29.03.2015р. Б. / Аргументи на користь традиційного подружжя нерелігійного характеру

У контексті дебатів про доречність чи недоречність легалізації т.зв. одностатевих "шлюбів" в Європі виринає багато запитань. Наприклад. Як одностатеве "подружжя" вплине на життя традиційного подружжя? Відповідь проста: Традиційне подружжя перестане бути предметом офіційної політики держави. Дотеперішні баталії за гендерну рівність та пошану до гендерної відмінності між людьми втратять свою актуальність, бо існування одностатевих "подруж" знівелює будь-яку гендерну відмінність між людьми. Постають інші логічні запитання: Чи може існувати подружжя без статевої відмінності між супругами? Чи послужить спільному добру суспільства одностороння пропаганда і підтримка державою одностатевих "шлюбів"? Як виглядатиме наше суспільство після того, як виросте одне покоління, що буде свідком стилю життя одностатевих "подруж"? Правдоподібно, втратять свою переконливість заклики: «Я підтримую свободу укладати подружжя для кожного!».

Ось перелік аргументів на користь гетеросексуального (різностатевого) подружжя:

У площині існування громадянського суспільства.  

1. Суттєва громадянська ціль подружжя — забезпечити стосунки приналежності чоловіка і дружини з своїми дітьми та між ними самими.

2. Традиційне подружжя гарантує дітям можливість пізнавати своїх біологічних батьків, і батькам можливість пізнавати своїх біологічних (рідних) дітей. Одностатеве подружжя розлучає дитину, щонайменше, з одним з двох біологічних батьків.

3. Традиційне подружжя закладає підвалини для того, щоб діти мали тих самих біологічних, законних, постійних, люблячих батька і матір. Одностатеве подружжя навпаки розмежовує (розділяє) ці функції між різними людьми.

4. Традиційне подружжя забезпечує своїм дітям доступ до своєї генетичної, сімейної, культурної, соціальної спадщини.

5. Навіть якщо це не завжди можливо, діти мають найкращі можливості для власного розвитку, коли їх виховують біологічні батько і матір, які перебувають у шлюбі.

Роздаються голоси деяких дослідників, які стверджують, що діти почуваються і розвиваються однаково добре як у традиційних сім’ях, так і в одностатевих подружжях.

6. Дослідження у цій сфері є лише попередніми. Ми поки що не володіємо ґрунтовними багаторічними дослідженнями довгострокових наслідків того, що діти виховувались партнерами в одностатевому шлюбі.

7. Існуючі дослідження не беруть до уваги достатню представницьку кількість одностатевих пар, які виховують дітей. Переважно до участі в подібних дослідженнях зголошуються добровольці з власної ініціативи. Волонтери — це, переважно, добре матеріально забезпечені та освічені особи, які можуть бути добрими батьками не зважаючи на їх статеву орієнтацію.

8. Кожен партнер з одностатевого шлюбу може бути добрим батьком чи матір’ю, однак двоє одностатевих батьків ніяк не замінять батьків протилежної статі. Наприклад, двоє матерів лесбіянок разом спільними зусиллями не замінять чоловіка як батька дітей. І навпаки.

Не всі традиційні (різностатеві) подружжя виховують власних дітей. Як можна стверджувати, що головне призначення подружжя — це забезпечення добробуту і вигод для дітей?

9. Ця думка відображає погляди дорослих людей, які бажають, в першу чергу, «жити для себе». Якраз серед одностатевих пар — це є головним мотивом їх спільного життя. Ця настанова до сімейного життя глибоко спотворює природу традиційного подружжя.

10. Якщо подивитись на подружжя з погляду дитини, то можна ствердити, кожна дитина має батьків, хоч і не кожне подружжя має своїх біологічних дітей.

11. Кожна дитина має природне право на стосунки з батьком і матір’ю (які вона може розвивати і поглиблювати).

12. Кожна дитина має природне право знати своїх батьків, і щоб батьки знали свою дитину.

13. Жодна дитина самотужки — без допомоги рідних батьків — не спроможна захистити згадані вище права.

14. Суспільство дорослих зобов’язано захищати права дитини на стосунки з батьком і матір’ю.

15. Суспільство дорослих зобов’язано захищати ці права шляхом запобігання будь-яким зловживанням, а не шляхом виправлення фактів завданої шкоди дитині (відновлення справедливості).

16. Традиційне різностатеве подружжя — це суспільна інституція дорослих людей, яка покликана дієво захищати права дитини на стосунки з батьком і матір’ю.

17. Одностатеве подружжя, по своїй суті, міняє інституцію шлюбу тим, що воно є зосереджене на житті дорослих осіб, в той час як традиційне подружжя — зосереджене на дитині.

18. Якщо зникне традиційне різностатеве подружжя, тоді не буде спеціальної інституції, яка покликана захищати права дитини, зокрема і право на стосунки з батьком і матір’ю.

19. Усиновлені та прийомні діти свідчать, що вони бажають налагодити стосунки з своїми біологічними батьками.

20. Планування зачаття і народження дитини так, щоб вона ніколи не знала про існування біологічного батька чи матері, — це несправедливо і жорстоко по відношенню до дитини.

Можна почути і такі твердження, що діти потребують лише двох дорослих людей, які любитимуть один одного і саму дитину, що любов важливіша за питання біологічної спорідненості.

21. Якщо б взаємна любов дорослих була найважливішим моментом, тоді можна було б сподіватись на легку заміну біологічних батьків на вітчима чи мачуху; однак досвід свідчить про протилежне.

22. Загалом, діти у сім’ях з вітчимом чи мачухою частіше мають емоційні розлади, нижчу успішність у школі, ніж діти у сім’ях з рідними батьками.

23. Загалом у сім’ях з вітчимом чи мачухою питання налагодження дисципліни дітей виглядає проблематичним, ніж у сім’ях з рідними батьками. Часто лише біологічно рідний батько чи матір береться за дисципліну дитини.

24. Часто діти у сім’ях з вітчимом чи мачухою свідомо зіштовхують батьків до бійки за інтереси дітей.

25. У сім’ях з вітчимом чи мачухою часто стає проблематично для дорослих дотримуватись лояльності (відданості) своєму партнеру по шлюбу і своїм дітям. Біологічний батько чи матір у новому шлюбі буде відчувати внутрішній конфлікт лояльності між відданістю своєму партнеру і відданістю своїм рідним дітям. У традиційному непорушеному подружжі такий конфлікт неможливий, бо існуюча батьківська любов обіймає у собі як дитину, так і дорослого — її батька чи матір.

26. Спеціальні дослідження показують, що вітчим чи мачуха проводять значно менше часу з нерідною дитиною, ніж їх рідна матір або батько. Також матері у новому шлюбі значно менше часу приділяють своїм дітям. Точиться змагання між дитиною і партнером по шлюбу за увагу матері.

27. Реалізація батьківства у одностатевому шлюбі буде нагадувати швидше ситуацію стосунків дитини і нерідного батька — вітчима чи мачухи, навіть якщо б хтось з партнерів і був біологічним батьком/матір’ю дитини. Важко робити припущення, що наявна взаємна любов між партнерами у одностатевому шлюбі зможе залагодити можливі конфлікти і складності життя дитини з нерідними батьками.

Чоловік і жінка не можуть замінити у всіх речах одне одного

28. Прихильники одностатевих шлюбів стверджують, що матір і батько можуть замінити одне одного, і що питання статі не важливе для реалізації батьківства. Подібне твердження про взаємозамінність важко довести на практиці, чи вивести з логіки здорового глузду.

29. Навіть партнери з одностатевого шлюбу вважають, що питання статі (статевої орієнтації) їх партнера для них важливе. Наприклад, лесбіянка буде задоволена, якщо її партнером буде жінка, а не чоловік, який поводиться як жінка (виявляє жіночі риси поведінки).

30. Це несправедливо, що закон дозволяє дорослим мати право на одностатеві стосунки у шлюбі, і перешкоджає дітям мати право на стосунки з батьком і матір’ю, які є різної статі. Не можна позбавляти дитину права обирати: чи бути їй разом з «батьками» однієї статі.

