ЗАХИСТИМО МАЙБУТНЄ УКРАЇНИ!



ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ!

***

ЗАХИСТИМО МАЙБУТНЄ УКРАЇНИ!

На цьому блозі викладатиметься інформація та інші матеріали для ВСІХ людей, бажаючих взяти участь у безстроковій АКЦІЇ "ЗАХИСТУ ЖИТТЯ"...

Слава Ісусу Христу!

Любі, у Христі Ісусі, брати й сестри, щановні відвідувачі моїх приватних блогів, новий блог, присвячений для поширення у мережі вкрай необхідної інформації про ЗАХИСТ та ЗБЕРЕЖЕННЯ ЖИТТЯ, усім, ще ненародженим дітям, але повноправним особам української нації, даним нам у дар від Небесного Отця...

ЗАКЛИКАЮ ВАС брати активну участь у позатерміновій акції - ЗАХИСТИМО МАЙБУТНЄ УКРАЇНИ!

З повагою, сл.Б. Леонід.

22.03.18

22.03.2018р. Б. / Духовне усиновлення зачатої дитини! Промо-фільм Товариства Святого Павла

Церква оберігає людське життя від моменту його зачаття, аж до природньої смерті. Заохочуємо Вас долучитися до молитви за одну, тільки Богу відому дитинку, щоб урятувати її від небезпеки вбивства. 

Впродовж дев`яти місяців потрібно жертвувати конкретний вчинок, молитися десяток Розарію та молитву, яка знаходиться у буклеті, який видало Видавництво Святого Павла. Усинови духовно дитину, щоб уберегти її від загрози смерті.


21.03.18

21.03.2018р. Б. / 333 громадські організації Європи закликають змінити Стамбульську Конвенцію

Понад три сотні неурядових громадських організацій з 9 країн Європи, включаючи Україну, ініціюють поправки до Стамбульської Конвенції з метою усунення положень гендерної ідеології, які стоять на заваді її ратифікації.

Правозахисні, просімейні, християнські та інші громадські спільноти Європи закликали Генерального секретаря Ради Європи Торб'єрна Ягланда, голову Комітету Міністрів Ради Європи Андерса Самуельсена та Виконавчого секретаря Стамбульської Конвенції Бріджит О'Лоулін усунути ідеологічні та суперечливі поняття з тексту Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами, відомої як Стамбульська Конвенція, повідомляє Інститут релігійної свободи.

Автори звернення наголошують, що не відповідають дійсності пояснення Виконавчого секретаря Стамбульської Конвенції щодо відсутності у тексті Конвенції “ідеологічного забарвлення” або “спрямування проти традиційних сімейних цінностей”. Вони наводять заяви інших урядовців та фахових структур Європейського Союзу, які підтверджують, що Стамбульська Конвенція містить зобов'язання у сфері ґендерної ідентичності, ґендерного вираження та сексуальної орієнтації, в тому числі просвітницькі заходи у школах задля популяризації “нестереотипних гендерних ролей”.

Важливо відзначити, що на сьогодні законодавство України не містить визначення понять “ґендер” та “ґендерна ідентичність”, хоча і використовує їх. І якщо зараз Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» визначає “ґендерну рівність” як рівний правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості для його реалізації (стаття 1), то Стамбульська Конвенція пропонує розуміти поняття “ґендер” як соціально закріплені ролі, поведінку, діяльність і характерні ознаки, які певне суспільство вважає належними для жінок та чоловіків (стаття 3 Конвенції). Тобто “ґендер” підміняє собою звичне поняття біологічної статі, яка визначається згідно первинних статевих ознак, новою ґендерною ідеологією, яка дає волю людині самій обирати собі “ґендер” та відповідну соціальну роль.

