ЗАХИСТИМО МАЙБУТНЄ УКРАЇНИ!



ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ!

***

ЗАХИСТИМО МАЙБУТНЄ УКРАЇНИ!

На цьому блозі викладатиметься інформація та інші матеріали для ВСІХ людей, бажаючих взяти участь у безстроковій АКЦІЇ "ЗАХИСТУ ЖИТТЯ"...

Слава Ісусу Христу!

Любі, у Христі Ісусі, брати й сестри, щановні відвідувачі моїх приватних блогів, новий блог, присвячений для поширення у мережі вкрай необхідної інформації про ЗАХИСТ та ЗБЕРЕЖЕННЯ ЖИТТЯ, усім, ще ненародженим дітям, але повноправним особам української нації, даним нам у дар від Небесного Отця...

ЗАКЛИКАЮ ВАС брати активну участь у позатерміновій акції - ЗАХИСТИМО МАЙБУТНЄ УКРАЇНИ!

З повагою, сл.Б. Леонід.

31.01.17

31.01.2017р. Б. / Ґендер на марші: не «майбутня мама», а «вагітна особа»

Визначення «майбутня мама» (expectant mother) може бути образливим для трансгендерних осіб, тому його потрібно замінити визначенням «вагітна особа» (pregnant people). Таке розпорядження видало своїм працівникам Британське медичне товариство (BMA).

Обіжник для членів ВМА містить також інші терміни, що мають бути використані так, аби стирати статеві відмінності. Отже, замість говорити «біологічний чоловік» або «біологічна жінка» («biologically male», «biologically female») працівники ВМА мають використовувати словосполучення «означений як чоловік» та «означена як жінка» («assigned male», «assigned female»).

Мають зникнути з ужитку іменники, які містять чоловічі корені («mankind», «manpower»), аби їх замінили нейтральні слова («humanity», «personnel»).

На думку авторів обіжника, використання термінів «народжений як чоловік» або «народжена як жінка» («born man», «born woman») стосовно транссексуальних осіб це «надмірне спрощення складного явища».

ВМА не приховує причин запровадження цього новоязу. Заявляє, що «статева нерівність (gender inequality) знаходить своє відображення у традиційних поглядах на тему ролі чоловіків та жінок».

— Це повний абсурд, — сказав Філіп, представник Палати общин, консерватор. — Якщо ми не можемо називати вагітну жінку майбутньою матір’ю, то куди прямує цей світ?

— Це оруелівське, чи не так? Черговий приклад людей, які намагаються контролювати наше мислення та спосіб мовлення, — додав католицький єпископ Портсмута Філіп Іґан.

28.01.17

28.01.2017р. Б. / Папа: гріх паралізує страхом та не дозволяє зростати у пам’яті та надії

Господь звільняє нас від гріха, який паралізує нас як християн: від малодушності, страху перед усім, що забирає пам’ять, надію, мужність і терпеливість. На цьому наголосив Папа Франциск у проповіді під час ранкової Святої Меси, яку він очолив у ватиканській резиденції «Дім Святої Марти» у п’ятницю, 27 січня 2017 р.

Зупиняючись думками над уривком із Послання до Євреїв, в якому святий Павло закликає своїх адресатів жити своїм християнським життям, опираючись на три пункти: минуле, теперішнє та майбутнє. Зокрема, автор закликав пам’ятати минуле, адже «християнське життя не розпочинається сьогодні: сьогодні воно триває далі». Пам’ятати – це пригадувати все те добре, але також і те менш добре, та покласти всю цю свою історію перед Господом Богом, нічого не приховуючи. Святіший Отець заохотив пригадати дні ентузіазму, пориву нашої віри, ті моменти, коли ми розпочали жити вірою, наші перші випробування та труднощі… На переконання проповідника, не можна зрозуміти, а навіть жити християнським життям, як також і щоденним духовним життям, без тієї пам’яті. Пам’ять про спасіння, яке довершив Господь у моєму житті, спогади про те, як Всевишній визволив мене із моїх духовних проблем та труднощів. Пам’ять – це Божа благодать, яку потрібно просити, що не забути Його присутності в своєму житті. «Християнин – це людина пам’яті», – підсумував Святіший Отець.

Автор біблійного уривку з Послання до Євреїв звертає нашу увагу також і на те, що ми перебуваємо в очікуванні зустрічі з Господом Богом, тобто дивимось у майбутнє з надією. Так, як не можна жити християнським життям без пам’яті про минуле, так не можна бути християнином без того, щоб дивитись у майбутнє з надією на зустріч з Господом. Життя, за словами апостола Павла, – це лише мить, яка швидко проходить. Молода людина вважає, що має перед собою ще багато часу, однак, пізніше, щоразу частіше з наших уст звучать слова: «Як швидко минає час». Ще недавно ми когось знали як маленького хлопчина чи дівчинку, а сьогодні ця особа вже вступає у подружній стан. Тому, підсумовуючи, Єпископ Риму підкреслив, що надія на зустріч з Господом Ісусом – це життя у напруженні, між пам’яттю та сподіваннями, між минулим та майбутнім.

Третім аспектом, на який наголосив Глава Католицької Церкви, опираючись на прочитаному уривкові з Послання апостола Павла до Євреїв, було жити теперішнє життя, яке часто є важким та сумним, мужньо та терпеливо, у щирості, без сорому, несучи тягарі щоденних клопотів. Усі ми грішники, але це не повинно нас знеохочувати, щоб мужньо та терпеливо прямувати вперед, духовно зростати.

На закінчення Папа Франциск закликав прислухатись до слів святого апостола Павла, який заохочує не піддаватись злу, не чинити гріха, який не дозволяє нам пам’ятати минулого та надіятись, бути мужніми і терпеливими. На переконання проповідника, гріх не дозволяє людині прямувати вперед, паралізує страхом, натомість, Спаситель каже: «Не бійтесь!» Святіший Отець закликав бути розважними і пам’ятати, що малодушність, страх перед усім, є гріхом проти пам’яті, мужності, терпеливості та надії. «Нехай же Господь допоможе нам зростати у пам’яті, зростати у надії, нехай кожного дня дає нам мужність та терпеливість і визволить нас від малодушності та страху перед усім», – мовив проповідник на закінчення.

26.01.17

26.01.2017р. Б. / Послання Папи Франциска з нагоди XXV Дня хворого

«Дивуйтеся з того, що звершує Господь»:
ВЕЛИКЕ бо вчинив Мені Всемогутній,
і святе Його ім’я (Лк. 1,49)

Дорогі брати і сестри!
11 лютого 2017 р. Б. у всій Церкві, а особливо в Люрді, ми відзначаємо XXV Всесвітній день хворого на тему «Дивуйтеся з того, що звершує Господь: ВЕЛИКЕ бо вчинив Мені Всемогутній, і святе Його ім’я» (Лк. 1,49).  Це свято, яке запровадив у 1992 році мій попередник св. Іван Павло II і яке вперше відзначали 11 лютого 1993 р. в Люрді, є для нас нагодою звернути особливу увагу на становище хворих, а також на страждання загалом. Одночасно це є заохоченням для тих, хто себе віддано жертвує їм (родичів, медичного персоналу і волонтерів), щоб виразити вдячність Богові за покликання супроводжувати хворих братів і сестер. Ще більше, це щорічне святкування в Церкві відновлює духовні сили, щоб завжди якнайкраще здійснювати той фундаментальний аспект покликання, а саме служіння останньому, хворому, тому, хто страждає, перебуває у вигнанні чи зазнає утисків (пор. Іван Павло II, Motu proprio Dolentium hominum, 11 лютого 1985, 1). Звісно, молитви, Євхаристія та Єлеопомазання недужих, спілкування з хворими, біоетичне та богословсько-пасторальне пізнання, яке відбувається тими днями в Люрді, робить новий важливий внесок у це служіння.

Стоячи уже тепер в печері Масабієль перед зображенням Непорочного Зачаття Діви Марії, через Яку Всевишній учинив ВЕЛИКЕ для спасіння людства, звертаюся до всіх вас, дорогі брати і сестри, що страждаєте, а також до ваших родичів і близьких. Водночас я прагну висловити свою повагу всім тим, що на різних посадах і в медичних установах у всьому світі працюють компетентно, відповідально і самовіддано, аби полегшити ваші терпіння, вилікувати й забезпечити добре самопочуття щодня.  Вас усіх – тих, що в хворобах, терпіннях, а також лікарів, медсестер, членів сімей та волонтерів – заохочую наслідувати Марію, Цілительку недужих. Саме Вона є посередницею чуйної любові Бога до кожної людини і зразком відданості Божій волі. Завжди знаходьте силу в вірі, яка черпає свою поживу зі Слова Божого і Таїнств, щоб і в хворобі любити Бога та своїх ближніх.

Марія споглядає на нас так само, як на святу Бернадету. Покірна дівчина з Люрду розповідала, що Діва, Яку вона назвала «Прекрасна Пані», дивилася на неї як на особу. Ці прості слова описують повноту відносин. Убога, неосвічена та хвора Бернадета відчуває, що Марія сприймає її як особистість.

Прекрасна Пані звертається до неї з великою повагою. Це нагадує нам про те, що кожен хворий є особистістю, – саме так його належить сприймати завжди. Люди, що страждають від недуг, навіть із найважчими інвалідностями, мають гідність особи і призначення в житті; вони в жодному разі не можуть стати пустими об’єктами, навіть якщо іноді виглядають повністю пасивними, хоч насправді ніколи так не є.

Після того, як Бернадета була біля печери, вона завдяки молитві перемінила свою слабкість у підтримку інших, а завдяки любові стала здатна збагачувати ближніх і передусім присвятила своє життя для порятунку людства. Прекрасна Пані просила її молитися за грішників, – і це нагадує нам, що хворі та стражденні мають не лише бажання зцілитися, а й прагнуть жити по-християнськи й бути істинними учнями-місіонерами Христа. Бернадета отримала від Марії покликання служити хворим як сестра милосердя – і це завдання вона виконала сповна, ставши взором для наслідування кожному медичному працівникові. Отже, просімо «Непорочне Зачаття» про благодать, щоб ми завжди вміли бачити в хворому особу, котра потребує допомоги (іноді найпростішої); особу, яка несе в собі власний дар, щоби ним поділитися з іншими.

Погляд Марії, Утішительки скорботних, освітлює обличчя Церкви в її щоденному служінні людям, котрі в потребі й терпінні. Дорогоцінні плоди цих зусиль Церкви для світу страждань і хвороб є приводом дякувати Ісусові, Господу нашому: Він узяв на Себе нашу відповідальність, смиренно слухаючись волі Отця і виконуючи її аж до смерті на хресті, щоб спасти людство. Солідарність Христа, Сина Божого, народженого від Марії, виражає милосердну всемогутність Бога, яка проявляється в нашому житті (особливо якщо воно крихке, зранене, принижене, обмежене та стражденне), вселяючи силу надії, яка підіймає і підтримує нас.

Ми не можемо втратити так багато дарів людства та віри, це має допомогти нам упоратися з людськими слабкостями й, водночас, із проблемами в галузі охорони здоров’я і технологій. Відзначаючи Всесвітній день хворого, ми хочемо зробити новий внесок для поширення  культури, яка поважає життя, здоров’я і довкілля; ми можемо отримати новий імпульс для боротьби за повагу до цілісності та гідності людини,  зосібна через вирішення біоетичних проблем, захищаючи найслабших та турбуючись про навколишній світ.

Із нагоди XXV Всесвітнього дня хворого я повторюю, що єднаюся з вами в молитві й запевняю у своїй підтримці лікарів, медсестер, волонтерів та всіх людей, задіяних у служінні недужим і тим, що в потребі;  церковні й світські установи, які працюють у тій царині; сім’ї, що з любов’ю піклуються про своїх хворих родичів. Я бажаю всім вам завжди бути радісними  свідками Божої присутності й любові та наслідувати багатьох яскравих Божих подвижників. З-поміж них згадаю святих Івана Божого та Каміла де Лелліса – покровителів лікарень і працівників охорони здоров’я, а також святу Матір Терезу з Калькутти – місіонерку Божої чуйності.

Дорогі брати і сестри, всі хворі, медики і волонтери, – разом вознесімо нашу молитву до Марії, щоб Її материнське заступництво підтримувало й супроводжувало нашу віру. Нехай же Вона випросить для нас у Христа,  Свого Сина, надію на шляху зцілення та здоров’я, братерство і відповідальність, участь у цілісному розвиткові людини, і щоб кожного разу, коли здивує нас Своєю відданістю та милосердям, ми мали радісне відчуття вдячності.

О Маріє, Мати наша,
Ти приймаєш кожного з нас як сина або дочку во Христі,
підтримай стійке чекання наших сердець,
поможи нам у хворобах і стражданнях,
приведи нас до Христа, Твого Сина і Брата нашого,
і допоможи нам,
щоб ми довірилися Отцеві,  Який чинить ВЕЛИКЕ.

Усіх вас запевняю про мою неустанну молитву та передаю вам моє щире Апостольське благословення.

Ватикан, 8 грудня 2016 р. Б., у празник Непорочного Зачаття
Пресвятої Діви Марії
Франциск

25.01.17

25.01.2017р. Б. / Нижня палата Конгресу США підтримала заборону на фінансування абортів з бюджету

Палата представників США підтримала проект закону, що забороняє використовувати кошти платників податків на фінансування організацій, що підтримують чи проводять аборти. За цей проект проголосувало 238 членів нижньої палати Конгресу, проти – 183.

За даними «Charlotte Lozier Institute», за рахунок цієї заборони, яка була запроваджена в 1976 році, а згодом відмінялась певними президентами, вдалось врятувати більше двох мільйонів людських життів. В січні 2017 р. опитування «Marist poll» показало, що 61% американців не підтримує фінансування абортів з податків, повідомляє LifeSiteNews.

Нагадаємо, що 22 січня 2017 р. президент США Дональд Трамп відновив заборону надавати федеральні кошти міжнародним групам, що проводять аборти, а також фінансувати за кошти платників податків ті групи, які любіюють легалізацію абортів.

Джерело:  Воїни Христа Царя

24.01.17

24.01.2017р. Б. / Трамп відновив заборону на фінансування міжнародних груп, що проводять аборти

Президента США Дональд Трамп відновив заборону надавати федеральні кошти міжнародним групам, що проводять аборти, а також фінансувати за кошти платників податків ті групи, які лобіюють легалізацію абортів чи поширюють їх як метод планування сім’ї.

Як інформує Catholic Herald, «політику міста Мексико» (також відому як «Global Gag Rule») вперше оголосив президент Рональд Рейган у 1984 році. З того часу вона стала свого роду «футбольним м’ячем», який призначали республіканці і скасовували демократи.

Останній раз заборону усунув Барак Обама в 2009 році.

Дональд Трамп підписав заборону 22 січня, через день після річниці рішення Верховного Суду від 1973 року у справі «Roe vs Wade», що легалізувало аборти в Сполучених Штатах. Власне в цей день президенти традиційно вдаються до дій щодо цієї політики.

Джерело:  Воїни Христа Царя

24.01.2017р. Б. / Кількість абортів в США кардинально знизилася вперше за 40 років

Такі дані доповіді Інституту Гуттмахера (організації, яка займається дослідженням питань сексуального та репродуктивного здоров'я), представленої в Вашингтоні.

У новій доповіді повідомляється, що щорічна кількість абортів в США стала нижче мільйона вперше з 1975 року.

Починаючи з 1975 року, щорічне число абортів в США перевищувало 1 мільйон.

Президент національної організації «Право на життя» Керол Тобіас сказав в прес-релізі: «Хоча нам ще належить пройти довгий шлях, але цей історичний мінімум є важливим етапом для відновлення повного правового захисту ненароджених дітей. В Інституті Гуттмахера враховували ряд факторів - збільшення використання протизаплідних засобів, обмеження абортів на державному рівні, і т.д., які, можливо, зіграли свою роль - але є один важливий момент, який дійсно вплинув на зниження кількості абортів - це зростаюче почуття серед американців, що аборт не є реальним вирішенням для матерів, для їхніх дітей і для суспільства в цілому».

Тобіас також заявив, що «Ми дуже сподіваємося на те, що новообраний президент Трамп приведе до влади правозахисників, які виступають за збереження життя, і що Конгрес і суд схвалять заходи, які забезпечать більший захист ненароджених. Ми також сподіваємося на те, що країна буде продовжувати рухатися в цьому напрямку, і що ми досягнемо тієї точки, в не настільки віддаленому майбутньому, коли життя кожного буде тільки вітатися».

Звіт Інституту Гуттмахера показує, як знизилася кількість абортів в порівнянні з тим часом, коли аборти були легалізовані по всій країні в 1973 році рішенням Верховного Судді США Роу Уейда. У 2014 році цей показник склав 14,6 абортів на 1000 жінок у віці від 15 до 44 років. У 1981 році число абортів досягло неймовірно високої позначки в 29,3 мільйонів.

Джерела: CNL

Воїни Христа Царя

22.01.17

22.01.2017р. Б. / Зі сайту Білого Дому зникли «права ЛГБТ» та «трансгендеризм»

З приходом до влади 45-ого американського президента на сайті Білого дому відбулися певні зміни, про це повідомляє Голос Америки.

Так зникли сторінки присвячені «правам» ЛГБТ та боротьбі з кліматичними змінами.

Як зазначає україномовна версія сайту Голос Америки: «Деякі користувачі інтернет також звернули увагу, що пошук на сайті за абревіатурою "ЛГБТ", "лесбійки", "трансгендери" та деякі ін. не дає жодних результатів. Так само не дають результату і пошуки за терміном "зміни клімату"».

Джерело:  Воїни Христа Царя

21.01.17

21.01.2017р. Б. / Скільки коштуватиме французам спроба захистити життя

Папа Франциск привітав учасників французького Маршу за життя, який пройде найближчої неділі вулицями Парижа. Про це повідомив Апостольський Нунцій архієпископ Луїджі Вентура. 

«Святий Отець нагадує: Церква не може перестати захищати життя або відмовитися від проголошення того, що що людське життя має бути захищеним від зачаття до природної смерті», – ідеться в листі нунція до організаторів маршу. Архієпископ додає, що Папа закликає французів не тільки до демонстрації на захист життя, але й до розбудови цивілізації любові.

Варто звернути увагу на конкретний контекст цьогорічного Маршу за життя у Франції та слів Папи про необхідність захисту ненароджених дітей. У французькому парламенті добігає кінця процес ухвалення нового закону, покликаного змусити захисників життя замовкнути. Він забороняє створення в Інтернеті сайтів і спільнот, де жінок закликають відмовитися від аборту. За порушення цього закону передбачено штраф у розмірі 30 тис. євро і два роки позбавлення волі. Проект закону прийняли на початку грудня в обох палатах парламенту. Оскільки сенатори запропонували поправки, 25 січня, під час народних зборів, має відбутися повторне голосування.

19.01.17

19.01.2017р. Б. / Глава УГКЦ звернувся до важкохворих: «Ваші страждання мають вічну вартість» (+VIDEO)

Ваші страждання є одним із видів Божої присутності. Часто нас турбують не так тілесні, як духовні болі. Особливо тоді, коли ми не можемо збагнути змісту наших страждань. Однак ваші страждання мають вічну вартість.

Звернувся до важкохворих осіб Глава УГКЦ Блаженніший Святослав в ефірі проекту «Відкрита Церква» на Живому ТБ.

Святий Папа Іван Павло II, звертаючись до хворих, навчав, що своїми стражданнями хвора людина єднається із стражденним Христом: «Те поєднання власного страждання зі стражданням Спасителя є рятівним моментом спасіння, як для хворої людини, так і для світу. Тому ваші страждання мають вічну вартість».

Глава Церкви закликав хворих жертвувати свої страждання: «Жертвуйте їх у певному намірі! Наприклад, за мир в Україні, припинення війни, і побачите, що посприяєте захисту Вітчизни. Пожертвуйте свої страждання за рідних і близьких, які переживають труднощі, тоді вони стануть способом любові до них. Пожертвуйте за тих, хто поряд і вашим лікарняним ліжком. У вашому стражданні разом із вами є Бог. Нехай Боже милосердя торкнеться вас в цю непросту хвилину вашого життя».


19.01.2017р. Б. / Блаженніший Святослав розповів, як лікарю правильно доносити правду до тяжкохворих пацієнтів (+VIDEO)

Коли потрібно сказати тяжку правду хворому, то насамперед слід бажати йому добра. Також потрібно бути на певному духовному рівні, аби, кажучи хворій людині правду, послужити для її добра.

Сказав Глава УГКЦ Блаженніший Святослав, розповідаючи про те, як лікарю правильно донести тяжку правду про стан здоров’я хворого пацієнта, в ефірі проекту «Відкрита Церква» на Живому ТБ.

Предстоятель Церкви додав: коли лікар є нечесним, то він не є добрим. «Гадаю, хворому потрібно казати правду. Так як це сказати? Правдою можна вбити, але правдою можна мобілізувати. Не завжди хворий може сприйняти її, саме тому потрібна співпраця лікаря і священнослужителя. Священик може стати посередником між лікарем і пацієнтом. Бо душпастир завжди, навіть у найбільш драматичних обставинах, проповідує люблячого милосердного Бога», - пояснив Блаженніший Святослав.


13.01.17

13.01.2017р. Б. / Цінність життя

Найбільшим даром від Бога людині є життя. Господь сотворив нас на свій образ і подобу. Він поставив нас порядкувати землю і першим наказом Бога до людини були слова – «Будьте плідні й множтеся і наповняйте землю та підпорядковуйте її собі» (Бут.1:28). Він сотворив нас компаньйонами, співтворцями, адже найбільшим чудом нашого існування є те, що двоє людей можуть породити нове розумне життя. Але первородним гріхом людина відштовхнула Бога і пішла в рабство до сатани. Тим самим потрапивши під владу гріха і смерті.

Саме життя, людина цінує понад усе. Трапляються звичайно випадки коли люди насильно відбирають його одне в одного, трапляються випадки, коли людина у глибокому відчаї чи просто з дуру губить своє власне життя. А скільки в історії людства було братовбивств і кровопролитних воєн. Почалось все із людського гріхопадіння, Каїна і Авеля, продовжувалось у допотопні часи, тривало навіть після потопу і так до наших днів.

Такі вчинки з давніх давен, суспільство засуджує дуже строго. Але уявіть собі, як образливо це для Творця, адже він дав нам те життя. Невже люди не спроможна зрозуміти, що людський суд навіть близько не такий страшний, як суд Божий. Увіть собі, якщо люди засуджують вбивць на довічне ув’язнення, то як же засудить їх Бог?!

Але давайте поглянемо на все з іншої сторони. Якщо задуматись, то не тільки явне самогубство і таке ж явне вбивство є такими страшними гріхами. Якщо вдуматись, то і ті самі наркотики, і той самий алкоголь, також є вбивством, хоч і не таким явним. Навіть зле слово, звернене до ближнього, є не менш важким гріхом, адже ми не знаємо, що твориться у тієї людини в душі, можливо саме це слово стане останньою краплею у чаші відчаю тієї людини, можливо саме та грубість підштовхне людину до непоправимого. Багато наших необдуманих вчинків залишають незгладимі сліди на нашому житті, на житті наших рідних і ближніх. Ми можемо не звертати уваги на те, що завдаємо шкоди людям, які нам в принципі нічого поганого не зробили.

