Столиця
Литви - місто Вільнюс з давніх-давен об’єднує західну та східну частину
Європи. Місце знаходження Литви як географічного центру Європи,
відіграло особливу роль у релігійному житті країни. У Вільнюсі мирно
співіснували та співіснують представники різних національностей, культур
та релігійних громад. Однією з таких громад є громада УГКЦ храму
Пресвятої Тройці оо. Василіан. Ансамбль василіанського монастиря із
церквою Пресвятої Тройці - один із найдревніших архітектурних пам’яток
міста. Величний храм побудований 1514 року великим князем Костянтином
Острозьким в подяку Богові за перемогу Литовсько-Польських військ над
Московським військом під Оршею (на Білій Русі). Без сумніву, що 500
літня святиня пережила різні часи, як період розквіту так і період
руйнації та нищення. У XIV столітті після мученицької смерті Віленських
мучеників Йоана, Антонія та Євстатія був побудований дерев’яний храм.
Про це свідчить збережена до нині чавунна плита із написом про смерть
віленських святих, їхні нетлінні мощі збереглись до сьогодні, але, на
жаль, знаходяться у Вільнюському Святодухівському православному
монастирі.
Храм був побудований як костел у готичному стилі. Після Берестейської
унії 1596 року за наказом польського короля Сигізмунда III Вази у 1608
році був переданий василіанам. У першій половині XVIII ст. до церкви
було добудовано три каплиці: першу- Благовіщеня Пречистої діви Марії, де
у наші дні постійно проходять Богослужіння; другу- каплицю св.
євангелиста Луки, де за переказами зцілював людей св. Йосафат Кунцевич;
третя - Воздвиження Чесного Хреста Господнього. Дві останні каплиці,
зрештою, як і сам храм знаходяться у занедбаному стані та потребують
реставрації і ремонту. Церкву значно перебудовували, особливо після
пожеж та перебування святині у руках братів православних. Зараз храм
став тринавним з восьми колонами, що підтримують склепіння. Найціннішою
архітектурною пам’яткою монастирського комплексу є вхідна брама до
монастиря із чудовим фасадом побудованим 1761 року.
Варто
згадати, що Вільнюський василіанський монастир відіграв важливу роль у
житті Київської митрополії Унійної церкви східної традиції. Тут був
скликаний Великий Віленський Собор - 1508-1509 рр; був осідок Унійних
Католицьких митрополитів; це місце особливо пов’язане із св. Йосафатом
Кунцевичем, який провів в обителі Пресвятої Тройці 13 років свого
подвижницького життя; тут вступив до василіан Йосиф Велямин Рутський та
спільно з Йосафатом Кунцевичем у 1617 році реорганізував Василіанський
Чин.
У Великому князівстві Литовському ченці-василіани провадили
багатогранну діяльність, засновували монастирі, школи, пансіонати,
викладали різні дисципліни. Повністю служили Богові і людям. На початку
XVII ст. і аж до ліквідації монастиря існувала друкарня, де видавалось
багато літератури. Після окупації Литви царською Росією, яка провадила
репресії проти уніатів монастирі ліквідовувались, церкви передавались
православним, а вірних переводили на православ’я і звісно церкву
Пресвятої Тройці віддали православним, багато шедеврів сакрального
мистецтва було знищено або вивезено до Росії. Зокрема, було вивезено
труну із останками митрополита Велямина Рутського і до сьогодні місце
невідоме. Святиня пережила важкі часи. У радянський період у храмі
знаходилась вібротехнічна лабораторія та склад. Стіни від вібрації
зазнали руйнувань, знищено вівтарі, сплюндровано каплиці та гробові
крипти.
Серце древньої споруди забилось, коли у 1991 році на прохання
місцевої громади українців Литви під проводом о. Володимира Прокопіва,
який на той час був у Вільнюсі, а тепер вже покійний, звернулись до оо.
Василіян у Львові з проханням прислати священика. Також звернулись до
влади, щоб храм у якому служив св. Йосафат, повернути українцям
греко-католикам, бо це був якраз переломний час, коли наша церква
виходила з підпілля. Через рік влада передала громаді храм. Після важких
часів лихоліть на сьогодні у монастирі трудяться два отці і один брат,
діє недільна школа, створено невеличкий парафіяльний хор. З Божою
допомогою та опікою св. Йосафата помаленьку гояться рани, нанесені
споруді впродовж довгого періоду невіри та безбожництва. Минулого року
за сприянням Литовського уряду та Міністерства культури Литви, а зокрема
Департаменту охорони архітектурних пам’яток Литви проводяться ремонтні
роботи по перекриттю даху каплиці Благовіщеня Пресвятої Богородиці.
Знайдено поховання василіанських ченців XVII-XVIII ст, які потребують
ретельного огляду та перепоховання над чим працюють зараз антропологи та
історики Литви. Минулого року святиня відсвяткувала своє 500-ліття та
все ще храм знаходиться у поганому стані, він руйнується. Братія та
парафіяни просять всіх не байдужих допомогти відновити святиню заради
нашої спільної історії, заради пам’яті майбутнього життя та просто
заради любові!
бр. Теодор Дутчак, ЧСВВ
(Стаття написана на основі розповідей довголітнього пароха храму
Пресвятої Тройці оо. Василіан у Вільнюсі о. Павла Яхимця, ЧСВВ та
парафіян цього храму)
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар