Запитання: Які нові форми євангелізації з'явилися в Католицькій Церкві останнім часом в умовах цифрових технологій і віртуального світу?
Відповідь: Найбільш повним документом Церкви, в
якому йдеться про цифрові технології, є послання Папської Ради з
соціальних комунікацій «Церква та Інтернет», оприлюднене 2002 року. У
ньому, зокрема, стверджується, що оскільки «проповідування людям,
зануреним у культуру засобів соціальної комунікації, вимагає уважного
вивчення особливостей цих засобів комунікації, Церква покликана осягнути
Інтернет». Це потрібно для спілкування з людьми, особливо з молоддю,
яка захоплена новими технологіями, а також для того, щоб «користуватися
ними найкращим чином».
У документі Папської Ради наголошується, що Інтернет, як і всі інші
засоби комунікації, «пропонує важливі переваги» з релігійного погляду.
По-перше, вони допомагають поширювати новини про події, ідеї та про
людей, пов'язаних з релігією. По-друге, вони «є засобом євангелізації та
катехизації». По-третє, допомагають людям, які не мають можливості
виходити з дому. Поряд з цими перевагами в тексті вказані переваги
власне Інтернету: «Ця система дає можливість безпосереднього і негайного
доступу до важливих релігійних і духовних джерел, до великих бібліотек,
музеїв і місць культу, до документів учительства, творінь святих отців і
вчителів Церкви, до вікової релігійної мудрості». Інтернет володіє
дорогоцінною здатністю долати відстані та ізоляцію, допомагаючи
контактувати людям доброї волі, які складають віртуальні спільноти віри
для того, щоб допомагати і підбадьорювати один одного. Церква може
важливо послужити католикам і некатоликам, вибираючи і передаючи корисні
дані через Інтернет».
Інтернет може стати важливим інструментом для реалізації різних
церковних програм євангелізації, нової євангелізації і місії ad gentes,
християнського виховання, апологетики, управління і деяких форм
духовного і пастирського керівництва, йдеться далі в документі Папської
Ради з соціальних комунікацій.
Хоча віртуальна реальність не може замінити міжособистісну спільноту,
Таїнства, Літургію і безпосереднє проголошення Євангелія, наголошується
в тексті документа, вона може допомогти вірянам більш повноцінно
переживати досвід віри. Інтернет – це також спосіб спілкування Церкви «з
окремими групами молоді та дорослих, з літніми і тими, хто не можуть
виходити з дому, з тими, хто живуть у віддалених районах, членами
релігійних організацій, з якими неможливо спілкуватися інакше».
Цей документ Папської Ради з соціальних комунікацій підписаний 22
лютого 2002 року, а 22 травня того ж року оприлюднено Послання Папи
Івана Павла II з нагоди Всесвітнього дня соціальних комунікацій на тему
«Інтернет: новий форум для проголошення Євангелія». Святий Папа Войтила
порівнює в ньому Інтернет з Римським форумом, де «здійснювалася політика
і велися справи, де виконувалися релігійні приписи і відбувалася значна
частина суспільного життя міста, де людська природа проявляла свої
кращі й гірші сторони».
Говорячи про Інтернет, Папа стверджує, що «Церква долучається до
цього засобу з реалізмом і довірою. Як і інші способи комунікації, він є
засобом, а не самоціллю».
Ці два послання – Папи Івана Павла II і Папської Ради з соціальних
комунікацій, – що датуються 2002 роком, хронологічно аж ніяк не є
першими, які зачіпають тему цифрової комунікації.
Ще 1990 року Іван Павло II присвятив своє послання на Всесвітній день
комунікацій темі «Християнське послання в сучасну інформаційну епоху». У
ньому йдеться про «комп'ютерну телекомунікацію», щодо якої – пише Папа,
посилаючись, в дусі спадкоємності учительства Церкви, на пастирську
конституцію «Gaudium et spes» і на пастирську інструкцію «Communio et
progressio», – Церква «не тримає дистанцію і від якої аж ніяк не
збирається ізолюватися».
У цьому посланні Папа Войтила перераховує конкретні способи
застосування «комп'ютерної телекомунікації» в діяльності Церкви: це збір
інформації на обширних носіях, що допомагає безпосередньо долучатися до
спадщини Церкви та її учительства, до Святого Письма, до настанов
великих учителів духовності і т.д.
Двадцять років потому, 2010 року, Папа Бенедикт XVI присвятив своє
Послання на Всесвітній день соціальних комунікацій священикам, оскільки
це був Рік священства. Папа Бенедикт пише про «нові можливості для
служіння Слова і служіння Слову» за допомогою цифрової комунікації, які
відкривають проcтір для нових форм діалогу. Папа стверджує: «Шляхи
комунікації, відкриті технічним досягненням, вже стали незамінними».
Цифровий світ розширює пастирську відповідальність пресвітера, який
покликаний «ставити мас-медіа на служіння Слову».
Папа Ратцінгер перераховує ризики, з якими священик може зіткнутися
на цьому шляху. В основному це «потреба лише виразити себе і помилкове
сприйняття мережі тільки лише як проcтору, який треба зайняти».
Пресвітери – пише Папа – повинні «вміти бути присутніми в цифровому
світі з непохитною вірністю євангельському посланню» і «проголошувати
Євангеліє, користуючись, поряд з традиційними засобами, допомогою нового
покоління аудіовізуальних засобів (фото, відео, мультиплікації, блогів,
веб-сайтів), які надають безпрецедентні можливості для діалогу і
корисний інструмент євангелізації та катехизації».
Автор сьогоднішнього запитання жартівливо додав до нього ще одне
запитання: чи Папа зобов'язав духовенство вести блог в Інтернеті? Так
от, в цьому документі Бенедикт XVI якраз дає відповідь на це запитання.
Святіший Отець не говорить про «обов'язки» пресвітера бути присутнім у
цифровому просторі, але стверджує, що саме пресвітер, «людина Божа», є
особою, що «найбільше підходить» для того, щоби «розвивати і
застосовувати на практиці» пастирство в цифровому просторі. У цьому
посланні звучить «запрошення з мудрістю поставитися до окремих
можливостей, що надає сучасна комунікація».
У 2013 році Папа Бенедикт XVI у Посланні на Всесвітній день соціальних
комунікацій розвиває тему євангелізації в цифровому просторі на прикладі
соціальних мереж. «Соціальні мережі: ворота істини і віри, нові
простори євангелізації»: так називається це послання, датоване 24 січня
2013 роком.
До яких новим форм євангелізації привели всі ці настанови? Беручи до
уваги ризик, про який говорить Папа Бенедикт, – ризик присутності тільки
з метою самовираження або сприйняття Інтернету як «місця, яке можна
зайняти», – можна відзначити виникнення такої форми євангелізації, як
короткі послання, наприклад, у «Твіттері» та інших соціальних мережах.
Крім того, безсумнівно, євангелізація у формі безперервного і живого
діалогу – це не тільки спадщина стародавніх святоотцівських діалогів і
апологетичних бесід, але й очевидне «завоювання» цифрової епохи.
Немає коментарів:
Дописати коментар