Враховуючи відсутність однозначності в положеннях Стамбульської Конвенції та наявність протиріч, спричинених поняттями, щодо яких немає консенсусу, автори звернення рекомендують керівництву Ради Європи вжити таких заходів:
1. Ініціювати перегляд Конвенції з метою заміни "ґендеру" та подібних концепцій поняттям "рівність між жінками та чоловіками"; та
2. Дозволити державам робити застереження щодо суперечливих та ідеологічних частин Конвенції (для цього потрібна зміна статті 78).

Ми вважаємо, що усунення неправильних уявлень шляхом внесення змін до Конвенції у шляхом цих двох пропозицій дозволить державам-членам Ради Європи повністю зосередити увагу на реалізації механізмів, які дійсно захищають жінок та дівчат від насильства, – наголошують 333 неурядові громадські організації з Болгарії, Хорватії, Угорщини, Латвії, Литви, Мальти, Румунії, Словаччини та України.

Прикметно, що на середу, 21 березня, Комітет Верховної Ради з питань європейської інтеграції запланував повторно розглянути законопроект № 0119 про ратифікацію Стамбульської Конвенції, щодо якого церкви та просімейні громадські організації України неодноразово висловлювали свої заперечення.

Водночас, задля ефективної протидії домашньому насильству Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій закликала Верховну Раду замість ратифікації Стамбульської Конвенції сприяти якнайшвидшій імплементації положень нещодавно прийнятих Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» №2229-VIII від 07.12.2017 року та Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» № 2227-VIII від 06.12.2017 року.

20.03.18

20.03.2018р. Б. / Мати поділилась вражаючим фото дитини віком 7 тижнів від зачаття

Американська матір на ім’я Карла опублікувала в мережі фото своєї дитинки після того, як в неї відбувся викидень на терміні 7 тижнів вагітності. Її метою було зруйнувати стереотип, який поширюють захисники абортів і який полягає в тому, що на такому терміні вагітності плід складається лише із набору клітин і не є людиною.

Однак, як видно на фото, дитина вже має цілком «людський» вигляд, в неї вже розвинуті пальці рук і ніг, сформоване обличчя, очі, ніс і навіть можна побачити мозок.

Як відомо, в період 7 тижнів після зачаття у дитини розвиваються обидві півкулі головного мозку, через тонку шкіру можна розгледіти вени, печінка вже викидає червоні кров’яні клітини, дитина вже має апендикс і підшлункову залозу.

Як зазначає LifeSiteNews, фото, яким поділилась Карла, демонструє справжнє чудо розвитку дитини в лоні матері.

Джерело:  Воїни Христа Царя

13.03.18

13.03.2018р. Б. / У Кам’янці-Подільському відбудеться День захисту життя (+програма)

У Кам'янці-Подільському відбудеться традиційний День захисту життя, цього року – 17–18 березня в соборі святих апостолів Петра і Павла. Під час нього вірні вшанують реліквії Франциска й Жасинти з Фатіми.

ПРОГРАМА

10:00 – Реєстрація учасників
11:00 — Урочисте внесення реліквій святих Франциска й Жасинти з Фатіми
11:15 – Розарій у намірах руху «Євангеліє Життя»
12:00 – Конференція про святих Франциска і Жасинту з Фатіми
13:00 – Обід
15:00 – Коронка до Божого Милосердя і Хресна Дорога в намірах руху «Євангеліє Життя» зі свідченнями
18:00 – Літургія зі вшануванням реліквій святих Франциска й Жасинти з Фатіми
20:00 – Вечеря
21:00 – Зустріч із молоддю
22:00–8:00 – Адорація Пресвятих Дарів у намірах Руху «Євангеліє Життя        
8:30 – Літургія. Закінчення «Дня захисту життя»


Джерело: КМЦ

12.03.18

12.03.2018р. Б. / Архиєпископ Чапут: Ми створюємо націю розбещених тіл і мертвих душ

Інтерв’ю Високопреосвященнішого Архиєпископа Філадельфійського владики Чальза Чапута для видання «Crux». Інтерв’ю взяв Чарльз К. Кемозі.

Сьогодні ми живемо у розколеній культурі, яка ліпиться разом, створюючи простір для різного, суперечливого розуміння того, що є добрим. Але з історичної перспективи чи дійсно все так погано? Адже були культурні дискусії про рабство, заборону алкоголю, громадські права, тощо. І те, що ми зараз переживаємо, виглядає мені дуже подібним.

Тут потрібно дати дві відповіді. По-перше, ми стали свідками 60 млн. абортів у США, починаючи з 1973 року. І це не є подібним до гріхів минулого у нашій історії. Це є історично унікальним у  своїй злобі. Люди не можуть вбивати своїх дітей і брехати собі та іншим про тяжкість злочину, який вони чинять, а ні толерувати і підтримувати тих, хто це робить, і очікувати майбутність. Ми створюємо націю розбещених тіл та мертвих душ. І тут не залишається нічого, окрім спустошеної совісті.

По-друге, конфлікти минулого, про які Ви згадали. Це була країна, яка мала унікальний, заснований на Біблії, моральний словниковий запас. Заборона алкоголю була аномалією. Вона не була настільки ж важливою, як інші питання, які Ви згадали. Це досить яскравий приклад того, коли моралізація має негативні наслідки, якщо це стосується питання, яке є не таким важливим для захисту суспільного блага.

Боротьба ж за скасування рабства та боротьба за громадянські права були цілковито інакшими. Адже це стосується того, що нас визначає як людей. І саме тому вони обоє були виграними, оскільки вони опиралися на аргументи, натхнені християнським моральним почуттям, яке тоді були широко поширеним.  Але зараз ситуація є іншою. Різноманітне і суперечливе розуміння того, що таке добро не може існувати в суспільстві безконфліктно й нескінченно. Певна форма морального кодексу завжди буде домінантною. І саме ця боротьба різних моральних кодексів відбувається зараз. Хочемо ми це визнати чи ні.

Останнім часом було опубліковано багато книг, які намагаються визначити те, що зараз називається постмодерним світом. 26 років тому Фукуяма опублікував свою працю «Кінець історії». Яким Ви бачите посил спрямований до сучасного світу?

Августин – прекрасне джерело реалізму і надії. Тому, мабуть, найкращою книгою про постмодернізм є його твір «Про Державу Божу». Усі політичні системи, в тому числі й наша, мають обмежений час тривання.  Наша система має доволі довгий час тривання, але пропри це, у ній ще є багато того добра, за яке виплатиться боротися. Але усі політичні системи, як правило, пропонують певну форму ідолослужіння у сенсі придбання і вершення влади. І наша система не є інакшою.

Мені подобається аналіз культури зроблений Майклом Генбі та Патріком Деніном, а також і Р.Р. Рано, який йде іншим шляхом. Але я не думаю що Засновники США заздалегідь б погодились з тим, що розвинулось на основі їхнього оригінального проекту. Або, принаймні, я так не хочу. Люди є вільними. Ми можемо вибирати та розбудовувати загальне добро навіть тоді, коли сам проект має недоліки.

Тому я завжди захоплювався працями о. Джона Кортні Мюррея. Він дуже критично ставився до недоліків Америки у своїх ессе. Але він вважав, що Засновники США мали місце для Бога і тому католики та інші християни змогли сформувати Американський досвід суспільного добра. І я все ще в це вірю. Це важче робити в наші дні, але я вірю в це.

Яка ваша думка стосовно теорії «лібералізм звучить погано, аж поки не починаєш думати про альтернативу»? Можливо пост-ліберали зараз несвідомо створюють простір для нової форми фашизму, яким замінять лібералізм?

У цьому є доля правди, але звучить якось підозріло подібно до оправдовування. «Фашизм» - це слово, яким люди часто розкидуються тоді, коли їм не подобається якась ідея, але вони або дуже ліниві, або нерозумні, або нездатні, щоб пояснити чому їм ця ідея не до вподоби. Ліберальна демократія має багато добрих сторін, але має і багато недоліків. І про це потрібно говорити. Той факт, що у нашій країні культурний примус – наприклад у питанні статі – є відносно м’який і ледь помітний, тим не менше це не робить його менш реальним. Токвілл це показав ще 200 років тому своїй книзі «Демократія в Америці».

Багато що у сучасному менталітеті, який себе величає просвітлений та прогресивний, має нетолерантний та примусовий характер. Це тільки створюється враження що воно є по-інакшому.

Не залежно від світогляду майже всім стає зрозумілим, що лібералізм усе більше і більше скорочує простір тим, які інакше розуміють загальне добро, що мають розуміння відмінне від розуміння більшості (або/і тих що мають владу). У багатьох контекстах Церква опиняється саме в цьому просторі, який невпинно скорочується. На Вашу думку, якою має бути позиція Церкви у світлі таких тенденцій?

Знову ж таки, як би покликався на Августина. Він дуже критично ставився до римської держави, скептично ставився до «Держави людської». Але люди, яких він любив і над якими вершив душпастирську опіку, мусіли жити й знаходити свій шлях у римському світі. Він діяв в реальності, не даючи реальності себе обманути чи захопити. Більше того, він ніколи не втрачав почуття того гарного і доброго, що залишилось у світі. Він був реалістом, але залишався людиною надії. Він інколи не був гірким чи цинічним.

Я також маю на увазі й серію радіопередач Йозефа Ратцінґера 1969-1970рр., які пізніше було оформлено як книгу «Віра і майбутнє». Дуже важливим є це читати сьогодні. Як і Августин, Ратцінґер також на початку може видатись моторошним. Але, насправді, його слова мають пориваючу ясність, довіру до Бога та впевненість у майбутньому Церкви. Насправді, не існує протиріччя між «Радістю Євангелія» Хорхе Берґольо та щирістю Ратцінґера стосовно труднощів, які стоять перед Церквою. Якщо приймаємо істину, то вона нас визволяє, адже тільки вільне серце може відчути правдиву радість відпочинку в Бозі.

Дозвольте мені на кінці спитати вас і про конкретний приклад. Минулого року ACLU (ліво-ліберальна «правозахисна» організація яка бореться за «право» на аборт, та «права» ЛГБТ – заувага перекладача) подала до суду на мережу католицьких лікарень у штаті Мічиган, оскільки ці лікарні не виконують абортів. Церква виграла цей суд. Але як біоетик та «узалежнений» від політики я особисто передбачаю, що навряд чи у майбутньому ми зможемо вигравати у подібних справах. Тому, дозвольте запитати, припустимо суд, що має юрисдикцію на теренах Філадельфійської Архиєпархії, постановить, що Ваші лікарні мають виконувати аборти. Як Ви будете реагувати?

Більшість католицьких лікарень працюють незалежно від місцевих єпархій. Зазвичай, єпископи не мають прямого впливу на їхні рішення. Але у гіпотетичному випадку, про який  Ви згадуєте, я би очікував, що така лікарня програвши суд, закриється. Все інакше призвело б до втрати такою лікарнею католицького характеру. Католицька інституція не може бути учасником вбивства. А аборт – це вбивство.

Переклад: «Католицький Оглядач» © 2018

Джерело:  Воїни Христа Царя

07.03.18

07.03.2018р. Б. / Комісія у справах душпастирства охорони здоров'я СДЄ організувала акцію проти абортів

В актовій залі прокатедрального собору Покрови Пресвятої Богородиці міста Самбора завершилась християнська просвітницька акція «Не вбивай, мене, мамо». Захід, який організувала Комісія у справах душпастирства охорони здоров'я Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ, присвячувався Дню абортованої дитини. Учасниками конференції були 130 учнів старших класів місцевих шкіл, студенти різних навчальних закладів Самбора, молодь з м. Новий Калинів та с. Вільшаника.

Конференцію вступним словом розпочав о.Тарас Рисей – головний медичний капелан Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ. Він розкрив суть кровавої проблеми, навів сумні цифри дітовбивчої статистики. Водночас чимало уваги приділив, розповівши про жах як у духовному, так і тілесному вимірах, який ховається під назвою аборт.

Другу доповідь, в якій йшлося про причини переривання вагітності та неможливість їхнього оправдання, виголосив студент Дрогобицької Духовної семінарії Віталій Миська. З повчальними словами до молоді звернулися: о.Тарас Яворський (священик з м.Новий Калинів, медичний капелан Самбірської дитячої лікарні), о. Дмитро Сенейко – священик собору Покрова Пресвятої Богородиці м. Самбір.

Думками з молоддю про постабортний синдром виголосила учасниця "Руху за життя" з Дрогобича Людмила Федис. Між доповідями учасники акції мали можливість переглянути два тематичні короткометражні фільми: "Живи!" та "Історія одного аборту". Також члени місцевого осередку УМХ прочитали три вірші о. Тараса Рисея про явище дітовбивства у лонах матерів. Надзвичайно образні і поетичні слова змусили присутніх здригнутися, оскільки глибше і правдивіше збагнули гріховність аборту.

По закінченні конференції священники та юнь спільно у молитовному трепеті пройшли 14 стацій "Хресної дороги ненародженої дитини".

Повідомив Микола СЕНЕЙКО

05.03.18

05.03.2018р. Б. / День пам’яті абортованих дітей відзначили у Тернопільсько-Зборівській архиєпархії

a3
3 березня, у другу суботу Великого Посту на парафії святої Великомучениці Теклі та Архикатедральному Соборі Тернополя провели День пам’яті абортованих дітей. У храмі великомучениці Теклі, що знаходиться на території другої міської лікарні, на захід, присвячений вшануванню усіх абортованих дітей, зібралося понад 50 осіб, серед них: парафіяни храму, представники організації «Рух за Життя», члени спільноти «Матері в Молитві», медики.

Кожен прибув молитися спільно зі священиками - медичними капеланами Тернопільсько-Зборівської архиєпархії на чолі з головою єпархіальної комісії у справах душпастирства охорони здоров'я о. Андрієм Желізко. Отці відслужили покаяльний Акафіст жінок, які вчинили аборт, молились вервицю за абортованих дітей, а також молитви за припинення абортів в Україні.

Отець Андрій Желізко зачитав присутнім звернення комісії УГКЦ у справах душпастирства охорони здоров’я з нагоди Дня пам’яті абортованих дітей. Парох храму св. великомучениці Теклі, капелан ТМКЛ№2 о. Андрій Дахим поділився навчанням на тему «Цінність людського життя».
a2
«Наше суспільство переживає сьогодні екзистенціальну кризу духовного виміру людського життя, бо, з одного боку, відбувається розвиток медицини, сприяння збереження життя, а з іншого – моральна деградація та інші чинники стають причиною зневаги Божого дару життя та людської гідності», - відзначив о. Андрій. Відтак, волонтери парафії, які здійснюють молитовне служіння у ТМКЛ№2, разом із вагітними жінками відділу патології вагітності молилися вервицю за дар життя, продовження роду та припинення абортів в Україні.
a4
Аналогічний захід цього дня відбувся в Архикатедральному Соборі Тернополя. Присутні спільно молилися вервицю в наміренні за ненароджених дітей. Організаторами молитовної ініціативи стала організація «Колиска життя», що діє при Архикатедрі, а до її проведення долучилися різні молитовні спільноти, зокрема «Матері в молитві». Варто зазначити, що за роки діяльності організації «Колиски життя», вдалося врятувати життя 24 ненароджених дітей.

Молитвою провадили отці-капелани вищезгаданих спільнот о. Мартин Хомів та о. Сергій Сенчишин.
a1