Донька
відомого проповідника, брала участь у ток-шоу, присвяченому подіям 11
вересня. На запитання ведучої Джейн Клейсон: «Як Бог міг дозволити
такому статися?» Ганна Грем дала дуже глибоку і проникливу відповідь.
Вона сказала: «Я вірю, що Бог так само, як і ми, глибоко сумує про
те, що сталося. Але ж ми роками виганяли Бога з наших шкіл, з нашого
уряду, з нашого життя. І я думаю, що Бог, будучи джентльменом, просто
відступив. Чи можемо ми очікувати від Бога благословення і захисту, якщо
ми при цьому вимагаємо, щоб Він нас покинув?»
Давайте згадаємо… Якщо не помиляюся, все почалося, коли Медлін Мюррей Охара
(вона була вбита, її тіло було знайдено) заявила, що в школі не є місце
для молитви, і ми сказали: «Добре».
Потім хтось сказав, що краще б у школі не читати Біблію (Біблію, де
сказано: «Не вбивай», «Не кради» і «Люби ближнього твого, як самого
себе»!). І ми сказали: «Добре».
Потім доктор Бенжамін Спок сказав, що нам не слід застосовувати
тілесні покарання до наших дітей, коли вони погано себе ведуть, тому що
цим ми пошкодимо їх маленьким особистостям — ми можемо зіпсувати їх
почуття власної гідності (син доктора Спока покінчив життя
самогубством). І ми сказали: «Він — спеціаліст і знає, про що говорить».
І так ми сказали: «Добре».
Потім хтось сказав, що вчителям і директорам не можна карати наших
дітей. А адміністрації шкіл суворо заборонили своїм викладачам навіть
торкатися учнів, які провинилися, тому що їм не потрібна погана реклама і
вже тим більше, що вони ж не хочуть відповідати за це перед судом (є
велика різниця між покаранням і дотиком, прочуханкою, приниженням,
биттям і т. д.). І ми сказали: «Добре».
Потім хтось сказав: «Давайте дозволимо нашим донькам робити аборти,
якщо вони цього хочуть. Їм навіть не доведеться розповідати батькам». І
ми сказали: «Добре».
Тоді якийсь мудрий член шкільної ради сказав: «Хлопці завжди будуть
хлопцями і завжди будуть цим займатися. Так що давайте дамо нашим синам
стільки презервативів, скільки вони хочуть, щоб вони могли розважатися,
як їм завгодно. А нам не доведеться розповідати їх батькам, що вони
отримали їх у школі». І ми сказали: «Добре».
Потім хтось із нами ж обраної верховної влади сказав, що неважливо,
що у нас в приватному житті, якщо ми добре робимо свою роботу. І,
погоджуючись з цим, ми сказали, що нам неважливо, хто (включаючи
президента) у приватному житті чим займається, якщо у нас є робота і з
економікою все гаразд. Тоді хтось сказав: «Давайте друкувати журнали із
зображенням оголених жінок і будемо називати це здоровою практикою
високої оцінки краси жіночого тіла». І ми сказали: «Добре».
Тоді деякі пішли з цією високою оцінкою ще далі і почали публікувати
фотографії оголених дітей, а потім і ще далі, помістивши їх в Інтернет. І
ми сказали: «Добре, у них є свобода слова». Потім індустрія розваг
сказала: «Давайте робити фільми та телепрограми, що пропагують
насильство, богохульство і заборонений секс. І давайте записувати
музику, що заохочують вживання наркотиків, зґвалтування, вбивства,
самогубства та сатанізм». І ми сказали: «Це всього лише розвага,
негативного ефекту ця музика не несе, її ніхто всерйоз не сприймає, так
що продовжуйте в тому ж дусі».
І тепер ми запитуємо себе, чому у наших дітей немає совісті, чому
вони не можуть відрізнити погане від хорошого, чому вони, не
замислюючись, вбивають незнайомців, своїх однокласників і самих себе.
Можливо, якщо ми всерйоз і надовго замислимося, то ми зможемо в цьому
розібратися. Я думаю, що тут справа в тому, що «що посієш, те й пожнеш».
Один молодий чоловік написав: «Дорогий Господь, чому Ти не врятував
маленьку дівчинку, вбиту прямо у себе в класі? Щиро Твій, студент, що
тривожиться». Ось відповідь: «Дорогому студенту, що хвилюється, Мене не
пускають до школи. Щиро твій, Бог».
Смішно, як людям легко позбавлятися від Бога, а потім дивуватися,
чому світ перетворюється на пекло. Смішно, коли ми віримо тому, що
говорять газети, і сумніваємося у тому, що говорить Біблія. Смішно, коли
всі хочуть потрапити на небеса, при цьому не вірячи, не думаючи, не
кажучи і не роблячи нічого з того, про що говорить Біблія. Смішно, коли
хтось каже «Я вірю в Бога», але сам слідує за сатаною, що теж, між
іншим, «вірить» в Бога. Смішно, коли нам так легко судити і так важко
бути судимими іншими. Смішно, коли дурні жарти поширюються зі швидкістю
світла, але люди двічі подумають, чи поділитися з друзями статтею або
заміткою, в якій йдеться про Бога. Смішно, коли все непристойне, грубе,
хтиве і вульгарне спокійно знаходиться у Інтернеті, а в школі чи на
роботі відкрита дискусія про Бога неможлива. Смішно, коли можна бути
«усіма руками за» Христа у неділю, але бути непомітним християнином весь
тиждень, що залишився. Ви ще не смієтеся?
Андрій Березівський
Немає коментарів:
Дописати коментар