ЗАХИСТИМО МАЙБУТНЄ УКРАЇНИ!



ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ!

***

ЗАХИСТИМО МАЙБУТНЄ УКРАЇНИ!

На цьому блозі викладатиметься інформація та інші матеріали для ВСІХ людей, бажаючих взяти участь у безстроковій АКЦІЇ "ЗАХИСТУ ЖИТТЯ"...

Слава Ісусу Христу!

Любі, у Христі Ісусі, брати й сестри, щановні відвідувачі моїх приватних блогів, новий блог, присвячений для поширення у мережі вкрай необхідної інформації про ЗАХИСТ та ЗБЕРЕЖЕННЯ ЖИТТЯ, усім, ще ненародженим дітям, але повноправним особам української нації, даним нам у дар від Небесного Отця...

ЗАКЛИКАЮ ВАС брати активну участь у позатерміновій акції - ЗАХИСТИМО МАЙБУТНЄ УКРАЇНИ!

З повагою, сл.Б. Леонід.

«Шлях» (тт.657-851)


"Шлях" Святий Хосемарія Ескріва де Балаґер
(тт.492-656)

РАДІСТЬ

657. Справжня чеснота – не сумна й осоружна, а привітливо радісна.

658. Коли справи наші йдуть задовільно, то радіймо, благословляючи Бога, що дозволяє нам зростати. Коли ж справи йдуть погано, то радіймо та благословім Бога, що дає нам змогу відчути солодкий тягар Його Хреста.

659. Радість, що її ти повинен відчувати, – не та, яку можна назвати фізіологічною, не радість здорової тварини, а інша, надприродна; її знає той, хто віддає все та віддається самий у сповнені любов'ю руки Бога Отця.

660. Як ти апостол, то не розпачай ніколи. Неподоланих трудностей для тебе нема.
        Чому ж сумуєш?

661. Лице захмарене, в поведінці різкість, ціла постать недоладна, а вираз відштовхуючий – чи це так ти зібрався підбадьорювати інших іти слідами Христа?

662. У тебе безрадісність? Подумай хвилину: між Богом та мною злягла якась тінь. З правила вгадаєш.

663. Просиш мене поради, як зільнятися від суму. Подам тобі рецепт, що походить із достойної руки – від апостола Якова:
        «Чи страждає хто з вас? Нехай молиться!»
        Ось і ти попробуй!

664. Не сумуй. Хай твій погляд на справи буде більше... «наш», більше християнський.

665. Хочу, щоб ти був завжди радісний, бо радість – це невід'ємна частина твого шляху.
        Проси тієї самої надприродної радости для всіх.

666. «Хай тішиться серце, шукаючи Господа».
        Це тобі світло в пошуках за причинами твого смутку.


ІНШІ ЧЕСНОТИ

667. Дії Віри, Надії й Любови – це клапани, що дають вихід полум'ю душ, живучих Божим життям.

668. Чини все з повною безкорисливістю, з самої тільки любови, так наче б не існували ні нагороди, ні кари. Проте вирощуй у серці світлу надію на нагороду небесну.

669. Це добре, що служиш Богу, як син – без винагороди, щедро... І не турбуйся тим, що інколи тебе навіщає думка про нагороду.

670. Мовить Ісус: «І кожен, хто за Ймення Моє кине дім, чи братів, чи сестер, або батька, чи матір, чи діти, чи землі, – той багатократно одержить та успадкує життя вічне».
        Попробуй знайти будь-кого на землі, хто платить із такою щедротою!

671. Ісус мовчазний... «Ісус же мовчав». Для чого ж говориш ти – чи шукаєш утішення, чи оправдання?
        Мовчи. Шукай радости у зневазі: і так тобі дістанеться її менше, ніж заслуговуєш.
        А чи, бува, ти можеш спитати: «Яке ж зло я зробив»?

672. Коли з радістю та мовчазно переносиш несправедливість, то це певний знак, що ти людина Божа.

673. Знаменито відповів отой достойний чоловік одному юнакові, що нарікав на зазнану несправедливість:
        «Тобі це болить?» – сказав він, – «Значить, у тебе не було хотіння бути добрим».

674. Ніколи не висловлюй свого погляду, коли тебе його не просять; навіть як уважаєш, що цей погляд зовсім слушний.

675. Маєш слушність, – цей чоловік був грішний. Та хай твоє уявлення про нього не буде надто непорушне. Поглиблюй любов ближнього й не забувай, що тоді як він ще може стати новим Августином, ти так і залишишся людиною дуже недалекою, пересічною.

676. Всі справи світу цього – це земля, і не більше. Скинь їх усіх на купу, постав на них ноги, і скоротиться тобі віддаль до неба.

677. Золото, срібло, дорогоцінності – марнота й купи гною. Розкоші, потурання змислам та апетитам – наче скотина, наче віл, наче свиня, наче півень, наче бик.
        Почесті, відзначення, титули – нісенітниця, надута пиха, брехня, ніщо.

678. Своєї любови тут, унизу, не депонуй. Себелюбна це любов... Ті, кого ти любиш, зі страхом та огидою відсахнуться від тебе за кілька годин після того, як тебе покличе у свою присутність Бог. Тільки перетриває ця інша любов.

679. Обжирство – препоганий порок. Чи не робиться тобі трохи смішно, а трохи гидко, коли споглядаєш, як ті статечні панове засідають навколо столу – та такі врочисті, як у час виконування якогось ритуалу – і напихають пельки жиром, наче б у тому полягав весь змисл їхнього життя?

680. За столом не говори про їду. Це звичай простацький. Говори про душу, свідомість, – про щось шляхетне. Таким способом цю життєву потребу піднесеш на вищий ступінь.

681. Кожен раз, як підносишся з-за столу, не вчинивши принаймні невеличкого умертвлення, ти ведешся, як поганин.

682. У тебе ввійшло у звичку їсти більше, ніж треба. От і ця перенасиченість не тільки що часто спричиняє тобі нестравність та погане фізичне самопочуття, але також робить тебе нездатним сприймати надприродні блага та притуплює свідомість.
        Стриманість – це чудова чеснота, навіть для життя на землі.

683. Кажеш, що ти християнський лицар... Що ж, лицарю мій, мені і справді доводиться бпчити, як цілуєш ікони, як шамкаєш молитву, як обурюєшся на тих, хто підносить голос проти Божої Церкви, а навіть як причащаєшся...
        Проте не доводилося спостерігати, як приносиш жертву, чи як відхиляєшся від деяких розмов, що їх м'яко можна б назвати мирськими; не доводилося бачити твоєї великодушности у відношенні нижче поставленої сіроми, ні в відношенні Христової Церкви! Не бачив я у тебе терпцю та зрозуміння до слабостей брата, не бачив, як трощиш, для загального добра, власну пиху, ні як рвеш тісні пута себелюбства. І багато дечого іншого бачити в тебе мені не доводилося...
        Отож воно і є: дещо бачити доводилося, а багато дечого не доводилося. А ти ще кажеш, що ти християнський лицар. Яке ж недосконале, куце твоє уявлення про Христа!

684. Твої таланти, твоя чарівність, твої високі якості, ніби, пропадають даремно. Ніби, інші не дають тобі ними покористуватися. Ти докладно продумай те, що сказав один духовний автор: «Кадило, принесене в жертву Богу, не пропадає. Знівечення твоїх талантів Богу миліше, ніж їх даремне застосування».


ВИПРОБУВАННЯ

685. Шквал переслідувань корисний. Яких збитків він завдає? Не втрачається ще раз того, що вже і так пропало. Такого вітру й такого урагану нема, що міг би вирвати дерево Церкви з коренем. Дерево стоїть твердо, а летить із нього тільки суховіття. Нема за чим жалувати.

686. Це правда, що чоловік той поступив супроти тебе погано. Проте, чи не поступив ти супроти Бога ще гірше?

687. Де тільки ступила стопа Твоя, Ісусе, там не лишилася ні одна душа байдужою. – Або Тебе люблять, або ненавидять.
        Коли який муж-апостол, той другий Христос, іде Твоїми слідами, то як мені дивуватися, що й за ним піднімається пошум осуду чи одобрення.

688. От іще раз те саме. Скільки вже говорили й писали: за і проти, в вірі добрій та менше добрій; скільки замовчували та закидали наклепами, скільки співали гімнів захоплення. Впопад і невпопад...
        Який ти ще... нерозумний! Раз ти, впевнено й просто йдеш до твоєї мети, то яке твоє діло до того, що свище вітер чи цвіркають сверщі, чути ричання, рохкання, а чи іржання?
        Зрештою, це неуникненне. Не поривайся решетом висушити криницю.

689. Люди дали волю язикам, і ти зазнав зневаг. Тим більших, що неочікуваних.
        Реагуючи надприродним способом, ти повинен не то пробачити, а й просити пробачення; та повинен покористуватися досвідом, щоб звільнитися від земних справ.

690. Як настане час терпіння, зневажання та розпинання, ти подумай: це ще дрібниця в порівнянні з тим, на що я собі заслужив.

691. Великі твої випробування? Непосильні труднощі? Ти поволі, слово по слові, мов ось цю мужню та сувору молитву:
        «Хай діється, хай станеться найсправедливіша Воля Божа, і хай вона величається та славиться понад усі справи повіки. Амінь, Амінь».
        Впевняю тебе, що осягнеш спокій.

692. Життя наше тут – це лиш короткий сон. Ти ж у цьому житті зазнаєш терпінь... Радій, бо любов Бога-Отця до тебе безмежна і, як не чинитимеш перешкод, Він тобі зішле радісне пробудження від дочасного кошмару.

693. Тобі болить, що за віддані послуги ти не отримав навіть подяки. тож маю до тебе два питання: поперше, чи така вже глибока твоя вдячність Ісусові Христові? А подруге, чи ти віддав твої послуги іншим в надії на вдячність на землі?

694. Не бачу причин, чому ти мав би лякатися. Адже вороги Христові ніколи не відзначалися великою розсудливістю.
        Скласти зброю та визнати божество Ісуса вони повинні були зараз по воскресінні Лазаря. Коли ж ні: вони вирішили вбити Того, Хто життя подає.
        Те, що діялося вчора, діється й сьогодні.

695. В годину внутрішньої боротьби та суперечностей, коли твій шлях завалять каменюками навіть і ті «добрі», піднеси своє апостольське серце, слухай слів про зерно гірчиці та про дріжджі, й проси Його: «Виясни мені притчу цюю».
        І ти відчуєш радість, очима душі споглядаючи на перемогу майбутню: побачиш птахів небесних, шукаючих захисту в твоєму апостольському служінні, і побачиш вирослим всеньке твоє тісто.

696. Сприймаючи своє випробування з серцем завмерлим із переляку, ти втрачаєш радість та спокій, а водночас наражуєшся на небезпеку не витягнути духовних користей із випробування.

697. Події публічного життя загнали тебе в добровільне відокремлення, що за своїм режимом, можливо, суворіше за тюрму. Твоя особовість зазнала повного затьміння.
        Поля дії не знаходиш. Навколо – стіни себелюбства, цікавости, незрозуміння та шушукання. – І що з того? Чи ти забув про свою вольну волю та свою силу Божої дитини? Факт, що рослина позбавлена листя і квіття (зовнішня дія), ще не виключає розмножування та дії коріння (внутрішнє життя).
        Ти працюй. Справи ще візьмуть інший поворот. Твоя праця ще видасть плоди, і то більш обильні, ніж досі.

698. Тебе лають? Не йди за голосом твоєї гордости й не обурюйся. Ліпше думай: які вони, все таки, уважливі, не випоминаючи мені стільки всього іншого!

699. Хрест, праця, випробування – це те, що тебе чекає, як довго живеш. Цим самим шляхом ішов і Христос, і нема чого учневі виноситися понад Учителя.

700. Ти і справді витримуєш сильний натиск іззовні, і це тебе частинно оправдує. Проте ці зовнішні сили – ти тільки приглянься уважливіше! – знаходять спільника також всередині тебе самого, й для цього оправдання вже нема.

701. Чи з уст Учителя не чув ти притчі про виноград та лозу? Тобі на потіху, Він до тебе ставить вимоги, бо належиш до лози, яка дає плоди... Тебе Він і підрізує, щоб збільшити врожайність.
        Звичайно, це підрізування та підрівнювання боляче. Зате які пишні плоди та яка зрілість у чинах пізніше!

702. Ти неспокійний. Але хоч що сталося б у твоєму внутрішньому житті чи в оточенні, ніколи не забувай, що значення подій чи осіб дуже відносне. Заспокійся. Відчекай якийсь час. Пізніше, споглядаючи на події та людей іздалека, ти набудеш певну перспективу та уложтш справи, кожну на своє місце, в залежності від справжньої величини.
        Діючи таким способом, ти будеш справедливіший та заощадиш собі багато турбот.

703. Погано проведена ніч у поганій гостинниці. Такими словами, кажуть, визначила св. Тереса життя земне. Влучне порівння, правда?

704. В час відвідин славетного манастиря одна чужинецька прочанка, глибоко вражена суворістю будівлі, сказала: «Тверде життя провадите ви тут, правда?» На те чернець тільки посміхнувся вдоволено: «Як самі собі постелили, так і спимо».
       Те, що з задоволенням зачув я від святого ченця, переповідаю тобі оце з жалем. Бо ж ти мені нарікаєш, що почуваєшся нещасливим.

705. Фізичний занепад. Ти, вичерпаний. Тож відпочинь. Припини зовнішню діяльність. Порадься лікаря. Будь слухняний, і не турбуйся.
       Сили твої незабаром відновляться і, якщо збережеш вірність, ти вдосконалиш своє апостольське служіння.


ВНУТРІШНЯ БОРОТЬБА

707. Не хвилюйся, коли, спостерігаючи чудеса надприродного світу, чуєш інший голос, інтимний та проникливий, голос старої людини.
       Це «тлінне тіло» вимагає відновлення втрачених прав... Тобі вистачить ласка: будь вірний, і переможеш.

708. Спокуса світу, нечистий і тіло – це авантюрники, які, ввійшовши у спілку із слабкістю дикуна в глибинах душі твоєї, хочуть, щоб ти, в обмін за безвартісне дзеркальце мізерної розкоші, віддав їм скроплені живою та вибавляючою кров'ю Бога чисте золото, перли, брилянти та рубіни, що становлять ціну та скарб твоєї вічности.

709. Подумаєш! В іншій країні, на іншому місці й становищі, та ще з іншим ступнем ти, міг би бути пожиточніший. Щоб робити те, що робиш, ніби, таланту не треба.
        Я ж кажу тобі ось що: де тебе поставлено, там ти й милий Богу. А те, що тобі думалося, це найвиразніше підшіптування пекла.

710. Тобі прикро й гірко, що причащання виходить у тебе якось холодно і сухо. Скажи ж мені: чи ти, йдучи до Причастя, шукаєш самого себе, чи Христа? Якщо себе самого, то маєш причину огірчуватися... Але коли, як і слід було б, шукаєш Христа, то якого ж знака тобі треба, крім хреста, щоб упевнитися, що Його ти знайшов?

711. Ще один упадок. Та й який! Чи попадати тобі в розпач? Ні, ти повинен покоритися та, за посередництвом Діви Марії, Матері твоєї, звернутися до милосердя Любови Ісусової. Змов одне «Помилуй мене, Боже», піднеси своє серце і починай віднова.

712. Твій упадок дуже глибокий! Тож і починай кладення фундаменту від низу. Бог не погордує серцем розкаяним та упокореним.

713. Проти Бога ти не виступаєш. Твої упадки – це вислід твоєї крихкости. Хай і так. Але прояви твоєї крихкости повторюються надто часто. Не вмієш їх уникати. І поскільки не хочеш, щоб я уважав тебе за людину погану, то доводиться мені уважати тебе за людину погану і дурну.

714. Трактувати свою власну волю нехотя, не прикладаючись, ти будеш так довго, аж усунеш причину такого трактування. Не обманюй себе посиланням на слабість. Ти не слабий, а боягуз, і це не те саме.

715. Це душевне млоїння, спокуса, що опановує тебе, накладає наче пов'язку на очі твоєї душі.
       Не намагайся ходити напомацки сам, бо впадеш. Ліпше піди до твого духовного провідника – до зверхника – і він тобі нагадає слова, що їх сказав Архангел Гавриїл Товитові:
       «Не падай духом, небавом тебе ізцілить Бог». Будь слухняний, і зійде тобі короста, спаде пов'язка з очей, і сповнить тебе Бог ласкою та спокоєм.

716. «Не вмію себе перемогти», – пишеш мені знеохочений. От тобі й моя відповідь: а чи пробував ти застосувати засоби?

717. Блаженні злигодні земні! Убогість, сльози, ненависті, несправедливості, безчестя... Все те ти подолаєш у Тому, Хто тобі дасть силу.

718. Терпиш, проте нарікати не хотів би. Нарікання – це природна реакція слабого тіла, і то нічого, що ти нарікаєш, якщо твоя воля, тепер і завжди, згідна шанувати волю Божу.

719. Ніколи не зневірюйся. Лазар мертвий і тіло його в стані розкладу. «Уже, Господи, чути, – бо чотири вже дні у гробі», – каже Марта Ісусові:
        Коли чуєш голос Бога – «Лазарю, вийди сюди!» – та йдеш за тим голосом, то й вернешся до Життя.

720. Скільки ж це коштує !.. Знаю, що коштує. Але ти дерзай уперед! Тільки хоробрий отримує відзначення. Ще й яке відзначення!

721. Коли захиталася ціла твоя духовна споруда й коли виглядає, що все зависло на волосині, з синівським довір'ям зіприся на Ісуса та Марію, – цей камінь непохитний і певний, і на ньому ти повинен був будувати від самого початку.

722. Цим разом твоя проба продовжилася. Можливо – та що там можливо: певно! – досі ти в ній успіху не мав, бо ще шукав утішення людського. Твій Бог Отець відібрав тобі його цілковито, щоб ти не полягав ні на кого, а тільки на Нього.

723. Все тобі байдуже? Не пробуй обманювати себе. Коли б я тебе в цій хвилині став випитувати про людей та заходи, що в них ти, задля Бога, вклав свою душу, то ти заговорив би запально та з зацікавленням людини, що говорить про близьку справу.
        Тобі байдуже далеко не все. Справа в тому, що ти не тип людини неструдженої, що потребуєш більше часу для себе; часу, що послужить також твоїй діяльності, бо ж в остаточному розрахунку ти уявляєш собою знаряддя.

724. Кажеш, що у грудях носиш усуміш вогонь і воду, холод і тепло, дрібні пристрасті та Бога... палиш свічку Богу та огарок чортові.
        Заспокійся. Поки маєш волю змагатися, то не може бути мови про чортів огарок у тебе в душі, а тільки про свічку Богові.

725. До неподатливих душ нечистий майже завжди застосовує таку тактику: спершу лицемірно, лагідненько підсуне причини, до того ж і духовні, щоб не збудити підозрінь, а згодом, коли виглядає, що вороття нема (насправді ж воно таки є), він виступає з цілою безличністю, щоби створити становище, як і в випадку Юди, без надії та без каяття.

726. Втративши утішення з боку людей, ти залишився з почуттям самотности, наче повис на волосині над чорною прірвою. Твого крику та закликань на поміч, видається, не чує ніхто.
        На почуття тієї безпомічности ти заслужив собі цілковито. Покорися, не шукай здійснення своєї власної мети, своїх власних вигод. Нести хреста – це ще мало; ти його люби, і Господь почує твою молитву. Тоді заспокояться твої змисли, замкнеться твоє серце знову, і відзискаєш спокій.

727. Ти чутливий, як відкрита рана. Абищо вражає твої почуття та змисли і абищо спокушує.
        Кажу ж іще раз: покорися. Ось побачиш, незабаром тебе визволять із того становища, терпіння обернеться в утіху, а спокуса – в тверду впевненість.
        Покищо ж, оживляй свою віру, сповняйся надією та постійно чини Любов, навіть як тобі здається, що це тільки пусте балакання.

728. Всю нашу силу ми отримали в борг.

729. О, мій Боже! З кожним днем я все менше полягаю на себе, а все більше на Тебе!

730. Якщо не покинеш Його ти, то не покине й тебе Він.

731. На Ісуса поклади всю надію. Ти не маєш нічого, не варт нічого й не можеш нічого. Він буде діяти, якщо на Нього покладешся.

732. О, Ісусе! В Тобі знаходжу відпочинок.

733. Завжди полягай на твого Бога. Він поразок не зазнає.


ОСТАННІ СПРАВИ

734. «Та це ваша година тепер, і влада темряви». Значить, грішна людина має свою годину? Так є, має. А Бог має вічність.

735. Коли ти апостол, то смерть – твоя добра приятелька, що влегшує тобі шлях.

736. Чи спостерігав ти, як у пізню лсінню годину опадає пожовкле листя? Кожного дня опадають у вічність душі. Одного дня опалим листком виявишся самий ти.

737. Не доводилося тобі чувати, як чорно нарікають люди мирські на те, що «життя – це повільне умирання, день по дневі».
         Отож тобі й кажу: радій, апостольська душе, бо день по дневі ти все ближче Життя.

738. Тих «інших» смерть лякає та паралізує. Нас же смерть – тобто Життя – збуджує та оживляє.
        Для них – це кінець, тоді як для нас – початок.

739. Не бійся смерти. Сприймай її, вже відтепер, великодушно: коли воля Божа, як Божа воля та де Божа воля. Не сумнівайся: вона прийде в найслушніший час, в найслушнішому місці та в найслушніший спосіб, післана Богом Отцем.
        Ласкаво просимо, наша посестро смерте!

740. В якому місці неба – чи пак землі – постане діра, як мене не стане, коли я помру?

741. Чи бачиш, як розкладається у смердячу мазюку труп улюбленої людини? А це ж воно, це тіло прекрасне!
        Дивись же та витягай висновки.

742. Маляр Вальдес Леаль уславився реалістичними зображеннями смерти. Мені видається просто неймовірним, щоб і тебе не порушили до глибини картини, що показують стільки визначного трупа – єпископів, кавалерів ордену Калятавра – в повному розкладі.
        Ще більше порушить тебе зітхання князя де Гандія, пізнішого св. Франціска Борджі: «Бодай би більше не служити панові, що може мені отак померти!»

744. Будучи апостолом, ти й не помреш. Тільки перепровадишся до іншої хати, от і все.

745. «І прийде судити живих і мертвих», – молимося в Вірую. Не випускай же з поля зору того суду, тієї справедливости і... того Судді.

746. Не просвічує в душі твоїй прагнення, щоб твій Отець Бог зрадів, коли прийде черга Його Суду на тебе?

747. Серед людей світських завважується значна схильність посилатися на Милосердя Господнє. Це дозволяє їм і надалі ходити своїми манівцями.
        Воно правда, що наш Господь Бог безконечно милосердний, та Він же й безконечно справедливий. Є Суд, і на Суді цьому Суддею є Він.

748. Бадьорись. Чи не знаєш, що повідає св. Павло коринтянам: «І кожен одержить свою нагороду за працею своєю»?

749. Пекло існує. Таке твердження може тобі видатися завживаним труїзмом. Проте я його тобі повторю ще раз: пекло існує! І ти в свою чергу скажи це на вухо в відповідну хвилину одному товаришеві, а потім другому.

750. Слухай сюди, чоловіче добрий, по вуха втоплений у своїх науках. Твої науки не в силі заперечити мені правдивість диявольської діяльности. Упродовж років Мати моя, св. Церква, кожного дня із східців вівтаря устами своїх священиків взиває св. Михаїла виступити «проти зла та підступу диявола». Похвальна це практика також і в приватному житті.

751. Небо. «Чого око не бачило і вухо не чуло, і що на серце людині не спало, те Бог приготовив був тим, хто любить Його!»
        Чи це одкровення апостольське не дає тобі наснаги до боротьби?

752. Завжди, назавжди! Це слова, що їх надуживають люди в намаганні продовжити та увічнити те, що їм у смак.
        На землі, де все проминальне, це слова брехливі.

753. Усе цьогосвітнє – це постійне кінчання: розкіш іще не встигла й початися, а вже скінчилася.


БОЖА ВОЛЯ

754. Це ключ до воріт Царства Небесного: «Не кожен, хто каже до мене: "Господи, Господи!" увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі».

755. Від твоєї й моєї поведінки у згоді з волею Божою залежить багато великих справ. Цього не забувай.

756. Ми уявляємо собою камінні глиби та плити, що рухаються, відчувають та користуються вольною волею.
        Бог самий – той каменяр, що ударом молотка по долоті коле нас, теше та надає нам нові форми у згоді зі Своєю Святою Волею.
        Хай же нам не приходить у голову відхилятися від Його волі, бо ударів не уникнемо сяк чи так. Відхиляючись, зазнаємо більших і зайвих терпінь та, замість гладкого каменя, придатного для будови, обернемося в купи щебеня, що по ньому люди зневажливо ходять.

757. Зречення? Згідливість ?.. Ні, шукання волі Божої!

758. Беззастережне сприймання волі Божої обов'язково приносить вдоволення і спокій, – щастя на хресті. Тоді ярмо Христове виявиться м'яким і тягар Його легким.

759. «Мир, мир!» – кажеш мені. Мир існує для людей доброї волі.

760. Ось спосіб думання, що сприяє спокоєві та що його подає Дух Святий людям, шануючим волю Божу: «Господь – то мій Пастир, тому в недостатку не буду».
        Що може стурбувати того, хто промовляє ті слова з глибини душі?

761. Чоловіче вольний, візьми це ярмо на себе добровільно, щоб Ісусові не довелося говорити про тебе того самого, що, за переказом, сказав Він про інших св. Тересі: «Я хотів, Тересо... То люди не хотіли!»

762. Ото дія утотожнення з Волею Божою: Твоя воля, Господи? Це воля й моя!

763. Не сумнівайся. З глибини душі хай зрине тобі на уста та хай укоронує твою жертву визнання: «Хай буде!»

764. Чим ближче апостол до Бога, тим більше всеохоплююче його серце. Воно, те серце, виростає аж до спроможности охопити всіх і все в прагненні покласти до стіп Ісуса цілий всесвіт.

765. Шаную Твою Волю, мій Боже, стільки, що проти тієї Волі – якщо б така суперечність загалом була можлива – не пішов би й до неба.

766. Повне покладання на Волю Божу – це таємниця, як осягнути щастя на землі.. Тож промовляй: «Пожива моя – чинити волю Його».

767. Це покладання становить умову, що тобі необхідна, щоб у майбутньому не втратити спокою.

768. Радість і спокій – це певні та багаті плоди довірливого покладення на Його Волю.

769. Байдужість не означає черствости серця. У Ісуса серце не черстве.

770. Чи тобі чого не вистачає, а чи що збуває, – від того менше щасливим не почуваєшся.

771. Бог нагороджує тих, хто чинить Його Волю навіть і в справах, де Він їх уже упокорив.

772. Кожного дня багатократно завдавай собі питання: чи я роблю те, що треба?

773. Те, що хочеш Ти, Ісусе, мені святе.

774. Ось ступенування: покластися на волю Божу; згідливо прийняти Волю Божу; прагнути Волі Божої; любити Волю Божу.

775. Як Твоя Воля, Господи, то розпни моє грішне тіло.

776. Не попадай у зачароване коло. Ти думаєш собі: коли в мене справи візьмуть такий то чи сякий оборот, то я зможу бути більше щедрим у відношенні до Бога.
        А що, як Ісус не захоче чекати на твою беззастережну щедрість і Сам полагодить справи, і то ліпше, ніж ти собі міг уявити?
        Тверда постанова та логічна послідовність: кожного дня та в кожну хвилину буду намагатися щедро чинити Волю Божу.

777. Твоя власна воля і твій власний погляд – ось те, що тебе турбує.

778. Це лиш декілька секунд... Поки розпічнеш будь-яку справу, подумай: чого від мене хоче в даному випадку Бог? А тоді, з ласкою Божою, берися за діло.


СЛАВА БОЖА

779. Достойно є віддати шану Богові, не вираховуючи собі авансів (жінка, діти, почесті) з тієї слави, яку розділимо з Ним цілковито в тому Житті.
        Втім, Він великодушний, платить сторицею. Це правдиве навіть у справі дітей. Багато хто відмовляється від права мати дітей, зате набуває тисячі дітей духовних. Це такі самі діти, як ми всі у нашого Отця, що на небі.

780. «Вся слава Богу!» Це цілковите визнання нашої нікчемности. Він, Ісус, становить усе. Без Нього ми не варті нічого.
        Наше марнославство було б прославленням марноти; було б блюзнірською крадіжкою; наше «я» не повинне виявлятися ні в чому.

781. «Без Мене ви не можете вдіяти нічого», – сказав Господь. Сказав на те, щоб ні ти, ні я не записували Його заслуг на свій власний рахунок.

782. Як наважуєшся вживати ту іскринку Божого розуму, розум твій, не для прославлення Бога, а для інших справ?

783. Якщо б життя не мало на меті прославити Бога, то воно було б нікчемне, ба навіть мерзенне.

784. Всю славу віддай Богу. З допомогою ласки, вжий свою волю, щоб витиснути кожну з твоїх дій, щоб у ній не залишилося нічого, що хоча тхнуло б людською гордістю та закоханістю у власному «я».

785. «Ти мій Бог, і я буду Тебе прославляти; мій Боже, я буду Тебе величати». Це чудова програма для апостола твоєї величини.

786. Хай ніяке почуття не прив'язує тебе до світу цього, крім божественного прагнення прославити Христа і – через Нього, з Ним та в Ньому – Отця і Духа Святого.

787. Виправляй твої наміри. Було б сумно, коли б твоя перемога не дала вислідів, тому що ти діяв із людських міркувань.

788. Чистість наміру. Нашіптування гордости та забаганки тіла ти спроможний розпізнати вчасно. Їм виповідаєш війну та, з допомогою ласки, перемагаєш.
        Але мотиви, які привели тебе в дію, навіть у справах дуже святих, ще не видаються тобі зовсім ясними. В глибині душі ще чуєш голос, що вказує тобі на мотиви людські. Він вказує тобі на них з такою ясністю, що душа твоя сповняється неспокоєм, підозрінням, що ти не працюєш належно – задля самої Любови, тільки й виключно задля слави Божої.
        Реагуй негайно й заяви: «Господи, для себе не хочу нічого. Все задля Твоєї слави, задля Любови».

789. Не полишиться ніякого сумніву щодо чистоти твого наміру, коли заявиш: «Відтепер зрікаюся всілякої вдячности та заплати людської».


ПРИЄДНУВАННЯ ЛЮДЕЙ

790. Чи не підступає тобі до горла охота крикнути молоді, від якої навколо кишить: «Божевільні! Облишіть ті справи світу, які серце применшують, а часто й опідлюють. Облишіть це та йдіть із нами – за Любов'ю!»

791. У тебе нема «вібрації». Це причина, чому пориваєш за собою так мало людей. Виглядає, що ти мало певний винагороди, що її маєш отримати в обмін за зречення марнот світу задля Христа.
        Порівняй: за одиницю – сто, і в добавок – життя вічне! Це тобі ще мало?

792. Виходь у море! Відкинь геть песимізм, що чинить тебе боягузом. І закинь свої сіті на рибу.
        Чи не усвідомляєш собі, що, за Петром, ти в силі промовити: «За словом Твоїм укину невода»?

793. Прозелітизм, пиєднування людей – це найпевніший знак справжнього горіння.

794. Сіяння. Вийшов сівач... Сій, апостольська душе, широким помахом руки. Якщо грунт, на який падає зерно, непридатний, вітер ласки віднесе твоє насіння далі... Сій та будь певний, що насіння твоє пустить корінь та дасть багатий урожай.

795. Добрий приклад – це добре насіння. Любов же ближнього на всіх накладає обов'язок сіяти.

796. Невелика твоя любов, якщо не відчуваєш горіння спасати всі душі. Вбога твоя любов, якщо в тебе нема пристрасного прагнення заразити твоїм божевіллям інших апостолів.

797. Ти свідомий того, що шлях твій неясний. Неясний же він тому, що, не йдучи тісно за Христом, ти полишаєшся в темряві. Чого ж ти чекаєш, щоб рішитися?

798. Причини ?.. Які причини назвав би бідний Ігнатій розумному Ксаверієві?

799. Те, що тебе дивує, мені видається зовсім зрозумілим. Ніби, що Бог захотів шукати тебе в виконуванні твоєї професії?
        Адже так само шукав Своїх перших: Петра, Андрея, Івана та Якова – при їх таки рибацьких сітях, а Матвія – на стільці митника...
        А Павла, уяви собі, знайшов у прагненні знищити християнство в самому зародку, в насінні.

800. Урожай обильний, а женців мало. Отож просіть Господа урожаю, щоб послав женців Своїй ниві.
        Молитва становить найбільш ефективний засіб прозелітизму.

801. Ще й досі відгомоном ходить по землі той оклик Господній: «Я прийшов огонь кинути на землю, – і як Я прагну, щоб він уже запалав!» От і бачиш, – майже скрізь він погаслий.
        Чи не зважишся сам стати палієм?

802. Ти хотів би приєднати до апостольського служіння і он того вченого чоловіка, і цього могутнього, і ще он того розсудливого та цнотливого.
        Молися, жертвуйся та запалюй їх власним прикладом та словом. Вони все ще не приходять ?.. Ти не турбуйся: ачей вони зайві.
        Чи думаєш, що, поза гуртом перших дванадцятьох апостолів, поміж сучасниками Петра не було ні вчених, ні могутніх, ні розсудливих і цнотливих?

803. Мені передавали, що в тебе є «принада», хист пиєднувати інших та ставити на твій шлях.
       Дякуй Богу за дар бути приладом для пошуків приладдя.

804. Приєднуйся до мене у взиванні: «Ісусе, хочемо душ, душ апостольських – для Тебе і Твоєї слави!»
        Ось бачиш, Він нас почує.

805. Слухай же: чи в тому гурті не знайдеться одного-двох, хто нас зрозуміє толком?

806. Перекажи он тому, що мені потрібно п'ятдесят чоловіків, що люблять Ісуса Христа понад усе.

807. Доповідаєш мені, що приятель твій ходить до Причастя, провадить життя чесне та пильно вчиться. Проте до нас «не пристає». Коли говориш до нього про жертовність та апостольське служіння, він сумніє та відходить.
       Не журися. Це не поразка твоєї запопадливости. Це слово в слово той самий випадок, що про нього розповідає Євангелист: «Коли хочеш бути досконалим, – піди продай добра свої та убогим роздай» (жертовність)... «Потому приходь та й іди вслід за Мною» (апостольське служіння).
       Юнак «відійшов, зажурившись»: не хотів відповісти на ласку.

808. «Є добра новина: знайшовся ще один божевільний для нашої божевільні». Далі йде хаос захоплення в листі «рибалки».
        Хай Бог пішле великий улов твоїм сітям!

809. Прозелітизм. У кого нема прагнення увічнити своє апостольське служіння?

810. Ця пристрасть прєднувати людей, що спалює тебе, це певний знак твоєї відданости.

811. Пам'ятаєш? На молитві нам обидвом смерклося. Десь недалеко джурджала вода. І от у тій тишині кастілійської місцевости ми чули також стомовні голоси, які розпачливо взивали до нас, що вони ще не знають Христа.
        Ти врочисто поцілував Розп'яття та просив благословення стати апостолом апостолів.

812. Бачу й розумію, що ти, хоч і пов'язаний любов'ю до Батьківщини та родини, чуєш поклик спілого лану та нетерпляче чекаєш хвилини, коли доведеться рушати в далеку дорогу, через континенти й океани.


МАЛІ СПРАВИ

813. Усе робіть задля Любови. Таким способом у вас не буде справ незначних, а все велике. Витривалість у справах малих, в ім'я Любови, це героїзм.

814. Який цінний невеличкий вчинок з Любови!

815. Направду хочеш бути святим? Чини свій дрібний, кожнохвилинний обов'язок. Роби, що до тебе належить, і вкладай у свою роботу себе самого.

816. Якщо згірдливо відносишся до малих справ, то тому, що збився зо шляху.

817. Велика святість полягає в виконуванні малих, кожнохвилинних обов'язків.

818. Великі душі звертають пильну увагу на малі справи.

819. Тому що «ти в малому був вірний», то «увійди до радощів пана свого», – сказав Христос. Чи знехтуєш малими справами, знаючи, що за їх пошанування пообіцяно славу?

820. Не суди справи з її дрібних початків. Одного разу звернули мою увагу, що насіння однорічних трав та велетенських вікових дерев, за величиною, ледве чи відрізняється.

821. Не забувай, що все велике на цій землі мало свої маленькі початки. Великою родиться хіба потвора, та й вона швидко гине.

822. Ти кажеш: «Як настане мить учинити щось велике – отоді то!» Тоді? Ти що – хочеш, щоб серйозно повірив я, як і самий ти, що без щоденного приготування та без вправ ти на надприродній Олімпіаді осягнеш першість?

823. Ти оглядав, як підносилася ота велетенська будівля? Цеглина по цеглині. Тисячі цеглин, але одна на одній. До того мішки цементу, і також один по одному. І камінні плити, що, порівняно до цілої споруди, виглядають зовсім незначними. І залізні конструкції. Врешті й будівничі, що працюють день по дневі, завжди в означений час.
       Словом, ти бачив, яких головокружних розмірів будову звели? А все це сума малих справ!

824. Чи не бачив ти, в яких «дрібничках» проявляється любов людська? Отож у таких же «дрібничках» проявляється Любов божеська.

825. І надалі сумлінно виконуй свої буденні завдання. Ця праця – скромна, сіра й незначна – це молитва, вилита в чин, що підготовляє тебе отримати ласку тієї іншої, вимріяної праці – великої, широкої та глибокої.

826. Всі досягнення наші, недосконалих людей, включно зі святістю, постають із сплетення дрібниць, що, залежно від спрямованости намірів, можуть творити величавий килим геройства чи мерзотности, чеснот чи гріхів.
        Епічні поеми завжди оспівують величні подвиги, але в суміші з подробицями буденного життя героїв. Дай же, Боже, щоб ти завжди вмів пошанувати малі справи. Це правильний шлях.

827. Чи задумався ти коли, в яку головокружну суму можуть помножитися маціцькі величини?

828. За твою лекцію ти заплатив гірку ціну. Не забувай же тієї лекції. Твоє велике боягузтво зовсім очевидно виростає з боягузтва буденного.
        Ти не міг осягнути перемоги в великому, бо не хотів перемогти в малому.

829. Не доводилося тобі завважити світелець радости в погляді Ісуса, коли бідна вдова лишає у святині свою скромну лепту? Також і ти дай, що можеш дати. Вартість пожертви не в розмірі, а в добрій волі.

830. Не гарячися. Воно правда, що в великому підприємстві Христа тобі дісталася роля – в ліпшому випадку – невеличкого гвинтика.
        Але чи ти знаєш, що це значить, коли гвинтик трошки недокручений, або коли цілком вискочить із свого місця? Розхитуються частини більших розмірів, або виходить з ладу зубчте колесо. Затримується весь процес виробництва. Дуже можливо, приречена на простій ціла складна машинерія.
         Бути маленьким гвинтиком – є велика річ!


ТАКТИКА

831. У твоєму середовищі, апостольська душе, обернися в камінь, що падає в ставок. Своїм прикладом створи на дзеркалі води перше коло, а це коло – наступне, за кожним разом ширше.
        Чи розумієш тепер велич твоєї місії?

832. Скільки у людей прагнень вирватися зі свого місця! А що сталося б, якщо б кожній кістці та кожному м'язові в тілі людському заманулося змінити своє становище та призначення?
        Це й причина невдоволення в світі. Будь стійкий на своєму місці, мій сину. Скільки можеш учинити власне з того місця, щоб панування нашого Господа стало дійсністю!

833. Провідництво !.. Гартуй свою волю, щоб Бог учинив тебе провідником. Чи не бачиш, на якому принципі діють кляті таємні товариства? Вони ніколи не позискали мас. У своїх лігвах вони творять загін із кількох нечистих людей, що одурманюють, бунтують та підносять юрбу, щоб повести її за собою над провалля безладдя та... в саме пекло. Це вони носії проклятого насіння.
        Як тільки хочеш, можеш стати носієм тисячкрат благословенного та непомильного слова Божого. Якщо ти великодушний та вірний своєму освяченню, то осягнеш освячення інших та наблизиш панування Христа: «Всі з Петром до Ісуса через Марію».

834. Чи можна собі уявити щось більш нерозумне, ніж як хто широкою долонею розкидає по землі золоте зерно, щоб воно в землі згинуло? А проте без отого «незрозумілого марнотратства» ми не мали б урожаю.
        Як же у нас стоять справи з великодугністю, сину?

835. У тебе прагнення заблиснути зорею? Поривання в висоти, щоб світити на небозводі?
        Краще приховано спалюй, наче смолоскип, займай власним вогнем усе, до чого ти тільки доторкнувся. Це твоя апостольська місія, для того живеш на землі.

836. Служити ворогові як гучномовець – це вершок глупоти; коли ж це, в додаток, ворог Бога, то важкий гріх. Отому в професійній сфері стою на принципі ніколи не вихваляти науки того, хто надуживає, власне, науку для нападів на Церкву.

837. Учвал, учвал! Діяти, творити !.. Гарячковий рух, божевільна суматоха... Пишні матеріальні досягнення...
        З духовної точки погляду, це дошки зі скриньок, тонкий перкаль, кусні змальованого картону кулісів. Учвал, творити! Юрби людей підтюпцем вибігають на сцену і зникають.
        Справа в тому, що ті інші працюють з поглядом, зверненим на теперішню мить. Вони вічно живуть сучасністю. Тобі ж слід бачити справи очима вічности, в план теперішности поставивши так майбутність, як і минувшину...
        Спокій, мир. Інтенсивне внутрішнє життя. Без чвалування, без божевільної погоні за новим місцем. Як могутня духовна турбіна, скільки світла та енергії ти спроможний дати, не рухаючися з місця, що призначене тобі в житті, та не вичерпуючись із власної сили, власного світла!

838. Хай не буде в тебе ворогів, а тільки приятелі: ті праворуч – хто вчинив або хотів учинити тобі добро, і ті ліворуч – хто нашкодив тобі або намагався нашкодити.

839. Про справи «твого» апостольського служіння не розказуй інакше, а тільки для пожитку ближнього.

840. Ваше земне існування хай проходить так непомітно, як Ісусове до тридцятого року життя.

841. Йосиф Ариматейський і Нікодим відвідують Ісуса потаємно так в годину буденну, як і в годину тріумфу. Але в годину боязливого відречення вони хоробро, сміливо заявляють перед владою свою відданість Христові.
        Повчися!

842. Не турбуйся тим, що «вас розпізнають» по почерку ваших учинків. Це почерк Христа. Крім того, радійте, що, працюючи тільки й виключно для Нього, здійснюватимете слова св. Письма: «Отак ваще світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла та прославляли Отця вашого, що на небі».

843. «Не відкрито, але ніби потай» – так сходить Ісус у св. Дари. Так Він іде шляхом в Емаус, із Клеопою та його товаришем. Таким Його бачить Марія Магдалина по Воскресінні.
         От і «учні не знали, що то був Ісус». Так Він прибув на чудотворне рибалення, що про нього свідчить св. Іван.
        З любови до людей Він іще більше потай перебуває у св. Дарах.

844. Зводити величні будівлі? Будувати розкішні палаци?
       Хай будують, хай зводять. Нам же оживляти, плекати душі для тих будов та палаців.
       Заживемо добре, в пишних домах.

845. Ти мене розсмішив, як і змусив задуматися, доводячи до мого відома отой труїзм: «А я вганяю гвозді гострим кінцем до стіни».

846. Не заперечую, твої інтимні гутірки, розмови в чотири очі мають ліпші результати, ніж виголошування промов – видовище, видовище! – на багатолюдних зібраннях.
        А все таки, як треба виголошувати промови, то й виголошуй.

847. Зусилля кожного з вас, узяте окремо, виявляється мало ефективним. Та коли ви об'єднані любов'ю до Христа, то ваша ефективність дивує навіть і самих вас.

848. Хочеш стати мучеником, тож покладу мучеництво в засягу твоєї руки: будь апостолом, не називаючись ним; будь місіонером та веди місію, не називаючись місіонером; будь людиною Божою, подаючись за рядову людину цього світу: дій потай.

849. Ти висмій його, чоловіче добрий! Скажи йому, що мода на його погляди давно вже проминула, що сьогодні ледве чи знайдеться хтось, хто вважав би диліжанс за досконалий засіб транспорту... Це стосується тих, хто витягає зі скрині пропахлі нафталіною вольтеріянізми з їх перуками в борошні та здискредитовані лібералізми 19-го віку.

850. Які розмови, які мерзоти, яка огида! Тобі ж доводиться співжити з ними – в конторі, в університеті, в операційній залі, у світі. Коли просиш їх ввічливо, щоб замовкли, – вони сміються. Коли хмуришся, це їх заохочує. Коли виходиш, то вони і так продовжують своє.
        Ось тобі вихід із становища: спершу поручи їх Божій опіці та намагайся спокутувати; а потім мужньо постав чоло неподобству та застосуй «апостольське служіння міцнішим словом». Коли побачимося, то – на бажання – можу тобі на вухо послужити відповідним репертуаром.

851. Скеровуймо «провіденціальну глупоту» молоді в правильне русло.


А також ви можете її ЗАВАНТАЖИТИ в PDF_(122стор.,0,96Mb)

Немає коментарів:

Дописати коментар