Коли
ЗМІ, викривлено цитуючи слова кардинала Раймонда Берка, сказані у
травні минулого року, про те що ірландці поступили гірше від язичників
на референдумі стосовно одностатевих «шлюбів», вмисно чи ні замовчують
історичний урок язичників стосовно шлюбу про який говори кардинал.
Насправді Його Еміненція сказав наступне: «Язичники могли терпіти
гомосексуальну поведінку, але вони б ніколи не посміли назвати це
шлюбом». Мало того, греки та римляни, як й інші європейські язичники,
обмежували поняття шлюбу виключно союзом між одним чоловіком і однією
жінкою, дотримуючись моногамії, як єдиної законної норми шлюбу.
Слушне зауваження кардинала Берка з новою силою отримало актуальність
минулого тижня, коли італійський Сенат ухвалив закон про надання
одностатевим парам юридичного статусу шлюбу. Іронія в тому, що зробили
вони це напередодні колишнього язичницького римського свята Матроналії,
коли римські погани молилися до Юнони за щасливий шлюб, плідність,
здорову вагітність, а також безпечні пологи.
Ми дійсно стали більшими язичниками, аніж самі язичники.
В часі Матроналій римляни пригадували собі історію із сабінськими
жінками, які виявили лояльність до своїх чоловіків римлян, відкинувши
лояльність своїм батькам. Але саме це дало можливість примиренню між
римлянами та сабінянами. Нам зараз важко зрозуміти наскільки шлюб був
важливий для соціальної стабільності стародавніх суспільств, наскільки
важливим було здорово потомство для життя народу, для мирних стосунків
між племенами і народами.
Християнство оголошує шлюб святим і це відрізняє християн від
секуляризованого світу. Але римські язичники вважали шлюб священним.
Проте саме християнство підняло шлюб до Божественної реальності,
відкривши його сенс в Христі, піднісши його до Таїнства. Але поведінка
стосовно шлюбу європейських язичників вказує на те, що моногамний шлюб
міститься в самому природньому законі.
Язичницький шлюб не був закритий до народження дітей. Так у римському
праві шлюб вважався звершеним тільки після того, як жінка народила
першу дитину. У часі Юлія Церзаря важливість народження дітей у шлюбі
була зафіксована масою зафіксованих законами прав та привілеїв для
подружніх пар, які мали трьох і більше синів. Наскільки це є відмінним
від драконівської політики Китаю «одна дитина».
Для язичників народження дітей визначало статус шлюбу. Сьогодні маємо
абсолютно протилежне. Спочатку визнання правового статусу шлюбу, а
потім вже думається про правовий статус дітей. Це й виражається у
боротьбі за «право» одностатевими парами отримати статус шлюбу, щоб
могти усиновлювати дітей.
Тепер на Есквілінськом пагорбі замість святині Юнони стоїть Папська
базиліка святої Марії Великої в честь перемоги християнства над
язичеством. Але недавній італійський закон заставляє нас замислитися над
уроком історії, який на дав кардинал Берк. Язичницьке суспільство було
здатним закріпити гетеросексуальний моногамний шлюб, як свій священний
закон. Теперішнє, буцім-то християнське суспільство не тільки
відмовилося від гетеросексуальності шлюбу, але й взяло курс на відмову
від моногамії і все це під прапором «християнського» співчуття,
терпимості й любові.
Монс. Даніель Б Ґаллахер
Немає коментарів:
Дописати коментар