  Навіть наша байдужість до ближнього є важким гріхом. Адже Ісус сказав: «Все, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили» (Мт 25,40).

Важливо пам’ятати, що наша недбалість, стосовно нашого тіла, є також великим гріхом і веде до деградації та самознищення. Адже наше тіло є храмом Духа Святого. Потрібно дбати про своє тіло. Я не закликаю всіх кинутись в спортзали, фітнес-клуби і т.д., сісти на строгі дієти і пити піґулки, вітаміни тощо. Але варто старатись дотримуватись здорового способу життя, старатись щодня хоча б пів години, але все ж присвятити на те, щоб зробити вранішню зарядку, або післяобідню пробіжку.

Звичайно, що поруч із фізичним здоров’ям ми повинні дбати про свій духовний стан.

Якщо ми провадитимемо наше життя з Богом, дотримуватимемось його заповідей і старатимемось кожен день нашого життя присвятити Творцеві, то Він буде опікуватись нами і провадити нас всіма земними стежками і не дасть нам провалитись у безодню відчаю, гріха і смерті. Адже Бог є не тільки строгим і справедливим суддею, а і люблячим батьком, який ніколи не покине своїх дітей у біді.

Дамян Вільчинський

Джерело:    Воїни Христа Царя

11.01.17

11.01.2017р. Б. / Капелани УГКЦ: від Революції Гідості до РУВ (VIDEO)

Головний капелан УГКЦ отець Любомир Яворський у студії Живого телебачення про еволюцію українського капеланства: від Революції Гідості до війни на Сході України. Отець пригадує початок анексії Криму і окупацію Донбасу, перші відрядження капеланів у зону бойових дій...


Джерело:    Воїни Христа Царя

09.01.17

09.01.2017р. Б. / Папа: Не вистачить знати, що Бог народився, слід пережити Різдво у серці

Щоб побачити світло Господньої зорі, слід не допускати застою, і не вистачить знати, що Бог народився, якщо не святкуємо Різдво разом з Ним у серці. Думками про це Папа Франциск поділився перед проказуванням молитви «Ангел Господній» у п’ятницю, 6 січня 2016 р., в урочистість Богоявління.

Зазначивши, що це свято є відзначенням об’явлення Ісуса, як світла, що просвічує всі народи, Святіший Отець вказав на те, що символом цього світла є зоря, що привела Царів-Мудреців до Вифлеєму, проводові якої вони піддалися. «Також і в нашому житті існують різні зорі, світила, що сяють та спрямовують, – додав він. – І нам обирати, за якими підемо. Тому що, наприклад, існують блимаючі вогники, які приходять і зникають, як малі приємності життя: навіть якщо вони й добрі, їх недостатньо, бо вони короткотривалі й не залишать миру, якого шукаємо».

Далі Наступник святого Петра зауважив, що існують також «осліплюючі світла», які «обіцяють все й відразу». Вони є спокусливими, але «осліплюють та замість славних мрій ведуть до найгустішої пітьми». Волхви, натомість, запрошують іти за «постійним світлом», яке є привітливим і незахідним, тому що «не від світу цього».

«Цим справжнім світлом є Господнє світло, чи, радше, Сам Господь. Він є нашим світлом: світлом, яке не сліпить, але супроводжує та дарує унікальну радість. Воно призначене для всіх та кличе кожного», – вів далі Святіший Отець, цитуючи пророка Ісаю, який взивав до Єрусалиму: «Встань і зодягнись у світло». Цей заклик заохочує щодня слідувати за «ясною зорею Ісуса», йдучи за якою, «завжди отримуватимемо радість», як це трапилося з Мудрецями, бо «де Бог, там – радість».

«Той, хто зустрів Ісуса, той пережив чудо світла, яке розсіває темряву, пізнав те світло, яке просвічує та прояснює. З усією пошаною хочу заохотити всіх не боятися цього світла й відкритися Господеві, – сказав Папа. – Насамперед, хочу звернутися до тих, які вже не мають сил шукати, втомилися, які, обтяжені мрякою життя, погасили прагнення: підведися, будь відважним, Ісусове світло здатне перемогти найтемнішу пітьму».

У цьому контексті Святіший Отець зауважив, що для того, аби віднайти це Божественне світло, потрібно наслідувати приклад Мудреців, яких Євангелія описує такими, що «постійно перебували в русі». Адже той, хто хоче знайти світло, той «виходить і шукає», а не стоїть замкнений у собі, «споглядаючи на те, що діється довкола». «Християнське життя, – додав він, – це постійний рух вперед, що ґрунтується на надії, воно складається з пошуків, з мандрівки того, хто подібно до волхвів, і далі прямує вперед, навіть якщо зоря, іноді, зникає з поля зору».

Далі Папа звернув увагу на те, що на цій дорозі є також пастки, яких слід уникнути, а це пустопорожні балачки, що сповільнюють крок, паралізуючі капризи егоїзму, дорожні ями песимізму, що полонить надію. Саме ці перешкоди стали на заваді книжникам, які знали, де було світло, але не пішли туди. Вони дали правильну відповідь на запитання Ірода, де має народитися Месія, але залишалися непорушними. Їхні знання «виявилися даремними», бо «не вистачить знати, що Бог народився, якщо не відзначаємо разом з Ним Різдво у серці». Тому, слід дати відповідь на запитання про те, чи Ісус народився у моєму серці?

Підсумовуючи, Святіший Отець також наголосив на тому, що знайшовши Дитя, волхви «не просто пооглядали його, не промовили принагідну молитву й забралися геть», але «впали ниць і Йому поклонилися», а також дали Йому в дар «своє найцінніше», навчаючи нас, що Богові слід жертвувати себе самих у повноті.

Після проказування молитви «Ангел Господній» Святіший Отець звернув увагу на те, що мудреці принесли Ісусові дари, хоча, у дійсності, «Сам Ісус є справжнім Божим даром», є «Богом, Який дарує нам Себе». «А говорячи про подарунки, також і я задумав зробити вам маленький подарунок», – додав він, представивши брошурку «Ікони милосердя», яку на площі Святого Петра від його імені розповсюджували потребуючі, якими опікується Апостольська елеумозінерія.

07.01.17

07.01.2017р. Б. / Христос ся рождає! - Славімо Христа! (Вітаємо...)

Христос ся рождає! - Славімо Христа!

Дорогі, у Христі Ісусі, брати й сестри, вітаю Вас і всіх ваших рідних та друзів зі світлим святом Різдва Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа!

Бажаю вам ВІРИ - НАДІЇ - ЛЮБОВІ, правдивого й непроминаючого Щастя, міцного духовного й тілесного здоров'я, сили і снаги у боротьбі за УССД, від Сяну по Кавказ, перемоги в РУВ та здобуття непроминаючого щастя у Царстві вічного блаженства і буття!

І хай Новонароджене Дитя, в убогих яскинях ваших сердець, зростає в мудрості й любові, та благословляє вас на многії і благії літа!

З повагою, сл.Б. Леонід.

05.01.17

05.01.2017р. Б. / Не помилка. Не тягар. Чудо.

Часто у вирі життєвих подій ми не встигаємо застановитись над важливими явищами, подіями цього світу. Ми зациклюємось в колі сім’я-хата-друзі-робота-відпочинок-хобі-… Але трапляються в житті такі випадки, які вибивають нас зі звичної колії, і тоді людина раптово дістає можливість задуматись над чимось «вічним», над тим, чого не встигаєш зауважити в рутині.

Нещодавно такий випадок стався і зі мною. «Так сі стало», що я потрапила до лікарні. Перший день в стаціонарі, в лежачому положенні, я все ще «впиралась», намагалась з допомогою телефону залагодити всі «відкриті» справи, виконати всі «дедлайни», дистанційно взяти на прокат костюм дитині на свято і спровадити її на те свято… Але на другий день мене «попустило». Коли бачиш, з якими проблемами стикаються люди, тоді твої «проблеми» видаються повною дрібничкою.

І тут я застановилась над «вічним»….

Я неодноразово читала статті про те, скільки абортів в Україні, в США, в Європі… роблять впродовж року. Цифра 2,5 млн абортів у Великобританії за 25 років мене вразила, «але британці далеко, шо нам до них»…

Я лежала в чотирьохмісній палаті гінекологічного відділення однієї з львівських лікарень. За два дні до нас «підселили» двох жінок, які робили аборт. Це всього одна (!) палата, серед багатьох поверхів, численних лікарень, багатьох міст в одній країні. Один аборт за день.

Цю картинку, яку я обрала до статті, я побачила в Фейсбуці за кілька днів до госпіталізації, і вона мене вразила до самого серця. Вже в палаті вона стояла в мене перед очима, коли я бачила напівпритомних жінок, котрих завозили до палати.

Варіанту поговорити з ними, щоб хоча б якось спробувати відрадити, там не було. Та справа робиться тихо, а в палату жінку привозять вже тоді, коли «по всьому». Відійшовши від наркозу, у ще не зовсім притомному стані вони починають оправдовуватись, пояснювати сусідкам по палаті (яких бачать вперше і, швидше за все, востаннє), що в них на це була вагома причина.

Часто в суспільстві вагітність розглядається як «зальот», тобто щось не плановане, що створює дискомфорт, ламає плани, руйнує мрії і т.д. Але спробуймо на хвильку застановитись: В животі жінки є невеликий орган дивакуватої форми, величиною приблизно 5 см. І от в цьому органі з невеликої кількості малюсіньких клітин всього через 9 місяців народжується дитина, вагою приблизно 3 кг.

А тепер подумай про якусь дуже близьку і дорогу тобі людину. І уяви, як N років тому (N = вік людини) мама цієї особи роздумує над тим, щоб не народжувати її, а абортувати. І приймає позитивне рішення. Все. Дорогої тобі людини на світі нема.

Тепер уяви свою маму, яка дізнається, що вагітна тобою. Що вона відчуває? Вона радіє, спішить поділитись новиною з татом? – Супер! Чи, може, вона розчарована, для неї це так не вчасно. Їй ще треба закінчити навчання / вона ще не нагулялась / її близькі і рідні не зрозуміють / вона ще не побудувала кар’єру / вона ще не відпочила від попередньої дитини / та ж їй вже 35+ / її хлопець не хоче з нею одружуватись / та в неї  і так вже троє дітей… (тут причин може бути безліч). І тому вона вирішує зробити аборт (чи скажемо менш абстрактно – вбити тебе ще в її животі).

«Агов, мамо! Ти що надумала? А як же я? Невже я не побачу цей світ? Невже ти мене так і не пригорнеш до себе? Невже не радітимеш моєю першою посмішкою, першим зубом, першими кроками, першим… ВСІМ?... Невже не даси мені шансу зустріти своїх друзів, стати успішним в спорті/музиці/математиці/...? невже не дозволиш зустріти свою половинку і разом подарувати тобі внуків?.. Агов, мамо, зупинись!!!»

Якщо серед твоїх знайомих є хтось, хто вагається зберегти дитину чи ні, звичайно, що вона знайде тисячу причин на оправдання другого варіанту. Але якщо ти зможеш хоч якось підтримати її і відрадити від аборту, обов’язково це зроби. Дай шанс вже повноцінній людині в її животі на життя.

І якщо цей текст прочитає хоча б одна жінка, яка вагається щодо аборту і вирішить зберегти життя своєї дитини, тоді – Алилуя! Слава Богу!

Не забуваймо: Не помилка. Не проблема. Не тягар. Не незручність. Не досада. Не випадковість. Не покарання. Чудо!

Джерело:    Воїни Христа Царя

03.01.17

03.01.2017р. Б. / Послання Святішого Отця Франциска до Єпископів на свято святих невинних Дітей 28 грудня 2016 року

У Ватикані вчора, 2 січня 2017 року, оприлюднено Послання, яке Святіший Отець Франциск написав до Єпископів Католицької Церкви на свято святих невинних Дітей, яке відзначають в Католицькій Церкві латинського обряду 28 грудня. У Церквах візантійського обряду пам’ять святих дітей, убитих Іродом у Вифлеємі, відзначають на день пізніше, 29 грудня за григоріанським і, відповідно, 11 січня за юліанським, календарями.‎

Ця ремарка необхідна для розуміння змісту і дати написання цього важливого послання, яке виражає турботу Папи про дітей у сучасному світі, котрим суспільство і в наш час не здатне забезпечити гідний людської особи рівень життя і які зустрічають на своїй життєвій дорозі щоразу нових Іродів, які засліплені жадобою влади, тільки дивляться, як би використати тих, які себе самі ще не в силі захистити. Тому лист Папи – до Єпископів, яких Бог поставив пастирями у своїй Церкві.

Послання Святішого Отця

Дорогий брате,‎
Сьогодні, в день Святих Невинних, коли в наших серцях продовжують ‎лунати слова ангела до пастирів: «Я звіщаю вам ‎велику радість, що буде радістю всього народу: сьогодні народився вам у місті Давидовім ‎Спаситель» (Лк 2,10-11), я відчуваю потребу написати тобі. Нам приємно слухати ще раз цю звістку; слухати знову, що Бог є посеред нашого народу. Ця впевненість, яку ми відновлюємо з року в рік, є ‎джерелом нашої радості й нашої надії.‎

У ці дні ми можемо досвідчити, як літургія бере нас за руку і веде нас ‎до серця Різдва, вводить нас в Містерію і веде нас мало-помалу до джерела ‎християнської радості.‎

Як пастирі ми були покликані допомагати, щоб ця радість посеред нашого народу зростала. Нам ‎доручено, щоб ми опікувалися цією радістю. Бажаю відновити з тобою це запрошення, щоб ми ‎не дали вкрасти нам цю радість, оскільки багато разів розчаровані – і не без підстав – дійсністю, ‎Церквою або навіть розчаровані в самих собі, ми відчуваємо спокусу знайти змилування в ‎солодкуватій, позбавленій надії печалі, яка заполонює серця (див. Апост. повчання «Радість ‎Євангелія», 83).‎

Різдво, всупереч нашій волі, супроводжується також і плачем. Євангелисти не дозволили собі ‎замаскувати дійсність і зробити її більш вірогідною чи привабливою. Не дозволили собі ‎створити розповідь «гарну», але нереальну. Для них Різдво не було вигаданим притулком, у ‎якому можна було би сховатися перед проблемами і несправедливістю їхнього часу. Навпаки, ‎повідомляють нам, що і народження Сина Божого огорнуте трагедією болю. Цитуючи пророка ‎Єремію, євангелист Матей представляє це з великою суворістю: «В Рамі чути голос, плач і ‎велике ридання: то Рахиль плаче за дітьми своїми» (2,18). Це стогін болю матерів, які оплакують ‎смерть своїх невинних дітей, зустрівшись із тиранією і невгамовним прагненням влади Ірода.‎

Стогін, який навіть сьогодні ми можемо продовжувати слухати, який нас бере за душу і який не ‎можемо і не хочемо проігнорувати або втихомирити. ‎Сьогодні між нашими людьми, на жаль, – і ‎це я пишу з глибоким болем, – ‎чути досі ридання і сльози багатьох матерів, багатьох сімей, із-за ‎смерті їхніх ‎дітей, їх невинних дітей.‎

Молитовно споглядати на вертеп – це також споглядати на цей плач, це також вчитися ‎слухати ‎те, що відбувається навколо, і мати серце чутливе й відкрите на біль ближніх, особливо коли ‎мова йде про дітей; це також бути здатними визнати, що ще і сьогодні дописується ця сумна ‎глава історії. ‎ Споглядати на вертеп, ізолюючи його від життя, яке його оточує, означало ‎б ‎робити з Різдва гарну казку, яка б могла збудити в нас добрі почуття, але позбавила б нас ‎творчої сили Доброї Новини, яку Воплочене Слово хоче ‎ нам дати в дарі. А спокуса існує.‎

Чи можливо жити християнською радістю, повернувшись спиною до цієї ‎дійсності? Чи ‎можливо здійснити християнську радість, не звертаючи уваги на стогін брата чи сестри, дітей?‎

Святий Йосиф був першим покликаним оберігати радість Спасіння. ‎Маючи перед собою жахливі ‎злочини, які відбувалися, святий Йосиф – приклад людини ‎слухняної й вірної – був здатний ‎сприйняти Божий голос і місію, яку Отець йому ‎довірив. І тому, що він умів слухати Божий ‎голос і дав керувати себе його волею, він став більш чутливим до того, що було навколо нього, і ‎зумів відчитувати зміст подій реалістично.‎

Сьогодні те ж саме вимагається також від нас, пастирів: бути людьми, ‎здатними слухати, і не ‎бути глухими до голосу Отця, і так могти бути ‎більш чутливими до дійсності, яка нас оточує. ‎Сьогодні, маючи за зразок святого Йосифа, ми запрошені не дозволити, щоб у нас вкрали ‎радість. Ми ‎запрошені захищати її від Іродів наших днів. Як і святому Йосифові, ‎нам потрібна ‎відвага, щоб прийняти цю дійсність, щоб встати і взяти ‎її на руки (Мт. 2,20). Відвага, щоб ‎оберігати її від нових Іродів наших ‎днів, які підкоряють собі невинність наших дітей: ‎невинність, зламану під ‎вагою нелегальної та рабської праці, під вагою проституції ‎та ‎експлуатації; невинність, зруйновану війнами й вимушеною еміграцією із ‎втратою всього, ‎що це несе за собою. Тисячі наших дітей потрапили в ‎руки бандитів, мафій, торговців смертю, ‎які тільки тим і займаються, що їх підкоряють і наживаються на їх потребах.‎

Для прикладу, на сьогоднішній день 75 мільйонів дітей – через ‎надзвичайні ситуації ‎та затяжні кризи – були змушені перервати своє ‎навчання. У 2015 році 68% всіх людей, які ‎стали предметом секс-торгівлі у всьому світі, були діти. З іншого боку, одна третина дітей, які ‎змушені ‎були жити за межами своїх країн, зробили це внаслідок примусового ‎переміщення. Ми ‎живемо у світі, де майже половина дітей, які вмирають ‎у віці до 5 років, помирає від недоїдання. ‎У 2016 році, за оцінками, 150 ‎мільйонів дітей виконували дитячу працю, а багато з них ‎проживали в умовах ‎рабства. Згідно з останнім звітом, який підготувала ЮНІСЕФ, ‎якщо ‎ситуація в світі не зміниться, у 2030 році буде 167 мільйонів дітей, які ‎житимуть в умовах ‎крайньої бідності, 69 мільйонів дітей у віці до 5 років ‎помруть між 2016 і 2030 роками і 60 ‎мільйонів дітей не відвідуватимуть початкову школу.‎

Ми слухаємо плач і стогнання цих дітей; слухаємо і плач та ‎стогнання нашої матері Церкви, яка плаче не лише над болем, завданим її найменшим дітям, а й тому, що знає гріх деяких зі своїх членів: ‎страждання, історію і біль неповнолітніх, які зазнали сексуального насилля з боку священиків. Це гріх, який нас засоромлює. Люди, які були ‎відповідальні за опіку над цими дітьми, знищили їхню гідність. Ми ‎глибоко уболіваємо над цим і просимо прощення. Ми єднаємося з болем жертв і в свою чергу оплакуємо гріх. Гріх того всього, що сталося, ‎гріх недостатнього догляду, гріх приховування і заперечування, гріх ‎надуживання владою. І Церква гірко оплакує цей гріх своїх дітей і просить ‎прощення. Сьогодні, згадуючи день Святих Невинних, я хочу, щоб  ми відновили всі наші зусилля, аби ‎такі жахіття більше не ставалися між нами. Знайдімо потрібну відвагу для забезпечення всіх необхідних засобів і захисту в усьому життя наших дітей, щоб такі злочини більше не ‎повторювалися. Зробімо нашим,  ясно і чесно,  гасло «жодної толеранції» у цій сфері.‎

Християнська радість – це не така радість, яку хтось будує на краю дійсності, ‎ігноруючи її або діючи так, наче б вона не існувала. Християнська радість народжується з покликання – того самого, яке отримав святий Йосиф, – «взяти» і захищати ‎життя, особливо те сьогоднішніх Святих Невинних. Свято Різдва – це час, що ‎спонукає нас охороняти життя і допомогти йому народжуватися і зростати; ‎відновити себе як відважні пастирі. Це така відвага, яка породжує динамізм, здатний відповідально сприйняти дійсність, в якій сьогодні живе багато хто з ‎наших дітей, і працювати для забезпечення їм необхідних умов, щоб їхню гідність Божих дітей не тільки поважали, але передусім, щоб її захищали.‎

Не дозволяймо, щоб їм вкрали їхню радість. Не даймо, щоб вкрали нашу радість, охороняймо її та допомагаймо їй зростати.‎

Робімо це з тією ж батьківською вірністю, як святий Йосиф, а Марія, Мати ніжності, нехай не випускає нашу руку із своєї, щоб не затверділо нам серце.‎

З братньою любов’ю,
ФРАНЦИСК
З Ватикану, 28 грудня 2016 року
Свято Святих невинно вбитих Дітей, Мучеників

Переклад з італійського оригіналу: press.vatican.va.
Світлина L'Osservatore Romano.

02.01.17

02.01.2017р. Б. / Важкі питання. Первородний гріх і клонування

ПИТАННЯ: Якщо первородний гріх передається за допомогою статевого акту, то виходить, що клонована людина не буде пошкоджена первородним гріхом?

ВІДПОВІДЬ: Твердження про те, що первородний гріх передається за допомогою статевого акту, не відповідає католицькому віровченю. Деякі міркування Блаженного Августина дають привід вважати, що він первородний гріх безпосередньо пов'язував з хіттю: гріх передається через чуттєву хіть батьків. Однак Августин каже також, що на цю тему він «вважає за краще вчитися, ніж вчити» («Проти Юліана», 5,4,17). Церква ж ніколи не вважала частиною свого віровчення цю думку святого Августина.

Яке ж учительство Католицької Церкви про первородний гріх і шляхи його передачі?

Звернемося до Катехизму Католицької Церкви:
« Як гріх Адама став гріхом усіх його нащадків? Увесь людський рід в Адамі - «як одне тіло однієї людини» (Св. Тома Аквінський, Спірні питання про зло, 4, 1.). Через цю «єдність людського роду» всі люди втягнуті у гріх Адама, як і всі втягнуті у праведність Христа. Проте передання первородного гріха - таїнство, якого ми не можемо повністю зрозуміти. Але знаємо через Об'явлення, що Адам отримав первородну святість і праведність не для себе самого, а для цілої людської природи: піддавшись спокусникові, Адам і Єва скоїли особистий гріх, але цей гріх торкнувся людської природи, яку вони передаватимуть уже у стані упадку (Пор. Тридентський Собор: DS 1511-1512.).»(404).

Далі в Катехизмі уточнюється, що первородний гріх передається per propagationem, - що можна перевести як «продовження роду», «розширення», «поширення», - «тобто є шляхом передачі людської природи, позбавленої первозданної святості і праведності».

Таким чином, доктрина Церкви не стверджує, що первородний гріх передається шляхом статевого акту або по його причині. Зіпсута людська природа, яким би гіпотетичним способом вона не поширювалася, буде поширюватися зіпсутою.

З огляду на особливий, винятковий привілей  тільки Пресвята Діва Марія була вільна від первородного гріха, але і вона не була звільнена від його наслідків (страждань і смерті), - наслідків, до яких забажав приєднатися і Її Божественний Син.