Екуменічний
рух став катастрофою в Католицькій Церкві, практично, з самого початку.
Замість того, щоб дотримуватись того що приписує ІІ Ватиканський собор,
а потім й Екуменічний Директорій, велика частину клиру спробували
осягнути ложну єдність, просуваючи якийсь «екуменізм без навернення».
Але християнська єдність, така, як її бачать прихильники «екуменізму
без покаяння», є неможливою через саму природу протестантизму.
Протестантизм є домом розділеним у собі і як такий буде постійно
ділитися.
Одним з прикладів цього є питання гомосексуалізму. Протестантський
світ глибоко поділений на питанні одностатевих «шлюбів», через це
Англіканська церква опинилася на грані розколу, скільки те що
англіканська Африка засуджує, американські англікани приймають: не
тільки одностатеві шлюби, як такі, але й одностатеві шлюби між своїм
клиром. Якщо ліберальні групи серед єпископальної деномінації приймають
одностатеві шлюби, то скажімо баптисти і п’ятидесятники рішуче
налаштовані проти цього.
І які це має наслідки? Ось які: щоб Церква не говорила про
гомосексуальність (Вона може тільки засуджувати гомосексуальну
поведінку), велика кількість протестантів будуть згіршені. І як
результат – учасники екуменічного руху про це просто мовчать, щоб не
руйнувати ілюзію єдності.
Екуменізм можна будувати тільки в один спосіб – сповіщенням істини.
Адже не існує способу, щоб догодити всім. Тому, єдиним раціональним
рішенням є голошення істини Євангелія, не дивлячись на наслідки.
Протестанти і католики не перебувають у єдності, і не перебуватимуть
без навернення. А для цього потрібно сказати, що Католицька Церква
права, а протестанти неправі, але це – смертельний гріх в очах
екуменістів «без навернення». Тобто, протестанти мають погодитись, що
католицька Церква є Істиною Церквою заснованою Христом.
Пітер О’Дваєр, асоційований продюсер ChurchMilitant.com
Немає коментарів:
Дописати коментар