31.07.2015р. Б. / Кардинал О’Меллі про торгівлю органами абортованих дітей

Кардинал Шон Патрик О’Меллі, архиєпископ Бостона та голова Комітету у справах діяльності на захист життя Єпископату США, прокоментував днями оприлюднене відео, що показує, як високопоставлені представники мережі клінік «Planned Parenthood» обговорюють ймовірні можливості продажу та доставки органів убитих дітей.

Кардинал цитує Папу Франциска, котрий назвав аборти «наслідком філософії споживацтва та культури використання, котрими сьогодні поневолені серця та уми багатьох людей».

«Останні новини стосовно злочинної діяльності «Planned Parenthood» спрямовують нашу увагу суспільства на дві важливі справи. По-перше, аборт як такий — найжорстокіший спосіб позбавити людину життя. По-друге, сьогодні аборт стає стандартною практикою задля отримання органів та тканин ембріонів. Обидві практики є неприпустимими, адже вони скеровані проти людини та зневажають її гідність. Ці факти мають опинитися у центрі уваги усього суспільства», — переконаний архиєпископ Бостона.

Він також запевнив, що усі особи, для котрих новини про «Planned Parenthood» стали пригадуванням про власні «відкриті рани» — біль унаслідок вчиненого колись аборту, знайдуть необхідну підтримку та професійну допомогу у Церкві, зокрема «Project Rachel» («Проект Рахиль» — ред.), створений за ініціативи Католицької Церкви у США та допомагає особам, що страждають від постабортного синдрому.

Джерела:    CREDO

Воїни Христа Царя

30.07.2015р. Б. / З‘явилось третє відео про правду щодо абортивної індустрії

«Центр медичного розвитку» випустив третє відео з серії таємних матеріалів, що викривають продаж тканин плода після абортів у клініках організації «Planned Parenthood».

Католицький сайт «CatholicCulture» повідомляє  про останнє відео, випущене 28 липня, яке містить жахливі кадри, показуючи розчленоване тіло дитини після аборту, з якого техніки готуються зібрати «свій врожай».

Коли працівники обговорювали, скільки різних видів тканин можуть бути зібрані,  Савайта Ґайнд, медичний директор організації «Planned Parenthood» в Скелястих Горах, сказала: «Я думаю, що частина за частиною працює трохи краще, бо тоді бачимо, як багато ми можемо відірвати звідти».

Третє відео також показує роботу каліфорнійської корпорації  «Stem Express», яка демонструвала вражаючий економічний зріст завдяки закупівлі тканин для дослідників. Колишній співробітник компанії пояснює на відео, як організація «Planned Parenthood» надає фетальні тканини: «Вони отримували певний відсоток з усіх зроблених операцій»,  - сказала вона.

Колишній співробітник згадує, що вона втратила свідомість, коли її вперше попросили «збирати» тканини з розчленованого плода. Коли вона опритомніла, симпатична медсестра сказала їй, що це була звичайна реакція, хоча, вона додала: «Дехто з нас так і не зміг переступити через це».

Ці відео, зняті прихованою камерою,  викликали обурення громадськості й численні акції протестів: активісти вимагають, щоб уряд розслідував діяльність організації «Planned Parenthood», і щоби зупинити фінансування організації коштом платників податків. Активісти «pro-life» організували мітинги у 60 різних місцях по всій країні США на 28 липня, вимагаючи реакції від уряду на удаване порушення законів проти торгівлі ембріональними тканинами.

Тим часом у Лос-Анджелесі, корпорація «Stem Cell Express» сподівається на судову заборону показу прихованих відео.

Джерела:   Католицький медіа-центр

Воїни Христа Царя

29.07.2015р. Б. / Понтифік закликав молодь не боятися подружжя

«Дорога молоде, не бійся подружжя: Христос супроводжує Своєю благодаттю подружні пари, які перебувають у єдності з Ним», – з таким закликом до молоді Папа Франциск звернувся через соціальну мережу Твіттер у вівторок, 28 липня 2015 року.

«Як це часто трапляється, Папа Франциск потрапив у ціль, – прокоментував ці слова архиєпископ Вінченцо Палья, Президент Папської Ради у справах сім’ї. – Всі ми, зокрема, в контексті наближення Синоду, усвідомлюємо, скільки-то проблем обертається навколо подружжя і сім’ї. Але глибинною причиною є саме це: на жаль, багато юнаків і дівчат бояться одружуватися, і не тому, що є, так би мовити, гіршими, ніж колись. Зовсім ні! Існує культура, яка спонукає боятися, яка спричиняє невпевненість щодо остаточних рішень, спонукаючи відступити назад. Папа повторює молоді: Не бійтеся! Варто зазначити, що ці слова у Біблії зустрічаються 365 разів, тобто, на кожен день».

Про це повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на Радіо Ватикан.

28.07.2015р. Б. / Послання Патріарха Філарета з нагоди 1000-ліття упокоєння св. Володимира

Послання

Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета

Преосвященним архіпастирям, боголюбивим пастирям,
чесному чернецтву та всім вірним Української Православної Церкви
Київського Патріархату і всьому Українському народу

з нагоди ювілеїв 1000-ліття упокоєння святого рівноапостольного Великого князя Київського Володимира, мученицької смерті його синів святих страстотерпців князів Бориса і Гліба та 1027-ї річниці Хрещення Руси-України

Дорогі браття і сестри!
Слава Ісусу Христу!

Сьогодні всі ми, Церква і український народ, на Батьківщині та у Діаспорі, відзначаємо особливий подвійний ювілей. Тисячу років тому відійшов від земного життя у Небесне Царство Великий князь Київський і всієї Руси Володимир, наш рівноапостольний просвітитель і Хреститель. А невдовзі від рук найманих вбивць, посланих жадібним до влади Святополком Окаянним, завершилося мученицькою смертю життя синів Володимирових, святих князів-страстотерпців Бориса і Гліба. Також сьогодні ми молитовно відзначаємо 1027-му річницю Хрещення Руси-України.

Для чого чи згадуємо всі ці події? Найперше для того, щоби нагадати самим собі та всім правдиву нашу історію, а нагадавши – зробити з неї корисні висновки та навчитися, як досягати доброго і уникати злого. Бо на жаль досі є ті, хто бажають привласнити нашу історію, через приниження наше – звеличитися, обкрадаючи нас – збагатитися. Україну – вважають своєю окраїнною вотчиною, Церкву нашу – своєю прислужницею, а Київ, матір міст Руських – власною провінцією. Цю неправду нам належить викривати – не лише для власного добра, але і для користі тих, хто сам себе та інших обманює, привласнюючи йому не належне. Бо лікування хоч і буває болючим – але позбавляє від хвороби, а заспокоєння хворого без допомоги йому – приводить до біди.

Дорогі співвітчизники!

У важкий час війни, страждань, неспокою і боротьби відбувається нинішнє святкування. Тому з особливою пильністю ми маємо подивитися на наше минуле, бачачи в ньому приклади, які мають допомагати будувати власне сьогодення і краще майбутнє.

Зараз наша держава і народ борються з викликами зовнішнім та внутрішнім. Зовнішній – це агресія сусідньої країни, а внутрішній – недовіра і суперечки в народі, зубожіння та корупція, втома від боротьби. Чи зможемо подолати ці виклики – залежить від нас. Але приклад розбудови держави святим Володимиром свідчить – якщо будуватимемо життя країни та народу на міцному фундаменті Божих Заповідей, правди, любові до ближнього та жертовності, то будемо мати успіх.

Для того, щоби змінилося зовнішнє і спільне, кожному з нас належить змінюватися внутрішньо і особисто. Не чекати, доки це зробить хтось інший, не перекладати відповідальність лише на тих, хто перебуває при керуванні великими чи малими справами – але найперше самому втілювати у власному житті простий для запам’ятовування Божий закон: «Як хочете, щоб робили вам люди, так і ви робіть їм» (Лк. 6:31).

Невже хтось бажає, щоби його обманювали? Щоби обкрадали, щоби чинили несправедливо? Щоби хтось прийшов зі зброєю та вчинив насильство або і позбавив життя? Ніхто собі такого не бажає. А якщо цього та всього іншого злого не бажаємо собі – то не повинні цього бажати і чинити щодо ближніх своїх.

Приклад святого Володимира навчає нас, що кожна людина може перемінитися, якщо бажає не лише пізнати Божественну істину, але і жити згідно з нею. Жорстокий – став милостивим, розпусний – побожним. Той, хто примножував багатство для себе – став надзвичайно милосердним. Правитель, який керувався лише своїми бажаннями – виявив смирення перед Правдою Божою і на її основі став успішно будувати життя країни.

Бачачи все це ми маємо такий добрий приклад застосовувати і до нашого власного життя. Відносини з ближніми своїми, обов’язки та працю, життя у родині, у місцевій громаді, в цілому суспільстві, Українську державу – все це маємо наповнювати правдою і любов’ю. Бо лише на такій основі зможемо, як і святий Володимир, збудувати спільний дім, який буде стояти на міцній, непохитній основі, а не на піску.

З недавньої ж історії нашого народу, як і сусідніх народів, маємо переконатися і в протилежному: якщо за основу життя суспільства брати ненависть, непрощення, бажання помсти, насильство, позбавлені правди Божої мудрування людські, гордість одних перед іншими, – то все це приводить до страшних руйнівних наслідків. Громадянська війна, терор і репресії, Голодомор, тюрми та заслання для невинних, зубожіння матеріальне і духовне – все це плоди прагнення побудувати життя без Божої правди, на основі гордості й ненависті. Маємо робити висновки зі своєї історії та не повторювати давніх помилок. Щоб не доводилося знову повторити нам або нашим нащадкам слова мудрої думи славного Гетьмана Івана Мазепи: «През незгоду всі пропали, самі себе звоювали».

Революція Гідності та боротьба із зовнішньою агресією навчають нас тому, що перемога можлива лише у єднанні зусиль, коли слова і справи надихаються жертовністю і любов’ю до рідного краю і народу. Дотепер Бог допомагав Україні долати найважчі випробування, сприяв у боротьбі за правду і свободу. Переконаний, що Він дасть нам і перемогу над агресорами і над нашими власними недоліками, – але тільки якщо ми як народ і кожен з нас особисто не звернемо зі шляху слідування Божим заповідям.

Ще одним доказом перемоги Правди Божої над лукавством і владолюбством є приклад святих Бориса і Гліба. Після смерті батька їхнього Святополк, який перебував у Києві, злякався, що брати можуть забрати у нього владу – хоч і не мали вони такого наміру. Сам будучи лицемірним, жорстоким і підступним, він у жорстокості та підступності підозрював інших. А тому, щоби зберегти й утвердити свою владу, Святополк послав найманих вбивць, щоби вони вбили братів його.

Проливши братську невинну кров окаянний Святополк на деякий час ніби досяг свого – але Бог Правосудний покарав злочинця. Не зміг братовбивця утримати ні престолу, здобутого кров’ю, ні зберегти своє життя, ні залишити по собі доброї пам’яті. Святополком Окаянним нарекли його люди, а святих мучеників Бориса і Гліба, які заради виконання заповіді братньої любові віддали своє життя, Бог, Церква і народ прославили і проставляють аж донині.

На жаль в наш час з’явився новий Святополк Окаянний. Він називає нас своїми братами, але заради збереження власного престолу посилає до нас найманих вбивць, проливає невинну кров. Нехай не думає він, цей засліплений гордістю і неправдою правитель, що Бог не бачить його серця, не знає про його діла і не має сили зупинити його злочини! Так думав і той, давній Святополк. Але правда Божа перемогла тоді – переможе вона і тепер. Господь терпить до часу, даючи можливість злим покаятися, але коли міра терпіння Божого сповниться, суд Його буде справедливим, а покарання – невідворотним. Тож закликаємо цього нового Святополка Окаянного та всіх слуг, яких посилає він на злочини та вбивство, – зупинитися, одуматися і покаятися. Якщо отямиться – благо буде і йому, і народу, яким він править. А якщо ні – то нехай звершиться воля Божа!

Дорогі брати і сестри!

В день сьогоднішнього свята і ювілею закликаю всіх вас найперше до щирої сердечної молитви до Господа про мир в Україні, про визволення нас від нашестя чужинців, про захист Божий для мужніх українських воїнів, які ціною своєї крові захищають всіх нас, ближніх своїх. Піднесімо молитви за примирення ворогуючих, навернення заблукалих, покаяння грішних.

Просимо у Спасителя, Його Пречистої Матері, святих Володимира, Бориса і Гліба та Всіх святих Землі Української заспокоєння душевних і тілесних страждань для всіх, хто потерпів від нашестя чужинців, хто втратив рідних і близьких, зазнав шкоди для здоров’я, позбувся свого дому, хто став вигнанцем або змушений жити у неволі.

Просимо у Бога погасити ненависть і ворожнечу, яку вороги видимі і невидимі прагнуть розпалити серед народу нашого, щоби Господь дав нам однодумність та мир між собою.

Нехай ці щирі молитви піднесуться до Престолу Божого! Боже Великий, Єдиний, нам Україну храни!

Зі святом, дорогі брати і сестри!

Слава Господу нашому Ісусу Христу!
І слава Україні!

ФІЛАРЕТ,
Патріарх Київський і всієї Руси-України

28 липня 2015 р. м. Київ

Джерело:  КІРІОС

27.07.2015р. Б. / Близько 2 мільйонів дітей у всьому світі стають жертвами проституції

Близько 2 мільйонів дітей у всьому світі стають жертвами проституції; майже 21 мільйон людей - жертвами примусової праці, з яких більше половини - жінки і дівчата. Такі деякі дані з доповіді іспанської Єзуїтської служби мігрантам («Servicio Jesuita a Migrantes», SJM), розробленої в Інституті міграції міста Комільяс. Дослідження з цього питання проводилося з нагоди Всесвітнього дня боротьби з сучасною работоргівлею, який відзначатиметься 30 липня.

Торгівля людьми перетворюється на «процвітаючий бізнес, що не перестає рости в глибинах нової глобальної економіки», наголошується в доповіді Служби мігрантам, опублікованій на сторінках католицького інформаційного агентства «Fides». За даними досліджень Організації Об'єднаних Націй, в торгівлю людьми залучені щонайменше 4000000 чоловік. Найбільш поширеною формою зловживань є сексуальна експлуатація (79%), однак існують і інші форми зловживань: трудове рабство і торгівля людськими органами.

Міжнародна організація з міграції говорить про 500 тисяч жінок, які щороку прибувають до Західної Європи і стають жертвами сексуальної експлуатації; дуже часто їх приводять сюди брехливі обіцянки працевлаштування в багатьох державах, так як більшість з них прибувають з країн, що розвиваються.

Другою формою найбільш поширеної експлуатації є торгівля людьми з метою нелегальної роботи. За даними Міжнародної організації праці, число жертв примусових робіт у всьому світі сягає майже 21 мільйона чоловік. Трудова експлуатація відбувається в будівельному секторі, сільському господарстві, в текстильній галузі, транспортних компаніях, в побутовому обслуговуванні, а також в бізнесі жебракування.

Такий тип торгівлі людьми не є лише порушенням прав робітників, оскільки його жертви змушені трудитися в нелюдських умовах. Тут можна назвати надмірну тривалість робочого дня; низьку заробітну плату, якщо така взагалі існує; робочі місця, що не відповідають мінімальним санітарно-гігієнічним нормам і вимогам виробничої безпеки; ситуація боргової кабали.

У доповіді іспанських єзуїтів наголошується, що розкриті випадки як і  раніше залишаються рідкістю, в той час як сексуальна експлуатація жінок стає все більш частим предметом скарг, тому саме вона є найбільш документованим типом торгівлі людьми.

Джерела:   радіо Ватикан

Воїни Христа Царя

26.07.2015р. Б. / «Україні більш загрожує ідеологія гендеру, ніж повернення комунізму», - владика Радослав Змітрович

Ми не можемо розділяти наше прагнення миру від того, що потрібно навернутися, щось поміняти. Наприклад, якщо має бути мир, має бути спокій. Що цей мир має означати? Що будемо кожного дня в нашій Україні дозволяти вбивство тисяч маленьких людських істот через аборти? Чи такий мир може існувати? […] Причиною цієї війни є зло, яким є війна проти життя. Не тільки Путін – агресор. Віра нам допомагає зрозуміти, що і наші гріхи є причиною цієї війни. Потрібно і нашого навернення. Як може бути Боже благословення на нашій землі, якщо ми мовчимо про ці речі. Не те, щоб засуджувати жінок, які це роблять. Насправді, вони – перші жертви цього. І потрібно все робити, щоб їм допомогти. […]

Дуже сумним є те, що не прийняті пропозиції Ради церков до Конституції. Це – приклад того, що Папа Франциск називає ідеологічною колонізацією. Мені здається, що є сили, не в самій Україні, які приходять ззовні, з-за кордону, які хочуть колонізувати Україну. І зрозуміло, що вони використовують людську слабкість, непоінформованість багатьох наших депутатів, нерозуміння ними того, що є дійсно добре. Думаю, що багато депутатів не є до кінця свідомими, які можуть бути наслідки цієї ідеологічної колонізації, яку хтось там пропонує і впроваджує до Конституції. Бо не тільки те, що не були прийняті пропозиції Ради церков, але також уже є якісь пропозиції змін до Конституції в гіршу сторону. З останнього варіанту, який я читав, вилучено слова, що шлюб – це союз чоловіка і жінки. Це було в Конституції. […] Ми розуміємо про що йдеться, чому так міняють це без обговорення. Це дуже сумно. І потрібно  про це говорити, переконувати, пояснювати, щоб Україна не боялася бути Україною. Не боялася бути собою, відкрити свої християнські коріння. Тому що так ми виграємо стовідсотково. Непотрібно дивитися на Європу, тому що Європа сьогодні йде в дуже неправильному напрямку.

Є багато доброго в Європі, можна багато навчитися і багато взяти від Європи. Але Європа, на жаль, відрізалася від своєї ідентичності. […] Можливо, буде якесь пробудження, але напрямок Європи є дуже поганий. Це безбожництво, життя радикально без Бога. Хоча ще в Європі працює багато тих цінностей, які європейці відкривали впродовж століть: праця, культура і багато добрих речей, прекрасних речей, що ще існують, і люди відчувають це. Але напрямок є дуже помилковий. […]

Мені здається, що мало говориться про це. Багато говориться про економіку – економіка, економіка… А зміни роблять у таємниці, не оголошують про це. Про зміни, які впроваджують в Конституцію стосовно моральних питань: розуміння того, ким є людина, що таке подружжя і так далі. […]

Мені важко давати оцінку того, що відбувається в Росії, це повернення до комунізму чи до тоталітаризму, до тих комуністичних форм – піонери і так далі. Мені здається сумним, що так є. Людина шукає своєї ідентичності, і якщо вона не знаходить її як дитя Боже, то буде шукати чогось іншого. Але я би хотів звернути увагу на те, що існує більш небезпечне відродження комуністичної ідеології, аніж це. […] Це є ідеологія гендеризму. Гендер має стовідсотково марксистське коріння у своєму розумінні людини. І це є небезпека, тому що багато людей цього не розуміє. І це важливо показувати. Показувати, що так, як комунізм давав дешеву обіцянку – збудувати справедливе і щасливе суспільство, відкинувши природу і Бога, і в кінці – велика невдача і страждання мільйонів людей, як і багато того негативного, що ми досвідчуємо в сфері щоденного життя, а що є спадщиною цієї комуністичної ідеології. Це дуже глибоко заторкувало людину. А тепер з’являється щось, що ще більш глибоко хоче обманути людину, захопити її. Це – гендерна ідеологія.

Наприклад, Маркс вважав, що людина не є людиною по своїй природі. Він вважав що людина стає собою через працю. Капіталіст забирає плід праці, тому потрібно забрати капіталістів, щоб робітник був власником своєї праці. Бо саме через це він може відкривати свою ідентичність, бути собою.

Гендерна ідеологія – це черговий крок у розвитку марксистської думки. Не тільки людина не має своєї природи і стає собою через працю, але також вона створює свою стать, свою ідентичність. Не існує Бог, Який дав мені мою природу, що створив мене на Свій образ і подобу, що я створений для любові. Ні, абсолютно. Я сам для себе творець усього, ким я є. І цілком зрозуміло, що наслідки цієї ідеології будуть ще більш жахливі, як ідеології комуністичної. Ми бачимо створення диктатури на наших очах, вона вже створюється в деяких країнах. Деякі речі вже не можеш сказати, навіть у нашій Україні. Ще за влади Януковича це впроваджували в наших школах. Можна здогадуватися, що добре за це платили міжнародні організації. Але це також продовжується і зараз. […]

Не переживайте, що там відновлюють піонерів. Це сумно […] не можна закривати очі на те, що зараз у новому одязі приходить та сама ідеологія.  Ще гірша, більш глибока, яка більш глибоко заторкує людину. Папа Бенедикт ХVІ у своїй останній промові до працівників Курії говорив про це, цитуючи головного равина Франції, який у своїй книжці на цю тему показав, що це не тільки неправильне використання людської свободи, […] це атака на саму тотожність того, чим є людина. Це означає, що людина є чоловіком і жінкою? Це означає, що людина створена для любові. Бо факт, що я є чоловіком, а інша особа – жінкою, мене відкриває на неї. Це є правда про людину, що ми створені для любові – давати життя і кохати один одного. І це виражається в нашій статі.

А якщо не існує чогось такого як стать, що існує багато гендерів, що хтось сьогодні є таким, а на другий день іншим. Можеш міняти гендери, створювати сам себе, то не існують уже стосунки між особами, як стосунки любові, як подружжя, як зв’язок назавжди. Це вже тоді не існує. Другий існує тільки як предмет приємності, щоб бути з ним якийсь час, а потім… Це є дуже небезпечне. І бачимо, як це розповсюджується по світі і в Україні. Це є те, про що часто говорить Папа Франциск. Це – колонізація ідеологічна, яку хочуть впроваджувати в нашу Конституцію і нищити Україну. […]

Якщо не будемо створювати середовища віри – спільноти, де наші люди отримуватимуть допомогу, підтримку, то як вони будуть спроможні не піддатися менталітетові цього світу? […] Це величезна праця. Праця священиків, мирян, сестер – зустрічатися регулярно, читати слово Боже, молитися. З цього народжується людина, яка здатна потім входити теж і в політику, щоб перемінювати цей світ […]. Я вірю в те, що багато з учасників помаранчевої революції, майдану, мали щирі бажання, щоб було краще. Але потім вони виявились часто неспроможними. […] Якщо смерть не буде переможена через присутність Святого Духа, Божої любові в нас, то егоїзм завжди перемагатиме.

Розшифровано за матеріалами Радіо Марія

Джерело:   Воїни Христа Царя

25.07.2015р. Б. / Комісія у справах молоді Бучацької Єпархії запрошує на дитячо-молодіжний табір

Комісія у справах молоді Бучацької Єпархії  разом з Єпархіальною організацією Українська Молодь Христові (УМХ) організовує дитячо-молодіжний табір “ОАЗА”. Цьогоріч відпочинок буде проходити в м. Борщів, табір “Лісова Пісня”.

Вартість проживання та харчування становить 670 грн. Реєстрація до 30 липня. 

Приєднуйтесь! Кількість місць обмежено.

Прес-служба Комісії у справах молоді Бучацької Єпархії, УГКЦ

Джерело:  прес-служба Бучацької єпархії

24.07.2015р. Б. / Девід Дейлейден – католик, який завдав найсерйознішого удару по абортивній індустрії

Девід Дейлейден – католицький pro-life активіст – організатор і мозок операції, в якій волонтери, видаючи себе за представників біотехнологічної компанії, зустрічалися з високопосадовцями проабортної організації «Planned Parenthood» і розмовляли про продаж органів абортованих дітей. При цьому розмова записувалася прихованою відеокамерою. Все це розсекретило нелегальний бізнес, у якому «Planned Parenthood» заробляє, очевидно, не малі гроші. Віддавати задурно тіла абортованих дітей у США є легально, але продаж тіл жертв аборту – це вже нелегальна активність. І саме це звинувачення може виявитись для «Planned Parenthood» смертельним.

Наслідком здійснення його ідей, стала публікація двох відео, в яких високопосадовці найбільшої американської організації, яка пропагує аборт, «Planned Parenthood»  торгують частинами тіл абортованих малюків. Ці відео уже завдали серйозних втрат «Planned Parenthood» - організації, яка щедро фінансується американським держбюджетом та користується безвідмовною підтримкою ліберальних політиків США, включно з президентом Бараком Обамою.

Тяжко передбачити наслідки публікації іще десятка відео, які організація «Center for Medical Progress» уже підготувала. Дехто говорить про припинення діяльності «Planned Parenthood», який по США має велетенську мережу клінік заснованих з однією метою – робити аборти.

«Це – жахливий парадокс. Ми не можемо мати закони, які ненароджених дітей визнають людськими істотами, але сама їхня людськість є тим, що робить їх цінними для медичних дослідів.

Біотехнологічні компанії, як правдиві канібали, виходять на полювання за головами і серцями абортованих дітей. Але наскільки ціннішими би були ці серця і голови, якби їм була надана можливість народитися і вирости, стати частиною нашого суспільства»,  - сказав Девід Дейлейден у розмові з «National Catholic Register». Розмову провадила журналістка видання Петті Армстронґ.

Читачам «National Catholic Register» Петті Армстронґ пропонує портрет католицького активіста, який відважився протиставитись впливовій абортивній компанії. Як пише пані Армсторнґ, Девід Дейлейден ще в молодості розпочав свою боротьбу за порятунок життя ненароджених дітей. В часі його студій у Каліфорнії, Девід Дейлейден був присутнім на одній з конференцій з питань досліджень стовбурових клітин, його страшенно вразило, коли він довідався, що клітини абортованих дітей широко використовуються у різних галузях досліджень та економіки. Шок був настільки великий, що Дейлейден дав собі обітницю присвятити своє життя боротьбі з цим кривавим бізнесом.

Кілька років пізніше, Девід Дейлейден розпочав проект, який тривав всього кілька місяців. Вдаючи з себе клієнта, зацікавленого у покупці тіл абортованих дітей, він зустрічався у клініках і ресторанах з людьми з «Planned Parenthood».

Пізніше було розпочато проект, до якого долучилися інші люди.

Перше опубліковане відео, від 14 липня цього року з Деборою Нукатола викликало у США невеликий політичний землетрус. Всього за два дні це відо переглянуло більше як 2 млн. користувачів інтернету. У кількох штатах розпочато розслідування проти «Planned Parenthood». А президент «Planned Parenthood» Сесіл Річардс мусіла опублікувати відео й навіть вибачитися, що Дебора Нукатола розмовляла про продаж тіл абортованих дітей у непристойний спосіб, розмовляючи про такі речі між двома ковтками вина, так, наче йшлося про продаж автомобілів. Пані Річардс у цьому відео ствердила, що «це брехня, що «Planned Parenthood» заробляє на продажу фетальних тканин».

Після цього було опубліковано друге відео – на якому видно, як ще одна з високопосадовців «Planned Parenthood» торгується, набиваючи більшу ціну, за тіла абортованих дітей.

У розмові за «National Catholic Register» Девід Дейлейден ствердив, що і сам уже збився з ліку, тому не може з точністю сказати з скількома людьми з «Planned Parenthood» розмовляли активісти. Девід Дейлейден також стверджує що молиться за тих людей з «Planned Parenthood», з якими йому довелося зустрічатися, особливо за пані Нукалоту. І, властиво, саме християнська любов мотивує його, щоб перед загалом викривати зло і гріх, які приховуються за діяльністю «Planned Parenthood» та всієї індустрії смерті.

«Ця організація мусить відповісти за злочини проти людяності. Все, що ми робимо має за ціль показати суспільству, що відбувається у нас під носом і за наші гроші» - сказав Девід Дейлейден.

«National Catholic Register» також подає і заяву Архиєпископа Філадельфії владики Чальза Чепута, який сказав що «ці відео не мали б нікого шокувати».

«Ці відео ясно показують що таке «Planned Parenthood» і чим займається. Це було частиною їхніх активностей від початку. Адже логіка непошанування людського життя рухається саме в цьому напрямку. І це не завершиться допоки вони мають грошові надходження і підтримку ЗМІ», - сказав Архиєпископ Чепут.

Джерело:   Воїни Христа Царя

23.07.2015р. Б. / На Полтавщині проходить патріотичний наметовий табір «Відвага ім. Івана Гавдиди»

20 по 30 липня на Полтавщині проходить патріотичний наметовий табір «Відвага ім. Івана Гавдиди», що зібрав близько сотні молодих людей з різних куточків України. Цього року захід відбувається на межі трьох областей - Полтавської, Харківської та Сумської, поблизу с.Опішня, а духівником та капеланом табору є греко-католицькі священики з м. Полтави - отець Юрій Кролевський, настоятель полтавської парафії Пресвятої Тройці. Допомагає йому військовий капелан - отець Максим Кролевський.

"Справжній християнин, свідомий громадянин та патріот повинен завжди протистояти - зауважив отець Юрій Кролевський у день відкриття табору - будь-яким викликам сучасних реалій, не повинен коритися жодним негативним обставинам життя, але з допомогою Божою повинен по-людськи, по-християнськи долати різного роду перешкоди, труднощі та небезпеки."

Молодь віком 16-26 років протягом десяти днів житиме у наметах, буде дотримуватися сурової дисципліни та перемагатиме свої слабкості. Недарма «Відвага» - це табір волі і характеру. «Цей табір змінює людей: з пасивного спостерігача перетворює на активного громадянина, християнина та націоналіста, готового до викликів сьогодення. Система виховання - перевірена роками практики. Подібні табори організовувалися як вишколи в Українській повстанській армії, а ми - продовжуємо цю традицію», - говорить Іван Кішка, голова Молодіжного Націоналістичного Конгресу.

Цього року - найбільше учасників з Львівщини, Тернопільщини, Київщини, Сумщини та Полтавщини, а також - переселенці з Донбасу. Окрім цього, вишколюватися «по-українськи» приїхали білорус та німець.

На учасників чекає насичена таборова програма: спортивні змагання та ігри — регбі, бокс, страйкбол, волейбол, а також лекції і тренінги, зустрічі з відомими людьми — громадськими активістами, істориками, військовими, журналістами. Лекторами стануть Святослав Липовецький, історик та публіцист; Олег Медуниця, народний депутат України; Олександр Солонтай, експерт Інституту політичної освіти; Віталій Шабунін з Центру протидії корупції; Павло Подобєд з Інституту національної пам’яті та інші.

Цього року програма табору включає також і елементи військової підготовки; теренову гру, рейндж-кидок, туристичні змагання та смуги перешкод, нічні чергування та навчальні тривоги.

Джерело:   Парафія Пресвятої Тройці

22.07.2015р. Б. / Пастир не повинен приймати рішення на підставі оплесків або їх відсутності з боку ЗМІ, - арх. Генсвайн

Своїми думками про можливість прийняття св. Причастя розлученими особами, що живуть в нових несакраментальних шлюбах, поділився префект Папського дому та особистий секретар Бенедикта XVI, архиєпископ Георг Генсвайн. За словами ватиканського єрарха німецького походження, подібні пропозиції неможливі.

"Пастир не повинен приймати рішення на підставі оплесків або їх відсутності з боку ЗМІ. Мірою є Євангеліє, віра і здорова доктрина, традиція", - сказав він і додав, що деякі священики в даному питанні піддаються впливу світу і медіа.

Архиєпископ Генсвайн нагадав, що вивченням питання про св. Причастя для розлучених протягом тривалого часу займався св. Іван Павло II, після чого вирішив, що це неможливо. "Сьогодні ми не можемо ігнорувати його навчання і змінювати речі", - сказав префект Папського дому в інтерв'ю агентству "Zenit".

На думку єрарха, одним із викликів Синоду Єпископів, який відбудеться у Ватикані в жовтні 2015, будуть ситуації розлучених осіб, які проживають в нових шлюбах. Архиєпископ Генсвайн підкреслив, що обговорюватимуться можливості допомоги  їм. "Важливо стати ближче до них, створити контакт з ними і зберігати його, тому що вони є членами Церкви, як і всі інші, вони не виключені і тим більше не екскомуніковані", - нагадав він.

У той же час, необхідна щирість, як з боку Церкви, так і з боку віруючих, що живуть в подібних ситуаціях. Ця проблема повинна бути вирішена в позитивному ключі, але й у світлі католицького вчення, переконаний архиєпископ Генсвайн.

Джерела:    радіо Ватикан

Воїни Христа Царя

21.07.2015р. Б. / В Стрию поховали загиблого бійця АТО (+FOTO)

20 липня 2015 року в м. Стрий молитовно прощались з загиблим героєм Володимиром Василевським, бійцем 24-ї окремої механізованої бригади, який загинув від кулі ворожого снайпера 17 липня в зоні проведення АТО. Чин похорону, під спів чоловічого муніципального хору «Каменяр», очолив Преосвященний владика Богдан Манишин, єпископ-помічник Стрийської єпархії. Єпископ, звертаючись  в часі похорону з духовним словом підтримки до рідних загиблого героя, сказав, що Боже Слово, яке читаємо на похороні, є глибоке і спонукає нас жити та завжди нам пригадує що маємо для кого жити.

Владика Богдан звернув увагу усіх присутніх на те, в який спосіб Бог промовляє до людини і бере участь у її житті: «Господь говорить з людиною мовою дотику. Він невимовно торкається людини в момент зачаття і дарує їй свої дари у Таїнствах Хрещення та Миропомазання, і тими дарами ми служимо один одному». І одним з таких дарів, над яким застановився проповідник, є дар відповідальності за долю Батьківщини та народу, який єпископ-помічник представив на прикладі життя воїна Володимира: «Він явив той дар, він зумів взяти відповідальність за долю держави і за долю всіх нас. Він став тим, хто зумів взяти той хрест і понести його».

Також, владика Богдан звернувся до чисельно присутніх небайдужих людей з проханням про підтримку сім’ї загиблого героя своєю живою присутністю у їхньому житті та молитвою, бо «сьогодні та родина віддала Україні найдорожче, а він віддав не просто своє життя, а – майбутнє своєї дитини».

Поховали бійця на Стрийському міському кладовищі. Вічна пам’ять герою! Герої не вмирають!

Джерело:   прес-служба Стрийської єпархії

20.07.2015р. Б. / ГЕНДЕРНОРІВНІСНИЙ ЕКСТРЕМІЗМ ЯК ФАКТОР РУЙНАЦІЇ РОДИНИ

Гридковець Л.М., к. психол. н,
завідвувач кафедри психології
Київського інституту бізнесу та технологій

Стаття присвячена темі дослідження руйнівних впливів на родину новітніх стереотипів гендерної рівності. Проаналізовано історію розвитку використання деструктивних маніпуляцій прибічниками даної теорії. Визначені детермінанти гендернорівнісного екстремізму.

Актуальність проблеми

Питання гендерної рівності все більше і більше завойовують інформаційний, науковий, соціальний та політичний простір. Цілком зрозумілою є мотивація суспільства щодо улагодження гендерних питань в державі. Здається, як можна поставити під сумнів їхню позитивність, бо ж відповідно до закону, вони спрямовані на формування рівних прав та можливостей чоловіків та жінок. Існує ціла низка наукових праць та досліджень з генденрних питань, зокрема проведені такими науковцями та практиками як: Г.М.Андрєєва, С.А.Басов, Д.Батлєр, О.Безпальча, О.В.Бондаренко, М.В.Буракова, О.А.Вороніна, Т.В.Говорун, У.Ерхард, А.Х.Еаглі, Є.А.Здравомислова, І.А.Клєцина, І.С.Кон, Л.Н.Ожигова, І.А. Тупіцина, Е.Х.Томпсон та ін. Особливо за останні роки дана тема набула особливої популярності та, навіть, певної моди. У більшості робіт мова йде про переваги новітньої гендерної політики, про необхідність гендерної рівності. Проте, науковець має все піддавати сумніву для того, що б його висновки хоча б в якійсь ступені могли претендувати на об’єктивність. Водночас кожна особистість несе в світ лише те, що має сама. То ж її внутрішні конфлікти проектуються на соціальну дійсність. От і виходить, що дослідження гендерних питань слід розглядати не лише в ракурсі теоретичних розкладок, а з урахуванням спроможності особистості власноруч розбудовувати гармоній внутрішній та зовнішній простір. І в першу чергу, показником подібної спроможності стає наявність чи відсутність гармонійної родини у самого науковця. Бо якби там не було, родина – це є мікродержава, первинна церква, яким притаманні не тільки закони дії в малих групах, але й певні макропроцеси на мікрорівні. То ж цілком недоречним є, коли людина, яка не спромоглася створити гармонійну родину, тобто не спромоглася напрацювати ефективні методи взаємодії чоловіка і жінки у власній родині, починає повчати інших як правильно це робити. Тобто, в подібних випадках спостерігається компенсаторне проектування власних негараздів особистості на фахово-професійну діяльність. Не секрет, що переважна більшість тих, хто займається програмами гендерної рівності є розлученими особами, або особами з кризових родин. Тож проблема вироблення виваженої гендерної політики в країні набуває особливої актуальності.

Об’єктом нашого дослідження є родина. Предметом дослідження – руйнівні детермінанти гендернорівнісного екстремізму.

Завдання дослідження: виробити стратегію гармонізації гендерних стосунків у суспільстві з урахування національних, релігійних та культурних особливостей українського народу.

Основне дослідження

Під психологічним екстремізмом ми розуміємо радикальні погляди особи чи групи людей, що штучно та силоміць насаджуються масам з метою руйнації ціннісних норм, традицій і сприяють деформації цілісної системи як окремої особи, так і нації у різних проявах: соціальному, психологічному, духовному. Гендернорівнісний екстремізм є складовою психологічного екстремізму, що спрямований на викривлення моделі чоловічо-жіночої взаємодії і переводить стосунки між чоловіком і жінкою із стану «посвяти» у стан «бізнес-проекту», при цьому руйнуючи ефективні моделі взаємодоповнення статей та знищуючи традиційні норми та цінності. Щоб зрозуміти руйнівні детермінанти гендернорівнісного екстремізму необхідно почати із розгляду його онтогенезу.

Первинне значення слова гендер, як рід, не тільки не розглядається в контексті його використання, але й суттєво змінене у просторі його сутнісного наповнення. На даному етапі розвитку світової спільноти слово «гендер» визначає виключно соціальну презентацію статі, при цьому не рідко, будучи засобом маніпуляції, виступає в якості ключового моменту деструктивних змін у свідомості не тільки окремих груп, але й мас. Як приклад, наведемо одне з типових визначень, яке пропонують представники гендернорівнісних поглядів, приписуючи ці визначення сучасній соціальній психології: «Гендер – це соціальна норма, до якої ми пристосовуємося в силу нормативного (бажання, соціального заохочення) та інформаційного тиску (використання соціальної інформації, що допомагає нам визначити реальність).»

Прийнято вважати, що проблема гендерної рівності актуалізувалася і заявила про себе на початку 70-х років двадцятого століття. Проте в цей час відбулося не саме започаткування руху за гендерну рівність, а виникла лише та термінологія, якою зараз користується науковий та політичний світ. Натомість в ентелехійному контексті початок гендерного руху припадає на перші паростки двадцятого століття. І в основі даного феномену лежать феміністичні засади, як компенсація за пригніченість жінки протягом багатьох століть у західному світі. Безперечно, перші спроби заявити про права жінок у західному світі припадають ще на кінець 19 сторіччя. Так в 1865 році Джон-Стюарт Міл вніс на розгляд англійського парламенту петицію з вимогою виборчих прав для жінок.

Ретельний аналіз історичного розвитку гендерно-орієнтованих рухів показує, що причинно-наслідкові зв’язки розвитку феміністично-гендерних тенденцій лежать значно глибше ніж про це прийнято говорити. І першим паростком не просто серйозного аналізу даного питання, а деформаційною передумовою можна назвати роботу А.Бебеля «Жінка та соціалізм», що побачила світ у 1879 році і знайшла продовження в роботах Ф.Енгельса, зокрема у праці «Походження сім′ї, приватної власності та держави» (1884 р.).

Початок двадцятого сторіччя відзначився низкою переворотів, революцій, зміною певних історичних умов в житті світової спільноти. Протягом віків родина завжди була базовою інституцією будь-якої держави та церкви. То ж для революційних змін, необхідно змінити було саме базові передумови. Пам’ятаємо вислів: «Ми наш, ми новий мир построим, кто бьіл не чем, тот станєт Кєм.» Цей вислів виявився ідеальним для будь-якого революційного перевороту. То ж завдання нового політичного екстремізму полягало у руйнації сімейних цінностей і, в першу чергу, за рахунок відокремлення родини від церкви, оскільки остання завжди виступала ціннісним фактором родинного буття. Відповідно до вчення християнської доктрини, пояснення якої ми знаходимо у працях О.Мєня, Д.Паула, С. Троїцького, С.Флоренсього, С.Щедровицького, Х.Янаріса на ін.., жінка - душа родини, душа домашньої церкви. То ж першим завдання тогочасного політичного замовлення стало – руйнація духовності жінки. Бо саме жінка створює передумови в родині до розвитку чи до падіння чоловіка [2]. Варто звабити «берегиню цінностей» - родина перестає існувати як унікальний стабілізаційно-психологічний феномен. І підтвердження цього факту ми знаходимо в роботах багатьох християнських богословів та психологів, зокрема М.Бєрдяєва, Боффа, М. Алексьонова-Мерсова, М.Брікс, В.Пултавська та ін..

То ж перший удар був нанесений жінці, і нанесений він був по найсакраментальнішій її функції – материнству. Рух за «право розпоряджатися жінкою своїм тілом» - це було ніщо інше як прагнення зруйнувати жіночу неповторність, зруйнувати потенціал її материнських почуттів. Так паростки руху за контрацепцію стають першою сходинкою до руйнації жіночого єства. Наступним підтверджуючим кроком стало – посилення відторгнення материнства через дозвіл та пропаганду абортів. Жінка стає «повним власником» свого тіла і починає розпоряджатися життям ненародженої дитини. Небезпека подібних світоглядних позицій полягала в тому, що навіть в країнах, де аборти і надалі залишалися забороненими, дозвіл на цей акт в інших державах породжував психологічну та духовну розбещеність. А відповідно зростала спокуса «оцівілізуватися». Політичним провідникам важливо було не тільки ввести жінку в даний стан, але й закріпити та посилити його. То ж наступним кроком – стає боротьба жіночих рухів проти сексуального пригнічення і за сексуальну свободу, за свободу вибору сексуального партнера.

Крок за кроком жінка не просто починає втрачати засади збереження родини, а сама, ставши жертвою маніпуляцій, перетворюється в руйнівника споконвічних цінностей. Проте, зазначені кроки «вивільнення» жінки виявилися не достатньо ефективними, бо більшість представниць жіночості і надалі залишалися на ціннісних позиціях. То ж гасла феміністичних рухів починають набувати окультуреної форми і акцент переноситься з сексуальної сфери на суспільно-соціальну та фахово-професійну. Жінка проголошується домінанто важливою, а наслідком цього - проголошується її самодостатність. Але дана модель не приймалася чоловічою половиною людства, то ж необхідно було випрацювати презентаційні гасла, які б були спроможними не тільки позитивізувати ставлення до себе, але й залучитися чоловічою підтримкою. Серед активних представників борців за власне визнання стають такі організації, як: американський Союз за рівноправ′я, Американська асоціація суфражисток, Національний союз феміністок (Англія), Жіноча ліберальна федерація, Національний жіночий соціальний і політичний союз, Жіноча ліга свободи, німецький Союз жіночих товариств та ін..

То ж наступним кроком стає проголошення курсу на самодостатність не тільки жінки, але й чоловіка, тобто на самодостатність особистості як найвищої цінності. Саме в цей період і виникає поняття «гендерна рівність». До представників цих рухів можна зарахувати: Міжнародну жіночу раду, Міжнародний жіночий союз, Міжнародну жіночу лігу миру та свободи та ін. Формально зміщені акценти з сексуальної сфери переструктуруються в соціальні. І боротьба за руйнацію родини, за руйнацію держави та церкви набуває облагодженого статусу «боротьби за гендерну рівність». Весь мовний апарат забезпечується позитивним звучанням, а його відокремлення для більшості від ентелехії, стає гаслом «гуманної цивілізації». Проте, знецінення родини навіть на цьому етапі є незавершеним. То ж під приводом «гендерної рівності» починають розроблятися та впроваджуватися програми андрогінного виховання особистості. Ці програми не просто спрямовані на розвиток її самодостатності, а знищують (під приводом об’єднання) чоловічий та жіночий початок в людині. Анрогінне виховання, як би гарно його не презентували в якості виховання «відкритості» на свою та протилежну стать, є вихованням безстатевим, егоцентричним. Наслідком подібного розвитку суспільства стає його огомосексуаленість. Бо коли дитина не отримує стійкого статевого стрижня власної особистості, вона втрачає психосексуальні орієнтири на майбутнє. То ж перехід з однієї сексуальної ролі на іншу також стає досить умовним. Всі описані тенденції чітко простежуються у західних країнах. Але наступним кроком руйнації людства за огомосексуаленістю стає педофілія. І вже зараз у парламентах скандинавських країн є спроби лобіювання даних законів. При подібних пропозиціях мовний апарат досить вуалюється. Так лобійований закон про легалізацію педофілії має досить благозвучну назву «Зниження вікової межі згоди на одностатеві комунікації до 12 років». В основі подібної динаміки є все ж ті гендернорівнісні міфи.

Ми розглянули лише дуже коротко історичний розвиток рухів за гендерну рівність. Проте важливо зрозуміти суть тієї шкоди, яку вони завдають. Якщо взяти власну психотерапевтичну практику сімейного консультування та психотерапії, то ще десять років тому питання «працювати дружині чи ні» - це була справа самої жінки і справа матеріального добробуту родини. Натомість сьогодні тридцять відсотків молодих родин постають перед проблемою «гендерної рівності». Молоді чоловіки досить відкрито заявляють про те, що вони не мусять утримувати родину, і що жінка повинна на рівні з ним здобувати матеріальні блага. Років п’ятнадцять тому один з клієнтів сказав дуже мудрі речі: «Мені звісно б хотілося, щоб дружина була вдома, доглядала господу, мене, дітей. Проте я знаю, що їй подобається її робота, яка робить її трохи щасливішою. А коли жінка щаслива, вона робить щасливою і всю родину.» Натомість зараз все частіше чоловіки вимагають від дружин з огляду на гендерну рівність працювати не в сфері, де їй подобається і де вона може розкрити свої таланти, а в сфері матеріального накопичення благ.

