Дорогі брати і сестри,
Зовсім недавно було свято Внебовзяття Пресвятої Богородиці, яке, як я
уже зазначив, є святом надії. Марія прийшла на Небеса, а такою є і наша
мета: ми всі можемо прийти туди. Але виникає питання: як? Марія прийшла
туди, бо вона, як каже Євангеліє є «тою, що повірила, бо здійсниться
сказане їй від Господа» (Лк. 1:45).
Діва Марія повірила Господу і довірилася Йому, схилила свою волю до
волі Бога, а це привело її до найправильнішої дороги – дороги до Неба.
Довіра, доручення себе Господу та погодження з Його волею – ось що є
важливим.
Сьогодні я не буду говорити про все, що стосується віри; а хочу
розказати про один аспект молитовного життя, а саме про медитацію. Чим
же є медитація ? Це означає пам’ятати все, що Господь для нас зробив та
не забувати про Його милість. (Пс. 103[102]:2в).
Часто ми бачимо лише негативне; але ми повинні розуміти, що всі
дарунки від Бога є чимось позитивним; нам потрібно бути уважними до
позитивних знаків, які походять від Бога і пам’ятати їх. Давайте
поговоримо про тип молитви, який за християнською традицією знаємо, як
«розумова молитва».
Ми точно чули про усну молитву. Серце та розум безумовно повинні
приймати участь у ній. А сьогодні ми поговоримо про роздуми, в яких
відсутні слова, але є зв’язок з Богом у нашій душі. І ось тут саме Марія
є для нас живим прикладом. Євангелист Лука декілька разів повторює, що
Марія «пильно зберігала все це, роздумуючи в своїм серці» (2:19; 2:51).
Як добрий хоронитель, вона нічого не забула, залишалася уважною до
всього, що Господь їй говорив та зробив для неї, і вона над усім цим
роздумувала, іншими словами Марія обдумувала кожну річ у своєму серці.
Тому та, хто повірила благовіщенню Ангела, вчинила себе знаряддям,
щоб Вічне Слово Найвищого могло прийняти людське тіло, і також прийняла у
своє серце чудо людсько-божественного народження. Марія забарилася з
відповіддю, бо роздумувала над тим, що Господь чинив у ній, щоб прийняти
божественну волу у своєму житті та підкоритися їй. Тайна втілення Сина
Божого і материнства Марії є настільки величною, що потребує
інтеріоризації. Те, що Господь вчинив не є чимось лише фізичним, але
таким, що вимагало від Марії чіткого усвідомлення, глибшого розуміння
значення цієї події і її наслідків.
А тоді, день за днем, в тишині буднів, Марія продовжувала зберігати в
своєму серці послідовність чудесних подій, які вона пережила аж до
випробовування на Хресті та слави Воскресіння. Марія повною мірою
проживала своє життя, виконувала повсякденні справи, роль матері, але
вона знала, як залишити внутрішній простір для Божого слова та Його
волі, для того, що відбувалося в ній самій та житті її Сина.
У наш час ми зайняті обов’язками, турботами та проблемами: часто ми
заповнюємо цілий день, але не залишаємо часу для того, щоб задуматися та
підживити наше духовне життя, відновити наш зв’язок з Богом.
Марія вчить нас, як необхідно знайти цей час у заповненому дні,
залишити час для спокійних спогадів, роздумів про те, що Господь хоче
нас навчити, про Його присутність та діяльність у світі і нашому житті:
вона вчить нас бути спроможними зупинитися на мить і поміркувати. Святий
Августин порівнює роздуми над Божими таємницями до процесу засвоєння
їжі та використовує дієслово «розважати», що присутнє у всьому
християнстві; тобто, Божі таємниці повинні безперервно перебувати в нас,
тоді вони стануть близькі для нас, провадитимуть нас через життя та
підживлюватимуть, так як і їжа, яка нас підтримує.
Більше того, святий Бонавентура, спираючись на слова зі Святого
Писання, наголошує: «Ми повинні весь час розважати над Божими
таємницями, щоб могти споглядати їх з палким застосуванням душі» (Coll. In Hex,
ed. Quaracchi 1934, p. 218). Тому розважання означає створити всередині
нас спогади, внутрішню тишу для розмірковування та поглинання Божих
таємниць віри та Його діяння в нас; і не лише над речами які приходять
та відходять.
Ми можемо провести ці роздуми у різний спосіб: наприклад, взяти
уривок зі Святого Письма, особливо з Євангелій, чи Діянь Апостолів або ж
їхніх послань, уривок з книги якогось духовного автора, який допомагає
краще усвідомити Божу присутність кожного дня; або ж ми можемо навіть
запитати нашого пароха чи духовного провідника щось нам порадити.
Читаючи і розмірковуючи над тим, що ми прочитали, нам потрібно
проживати це, пробувати усвідомити, що прочитане означає саме для мене,
відкрити наш дух до того, що Господь бажає нам сказати та навчити.
Вервиця є також молитвою розважання: повторюючи «Радуйся, Марія» ми
повинні роздумувати над Таємницею, яку щойно проголосили. Але ми також
маємо розмірковувати над духовним досвідом, або ж словами, які нам
запам’яталися на недільній Євхаристії. Отже, як бачимо, є багато
способів роздумувати, а, отже, створювати зв’язок з Богом і наближатися
до Нього; і у такий спосіб наближатися до Небесного царства.
Дорогі друзі, знаходити регулярно час для Бога є фундаментальним
елементом для духовного зросту; і тоді сам Господь дасть нам розуміння
його таємниць, слів, Його присутності та дій, чудове відчуття, яке
з’являється, коли Він розмовляє з нами. Він дасть нам можливість глибше
зрозуміти, що Він від мене очікує. Зрештою це і є метою роздумів: все
більше і більше віддаватися у Божі руки, з довірою і любов’ю, та бути
певним, що справді щасливим стаєш, коли виконуєш Його волю.
БЕНЕДИКТ XVI
ЗАГАЛЬНА АУДІЄНЦІЯ
Кастель-Гандольфо
середа, 17 серпня 2011
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар