Про таїнство святого Причастя (4 книга)

Тома Гемеркен Кемпійський

Аскетична бібліотека

Четверта книга.

Про таїнство святого Причастя.

 

 

Передмова
Побожне заохочення до святого Причастя.

ГОЛОС  ХРИСТА
Прийдіть до Мене всі втомлені й обтяжені, і Я облегшу вас, – каже Господь (Мт. 1128).
Хліб, що його Я дам, це – тіло моє за життя світу (Йо. 6,51).
Беріть, їжте: це моє тіло. Воно за вас дається. Це робіть на мій спомин. (Мт. 26,26; І Кр. 11,24).
Хто споживає тіло моє і кров мою п`є, той у мені перебуває, а я – в ньому. (Йо. 6,56).
Дух – ті слова, що їх я вимовив до вас, вони й життя. (Йо. 6,63).

Розділ 1
З якою ж великою шаною треба приймати Христа.

• СЛОВА  УЧНЯ
• Це Твої слова, Христе, віковічна Правдо. Хоч Ти не промовив їх одночасно й хоч не записані вони в одному місці.
• Але тому, що вони Твої слова, вони правдиві. Я мушу їх усі прийняти вдячно і вірно.
• Вони Твої, і Ти їх сказав, але ці слова також і мої, бо Ти промовив їх для мого спасіння.
• Радо приймаю їх із Твоїх уст і бажаю, щоб вони міцно закарбувалися у моєму серці.
• Такі милі слова, повні насолоди і любові, заохочують мене, але гріхи тривожать мене і нечиста совість не допускає до того, щоб приймати такі великі Таїнства.
• Твої солодкі слова закликають мене, але велика сила гріхів мене пригнічує.
• Наказуєш, щоб я з упованням приступив до Тебе, якщо хочу мати в Тебе свою частку, і щоб прийняв поживу безсмертності, коли бажаю вічного життя та слави.
• Приходьте, кажеш, до Мене всі втомлені і обтяжені, а Я вас облегшу (Мт. 11,28).
• О, яке солодке і миле слово для вуха грішника, яким Ти, Господи Боже мій, запрошуєш нужденного бідолаху до Причастя Твого Найсвятішого Тіла!
• Але, Господи, хто я такий, щоб смів приступити до Тебе?
• Ось високі небеса не можуть обняти Тебе, а Ти кажеш: "Прийдіть до Мене всі!" Що значить така премилостива ласкавість і ці приятельські запросини?
• Яким чином я зважуся приходити до Тебе, коли й так нічого доброго за собою не відчуваю, щоб міг насмілитися на це?
• Яким чином міг би ввести Тебе у свою домівку, коли я так часто ображав Твоє наймилостивіше лице?
• Ангели і архангели віддають Тобі поклони, бояться Тебе святі і праведні, а Ти кажеш: "Прийдіть до Мене всі".
• Коли Ти, Господи, не казав би того, хто йняв би віри, що це правда?
• А коли Ти не велів би, то хто зважився б приступити?
• Ось Ной, чоловік праведний, сто років працював на будові корабля, щоб із кількома своїми близькими родичами врятуватися.
• А я, яким чином зможу лише за одну годину так приготуватися, щоб міг побожно прийняти Творця світу?
• Мойсей, Твій великий слуга і Твій єдиний приятель, збудував ковчег завіту з непорохнявіючого дерева і позолотив його щирим золотом, щоб скласти в ньому таблиці закону.
• А я, порохняве створіння, зважуся так легко приймати Тебе, Законодавця і Творця життя?
• Соломон, наймудріший між ізраїльськими царями, сім років будував величний храм на хвалу Твого імені і вісім днів святкував празник його посвячення.
• Він приніс тисячу мирних жертв і під звуки труб та зі співами велично поставив ковчег завіту на місце, яке було приготоване для нього.
• А я, нещасний і найбільший бідолаха з усіх людей, в який спосіб маю вести Тебе у свою домівку, коли я ледве пів годинки вмію провести побожно. О, якби я хоч раз тих пів годинки був побожний, як треба!
• О, Боже мій! Скільки то вони старалися і натрудилися, щоб Тобі сподобалось!
• Ой, леле! Яке малесеньке те, що я роблю! Яку малу хвилинку я віддаю для того, щоб приготуватися до Святого Причастя!
• Рідко коли я можу зібрати свої думки докупи, і ще рідше буваю вільним від усілякого розсіяння думок.
• І певно, що перед милостивим лицем Твого Божества не повинна в мене виринати ніяка негідна думка, також ніяке створіння не повинно займати мене, бо я маю приймати на гостину не ангела, але Господа ангелів.
• Та ще й дуже велика є різниця між ковчегом завіту, з його святощами і Пречистим Твоїм Тілом, з його невимовною силою, між тими старозаконними жертвами, прообразами прийдешнього, і правдивою жертвою Твого Тіла, що сповнила всі старозавітні жертви.
• Так чому ж я перед Твоїм пресвятим Лицем ще більше не запалююся жаром побожності?
• Чому я не приготовляюся з ще більшою пильністю до прийняття Твоїх, Господи, пресвятих Дарів, коли ті старозавітні святі патріархи і пророки, царі й князі з усім народом виявили таку гарячу побожність для богослужіння.
• Вельми побожний цар Давид танцював з усієї сили перед ковчегом Божим, згадуючи про добродійства, які були зазнали колись батьки.
• Велів справити всякого роду інструменти, написав псалми і казав їх співати з веселістю, і сам раз у раз співав, граючи на арфі, натхнений благодаттю Святого Духа.
• Він навчив ізраїльський народ всім серцем хвалити Бога, день у день благословляти і величати Його гармонійно, мов одними устами.
• Коли тоді процвітала така велика побожність і була пам`ять про Божу хвалу перед ковчегом завіту, яку ж велику честь і побожність мушу мати тепер я і весь християнський народ перед лицем Таїнства, у хвилині прийняття найсвятішого Тіла Христового!
• Багато людей бігає по всіх усюдах, щоб поклонитися мощам святих та із зачудуванням слухають оповідь про їхні вчинки, оглядають величні будівлі їхніх храмів і цілують святі їхні кості, обвиті шовком і золотом.
• А ось тут, переді мною на престолі, перебуваєш Ти, Боже мій, Найсвятіший, Творче людей і Господи ангелів!
• При таких оглядинах не раз буває тільки людська цікавість та небачена ще новина, тому вони приносять невеличкий плід переміни на краще, а найбільше тоді, коли буває така легкодумна біганина без правдивого сокрушення серця.
• А тут, у Таїнстві Святого Причастя, перебуваєш увесь, мій Боже і людино Христе Ісусе; скільки то разів тут достойно і побожно приймається Тебе, збирається рясний плід вічного спасіння.
• Але сюди не приваблює ніяке легкодумство, ні цікавість, ані почуттєвість, тільки сильна віра, побожна надія і щира любов.
• О, невидимий Боже, Творче світу, як чудово Ти з нами чиниш! Як любенько і ласкаво Ти дбаєш про своїх обранців, що їм даєш Себе Самого у Таїнстві споживати!
• Бо це перевищує всілякий розум, це нечуваною силою притягає до себе побожні серця і запалює їхню любов.
• Бо ті правдиві вірні Твої раз у раз черпають велику ласку побожності й любов чесноти.
• О, чудова і таємна ласка Таїнства! Тебе знають тільки Христові вірні, а невірні і гріховні прислужники не можуть Тебе зазнати!
• У цьому Таїнстві дається духовна благодать, а втрачена сила душі оновлюється, і краса її знівечена гріхом повертається знову.
• Та благодать не раз буває така велика, що з усією повнотою тієї побожності, влитої в душу, не тільки розум, але і немічне тіло відчуває, що прибуло йому більше сили.
• Однак треба бути дуже м`яким серцем і жаліти за нашу байдужість і недбайливість, що надто мале бажання спонукує нас до того, щоб приймати Христа. А на ньому основується вся надія і заслуга тих, що прагнуть спастися.
• Бо Він наше освячення і спасіння, Він потіха для мандрівників на дорозі життя і вічна розкіш святих.
• Так, треба сприймати все серцем, хоч багато людей так мало зважає на це спасенне Таїнство, що звеселяє небо і увесь світ спасає.
• Ой леле! Сліпото і закам`янілосте людського серця, що так мало пильнує того невимовного дару, та ще й у щоденній буденності виявляє байдужість до нього.
• Бо коли б це найсвятіше Таїнство тільки в одному місці правилося і тільки один однісінький на світі священик освячував його, як гадаєш, чи не бажали б люди всім серцем дістатися до того місця і до того священика, щоб могли побачити, як відправляються Божі Таїнства?
• А тим часом священиків є багато і в багатьох місцях Христос приноситься в жертву, щоб благодать і любов Божу до людини тим більше видно було, чим далі Святе Причастя поширене у світі.
• Дяка Тобі, преподобний Ісусе, віковічний пастирю, за те, що зволив Ти нас, бідолашних і вигнанців, покріпляти своїм дорогоцінним Тілом і Кров`ю, і до приймання того Таїнства ще заохочуєш словами зі своїх власних уст, коли кажеш: "Прийдіть до Мене всі втомлені і обтяжені, і я вас облегшу".

Розділ 2
У святому Таїнстві об`являються людині велика доброта і любов Божа.

• СЛОВА  УЧНЯ
• Надіючись на Твою доброту і Твоє, Господи, велике милосердя, приходжу я недужий до Зцілителя-Спасителя, голодний і спрагнений – до Джерела життя, убогий – до Володаря неба, слуга – до Пана, створіння – до Творця, зажурений – до мого любого Утішителя.
• Але звідки мені та ласка. Що Ти до мене приходиш?
• Хто ж я такий, щоб Ти дарував мені Себе самого?
• Яким світом зважиться грішник явитися перед Тобою? А яким чином Ти волієш приходити до грішника?
• Ти знаєш свого слугу, що він не має в собі нічого доброго, за що б Ти мав для нього це чинити.
• Тому я визнаю свою негідність, упізнаю Твою доброту, хвалю Твою милість і дякую Тобі за превелику любов.
• Бо Ти чиниш це ради Себе самого, а не за мої заслуги, щоб ще більше виявити мені свою доброту, влити в моє серце більше любові і тим докладніше зберегти покору.
• Так, коли це Тобі до вподоби, і Ти так наказав, то й мені Твоя ласкавість до вподоби, лиш би тільки не стояла на заваді моя гріховність!
• О, найсолодший і найласкавіший Ісусе! Яка велика честь і подяка, та ще й віковічна хвала належиться Тобі за приймання святого Тіла Твого. Ніхто з людей не в силі вияснити, яка велика в ньому достойність!
• Але що ж я маю думати у хвилі цього Причастя, у хвилі наближення до Господа мого, якому належно й честі віддати не вмію, а однак бажаю прийняти його побожно?
• Що ж кращого і спасеннішого я можу подумати над те, що цілком упокорюся перед Тобою, та стану вихваляти Твою нескінчену доброту до мене?
• Хвалу Тобі віддаю, Боже мій, і велично славлю Тебе повік. Упокорюся перед Тобою і піддаюся Тобі у глибині моєї нікчемності.
• Оце Ти, Найсвятіший, а я гріховне багно. Оце Ти прихиляєшся до мене, а я негідний навіть глянути на Тебе.
• Оце Ти приходиш до мене, хочеш бути зі мною, запрошуєш мене до своєї вечері.
• Хочеш дати мені небесної страви і ангельського хліба (Пс 77,25) покуштувати – та вже ж не чого іншого, а Себе самого, хліба живого, що зійшов з неба і даєш життя світові (Йо. 6,33; 6,51-52).
• Ось, де джерело любові, а яка велика ласкавість випромінюється з нього! Яка велика дяка і хвала належиться Тобі за них!
• О, який спасенний і помічний був Твій намір, коли Ти це встановив! Яка то мила і солодка вечеря, коли Ти Себе самого дав на поживу.
• Яке то чудове діяння Твоє, Господи! Яка могутня Твоя сила! Яка невимовна Твоя правда!
• Бо Ти промовив слово і все сталося, і тут сталося те, що Ти сам велів.
• Дивна та річ, але гідна віри, хоча для людського розуму недосяжна, що Ти, Господи Боже мій, правдивий Бог і чоловік, під непоказними видами хліба і вина весь пробуваєш і хто приймає, той споживає Тебе, а не з`їдає.
• Ти, Господи всесвітній, що Сам нічого не потребуєш, забажав у цьому Своєму Таїнстві перебувати між нами.
• Збережи моє серце і тіло невинне, щоб я весело і з чистою совістю міг частіше сповняти Твоє Таїнство і приймати його для свого вічного спасіння. Ти розпорядив і встановив його на свою честь і вічну згадку.
• Радуйся, душе моя, і дякуй Богу за такий дорогоцінний дар і за таку нечувану втіху, яка лишилася для тебе у цій долині сліз.
• Бо скільки разів повторюєш це Таїнство і приймаєш Тіло Христове, стільки ти здійснюєш діло цього спасіння і стаєш учасником усіх заслуг Христових.
• Бо любов Христова ніколи не зменшується, а пребагате його примирення невичерпне.
• Тому маєш завжди зі свіжою обновою розуму приготовлятися до нього і роздумувати над великою тайною спасіння з глибокою увагою.
• Таким великим, новим і милим воно має тобі здатися, коли правиш Службу Божу або слухаєш її, як коли б того дня Христос перший раз зійшов у лоно Діви і став чоловіком, або повис на хресті, терпів та вмер за людське спасіння.

Розділ 3
Дуже корисно часто причащатися.

• СЛОВА  УЧНЯ
• Ось я приходжу до Тебе, Господи, щоб із Твого дару мені добро сталося і щоб я звеселився при Твоїй святій вечері, що Ти, Боже, справив за милістю Твоєю убогому (Пс. 67,11).
• Ось у Тебе є все те, чого я можу і повинен бажати. Ти моє спасіння і мій викуп, моя надія і сила, моя краса і слава.
• Тому звесели нині душу слуги Твого, бо до Тебе, Господи Ісусе, я підношу душу мою (Пс. 85,4).
• Бажаю прийняти Тебе тепер побожно і з честю. Прагну ввести Тебе у свою домівку, щоб я заслужив собі, як Закхей, на Твоє благословення і на те, щоб належати до синів Авраамових.
• Моя душа жадна Твого Тіла. Моє серце прагне з`єднатися з Тобою.
• Дай мені себе, і буде з мене. Бо крім Тебе, ніяка втіха нічого не варта.
• Я не можу обійтися без Тебе і без Твоїх відвідин не можу жити.
• Тому мені треба часто приступати до Тебе для мого спасіння, щоб я часом не знемігся в дорозі, коли хто відніме від мене хліб небесний.
• Бо Ти, наймилосердніший Ісусе, коли навчав народи і зціляв усілякі недуги, одного разу сказав: "Не хочу відправляти їх додому голодних, щоб, бува, не охляли десь по дорозі" (Мт. 15,32).
• Зроби ж так тепер зі мною, коли Ти лишив Себе в Таїнстві на втіху вірним.
• Бо Ти є мила насолода душі, а хто достойно споживатиме Тебе, той буде мати свою частку і спадкоємство у вічній славі.
• Принаймні для мене, що так часто падаю і грішу, так хутко холону і слабну, конечно треба чистими молитвами, сповідями і святим прийманням Твого Тіла оновлятися, очищатися і зігріватися, щоб я часом, якщо на довший час занедбаю це, не кинув своєї святої постанови.
• Бо чуттєвість людини вже змалку має нахил до злого і, коли Божий лік не допоможе їм, вони зразу ж падають у ще гірші гріхи.
• Так Святе Причастя відвертає від злого і скріпляє у доброму.
• Бо якщо тепер я так часто буваю недбайливий і байдужий, коли причащаюся або служу, то що було б зі мною, якби я не приймав того ліку і не шукав такої великої допомоги?
• І хоч я не є щодня гідний святої відправи, ані як слід приготовлений, однак буду старатися за кожної нагоди приймати Божі Таїнства і ставати учасником такої великої благодаті.
• Бо доки вірна душа у смертнім тілі мандрує далеко від Тебе, для неї одинокою і найважливішою втіхою є те, що часто пам`ятаючи про свого Бога, може побожним серцем приймати свого Улюбленого.
• Яка дивна ласкавість Твоєї любові до нас, що Ти, Господи Боже і Творче, який всі духи оживляєш, волієш приходити до маленької душечки і з цілим своїм божеством і чоловіцтвом її голодну насичувати.
• О, щасливе те серце і блаженна та душа, яка гідна того, щоб Тебе, Господа Бога свого, побожно прийняти і, приймаючи Тебе, натішитися у цілковиту розкіш духовними радощами!
• О, якого великого Господа вона приймає! Якого миленького гостя вітає! Якого приємного товариша пригощає! Якого вірного приятеля знаходить собі! Якого гарного і чесного нареченого обіймає – нареченого, котрого повинна любити більше за всіх і за всі улюблені бажання!
• Перед обличчям Твоїм, найсолодший мій любий, хай замовкне небо і земля з усією своєю красою; бо вся та хвала і окраса, яку вони мають, походять зі щедрої ласкавості Твоєї, і вона ніколи не досягне величності Імені Твого, мудрість якого невимірна.

Розділ 4
Багато ласк набувають ті, що достойно причащаються.

• СЛОВА  УЧНЯ
• Господи Боже мій, поблагослови слугу свого наперед своєю солодкою благодаттю, щоб я був гідний достойно і побожно приступити до Твого величного Таїнства.
• Приваб моє серце до Себе і визволи мене з тяжких лінощів. Завітай до мене спасінням Твоїм (Пс. 105,4), щоб я духом скуштував Твоєї солодкої любові, що у цьому Таїнстві, неначе у джерелі, міститься.
• Просвіти також очі мої, щоб я міг споглядати на таке велике Таїнство і скріпи мене, щоб я непохитною вірою вірував у нього.
• Бо це Твоє діло, а не людська сила; Твоя свята постанова, а не людська вигадка.
• Ніхто не може сам собою збагнути і зрозуміти того, що навіть перевищує ангельський розум.
• То як же ж я, негідний грішник, земля і попіл, зможу збагнути і зрозуміти таку високу і святу тайну?
• Господи, у простоті серця свого, в добрій і сильній вірі та на Твоє веління приступаю до Тебе з упованням і поклоном і вірую по правді, що Ти перебуваєш тут у Таїнстві, як Бог і чоловік.
• Таким чином хочеш, щоб я прийняв Тебе і в любові з`єднався з Тобою.
• Тому благаю Твою ласкавість і молю Тебе, дай мені особливішу благодать для того, щоб я розчинився в любові і увесь занурився у Тебе, і вже більше не дбав ні про яку іншу втіху.
• Бо це найвище і найсвятіше таїнство є спасінням для моєї душі й тіла, лік на всяку духовну неміч; воно зціляє мої хиби і гнуздає мої пристрасті, перемагає або зменшує натиск спокус, вливає більше благодаті, прибільшує початки чесноти, скріплює віру, підсилює надію, запалює і поширює любов.
• Бо велику силу всякого добра дав Ти своїм улюбленим, що побожно причащаються, і все ще частіше даєш, мій Боже, опікуне моєї душі, зцілителю людської немочі і подателю всієї сердечної втіхи.
• Бо на всякі журби Ти наливаєш їхні серця великою втіхою і підіймаєш їх з глибини розпуки до уповання на Твою допомогу, оживляєш і просвічуєш їх новою особливою ласкою.
• Так, що ті, які спершу були неспокійні і перед Причастям не чули в собі тепла любові, пізніше, підкріпившись хлібом і питтям небесним, бачать, що зайшла в них переміна на краще.
• Тому ти з таким помислом обходишся зі своїми вибраними, щоб вони справді пізнали і вочевидь пересвідчилися, скільки немочі вони мають самі по собі, а скільки доброти і благодаті вони дістають від Тебе.
• Бо самі по собі вони холодні, тяжкі і ледачі до молитви, а з Твоєї ласки стають ревними, охочими і побожними.
• Бо хто, приступаючи покірно до джерела солодкої втіхи, не зачерпне з нього хоч трохи тепла любові?
• Або хто, стоячи коло великого вогню, не зігріється хоч трохи?
• І Ти є те джерело, яке завжди повне, аж переливається, Ти вогонь, що вічно горить і ніколи не вгасає.
• Тому, коли мені ще не вільно черпати з повної криниці і напитися досхочу, то я таки прикладу уста свої до краю небесної цівочки, щоб хоч маленьку крапельку з неї дістати та вгасити спрагу, щоб не зів`янути до останку.
• І хоч я не можу ще стати увесь небесним ні таким полум`яним з любові, як херувими і серафими, однак буду старатися гаряче молитися і так приготувати своє серце, щоб за покірним прийняттям живого Таїнства я дістав хоч невеличку іскорку Божого полум`я.
• А чого мені бракує, Ти, предобрий Ісусе, найсвятіший Спасителю, з милості і ласки Своєї за мене надолуж, бо Ти зволив всіх закликати до себе словами: "Прийдіть до мене всі втомлені і обтяжені, і я вас облегшу" (Мт. 11,28).
• Бо я гарую у поті чола, біль серця мучить мене, гріхи мене обсіли, спокуси не дають спокою, безліч недобрих пристрастей обплутало і придавлює мене.
• І нема кому допомогти мені, нема кому визволити і врятувати мене, крім Тебе, Господи, Боже, Спасителю мій! Тобі віддаю себе і все, що маю, щоб Ти стеріг мене і запровадив у вічне життя.
• Прийми мене на хвалу і славу імені Твого, Ти ж дав мені Тіло своє і Кров на страву і пиття.
• Учини, Господи Боже Спасителю мій, щоб за частим прийманням Твого Таїнства зростало тепло моєї побожності.

Розділ 5
Про високу достойність Таїнства і про священичий стан.

• ГОЛОС  УЛЮБЛЕНОГО
• Коли б ти мав чистоту ангельську і святість святого Йоана, то й тоді б ще не був гідний цього Таїнства ані приймати, ані сповняти.
• Бо це не належиться людям за їхні заслуги, що чоловік може освячувати і жертвувати Христове Таїнство і приймати на поживу хліб ангельський.
• Висока та служба і велика гідність священиків! Їм дано те, чого не вділено ангелам.
• Бо тільки священики, висвячені у Церкві за правилами, мають владу приносити жертви і освячувати Тіло Христове.
• Однак священик є тільки слугою Божим, що вживає слово Боже за Його наказом і настанові Бога, а Бог Сам безпосередньо діє і невидиме творить; Йому підлягає все, що Він хоче, і слухає все, кому накаже.
• Так у цьому найсвятішому Таїнстві повинен більше вірити всемогутньому Богові, ніж своїм почуттям або якимсь видимим ознакам.
• Тому треба приступати до того святого діла із страхом і говінням.
• Будь обачний і вважай, чию службу віддано тобі положенням рук єпископа.
• Ось тебе поставлено священиком і висвячено для здійснювання Таїнства; гляди ж тепер, щоб ти вірно і побожно у свій час приносив Богові жертву і сам поводився бездоганно.
• Ти не полегшив свій тягар, а ще тісніше став прикований до закону і зобов`язаний прямувати до більшої праведності і святості.
• Священик повинен прикрашуватися всіма чеснотами і іншим людям давати приклад праведного життя.
• Він має поводитися не по-простацьки і посполитим звичаєм людським, а приставати з ангелами в небі або з праведними мужами на землі.
• Священик, одягнений у святі ризи, заступає місце Христа, щоб щиро і покірно благати Бога за себе і за весь народ.
• На грудях і на плечах він носить знак хреста Господнього, щоб постійно пам`ятати про муки Христові.
• Спереду на ризі він носить хрест, щоб пильно глядіти слідів Христових і ревно старатися в них ступати.
• На плечах має знак хреста, щоб лагідно ради Бога зносити всякі прикрості, які хто зробить йому.
• Перед собою носить хрест, щоб каятися у своїх гріхах, за собою – щоб жалісливо плакати і над провинами інших людей, і усвідомлювати, що він посередник, який стоїть між Богом і людьми.
• І щоб не переставав молитися і приносити святу жертву, аж поки не виблагає благодаті і милосердя.
• Коли священик приносить жертву, він віддає честь Богові, звеселяє ангелів, будує Церкву, допомагає живим, вимолює померлим упокій і сам стає присутнім у всіх ласках.

Розділ 6
Про приготування до Святого Причастя.

• Коли подумаю про Твою, Господи, достойність і про свою нікчемність, тремчу, як листок, і сам себе соромлюся.
• Бо, коли не приступлю до Тебе, втрачу життя, а коли негідно підійду, тяжко провинюся.
• Що ж мені робити, Боже мій, Ти мій помічник і порада у потребі?
• Навчи мене простої дороги, порадь, як гідно приготуватися до Святого Причастя.
• Бо для мене корисно знати, як маю побожно і з говінням приготувати для Тебе своє серце, щоб прийняти Твоє Таїнство для свого спасіння, і для того, щоб принести таку велику і Божу жертву.

Розділ 7
Про іспит совісті й постанову виправитися.

• ГОЛОС  УЛЮБЛЕНОГО
• Священик Божий має перш за все приступати до освячування, ламання і споживання цього Таїнства з якнайбільшою покорою в серці і побожним говінням, з сильною вірою і щирим наміром на славу Божу.
• Пильнуй за своєю совістю і скільки зможеш, очисти її та заспокой щирим жалем і покірною сповіддю, так, щоб ти вже не мав ані не був свідомий ніякого тяжкого гріха, який би непокоїв тебе і перепиняв тобі вільний доступ.
• Кайся у всіх своїх гріхах загалом, а за щоденні прогрішення жалкуй і переймайся більше зосібна.
• І коли час дозволяє, відкрий Богові глибини серця і всю свою недолю через свої пристрасті.
• Сприймай серцем і жалій про те, що ти досі ще такий почуттєвий і марнотний, що ти так мало ще умертвив пристрасті і так багато в тебе неспокійних побажань.
• Так мало спротиву на тілесні почуття, так часто захоплюєшся всілякими пустими мріями.
• Так схильний до світових речей, а такий недбайливий до душевних справ.
• Такий похопний до сміху і розпусти, а такий тяжкий до плачу і сокрушення серця.
• Такий охочий до сваволі і до вигоди, а такий лінивий до швидкого послуху і ревності.
• Такий цікавий, послухати щось нове і щось гарне побачити, а так нерадий братися до того, що непоказне і упокоряюче.
• Такий жадний усього, а такий скупий щось давати і скнара.
• Такий нерозважний у бесіді, такий непоміркований у мовчанні. Такий непорядний у звичках, такий загонистий у діях.
• Такий ласий на їжу, такий глухий на слово Боже.
• Такий квапливий до спочинку, а такий повільний до праці.
• Такий невсипущий до байок, а такий сонливий на нічних молитвах. Такий поквапний до кінця, а такий розсіяний.
• Такий недбайливий у відмовлянні молитовних часів, такий холодний при відправі Слави Божої, такий сухий при Причасті.
• Такий будь-чого розсіяний, а так рідко коли цільний у собі.
• Такий сердитий, такий швидкий комусь гидоту вчинити.
• Такий осудливий, такий суворий у даванні догани.
• Такий радісний у щасті, а такий слабкий у нещасті.
• Такий багатий на добрі постанови, а так мало що виконуєш.
• Якщо ти ті й ще інші свої хиби з болем серця і великим жалем через свою неміч визнаєш на святій Сповіді і оплачеш, тоді щиро постанови постійно виправляти своє життя і поступати вперед у чеснотах.
• Потім із цілковитим самозреченням і щирою волею пожертвуй себе в честь мого імені на жертовнику серця свого, як безустанну жертву цілопалення – цебто, щиро віддаючи мені своє тіло і свою душу.
• Щоб ти таким чином став гідним приступати до принесення Богові жертви і прийняти Таїнство мого Тіла для свого спасіння.
• Бо немає достойнішої жертви і більшого надолуження за відпущення гріхів над те, коли з жертвою Тіла Христового в Службі Божій і у Святому Причасті щиро і цілковито жертвуєш Богові себе самого.
• Скільки разів чоловік прийде до мене за прощенням і благодаттю і зробить усе те, що йому належиться, та щиро покається, - "Як я живу, - каже Господь, - то я не хочу смерті грішника, але радше хай навернеться і хай живе" (Єз. 33,11), "бо я вже більше не буду пам`ятати його гріхів" (Єв. 10,17), - все буде йому прощено.

Розділ 8
Про жертву Христову на хресті і про самозречення.

• ГОЛОС  УЛЮБЛЕНОГО
• Коли я з розп`ятими на хресті руками і нагий добровільно жертвував себе Богу Отцю за твої гріхи, так, що нічого вже в мене не залишилося, чого б я не віддав геть чисто на жертву поєднання з Богом, так і ти повинен добровільно приносити мені себе щоденно у Службі Божій у жертву чисту і святу, найщиріше, як тільки зможеш, з усіма своїми силами і почуваннями.
• Нічого більше від тебе не жадаю окрім того, щоб ти прагнув весь віддатися мені.
• Якщо крім себе даси мені щось, на те я не зважаю, бо шукаю не дарунку твого, але тебе.
• Як тобі не вистачило б чогось, коли б ти все мав, а мене ні, так і мені ніяк не може сподобатися те, що мені даси, коли себе не принесеш у жертву.
• Себе мені пожертвуй і віддайся весь Богові, і твоя жертва буде мила.
• Я ж себе весь жертвував Отцеві за тебе і дав ще й Тіло своє і Кров на поживу, щоб я став увесь твій, а ти, щоб був мій.
• А коли лишишся при собі і не пожертвуєш себе добровільно моїй волі, твоє жертвування не буде повне і не настане між нами одностайне з`єднання.
• Тому всі твої справи повинно попереджати добровільне пожертвування себе в руки Бога, коли хочеш досягти свободи і благодаті.
• Бо тому так мало буває просвічених і вільних у серці людей, що вони не вміють цілковито відректися від себе.
• Моє слово незмінне: "Хто не відречеться всього, той не може бути моїм учнем" (Лк. 14,33).
• Отже, коли бажаєш стати моїм учнем, пожертвуй себе мені з усіма своїми почуваннями.

Розділ 9
Ми повинні жертвувати Богові себе, всі наші справи й за всіх молитися.

• СЛОВА  УЧНЯ
• Господи, все Твоє: і те, що на небі, і те, що на землі.
• Бажаю добровільно пожертвувати Тобі себе самого і залишитися Твоїм назавжди.
• Господи, у простоті серця свого нині жертвую Тобі себе на дочасного слугу, щоб увесь вік Тебе слухати і приносити Тобі жертву хвали.
• Прийми мене з цією святою жертвою Твого святого Тіла, яку приношу Тобі сьогодні перед лицем ангелів, що тут невидимо служать, щоб це прислужилось для спасіння мого і всього Твого народу.
• Господи, кладу перед Тобою на Твоєму жертовнику примирення всі свої гріхи і провини, яких я допустився перед Тобою і Твоїми святими ангелами від дня, коли перший раз згрішив, аж до цієї години.
• Щоб Ти спалив все те вогнем своєї любові, повиводив усі плями моїх гріхів й очистив мою совість від усякої провини.
• І повернув мені знову свою благодать, яку я втратив через гріх, прощаючи мені все і ласкаво приймаючи мене до мирного поцілунку.
• Що ж інше я можу робити за гріхи мої, як тільки покірно визнавати їх, плакати над ними та без упину благати Твого змилування?
• Благаю Тебе, вислухай мене ласкаво, коли стану перед Тобою, Боже мій.
• Всі мої гріхи мені надто остогиділи. Вже не хочу їх ніколи більше допускатися, каюся в них і буду каятися, доки буду жити; я готовий покутувати за них і надолужити, скільки буде в мене сили.
• Прости мені, Боже, прости мені гріхи мої ради імені Твого святого. Спаси мою душу, що її відкупив дорогою Своєю Кров`ю. Ось я здаюся на Твоє милосердя, вручаюся Тобі в руки. Чини зі мною по Своїй доброті, а не по моєму лукавству і по моїй неправоті.
• Жертвую Тобі також усі мої добрі вчинки, хоч їх так мало і вони такі недовершені. Ти виправ і освяти їх, щоб вони стали добрими і сподобалися Тобі; приводь їх завжди до кращого стану й мене, лінивого і бездарного слугу, доведи до блаженного і славного кінця.
• Жертвую Тобі також усі побожні бажання богомільних душ усі потреби батьків, приятелів, братів, сестер, усіх дорогих мені осіб і тих, що мені чи іншим людям з любові до Тебе вчинили щось добре.
• І тих, що бажали собі і просили мене, щоб я за них і за всіх їхніх осіб молився і жертвував Служби Божі, чи вони ще живуть на світі, чи вже цей світ покинули.
• Щоб усі вони почули в собі підмогу благодаті Твоєї, допомоги Твоєї втіхи, охорону від небезпек і звільнення від кар; хай вони, вийшовши з усіх бід, з веселим серцем складають Тобі величну подяку.
• Жертвую Тобі також молитви і жертви примирення особливо за тих, що мене чим покривдили, засмутили або зневажили, або зробили мені якусь шкоду чи прикрість.
• А ще й за тих усіх, що я їх коли-небудь засмутив, образив, утискав і згіршив словами чи вчинками, свідомо чи несвідомо. Щоб Ти всім нам простив наші гріхи і взаємні образи.
• Віддали геть із наших сердець усіляку підозріливість і все те, що може образити любов і зменшити братню милість.
• Змилуйся, змилуйся, Господи, над усіма тими, що благають Твого милосердя, подай благодать тим, що її потребують, і дай нам так жити, щоб ми гідні були тішитися Твоєю благодаттю і йшли вперед дорогою до вічного життя. Амінь.

Розділ 10
Не треба через будь-що маловажити Святим Причастям.

• ГОЛОС  УЛЮБЛЕНОГО
• Мусиш раз у раз прибігати до джерела благодаті і Божого милосердя, до джерела доброти і всієї чистоти, щоб ти міг очистити себе від пристрастей і від гріхів і наповнитися силою і стійкістю проти всіх спокус і хитрощів диявола.
• Ворог знає плід і величезну цілющу силу Святого Причастя, тому він усіма способами і при кожній нагоді старається, як тільки може, відтягнути і не допустити до нього вірних і побожних людей.
• Бо не один саме тоді, коли хоче приготуватися до Святого Причастя, зазнає тяжких спокус від диявола.
• Той злий дух, як пише книга Йова, йде між синів Божих, щоб своїм звичайним лукавством занепокоїти, перелякати і потривожити їх і щоб тим самим ослабити їхнє бажання або своїми напастями відібрати в них віру, щоб вони або зовсім відступили від Святого Причастя, або приступали до нього з холодним серцем.
• Але не треба звертати ніякої уваги на його хитрощі і мани, які б вони не були погані і страшні, але все це треба відкинути геть від себе.
• Ним, нужденним, треба погордити і кпити собі з нього, а через його напади і неспокої, якими він хоче нас занапастити, не треба відступатись від Святого Причастя.
• Не раз на перепоні стає також завелика турбота про те, чи маємо таку побожність, як треба, і якийсь ляк перед сповіддю.
• Роби так, як радять мудрі люди, і відганяй від себе страх і неспокій совісті, бо він перепиняє Божу благодать і нівечить побожність серця.
• Не полишай Святого Причастя через якийсь маловажний неспокій чи прикрість, але йди чимшвидше висповідайся і радо прости іншим людям усі їхні образи. А коли ти кого образив, проси покірливо прощення, то й Бог радо простить тобі.
• Для чого тобі зволікати із сповіддю або відкладати Святе Причастя?
• Очисти себе чимшвидше і виплюй миттю із себе гріховну отруту, чимдуж приймай лік і почуєшся значно краще, ніж коли будеш довго відкладати.
• Коли сьогодні відступаєш через ту причину, завтра може появитися якась ще більша, і так можеш тривалий час не приступати до Святого Причастя і ще більше зледащіти.
• Чимдуж стряси з себе свою теперішню безвладність і лінь, бо не варто надто турбуватися, довго побиватися і через щоденні перепони відсторонитися від Божих дарів.
• Навпаки, дуже шкодить довго відкладати Святе Причастя, бо це призводить до великої байдужості.
• О, леле! Деякі байдужі і легкодумні радо зволікають зі сповіддю і бажають відкладати Святе Причастя, щоб більше не потребувати пильнувати себе.
• Ох, як мало любові і яку слабеньку побожність мають у собі ті, що так легко відступаються від Святого Причастя.
• Який щасливий і який Богу милий той, хто так живе і таку чисту совість зберігає, що готовий навіть щодня причащатися, і побожно до того приготувався б, коли було б дозволено йому, і він міг робити це бездоганно.
• Коли часом хто стримується від Святого Причастя з покори або із законної причини, то за таке пошанування треба його похвалити.
• Але коли найде на нього байдужість, він повинен підбадьорити себе і робити все те, що в його силі, а Господь ради доброї волі, яку Він особливо цінить, допоможе його бажанню.
• Коли ж існує законна перепона, то все-таки залишається добра воля і святе бажання причащатися і тому не втратиться плодів Таїнства.
• Бо кожний богомільник може кожного дня і кожної години для свого спасіння без перепони приступати до духовного Причастя Христового.
• Однак у певні дні і у визначений час вони повинні зі сердечним говінням приймати в Таїнстві Тіло Спасителя свого і більше зважати на хвалу і честь Божу, ніж шукати для себе втіхи.
• Бо скільки разів побожно роздумується над тайною втілення Христового і суками його і запалюється більшою любов`ю до Нього, стільки разів причащається тайною і невидимо оживляється.
• А хто не готується інакше, як тільки тоді, коли настане свято, або коли звичай того вимагає, той не раз буде не приготований.
• Не розтягуй дуже відправу Служби Божої і не спішися, а зберігай добрий звичай тих, з котрими живеш.
• Ти не повинен чинити іншим людям прикрості ані осоружності, але маєш зберігати загальну міру за звичаєм предків і більше турбуватися про користь інших людей, аніж про свою побожність чи свій настрій.

Розділ 11
Тіла Христового і Святого Письма побожна душа якнайбільше потребує.

• СЛОВА  УЧНЯ
• О, Найсолодший Господи Ісусе, які то великі солодощі у побожній душі, що разом з Тобою споживає Твою вечерю, де дають скуштувати їй не якусь страву, а тільки Тебе, єдиного її Улюбленця, жаданого понад усі бажання серця.
• І мені теж солодко було би перед лицем Твоїм виливати з глибини серця сльози і разом з побожною Магдалиною омивати ними Твої ноги.
• Але де та гаряча побожність? Де ті потічки святих сліз?
• Справді, моє серце повинно б перед лицем Твоїм і святих Твоїх ангелів загорітися і заплакати з радості.
• Бо ж я маю Тебе тут, у Таїнстві, справді присутнього, хоч і закритого чужим видом.
• Бо мої очі не могли б знести того, щоб побачити Тебе у дійсному Божому сяйві, але навіть і увесь світ не витримав би блиску слави Твоєї величності.
• Так ти укритий у Таїнстві, щоб допомогти моїй немочі.
• Я дійсно маю Тебе і поклоняюся Тобі, якому ангели в небі віддають поклін, однак я це у вірі роблю, а вони – на образ Твій без покривала дивляться.
• Мені треба задовольнитися світлом правдивої віри і в ній жити доти, доки не завітає день вічного сяйва та тіні видів зникнуть.
• А коли настане завершення (І Кр. 13,10), тоді скінчиться вживання Таїнств, бо святим у небесній славі не треба ліку Таїнства.
• Вони бо веселяться без кінця-краю перед лицем Бога, оглядаючи Його славу лицем у лице і переходячи з ясності в ясність, у незмірні глибини Божества, розкошують у Слові Божім, що тілом стало, як було споконвіку і буде навіки.
• Як згадаю ті чудеса, стає мені вже надто важкою всяка, навіть духовна, втіха, бо поки явно не бачу Господа мого в Його славі, за ніщо маю все те, що на світі бачу і чую.
• Ти, Боже, мені свідком, що ніяка річ не може втішити мене, ніяке створіння не в силі заспокоїти, лише Ти, Боже мій, якого бажаю оглядати повіки вічні.
• Але це не можливо, поки я підвладний смерті.
• Тому мені треба зберегти велику терпеливість і упокоритися Тобі у кожному моєму бажанні.
• Бо й святі Твої, Господи, що вже з Тобою веселяться в Царстві Небесному, поки тут жили, з вірою і великою терпеливістю очікували на прихід Твоєї слави.
• У що вони вірували, в те й я вірю; на що вони надіялися, на те і я надіюся; туди, куди вони потрапили, і я маю надію за Твоєю Благодаттю потрапити.
• Тим часом хочу жити у вірі і кріпитися прикладом святих.
• Також буду мати перед собою Святе Письмо на втіху і як те дзеркало життя, а над усе – це Твоє найсвятіше Тіло на особливий лік і притулок.
• Бо в цьому житті, як відчуваю, мені найбільше треба двох речей і без них це нужденне життя було б мені нестерпне.
• Як довго я сидітиму в цьому тілі, наче у в`язниці, потребуватиму двох речей, а саме – хліба і світла.
• Тому то Ти дав мені, немічному, Своє святе Тіло на поживу душі і тіла і поставив слово Твоє за світило ногам моїм (Пс. 118,105).
• Без тих двох речей я не міг би праведно жити, бо слово Боже є світлом душі моїй, а Твоє Таїнство – хліб життя.
• Їх можна назвати теж двома столами, які стоять у скарбниці святої Церкви по один і другий бік.
• Другий стіл закону Божого, що містить у собі святу науку, навчає правдивої віри і нехибно вводить нас аж всередину, за завісу, де є Святиня Святині.
• Дяка Тобі, Господи Ісусе, Світло відвічного Світла, за стіл святої науки, що його поставив нам через своїх слуг, пророків, апостолів, інших учителів.
• Дяка Тобі, Творче і Відкупителю людей, за те, що Ти, бажаючи показати всьому світові свою любов, справив велику вечерю, в якій подав на стіл не праобразне ягня, але Своє найсвятіше Тіло і Кров.
• Всіх вірних звеселяєш святою вечерею і напоюєш їх чашею спасіння, в якій містяться всі райські радощі, а з ними бенкетують святі ангели, але з більшою розкішшю і більшим щастям.
• О, яка то велика і яка достойна влада священиків! Їм дано святими словами освячувати Господа величної слави, величати Його своїми устами, тримати своїми руками, споживати своїми устами і подавати іншим людям!
• О, які чисті повинні бути ці руки, які невинні уста, яке святе тіло, яке непорочне має бути серце священика, в якому стільки разів оселяється Творець чистоти!
• Із уст священика, що так часто приймає Христове Таїнство, не повинно виходити інше слово, як тільки святе, як тільки чесне і добре.
• Очі його, що так часто споглядають Тіло Христове, повинні бути невинні і сором`язливі.
• Чисті і підняті до неба руки, що так часто дотикаються Творця неба і землі.
• Священиків особливо стосуються слова Закону: Будьте святі, бо Я є святий, Господь Бог ваш (Лев. 19,2).
• Всемогутній Боже! Твоя благодать хай допомагає нам, що прийняли священичий обов`язок, щоб ми могли достойно і побожно служити Тобі у святості й чистій совісті.
• А якщо ми не в силі жити в такій невинності, як повинні б, то дай нам хоч сердечно плакати над гріхами, яких ми допустилися, і дай нам у покорі серця та з щирою постановою волі відтепер ревніше служити Тобі.

Розділ 12
З великим старанням треба готуватися до причастя з Христом.

• ГОЛОС  УЛЮБЛЕНОГО
• Я люблю чистоту і всяку святість.
• Я шукаю чистого серця і в ньому є місце для мого миру.
• Прибери для мене світлицю велику вистелену (Мк. 14,15), а я справлю в тебе паску зі своїми учнями.
• Якщо хочеш, щоб я завітав до тебе і перебував у тобі, вимети старий квас і вичисти для мене домівку в своєму серці.
• Викинь з нього все, що від світу, і увесь натовп грішних пристрастей, сядь, як пташка самітна на покрівлі (Пс. 101,8), і роздумуй з болем серця над своїми провинами.
• Бо кожний, хто любить, прибирає своєму любому приятелеві найкраще місце, бо цим пізнається любов того, хто приймає свого милого приятеля.
• Але знай, що ти не в силі своїми власними вчинками приготуватися до цього як годиться, хоч би ти готувався цілий рік і нічого іншого не мав на думці.
• Тільки моя любов і ласка допускає тебе до мого столу, неначе б багач закликав жебрака на гостину, а той не мав чим іншим відплатитися йому за добродійства, як тільки тим, що упокориться і подякує.
• Роби те, що у твоїй силі, і роби старанно не зі звички, не з примусу, але зі страхом, говінням і любов`ю приймай Тіло улюбленого Господа Бога твого, що зволив прийти до тебе.
• Я закликав тебе, я так наказав чинити, а чого тобі бракує, я те доповню, приходь і приймай мене.
• Коли даю тобі ласку побожності, дякуй Богові твоєму не тому, що ти гідний того, а тому, що я змилувався над тобою.
• Якщо не маєш її, але чуєшся висохлим у серці, берися до молитви, зітхай та стукай до мене, і не переставай поки не дістанеш хоч крихітку, хоч крапельку спасенної благодаті.
• Ти мене потребуєш, не я тебе.
• І не ти приходиш освячувати мене, але я приходжу освятити і виправити тебе.
• Ти приходиш, щоб від мене освятитися і з`єднатися зі мною, щоб отримати нову благодать і щоб знову дістати духу для виправлення.
• Не занедбуй тієї благодаті, а приготовляй з усією старанністю своє серце і приводь до себе свого любого Приятеля.
• Але треба, щоб ти не тільки перед Причастям приготовлявся до говіння, але щоб ти і після прийняття Причастя старанно в ньому утримував себе.
• Треба не менше берегти себе опісля, чим побожно приготовлятися перед тим.
• Бо пильне оберігання опісля є кращим приготуванням для одержання ще більшої ласки.
• Бо якщо хтось стає надто запопадливим до світових втіх, тим він робить себе дуже несприйнятливим для благодаті.
• Остерігайся балакучості, залишайся на самоті й утішайся Богом своїм.
• Бо маєш Того, якого цілий світ не зможе від тебе забрати.
• Я є Той, кому ти повинен віддаватися увесь, так, щоб ти вже більше не жив сам собою, а в злуці зі Мною, вільний від усякої журби.

Розділ 13
Побожна душа повинна всім серцем бажати злуки з Христом.

• СЛОВА  УЧНЯ
• Хто дасть мені те, Господи, щоб я Тебе єдиного найшов (Пісня. 8,1) і розкрив Тобі моє серце і щоб я тішився Тобою, як того душа бажає; нехай уже ніхто не докоряє мені, хай ніяке створіння не ворушить ані не займає мене, тільки Ти, Єдиний, промовляй до мене, а я до Тебе, як звичайно розмовляє улюблений з улюбленим, і як приятель пристає з приятелем?
• Того благаю, того бажаю, щоб я увесь з`єднався з Тобою і щоб відірвав своє серце від усіх створінь і зі Святим Причастям, і частим приношенням жертви вчився мати щораз більше вподобання в небесних і вічних речах.
• Ах, Господи Боже! Коли ж я увесь з`єднаюся з Тобою і ввійду в Тебе, а про себе геть забуду?
• Ти будь у мені, а я в Тобі, і так зроби, щоб ми обидва з`єдналися.
• Справді Ти є мій улюбленець, вибраний з поміж тисяч (Пісня. 5,1), в якому моїй душі мило проживати всі дні мого життя.
• Справді Ти є мій миротворець, в якому буває найбільший мир і правдивий спокій; поза Тобою є тільки боротьба, біль і безмежне горе.
• Справді Ти є Бог невидимий (Іс. 45,15). Щоб показати свою солодку любов до дітей, зволяєш частувати їх солодким хлібом, що падає з неба.
• Справді немає іншого такого великого народу, до якого боги так наблизилися, як Ти, наш Боже, (Втор. 4,7) приходиш близенько до всіх вірних своїх і даєш їм споживати себе й тішитися Тобою, щоб їх день у день втішати і серця їх підіймати до неба.
• Бо який інший народ такий славний, як християни?
• Або котре створіння на землі таке миле, як побожна душа, до якої сам Бог приходить, щоб нагодувати її своїм пресвятим Тілом?
• Яка невимовна благодать! Яка дивна ласкавість! Яка незмірна любов, що таким особливим способом прихиляється до людини!
• Але як я маю відплатитися Господові за ту ласку, за таку превелику любов?
• Я не можу нічого милішого принести в дар, як тільки те, що своє серце віддам Богові моєму і якнайщиріше з Ним з`єднаюся.
• Тоді розвеселиться ціле моє серце, коли душа моя зовсім поєднається з Богом.
• Тоді Він скаже мені: „Коли хочеш бути зі мною, то й я хочу бути з тобою”. А я відповім Йому: „Зволь, Господи, перебувати зі мною, я дуже радий бути з Тобою”.
• Оце є моє найсокровенніше бажання, щоб своїм серцем бути у злуці з Тобою!

Розділ 14
Про гаряче бажання Тіла Христового деякими побожними душами.

• СЛОВА  УЧНЯ
• Яке велике багатство Твоєї, Господи, ласкавості, що її Ти зберігаєш для тих, що бояться Тебе! (Пс. 30,20).
• Як згадаю про деякі побожні душі, що приступають до твого, Господи, Таїнства з якнайбільшою побожністю і говінням, тоді не раз сам себе стидаюся і від сорому паленію, що я такий млявий і такий холодний приступаю до Твого вівтаря і до престолу Святого Причастя.
• Що я лишаюся таким сухим і без тепла в серці і що я не горю увесь перед Тобою, Боже мій.
• Що я не маю в собі такої сильної жадоби і жару серця, як багато побожних людей, що з превеликого бажання Причастя і з гарячої любові в серці не могли стриматися від сліз.
• Але серцем і устами з глибини душі прагнули Тебе, Боже, живе джерело, і не могли інакше свого голоду ані заспокоїти, ані носити, аж поки з великою втіхою і духовною жадобою прийняли Твоє Тіло.
• Яка то справді гаряча віра в них, певний доказ Твого святого буття! Такі то по правді пізнають Господа свого по ламанню хліба (Лк. 24,35), в кого серце так сильно горить, коли Ісус іде разом з ними. Мені не раз далеко до такого сердечного почуття й такої побожності, до такої сильної любові і жару.
• Змилуйся наді мною, мій добрий, солодкий і ласкавий Ісусе, і дай мені, своєму бідному жебракові, хоч деколи скуштувати якусь маленьку крапельку своєї сердечної любові у Святому Причасті.
• Щоб моя віра ще більше скріпилася, моя надія на Твою доброту росла, а любов, коли вже раз добре розгорілася і закуштувала небесної манни, ніколи не вгасала.
• А Твоє милосердя теж зможе мені дати бажаної ласки, і як настане день Твоєї святої волі, ласкаво завітати до мене в дусі гарячої любові.
• Бо, хоч я не горю такою великою жадобою тих вибраних Твоїх побожних душ, однак за Твоєю благодаттю маю бажання так само гаряче прагнути і благаю Тебе ревно, щоб я теж став товаришем усіх тих гарячих Твоїх поклонників і належав до їхнього святого гурту.

Розділ 15
Ласка побожності набувається покорою і самозреченням.

• ГОЛОС  УЛЮБЛЕНОГО
• Ласку побожності маєш без упину шукати, за неї гаряче благати, терпеливо і з уповзанням на неї чекати, з вдячністю приймати її, покірно берегти і пильно працювати разом з нею, а Богові лишити час і спосіб небесних відвідин.
• Над усе маєш упокоритися тоді, коли в серці обмаль, або таки ніякої, побожності не відчуваєш, але не треба надміру падати духом і марно у тугу вдаватися.
• Бог нерідко в одну мить дає те, у чому довший час відмовляв: Він часом дає при кінці молитви те, що спочатку відкладав.
• Коли б благодать давалася завжди, і вона приходила на кожне бажання, то немічному чоловікові не легко було б це знести.
• Тому-то треба дожидатися дару побожності у добрій надії й терпеливій покорі. А коли тобі не дається її або нерозважно відбирається, то приписуй це собі і своїм гріхам.
• Нерідко буває, що й маленька дрібничка перепиняє і неначе ховає благодать. Коли взагалі можна назвати чимось малим, а не радше чимось великим те, що не допускає такого великого добра.
• А коли ту саме малу, чи пак велику, перепону відкинеш і цілком переможеш, тоді станеться те, про що ти просив.
• Бо зразу ж, як тільки цілим серцем віддаси себе Богові і не будеш шукати цього або того за своєю волею або уподобанням, але радше цілком здаси себе на Нього, відчуєш, що ти з Ним з`єднався і заспокоївся; бо ніщо не буде тобі так миле і так подобатися, як любов і виконання волі Божої.
• Так, хто щирим серцем стане прямувати й зніматися вгору до Бога і очистить себе від усякої невпорядкованої любові чи від схильності до будь-якого створіння, той стане якнайбільше здатний до того, щоб одержати благодать, і буде гідний дару побожності.
• Бо Господь там дає своє благословення, де знаходить чисту посудину.
• І чим докладніше хто відрікається від того, що земне, і чим більше хто завмирає сам для себе, нехтуючи собою, тим швидше приходить благодать, тим достатніше її прибуває й вище вона підіймає вільне серце.
• Тоді гляне і наповниться, і з дива заб`ється й розшириться серце (Іс. 60,5) у його грудях, бо рука Божа з ним, і він увесь навіки віддав себе Йому в руки.
• Ось так благословляється чоловік (Іс. 127,4), що цілим серцем шукає Бога і не прив`язує душі своєї до марноти.
• Він, приймаючи Святу Євхаристію, заслуговує собі на велику ласку з`єднання з Богом, бо він не дивиться на свою власну побожність і втіху, але на Божу славу і честь, яка вище понад усяку побожність і втіху.

Розділ 16
Ми повинні звірятися Христові в усіх наших потребах і благати Його ласки.

• СЛОВА  УЧНЯ
• О, найсолодший і наймиліший Господи! Бажаю прийняти Тебе нині з говінням. Ти знаєш мою неміч і біду, яку терплю, в якій великій недолі і гріхах я перебуваю, як часто терплю тягарі, спокуси, напасті й гидоту.
• Приходжу до Тебе за ліком, благаю в Тебе втіхи і пільги.
• Я промовляю до Тебе, Всюдисущого, якому явне ціле моє серце, що єдиний можеш мене цілком втішити і допомогти.
• Ти знаєш, яких ласк мені над усе треба, який я убогий на чесноти.
• Ось стою перед Тобою, убогий і нагий, благаю в Тебе ласки і молю Твоє милосердя.
• Укріпи спрагненого старця свого, зігрій моє холодне серце вогнем своєї любові, просвіти мою сліпоту блиском своєї присутності.
• Переміни мені всю земну любов на гіркість, усі тягарі і прикрості на терпеливість, усе, що нікчемне і створене, на погорду і забуття.
• Підійми моє серце до Себе, до неба і не дай, щоб я блукав по землі.
• Ти єдиний маєш відтепер вже і аж повіки стати моїми солодощами, бо Ти єдиний є моєю поживою і моїм напоєм, моєю любов`ю і моєю радістю, моєю насолодою і всім моїм добром.
• О, якби то Ти мене своїм прибуттям цілком розпалив, розтопив і перемінив на себе, щоб я став одним з Тобою духом, завдяки благодаті внутрішнього з`єднання з Тобою і завдяки розтопленню в гарячій любові!
• Не дай, щоб я відходив від Тебе голодним і холодним, лише обійдися зі мною милосердно, як Ти неодноразово чудово обходився зі своїми святими.
• Яке в тім диво, що я при Тобі увесь вогнем палаю і для себе завмираю, коли Ти є тим вогнем, що завжди палає і ніколи не вгасає; любов, що очищає серця і просвічує розум?

Розділ 17
Про гарячу любов і велике бажання прийняти Христа.

• СЛОВА  УЧНЯ
• З якнайбільшим говінням, гарячою любов`ю, з усією жагою і жаром серця бажаю прийняти Тебе, Боже, як багато святих і богомільних душ Тебе прагнули у Святім Причасті. Вони завдяки святості життя були Тобі у великій вподобі й жили в якнайгарячішій побожності.
• О, Боже мій, віковічна любове, все моє добро, щастя без кінця-краю! Бажаю прийняти Тебе з якнайсильнішим прагненням і якнайдостойнішою честю, яку тільки хто-небудь із святих коли мав і зміг відчути.
• І хоч я не гідний мати всі ті почуття побожності, однак жертвую Тобі все гаряче бажання мого серця, наче б тільки я один мав за Твоєю благодаттю те гаряче прагнення.
• Але також і все те, що тільки побожний розум може подумати і побажати, приношу і жертвую Тобі з найнижчим поклоном і найгарячішою любов`ю.
• Не хочу нічого затримати для себе, але хочу пожертвувати Тобі добровільно і якнайохочіше і себе, і все те, що маю.
• Господи Боже мій, мій Творче і Відкупи телю! З таким бажанням, говінням, з такою хвалою, честю, вдячністю, гідністю і любов`ю, з такою вірою, надією і чистотою бажаю нині прийняти Тебе.
• Як прийняла і як бажала Тебе Твоя пресвята Мати, преславна Діва Марія, коли ангелові, що благовістив їй тайну Воплочення, відповіла покірно і побожно: „Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову!” (Лк. 1,38).
• І як Твій святий Предтеча, найвизначніший між святими Йоан Хреститель, у радості Духа Святого весело здригнувся перед Тобою, коли ще був у лоні матері, а потім, бачачи, як Ти, Ісусе, ходиш між людьми, низько упокорився і з побожним говінням мовив: „Дружба ж молодого, що стоїть та й слухає, вельми на голос молодого радіє”. (Йо. 3,29).
• Так і я бажаю розгорітися великим і святим бажанням і відкрити перед Тобою ціле своє серце.
• Тому жертвую Тобі усі радощі богомільних сердець, їхні гарячі почуття, захоплення розуму, надприродні просвічення і небесні видіння і приношу Тобі їх з усіма чеснотами і хвалами, що ними славило і славитиме Тебе усяке створіння на небі і на землі, за себе і за всіх тих, що вручили себе моїм молитвам, щоб усі достойно хвалили Тебе і навіки прославляли.
• Прийми, Господи Боже, мої обітниці і моє бажання вічно хвалити Тебе і благословити без кінця-краю, як це Тобі справедливо належиться по великій силі Твоєї невимовної величності.
• Оце вручаю Тобі і бажаю приносити Тобі кожного дня і кожної хвилини мого життя з милим проханням, та сердечно запрошую і благаю всіх небесних духів і всіх вірних Твоїх, щоб разом зі мною дякували Тобі і славили Тебе.
• Всі народи, племена й мови нехай хвалять Тебе, а святе і як мед солодке ім`я Твоє нехай величають із найбільшою веселістю і гарячою побожністю.
• А всі ті, що з честю і говінням освячують і з повною вірою приймають найсвятіше Таїнство, хай сподобляться знайти в Тебе благодать і милосердя і хай моляться покірно за мене грішного.
• І коли вони досягнуть цієї бажаної побожності і спасенного з`єднання, і з щедрою втіхою та чудовим покріпленням вернуться від святого престолу небесного, щоб зволити згадати про мене бідного!

Розділ 18
Людина повинна досліджувати це Таїнство не з цікавості, а покірно наслідувати Христа, покладаючись на святу віру.

• ГОЛОС  УЛЮБЛЕНОГО
• Остерігайся з цікавості і без потреби досліджувати це невідоме Таїнство, коли не хочеш загрузнути у безодні непевності.
• Хто досліджує величності Божі, того придавить слава (Прип. 25,27).
• Бог може більше зробити, ніж чоловік зрозуміти.
• Допустиме є побожне і покірне доходження правди, з готовністю кожної хвилі датися повчити і з увагою йти за здоровою наукою святих Отців.
• Блаженна простота, що не ступає на складні дороги дослідів, а йде рівними і певними стежками заповідей Божих.
• Багато людей втратили побожність, бо хотіли дійти до пізнання вищих речей.
• Віри й праведного життя очікується від тебе, а не велемудрого розуміння і проникання у глибину таїн Божих.
• Коли не можеш зрозуміти ані збагнути того, що нижче від тебе, яким чином збагнеш те, що вище.
• Піддайся Богові і впокори свій розум перед вірою, а світла знання дасться тобі стільки, скільки буде тобі корисно і потрібно.
• Деякі люди мають тяжкі спокуси щодо віри і Таїнства, але за те треба звинувачувати не їх, але радше ворога.
• Не звертай на те уваги, не сперечайся зі своїми думками і не давай відповіді на ті сумніви, що підсуває тобі диявол.
• А вір словам Божим, віруй святим Його і пророкам, а ворог лукавий відчепиться від тебе.
• Нерідко це велика користь, що слуга Божий мусить отаке лихо терпіти.
• Бо диявол недовірків і грішників не спокушає, тримаючи їх міцно у своїх руках, але побожних і віруючих він усілякими способами спокушає і занапащує.
• Так тримайся й далі щирої і непохитної віри і з покірним говінням приступай до Таїнства.
• А чого не можеш зрозуміти, те спокійно віддай на всемогутнього Бога.
• Бог не обманює тебе: помиляється той, хто забагато собі довіряє.
• Бог пристає з простенькими, покірливим об`являється, малолітнім дає розуміння, чистим умам відкриває таємне значення, а перед цікавими і гордими Він приховує свою благодать.
• Розум людський слабий і може помилятися, але правдива віра помилитися не може.
• Всякий розум і всяке природне дослідження повинно йти вслід за вірою, а не перебігати і не підкопувати її.
• Бо віра й любов у тому найсвятішому і найвеличнішому Таїнстві проявляється якнайбільше і таємничими способами діють в ньому.
• Вічний і неосяжний Бог, сила якого безмірна, творить великі і невідомі діла в небі і на землі, і предивних Його діл годі збагнути.
• Коли б діла Божі були такі, що людський розум міг легко їх зрозуміти, тоді вже не можна було б назвати їх ані предивними, ані невимовними.