30.04.2016р. Б. / Архиєпископ Мокшицький: «В Україні далі триває війна, Росія проникає усередину країни, щодня вмирають люди»

«Недільний збір коштів для України, запропонований Папою Римським, виникає з очевидної потреби. Війна далі триває, Росія проникає усередину країни, щодня вмирають люди», – говорить архиєпископ Мечислав Мокшицький.

На думку львівського архиєпископа, велику роль у цьому відіграв архієпископ Гуджеротті, який їздить країною і повідомляє Папу безпосередньо.

«Франциск дуже добре володіє інформацією і знає, що гуманітарна допомога зараз дуже необхідна», – додає архиєпископ Мокшицький.

«Кожного дня – війна, кожна година – обстріл, вмирають люди», – говорив у ефірі Радіо Ватикан архиєпископ Мокшицький.

Але також і тут, у Західній Україні, у Львівській єпархії потребуємо допомоги. Вмирають молоді люди, багато дітей залишаються сиротами. Російські війська з кожним днем просуваються в глиб України, захоплюють чергові населені пункти, люди втрачають свої маєтки, бо змушені втікати. Тому маємо біженців, яким необхідна допомога. Чимало поранених, інвалідів, тому ми потребуємо медичної підтримки.

«Необхідність гуманітарної допомоги – це не лише, щоб допомогти людям прожити додаткові години життя, але перш за все, щоб вони не голодували та не вмирали з голоду. Дуже потребуємо допомоги і солідарності. Наші католицькі костели, які знаходяться і у прикордонній частині України, мають ще більшу потребу, тому що більше там випадків, які потребують такої допомоги. Особливо Харківсько-Запорізька архієпархія, де архієпископи Станіслав Широкорадюк і Ян Собіло намагаються з усіх сил допомагати потребуючим», – зазначає архиєпископ Львівської єпархії.

Пригадуємо, що організований Папою збір коштів для України, відбувся минулої неділі в усіх костелах Європи.

Переклад: Ірина Майданська, «Євромайдан-Варшава»

Джерела:    global-ukraine-news.org

Воїни Христа Царя

29.04.2016р. Б. / Святих мучениць Агапії, Ірини, Хіонії

Житіє святих мучениць Агапії, Ірини, Хіонії

 

Тропар, глас 4: Агниці духовні, до Агнця і Пастиря Христа були приведені, завершили життя як мучениці й віру зберегли. Тому сьогодні з радісною душею звершуємо гідну великого подиву святу пам’ять вашу, Христа величаючи. 

Кондак, глас 4: Ставши гідними невістами Господа, Ви принесли Йому у дар кров і жертву, страстоносиці й отроковиці Ірино й Агапіє, з Хіонією славною. І ясно освітили божественну світлицю, неустанно просвічувані невимовним світлом. Тому святу і чесну вашу пам’ять духовно святкуючи, Спаса прославляємо, і вірно взиваємо: моліться за нас до Господа. 

У місті Солуні жили три дівиці: Агапія (любов), Ірина (мир) і Хіонія (сніжна білість) – рідні сестри, прекрасні тілом і святі душею, вгодні Богу і милі людям. І ось прийшли часи мучителя Диоклетіяна. Святі сестри сховалися на одній горі, але їх схопили і привели на суд до старости Дулкитія. Разом з ними схопили святого Агатона ісповідника і ще трьох християнок: Касію, Филипію та Євтихію. Дулкитій, засліплений красою святих дів, намовляв їх до відступництва від віри Христової і погрожував найлютішими карами. Однак у відповідь почув те, що чув кожен мучитель: “Краще смерть від мук, як відступитися від Христа!” 

Тоді мучитель наказав кинути святих Агапію і Хіонію у вогонь, а святу Ірину замкнув у в’язниці. З ревною молитвою на вустах дві святі діви ввійшли у вогонь і їхні душі з’єдналися з небесним Обручником – Христом. Дулкитій гадав, що йому дасться бодай святу Ірину привести до гріха, однак віра її була сильнішою, як поганська злоба. А коли він віддав її в руки грішників-безсоромників, святу дівицю невидимо боронили ангели Божі, а вона призивала Ім’я Господа свого і ніхто не смів її зневажити. Тому мучитель наказав її також спалити на вогні (за іншим переданням – застрелити з лука). І так знову три сестри з’єдналися перед престолом Божим і знайшли там сніжно-білу одежу, яка їх покрила, і знайшли вічний спокій, і знайшли любов понад усі любові – Ісуса Христа. Діялося це 290 р. 

__________

І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

28.04.2016р. Б. / Папа очолить молитву про терплячих фізичний або духовний біль

"Витерти сльози" і принести розраду і надію тим, хто страждає від фізичного або духовного болю має на меті молитовне чування, яке очолить Папа Франциск 5 травня 2016 р. ввечері в базиліці св. Петра.

Богослужіння, яке пройде в рамках Ювілею Милосердя, стане видимим знаком солідарності з батьками, які втратили дітей, з дітьми, які втратили батьків, особами, які борються з хворобою, з тими, хто втратив роботу або не може знайти її, живе в ситуаціях сімейного розбрату, відчуває самотність, постраждав від несправедливості, втратив сенс життя або не може знайти його, повідомили організатори.

Втішати скорботних - одне з семи діл милосердя для душі ближнього, стане лейтмотивом молитовного чування.

Джерела:    Радіо Ватикан

Воїни Христа Царя

27.04.2016р. Б. / Спіритизм, виливання на віск, викачування яйцями і т. д. - це ритуали, які містять формулу відкриття воріт пекла (+AUDIO)

В черговій програмі з п. Любомиром Стринаглюком на Радіо Марія розглядаємо цікаву і неймовірно важливу тему спіритизму, зливання воску і інших форм зв'язку зі світом злих духів.

Відомий екзорцист о.Леонід Григоренко сказав: "Найбільш популярними формами погуби людських душ, як би це не дивувало нас, є примітивні смішні методи: «знімання вроків», «скидання сірників», «зливання воску», «викачування яєць» і т.д. Такі забобонні явища присутні чи не в кожній хаті наших сіл. Це дуже небезпечна річ. Є там одна така формула (я, звичайно, її не буду називати) так званого коду на відкриття воріт пекла.  І кожна людина, яка це робить, нехай і не усвідомлено, викликає духа смерті. Так може статись, що хворому стає легше після виливання воску, страх минув, зникло безсоння, але пізніше дух смерті вічно переслідуватиме той рід. Тому, хто чинив так, треба у сповіді розповісти про це і відректися від духа смерті..."

Джерело:    Воїни Христа Царя

27.04.2016р. Б. / Те, чого гінекологи не говорять про контрацептиви

Сьогодні далеко не всі засоби, які пропонуються для запобігання вагітності, можна назвати контрацептивами, оскільки більшість із них своєю дією перевершують значення цього слова. Термін контрацепція походить від латинського словосполучення contra cepcionem – проти зачаття. Тому під поняттям контрацепції слід розуміти певні дії, що мають за мету перешкодити зачаттю дитини. Натомість фармацевтична індустрія «впихає» в поняття контрацепції засоби набагато ширшої дії, тому в розумінні сучасної людини контрацепція зазвичай асоціюється із будь-якими препаратами, які запобігають вагітності.

Об’єктивності ради потрібно усвідомити собі, що так звані сучасні контрацептиви за принципом дії можна поділити на три категорії:

1) Ті, які запобігають зустрічі статевих клітин – зачаттю дитини (презервативи, тампони, діафрагма, різного роду хімічні засоби, наприклад, гелі, пасти, креми, вагінальні таблетки тощо); властиво, лише ці засоби можемо назвати контрацептивами.

2) Гормональні засоби – це засоби змішаної дії. Вони спрямовані найперше на те, щоб заблокувати розвиток жіночих яйцеклітин і таким чином не допустити зачаття. Але додаткова (не другорядна!) функція таких препаратів – це знищити всі необхідні передумови для того, щоб ембріон зміг прищепитися в лоні жінки. Тому, якщо яйцеклітина таки дозріє, незважаючи на дію цих засобів (а, як показують дослідження, таке стається часто[1]), і відбудеться зачаття, то згадана додаткова дія спричинить аборт на ранній стадії. Жінка про це навіть не здогадається…

3) Засоби, які мають переважно абортивну дію, оскільки головне їхнє завдання – спричиняти аборт на ранній стадії розвитку дитини. До таких належить, наприклад, внутрішньоматкова спіраль. До речі, можна знайти статті чи інтерв’ю, в яких навіть професійні лікарі називають такі засоби контрацептивами – чи то вони не розуміють функції даного засобу, чи може просто бояться відкривати всю жахливу правду про його дію та наслідки.

За своєю природою жіноча репродуктивна система має чотири основні функції:1) забезпечувати дозрівання яйцеклітин, 2) синтезувати й продукувати статеві гормони, 3) творити сприятливі умови для виживання та проходження сперматозоїдів до фаллопієвих труб у період наближення і настання овуляції, 4) забезпечити найкращі умови для зачаття і для того, щоб ембріон міг прищепитися в лоні жінки та щоб вагітність добре проходила.

Кожен менструальний цикл – це складний гармонійний процес чергування різних подій в організмі жінки, який спрямований на те, щоб прийняти нове життя. Об’єднуючим фактором, який творить комунікацію та правильне чергування усіх цих процесів, є концентрація в організмі відповідних статевих гормонів. Саме їх наявність спонукає кожен елемент репродуктивної системи виконувати свою властиву функцію: продукувати слиз, спонукати дозрівання та вихід яйцеклітини, готувати ендометрій (внутрішня слизова оболонка матки), щоб ембріон міг там прищепитися, втриматися і розвиватися тощо.

Різні препарати й засоби, які пропонує фармацевтична індустрія для запобігання вагітності, спрямовані на те, щоб зруйнувати цей гармонійний процес.

Гормональні препарати містять синтетичні жіночі гормони, концентрація яких є вищою за наявність власних жіночих статевих гормонів. Такі засоби помітно змінюють природну гормональну динаміку, впливають на хід різних процесів у жіночому організмі. Основне завдання даних засобів – це блокування яйників, щоб вони не виконували своєї функції, тобто не продукували здорових і здатних до запліднення яйцеклітин. Ось тут є контрацептивний ефект даних препаратів.

Однак, фактичне блокування яйників відбувається у середньому лише в половині циклів, тому нерідко трапляється, що яйцеклітина таки дозріває та виходить із яйника. Тобто, ймовірність завагітніти є досить високою. Але це ще не означає, що якщо в тому часі жінка мала статевий акт, то за кілька тижнів усвідомить, що завагітніла. На перешкоді цьому стане додатковий (ще раз повторюю, не другорядний!) вплив гормональних препаратів на інші частини жіночої репродуктивної системи: зокрема, вони також впливають на слизову оболонку самої матки. У звичайному ритмі перед овуляцією стінки матки перетворюються у середовище, сприятливе для прищеплення ембріона після того, як він спускається сюди по фаллопієвих трубах. Натомість штучні гормони покликані «осушити» ендометрій  та вчинити його ворожим для зачатого життя. Навіть якщо і відбудеться зачаття, то ембріон не має шансів прищепитися і розвиватися в лоні жінки. Він гине на ранній стадії.  Відбувається аборт. Щоправда, як сказано вище, жінка цього не зауважить. Ось це і є ранньоабортивний ефект гормональних препаратів.

Сьогодні людям пропонується ще один «простий і надійний» захист від небажаної вагітності: внутрішньоматкова спіраль. Насправді ж засоби такого типу є небезпечними та агресивними. Основна дія цього предмету – вчинити матку жінки негостинною для ембріона та зберігати її такою постійно. Це радше абортивнийзасіб, аніж контрацептивний, оскільки основне його завдання – не допустити імплантації ембріона в стінки матки. Він не запобігає просуванню сперматозоїдів до фаллопієвих труб, а отже не перешкоджає зачаттю. Спіралі, в яких діючою речовиною є штучні гормони, дещо ускладнюють проникання сперматозоїдів до фаллопієвих труб, але основна дія як гормональних, так і традиційних мідних спіралей – виробляти ферменти й антитіла, які постійно перешкоджатимуть імплантації ембріона. Деякі спіралі провокують також систематичне скорочення матки, щоб спричинити аборт, якщо імплантація ембріона таки відбулася. Фактично, ці засоби перетворюють лоно жінки на… гробівець…

Щоб побачити перелік можливих ускладнень внаслідок використання згаданих засобів, не потрібно сидіти в бібліотеці чи шукати його в енциклопедії. За свідченням лікарів, а також з описів даних препаратів дізнаємося про наступні ускладнення: різні гострі, хронічні та навіть онкологічні захворювання; проблеми під час менструації, ризик позаматкової вагітності; запальні процеси, пригальмувати які можна інколи тільки оперативним втручанням, та ін. Наслідком тривалого вживання гормональних препаратів і внутрішньо маткових засобів може стати неплідність чи ускладнення, коли жінка нарешті захоче завагітніти. Це очевидно. Адже якщо ці препарати постійно порушують і блокують нормальне функціонування різних компонентів жіночої репродуктивної системи, то результатом може стати те, що ця система ніколи вже не відновить своєї функції. Таким чином дані засоби  перетворюють здорову жінку на неплідну і хвору людину…

Усі засоби для запобігання вагітності в більшій чи меншій мірі впливають на організм жінки. Ми вже згадували, що жіноча репродуктивна система за своєю природою спрямована на те, щоб прийняти життя і сприяти йому. Натомість під впливом гормональних препаратів і спіралей система починає діяти проти життя – на всіх етапах менструального циклу відбуваються зміни не стільки проти зачаття, скільки за видворення зачатого життя з лона матері. Виглядає так, ніби саме це є основною ціллю – вчинити жіночий організм негостинним, а навіть ворожим до життя!

Не важко зрозуміти, що всі ці препарати матимуть неабиякий вплив на життя людини. Найперше важлива зміна відбувається у свідомості людини та у її ставленні до людської статевості. Повіривши у можливість усунути будь-які наслідки статевого акту, людина стає більш розкутою у поступках, вільною у поведінці, вона легко погоджується на те, чого колись боялася або уникала. Мені здається, що кульмінаційною точкою такої динаміки буде те, що сексуальна активність поступово займатиме все вищі щаблі в ієрархії вартостей такої особи. З плином часу людина стає мало чи не узалежненою від цього прагнення, і саме тому буде готова на все нові жертви – навіть страшні жертви – аби відстояти примарне право на «сексуальну свободу». Відтак появляються конкретні дії із відповідними наслідками. Однак, безпосередні короткотривалі результати, а ще більше віддалені й довготривалі наслідки показують, що ціна, яку людина вирішує платити за невпорядковане хаотичне статеве життя, є надзвичайно високою!

Непомітно для себе ми перейшли межу дозволеного. Ми позбавляємо людину її цілісності, віддаляємо людську природу від зовнішнього світу, від решти сотвореної природи. Із розвитком нових технологій людина взяла під увагу навіть своє тіло з надією, що з його матерії створить знаряддя, яке забезпечить краще, комфортніше, приємніше і безпечніше життя. Людина так захопилася можливостями панування над світом, що з часом серйозно задумалася над можливістю моделювати й саму себе, своє власне тіло подібно, як чинить це із навколишнім світом.

Впорядкування статевої сфери полягає не в тому, щоб віднайти найефективніший і найбезпечніший засіб контрацепції, але в обмеженні сексуальної сваволі та в наближенні до правдивої свободи – свободи від інстинктів, від пристрасті й від гріха. Не існує поняття так званого безпечного сексу. Це міф, який лише поглиблює кризу особистості та робить нещасливою значну частину людства. У нас є лише дві опції. Або ми прагнемо пізнати правду про людську статевість, шанувати цю правду та жити так, щоб наші вчинки й рішення відповідали їй (тоді статевість буде нашимдругом і джерелом возвишених прагнень у житті), або ми вирішуємо нівелювати цю правду, жити всупереч сутності людської статевості та фактично насилувати й спотворювати цей величний вимір людської особи. У такому разі статевість назавжди залишиться нашим ворогом, і ми прирікаємо себе на постійну боротьбу із нею та на зализування ран, які нестиме ця боротьба.

о. Орест Демко

докторант Папського університету Regina Apostolorum, Рим

[1] На  фоні  приймання  гормональних  контрацептивів  досить  часто  трапляється овуляція. Цей феномен відомий як овуляція прориву (break-through ovulation). Деякі гормональні контрацептиви на загал неспроможні досягнути блокування овуляції. Для того, щоб абсолютно заблокувати овуляцію, препарат повинен містити дуже високу дозу штучних гормонів. Очевидно, це мало б багато побічних шкідливих ефектів на організм жінки. Тому в цих препаратах доза гормонів є нижчою, що збільшує ймовірність того, що таки відбудеться овуляція. Однак, цієї дози гормонів достатньо, щоб порушувати функцію фаллопієвих труб і щоб змінити структуру ендометрію – ця дія спрямована вже на ембріон, а не на овуляцію. (Джерело: Зореслава Городенчук, Похмурі тіні велетня на глиняних ногах, або факти з історії одного cумнівного експерименту. Див.: http://www.family-institute.org.ua/tl_files/nashi%20vydannia/visnyk%203/...).

ДЖЕРЕЛА:

1. Кришталь Галина, Етика статевості і подружнього життя, Видавництво Українського Католицького Університуту, Львів 2009.
2. Городенчук Зореслава, Похмурі тіні велетня на глиняних ногах, або факти з історії одного cумнівного експерименту // Інститут Родини і Подружнього життя. «Статевість людини». Вісник № 3. (Див.: http://www.family-institute.org.ua/tl_files/nashi%20vydannia/visnyk%203/...).
3. Плідність – дар і завдання: Навчальний посібник з методу розпізнавання плідності / Упорядник Кука Олеся, Львів «Колесо» 2007.
4. Кнотц Ксаверій, Секс, якого не знаєте. Для подружніх пар, які люблять Бога, Львів «Свічадо», 2010.
5. Cгречча Элио, Тамбоне Виктор, Биоэтика. Учебник, Библейско-богословский Институт Св. Апостола андрея, Москва 2001.
6. Brambilla Giorgia, «Quello che i ginecologi non dicono», in Brambilla Giorgia (ed.),Sessualità, gender ed educazione, ESI, Napoli, 2015, pp.15-25.
7. Інтернет-джерела.

Джерела:    zdorovia.ugcc.org.ua

Воїни Христа Царя

26.04.2016р. Б. / Кардинал Вюрл: аборт, евтаназію, вбивство прикрили політкоректними виразами заради обману

Архиєпископ Вашингтону кардинал Дональд Вільям Вюрл, на Службі Божій для студентів активістів pro-life руху звинуватив менталітет політкоректності у прикриванні істинного лиця абортів та евтаназії, як вбивства. Повідомляє pro-life портал «LifeSite».

На думку кардинала Вюрла сучасна політкоректність прагне відкинути цінність кожного людського життя і замінити його політкоректним правом у виборі вбивати чи ні ненароджену дитину. Одним з жахіть такого стану є те, що лікарі – люди професії, яка покликана рятувати людське життя, роблячи аборти та сприяючи евтаназії стають, насправді, вбивцями.

«Не дайте себе одурити політкоректною риторикою, яка викручує слова, щоб приховати їхній справжній сенс. Ті, що вважають за краще вбивати дитину у лоні матері не говорять про дитину, а про «наслідки зачаття». Прихильники евтаназії не говорять про асистоване самогубство, а про «сприяння завершення життєвого циклу»» - закликав Вашингтонський Архиєпископ студентів. 

Джерело:    Воїни Христа Царя

25.04.2016р. Б. / Апостольська Столиця: з наркотиками не можна боротися шляхом їх легалізації

Сім'я відіграє життєво важливу роль в боротьбі з наркотиками, які неможливо перемогти за допомогою їх легалізації. Про це заявив постійний спостерігач від Апостольського Престолу при ООН монс. Бернардіто Ауса.

Днями ватиканський прелат виступив на 30-ій спеціальній сесії Генеральної асамблеї, що проходила в Нью-Йорку і присвяченій проблемі наркотиків. Метою зустрічі була розробка загального напрямку і глобальних політичних пріоритетів щодо проблеми наркотиків на найближчі десятиліття.

У своїй промові монс. Ауса підтвердив рішуче неприйняття Апостольським Престолом курсу легалізації наркотиків, поширення яких, за словами Папи Франциска, не є  вирішенням проблеми, а її причиною.

«Апостольська Столиця, - зазначив ватиканський постійний спостерігач, - незмінно буде наполягати на важливій ролі сім'ї в стратегіях профілактики, лікування, реабілітації та реінтеграції». Діти, які ростуть в сім'ях, які дійсно піклуються про них, «як правило, отримують необхідне виховання, щоб відповісти «ні» незаконному обігу наркотиків».

На жаль, навіть деякі люди з благополучних сімей можуть стати жертвами зловживання наркотиками. «Ці люди, - сказав архієпископ, - потребують підтримки та піклування з боку своїх сімей і громад», в тому числі «ефективного та доступного медичного та соціального захисту». В цьому відношенні, заявив прелат, важливо не ставити в один ряд споживачів, перевізників та торговців наркотиками: «Не всі злочини, пов'язані з незаконним обігом наркотиків, мають однакову вагу», а «непропорційні заходи не сприяють реабілітації наркоманів».

Проблема наркотиків і пов'язані з нею біди позначаються на всьому світі. Отже, підкреслив на завершення промови монс. Ауса, в боротьбі з наркотиками необхідно «міжнародне співробітництво з метою розробки комплексної та виваженої стратегії».

Джерела:    Радіо Ватикан

Воїни Христа Царя

24.04.2016р. Б. / Звернення Блаженнішого Святослава з приводу тридцятих роковин Чорнобильської катастрофи

Звернення Блаженнішого Святослава до вірних Української Греко-Католицької Церкви і всіх людей доброї волі з приводу тридцятих роковин Чорнобильської катастрофи.

Я кличу сьогодні проти вас на свідків небо й землю;
життя і смерть появив я перед тобою, благословення й прокляття.
Вибирай життя, щоб жити на світі тобі і твоєму потомству.

(Втор. 30,19)

Дорогі в Христі!

Двадцять шостого квітня минає 30 років із часу аварії на Чорнобильській атомній електростанції, яка призвела до найбільшої в історії людства соціально-екологічної атомної катастрофи. Внаслідок вибуху реактора і радіаційного забруднення безмірних просторів постраждали мільйони людей. Сотні тисяч були змушені покинути свої домівки, тікаючи від нищівної дії радіації, багато хто втратив здоров’я і навіть життя. Мільйони людей ще й сьогодні живуть на забруднених територіях.

Особливо від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС постраждали ліквідатори, які ціною свого здоров’я та життя зупинили поширення вбивчої радіоактивної хвилі і не допустили атомної катастрофи ще більш глобальних масштабів. Пам’ятаючи про цей їхній жертовний чин, у вдячності й пошані має нині схилити перед ними голову весь наш народ і цілий світ.

Навіть через три десятки років від цієї трагедії мусимо з жалем припускати, що Чорнобиль ще довго буде «плодоносити» на нашій землі і в сусідніх країнах. Нині ми можемо побачити лише верхівку айсберга багатогранних медичних, соціальних, економічних та екологічних проблем, які фокусуються в долях постраждалих. Їхній біль стає ще дошкульнішим на тлі суспільної байдужості та недостатніх зусиль з боку державної влади.

Справді, багато постраждалих від Чорнобильської катастрофи почуваються забутими і залишеними сам-на-сам зі своїми хворобами, проблемами та щоденними викликами. Самотність у болі є подвійним болем. Радіація отруює навколишнє середовище та нищить людське тіло, натомість байдужість руйнує душу людини, заподіюючи смерть таким фундаментальним почуттям, як милосердя, співчуття і солідарність із стражденними. А без цих почуттів людське середовище перетворюється на пустелю, в якій майже неможливо жити.

Святіший Отець Франциск проголосив 2016 рік Роком Божого милосердя, що є особливим імпульсом для пробудження приспаного плином часу і байдужістю сумління та вияву чесноти солідарності стосовно всіх потребуючих, а зокрема – постраждалих від наслідків Чорнобильської аварії. Кожен зрілий християнин, кожен свідомий громадянин і кожна відповідальна громадська чи державна інституція повинні зробити все від них залежне, щоб простягнути руку дієвої допомоги тим, хто донині несе хрест наслідків цієї техногенної катастрофи. До чинної любові й солідарності з постраждалими закликаю особливо духовенство і мирян нашої Церкви. Ревною молитвою, захистом справедливих прав постраждалих, щирою людською підтримкою маємо виявити їм нашу близькість і християнське милосердя.

Проте пам'ять про Чорнобиль означає не лише плекання вдячності ліквідаторам і турботу про захист прав постраждалих. Вона передбачає рівно ж відповідальне ставлення до Богом даного створіння. Трагедія тридцятирічної давнини чітко показала, якою загрозою для людства може стати технічний прогрес, поставлений на служіння ідеології та позбавлений етичних і моральних принципів.

Господь дає людині велику владу над створінням, проте цей дар передбачає і неабияку відповідальність, – відповідальність за природні ресурси та навколишнє середовище, яке є нашим спільним домом і має бути затишним та безпечним помешканням для прийдешніх поколінь. Одначе навіть поверховий погляд на хижацьке ставлення до природи, на засміченість наших річок, полів і доріг, на безоглядне вирубування лісів і карпатських схилів дає підстави ствердити про наявність у нашому суспільстві руйнівної моральної вади – невдячності супроти Творця і гідної кари безвідповідальності перед наступними поколіннями.

Справжня і жива пам’ять – це вироблення постійно діючих механізмів захисту та надання належної соціальної опіки всім, хто постраждав від цієї мегакатастрофи. Навіть більше, пам'ять про це атомне лихо вимагає відповідної політики у сфері енергетики, щоб вона керувалася пріоритетом етики над технікою і стояла на служінні гарантуванню основоположних прав та оправданих потреб людей, а не загрожувала їх благополуччю і життю. Відповідно, необхідно розвивати та впроваджувати більш сталі та безпечні для людини й довкілля джерела енергії.

Дорогі в Христі! Двадцять шостого квітня об’єднаймося в молитві за упокій душ усіх, хто став жертвою Чорнобильського лиха, благаючи, щоб воскреслий Спаситель прийняв їх у свої вічні батьківські обійми. Водночас прохаймо Господа зіслати на нашу землю свого Святого Духа, який оживляє і відновлює обличчя землі (пор. Пс. 104, 30). Нехай цей Дух воскреслого Христа торкнеться наших сердець, наповнить їх страхом Божим, пошаною природи і любов’ю одне до одного. Нехай усіх нас береже своєю материнською опікою Пресвята Богородиця – Цариця і Мати української землі!

Благословення Господнє на вас!

+ СВЯТОСЛАВ

Дано у Києві,
при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,
в Лазареву суботу, 23 квітня 2016 року Божого

Джерело:      Департамент інформації УГКЦ

23.04.2016р. Б. / Владика Радослав ЗМІТРОВИЧ: Це справжня трагедія для українського суспільства: у Верховній Раді вже прописані дати впровадження партнерства геїв (+AUDIO)

В ефірі програми Архіпастир ВІДПОВІДАЄ на Радіо Марія говорили про стан сім'ї в нашій державі.

- Це справжня трагедія для українського суспільства: у Верховній Раді ВЖЕ прописані дати впровадження партнерства геїв. - Переживає єпископ. - Це сумно. Колись Голова парламенту говорив, що такого ніколи не буде, і тут таке. Це колонізація нашого народу! Треба захищатися. Тим паче, більшість народу цього не хоче. Молитва  - велика сила! Не можна таке пропускати!

Інша проблема, душпастирська опіка не сакраментальних шлюбів. Один польский священик назвав пару, що живе у цивільному шлюбі - другим сортом. Не можна цього робити! Важливо, щоб такі люди - відчули себе коханими. Справжній пастир має допомогти досвідчити любов Бога.

Джерело:    Воїни Христа Царя

22.04.2016р. Б. / Толкінів світ Середзем’я є pro-life (за життя); аборти, контрацепція, евтаназія, ЛГБТ – діла Зла

У Середзем’ї діти є благословення Еру. Життя є там благословенням. Бо ті, кого ми можемо назвати Voronwi Eruo, Вірними Єдиного, у своєму світі творять справжню цивілізацію життя і всім своїм єством противляться Ворогові, тиранові культури смерті…

Чудовий текст Толкіна «Закони і звичаї ельдарів» (у History of Middle-earth, том X), а також інші тексти Легендаріуму показують світ сімей, світ подружь і дітей, світ, у якому життя трактується як дар, який треба прийняти з відповідальністю і який не можна відкинути. Передавання життя в Середзем’ї є благословенням. Відбирання життя іншим – але також і собі – є наслідком підступів Зла. У творах Толкіна для мене дуже гарною є безумовна повага, з якою відносяться до життя розумної істоти від моменту зачаття аж до природної смерті. На мою думку, важливим є те, що Вірні (незалежно від виду – ельфи, люди, гноми, енти…) трактують своє потомство як дар.

Про це у конспекті культури ельдарів Толкін пише у згаданому вище тексті про закони і звичаї ельфів.  У тому світі не говориться «маю дитину», але «мені дана дитина». І ельфи, у яких від моменту зачаття до народження минає власне один сонячний рік, рахують свої роковини зачаття, а не народження. Як назвати таку річницю – зачатинами? Люди, у яких справи біології не настільки гармонійні, як у ельфів, ніколи не переконані в моменті зачаття на 100% - тому їм не залишається нічого іншого, як святкувати народження.

Знаємо, що першу скрипку у цій сфері вели гобіти, які пов’язували з народженням багато симпатичних звичаїв, а урочистість народження була у них у родинах дуже частою, оскільки батьки мали по кільканадцять потомків. Однак, можна бути певним, що подібно як ельфи, також і смертні вважали, що існування особи починається в момент зачаття. Пригадаймо собі подвійну трагічну смерть Нієнор і її ненародженої дитини. Тільки тепер ще деякі мають з цим проблему. Неприятель і далі діє…

Справи сексу у цьому світі, який підносить гідність життя, найміцнішим чином пов’язані із зачаттям дітей. Ельфи час своєї сексуальної активності називають «днями дітей» (HoMe X, 213), а сам сексуальний акт трактують здоровим, природнім чином. Без фальшивої зайвої педантичності, тому для Вірних зрозуміло, що секс пов'язаний з батьківством. Тому всілякі інші конфігурації, ніж гетеросексуальний моногамний зв'язок – раз на ціле життя – трактуються з підозрою у Середзем’ї. Про них говорять, що вони походять «з-під (панування) Тіні» (див. Листи, № 214, де читаємо, що лише моногамія – додаймо гетеросексуальна – є поширена на Заході, а інші системи вважались відразливими і звершувались лише «під Тінню»). У світі культури життя немає місця ані для полігамії (бо при цьому устрої подруги не можуть бути взаємно вірні, а один з них має домінуючу позицію, що не пасує культурі Вірних), ані на гомосексуальні зв’язки. «Содом» Середзем’я – якщо  існує – знаходиться напевне десь у Тіні Моргота і Саурона. Не на Заході Вірних Єдиного.

Ельфи мають розбудовану мову, що стосується справ сексу і плодіння дітей – слова puhta, púcë чи vië знаходяться у ранніх словниках Толкінового світу. Але секс у тому світі зарезервований для подружжя, бо власне сексуальний акт конституює подружжя (у Толкіна подружжя починається не самою присягою в оточенні родини і свідків, але у післяшлюбну ніч!) Подумаймо, з яким подивом дивились би на нас Фарамір і Сем Гемджі, Арагорн і Арвен – сьогоднішня культура смерті фаворизує тих, які можуть похвалитись великою кількістю «заліків», якщо там фаворизують тих, які «пізнали» лише свого співподруга. Звичаєва свобода «VII  Ери» Середзем’я і відривання сексуальності від прокреації, велика кількість абортів, факт контрацепції, а також дозвіл на евтаназію – це речі якнайдальше віддалені від культури, описаної в творах Толкіна.

А я? Вибираю культуру життя чи смерті? Варто поставити собі це запитання, якщо мріємо про прекрасне Середзем’я під зірками пречистої Елберет…     

 Galadhorn

Джерела:    Elendilion - Tolkienowski Serwis Informacyjny

Воїни Христа Царя

21.04.2016р. Б. / День Молоді на Квітну неділю у Львові: що там буде?

На Вербну неділю, яка припадає цього року на 24 квітня, християнська молодь має свій день – День молоді, який святкують у різних куточках України. У Львові цьогоріч грандіозне святкування організовується при парафії Покрову Пресвятої Богородиці що на вул. Личаківській, 175. Що ж там буде?

Зустріч молоді з владикою Венедиктом

Владика Венедикт Алексійчук, єпископ-помічник Львівської Архиєпархії УГКЦ, відомий тим, що любить зустрічі з молоддю. Він відгукнувся на запрошення львівської Комісії у справах молоді побути з молодими людьми в цей день. О 12.00 він очолить Літургію у храмі Покрову, а після богослужіння, о 13.30 буде можливість неформального спілкування з єпископом.

Особливе свідчення від руху «Справжня Любов чекає»

Саме у Вербну неділю, 24 квітня, у День молоді у храмі Покрови Пресвятої Богородиці (вул.Личаківська ) після Архиєрейської Літургії відбудеться складання обітниці руху “Справжня любов чекає”. Ті, хто вже урочисто обіцяв жити в чистоті до шлюбу, зможуть прийти та молитовно підтримати тих, хто складає її вперше. А якщо ти наважився доєднатися до молоді, яка не боїться чекати справжнього кохання – шукай детальнішу інформацію тут>>>

Смаколики для молоді

Для усіх учасників Дня Молоді готують солодку вату, перекуску та чайок. Частування розпочнеться після Літургії на подвір’ї храму Покрову Пресвятої Богородиці.

Розіграш 2 безкоштовних квитків на Світовий День Молоді 2016

 

Кадр з офіційного промо-ролика СДМ Краків 2016

В рамках підготовки до СДМ  відбудетеся розіграш 2 квитків на безкоштовну участь в СДМ на 7-денну програму протягом 25-31 липня . Розіграш відбудеться одразу, 24 квітня, під час святкування Дня Молоді у Львові. Приз, насправді, досить цінний, адже на сьогодні вартість пакету учасника  СДМ на програму 7 днів становить 180 євро. Ти теж можеш перемогти! Як?

Якщо тобі  від 18 до 27 років, то прийди на День Молоді 24 квітня та заповни анкету для розіграшу – і чекай результатів! Від одного учасника може буде лише 1 анкета для розіграшу.

Ігри, забавки та квест

Після Літургії на подвір’ї храму у молоді також буде можливість пограти в настільний футбол. Окрім цієї гри, на присутніх чекають ігри та конкурси від аніматорів отців Салезіян. Організатори обіцяють, що буде весело!

З 15.00 до 18.00 ти та твої друзі зможуть взяти участь у Тереновій грі із завданнями-загадками центральною частиною міста Львова. Протягом гри учасники будуть розгадувати загадки, знайомитися з історією Світового Дня Молоді а також краще пізнавати Катехизм УГКЦ.

На команду-переможця гри очікує цікавий приз: можливість пообідати разом із владикою Венедиктом.

Хочеш дізнатися більше? Заходь на сторінку Комісії у справах молоді Львівської Архиєпархії УГКЦ

Інформацію підготували: Тарас Косар, Марта Зозуля

Джерело:     ДИВЕНСВІТ

20.04.2016р. Б. / Ватикан: Антисімейне лобі користується пасивністю громадян

Антисімейне лобі користується загальною пасивністю демократичних суспільств і з великою силою нав'язує свої погляди, узурпуючи право виступати від імені натовпів, байдужих до всього, – попереджає Архиєпископ Іван Юркович, постійний спостерігач Святого Престолу при відділах ООН в Женеві. Учора він узяв участь у презентації адгортації «Amoris Laetitia» дипломатичному корпусу.

В інтерв'ю «Радіо Ватикану» він вказав на потребу відродити сучасні суспільства, щоб не дозволяли собою маніпулювати, особливо в таких важливих питаннях, як сім'я. Це також в певному сенсі роль папських дипломатів на форумі міжнародних організацій, – каже Архиєпископ Юркович.

«Існує певна група держав, західних і європейських держав, які мають великий вплив на міжнародній арені. Інші держави не мають таких можливостей. Ми, як Апостольська Столиця, не ототожнюємо себе ні з ким, а просуваємо лінію, яка є противагою  силам, які хочуть впровадити нові антропологічні категорії, які для Церкви не є прийнятними. Ми робимо це також від імені інших. Це дуже добре сприймають багато країн, які не у всьому з нами згодні, але близькі до нас, коли йдеться про концепцію антропології, традиції або природи».

Джерела:     Радіо Ватикан

Воїни Христа Царя

20.04.2016р. Б. / Школа молитви Бенедикта XVI (16)

Псалом 136 (135)

Дорогі брати і сестри,

Сьогодні я б хотів роздумати разом з вами над псалмом, який підсумовує усю історію спасіння, записану в Старому Завіті. Це величний гімн прослави, який прославляє Господа у численних, багаторазових виразах Його доброти впродовж людської історії: це псалом 136 чи 135 за греко-латинською традицією.

Цей псалом – урочиста молитва подяки, відома як «Великий Галель» – традиційно співається наприкінці юдейської пасхальної учти, і, швидше за все, його молився Ісус зі своїми учнями під час Останньої Вечері. На це вказує також анотація євангелистів: «І відспівавши, вийшли вони на Оливну гору» (пор. Мт. 26,30, Мк. 14,26). Таким чином важку дорогу Голготи освічує горизонт прослави. Увесь 136 псалом розвивається у формі літанії, яку перериває рефрен антифона: «бо милість Його вічна». Впродовж всієї композиції перераховуються чисельні Божі чуда в історії людства і Його неустанне втручання на користь Свого народу. На кожне проголошення спасенної дії Бога відповідає антифон з основним мотивом хвали.

Вічна любов Бога є любов’ю, яка відповідно до використаного гебрейського терміну, означає вірність, милосердя, доброту, ласку і ніжність, і є об’єднуючим мотивом усього псалма. Він завжди повторюється в однаковій формі, хоч зміняються конкретні прояви, парадигми Божої діяльності: творіння, визволення через Вихід, дарування землі, постійна і передбачлива допомога Господа своєму народу і усьому створінню.

Після триразової заохоти подякувати Богові, Котрий є Господом (р.1-3), Бога вихваляється як Того, хто чинить «великі дива» (р.4), першим з яких є сотворення: неба, землі, зірок (р. 5-9). Створений світ не є звичайним пейзажем, в який вписується спасительна дія Бога, але є початком тієї чудесної діяльності. Поруч із сотворінням Господь об’являється у всій своїй доброті і красі, обдарував його життям, вказуючи на прагнення добра, з якого випливає кожна наступна спасаюча дія. А в нашому псалмі, посилаючись на першу главу Книги Буття, сотворений світ підсумовується в його головних елементах, з особливим наголосом на зірках, сонці, місяці, прекрасних створіннях, які керують днем і ніччю. Немає згадки про створення людської особи, однак вона є завжди присутньою. Сонце і місяць – для неї, щоб вона могла визначати час людини, прив’язуючи його до Творця, перш за все, через визначення літургійних періодів.

Одразу після цього згадується свято Пасхи, коли від об’явлення присутності Бога в історії розпочинається велика подія спасіння з єгипетської неволі, Вихід, окреслений в найважливіших елементах: кари первородних в Єгипті, вихід з Єгипту, перехід через Червоне море, перехід пустелею аж до входу в Землю Обітовану (р.10-20). Ми перебуваємо в момент початку історії Ізраїля. Бог потужною рукою увійшов в його історію, щоб довести свій народ до свободи, через Мойсея, свого посланця, змусив фараона, об’являючись йому у всій своїй величі, і зрештою зламав опір єгиптян страшною карою смерті первородних. Таким чином Ізраїль може вийти з країни неволі із золотом тих, хто їх переслідував (пор. Вих. 12,35-36), з «піднесеною рукою» (Вих. 14,8), в знакові радості перемоги. Бог також милосердною силою діє на Червоне море. Дивлячись на Ізраїля, переляканого видом єгиптян, що його переслідували, настільки, що почав шкодувати про те, що покинув Єгипет (пор. Вих. 14,10-12), Бог, як йдеться в нашому псалмі, «Червоне море розділив надвоє… і перевів Ізраїль… і фараона з його військом затопив в Червоному морі…» (р. 13-15). Образ Червоного моря, «розділеного» на дві частини, нагадує ідею моря, як великого монстра, розділеного на дві частини і таким чином знешкодженого. Сила Господа перемагає небезпечні сили природи, а також військові сили, які кинули люди: море, яке наче стояло на шляху народу Божого, пропускає Ізраїля по суші, а потім замикається над єгиптянами, знищуючи їх. «Потужною рукою і простягнутим рам'ям» Господь (пор. Втор. 5,15; 7,19; 26,8) таким чином проявляється у всій своїй спасительній силі: несправедливий гнобитель зазнав поразки, поглинений водою, в той час, коли Народ Божий «пройшов серединою», щоб продовжувати свій шлях до свободи.

Цієї дороги стосується і наш псалом, нагадуючи коротким реченням довге паломництво Ізраїля до Землі Обітованої: «Він вів народ свій через пустелю, бо ласка Його навіки» (р. 16). Ці кілька слів містять досвід сорока років, час, вирішальний для Ізраїля, який, дозволяючи Господеві вести себе,  навчається жити вірою, в послусі і покорі Божому закону. Це були важкі роки, позначені важкістю життя в пустелі, але це були і роки щастя, довіри до Господа, синівської довіри. Це час «молодості», як його називає пророк Єремія, говорячи до Ізраїля від імені Господа, використовуючи вирази, сповнені чуйності і ностальгії: «Я згадую про любощі твого юнацтва, про любов твоїх заручин, коли ти ішла за мною у пустиню, у незасіяну землю» (Єр. 2,2). Господь, як пастир з 23 псалма, над яким ми роздумували у попередній катехезі, сорок років провадив свій народ, який виховував і полюбив, ведучи його до Землі Обітованої, долаючи опір і ворожість чужих народів, які хотіли стати йому на заваді на шляху спасіння (пор. рр. 17-20).

Виявляючи щоразу більші «великі чуда», про які згадує наш псалом, ми досягаємо моменту остаточного дару, у сповненні Божої обітниці, даної батькам: «І дав їхню землю у спадщину, бо милість його вічна. У спадщину Ізраїлеві, слузі своєму, бо милість його вічна» (рр. 21-22). Святкуючи одвічну Господню любов, згадується також дар землі, дар, який народ повинен прийняти, ніколи не привласнюючи його собі, постійно живучи в стані вдячного прийняття. Ізраїль отримує територію, на якій буде жити як в «спадщині» – цей термін загалом означає володіння майном, отриманим від когось іншого, право власності, яке в особливий спосіб покликається до батьківщини. Однією з прерогатив Бога є «давати». Вже на завершення дороги виходу, Ізраїль, котрий отримав дар, вступає так, як син до Землі, сповненої обітниці. Завершився час блукання, в наметах, життя, сповненого невпевненості. Тепер розпочався щасливий період стабільності, радості побудови домівок, насадження виноградників, життя в безпеці і мирі (пор. Втор. Від 8,7 до 13). Але це також час спокуси ідолопоклонства, втрати чистоти у відносинах з поганами, самодостатності, яка спричиняє до забуття Джерела дару. Тому псалмоспівець пригадує упокорення і ворогів, реальність смерті, в якій Господь вкотре об’являється як Спаситель: «Він згадав нас у нашім приниженні, бо милість його вічна. І визволив від наших гнобителів, бо милість його вічна» (рр. 23-24).

В цьому моменті виникає запитання: як ми можемо зробити цей псалом своєю молитвою, як можемо застосувати його до себе, до нашого молитовного життя? Важливою є структура цього псалма: на початку і в кінці є створіння. Вернімося до цього пункту: створіння як великий Божий дар, яким живемо, в якому Він виявляє свою доброту і величину. Тому пам’ять про те, що створіння є Божим даром, є спільною точкою для усіх нас. Потім слідує історія спасіння. Звичайно, ми можемо сказати, що це визволення з Єгипту, час в пустелі, вхід в Святу Землю, та й інші проблеми є дуже далекими від нас, не є нашими справами. Але ми повинні звернути увагу на основну структуру цієї молитви, яка вказує, що Ізраїль пригадує собі про доброту Господа. В цій історії є так багато долин темряви, є стільки важких переходів і смерті, але Ізраїль пригадав собі, що Бог є добрий і може витривати в цій темній долині, в цій долині смерті, оскільки пам’ятає. Він пам’ятає про доброту Господа, про Його силу, Його милосердя, яке триває вічно. А це є те, що важливо і для нас – пам’ятати про доброту Господа. Пам’ять стає силою надії. Пам’ять нам говорить: Бог існує, Бог є добрий, Його милосердя триває вічно. Таким чином пам’ять відкриває нам навіть в темноті дня, в певний період шляху до майбутнього: вона є світлом і зорею, які провадять нас. Ми також маємо пам’ять про добро, милосердну і вічну любов Бога. Історія Ізраїля є пам’яттю також для нас, як Бог об’явився, як створив свій народ. Потім Бог став людиною, одним з нас, поселився серед нас, з нами терпів і за нас помер. Залишається з нами в Таїнстві і Слові. Це історія, пам’ять про доброту Бога, який гарантує нам Свою доброту: Його любов є вічна. Потім, впродовж двох тисяч років історії Церкви завжди присутня, все нова доброта Господа. Після темного періоду нацистського і комуністичного переслідування, Бог нас визволив, показав, що Він – добрий, що Він має силу, що Його милосердя триває вічно. Так як у спільній історії, спільних діях, існує ця пам’ять про доброту Бога, вона допомагає нам, стає зорею надії, так само кожен має свою історію спасіння, і ми повинні реально цінувати цю історію, завжди пам’ятати про великі діла, які відбулись і в моєму житті, щоб ми вірили: Його милосердя триває вічно. Якщо сьогодні я переживаю темну ніч, то завтра Бог мене визволить, бо Його ласка триває вічно.

Повернімося до псалма, який завершується закликом до поклоніння: «Дякуйте Богові, небеса, бо Його ласка навіки». Господь є добрим і турботливим Отцем, Котрий обдаровує своїх дітей спадщиною і усім дає поживу, щоб могли жити. Бог, Котрий сотворив небо і землю, великі небесні світила, Котрий входить в історію людей, щоб принести спасіння усім своїм дітям, є Богом, Котрий сповнює увесь всесвіт своєю обітницею добра, дбаючи про життя і обдаровуючи хлібом. Невидима сила Творця і Господа, оспівана у псалмі, проявляється і в маленькому хлібі, який Він нам дає і дозволяє жити. Цей хліб насущний символізує і синтезує любов Бога як Отця, і відкриває нас на новозавітнє сповнення в цьому Хлібі життя», Євхаристії, який супроводжує нас в нашому житті віри, очікуючи на остаточну радість месіанського бенкету в небі.

Брати і сестри, поклоніння і благословення псалма 136[135] дозволило нам відстежити найважливіші етапи історії спасіння, сягаючи пасхальної таємниці, в якій спасенна дія Бога осягає своєї кульмінаційної точки. Із вдячною радістю святкуємо Творця, Спасителя і вірного Отця, Котрий «так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірить в Нього, не загинув, але мав життя вічне» (Ів. 3,16). Коли сповнились часи, Божий Син став людиною, щоб віддати своє життя для спасіння кожного з нас, і дає себе як хліб в євхаристійній таємниці, щоб ми могли увійти в Його союз, відповідно до якого ми стаємо Його дітьми. Так далеко сягає милосердна доброта Бога і височина Його «вічної любові».

Я хотів би завершити цю катехезу словами Св. Івана з його першого послання, які повинні завжди бути присутніми в нашій молитві: «Дивіться, яку велику любов дарував нам Отець, щоб ми дітьми Божими звалися. Ми і є ними» (1 Ів. 3,1).

BENEDICT XVI
Загальна аудієнція
Площа Св. Петра
Середа, 19 жовтня 2011

Джерело:    Воїни Христа Царя

19.04.2016р. Б. / Пророцтво Папи Бенедикта ХVI про майбутнє Церкви

Після сьогоднішньої кризи Церкви, завтра з’явиться Церква, Яка багато втратила. Вона буде маленька і змушена буде почати з початку, більш-менш з початку. Вона більше не зможе жити у багатьох будівлях, які збудувала в часі свого процвітання. Як буде зменшуватись кількість Її вірних. Пропорційно зменшуватиметься її суспільний вплив. На відміну від минулих часів на Неї дивитимуться більше, як на добровільне товариство, куди люди свідомо належать рішенням своєї волі.

Перед Нею, як перед малим товариством будуть поставлені більші вимоги, Її ж членами. Нема сумніву, що у Ній з’являться нові служби, а священиками ставатимуть вибрані християни, які матимуть і світську роботу. У багатьох малих спільнотах, а також у певних суспільних групах з’явиться саме такий спосіб душпастирювання. Але паралельно існуватимуть і священики повністю присвячені своєму служінню, оскільки таке служіння буде потрібним в майбутньому, як і тепер.

Та попри ці зміни, Церкви знову віднайде своє прибіжище в тому, що завжди було в її осерді: у вірі в Троєдиного Бога, в Ісуса Христа Сина Божого, який став людиною, у присутність Духа, аж до кінця часів. У вірі й молитві Вона знову віднайде Своє правдиве осердя і відчує Святі Таїнства (сакраменти), як Богопочитання, а не предмет літургійного вчення.

Церква стане ще більш духовною, не заграючи уже ні з лівими, ні з правими політичними партіями. Це буде тяжкий час для Церкви, бо процес християнізації і катехизації вимагатиме колосальної енергії. Це Її зробить вбогою і стане причиною того, що Церква стане Церквою покірних.

Цей процес буде болючим і тому, що доведеться відмовитись від церковної закритості й помпезного самовдоволення. Це буде довгий і тяжкий процес онови, подібний до відходу від ложного прогресивізму на передодні Французької революції – коли єпископа вважався розумним, якщо він насміхався з догм і навіть сумнівався у існуванні Бога – до онови ХІХ століття.

Але коли цей процес стане частиною історії, величезна сила потече з одухотвореної і спрощеної Церкви.

У повністю розплановоному світі, особливо чоловіки відчуватимуть свою повну самотність. А якщо вони втратять зв’язок з Богом, то відчують і весь жах своєї біди. Тоді відкриється, що мале стадо вірних, щось абсолютно нове у цьому світі. Тоді його - стадо, відкриють, як надію, яка адресована саме їм, як відповідь, яку вони завжди шукали в глибині свого єства.

Мені здається, що церква тільки-тільки почала входити в кризу. Правдива криза ще навіть не почалася. Мусимо брати до уваги, що відбуватимуться неймовірні повороти.  Але я переконаний – наприкінці залишиться Церква віри, а не Церква політичного культу. Вона, можливо, перестане бути домінантною силою у багатьох суспільствах, але за те Вона насолоджуватиметься новим свіжим розквітом і буде розпізнана як батьківській дім людини, де вона зможе знайти життя після смерті. 

Джерела:    Bitno.net

Воїни Христа Царя

18.04.2016р. Б. / Кардинал Шенборн: «Amoris Laetitia» повинна тлумачитись тільки в контексті «Familiaris consortio» Івана Павла ІІ

В часі своєї прес-конференції Віденський Архиєпископ кардинал Кріштоф Шенборн заявив, що постсинодальна апостольська адгортація Папи Франциска «Amoris Laetitia» повинна тлумачитись виключно через призму й контекст «Familiaris consortio»  св. Папи Івана Павла ІІ. Тобто, кардинал Шенборн, фактично ствердив, що «Amoris Laetitia» не вноссить нічого нового у Вчення Католицької Церкви, як це уже біло протлумачено деякими експертами. Повідомляє pro-life портал «LifeSite».

Цим самим кардинал Шенбор заперечив, що начебто у апостольській адгортації «Amoris Laetitia» Папа Франциск дозволив допускати до Причастя осіб, які розлучилися і живуть в повторному цивільному «шлюбі». Адже у «Familiaris consortio» св. Іван Павло ІІ чітко ствердив, що не можна таких осіб допускати до Причастя. 

Джерело:    Воїни Христа Царя

16.04.2016р. Б. / «Важливо не знеохотитися в нашій борні, бо те, проти чого ми боремося, - прояви нечистого духа», - із Великоднього послання Глави УГКЦ

Уже третій рік ми зустрічаємо Христову Пасху в контексті нового для українського народу хресного ходу - війни і знущання з боку сил зла. Однак цей день щоразу оновлює нас у радості й надії Божих дітей, упевнених у Господній перемозі над диявольськими підступами, брехнею і злобою.

Йдеться у Великодньому посланні Глави Церкви Блаженнішого Святослава.