31. І батько і матір роблять свій унікальний вклад у розвиток особистості дитини, і цей вклад не є взаємозамінний. Кожен з них має своє неповторне значення, так що відсутність батька завдає шкоди дитині, і цю шкоду не може виправити присутність рідної матері.

32. Дівчата підлітки, які виховуються без батька, згідно даних різних досліджень, частіше ризикують розпочати раннє статеве співжиття, мають одночасно кілька статевих партнерів, народжують позашлюбну дитину (вдаються до аборту) і підхоплюють захворювання ІПСШ [1].

33. Хлопці підлітки, які виховуються без батька, згідно даних різних досліджень, частіше ризикують стати підлітками-правопорушниками, виявляють насильницьку поведінку, втягуються у кримінальну діяльність, і попадають у місця позбавлення волі [2].

34. У дівчат підлітків, які живуть у прийомній сім’ї (а не з рідними батьками), швидше відбуваються процеси статевого дозрівання (швидше відбувається перша менструальна кровотеча), частіше спостерігаються різні проблеми зі здоров’ям (зайва вага, емоційні проблеми, депресія, агресія, неприйняття власної ідентичності як жінки, критичне ставлення до своєї будови тіла, зловживання алкоголем і тютюном) [3].

35. Діти потребують проявів турботи і скерування з боку різностатевих батьків у питанні статевого дозрівання, формування сенсу власної статевої ідентичності й позитивної самооцінки. Одностатевий шлюб не зможе цього забезпечити своїм дітям. Навіть може трапитись таке, що законом буде заборонено статеве виховання у сім’ї (це прерогатива державних програм) і допомога батьків у самовизначенні дитини щодо власної статевої ідентичності.

Зміна легального визначення подружжя (змісту та функцій) спричинить нехтування чоловіком як батьком, і зведе покликання чоловіка до другорядної, несуттєвої ролі у подружжі

36. Твердження про взаємозамінність чоловіка і жінки впливатиме по-різному на життя чоловіка і жінки, їх роль у сімейному житті.

37. Коли народжується дитина, то матір перебуває більше часу з дитиною і є більш близькою до дитини. Чоловік на початку менше пов’язаний з дитиною. Так ціль подружжя полягає у налагодженні близьких стосунків між обома батьками та їх дітьми. У одностатевому шлюбі стосунок чоловіка-батька до дитини вважається суттєво неважливим.

38. Країни, де легалізовано одностатеві шлюби, символічно применшили значення чоловічого батьківства. Навіть у свідоцтві про народження дитини у деяких країнах є лише графа для імені матері дитини, і стоїть додаткова графа «інший родитель (неозначеної статі)».

39. Коли одностатеві шлюби будуть легалізовані, набуватимуть поширення і схвалення від суспільства, тоді одностатеві шлюби жінок лесбіянок частіше братимуться за справу народження чи виховання дітей, і не зважатимуть на важливість участі чоловіка-батька у процесі виховання. Лесбіянки будуть вчити своїх дітей: «Ви не потребуєте чоловіка як батька». Геї чоловіки, які візьмуться за виховання дітей, будуть вчити дітей: «Ви не потребуєте жінки як матері».

40. Впровадження одностатевих шлюбів у суспільне життя і загальну культуру лише зведе поняття гендерної різниці та гендерної ролі до рівня несуттєвих, другорядних речей. З загального пласту мови зникнуть слова-поняття: чоловік-батько, жінка-матір, чоловік і жінка як члени подружжя. Також буде занедбано поняття родини, поняття неперервних сімейних традицій.

Станемо свідками різних нових ситуацій пов’язаних з впровадженням штучних репродуктивних технологій для народження дітей

41. Ніхто не може мати права «мати» власну дитину. Діти — це не об’єкт, на який претендують права дорослих осіб. Дитина — це особа з власними невід’ємними людськими правами.

42. Ми не збережемо існування вільного громадянського суспільства, коли одних громадян будуть розглядати як об’єкт, що був створений волею інших громадян для власних цілей.

43. Штучні репродуктивні технології (не мається на увазі допоміжні технології) порушують і зневажають людську гідність дитини.

44. Використання донорських сперматозоїдів чи яйцеклітин неминуче веде до відчуження майбутньої дитини від її біологічного батька чи матері. Діти, які народжуються в результаті штучних репродуктивних технологій, втрачають можливість пізнати, хто є їх біологічним батьком чи матір’ю (втрачається сенс власної само-ідентичності).

45. Прихильники штучних репродуктивних технологій мотивують свої дії сильним бажанням мати власних дітей. Ця мотивація може обернутись проти самої людини: «Ми бажаємо штучно витворити саме таку людину з певними заданими характеристиками». Виникає питання селекційного підходу і селекційних абортів на бажання клієнта. Це суперечить гідності людини.

46. Одностатеві шлюби вимагають від держави визнання їх права на використання штучних репродуктивних технологій, що тягне за собою створення державних програм фінансування підтримки цих технологій. Наявність грошей і бажання мати дітей ще не дає права — з моральної точки зору — робити експерименти над людськими ембріонами і штучно витворювати селекційну дитину.

Легалізація одностатевих шлюбів автоматично змінює визначення інституту «подружжя» у сімейному кодексі та інших законах країни

47. Держава виступає як творець одностатевих шлюбів, коли пропонує нове визначення інституту «подружжя» як союз двох осіб (однієї статі чи різної статі), як союз двох рівних перед законом громадян. Нове визначення впливає на життя усіх громадян, оскільки це визначення стосується кожного.

48. Нова дійсність, яка стоїть за новим визначенням «подружжя», нівелює гендерну відмінність між людьми, і спричиняє відсторонення традиційного подружжя на другорядне становище у житті суспільства. В той час коли традиційне подружжя підкреслює гендерну відмінність між супругами, одностатеве подружжя виступає як гендерно-нейтральний інститут (який не бере до уваги гендерну відмінність між партнерами).

49. Прихильники легалізації одностатевих шлюбів роблять різні заяви, що дані новітніх досліджень доводять, що переваги виховання дітей різностатевими батьками не є незаперечним фактом, що отримані дані на користь виховання дітей у традиційному подружжі базуються лише на людських стереотипах самих дослідників.

50. Якщо гендерна відмінність між особами вже не вважається суттєвим моментом подружжя, якщо подружжя — це союз двох осіб без уваги на їх стать, тоді таке заперечення гендерної відмінності нівелює саме поняття одностатевого шлюбу як союзу рівних у правах громадян. Різностатеві супруги, які перебувають у шлюбі, згідно цієї логіки, не вважаються рівними у правах громадянами (як у шлюбі між собою, так і для держави).

51. Зміни законодавства з метою легалізації інституту одностатевого шлюбу може викликати у громадян зворотну реакцію неповаги до законів своєї держави, оскільки нове визначення «подружжя» відкидає усю історично-культурну спадщину сімейно-родинних відносин, заперечує вклад традиційного подружжя у виховання нового покоління громадян, і звужує значення сімейного життя до приватних стосунків між дорослими особами — подругами.

52. Прихильники легалізації одностатевих шлюбів звужують поняття «подружжя» (його значення і внутрішній зміст) до «стану спільного життя», який виникає як результат вільного вибору двох осіб, які бажають залишатись відданими своїм стосункам, спільно проживати як одна сім’я лише на підставі спільних почуттів стосовно одне одного, вести разом домашнє господарство і економічно підтримувати одне одного. Однак під таке визначення «шлюбу» можна підвести спільне проживання студентів у кімнаті гуртожитку, або спільні інтереси членів студентського клубу. Тоді треба ввести державну реєстрацію «дружніх стосунків» студентів, які є реальними, хоча і короткотривалими.

Зміна легального визначення «подружжя» веде до зміни змісту поняття «батьківства»

53. Традиційне подружжя закріплює стосунки між батьками та дітьми. Одностатеве подружжя розриває стосунки дітей з, щонайменше, одним із біологічних батьків. Виникатимуть ситуації, коли дитина буде мати більше ніж двоє батьків.

54. Легалізація одностатевого подружжя і їх прав на усиновлення дітей означатиме законодавче зрівняння у правах нерідних (прийомних) батьків з рідними біологічними батьками. Принцип біологічної родинної спорідненості вже не вважається як первинна підстава появи батьківських прав і обов’язків стосовно дитини. Першочерговою підставою появи батьківських прав і обов’язків стане розпорядження державних органів з цих питань.

55. Буде прописана процедура вивчення придатності/спроможності «нерідної» особи (без біологічної спорідненості), щоб стати батьками (як одностатеві партнери), що означатиме ще один різновид втручання у приватне життя особи і подружжя.

56. Одностатеве подружжя фактом свого існування заперечуватиме право дитини на стосунки з обома біологічними батьками.

57. Сучасна процедура усиновлення скерована на пошук добрих батьків для дитини, однак коли одностатеве подружжя буде мати право на усиновлення дітей, тоді процедура усиновлення буде сфокусована на бажанні та потребах дорослих осіб у пошуку відповідної дитини («бажаної», «на замовлення»). Легалізація одностатевого подружжя означатиме наділення держави новими повноваженнями за рахунок завдання шкоди громадянському суспільству.

58. Одностатеве подружжя — це витвір держави. Традиційне різностатеве подружжя — це природній інститут, який виникає спонтанно і органічно у суспільстві.

59. Держава буде усіляко оберігати одностатеве подружжя. Традиційне подружжя змушене буде самостійно захищати себе у суспільстві.

60. Уряд буде проводити широку інформаційну компанію, щоб переконати людей, що одностатеве подружжя — рівнозначне традиційному різностатевому подружжю. Урядовці будуть переконувати, що чоловік як батько і жінка як матір можуть легко замінити одне одного, що батьківство не прив’язане до гендерної відмінності між батьками.

61. Уряд буде чинити тиск на релігійні організації, християнські церкви, релігійні агенції з усиновлення аби вони визнавали права одностатевих пар.

62. У школах будуть пропагувати стиль життя одностатевих партнерів та одностатеві сексуальні стосунки, а батьки, які не згідні зі змістом предмету статевого виховання, не зможуть забрати свою дитину з цих лекцій.

 63. Навчальні заклади, засновані релігійними організаціями і християнськими церквами, не зможуть заборонити проведення лекцій зі статевого виховання, й не зможуть навчати про «неприродність» і «неприйнятність» одностатевих шлюбів з мотивів власних релігійних переконань (це будуть прояви гомофобії та розпалювання ненависті за статевою ознакою). Буде звужено реалізацію права на свободу релігійних і особистих переконань.

64. Легалізація і впровадження одностатевих подруж у всі сфери життя означатиме захоплення державою нових повноважень з метою ширшого контролю над громадянським суспільством. Це потужний крок до встановлення «диктатури» як форми управління державою.

Джерела: За матеріалами публікації «77 Non-religious reasons to support man/woman marriage», автора доктора Jennifer Roback Morse, засновника Ruth Institute в США, www.ruthinstitute.org, перероблено і доповнено перекладачем.
[1] Helen Alvaré, J.D., What God Has Joined, Let Not Man Put Asunder... Unless.... www.ruthinstitute.org/articles/what_god_has_joined.html; «Parents’ Influence on Adolescents’ Sexual Behavior,» Heritage Foundation, Family Facts Brief No. 42, 2011 — www.familyfacts.org/briefs/42/parents-influence-on-adolescents-sexual-be.... Patrick Fagan, The Wealth of Nations Depends on the Health of Families. — www.thepublicdiscourse.com/2013/02/7821/?utm_source=RTA+Fagan+Marriage+F... www.familyfacts.org/.
[2] Helen Alvaré, J.D., Fathers: In or Out. — www.ruthinstitute.org/articles/fatherInorOut.html; Jenet Erickson, In Gender Differences, October 26th, 2012, — thepublicdiscourse.com; Jenet Erickson, Men Don’t Mother. — www.thepublicdiscourse.com/2012/10/6710/; www.familyfacts.org/.
[3] Dr. Jennifer Roback Morse, New Improved Disposable Father. www.ruthinstitute.org/articles/disposableFather.html; Study finds children of same sex couples lag in school www.marriagelibrary.org/2012/12/study-finds-children-of-same-sex-couples... American Journal of Orthopsychiatry, Volume 82, Issue 4, pages 465–472, October 2012; www.familyfacts.org/.

Джерела:   Інститут родини та подружнього життя

Воїни Христа Царя