Високопреосвященні
і преосвященні владики, достойні представники духовенства, дорогі в
Христі брати і сестри тут присутні, дорогі краяни! Слава Ісусу Христу!
Це Боже Слово, яке ми щойно прочитали від Матея, є одним із
центральних уривків так званої Нагірної проповіді Ісуса Христа. Осердям
цієї Христової проповіді є слово про любов. Разом з проголошенням
Блаженств слово про любов є наче не так законом, як закликом людини
наслідувати Бога. Можна сказати, що це Слово Боже про любов справді саме
по собі є Євангелією, доброю новиною, тому що тут Христос нам каже, що
наш Бог любить нас не тому, що ми є добрі і досконалі. Він любить нас
незалежно від наших з вами діл. Він любить нас тому, що Він є любов’ю.
Це є Його спосіб буття. Він є нашим люблячим Богом, чи ми далеко чи
близько є від Нього. Щоб пояснити оцю Божу любов, яка спасає, святий
апостол Павло у своєму листі до римлян каже так: «Коли ми були
грішниками, Христос помер за нас». Може за добру людину хтось колись і
віддав би своє життя. А Христос помер за нас коли ми були грішниками.
Показуючи, як Бог відноситься до нас і пояснюючи, що для Бога кожна
людина, навіть Його ворог, навіть грішник, є особою, яку Він хоче
врятувати, спасти, він відкриває нам з вами дорогу до досконалості і
запрошує нас так само дивитися і ставитися до наших ближніх.
Сьогодні, коли ми, українці, живемо у стані війни, це слово про любов
до ворогів для нас видається тяжким. Словами пророка можна сказати:
«Господи, нас вважають вівцями, яких ведуть на заріз щодня». Як нам в
таких обставинах любити тих, хто нас убиває? Але Боже слово сьогодні
розширює горизонти людського інстинкту самозахисту. Він нам каже, що для
того, щоб перемогти нашого ворога, треба бути духовно і морально вищим
від нього. Так само, як і ми з вами часом грішники, для Господа Бога не є
ворогами, яких треба знищити, але синами і доньками, яких треба
врятувати. Так само ми повинні дивитися християнськими очима на наших
ворогів, як тих, за кого треба молитися, кого треба рятувати від їхнього
власного гріха.
У нашій історії християнства Київської Русі ми маємо унікальний
приклад перемоги любові над силою зла і зброї. Цього року ми святкуємо
тисячоліття від дня мученичої смерті перших святих Київської Русі –
святих страстотерпців Бориса і Гліба. Вони – воїни, які захищали мечем
свою Батьківщину, перемогли ворога наслідуванням Христа. І тому народ їх
назвав страстотерпцями. Бо так, як Христос помер за грішників, так і
вони віддали своє життя за свого злобливого брата, який вбивав. І тому
народ назвав їх страстотерпцями, наслідувачами страждань Христа.
Сьогодні молімося до нашого люблячого Бога, щоби силою Своєї любові
рятував нас, рятував нас від гріха і смерті. Але найбільше просімо Його,
щоби рятував нас від ненависті навіть до наших ворогів. Просімо в
Господа Бога сьогодні тут разом, разом з владиками, які приїхали на
чергову зустріч східних католицьких єпископів Європи, миру в Україні.
Ви знаєте, що Синод наших Єпископів майже рік тому визначив кожного
дня особливе намірення для молитви. І ви знаєте, що один день в тижні ми
молимося за наших ворогів. Кожного вівторка ми служимо Божественну
Літургію, відбуваємо нічні чування і молимося за тих, хто нас вбиває. І
таким чином ми показуємо, що ми є народ християнський, ми є сини і
доньки нашого Бога.
Нехай всемилостивий Господь вислухає наші молитви, нехай дарує мир
Україні і за заступництвом святих страстотерпців і братів
князів-мучеників Бориса і Гліба дарує нам свободу синів Божих. Амінь.
Слава Ісусу Христу!
Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар