26.01.2018р. Б. / Мощі Пратулинських мучеників передали для постійного почитання парафіям Луцького екзархату

Нещодавно, 23 січня, відбулася визначна і водночас торжественна подія, а саме – священнослужителі Луцького екзархату УГКЦ на чолі з Преосвященним владикою Йосафатом здійснили паломництво до відпустового місця, що носить назву Санктуарій Благословенних Мучеників Підляшшя в Пратулині, нині знаходиться на території Польщі. Разом з тим, це паломництво по-особливому стало важливим також для всіх вірних екзархату, оскільки під час Архиєрейської Божественної Літургії, за благословенням ординарія Сєдлєцкої дієцезії РКЦ єпископа Казімєжа Гурди (Люблінська митрополія) і єпископа-помічника Петра Савчука, було урочисто передано для постійного почитання мощі бл. Пратулинських мучеників парафіям екзархату. Натомість Преосвященний владика Йосафат, висловлюючи щиру вдячність від імені всіх вірних екзархату, подарував ікону святого священномученика Йосафата, архиєпископа Полоцького, яка буде зберігатися у невеличкому дерев’яному храмі, відреставрованому на взірець розібраної давнішої церкви.

Пратулинські мученики – 13 греко-католицьких мирян с. Пратулин, розстріляних 24 січня 1874 року сотнею царських солдат за відмову перейти в російське православ’я і передати сільську дерев’яну церкву православному священику. Село Пратулин, розташоване неподалік міста Холм у Польщі, що в ХІХ ст. належало до Холмської єпархії Української Греко-Католицької Церкви. Греко-католицька парафія існувала тут з 1676 року, а її вірні приходили молитися до свого невеличкого дерев’яного храму. Якраз в той час уряд царської Росії, після трьох поділів Польщі (1772, 1793, 1795 роки) окупувавши територію Підляшшя, насильницьким способом вимагав від місцевого населення переходу на російське православ’я. Однак українські селяни Холмської єпархії, бажаючи зберегти вірність вірі й обряду своїх батьків, рідній Церкві і Апостольському Престолу, відмовлялися від вмовлянь і погроз, незважаючи на те, що часом навіть їхні пастирі не знаходили в собі такої відваги. Відтак за неодноразове невиконання наказів царського самодержавства, під командуванням полковника Штейна, солдати російської царської армії відкрили вогонь, розстрілюючи селян, що зібрались коло церкви з метою захистити віру своїх батьків і право на свій храм: «Це не бійка за церкву, а війна за віру в Христа» (слова бл. Данила Кармаша). Того дня Греко-Католицька Церква здобула 13 блаженних мучеників, які без вагань прийняли смерть за свою віру. На місці загинуло 9 чоловік, ще 4 померли вдома від смертельних поранень. Ось їхні імена:

• Данило Кармаш
• Вінкентій Левонюк
• Іван Андреюк
• Констянтин Лукашук
• Максим Гаврилюк
• Михайло Ваврищук
• Лука Бойко
• Ігнатій Франчук
• Микита Грицюк
• Констянтин Бойко
• Пилип Герилюк
• Онуфрій Василюк
• Вартоломій Осип’юк

Цього року виповнилося 144 роки з дня геройської смерті тринадцятьох українських греко-католиків, що загинули в Пратулині. Приклад їхнього мучеництва стане назавжди живим свідченням для всіх християн Христового Євангелія і вірності Христовій Церкві.

Джерело:    Прес-служба Луцького екзархату УГКЦ

25.01.2018р. Б. / Французькі ЗМІ значно занизили кількість учасників місцевого Маршу за життя

«Більше тисячі осіб взяли участь в Марші проти абортів у Парижі», - так звучали заголовки провідних французьких ЗМІ. Однак ця цифра набагато менша від реальної кількості учасників, що показує недостовірність повідомлень медія.

Як інформує LifeSiteNews, поліція говорила про 8 тисяч учасників, однак насправді їх кількість була як мінімум втричі більшою.

Проведений Марш за життя вважається особливо успішним, враховуючи те, що погода в цей день була холодна і лив дощ.

Однак, як ми повідомляли раніше, за підрахунками організаторів, близько 40 тисяч осіб вийшли на Марш, що проходив під гаслом «Від темряви до світла».

Джерело:  Воїни Христа Царя

21.01.2018р. Б. / У США відбувся Марш за життя (+VIDEO)

З різних куточків країни до Вашингтону приїхала велика кількість американців, щоб висловити свою солідарність з ненародженими дітьми, взявши участь у 45-ому щорічному Марші за життя.

Незважаючи на сильні морози, що панували в цій країні ще за кілька днів до проведення Маршу, в день його початку погода стала незвично теплою для цього сезону.

Вперше в історії Маршу до учасників звернувся чинний президент США. Звернення Дональда Трампа транслювали в живому стрімі.

Як інформує CNA, велика кількість учасників були молодого віку. Багато з них підготувались до Маршу, одягнувши однакові шапки, символічні для різних груп. Деяким з них довелось долати довгий шлях для того, щоб потрапити до Вашингтону. Університети організовували групові поїздки автобусами для своїх студентів.

У своєму зверненні до учасників Маршу президент Трамп подякував їм за підтримку вагітних жінок. «Ви походите з різних обставин, різних місць, однак ви є тут з однієї дуже простої причини: будувати суспільство, де святкують життя, захищають і леліють», - сказав він. – «Марш за життя – це рух, народжений з любові».

«Ви любите кожну дитину, народжену і ненароджену, бо вірите, що життя – священне, що кожна дитина є цінним даром від Бога», - продовжував Дональд Трамп. – «Завдяки вам десятки тисяч американців народились і досягли свого, Богом даного, потенціалу. Завдяки вам».

Президент США зазначив, що для нього «велика честь і він дійсно пишається» тим, що може звертатись до учасників Маршу, додаючи, що рішення Верховного Суду у справі «Roe v Wade», яке легалізувало аборти у всій країні, мало результатом «одне із найдоступніших абортативних законодавств у світі».

«Це неправильно, його слід змінити», - говорив президент. – «Американці стають все більшими і більшими захисниками життя».

Президент також висловив свою підтримку законопроекту в Палаті представників, що має на меті заборонити аборти на пізніх термінах вагітності, коли ненароджені діти вже відчувають біль. Він закликав сенаторів «прийняти цей важливий закон».

Джерела:   catholicherald.co.uk

Воїни Христа Царя

20.01.2018р. Б. / Отець Роман Лаба про гендерну ідеологію (VIDEO)

Отець Роман Лаба OSPPE, директор Всеукраїнського бюро у справах душпастирства родин при Єпископаті України, розповідає про небезпеку гендерної ідеології.

«Мета гендерної ідеології — довести цивілізацію до такого моменту, коли ми взагалі перестанемо думати категоріями родини», — каже священик.

Дивіться про це у Розмові CREDO:

Джерело:  Воїни Христа Царя

18.01.2018р. Б. / Ефект Даннінга-Крюґера, або Чому профани не розуміють своєї некомпетентності

Індивіди, від природи позбавлені почуття гумору, полюбляють розповідати анекдоти. Водії, ледь здатні триматись у своїй смузі, обожнюють вчити інших керувати автомобілем. Менеджери без фундаментальних уявлень про сферу, в якій працюють, дозволяють собі викликати на килим фахівців і картати за помилки та нерозуміння суті роботи. Чому ж вони при цьому не помічають власної кричущої некомпетентності?

Це пов’язано з ефектом Даннінга-Крюґера, який полягає в тому, що люди із невисоким рівнем інтелекту, недостатньою кваліфікаційною підготовкою та вузьким кругозором не мають здібностей для того, щоб зрозуміти: рішення, які вони приймають, — помилкові, а талантів, якими вони себе наділяють, у них немає. Ось чому вони вважають, що мають рацію у всіх своїх діях і краще за інших розуміють ситуацію. Згодом таке світовідчуття набуває в обмеженої людини рис психологічного захисту. Вона приймає рішення відстоювати свою позицію, бо відчуває: як тільки я допущу думку, що дію неправильно, мене відразу потіснять із насидженого місця більш талановиті індивіди.

Натомість у талановитих людей спостерігається зворотний ефект: вони добре розуміють, наскільки складними є закони реальності та наскільки широким є поле знань, які у перспективі можна опанувати. І це приводить їх до заниження власних здібностей та недооцінки своєї ролі в суспільстві. «Я знаю, що нічого не знаю», — казав мудрець Сократ, який вів більш аніж скромне життя і постійно терпів нападки дурнів, упевнених у своїй правоті. Чи здатен хтось із обмежених людей зізнатися собі в необізнаності? Схоже, що ні.

Такий ефект був теоретично передбаченим, а потім експериментально підтвердженим (у 1999-му році) працівниками кафедри психології Корнелльського університету (США) Девідом Даннінгом (David Dunning) і Джастіном Крюґером (Justin Kruger).

Теоретичною основою для їхньої гіпотези були спостереження великих учених і мислителів. Даннінг цитував Чарльза Дарвіна: «Невігластво частіше народжує впевненість, аніж знання». І Бертрана Рассела: «Одна з неприємних властивостей нашого часу полягає в тому, що ті, хто відчуває впевненість, — дурні, а ті, хто володіє хоч якимись уявою та розумінням, сповнені сумнівів і нерішучості».

Практичним джерелом натхнення, хоч як це дивно, став злочин, причому з елементом курйозу. Авторів зацікавив випадок зі злодієм Макартуром Вілером, який, перш ніж відправитись пограбувати два банки, намазав собі обличчя лимонним соком, бо подумав, що цей сік протидіє відображенню в камерах відеоспостереження. Психологи захопилися глибиною некомпетентності людини, яка навіть не намагалася перевірити правильність свого уявлення, хоча помилка загрожувала їй в’язницею.

Зібравши в одному залі людей із різних сфер діяльності та з абсолютно різними рівнями знань, автори експерименту попросили їх спочатку заповнити анкету, вказавши рівень своєї компетентності у сфері, в якій вони працюють, а потім відповісти на запитання, які допомагають визначити дійсний рівень професіоналізму. За результатами тестів було складено графік, на якому демонструвалося відношення реальних знань людей до їхньої впевненості в тому, що вони добре розуміються на своїй сфері діяльності.

Графік мав вигляд недосконалої параболи. У лівій частині, де були представлені відповіді найменш компетентних учасників, вона досягала апогею — стовідсоткових значень їхньої упевненості у власних знаннях. Потім лінія стрімко падала: згідно з відповідями переважної більшості людей, які непогано розбиралися у своїй справі, їхні оцінки власних умінь і досвіду були дуже низькими. Ближче до кінця крива знову піднімалася: на цьому її відрізку були представлені відповіді справжніх експертів у своїй справі, які не могли не відчувати, що розуміються на ній дуже добре. При цьому впевненість експертів становила на шкалі близько двох третин від переконаності повних профанів у високому рівні своїх умінь і знань.

Як установили Даннінг і Крюґер, профани не тільки переоцінюють свою компетентність, але й демонструють нездатність адекватно оцінити фахівців із високим рівнем кваліфікації в такій самій сфері діяльності. До того ж профани щиро не вірять, що неправильно відповідають на питання, які стосуються їхньої професійної діяльності, — більшість із них залишилася при своїй думці навіть після того, як їм вказали на помилки та логічно обґрунтували їхню неправоту¹.

Ефект Даннінга-Крюґера неодноразово підтверджувався іншими дослідниками. Зокрема, його було перевірено опитуваннями студентів відділення акушерства та гінекології Університету Флориди², а також великої кількості терапевтів-практиків³. Те, що для перевірки висновків, зроблених психологами, взялися насамперед за лікарів, насторожує. Але є надія, що сліпці, які виявляються нездатними побачити безодню свого невігластва та сяючі вершини знань, досягнуті іншими людьми, можуть прозріти.

Даннінг і Крюґер запропонували профанам навчальний курс, яким було передбачено не тільки опанування знань, необхідних для їхньої професії, але й формування уявлень про методи, за допомогою яких можна вийти на реальні показники компетентності та визначити рівень професіоналізму — як чужого, так і власного. У результаті профани усвідомлювали рівень своєї колишньої некомпетентності — зокрема й ті, компетентність яких після навчання не підвищувалась.

За матеріалами Psychologies

Ілюстрація: Some Things Nobody Knows

---

¹ Kruger J. Unskilled and Unaware of It: How Difficulties in Recognizing One’s Own Incompetence Lead to Inflated Self-Assessments. — Journal of Personality and Social Psychology, December 1999.

² Edwards R. Medical student self-assessment of performance on an obstetrics and gynecology clerkship. — American Journal of Obstetrics & Gynecology, 2003.

³ Hodges B. Difficulties in recognizing one’s own incompetence: novice physicians who are unskilled and unaware of it». — Academic Medicine, 2001.

Джерела:      management.com.ua

Воїни Христа Царя

17.01.2018р. Б. / 17 правил доброї розмови з підлітком

Щоб когось пізнати, потрібно з ним розмовляти, бо знати особу означає набагато більше, ніж лише знати як вона виглядає. На жаль, часто навіть у сім’ях ми не маємо часу пізнавати людину, з котрою живемо. Як розмовляти з підлітком?

«Пізнавати» - це відповідне слово, бо це процес, який ніколи не завершується, бо внутрішній світ людини є також нескінченним, він змінюється і розвивається з перебігом років. Батькам має бути особливо важливо пізнавати своїх дітей. Досвід показує, що зовсім не легко заохочувати дитину, а особливо підлітка, розповісти щось про себе.

Дуже часто батьки самі несвідомо закривають своїх дітей і себе на діалог, а власне діалог є найкращим шляхом для пізнання іншої людини.

Перший принцип комунікації з підлітком – терпеливо слухати. Нічого не кажучи, не переконуючи, не займаючись в цей час чимось іншим. Це дуже важко, особливо, коли різні коментарі і поради самі злітають нам з уст. Молоді люди часто не хочуть нічого чути, вони хочуть тільки виговоритись. Якщо вони побачуть, що їх слухають, тоді будуть охоче говорити. Щоб легше відкривати дитину на діалог, потрібно розділювати її зацікавлення. Деколи вартує послухати музику, яку слухає дитина, переглянути з нею фільми, які їй до вподоби, прочитати ті ж книжки…

Прислухайся до потреб дитини, дозволь їй мати власні інтереси і настільки, наскільки можливо, підтримуй її. Якщо не можеш брати в них участь, то не недооцінюй їх і не висміюй. Не висміюй смаки підлітка, його симпатії, спосіб вирішення якоїсь справи і т.д.

Також можна допомогти власній дитині «відкритись» тоді, коли почнеш сам розповідати про те, чим займаєшся, що тебе тішить в роботі і в житті. Це не обов’язково спрацює з першого разу, але, розповідаючи про своє життя, ми заохочуємо дитину робити так навзаєм. І тоді, коли дитина нарешті почне щось розповідати, тоді… слухаймо!

Є кілька правил, що допомагають полегшити відкриття до діалогу:

1. Не влаштовуй допит, ставлячи забагато запитань
2. Завжди терпеливо вислуховуй відповіді
3. Не стався до підлітка як до дитини, але як до партнера
4. Час від часу попроси дитину про допомогу чи пораду
5. Уникай «проповідей», фраз на зразок: «Коли я була в твоєму віці…»
6. Говори коротко і конкретно
7. Не порівнюй: «Інші мають кращі оцінки, а ти що?» або: «Нічого не вмієш так, як і твоя мама»
8. Не критикуй, а поясни свої очікування
9. Не применшуй проблеми: «Нічого не сталось…»
10. Забороняючи щось, пам’ятай про аргументи і ніколи не кажи: «Ні, бо ні. І крапка», «Забороняю тобі і все», «Поки ти живеш в моєму домі, мусиш робити те, що я тобі кажу»…
11. Не маніпулюй дитиною, кажучи: «То я так себе тобі присвячую, а ти що?»
12. Не давай наказів: «Ти мусиш так зробити, бо я так кажу….», а попроси чи запропонуй вибір
13. Не ний
14. Частіше хвали підлітка, навіть за дрібниці
15. Не підвищуй голосу, а тільки дозволь синові чи доньці представити свою точку зору
16. Якщо дитина про щось запитує, завжди пояснюй їй свою точку зору
17. Не роби вироків: «Ти ніколи цього не навчишся», «Мені постійно соромно за тебе».

Діалог – це швидше прийняття рішення, аніж представлення своїх поглядів. Він є шляхом до розуміння іншої людини, наближення до неї і співпраці з нею. Діалог є шляхом батьків до дитини.

Переклад: «Католицький оглядач» за матеріалами deon.pl

Джерело:  Воїни Христа Царя

13.01.2018р. Б. / Набули чинності законодавчі зміни, спрямовані на протидію домашньому насильству

Набув чинності Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 7 грудня 2017 року № 2229-VIII. 

12 січня також набувають чинності норми про додаткові обставини, що обтяжують покарання за злочини щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, повідомляє Інститут релігійної свободи.

Прийняття Закону, на переконання Уряду, дозволить імплементувати міжнародні стандарти протидії насильству, забезпечити комплексний підхід до запобігання будь-яким формам насильства стосовно жінок, профілактику насильства та розширить коло осіб, які підпадають під дію чинного законодавства.

Закон № 2229-VIII запроваджує додаткові заходи, спрямовані на створення запобіжних і захисних механізмів боротьби з усіма формами насильства за ознакою статі: домашнє насильство, сексуальне насильство, переслідування, сексуальні домагання, примусові шлюби, каліцтва жіночих геніталій, примусові аборти, примусова стерилізація. Цими змінами буде забезпечено відповідність законодавства України сучасним європейським стандартам у цій сфері.

Також передбачається вдосконалення роботи служб підтримки потерпілих від насильства, зокрема державних телефонних “гарячих ліній”, та збору впорядкованих за категоріями відповідних статистичних даних.

З 11 січня 2019 року набула чинності решта змін, які передбачає інший прийнятий Закон України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» від 6 грудня 2017 року № 2227-VIII.

Зазначені законодавчі зміни дозволяють практично реалізувати основні положення Стамбульської Конвенції.

Варто зауважити, що під час прийняття цих законів парламентарі врахували позицію Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій. Напередодні голосування ВРЦіРО звернулася до керівництва Верховної Ради та парламентських фракцій з проханням прийняти законопроекти № 4952 та № 5294, спрямовані на протидію домашньому насильству, у доопрацьованій редакції, яка виключає суперечливу термінологію.

Джерело:  Воїни Христа Царя

11.01.2018р. Б. / Кардинал Берк: Гендерна теорія – дурість, яка завдасть величезної шкоди

У своїй книзі-інтерв’ю з Ґійомом д’Аланcоном кардинал Реймонд Берк гостро розкритикував гендерну теорію, вказавши на її руйнівні наслідки для людського суспільства:

«Гендерна теорія – це вигадка, штучно вигадана. Неможливо мати якусь ідентичність, яка не протиставляється правдивій природній людській ідентичності чоловіка і жінки. Це – дурість, яка завдасть величезної шкоди суспільству і тим, хто цю теорію підтримує.

Гендерна теорія унеможливлює існування людського суспільства. Вже зараз у деяких частинах США будь-хто може змінити свою ідентичність до тієї міри, що може сказати: сьогодні я чоловік, а завтра буду жінкою. Це, насправді, поза межами здорового глузду. Як наслідок, деякі чоловіки вимагають право на користування жіночими туалетами. Це – негуманно.  Можете собі тільки уявити хаос у школах. Один з американських кардиналів розповів мені випадок, коли його племінник – десятирічний хлопчина, повернувшись із школи, заявив своїм батькам, що хоче стати жінкою. Дитина чула в школі про гендерну теорію.»

(“Un cardinal au Coeur de L’Eglise: Entretiens”)

Джерело:  Воїни Христа Царя

06.01.2018р. Б. / Глава УГКЦ про церковний скандал у Запоріжжі: «Не тільки можна, а й потрібно молитися за членів інших Церков»

Ми не можемо виправдовувати зневагу людини жодними правилами чи конфесійними обмеженнями. Потрібно поважати біль іншої людини, бо до цього спонукає нас загальнолюдська і християнська любов.

Про це говорив Патріарх УГКЦ Блаженніший Святослав під час прямого ефіру на телеканалі «Еспресо» у п’ятницю, 5 грудня, коментуючи церковний скандал у Запоріжжі, коли священик Московського патріархату відмовився відспівувати трагічно загиблого хлопчика.

За словами Предстоятеля, він шокований такою поведінкою священнослужителя. Навіть більше, він надзвичайно здивований таким зневажливим ставленням до сім’ї, яка переживає велике горе — втрату своєї дитини.

«Я цілком не розумію тих аргументів, які, буцімто спираючись на якісь богословські засади, намагаються виправдати таку поведінку. Ми вважаємо, що не тільки можна, а й потрібно молитися за членів інших Церков України. Думаємо, що не тільки можна, а й потрібно шукати все те, що допомогло б людині наблизитися до Бога, особливо в суспільстві, яке потребує духовної настанови і в якому є так багато болю. Мета священика — полегшити ці страждання. Добрий пастир не засуджує людину, але шукає "загублену овечку"...» — зазначив Глава Церкви.

Блаженніший Святослав не розуміє такого типу поведінки, оскільки не можна виправдовувати зневагу людини жодними правилами чи конфесійними обмеженнями. «Мені сумно, що таке сталося. Думаю, що це буде добрим уроком для всіх, зокрема для священнослужителів, як не потрібно чинити», — наголосив Предстоятель.

Нагадаємо, що за повідомленнями ЗМІ, у Запоріжжі служитель "Української" Православної Церкви (Московського патріархату) відмовився відспівувати дворічну дитину, яка загинула внаслідок падіння на неї самогубця.

Джерело:   Департамент інформації УГКЦ

04.01.2018р. Б. / Якою має бути особиста молитва? 12 характеристик

«Понад усі ж бо речі - до Всевишнього молися» (Сир.37,15а)

Мабуть, немає такого християнина, який не знав би про необхідність молитви. Багато свідомих вірних практикують щоденну особисту молитву, але часто вона стає нудним і сухим обов'язком, зовсім не подібною на радісне спілкування з кимсь близьким і рідним, а більш схожою на монотонне повторення звичних фраз. Але хіба такою має бути зустріч з Богом? Якою би мала бути особиста молитва? Розглянемо основні її характеристики в світлі Святого Письма та Катехизму Католицької Церкви.

Отже, молитва має бути :

1. Проста

Молитва - розмова з Богом, нашим люблячим Отцем (пор. Мт.6,5-8). Він хоче, щоб ми говорили з ним, як з Тим, Хто любить нас і знає, як з членом своєї сім'ї. Між близькими особами розмова є простою і невимушеною, такою мала би бути і наша молитва. Молитви, поміщені в молитовниках та інших виданнях - це шедеври, зразки розмови з Богом, їх можемо взяти за приклад, щоб на цій основі побудувати свій персональний діалог з Богом в простоті і довірі.

2. Спонтанна

«Без мене ж ви нічого чинити не можете» (Йо.15,5с) - сказав Ісус, тому маємо молитись протягом всього дня і у всій нашій діяльності; коли працюємо в офісі, готуємо їсти, їдемо в транспорті чи гуляємо з дітьми. Не йдеться про те, щоб наша молитва мала зовнішні прояви, щоб була помітною для інших, бо для цього не завжди є сприятливі обставини. Але ми завжди можемо розмовляти з Богом в своєму серці, питатись його поради, просити про допомогу, мудрість, витривалість, розповідати про труднощі і страхи. Таким чином даємо Йому можливість освячувати нашу діяльність, зробити нас Його світлом для інших, вчимося розуміти Його і бути вдячними.

3. Повільна

«Слухавши, будь скорий, а відповідавши - повільний» (Сир.5,11). Господь в молитві бажає говорити нам більше, ніж ми Йому. Тому мусимо вчитись слухати Його голос, нікуди не поспішаючи, так як говорять між собою закохані, бо їм важливо не тільки сказати про свої почуття, а і почути, що їх люблять. І як мала дитина, яка приходить до тата або мами, хоче перебувати в їх присутності довго і без поспіху, так і ми маємо молитись уважно і повільно.

4. Щира

Цар Соломон молився при посвяченні храму в Єрусалимі такими словами: «...Вислухай з неба...ти, що знаєш серце кожного, бо ти єдиний знаєш серце кожного, бо ти єдиний знаєш серце синів людських» (2Хр.6,30). Він знає наші серця, знає нас краще, ніж ми самі, тому прикрашати себе в часі молитви - як мінімум немудро. Бог хоче помогти нам, бо знає всі потреби і реально оцінює нашу ситуацію, але від нас потребується відвертість і чесність, щоб визнати нашу в Ньому потребу, запросити Його в наше життя і попросити про Його втручання, зцілення і визволення. Він подарував нам свобідну волю і шанує наш вибір, тому хоче нашої щирості і згоди на співпрацю з ним.

5. Біблійна

Молитва бере свій початок зі Святого Письма, як ріка - з джерела. В Біблії маємо зразки молитов Божих людей, можемо аналізувати їх, порівнюючи з ними свою молитву, постійно коректуючи і вдосконалюючи. Святе Письмо - збірник правдивих шедеврів молитов різних людей і в найрізноманітніших ситуаціях : Авраама - Божого друга, Мойсея - провідника і заступника Божого народу, Давида - великого царя Ізраїля, Анни - матері пророка Самуїла, Йова - випробовуваного праведника, Юдити - рятівниці вибраного народу, Естери - мудрої і відважної цариці, Маріі - покірної Божої слугині, а найважливіше - Ісуса - Божого Сина! Під час роздумів про те, як і для чого молились всі ці люди, Святий Дух може відрити нам багато важливих речей для нашої особистої молитви, для поглиблення нашого зв'язку з люблячим Отцем.

6. Визначена часом

Скільки часу протягом дня виділяємо для Бога? Це дуже важливе питання, бо те, про що найбільше роздумуємо протягом дня, є нашим божеством. «Бо де твій скарб, там буде і твоє серце» (Мт.6,21). Щоб наше серце було з Богом, мусимо привчати себе до регулярного проведення часу з ним в молитві, на яку потрібно виділяти певний період дня. Так, як в призначений час йдемо на роботу, на зустріч чи тренування - так в призначений час маємо пристосувати все для того, щоб бути з Ісусом.

7. Пристосована

Для Католицької Церкви характерний плюралізм духовності, в ній вживаються більше 25-ти обрядів, які на перший погляд дуже неподібні між собою. Церква вчить нас проявляти толерантність до кожного виду духовності, але кожен з нас повинен шукати саме свій спосіб молитви. Комусь легше входити в Божу присутність стоячи, комусь лежачи чи сидячи, а комусь - на колінах. Молитва - як взуття, яке підбирається індивідуально, воно не мусить бути зручним для одного, якщо навіть дуже вигідне для іншого. Молитва мусить бути пристосована не лише до конкретних обставин, але і до нас особисто, маємо знайти для себе такий спосіб і форму молитви, яка буде підходити нам найбільше.

8. Особиста і спільна

Основа нашого християнства - особиста молитва. Спільна молитва - результат того, якою є особиста молитва кожного учасника спільної. Ми потребуємо молитись самі, але і в спільноті, бо спільнотна молитва нам необхідна, щоб підтримати молитву особисту. Очевидно, що спільнотна молитва повинна відбуватись у спільній формі і в порядку, незважаючи на відмінності індивідуальних молитов її учасників. Святе Письмо містить унікальний збірник молитов - книгу Псалмів, які невіддільно містять два компоненти: особистий і спільний (пор. ККЦ 2596). «Псалми живлять і виражають молитву народу Божого, що збирається під час великих свят у Єрусалимі та кожної суботи у синагогах. Ця молитва є неподільно індивідуальна і спільна. Вона стосується як тих, хто молиться, так і всіх людей» (ККЦ 2586).

9. В Святому Дусі

«Дух Святий - «жива вода», яка у серці, що молиться, «струмує в життя вічне» (Йо.4,14). Це Він навчає нас приймати її в самому джерелі - Христі. Ми вчимося молитися в певних хвилинах, коли слухаємо Слово Боже і беремо участь у Його Пасхальному таїнстві, але повсякчас, у щоденних подіях Його Дух дається нам для того, щоб призвести до молитви» (ККЦ 2652, 2659). Дух Святий в потрібні моменти нагадує нам те, що сказав Ісус, надихає молитись за певних людей чи конкретні потреби, Він показує Божу волю на нашу молитву. Без Духа Святого молитва нудна і небезпечна. Маніпулятивна молитва (коли молимось не згідно Божої волі, а хочемо задоволення своїх бажань чи планів) може бути дуже небезпечною і для того, хто так молиться, і для інших людей.

10. Пережита

Протягом дня варто роздумувати про те, що Бог дає нам в молитві, аналізувати причинно - наслідкові зв'язки між подіями і нашими молитвами. Бо «Господні очі на тих, які його люблять: могутній він їм захист і потужна підтримка; від пустельного вітру сховок, від полуденної спеки захорона; осторога від спотикання й допомога від падіння: Він, що душу вгору підносить й очі освітлює, що дає здоров'я, життя й благословення» (Сир.34,16-17). Але чи ми помічаємо це? Розуміючи наслідки і усвідомлюючи діяння Бога в нашому житті через молитву, ростемо у вірі.

11. Переможна

Ісус сказав своїм учням: «І все, що попросите в моє ім'я, те вчиню, щоб Отець у Сині прославився. Вчиню, коли будь-що проситимете в моє ім'я» (Йо.14,13-14). Коли Ісус хоче наголосити важливість чогось, то повторює цей вислів двічі. Йому важливо, щоб ми молились переможно! По вірі нашій дасться нам, тому маємо працювати над зростанням у вірі, і молитись віруючи, що Бог почув нас і вже зробив. Ми учасники перемоги Ісуса, тому наша молитва - частина нашої перемоги! Бог хоче нашої співдії, тому маємо молитись розуміючи, що все залежить від Бога, але і діяти так, ніби все залежить від нас.

12. Витривала

В Біблії розповідається про боротьбу Якова з кимсь таємничим, який відмовляється назвати своє ім'я, але Яків не відпускає його доти, поки не дістане від нього благословення. «Духовне передання Церкви бачило в цій події символ молитви як боротьби у вірі і перемоги витривалості» (ККЦ 2573). Часом в наших конкретних ситуаціях, якщо не бачимо негайних результатів, виникає спокуса перестати молитись, опустити руки. Не можемо «відпускати» молитву, поки не відчуємо, що вона вислухана і виконана. Витривалість і молитовна боротьба життєво необхідні для життя з Богом. Диявол знаходиться в піднебесних просторах, тому наша молитва покликана викликати зміни там, в духовному світі, впливати на розташування ангельських сил. Пророк Даниїл протягом трьох тижнів молився за свій народ (див. Дан.10,2-3). На 21-ий день йому з'явився ангел і сказав, що Даниїлова молитва була вислухана вже в перший день, але решта днів молитви були необхідними для зміни ситуації, для боротьби в духовному світі (Дан.10, 12-14).

Немає жодної причини сумніватися, що Божа доброта поможе нашому проханню й погодиться на нього, якщо воно згідне з Божою волею і походить від Святого Духа. Для цього маємо багато доказів зі Святого Письма, зокрема у пророка Ісаї : «І буде так, що перш ніж вони візвуть до мене, я озвуся; вони ще будуть промовляти, а я їх уже вислухаю» (Іс.65,24). Тому працюймо над якістю нашої молитви, щоб вона була могутньою зброєю в боротьбі за поширення Царства нашого Господа і Царя Ісуса!

Джерела:     MCI

Воїни Христа Царя