У
Середзем’ї діти є благословення Еру. Життя є там благословенням. Бо ті,
кого ми можемо назвати Voronwi Eruo, Вірними Єдиного, у своєму світі
творять справжню цивілізацію життя і всім своїм єством противляться
Ворогові, тиранові культури смерті…
Чудовий текст Толкіна «Закони і звичаї ельдарів» (у History of
Middle-earth, том X), а також інші тексти Легендаріуму показують світ
сімей, світ подружь і дітей, світ, у якому життя трактується як дар,
який треба прийняти з відповідальністю і який не можна відкинути.
Передавання життя в Середзем’ї є благословенням. Відбирання життя іншим –
але також і собі – є наслідком підступів Зла. У творах Толкіна для мене
дуже гарною є безумовна повага, з якою відносяться до життя розумної
істоти від моменту зачаття аж до природної смерті. На мою думку,
важливим є те, що Вірні (незалежно від виду – ельфи, люди, гноми, енти…)
трактують своє потомство як дар.
Про це у конспекті культури ельдарів Толкін пише у згаданому вище
тексті про закони і звичаї ельфів. У тому світі не говориться «маю
дитину», але «мені дана дитина». І ельфи, у яких від моменту зачаття до
народження минає власне один сонячний рік, рахують свої роковини
зачаття, а не народження. Як назвати таку річницю – зачатинами? Люди, у
яких справи біології не настільки гармонійні, як у ельфів, ніколи не
переконані в моменті зачаття на 100% - тому їм не залишається нічого
іншого, як святкувати народження.
Знаємо, що першу скрипку у цій сфері вели гобіти, які пов’язували з
народженням багато симпатичних звичаїв, а урочистість народження була у
них у родинах дуже частою, оскільки батьки мали по кільканадцять
потомків. Однак, можна бути певним, що подібно як ельфи, також і смертні
вважали, що існування особи починається в момент зачаття. Пригадаймо
собі подвійну трагічну смерть Нієнор і її ненародженої дитини. Тільки
тепер ще деякі мають з цим проблему. Неприятель і далі діє…
Справи сексу у цьому світі, який підносить гідність життя,
найміцнішим чином пов’язані із зачаттям дітей. Ельфи час своєї
сексуальної активності називають «днями дітей» (HoMe X, 213), а сам
сексуальний акт трактують здоровим, природнім чином. Без фальшивої
зайвої педантичності, тому для Вірних зрозуміло, що секс пов'язаний з
батьківством. Тому всілякі інші конфігурації, ніж гетеросексуальний
моногамний зв'язок – раз на ціле життя – трактуються з підозрою у
Середзем’ї. Про них говорять, що вони походять «з-під (панування) Тіні»
(див. Листи, № 214, де читаємо, що лише моногамія – додаймо
гетеросексуальна – є поширена на Заході, а інші системи вважались
відразливими і звершувались лише «під Тінню»). У світі культури життя
немає місця ані для полігамії (бо при цьому устрої подруги не можуть
бути взаємно вірні, а один з них має домінуючу позицію, що не пасує
культурі Вірних), ані на гомосексуальні зв’язки. «Содом» Середзем’я –
якщо існує – знаходиться напевне десь у Тіні Моргота і Саурона. Не на
Заході Вірних Єдиного.
Ельфи мають розбудовану мову, що стосується справ сексу і плодіння
дітей – слова puhta, púcë чи vië знаходяться у ранніх словниках
Толкінового світу. Але секс у тому світі зарезервований для подружжя, бо
власне сексуальний акт конституює подружжя (у Толкіна подружжя
починається не самою присягою в оточенні родини і свідків, але у
післяшлюбну ніч!) Подумаймо, з яким подивом дивились би на нас Фарамір і
Сем Гемджі, Арагорн і Арвен – сьогоднішня культура смерті фаворизує
тих, які можуть похвалитись великою кількістю «заліків», якщо там
фаворизують тих, які «пізнали» лише свого співподруга. Звичаєва свобода
«VII Ери» Середзем’я і відривання сексуальності від прокреації, велика
кількість абортів, факт контрацепції, а також дозвіл на евтаназію – це
речі якнайдальше віддалені від культури, описаної в творах Толкіна.
А я? Вибираю культуру життя чи смерті? Варто поставити собі це
запитання, якщо мріємо про прекрасне Середзем’я під зірками пречистої
Елберет…
Galadhorn
Немає коментарів:
Дописати коментар