1Кр. 6,12-20: «Тож уже не належите до себе самих. Ви бо куплені високою ціною!»
Знаємо, що коли щось нам задарма дістається, то ми це мало
цінуємо. А коли ж натрудимось, і докладемо зусиль, щоб це отримати, тоді
більше розуміємо цінність своїх здобутків. Напевно, так само ми не
усвідомлюємо цінності вічного життя, бо за дармо отримали наше спасення,
дароване Богом.
Пам’ятаймо, що ми обдаровані можливістю жити вічно, це нам Бог
дає як дар. Він дуже дорого за це заплатив своїми терпіннями,
стражданнями, бичуваннями, муками, розп’яттям, своєю смертю на хресті.
З великого Божого милосердя ми є причасниками вічності, але наскільки ми свідомі того, як дорого Ісус Христос за це заплатив?
***
Лк. 15,11-32: «Отче, я прогрішився проти неба й проти тебе! Я недостойний більше зватись твоїм сином»
У цій притчі, з ким би кожен із нас себе в ній не ототожнював –
чи то з батьком, чи зі старшим братом, чи з молодшим, – звернімо увагу
на одну річ – на те, що дало молодшому синові відвагу повернутися до
батька. Переконаний, що причиною цього було те, що свого часу він відчув
усю глибину батьківської любові. І саме пам’ять про досвід цієї любові,
незважаючи на гіркі падіння й тяжкі гріхи, збудила в ньому віру, що
батько прийме його назад.
Кожному з нас важливо про це пам’ятати не лише в контексті того,
що, незважаючи на свої гріхи, ми завжди можемо прийти до нашого Отця з
покаянням, а й у стосунках з нашими ближніми, яким, незалежно від їхньої
поведінки, ми завжди маємо дарувати любов. За Йоаном Богословом, любов –
це Бог, отже, дарувати іншим любов означає дарувати їм Бога. Тоді
можемо бути певні, що цей досвід Бога, свідомо чи несвідомо, вони
відчують, а пізніше, можливо, усвідомлять і зможуть вернутися до Отця,
як блудний син. Даваймо іншим людям любов, любімо їх – і ця наша любов неминуче колись проросте, дасть свої плоди!
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар