«Ризикуйте
задля шляхетних ідеалів. Хто не ризикує, не йде вперед», – на цьому
наголосив Папа Франциск, відвідуючи академічну колегію «Вілла Назарет» у
Римі з нагоди 70-річчя її заснування. Візит відбувся пополудні у суботу
18 червня 2016 року.
Ця церковна структура була заснована 1946 року о. Доменіко Тардіні,
потім кардиналом і Державним Секретарем Ватикану, приймаючи сиріт та
дітей з багатодітніх сімей. З часом осередок перетворений на академічну
колегію для студентів з різних частин Італії, що перебувають у важкій
економічній ситуації, не маючи можливості продовжувати вищі студії.
Асоціацію, що має назву «Спільнота Доменіко Тардіні» та опікується
колегією, очолює кардинал Акілле Сільвестріні, вислужений префект
Конгрегації для Східних Церков.
Спочатку усмішки та обійми дітей, гарячі оплески, а потім – спільна
молитва з молоддю, роздуми над Божим словом та відповіді на запитання
студентів.
У місцевій каплиці Папа Франциск разом із студентами вислухав притчу
про Милосердного Самарянина, яку експромтом прокоментував. Святіший
Отець наголосив на важливості мати дієве співчуття доброго самарянина,
чужинця, який побачивши пораненого, не завагався «забруднити руки», щоб
йому допомогти.
Наголошуючи на прикладі й свідченні милосердного самарянина, Його
Святість наголосив, що свідчення означає жити так, щоб інші «бачивши
ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі» (пор. Мт 5,16),
тобто, щоб зустріли Отця, щоб ішли до Нього. Свідчення проминає, воно
триває хвилину, але є немов зерно, що приносить плід – його плекає і
вирощує Господь.
За словами Папи, ця притча говорить також і про «антисвідчення»
священика та законовчителя, які не хотіли зайнятись пораненим, маючи на
те свої виправдання. «Хай же визволить нас Господь від розбійників,
яких, як відомо, чимало. – сказав Святіший Отець. – Нехай же береже від
священиків, які постійно квапляться, у яких ніколи немає часу
вислухати, побачити, бо поспішають зайнятись своїми справами. Нехай
береже нас Господь від книжників, які хочуть викладати віру в Ісуса
Христа з математичної суворістю, а навчить нас вмінню зупинятися,
навчить також євангельської мудрості “забруднювати руки”. Дай нам,
Господи, цю благодать!»
У другій частині візиту, що відбулась перед будинком академічної
колегії й було відкрите для ширшого кола учасників, Папа Франциск
відповідав на запитання студентів. Він знову говорив про значення
свідчення у житті християнина, закликаючи молодь до активної життєвої й
християнської позиції, до сміливого ризику задля шляхетних ідеалів,
навіть якщо існує шанс помилитися – це набагато краще, ніж бути
«запаркованими» або «музейними муміями».
Говорячи про відвагу сповідання віри в Воскреслого Христа, Святіший
Отець навів приклад мучеництва єгипетських християн-коптів, при цьому
відзначаючи, що йому не подобається, коли говорять про «геноцид»
християн, наприклад, на Близькому Сході. За словами Папи, «це –
редукціонізм», навмисне спрощення, оскільки християн не тільки знищують
фізично, а й піддають переслідуванням. Саме «переслідування провадять
християн до вірності, до послідовності в вірі».
«Мучеництво – це таємниця віри, але це не єдиний спосіб свідчення
Христа, – зазначив Єпископ Риму. – Існує також різноманітне щоденне
мучеництво. Це – чесність у світі, який став «раєм хабарів», це –
мовчання перед спокусою попліткувати, терпеливість, виховуючи дітей,
мучеництво вірності в любові.».
Відповідаючи на дальші запитання молоді, Святіший Отець говорив про
різні аспекти суспільної несправедливості, підкреслюючи, що Господь
говорить мовою безкорисливості й усі ми покликані цього навчитись у
світі, де переважає «утилітарна логіка», індивідуалізм та гедонізм, що
призводять до поклоніння грошам, до небезпеки бути тільки «загримованими
під християнина».
«Ми будемо відповідати за те, як використовували таланти, які
отримали від Бога, – зазначив Папа. – Один із найбільших – це здатність
прийняття інших на тлі цивілізації “зачинених дверей”. Це, особливим
чином, стосується і Церкви, і громади християн. Якщо Церква має замкнені
двері, означає, що також і громада вірних має замкнене серце, вона
замкнена сама у собі. Прийняття – це двері християнського шляху».
Останні питання молодих людей стосувалися нерозривності
християнського шлюбу. Святіший Отець підкреслив, що в контексті сучасної
культури «тимчасовості», часто ігнорується важливість нерозривності
подружжя. Це виклик для Церкви, яка повинна приділяти більшу увагу
приготуванню до шлюбу, щоб союз любові не став тільки соціальним фактом.
Вступаючи в церковний шлюб, наречені повинні бути впевнені, що їх союз –
це Святе Таїнство, що подружжя – це «обійми Христа з Церквою».
Немає коментарів:
Дописати коментар