Але не тільки у чоловіка змінюється свідомість щодо родинних стосунків, ця свідомість міняється і у жінки. На сучасному етапі розвитку суспільства жінка теж активно починає протестувати проти ролі берегині. Найтиповіші фрази, якими вони висловлюють власне невдоволення – це «чого я маю готувати йому сніданки, у нас гендерна рівність. Мені більше треба часу на збори – то ж може сам приготувати і собі і мені…» На перший погляд здається, що дана думка є цілком логічною і правильною, проте подібне мислення закладає руйнівні передумови подружнього життя. Але перш ніж пояснити це детально, наведу ще один показник дослідження, яке ми проводили протягом 2004-2010 років на групах наречених, що готуються до вінчання (це понад 3000 чоловік). До 2007 року середній показник по групі готовності до шлюбу був завжди вищий у дівчат ніж у юнаків. З 2007 року картина різко змінилася. Тепер показники готовності до шлюбу стали більшими у чоловічого представництва. Здавалося б на перший погляд, що це позитивна тенденція. Проте даний позитив досягається не поступовим зростання рівня готовності молоді до шлюбу, а фактором руйнації природного показника готовності у жінок. Жінка є за своєю природою дуже чутливою, і вона чутлива в однаковій мірі як до добра, так і до зла. Тому розбещуючі тенденції в суспільстві, в першу чергу, впливають на жінку.

Культивування засобами масової інформації двох в однаковій мірі неспроможних образів жінки-пустунки і жінки-залізної леді призводять до руйнації образу гармонійної жінки, яка з одного боку має природну мудрість і чутливість, а з іншого в повноті користується талантами, що не руйнують, а допомагають розкрити їй суть власного покликання.

Людина істота суспільна. То ж все людство формується і розвивається в контексті розвитку суспільних стосунків. Дослід всього людства, конкретного народу чи роду передається, за Г.Юнгом, в якості колективного несвідомого. Фактори безпосередньої передачі інформації від покоління до покоління лягають на виткану канву генетично переданих настанов. То ж гендерні ролі це не просто фактор статевої соціаліалізації особистості – це фактор генетичної адаптації особистості як статевої істоти до суспільно-соціальних умов. Якщо втручатися у давні (стрижневі) структури людського буття, що в новонародженому виступає в якості нерозгорнутого потенціалу, то ми можемо порушити закладену природою структуру «розгортання особистості.»

Чим активніше стає боротьба жінки за сексуальну, соціальну, професійну рівність, тим стрімкіше зміщуються акценти на самодостатність особистості, тим більше особистість стає андрогінною і тим більша кількість людей переходить із табору гетеросексуалів до гомосексуалів, тим більше прогресує гомосексуальна модель не тільки родинного буття, але й фахової презентації. До речі, в Україні вже розроблений закон про захист секс меншин при прийнятті на роботу. Таким чином особа з гомосексуальною залежністю, в разі прийняття подібного закону, отримує привілейований статус порівняно із людиною традиційної сексуальної орієнтації.

Частина захисників програм гендерної рівності в категоричній формі відкидають вплив гендерної політики на тенденцію огомосексуаленості суспільства. Основна мотивація подібного відмежування, на їх думку, є той факт, що програми гендерної рівності не зачіпають сексуальну орієнтацію особистості, а працюють лише з соціальними стереотипами гендерних ролей, тобто з гендерними стереотипами (gender stereotype), що характеризують прийняті в суспільстві уявлення про маскулинність та фемінність. Проте реальній стан речей говорить про протилежне. Доповіді на семінар та конференціях, присвячені темі гендерної рівності поступово сугестують думку про рівно значимість і рівноціннісність всіх видів сексуально-рольових проявів: тобто гетеро сексуальності, бісексуальності, гомо сексуальності.

Сучасний науковий світ поділений по-суті на два табори: перший, і надалі залишається на позиціях, що гендерні відмінності є результатом, в першу чергу, генетико-біологічного та психолого-духовного потенціалу соціалізації особистості, а соціальні норми виступають в якості похідних від домінантних складників, а другий – виступає на «сучасних позиціях соціальної психології» і соціальні норми гендерної поведінки трактує як домінанти при формуванні гендерних ролей і гендерних стереотипів поведінки. Проте, щоб детальніше розібратися в подібних відмінностях слід проаналізувати поле культурної простору особистості, як такої, а також поле культурного простору родини, яка все таки і надалі залишається простором первинної соціалізації особистості.

Для більшої наочності представимо культурний простір людини у вигляді моделі (мал. 1), утвореної через перетин трьох найвагоміших для буття людини складників: психо-сексуального (АС1В1), суспільно-соціального (А2В2С), фахово-професійного (А1ВС2). Центральне положення всієї культурної реальності особистості займає її духовність, що характеризується дифузійністю, тобто інтегрованим проникненням у всі сфери людського буття. При низькій духовності можна говорити як про критичний фактор утворення стану вакуум-духовності, тобто відсутності не тільки проникнення вищих цінностей в буттєвий простір особистості, але й про наявність негативного, викривленого її духовного розвитку у цілому.

Загальнокультурний простір буття людини

Сімейний простір є складником психо-сексуальної культурного простору особистості і розглядається нами як у системі внутрішніх суб’єктних рефлексій, так і в системі зовнішніх суб’єкт-суб’єктних взаємодій за типами стосунків “суб’єкт-парнер”, “суб’єкт-батьки”, “суб’єкт-нащадок». Проте простір психо-сексуальної культурної реальності є ширшим за сімейну складову, оскільки передбачає наявність ще таких складників як: досімейний простір (психосексуальна презентативність особистості в процесі психосексуального розвитку до моменту створення власної родини), післясімейний простір (утвореному в результаті розлучення, усамітнення з будь-яких причин, зокрема: смерті чоловіка чи дружини, втрати дітей, тощо), позасімейний простір (будь-яка гендерна чи сексуальна зовнішня комунікація).

Родинний культурний простір передбачає наявність як безпосередньо сімейного, так і позасімейного простору особистості. Останній характеризується не тільки психосексуальною поведінкою людини за межами власної родини, але й психосексуальною презентативністю її в межах суспільно-соціальної та професійно-фахової культурних реальностей як сім’янина, або принаймні як особи, що давала певні обітниці (незалежно від того, чи насправді вона її дотримується чи не дотримується), і має певні обов’язки перед чоловічок чи дружиною, та дітьми.

У системі внутрішніх суб’єктних рефлексій особистості сімейне культурне поле проявляється у: прийнятті нею власної неповторності як статевої, так і соціальної; внутрішніх настановах статево-рольової поведінки; усвідомленні власної сексуальності як унікальної цінності; використанні ціннісних засад та норм адекватної сексуально-рольової та статево-рольовох поведінки тощо. Підсистема зовнішніх суб’єкт-суб'єктних взаємодій характеризується здатністю особистості до прийняття іншої статевої та соціальної особистісної неповторності, зокрема партнера, батьків, дітей; адекватною ґендерно-рольовою та сексуально-рольовою поведінкою; дотриманням норм сексуальної та соціальної презентації у стосунках типу «суб’єкт-батьки», «суб’єкт-партнер», «суб’єкт-нащадок”, “суб’єкт-суспільство” чи “суб’єкт-колектив” (у педагогічній діяльності додаються стосунки за типом «суб’єкт-учень», у психологічній – «суб’єкт-клієнт», у медичній – «суб’єкт-пацієнт» тощо), володіння засобами комунікативної розбудови відносин за зазначеними типами стосунків тощо.

Як бачимо з аналізу культурного простору людини, гендер – є лише складовою її психо-соціо-сексуального поля буття. Якщо порівняти його вплив на суспільно-соціальну та фахово-професійну сфери особистості з іншими особистісними проявами, то він походить на верхівку айсбергу, натомість сам айсберг залишається під покровом цілої особистісної системи індивіда. Тобто, представники табору гендерно-рівнісної експансії дуже улегковажнено описують лише зовнішньо-соціальну верхівку величезної гори і намагаються при цьому не просто змінити її образ, а переструктуювати всю величезну глибу без будь-якого заглибленого її вивчення та аналізу.

Оскільки людина як така не є одностатевою істотою, а існує в дихотомії «чоловік-жінка», то при зростанні енергетичних витрат жінкою у суспільно-соціальній чи фахово-професійній сфері, саме на стільки ж мають бути зменшені ці витрати з боку чоловіка. При цьому відбувається перерозподіл психо-сексуальної енергії у культурному просторі як жінки, так і чоловіка. Зменшення психологічної активності у психо-сексуальному, зокрема, у сімейному просторі жінки для збереження балансу має бути скомпенсоване збільшенням цієї активності у ідентичному просторі з боку чоловіка. Але реальність показує, що міра компенсаторності є обмеженою, оскільки жінка, перебравши домінантну активність у фахово-професійній та суспільно-соціальній сферах не може забезпечити чоловікові здатності народжувати дітей. Тобто, не може забезпечити йому рівності у відтворенні людської популяції. А це доводить, що рівність між чоловіком і жінкою є лише новітнім соціалізаційним міфом, який використовується як маніпуляційний гачок для задоволення економічних та політичних амбіцій певних структур.

Взагалі найбільша небезпека цього міфу полягає у деструктивних суспільних процесах: по-перше, падіння цінності інституту сім′ї , відкладання або відмова від народження дітей в догоду кар′єрі, маніпуляція темою насильства в сім′ї при відсутності реальних об′єктивних досліджень даного питання. Так представники організацій з гендерної рівності, до яких переважно належать жінки, надають різні данні в межах 72-91% щодо факту різних видів насильства, які зазнає жінка в родині. Натомість чоловічі організації подають данні, що 97% чоловіків в Україні зазнають психологічного насильства з боку своїх дружин. При наймі така цифра прозвучала на засіданні Тернопільської обласної ради з вуст Норберта Нойхауса, представника фонду ім.Роберта Шумана (Німетчина) на весні 2010 р.

Безперечно, саме явище «насилля в сім′ї» існує, і його треба об′єктивно вивчати і створювати реальну систему допомоги жертвам насильства, але ця реальна картина не має нічого спільного з міфом. Бо саме подібні міфи є засобом насильницького формуванням суспільної думки в догоду пропаганди «ґендерної рівності», тобто в догоду того, чого не може існувати в природі.

Тож підбиваючи запропонований короткий огляд проблеми впливу сучасної гендерної політики на родину, можемо виділити наступні детермінанти гендернорівнісного екстремізму: сугестія цінності самодостатності, руйнування традиційних статеворієнтований проявів особистості, знецінення інституту материнства, маніпуляція психо-соціальними проблемами в суспільстві, стирання межі норми-паталогії сексуальних проявів, втручання та деформація традиційних культових моделей богослужінь тощо.

Література:

1. Біблія: книги священного писання старого та нового заповіту.― К.: Видання Київської патріархії УПЦКП, 2004.― С.1346

2. Основи теорії гендеру /під ред..Скорик М.М.- К.: «К.І.С.», 2004. – 535 с.

3. Флоренс Л. Джейс .Самоисполняющиеся пророчества: гендер с социально-психологической точки зрения / Сексология: хрестоматия. – М., 1996. – 145-162 с.

4. Троїцький С. Христианская философия брака. М.: Путь, 2001.― С.83.

5. Grabowscy M. I. W., Niemyscy A. i M., Wolochowicz M. i P., Zanim wybierzesz...// Przygotowanie do zycia wrodzinie // wyd. “And”, Warszawa, 1994.

Джерела:   http://dc.lviv.ua/

Воїни Христа Царя

19.07.2015р. Б. / Глава УГКЦ іспанському виданню Alfayomega: Наша місія – свідчити християнські цінності у Європі

"Не те, що ми хочемо увійти в Європу; ми повертаємося до Європи. Українська культура, як правило, європейська, але протягом століть частина України була видалена з цього контексту", - про це сказав Патріарх Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав у інтерв’ю виданню Alfayomega.

Глава УГКЦ відзначив, що для нас Європа набагато ширша, ніж просто Європейський Союз або Європейський Захід. «Це культурний і релігійний простір – християнська Європа. Ми вважаємо, у нас є місія, щоб свідчити християнські цінності у Європі», – наголосив Блаженніший Святослав.

Крім того, Глава УГКЦ, наголосив, що мета візиту пастирські відвідини українських іммігрантів та зустрічі із іспанською владою, щоб «бути голосом простих людей з України».

На завершення розмови Предстоятель греко-католиків висловив подяку іспанському народові за солідарність з Україною та українськими мігрантами. Він також попросив, щоб іспанські християни щодня за іспанським часом о 8-годині вечора молитовно долучалися до українців, які молиться за мир в Україні.

Пригадуємо, що візит Блаженнішого Святослава до Іспанії відбувся 6-14 липня.

Джерело:    Департамент інформації УГКЦ

18.07.2015р. Б. / «Непрощення – це гачок, за який часто чіпляється диявол» - екзорцист о. Даріуш Галянт ОМІ (продовження)

Друга частина інтерв’ю з екзорцистом отцем Даріушом Галянтом ОМІ, який на кілька днів завітав до України. Священик розповів про "вікна" якими в наше життя може проникнути злий, а також розповів, що робити, аби не потрапити в його тенета.

Отче, тож яким чином злий дух може входити в наше життя?

Важливо підкреслити, що злий дух може увійти у наше життя як свідомо, так і несвідомо. Свідомо запрошуємо диявола у наше життя, коли укладаємо з ним договір.

Справді? Мені здавалося, що це можливо лише у фільмах.

Так, я з цим зустрівся. Наприклад, приходить до мене молода жінка, лікарка. Її подружжя розпадається, дітей не може мати, все здається йде шкереберть, в роботі немає успіхів. Нічого доброго не діється. Але вона сказала, що знає причину цього, бо підписала договір з дияволом. Я їй не повірив, перепитав. Вона почала розповідати, що це сталося минулого року. Вона на картці написала прохання до злого духа і підписала його своєю кров’ю. А просила про те, аби була гарніша.

Цікаво. І Ви їй допомогли?

Ну, спочатку треба було написати так би мовити анти-договір. Тобто, треба письмово зректись всього того, що вона написала. Потім була одна-друга молитва. Вдалося. Народила дитину. Поступово все налагоджується. 

І це поодинокі випадки?

Знаю ще історію однієї жінки, яка марила, аби її син став кимось великим. Коли ходив до школи, то молилась до Матері Божої, аби все було у нього добре. Але йому навчання давалось важко. Одного разу вона прийшла до храму і сказала Богородиці: або вислухаєш мене, або звернусь до сатани. Вийшла з храму і попросила допомоги у диявола. Здавалося, що дуже швидко життя покращилось. Але це було тимчасово. Зараз її син вже дорослий чоловік, але життя у нього не складається. У її родині теж щораз гірше. Але вона розуміє причини цього. Зреклась диявольської допомоги. Насправді злого духа взагалі не обходить, чи ти робиш щось свідомо, чи ні. Рахується факт: зробив або не зробив –  і кінець. Це також стосується й викликання духів.

Розкажіть детальніше.

Багато хто сприймає викликання духів, як гру. Але диявол не розуміє жартів. Треба знати, що коли йдеться про викликання духів, то ніколи душа бабці, діда, Сталіна, Гітлера не прийде, бо ми так хочемо. А прийде злий дух, який буде прикидатись тією особою. І це дуже небезпечно. Під час викликання духів може дійти до одержимості. Бо такий дух «чіпляється» за тих, хто перебуває не у стані благодаті, яка освячує. Ця тема дуже небезпечна. Бо злий дух дуже легко приходить, але не хоче швидко йти.

А що з чорною і білою магією?

Чи біла, чи чорна – різниці немає. Магія є магія. І там, і там є дія злого духа. В одному випадку робимо зло іншим, а в іншому – здається, що добро. Так, злий дух може робити «нібито» добро, але воно врешті-решт є злом. І може перетворитись у ще більше зло.

Якщо говорити про ворожіння, то тут дія злого – потужна. Немає різниці, чи це карти, чи зірки, чи маятник. Будь-яке ворожіння йде від злого.

Навіщо тоді люди ворожать?

Аби знати своє майбутнє. Придивімось до цього уважніше. Виходить, що я відвертаюсь від Божого Провидіння. Не вірю, що Бог мною опікується. Хочу знати своє майбутнє і мати все під контролем. Злий дух дуже швидко за це чіпляється і скаже тобі…

Чи те, що буде сказане, – правда?

Увага! Злий дух не знає майбутнього. Його знає лише Бог, і воно пов’язане з нашою вільною волею. Але злий дух – розумний і вміє комбінувати. Він дивиться на мене, моє життя, поведінку і може передбачити, що «буде» у моєму майбутньому. Людина, що входить у ворожіння, стає потім залежною від злого. Потім хтось настільки стає залежним від ворожки, що не може жодного рішення самостійно прийняти, а у всьому консультується з ворожкою. Таким чином, вона входить на територію злого духа і стає залежною.

В наш час дуже багато говорять про прокляття. Напевно, «гаряча пропозиція» від злого?

Кажучи простою мовою, прокляття – це бажання комусь зла. Найбільше злий дух підхоплює це, коли йде мова про прокляття у відносинах між кровними родичами. Наприклад, коли мати або батько бажають зла своїй дитині.

Звичайно ж, це залежить від того, у якому духовному стані є мати. Часом мати може бути у стані освячуючої благодаті, але з серця щось скаже дитині. Однак, якщо мати має тяжкий гріх, тобто перебуває в руках злого духа, і говорить таке прокляття дитині, то ніби сам злий говорить це прокляття. Я також досить обережно ставлюсь до ненормативної лексики.

Справді?

Коли я відправляю екзорцизми, то злий дуже багато говорить. Але його мова – прокльони, лихослів’я, матюки. Часто він теж пише мені смс-ки з прокльонами. Тому в моїй свідомості мова диявола – це прокляття й ненормативна лексика. Якщо хтось ці слова використовує, то цитує злого духа, запрошує його у своє життя, а також у життя своєї родини. Кому ми віддаємо дитину, жінку, родину? Це дуже розповсюджене явище у нашому світі. А злий дух собі тихенько сидить і плескає у долоні.

Що ще може бути небезпечним?

Свято Хеловін. Дивлячись на це зовні, то це псевдо свято, яке припленталось до нас з Америки разом з англійською мовою. Я вважаю, що це культ бридоти. Варто лише подивитись на костюми дітей. Культ смерті. Для нас, християн, смерть є святим моментом – перехід до вічного життя і зустріч з Богом. Злий дух погорджує святістю смерті, насміхається з неї. І такою насмішкою над смертю є Хеловін. У молоді складається враження, що у смерть можна погратися, а потім повернутися до свого життя. Тобто злий дух дурить молодь.

Чи маєте якісь історії, пов’язані з цим днем?

Маю особисте пережиття. На цей вечір (Хеловін) я домовився провести екзорцизм. Зовсім несвідомо. Прийшла жінка у супроводі чоловіка. Оскільки злий дух дуже швидко бере владу над жертвою, то вистачило, щоб я почав молитися, і тоді особа втрачає свідомість і злий дух починає через неї говорити (так зазвичай буває при екзорцизмах). Того вечора він сказав мені так: «Сьогодні мені нічого не зробиш, бо я маю свято». Я дуже задумався. І сказав лише: «Дякую за катехезу». Бо це допомогло мені усвідомити, що це за день, і чиє це свято.  

  

Багато говорять про вплив злого у сфері медицини. Отче, що Ви скажете на це?

Є таке поняття як окультна медицина. Зцілення за її допомогою відбуваються без жодного медичного підґрунтя, через покладання рук, дотики. Звичайно ж, це можна пояснити тим, що людина отримала від Бога якийсь дар. Але зазвичай це не є люди, які мають дуже близький контакт з Богом.

Напевно говорите це з власного досвіду?

У мене є така подруга, яка стверджує що вона ясновидиця. Я її не бачив 25 років, це моя шкільна подруга. Минулого року вона мене відвідала і одразу ж при розмові сказала, що вона дуже щаслива, бо допомагає людям, зцілює їх.

Бог нібито дав їй дар зцілювати дотиком. Я думав, що вона щодня приймає Причастя, ходить до храму. Але вона сказала, що взагалі давно вже не була у храмі, не приймає Причастя. Але дар у неї – від Бога.

Знаємо приклад отця Піо, який молився, накладав руки, і деякі люди отримували зцілення від Бога. Але це відбувалось через його молитву. Отець Піо ніколи не казав, що це він зцілює людей, має енергію зцілення.

Це реальні зцілення?

Злий дух може робити такі оманливі короткотривалі зцілення. Сьогодні зцілює тобі шлунок, а за тиждень матимеш проблеми з чимось іншим і будеш невиліковно хворим. Або ж захворіє твоє дитя, і, таким чином, злий дух заганяє людину у почуття провини і міцний зв'язок із ним.

Кілька років тому хтось порахував, що у Польщі є 40 000  офіційно зареєстрованих кабінетів «зцілення». Якби щодня в кожен кабінет прийшло 10 осіб, то за один день зцілились би 400 000 людей. Тоді за 2-3 роки всі поляки мають бути здорові. Але так не стається. Всі, хто проходить через кабінети «зцілення», біоенерготерапії тощо потім «приземлюються» або у психологів, або у екзорцистів. І їм стає щоразу гірше… не краще… Дуже багато людей після такого «лікування» приходять до мене у глибокій депресії, із щоразу глибшими хворобами.

Що Ви думаєте з приводу гомеопатії?

Скажу коротко. На цю тему є багато дискусій. Це тема, про яку Церква остаточно авторитетно не висловилась. Я не маю медичної освіти, але я консультувався з лікарями, які мені говорять так: «Скажи мені, що там має лікувати? Там немає жодної лікуючої активної субстанції. Те, що має лікувати, є там у настільки мікроскопічній кількості, що не може лікувати». Тому запитання: що лікує? Зважаючи на те, що коло початків гомеопатії стояв німецький лікар Самюель Ганеман, який був окультистом, виникає запитання, про що тут йдеться і кому це все має допомагати.

А якщо говорити про комп’ютерні ігри, Інтернет?

Не всі комп’ютерні ігри  – погані. Але є цілий список тих, які є сатаністичними. Вони вводять молоду людину в реальність віртуальну, злу. Де гравець провокується до агресії, набирає більше балів, якщо більше людей вб’є. А це у психіці людини пробуджує агресію. Часом, в реальності, людина поводиться так як у віртуальному світі. Це теж може відкривати на дію злого духа.

Інтернет сам по собі не є чимось поганим, або чимось злим. У віртуальному просторі є багато чого доброго. Але потрібно бути обережним. Є такі сторінки, де молодь може прочитати інструкцію, як вийти з тіла, пройти через стіну, ширяти над містом. Це не від Бога.

Отче, що Ви можете сказати про східні бойові мистецтва? Здається, що є багато суперечливих думок з цього приводу.

Особливо небезпечними є бойові мистецтва пов’язані з якимось медитаціями, бо вони «відкривають» людину. Це є небезпечним. Цей «майстер церемоній» говорить: прошу зараз духовно відкритись. Але для кого? Духовно, то я це можу зробити щодо Бога. Але якщо не говориться про Бога, то про кого йдеться?

Людина має вільну волю, і якщо у вільній волі духовно відкривається, то злий використовує це  духовне відкриття. Бо моя вільна воля є для нього брамою, яку він не може відкрити. Якщо я йому скажу «ні», то він мене не змусить. Але, якщо я даю згоду, то вхід відкрито.

Якісь історії маєте на думці?

Коли я раніше працював в одній з облатських парафій, мій вікарій, отець Кароль, захотів піти на тай чі. Я тоді ще мало знав щодо бойових мистецтв. Дозволив йому. Отець Кароль розповідає: «Вдягнулися відповідно. Майстер церемоній показав якихось пару фігур у боротьбі, трохи було тренування. А потім мала бути медитація». Отець Кароль не сказав, що він священик. Він присів, як і всі, і почав подумки молитись Розарій. Тільки подумки. За мить той майстер взяв отця Кароля за комір і вигнав. Питання: чим ця молитва Розарія подумки перешкоджала майстру, що він його вигнав? Яка медитація за цим усім стоїть? Кому перешкоджає молитва Розарія?

Я також мав справу з дівчиною 17-18 років, яка на певному рівні була майстром карате. У її кімнаті було десь з 20 кубків та медалей. Водночас вона була одержима дияволом. Коли ми починали молитву, то вона мала настільки потужну агресію, що тримали її 2-3 особи, вона так поводилась, ніби займалась карате. Однак ця агресія була скерована на неї. Вона могла собі розбити голову об обігрівач тощо. Злий дух її дуже мучив, викручував тіло.

Це діялось доти, доки вона зі своєї кімнати не викинула всі кубки та медалі. Замість цього всього поставила фігуру Матері Божої. Тема кімнати закрилась. Тобто те, що було пов’язане з цим бойовим мистецтвом, дуже перешкоджало.

Зараз все більш популярною стає йога. Чи є серед Ваших відвідувачів жертви йоги?

Деякі пані говорять: але ми лише тренуємось, ми не медитуємо. Є такий отець Жак Верлен, французький монах,  який в минулому був досвідченим йогом і знає її від А до Я. Він сьогодні говорить про йогу так: «Йога – це не гімнастика, це – філософія. І в цю філософію можна також увійти через тренування». Рано чи пізно злий дух, а тут як раз цей дух називається кундаліні, чіпляється до людини рано чи пізно.

Так що йога є темою дуже небезпечною. Вона показує, як сильно диявол відтягує людину від Бога. Знаю осіб, які практикують йогу і потім потихеньку, і це видно, відходять від Бога.

Тема талісманів та амулетів Вам близька? Так звані речі, які носять «на щастя».

Я на щастя ношу хрестик і скапулярій Богородиці. І це є моє щастя. Натомість, якщо хтось на щастя носить якийсь камінець, якийсь талісман, або перстень атлантів, то відкриває вікно злому духові, який використовує цю добру нагоду.

Людина купляє перстень атлантів з сертифікатом. В ньому написано: якщо вдягнеш на цей палець, то не будеш хворіти, якщо на інший – буде все добре на роботі тощо. Це чистої води магія.

Я зустрічав людей, які дуже зв’язані з цим перснем, а водночас йдуть до Причастя. Вони не можуть його зняти. Дуже бояться, якщо його знімуть, то станеться щось погане. Не вірять Богу, але вірять тій реальності, що стоїть за цим перснем.

Деякий час в Україні серед віруючих почалась дискусія щодо персонажа Hello Kitty. Що Ви думаєте з цього приводу?

Це суперечлива тема. З однієї сторони знаємо історію про договір з дияволом в ім’я здоров’я дитини. З іншої сторони, коли ми пишемо в Інтернеті Hello Kitty, то з’являються різні картинки. Часто пов’язані дуже сильно з порнографією тощо. У нас в Польщі теж побутує така думка, що просто хтось хоче знищити цю фірму, тому видумав таку історію.

Отже, коли я говорю про це батькам, то підкреслюю, що в моральній теології є принцип: у сумнівах не можна діяти. Тому я кажу: «Якби я був на вашому місці, то просто цього б не купував, бо не маю впевненості». Не можемо сказати на 100%,  що це погано, або добре. Якщо не знаю, то я цього не торкаюсь.

А ляльки Monster High. Де це бачено ляльок з рогами і хвостами? Моя сестра в дитинстві гралась нормальною лялькою і вкладала її спати в ліжечко. А тепер ляльок вкладають у труну. У яку реальність вводять дитину? Знову ж таки, гра зі смертю. І тут є така небезпека: дуже інтелігентне розмивання цих кордонів. Про це йдеться.

І ще говорячи про смерть не можна не згадати про аборти і контрацепцію. Таким чином ми стаємо на стороні духа смерті. Не обманюймо себе. Все це є проти життя. Тобто я стаю на сторону злого духа. Важливе значення має мій намір. Який мій намір? Не вірю Богу, а вірю таблетці, презервативу, що це мене має захистити від життя.

Отче, на завершення нашої розмови чекаємо від Вас рецепту? Що маємо робити, аби вберегтися від тенет диявола?

Знаємо слова зі Святого Письма, що диявол «кружляє як рикаючий лев і шукає, кого пожерти». Якщо людина живе в стані освячуючої благодаті і має живу віру, то з нею нічого не трапиться. Звичайно ж, я не можу робити так: сьогодні йду до ворожки, а завтра до Причастя, бо мені ж нічого не станеться. Не можна випробовувати Бога.

Не можна також піддаватись паніці, дати охопити себе страхові за себе або за дитину. Якщо благословляти, молитися, приступати до таїнств, молитися Розарій і спеціально не заходити на територію злого, то все буде добре. Пам’ятайте, диявол хоче, аби ми боялися. Спокійно. Ми належимо Богові. І диявол має клякати перед Ісусом, а не ми перед дияволом.  

Розмовляла Аліна Петраускайте

ПЕРША ЧАСТИНА

Джерела:    Католицький медіа-центр

Воїни Христа Царя