ПИТАННЯ:
Чи може священик відмовитися сповідати і причастити хворого з дуже
заразним і небезпечним для життя інфекційним захворюванням, пояснюючи це
неприпустимим ризиком для власного життя?
ВІДПОВІДЬ: Життя є дорогоцінним даром Божим.
«Людське життя священне, - цитує Катехизм Католицької Церкви документ
ватиканської Конгрегації віровчення Donum Vitae, - бо з самого початку
воно несе в собі творчу дію Бога і назавжди перебуває в особливих
стосунках з Творцем, своєю єдиною метою».
Безумовно, з легкістю піддавати ризику своє життя означає презирство
до цінності людського життя. Однак існують цінності, заради яких
допустимо, а іноді й обов'язково піддавати своє життя навіть крайньому
ризику. Досить подумати про мучеників всіх часів, які без коливань
віддали своє життя задля Бога.
Основний принцип полягає в наступному: піддавати ризику власне життя
допустимо заради пропорційно важливої мети. Чим вище ризик, тим
важливішою повинна бути мета, заради якої варто себе піддавати
небезпеці.
Такий ризик є моральним обов'язком в тому випадку, коли він
пов'язаний з виконанням власних обов'язків, від яких залежить благо
громадянського суспільства або релігійної громади. Наприклад, це
відноситься до лікарів і медперсоналу, від яких залежить життя і
здоров'я інших людей; до професій, від яких залежить безпека громадян,
таких як воїн, пожежник, рятувальник; і, звичайно, до духовного служіння на
благо віруючих.
Таким чином, в даному конкретному випадку ризик для життя, якому
піддається священик, не тільки виправданий, але й необхідний.
Відвідування хворого для нього - не героїчний вчинок, а обов’язок,
частина повсякденного служіння духовним потребам людей.
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар