26.06.2018р. Б. / Папа Франциск про завдання глобальної біоетики

Глобальна біоетика спонукає нас до глибокого та об’єктивного розрізнення цінності особистого та спільнотного життя, яке повинно оберігатися і підтримуватися також і в найважчих умовах. Про це говорив Папа Франциск, приймаючи у понеділок, 25 червня 2018 р., учасників XXIV Пленарної Асамблеї Папської Академії «За життя», що відбуватиметься у Ватикані від 25 до 27 червня на тему «Однакові з народження? Глобальна відповідальність», в рамках якої також пройде відкритий для всіх бажаючих семінар на тему «Глобальна біоетика».

Різні етапи та становища життя

Свої роздуми Глава Католицької Церкви розпочав із того, що наш підхід до «екології людини» повинен брати до уваги «етичну і духовну якість життя на всіх його етапах». Адже існує зачате життя, життя в період виношування, новонароджене, дитяче, підліткове, доросле, постаріле життя, а також – вічне. Існує життя в родині чи спільноті, як також – тендітне й уражене хворобою, принижене та маргіналізоване, відкинене немов непотріб.

«Мова завжди йде про людське життя. Це життя людських осіб, які населяють землю, створену Богом і поділяють спільний дім разом з усіма живими створіннями. Очевидно, що в біологічних лабораторіях життя вивчається за допомогою засобів, які дають змогу досліджувати його фізичні, хімічні та механічні аспекти. Це дуже важливі та незамінні дослідження, але вони повинні бути доповнені ширшою та глибшою перспективою, що присвячує увагу притаманно людському життю, яке приносить в картину світу чудо слова й мислення, почуттів і духа», – зазначив Папа.

«Прекрасна» робота життя і «брудна» робота смерті

Святіший Отець заохотив відповісти на запитання про те, «яке визнання людська житейська мудрість отримує з боку природничих наук?» і про те, «яка політична культура надихає дійсний захист і підтримку людського життя?». Він зазначив, що «прекрасна праця» життя полягає у народженні нової особи, її вихованню, в дбанні про її уразливість і рани, прищеплення до життя Божих дітей. А коли віддаємо дітей в руки нужди, вбогих засуджуємо на голод, а похилих віком – на самотність, чи ж не робимо власними руками «брудну» роботу смерті?

«Звідки, у дійсності, походить ця брудна робота смерті? Від гріха, – відповідає Папа. – Зло намагається переконати нас в тому, що смерть – це кінець кожної речі, що ми прийшли в цей світ через випадок і приречені розчинитися в нічому. Виключаючи іншого зі свого горизонту, життя зосереджується на собі та перетворюється у споживче благо».

Такий підхід засуджує нас на те, щоб перетворитися на «людину-дзеркало», яка бачить лише себе саму й нічого іншого. Це означає осліпнути й не бачити «життя та його динамізму», як дару, отриманого від інших, що повинен, у свою чергу, бути «відповідально» відданим на служіння іншим.

Біоетика – це захист людської гідності

Тому, за словами Папи, завданням біоетики, що має глобальний вимір, є «знешкодити спільництво з брудною працею смерті». Її відправною точкою для того, щоб окреслити цінність людської особи, має бути не хвороба чи смерть, але, радше, «глибока переконаність у невідкличній гідності людської особи, такої, якою її любить Бог, гідності кожної особи на кожному етапі й у кожних обставинах її існування».

Тіло – Божий дар

Святіший Отець звернув увагу на людське тіло, завдяки якому ми входимо в «безпосередні стосунки з навколишнім середовищем та з іншими живими істотами». Адже прийняття його, як «Божого дару», необхідне для того, щоби «прийняти увесь світ як дар Отця та спільний дім». Бо «логіка панування» над власним тілом підступно перетворюється в логіку «панування над створінням».

«Навчитися приймати власне тіло, дбати про нього та шанувати його значення, є суттєвим елементом екології людини. Також і цінування свого тіла в його жіночому чи чоловічому вираженні є необхідним для того, щоб розпізнавати себе самих у зустрічі з іншим, відмінним від себе», – сказав він, цитуючи енцикліку «Laudato si’».

