві
Богу у монашому чині, знайшли свою спільноту в особливо красивих
місцях: сільській місцевості, на вершинах гір, гірських долинах, берегах
річок та морів і, навіть, на невеликих острівцях. Такі місця поєднують у
собі два дуже важливі елементи для споглядального стилю життя: красоту
творіння, яке нагадує красу самого Творця та тишу, яку можна зустріти
поза межами міст і далеко від впливу засобів масової інформації.
Тиша – це стан зовнішнього середовища, що є найбільш сприятливим для
споглядання, слухання Бога та роздумів. Сам факт насолоди тишею та
бажання бути, так би мовити, «заповненим» цією тишею, схиляє нас до
молитви.
Великий пророк Ілля на горі Хорив – тобто, Синай – пережив потужний
вітер, тоді землетрус та ще й вогонь, та не у всьому цьому був Господь;
він упізнав Бога у лагідному вітерці (1 Царі 19:11-13).
Бог розмовляє в тиші, але ми повинні знати, як Його слухати. Тому
монастирі і є тими оазами, де Він промовляє до людей; і саме монастир є
символічним місцем, адже це закритий простір, який, однак, є відкритий
Небу.
Завтра, дорогі мої, нагряне свято святої Клари Ассізької. Тому я б
хотів нагадати про один духовний оазис, який є особливо дорогим для
францисканців та й всіх християн: маленький жіночий монастир св.
Дам’яни, розташований поблизу міста Ассізі, серед оливкових гаїв, які
простягаються схилом аж до церкви Санта Марія дельї Анджелі е деї
Мартірі. Поруч з цією маленькою церквою, яку відновив святий Франциск
після свого навернення, Клара та її перші супутниці створили спільноту,
живучи молитвою та скромною працею. Їх називали «Бідні черниці», а їхній
«спосіб життя» мало чим відрізнявся від того, яким жили францисканці:
«Наслідувати святе Євангеліє Господа нашого Ісуса Христа» (Правило св.
Клари, І,2), зберігаючи союз взаємної благодійності (там же X, 7) та
особливо наслідувати убогість та сумирність Ісуса та його Пречистої
Матері (там же, XII, 13).
Тиша та краса місця, у якому мешкає чернеча спільнота – ця проста та
сувора краса – неначе відображає духовну гармонію, яку сама спільнота і
прагне створити. Світ, а особливо Європа, всипаний духовними оазисами,
деякі з них вже дуже древні, інші побудовані нещодавно, а ще інші
відновлювали нові спільноти. Якщо подивитися на речі з духовної точки
зору, такі місця є «хребтом» світу! Тому не випадково багато людей,
особливо під час відпочинку, проводять декілька днів саме тут: душа теж,
дякуючи Богові, має свої потреби!
Давайте також згадаємо святу Клару. Згадаємо й інших святих, які
нагадують нам про важливість звернення нашого погляду на «небесні речі»,
серед них свята Едіт Штайн, Тереза Венедикта Хреста, кармелітка,
спів-покровителька Європи, смерть якої ми святкували вчора. А сьогодні,
10 серпня, не можна забути святого Лаврентія, диякона та мученика, і
особливо привітати римлян, які завжди шанували його, як одного із своїх
покровителів. Наприкінці, звернемо наш погляд до Діви Марії, яка може
нас навчити полюбити тишу та молитву.
БЕНЕДИКТ XVI
ЗАГАЛЬНА АУДІЄНЦІЯ
Кастель-Гандольфо
Середа, 10 серпень 2011
Немає коментарів:
Дописати коментар