ЗАХИСТИМО МАЙБУТНЄ УКРАЇНИ!



ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ!

***

ЗАХИСТИМО МАЙБУТНЄ УКРАЇНИ!

На цьому блозі викладатиметься інформація та інші матеріали для ВСІХ людей, бажаючих взяти участь у безстроковій АКЦІЇ "ЗАХИСТУ ЖИТТЯ"...

Слава Ісусу Христу!

Любі, у Христі Ісусі, брати й сестри, щановні відвідувачі моїх приватних блогів, новий блог, присвячений для поширення у мережі вкрай необхідної інформації про ЗАХИСТ та ЗБЕРЕЖЕННЯ ЖИТТЯ, усім, ще ненародженим дітям, але повноправним особам української нації, даним нам у дар від Небесного Отця...

ЗАКЛИКАЮ ВАС брати активну участь у позатерміновій акції - ЗАХИСТИМО МАЙБУТНЄ УКРАЇНИ!

З повагою, сл.Б. Леонід.

26.12.15

26.12.2015р. Б. / Школа молитви Бенедикта XVI (12)

Псалом 3: “Встань, Господи, спаси мене, мій Боже!!”

Дорогі брати і сестри,
Сьогодні продовжуємо аудієнцію на площі св. Петра та «школу молитви», яку разом з вами проводили під час катихетичних занять по середах. Хотів би розпочати з роздумів про декілька Псалмів, які, як я уже казав у червні, становлять основний “молитовник”. Перший псалом, який я розглянув, є псалм благань та прохань, пройнятий глибокою довірою, у якому впевненість у Божій присутності формує основу молитви, що випливає з небезпеки, в якій опинився молільник.

Це 3 псалом, що його єврейська традиція приписує Давиду в той період, коли він втікав від свого сина Авесалома (в. 1): це був один з найдраматичніших та болючих епізодів життя царя, коли його син захопив королівський трон, тому Давид втікав з Єрусалиму, щоб врятувати своє життя (2 Царів, 15).

Ситуація небезпеки та тривоги, в якій опинився Давида, служать основою його молитви і допомагають нам зрозуміти становище, в якому цей конкретний псалом можна повторювати. Кожен чоловік та жінка можуть розпізнати у благаннях псалтиря почуття скорботи, гіркого розкаяння і, в цей же час, довіру до Бога, Який, як сказано у Біблії, супроводжував Давида під час його втечі з міста. Псалом розпочинається зі звернення до Господа:

О Господи, як багато моїх ворогів, багато їх повстали проти мене. Багато тих, що мені кажуть: “Нема йому спасіння в Бозі!” (в. 2-3).

Опис ситуації Давид відзначений дуже драматичними тонами. Щоб ще більше означити масштаби небезпеки, псалмоспівець тричі вживає слово «багато». Це наполягання на великій кількості ворогів служить для підкреслення псалмоспівцем повної різниці між ним та його переслідувачами, що виправдовує та посилює невідкладність допомоги; його гнобителі численні, вони беруть над ним верх, в той час як Давид самотній та беззахисний, залежить від милосердя нападників.

Першим словом псалмоспівця є «О Господи»; його благання починається із звертання до Бога. Багато ворогів йому загрожують та повстають проти нього, нагнітають страх, що збільшує почуття небезпеки, яка тепер ще гнітючіша; однак псалмоспівець не дозволяє цьому баченню смерті оволодіти собою, він зберігає свої відносини з Богом чистими та звертається до нього по допомогу.

Однак його вороги пробують розбити зв’язок Давида з Богом та ушкодити віру своєї жертви. Вони сіють сумніви, що Господь не здатен заступитися, що навіть Він не може врятувати. Відтепер атаки не лише фізичні, але вони сягають і духовного: «немає йому допомоги від Бога», запевняють вони, орієнтуючись на головне у думках псалмоспівця.

Ця сильна спокуса, якій піддається віруючий, спокуса втратити віру, довіру до Його присутності. Праведники здатні пройти це випробування, непохитно залишитися у вірі, у довірі до Бога; і саме тут вони знаходять життя та довіру. Мені здається, що в даному випадку Псалми стосуються нас особисто: оточені багатьма проблемами, ми схильні думати, що Господь нас не врятує, що він не знає про нас; спокуса втратити віру є останньою атакою нашого ворога і, якщо ми хочемо знайти Бога, якщо ми хочемо знайти життя, ми повинні чинити цьому опір.

Тому у даному псалмі молільника закликають з вірою відбивати атаки нечестивих: його вороги заперечують здатність Бога допомогти; але псалмоспівець кличе Бога, а потім звертається до Нього на «ти», що підкреслює міцні відносини та впевненість у божественній відповіді:

«Але, Господи, щит Ти для мене та слава моя, і мою голову Ти підіймаєш! Своїм голосом кличу до Господа, і Він озветься зо святої Своєї гори» (в.4-5).

Тоді візія ворогів зникає, вони вже не торжествують, адже той, хто вірить в Господа, певний, що Він його друг. Тепер лише Один виступає проти «багатьох», але цей Один є набагато сильніший, могутніший за багатьох ворогів.

Господь є допомогою, захистом та порятунком; наче щит він захищає особу, яка йому довірилася і тим самим дала йому право підняти її голову в тріумфі та перемозі. Відтепер людина не одна, її вороги не є непереможні, бо Господь чує крик пригноблених і приходить на допомогу зі своєї святої гори.

Людина взиває у стражданнях, небезпеці, болі; вона кличе по допомогу і Господь рятує. У цьому переплеті людського волання та божественного відгуку знаходимо молитовний діалог та ключ до тлумачення всієї історії спасіння. Волання виражає потребу у допомозі та заклик до вірності іншого. Це волання означає акт довіри до Божої близькості та Його готовності допомогти.

Молільник висловлює свою впевненість у Божій присутності, яку він пережив і в яку вірить, що повністю відображається у порятунку Господа. Важливим є те, що у нашій молитві саме впевненість у Божій присутності і викликає Його присутність. Тому псалмоспівець, який відчуває подих смерті, визнає свою довіру до Бога життя, який, наче щит, оточує Давида невразливим захистом. Той, хто вважав, що вже майже загинув, може тепер впевнено підняти голову, тому що Господь його рятує; молільник, якому погрожували і над яким знущалися, постає у славі, адже Бог є його тріумфом.

Псалміст повністю переконується у Божій допомозі; страх більше ним не володіє, а волання тоне у мирі, у глибокому внутрішньому спокої. «Я ліг собі й заснув, і пробудився, – бо Господь мене зберігає. Я не боюся безлічі людей, що навколо мене обсіли» (в.6-7).

Той, хто молиться, навіть у хвилини небезпеки, у піку боротьби, може тихо спати у твердій довірі. Вороги Давида розбили табір навколо нього, їх надзвичайно багато, вони знову повстають проти нього, глузуючи над ним та намагаючись спричинити його падіння. А натомість він спокійно спить, впевнений у Божій присутності. Коли прокидається, то Господь все ще поруч, наче страж, що не спить (Пс. 121[120]:3-4), хто підтримує, допомагає, хто ніколи не залишить.

Присутність Того, хто вічний, перемагає страх смерті. І навіть ніч, пронизана атавістичним страхом, ніч самотності та болісного очікування, стає переміненою: те, що несло загрозу смерті стало присутністю Вічного Життя.

Очевидність, численність ворогів, їхня сильна атака відбивається невидимою Божою присутністю та Його непереможною силою. І саме до Нього знову звертається псалміст у молитві: «Встань, Господи, спаси мене, мій Боже! (в.8). Противники «повстають» (в.2) проти своєї жертви; однак Той, хто встане, є сам Господь, який їх розбиває. Бог визволить Давида, бо чує його крик. Тому Псалом закінчується очевидним звільнення від небезпеки, яка може вбити, і від спокуси, яка може погубити нас.

Після звернення до Господа з проханням звільнити, молільник описує Божу перемогу: вороги, які зі своїм несправедливими і жорстокими утисками є символом усього, що виступає проти Бога і Його плану порятунку – переможені.

Розбиті, вони вже більше не нападуть із руйнівною жорстокістю та не зможуть вселяти страх та сумнів у Божу присутність, Його дії. Їх жорстокі та богохульні балачки втручанням Господа тепер припинені раз і назавжди (в. 8). Таким чином псалмопівець може завершити свою молитву із літургічним відтінком, що прославляє Бога життя у подяці та хвалі: «У Господа спасіння; на твій народ – твоє благословення» (в.9).

Дорогі брати і сестри, Псалом 3 постає перед нами із благанням повним довіри та утіхи. Молячись цим Псалмом, маємо можливість формувати власний дух псалміста, що залишається праведним у переслідуваннях.

У смутку, небезпеці, гіркоті нерозуміння та сумнівів, слова псалміста розкривають наші серця до певності у вірі. Господь завжди поруч – у труднощах, проблемах, неясності життя і Він вислуховує та рятує нас у свій особливий спосіб.

Однак, важливо розпізнати Його присутність та прийняти її, що і зробив Давид, коли принизливо тікав від сина Авесалома; це зробила людина, яку переслідували у Книзі Мудрості, як потім і Ісуса Христа на Голгофі. І коли в очах нечестивих, Бог, здається, не втручається і Син помирає, саме тут існує справжня слава і остаточний порятунок всіх віруючих.

Нехай Господь обдаровує нас вірою, нехай прийде з допомогою до наших слабкостей і допоможе вірити та молитися при кожній тривозі, протягом болючих ночей сумнівів та довгих днів смутку, щоб ми змогли не покладатися більше на себе, а довіряти Тому, хто є нашим «щитом» та нашою «славою». Дякую.

БЕНЕДИКТ XVI
ЗАГАЛЬНА АУДІЄНЦІЯ
Пл. святого Петра
Середа, 7 вересня 2011

Джерело:   Воїни Христа Царя

Немає коментарів:

Дописати коментар