Мужній моральний спротив

В цьому контексті Папа вказав на необхідність «акуратного розпізнавання фундаментальних відмінностей людського життя», як от «чоловіка та жінки, батьківства й материнства, синівства та братерства, соціалізації та всіх різних вікових етапів життя». Це стосується також «всіх важких умов і делікатних чи небезпечних» моментів, що вимагають «особливої етичної мудрості та мужнього морального спротиву», таких як «сексуальність і продовження роду, хвороба та старість, недостатність чи інвалідність, незабезпеченість та виключення, насильство й війна».

Цитуючи Апостольське напоумлення «Gaudete et exsultate», він підкреслив, що «захист невинного ненародженого, наприклад, повинен бути чимось зрозумілим, рішучим і пристрасним, бо на карті стоїть гідність людського життя, що завжди є священним, і цього вимагає любов до кожної людини, незалежно від стану її розвитку. Але однаково священним є життя вбогих, які вже народилися, що борсаються серед злиднів, покинутості, виключення, торгівлі людьми, прихованої евтаназії хворих і похилих віком, позбавлених опіки, нових форм рабства та будь-яких форм відкинення».

Глобальна антропологія

На думку Глави Католицької Церкви, в церковному навчанні та в християнському формуванні згадані теми моралі й людського життя повинні знайти належне місце в середовищі «глобальної антропології», а не лише обмежуватися питаннями етики та права.

«Глобальна біоетика спонукає нас, отже, – пояснив він, – до глибокого й об’єктивного розпізнавання цінності особистого та спільнотного життя, яке завжди повинно знаходити захист і сприяння, також і в найважчих умовах. Тому мусимо рішуче ствердити, що без належної підтримки відповідальної людської близькості, жодне чисто юридичне врегулювання чи технічні допоміжні засоби не зможуть самостіно забезпечити умови та стосунки, що відповідатимуть гідності людської особи».

Остаточне призначення життя

Врешті, Папа нагадав про необхідність запитувати про остаточне призначення життя, спроможне «повернути гідність» й дати відповідь на глибокі прагнення. «Життя людини, прекрасне настільки, щоб захоплювати, й тендітне, щоб померти, скеровує поза себе самого: ми нескінченно більші від того, що можемо зробити для себе самих. Життя людини, однак, є також неймовірно міцним, очевидно, що завдяки таємничій благодаті згори, в своїй мужності призивати справедливість і остаточну перемогу любові», – сказав Святіший Отець.

Джерела:     vaticannews.va

Воїни Христа Царя

20.06.2018р. Б. / Людський ембріон: хтось чи щось?

У деяких підручниках радянських часів (можливо, і до сьогодні такі існують) можна знайти твердження про те, що людський ембріон має зябра, хвостик і т. д., тобто мало чим відрізняється від ембріонів тварин, якщо й взагалі сутнісно відрізняється. В усному мовленні можна почути, що ембріон людини – це «згусток клітин», частина тіла матері, зайвий відросток на подобу апендиксу або навіть паразит у тілі жінки. Насправді кожній критично мислячій сучасній людині не важко зрозуміти, що мова тут не про науку, тобто не про біологічні факти, а про пристосування науки до наперед визначених висновків. Висновок такий: ембріон людини не треба вважати людиною, бо, як наслідок, потрібно відмовитися від абортів різних видів, експериментів на людських ембріонах, їхнього заморожування, використовування в лікувальних цілях і косметичній індустрії та від усіх інших маніпуляцій. От до такого висновку й потрібно адаптувати науку незалежно від того, що сама в собі вона приходить до інших висновків. Так творяться ідеології. Насправді будь-яка особа зі знанням біології рівня загальноосвітньої школи здатна зрозуміти, що людина від тварини не родиться, що згусток клітин ніколи не стає самостійним живим організмом, що частина людського тіла ніколи не стає окремою людиною, а паразит ніколи не паразитує на організмі того ж виду, що й він. Кожна критично мисляча людина здатна зрозуміти, що так звані «зябра» і «хвостик» – це етапи розвитку людського організму, а не заперечення людської природи. Розвиток людини, як і будь-якого іншого живого організму, поступовий і послідовний.

Якщо хтось розібрався з «біологічною» неправдою щодо того, що людський ембріон не є людиною, тоді йому пропонують «філософські» аргументи на кшталт: «Людський ембріон людина, але не особа», «Невід’ємні права належать людським особам, а не всім людям» і т. д. Зазвичай такі голосні гасла лунають з уст тих, хто навіть не вміє дати визначення поняттю «особа». Трапляється, що такі твердження висловлюють спеціалісти з філософії. Але й тут потрібно пам’ятати слова Й. Г. Фіхте: «Яку філософію обирають залежить… від того, якою є людина». Так також і в філософії можна «пристосовувати» певні твердження до певних наперед заданих висновків. Якщо задати висновок, що людина не є людиною від початку свого розвитку, а стає нею лише після народження, то можна знайти «філософські» аргументи на користь такого твердження. Якщо ж задати висновок, що людина не є людиною навіть відразу після народження, а стає нею після того, як почне критично мислити, то і на користь такого твердження можна знайти «філософські» аргументи. Але чи це справжня філософія? Слово «філософія» з грецької дослівно означає «любов до мудрості». Той, хто любить мудрість, її шукає у правді, тобто прямує до того, щоб пізнати. Якщо ж справа не в пізнанні, а у пристосуванні до наперед відомої «істини», то це не «любов до мудрості», а «любов до хитрості».

Кожна людина, отже, як і кожна подружня спільнота, мала би з повною відповідальністю та щирістю підходити до питання ким чи чим є людський ембріон. Від відповіді на це запитання залежить дуже багато. Надто багато. Якщо людський ембріон людина, то маніпулювання його життям і здоров’ям таке ж неприпустиме, як і маніпулювання життям і здоров’ям народженої людини. Якщо ж він є чимось, а не кимось, то стає дозволеним усе те, що дозволене у ставленні до речей. Не потрібно занадто глибоко знати біологію, ані філософію, щоби зрозуміти, що людський ембріон окремий організм людської природи, а якщо має людську природу, то причасний до всіх прав, які невід’ємно належать буттю в цій природі. Потрібно не стільки глибоких знань, щоби це розуміти, скільки глибоко щирого відношення до питання.

Поза звичайним людським розумом, якого вже достатньо, щоби відкинути фальшиві твердження про «нелюдський» статус людського ембріона, християнам у пошуку правди сприяє також віра. Віра в Бога, який усе премудро сотворив і тримає в бутті, який кладе початок і кінець земному існуванню, який своїм промислом усе охоплює, який невипадково й непомильно діє у світі. Водночас довіра слову Святого Письма, яке стверджує, що людина сотворена на образ Божий (пор.: Бут.1,27) і що Бог тче людину в утробі її матері (пор.: Пс.139(138),13) та вибирає ще перед заснуванням світу (пор.: Еф.1,4), не залишає християнам простору для спекуляцій на тему «людськості» людського ембріона. Людське життя зі сторінок Писання постає настільки величним, що учням Христовим годі навіть ставити запитання про можливість свідомо його руйнувати чи зневажати до чи після народження. Бо й сам Христос-Бог не відмовився стати дитям-ембріоном у лоні Марії. Якщо ніхто не зважується сказати про Нього, що Він не був людиною від зачаття, то чому зважуємось говорити це про інших, сотворених на образ Христа? Цей аргумент використовували зокрема деякі Отці Церкви, говорячи про «людськість» дитини до народження. Християни, отже, сповідують віру в те, що Бог чуває над людиною не лише в її житті в утробному періоді, а ще навіть перед тим, як її сотворено. Без отакого Божого «чування» над своїм образом жодна людина не могла б існувати. Про це стверджував зокрема св. Василій Великий, кажучи, що без Божого провидіння і Його опіки над життям ненародженого останній не міг би вижити і народитися.

Наприкінець треба сказати, що ембріон людини є людиною, тобто кимось, а не чимось. Кимось, кого Бог покликав до існування, наділивши величчю бути Його образом, довіривши певну життєву місію та призначивши до вічності. Жодні псевдо-біологічні та псевдо-філософські аргументи не можуть затьмарити цю правду тому, хто її щиро шукає.

Марія Ярема
доктор морального богослов’я
викладач кафедри богослов’я
Людина і Світ

Джерела:   dyvensvit.org

Воїни Христа Царя

16.06.2018р. Б. / Владика Станіслав Широкорадюк про Марш ЛГБТ, Волинську трагедію та Чемпіонат Світу з футболу в РФ... (+AUDIO)

На Радіо Марія владика Станісла Широкорадюк про анонсований на 17 червня "Марш рівності", моральний акцент в питані відвідин РФ на час Чемпіонату Світу з футболу, 75-ту річницю Волинської трагедії та нову книгу Савіка Шустера. Крім того, поставили єпископу ряд особистих питань, адже скоро ієрарх буде святкувати свій День народження...

Про Марш ЛГБТ

"Коли пройшла "Хода за сім'ю" відчувалося, що буде відповідь.- Пригадує єпископ. - В часі ходи Україна показала свою красу, найкращу частину нашого суспільства, яка вийшла з дітьми і молоддю! Не дивлячись на те, що бракувало камер і журналістів! А ось що стосується "Маршу" побачите, скільки буде ЗМІ! Україна зараз дійсно під загрозою деморалізації!

Що потрібно робити християнину? Надважливим є об'єднатися в молитві! Повірте, Бог вміє зарадити собі у такій ситуації! Треба повірити, що Бог є на нашій стороні, Він був на тій ході яку ми провадили! Там на марші ЛГБТ - Бога немає, там є щось інше...

Подивіться на тих людей, які будуть проводити свій марш - вони всі будуть у темних окулярах, бо їм соромно на цей світ дивитися! Християни повинні зробити якусь протидію, бо ми не можемо так собі спокійно споглядати за такою ситуацією! Ми не можемо дивитися, як впроваджується деморалізація і пробують з нас зробити дурнів, що це все нормально! Це ненормально! Було б чудово, щоб люди вийшли з родинами і обмежили це паскудство. Це наша земля, яка має свої традиції, їх треба захищати, включитися у боротьбу!"

Про Волинську трагедію

"Трагедія - є трагедією. - Констатує єпископ. - Вона не може так просто згаснути! Це тяжко йде. Це була трагедія двох народів! Бракує правди! Потрібен діалог, треба його вести! Поки ми не скажемо правду, що нас звільнить - нічого не зміниться! На себе провину брати - не потрібно! Бо це вчинили злочинці! Чи вони були українці чи поляки - вбивці, є вбивці!"

Про Чемпіонат Світу з футболу в РФ

"Я б просто хотів, щоб люди зрозуміли, що твориться на східній Україні: руїни, людські сльози, горе! - Наголошує ієрарх. - Я би не бажав людям побувати принаймні, на одних похоронах українського солдата, який загинув від російського снайпера! Після цього всього грати у футбол на території агресора, купувати пиво і збагачувати територію ворожої держави? Цинізм! Тут кожного дня гинуть наші люди! Хто їх вбиває? Це робить агресор! Якщо хтось каже, що це морально - у того не все з моральність нормально! Якщо наші люди їдуть в Росію не дивлячись на всі ці обставини - ми самі себе цим принижуємо! Це неморально! Наша збірна не потрапила на чемпіонат Світу? І слава Богу!" - Підсумував єпископ Станіслав Широкорадюк.

Джерело:  Воїни Христа Царя

14.06.2018р. Б. / В Україні "право"-захисники хочуть легалізувати ЛГБТ-пари

Про це під час круглого столу в офісі Омбудсмана заявив Владислав Власюк, генеральний директор Директорату з прав людини, доступу до правосуддя та правової обізнаності Мін'юсту.  Про це повідомляє Центр інформації про права людини.

«Ми вважаємо, цей захід має бути в Плані дій, незважаючи на те, що ми отримали дуже багато звернень, у яких просили виключити його. Кабінет Міністрів має розробити законопроект та подати на розгляд Верховної Ради до IV кварталу 2019 року», – сказав він.

Власюк додав, що захід у Плані дій сформульований як «легалізація зареєстрованого цивільного партнерства для різностатевих і одностатевих пар з урахуванням майнових і немайнових прав, зокрема володіння, наслідування майна, утримання одного партнера іншим в разі непрацездатності та конституційного права не свідчити проти свого партнера».  

Правозахисник ЛГБТ-центру «Наш світ» Андрій Кравчук заявив, що це принципове питання, яке «демонструє, в Україні – цінності Росії чи Європи». 

«Якщо хочемо бути країною-учасницею ЄС, маємо вирішити, зокрема, це питання. Цивільні партнерства демонструють відданість принципам сучасної ліберальної демократії, що, зокрема, полягають у рівному захисті прав людини, незалежно від будь-яких ознак», – додав правозахисник. 

Представник Спілки учасників бойових дій та РУВ Михайло Сліпченко на круглому столі закликав «убезпечити від необдуманих кроків, які спрямовані на руйнування українських традиційних цінностей».

Під час своїх виступів він назвав представників ЛГБТ-спільноти «збоченцями».

Андрій Кравчук вказує, що реєстровані цивільні партнерства вирішать питання безправ’я під час спільного життя ЛГБТ-пар. 

«Тоді в державних установах не матимеш кожного разу пояснювати, хто з тобою. Без легалізації цивільного партнерства не вирішуваними лишаються питання на спільне майно, яке люди набули за час спільного проживання, немає права розпоряджатись від імені партнера, права розпоряджатись банківськими рахунками, права на відвідування у лікарнях чи в’язницях, права не свідчити проти свого партнера», – пояснює Кравчук.

І додає, що цивільні партнерства особливо популярні у Франції. Вони там дешевші у порівнянні із шлюбами. 90% – це гетеросексуальні партнерства.

Джерела:   vgolos.com.ua

Воїни Христа Царя

13.06.2018р. Б. / У Стрию говорили про захист людського життя та укріплення сім’ї в Україні

8 червня 2018 року в м. Стрию відбулася зустріч працівників Єпархіального інституту душпастирства подружжя та сім’ї свв. Йоакима і Анни із хорватським професором медицини Антуаном Лісецем. В рамках зустрічі закордонний доповідач представив присутнім найновіші дослідження у сфері медицини стосовно довготривалих згубних наслідків використання контрацептивів, вчинення абортів та застосування технології штучного запліднення.

Відтак учасники зустрічі перейшли до питання способів подолання зазначених проблематик в Україні. Серед запропонованих варіантів, головний акцент було поставлено на потребі об’єднання зусиль, з метою збереження людського життя вже від самої миті його зачаття та плекання  в свідомості людей чесноти стриманості і чистоти у сфері людської статевості.

Як підсумок, професор Антуан Лісец висловив готовність всебічно сприяти та особисто співпрацювати з Єпархіальним інститутом у напрямку розвитку душпастирства подружжя та сім’ї для оборони людського життя і для укріплення української родини.

Джерело:    Прес-служба Стрийської єпархії УГКЦ

08.06.2018р. Б. / Використання контрацептивів – це завжди «зло»

Використання контрацептивів є «внутрішнім злом» в усіх обставинах, оскільки вони «не допускають досягнення мети подружжя, якою є відкритість на життя», - вважає Архиєпископ Канзасу Джозеф Науманн.

Будь-яке питання у цій сфері стосується рівня моральної провини для тих, хто їх використовує. «Обставини можуть впливати на провину, однак це не впливає на правильність чи помилковість акту», - зазначив він.

В інтерв’ю для LifeSiteNews новообраний глава комітету у справах захисту життя сказав, що слідувати вченню Церкви про контрацепцію є цілком можливо, і що людям просто потрібен хороший сповідник, котрий допоможе зрозуміти цю справу.

«Добрі сповідники можуть допомогти особам розібратись у цій справі і допомогти усвідомити, що моральне добро і моральне право є досяжними для нас усіх», - зазначив він.

Архиєпископ Науманн підтвердив, що вчення Церкви вважає контрацепцію моральним злом, і що Церква навчає, що кожен акт подружнього співжиття повинен бути відкритим на життя.

Джерело:  Воїни Христа Царя

02.06.2018р. Б. / Неможливо бути католиком і підтримувати аборти,- священик з Ірландії

Ірландці, котрі називають себе католиками і голосували за легалізацію абортів у країні, «відкинули віру Церкви» і повинні покаятись, - вважає ірландський священик.

Отець Педді МакКафферті із парафії Тіла Христового у Белфасті написав у Фейсбуці про «безпрецедентну ситуацію», що склалась в Ірландії навколо референдуму про аборти.

За його словами, потрібно вирішити проблему «культурного католицизму», який ставиться до Таїнств як до звичайних обрядів. Прикладом цього є «Таїнство Миропомазання, яке уділяють хлопцям і дівчатам, нога котрих більше ніколи не переступить порогу церкви». «Ми в Церкві повинні покласти край зловживанням Таїнствами», - зазначив він.

«Ті, хто голосували «за» легалізацію абортів і продовжують вважати себе «практикуючими католиками» повинні провести перевірку реальності. Вони порушили свою віру в Ісуса Христа і вчинили важкий гріх», - написав о. МакКафферті у Фейсбуці. – «Поки вони не покаються і не примиряться з Ісусом, вони не можуть вважатись католиками в істинному сенсі. Такою є важкість їхнього вчинку. Наслідки наших вчинків на цій землі також впливають на нашу долю у Вічності», цитує слова священика LifeSiteNews.

Джерело:  Воїни Христа Царя