Блаженніший Святослав, наголосив, що говорити про Ісуса Христа на хресті розп’ятого, тепер стало так само проблематично, як і в часи ранніх християн. Та в кожному поколінні знаходяться ті, що «бачать Божі шляхи, ті, що вміють бути тихими Божими агнцями історії свого народу, ті, що наслідують Божу покору, лагідність і дух жертви, ті, що усвідомлюють - що хрести й терпіння не тільки минають, але що без них немає воскресіння». Такими  є ті,  хто зараз жертвує своїм життям за нашу свободу і незалежність. «У воскреслому Ісусі, нашому невинному Агнцеві, відкривається нам пасхальна цінність їхньої чистої жертви, що виводить нас з дому неволі,  - відкривається нам зміст терпіння всієї України на зорі нового тисячоліття.», - додає автор послання.

Далі Предстоятель УГКЦ підбадьорює: «Важливо не дати себе ні звести, ні знеохотити в нашій борні, бо те, проти чого ми боремося, - прояви нечистого духа, який трясеться, валиться на землю, піниться і качається, бо знає, що в крові пасхального непорочного Агнця настав йому кінець».

«Воскреслий Господь кличе нас до досконалості. Утім, джерелом усякої досконалості є лише Він сам - наш Спаситель, який робить довершеним та справді цінним і тривким плід нашого зусилля. Коли нам ще далеко до досконалості, коли наша держава ще не є такою, про яку ми мріємо, не сміймо відмовитися від нашого зусилля - будувати, жити і змагатися за Бога і Україну, бо Христос - наша Пасха!», - вітає із святом Воскресіння ГНІХ Глав УГКЦ.

Джерело:   Департамент інформації УГКЦ

14.04.2016р. Б. / Особливе життя особливої людини

У Бресті серед вірних парафії святих апостолів Петра і Андрія Греко-Католицької Церкви є Сергій Якімук, який не тільки регулярно відвідує богослужіння, а й прислуговує біля вівтаря під час Літургії. Настоятель парафії о. Ігор Кондратьєв називає його найвідповідальнішим з парафіян.

Двадцять років тому, коли брестські віруючі почали відроджувати релігійне життя і створювати парафію, Сергій Якімук подружився зі священиком о. Андрієм Кротом, який сьогодні служить в Гродно, а тоді був просто студентом. Сергій допомагав о. Андрію будувати душпастирський центр, почав відвідувати богослужіння, виконувати нескладні літургійні дії - тримати свічки, роздавати освячений хліб.

Редактор газети «Царква» Ігор Барановський розповідає, що відносини між Сергієм Якімуком, який має синдром Дауна, і парафіянами розвивалися «у руслі взаємовигідної співпраці, - на прикладі Сергія віруючі навчалися з терпінням ставитися до «інших» людей, а Сергій у їхньому оточенні почав чіткіше вимовляти слова і розгорнуто висловлювати думки».

«Хочеться вірити, що йому допоміг Святий Дух, що це таке чудо, але, цілком можливо, що він просто увійшов в те оточення, де його прийняли, де його полюбили, а він полюбив у відповідь», - додає о. Ігор Кондратьєв.

46-річний Сергій живе з матір'ю 1932 року народження, вести домашнє господарство допомагає старша сестра.

Кілька років тому мати влаштувала Сергія в територіальний центр соціального обслуговування населення, куди він досі ходить щодня, називаючи своє заняття «роботою». Раніше в Центрі реалізовувалася спонсорська програма, в рамках якої людям з інвалідністю, зайнятим в робочих майстернях, платили невелику зарплату. Зараз програма закінчилася, але інваліди все одно «працюють»: шиють, малюють, «те, що в дитячому садку», - уточнює мати Сергія.

Джерело:    Воїни Христа Царя

13.04.2016р. Б. / Прихований окультизм. Як він впливає на тебе та на твою дитину?

Вже у 10-ий раз навчально-виховний комплекс «Нарнія» в Одесі (що існує від 2006 року, єдина римо-католицька школа в Україні), організувала семінар під назвою «Виховувати по-християнськи», який відбувся 8 квітня 2016 року при школі. Як кожного року ціль семінару – зосередити увагу, передусім педагогів та батьків, на питанні: «Як сьогодні бути християнським вихователем?».

Семінар намагається відповісти на актуальні проблеми, пов’язанні з процесом  формуванням молодої особистості. Цього року була звернена увага на проблему окультизму.

Чому християнин не повинен займатися йогою? Наскільки гомеопатичні ліки несуть в собі духовну загрозу? Які ігри, книжки і фільми можемо назвати окультистичними? Чому заняття з айкідо – це токсична загроза для душі? Які капкани приготував злий дух в інтернеті та в комп’ютерних іграх? Чому краще не читати «Гаррі Потера»?

На ці та інші питання пробували відповісти доповідачі, представники як Католицької, так і Православної Церкви, а також публіцист з Польщі, лікар та вчитель.

Не один рік почесний патронат над семінаром здійснює Генеральне Консульство  Республіки Польща в Одесі. У вступному слові Генеральний Консул пан Даріуш Шевчик наголосив, що без здорової духовності не буде здорового українського народу.

Греко-католицькі священики - о. Ігор Тарас і о. д-р. Володимир Ждан представили біблійну генезу сатанізму, а також окультичні мотиви в комп’ютерних іграх і фільмах для дітей. Отці наголосили, як окультичні речі та символи маскуються, щоб приховатися, а ми це використовуємо як захист. Тільки від кого? Червона нитка, оберіг, шпильки, ляльки- мотанки, п’ятикутна зірка, покемони, Монстер Хай і т. ін.

Православний священик о. Ілля Тетерько звернув увагу на те, що більшість віруючих парафіян підходять до молитви, до таїнств, ікон, реліквій і т. д. як до магічних речей, забуваючи, що вони допомагають лише міццю самого Бога.

Сестра монахиня, а одночасно і лікар-хірург Світлана Гумінська (Гоноратка) підкреслила небезпеки, пов’язані з нетрадиційною медициною, особливо з гомеопатією, а пан Роберт Текєлі (авторитет  в Польщі у справах духовних загроз, експерт з явищ маніпуляцій особистістю) показував присутність окультизму в деяких явищах сучасної культури: «Є дві дороги пізнання світу: розум і віра. Поп-культура представляє зло, як щось добре. Чому  найчастіше діти потрапляють в тенета зла? Через цікавість та відкритість. За ворожінням та гаданням стоїть сам демон, а всі, хто займаються ворожінням, – це продавці фальшивої надії, брехні. Щоб не піддатися впливу злого, ми маємо жити у глибокому союзі з Богом. Ми можемо йти вперед, коли в одній руці маємо віру, а в другій науку».

В Україні вся окультична «промисловість» щороку заробляє десятки міліонів доларів і далі розвивається. Гороскопи, ворожки, ясновидці та десятки різновидів йоги появляються, як гриби після дощу. Однак, як говорить вже сама назва семінару, небезпека «укрита» в деяких випадках самої культури. Іноді це спорт, медицина, наука або просто звичайні ігри. Дана тема дуже актуальна, тому потрібно надалі її пізнавати, щоб не попасти в її капкани.

Дякуємо всім організаторам за таку насичену та цікаву програму. Нехай Господь береже усіх нас від усякого зла.

Джерела:     Католицький Медіа-Центр

Воїни Христа Царя

12.04.2016р. Б. / Чи варто християнам займатися йогою?

Наскільки корисно і безпечно займатися йогою, якщо це, на перший погляд, всього лише невинні фізичні вправи? Про це та інше розповів о. Микола Лучко на одній із міжконфесійних зустрічей, ініційованих сайтом “Духовна Велич Львова

Йога абсолютно сконцентрована на людській особі, стосунки тут не відіграють важливої ролі. Це комплексні практики самовдосконалення, відкриття божественного в собі та пошуку гармонії. Християнство ж – релігія любові, яка виникає із живих стосунків і основну ціль вбачає у єднанні з Богом.

Практики йоги за своєю суттю є окультними. 80-90 % людей, поневолених злим духом, практикували до того східні медитативні техніки.

Різноманітні постави йоги під час фізичних вправ – поза собаки, лотоса тощо – повертають людину у світ первісних міфологічних уявлень, при цьому применшуючи гідність її як Божої дитини.

Мантри, які використовують під час медитацій та занять йогою, часто є повторюванням-прикликанням імені богів, а це пряме порушення першої заповіді.

Медитація у християнстві має цілком інше значення, ніж, до прикладу, в йозі. Християнська медитація відкрита до буття і спілкування з Богом, вона спрямована на любов, яка виникає із стосунків. Східна медитація нівелює значення міжособистісних стосунків, вважаючи їх джерелом зла.

Навіть у тому випадку, коли йогою починають займатись виключно як комплексом фізичних вправ, рано чи пізно приходить момент глибшого зацікавлення філософськими аспектами, техніками дихання, харчування та інше.

Практикуючий християнин, коли починає займатись йогою, рано чи пізно помітить своє відчуження від Ісуса – і це головна пересторога. Іноді такі моменти віддалення служать для якісно нових стосунків із Богом, але це занадто небезпечний шлях.

У християнстві ані положення тіла, ані їжа не можуть мати настільки глобального значення, як у східних практиках, зокрема в йозі. Мені не суттєво, в якому положенні тіла я розмовляю з тим, кого люблю. Бо головне – люблю.

Вегетеріанство – це свідомий вибір кожного. Якщо мені так легше і простіше бути з Богом, то я обираю собі такий спосіб харчування, але якщо м’ясо не віддаляє мене від Бога, то немає в цьому суттєвих проблем.

Йога як фізичний комплекc насправді має безліч альтернатив: біг, плавання, ходьба, різні види спорту – все це дає чудовий заряд енергії для тіла.

Для християнина єдиним учителем і джерелом мудрості є Христос. Його вчення і знання абсолютно достатньо для повноцінного духовного розвитку, бо саме Ісус – найвищий авторитет та істина. Якщо людина починає шукати збагачення чи розвитку, до прикладу, у йозі, то їй варто переглянути свої християнські духовні практики – що не так, чому вони не діють?

Автор: Тетяна Трачук

Джерела:   dyvensvit.org

Воїни Христа Царя

10.04.2016р. Б. / Священики УГКЦ взяли участь у навчанні про екзорцизм

4 - 9 квітня 2016 року священики УГКЦ о. Ігор Стус та о. Михайло Бойко з Української папської колегії Святого Йосафата, а також о. Даниїл Дербаль, ЧСВВ, та о. Сергій Знак, пасторальний координатор для українців в Іспанії, брали участь у курсі про «Екзорцизм та молитву визволення», який організувала Міжнародна асоціація екзорцистів.

Міжнародні курси екзорцизму і молитви визволення відбулися у Папському університеті Цариці Апостолів у Римі. У цьому курсі узяли участь представники з усіх континентів. Під час цих курсів були розглянуті різні питання щодо людей, які є опановані злим духом, а також тих, які потребують молитовної підтримки через молитви визволення. Учасники ознайомилися з такими темами: Екзорцизм і Святе Письмо, Психологічний аспект опанованої людини, Окультизм і магія у різних не християнських релігіях світу, Святі отці і навчання Церкви. 

Також протягом цього короткого навчання було ділення екзорцистів, які постійно зустрічаються з проблемами людей, які потребують особливої молитовної уваги.

«Диявол – це реальність, а не міф, не видумка, і ця реальність веде боротьбу проти Церкви і людей. Ми повинні завжди бути уважні, щоб не піддатися на його "солодкий" намір допомогти нам» – сказав до присутніх кардинал Мауро П'яченца, префект Трибуналу Апостольської пенітенціарії.

Роман Демуш для Департаменту інформації УГКЦ

09.04.2016р. Б. / Повага до людського життя. Діяльність Асоціації лікарів-католиків в Україні

Було б добре, щоб усі були здорові. Але що це – правдиве здоров’я? Чи можливо, щоб взагалі було життя без тілесних і психічних проблем? До чого стремить людина? Чи не обманює себе? На багато питань ми самостійно не можемо відповісти. Святе Письмо проливає світло на ці питання, а Церква Христова намагається дати людині правдиву відповідь і надію. 

Важливу роль відіграє у цих питаннях лікар – особа, до якої звертаємося, коли перед нами постають проблеми із здоров’ям. Більше 50 років тому в Європі було створене об’єднання лікарів, які світло Христового Євангелія бажають відкрити людям, а у професійній діяльності хочуть діяти відповідно до морально-етичного вчення святої Церкви: Федерація Асоціацій лікарів-католиків Європи (FEAMC – Federation europeenne des associations medicales catholiques). Від 2000 року подібна асоціація створена в Україні, вона стала членом європейської (FEAMC) та всесвітньої (FIAMC) Федерацій Асоціацій лікарів-католиків. Католицька Церква протягом останніх десятиліть створила дуже чітку моральну доктрину з питань біоетики та новітніх біотехнологій, які застосовуються в медицині, і лікарі, які вірять в Бога, бажають жити згідно власного сумління, цю доктрину впроваджують у життя і практику.

У п’ятницю, 26 лютого 2016 року в конференц-залі стоматологічного факультету Львівського Національного медичного університету ім. Данила Галицького відбулась урочиста Академія та Науково-практична конференція «Повага до людського життя. Діяльність Асоціації лікарів-католиків», присвячену 15-літтю цієї Асоціації в Україні. Академія розпочалась вполудне Службою Божою у лікарняному храмі святих безсрібників Косми і Дам’яна у Львові. Літургію очолив о. Корнилій Яремак, ЧСВВ, духовний асистент АЛК, а співслужили о. Ігор Бойко, ректор львівської Духовної семінарії Святого Духа, член папської Академії життя, та о. Володимир Ольшанецький, настоятель храму Всіх святих українського народу у Львові. Сердечна подяка настоятелю храму о. Володимиру Мощичу, голові Львівської архиєпархіяльної комісії у справах душпастирства охорони здоров’я.

Опісля учасники конференції перейшли до ЛНМУ ім. Д. Галицького. На початку праці з вітальним словом до учасників звернувся владика Ігор Возьняк, ЧНІ, митрополит та архиєпископ Львівський. Він подякував зібраним лікарям, заохотив їх до відповідальної праці та духовного життя, а президенту Асоціації вручав відзнаку з нагоди ювілею з дня народження та багаторічної плідної праці для добра Церкви і народу. Учасників Асоціації через послання чи повноважних представників привітали блаженніший Святослав, Верховний архиєпископ Києво-Галицький, глава УГКЦ, монсеньйор Мечислав Мокшицький, львівський архиєпископ та Голова Конференції єпископів Римсько-Католицької Церкви України, п. Франсуа Блен, голова Європейської Федерації Асоціацій лікарів-католиків, Андрій Садовий, міський голова Львова, Наталя Жигайло, голова Асоціації викладачів-католиків в Україні.

З програмною доповіддю «Серця, відкриті для Бога і людей. Становлення та діяльність Асоціації лікарів-католиків в Україні — ретроспективний перегляд» виступив Іван Луць, PhD, член Папської академії життя, Президент Асоціації лікарів-католиків. У ній він означив історію створення та становлення Асоціації, виклав основні засади діяльності та статутні положення, а також окреслив перспективи розвитку. У продовженні праці конференції з доповідями виступили: Ірина Шеремета, лікар-нефролог Львівської ОКЛ, випускниця сертифікатної програми з біоетики «На службі охорони життя» при УКУ — «Життя як дар Бога»; с. Юстина Ольга Голубець, ССНДМ, викладач з біоетики ЛНМУ ім. Данила Галицького — «Значення захисту життя людини»; Галина Шипка, Президент благодійного фонду «Призначення» ім. Юрія Липи, зав. офтальмологічним відділенням Новояворівської РЛ №1 — «Юрій Липа — взірець виконаного призначення»; Роман Дутка, зав. кафедри пропедевтики внутрішньої медицини №1 ЛНМУ ім. Данила Галицького, д.м.н., засл. лік. України, проф. — «Визначення поняття здоров’я та хвороби»; Мар’яна Тенета, акушер-гінеколог, у співпраці з Надією Гельнер, к.м.н., зав. медико-генетичною консультацією медико-генетичного центру ДУ «Інститут спадкової патології НАМН України» — «Нові репродуктивні технології в Україні»; Зореслава Городенчук, к.м.н., лікар гінеколог, FCP (інструктор із крейгтонського методу), NFPMC (медичний консультант із природного планування сім’ї) — «Напротехнологія в сучасному лікуванні гінекологічних та репродуктивних розладів: український досвід перших 5 років»; Марта Ференц, лікар-гінеколог Львівського обласного центру репродуктивного здоров’я населення — «Український досвід у соціальній підтримці молодих матерів»; Сергій Бабляк, лікар-кардіолог кардіохірургічного відділення Львівської обласної клінічної лікарні – «Проблема безробіття та вимушеної міграції в Україні і можливості Церкви у її подоланні»; Тетяна Роговська, лікар-офтальмолог комунальної другої міської поліклініки, випускниця сертифікатної програми з біоетики «На службі охорони життя» при УКУ — «Апостоли Божої Любові — аспекти духовної діяльності асоціації лікарів католиків»; о. Корнилій Яремак, ЧСВВ, духовний асистент Асоціації лікарів-католиків — «Нехай світить перед людьми ваше світло (Мт.5,16). Досвід духовного проводу Асоціації лікарів-католиків».

Сердечно дякуємо всім організаторам та учасникам конференції, а особливо ректорату Львівського Національного медичного університету ім. Данила Галицького в особі ректора Бориса Зіменковського, проректора Мечислава Гжегоцького за надану можливість проведення урочистої Академії та Науково-практичної конференції.

Повідомив: о. Корнилій Віктор Яремак

Джерела:   zdorovia.ugcc.org.ua

Воїни Христа Царя