ПИТАННЯ: Чи
може Страшний суд бути одним-єдиним? Якщо смерть ставить нас перед
ликом Божим, чи не вирве вона нас з рамок часу, і чи через це ми не
потрапимо відразу на Страшний суд, який одночасно буде і загальним, і
особистим? Чи дійсно існує після нашої смерті цей період очікування між
особистим і загальним судом чи цей період - брак нашого розуміння,
неминуче прив'язаного до часових рамок?
І ще: якщо душі в чистилищі перебувають в очищенні, очікуванні зміни
свого стану і в очікуванні Страшного суду, значить, вони залишаються
підвладні часові? Тобто пекло або рай - це вихід за рамки матерії і
перебування у вічності, а чистилище - це щось, що залишається в межах
матеріального світу, адже час - це одна з форм існування матерії?
ВІДПОВІДЬ: Вчення про особистий і про загальний суд
засноване на Святому Письмі і на Переданні Церкви. Саме в Біблії ми
знаходимо підтвердження тому, що кожна людина постає перед Господом
двічі: перший суд відбувається відразу після смерті, другий - по приходу
Господа у славі в кінці часів.
Зрозуміло, в міркуваннях про вічність і про час ми значно обмежені
звичними для нас категоріями. Тому в есхатології вживається термін αἰών -
який можна перекласти як «вік цей». Аἰών - це те, що знаходиться між
часом і вічністю. Саме в цьому стані перебувають душі в раю, пеклі і
чистилищі аж до пришестя Господа, тобто до загального суду, хоча ці душі
вже пройшли приватний суд. Коли людина вмирає, Церква просить у Господа
в молитві вічного блаженства для покійної душі - в той самий момент,
коли відбувається поховання тіла. Тіло ж воскресне тільки по приході
Господа у славі в кінці часів.
Αἰών знаходиться «посередині» між часом і вічністю. Деякі автори
пояснюють: в той час як вічність не має ні початку, ні кінця, а у часу є
початок і кінець, αἰών має початок, але не має кінця.
Не треба забувати, що саме наше розуміння вічності дуже обмежене: ми
знаємо більше про те, чим не є вічність, але не знаємо, чим вона є.
Що стосується чистилища, то воно може тривати більше або менше в
залежності від кожної душі. Однак чистилище не вічне: вічні тільки рай і
пекло. Чистилище припинить своє існування в кінці часів, тобто його
кінець співпаде з воскресінням тіл, з пришестям Христа у славі, із
загальним судом.
Немає коментарів:
Дописати коментар